Від­кор­ко­вуй­те!

Що на­ди­хну­ло єв­ро­пей­ський бі­знес

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМІСТ -

Які змі­ни мо­жуть при­не­сти одні-єди­ні ви­бо­ри! «Те, як ре­шта сві­ту ди­ви­ться на Єв­ро­пу, змі­ни­ло­ся за лі­че­ні мі­ся­ці», — ка­же Же­рар Ме­страл­ле, очіль­ник двох ве­ли­ких фран­цузь­ких енер­ге­ти­чних ком­па­ній Engie та SUEZ, а ще член ра­ди ди­ре­кто­рів у ні­ме­цькій Siemens — най­біль­шій ма­ши­но­бу­дів­ній ком­па­нії ре­гіо­ну. При­хід до вла­ди но­во­го, на­ла­што­ва­но­го на ре­фор­ми пре­зи­ден­та Ем­ма­ню­е­ля Ма­кро­на у Франції та пе­ре­мо­га йо­го пар­тії на ви­бо­рах спри­я­ють то­му, що на­стрій змі­ню­є­ться з по­хму­ро­го на ра­ді­сний.

Ме­страл­ле озву­чує дум­ки ба­га­тьох ке­рів­ни­ків бі­зне­су, ко­ли го­во­рить про «ре­аль­ну на­дію й ен­ту­зі­азм», а ще про спо­ді­ва­н­ня, що но­вий пре­зи­дент уже за кіль­ка мі­ся­ців «роз­бло­кує» дру­гу за ве­ли­чи­ною економіку єв­ро­зо­ни. Ма­крон по­чне роз­мо­ро­жу­ва­ти актив­ність бі­зне­су, ка­же Ме­страл­ле, із ре­фор­ми жорс­тко­го за­ко­но­дав­ства про ри­нок пра­ці (та пе­ред­ба­чає спро­ще­н­ня умов на­йму на ро­бо­ту і звіль­не­н­ня пра­ців­ни­ків), а та­кож зі зни­же­н­ня по­да­тків (кор­по­ра­тив­но­го з 34,4% до 25%). Очі­ку­ю­ться та­кож за­хо­ди зі сти­му­лю­ва­н­ня під­при­єм­ни­цтва й мо­ло­дих те­хно­ло­гі­чних ком­па­ній. Усе це мо­же зву­ча­ти над­то опти­мі­сти­чно, але Ме­страл­ле про­сто під­су­мо­вує ра­ді­сний на­стрій, що ши­ри­ться Єв­ро­пою.

Що­прав­да, опти­мізм у бі­зне­сі у Франції та де­ін­де по­чав про­яв­ля­ти­ся ще до трі­ум­фу Ма­кро­на. По­сту­по­ва по­ява жит­тє­ствер­дно­го ду­ху жи­ви­ла­ся по­лі­пше­н­ням єв­ро­пей­ської еко­но­мі­ки (зав­дя­ки зде­шев­лен­ню на­фти), спри­я­тли­вою кре­ди­тно-гро­шо­вою по­лі­ти­кою та де­ше­ви­зною єв­ро. Ви­ро­бни­ки вже мен­ше бо­я­ться, що пре­зи­дент США До­нальд Трамп по­чне за­ду­шли­ву для тор­гів­лі кон­фрон­та­цію з Ки­та­єм, тож екс­порт про­цві­тає.

Ні­ме­цькі ком­па­нії дав­но у ви­гра­ші від ста­біль­ної еко­но­мі­ки вдо­ма та вла­сної екс­порт­ної по­ту­жно­сті. Але те­пер та­кий по­пу­тний ві­тер дме й у ві­три­ла біль­шої ча­сти­ни єв­ро­пей­ських ком­па­ній: 19 еко­но­мік єв­ро­зо­ни су­ку­пно де­мон­стру­ва­ли зро­ста­н­ня на рів­ні 2,3% рі­чних у І квар­та­лі 2017-го. Це май­же вдві­чі ви­ще, ніж у США. За да­ни­ми опи­ту­вань, ви­ро­бни­ки в Іспа­нії та Пор­ту­га­лії на­ла­што­ва­ні на­йопти­мі­сти­чні­ше за остан­ні кіль­ка ро­ків. Ве­ли­че­зний іспан­ський ви­ро­бник одя­гу для мас-мар­ке­ту Inditex, який збу­ває свій то­вар пе­ре­ва­жно в Єв­ро­пі, відзві­ту­вав 14 черв­ня про бум про­да­жу та при­бу­тків за І квар­тал ро­ку.

Упев­не­ність бі­зне­су змі­цнює й імо­вір­ність пе­ре­о­бра­н­ня Анґе­ли Мер­кель на по­са­ду кан­цле­ра во­се­ни. Во­на си­гна­лі­зує, що при­єд­на­є­ться до Ма­кро­на у спра­ві про­ве­де­н­ня ре­форм на єв­ро­пей­сько­му рів­ні, спря­мо­ва­них на сти­му­лю­ва­н­ня зро­ста­н­ня. Їх дав­но обі­ця­ють і не ви­ко­ну­ють. Але во­ни мо­жуть пе­ред­ба­ча­ти при­швид­ше­н­ня у спра­ві ство­ре­н­ня єди­но­го ци­фро­во­го рин­ку й сти­му­ли для транскор­дон­но­го зли­т­тя ком­па­ній та по­яви про­ми­сло­вих й інших ком­па­ній-чем­піо­нів. У Па­ри­жі го­во­рять про те, що слі­дом мо­жуть по­ча­ти­ся ана­ло­гі­чні транскор­дон­ні зли­т­тя банків, ра­ні­ше це галь­му­ва­ли на­ціо­на­лі­сти­чно на­ла­што­ва­ні по­лі­ти­ки, що­най­мен­ше у Франції.

ДО­БА ВІД­РО­ДЖЕ­Н­НЯ

Ксав’є Ньєль, за­снов­ник ве­ли­кої фран­цузь­кої те­ле­ко­му­ні­ка­цій­ної гру­пи Iliad, яка зби­ра­є­ться цьо­го або на­сту­пно­го ро­ку роз­ши­рю­ва­ти бі­знес і на Іта­лію, ка­же, що глиб­ша ін­те­гра­ція не­об­хі­дна, якщо єв­ро­пей­ські ком­па­нії хо­чуть аде­ква­тно зро­ста­ти (не­що­дав­нє опи­ту­ва­н­ня се­ред ке­рів­ни­ків єв­ро­пей­сько­го бі­зне­су за­свід­чи­ло, що 60% хо­чуть «біль­ше Єв­ро­пи»). Ньєль вва­жає, що Фран­ція по­ста­не в ро­лі жва­во­го цен­тру для те­хно­ло­гі­чно­го бі­зне­су: не­вдов­зі в Па­ри­жі від­кри­ва­є­ться ве­ли­че­зний ін­ку­ба­тор для стар­та­пів Station F, збу­до­ва­ний йо­го ко­штом. Але для то­го, щоб та­кі ком­па­нії ро­сли так са­мо стрім­ко, як і аме­ри­кан­ські, ка­же він, Єв­ро­па має «уні­фі­ку­ва­ти всі фі­скаль­ні пра­ви­ла й нор­ми» в ме­жах дій­сно єди­но­го рин­ку.

У ні­ме­цько­му ана­лі­ти­чно­му цен­трі Ifo го­во­рять про «ей­фо­рію» в кра­ї­ні пі­сля ро­ків стри­ма­но­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Ін­декс ді­ло­во­го клі­ма­ту там ся­гнув пі­ка, не­ба­че­но­го з 1991 ро­ку, ко­ли Ні­меч­чи­на об’єд­на­ла­ся. В Асо­ці­а­ції ні­ме­цьких тор­го­вель­но-про­ми­сло­вих па­лат ка­жуть, що 25 тис. її чле­нів зві­ту­ють про «більш ніж будь-ко­ли ра­ні­ше» опти­мі­сти­чні очі­ку­ва­н­ня.

Осо­бли­во на стій­кий ви­схі­дний ве­ктор спо­ді­ва­ю­ться ви­ро­бни­ки ка­пі­таль­них то­ва­рів. Яскра­вий при­клад опти­мі­зму тут — гам­бурзь­ка ком­па­нія Jungheinrich, яка є одним із най­біль­ших у Єв­ро­пі ви­ро­бни­ків ав­то­ван­та­жно­го та ін­шо­го обла­дна­н­ня й ро­бо­то­дав­цем для 15 тис. осіб. Її чи­стий про­даж у І квар­та­лі під­ско­чив на 19% по­рів­ня­но з ана­ло­гі­чним пе­рі­о­дом ми­ну­ло­го ро­ку. Час­тко­во че­рез те, що її обла­дна­н­ня ку­пу­ють ін­ші ком­па­нії в Єв­ро­пі. Фін­ди­ре­ктор фір­ми Фоль­кер Гюс опи­сує «стій­ке по­жвав­ле­н­ня бі­зне­су»: від хар­чо­вої й ав­то­про­ми­сло­во­сті до роз­дрі­бних се­кто­рів. Jungheinrich ін­ве­стує цьо­го ро­ку на 13% біль­ше у ви­ро­бни­цтво, аби за­до­воль­ни­ти ви­щий по­пит.

Ди­на­мі­ку пі­ді­грі­ває й за­си­л­ля злит­тів і по­гли­нань на­віть по­при те, що за Атлан­ти­чним оке­а­ном во­ни за­галь­му­ва­ли. Один із її по­ка­зни­ків (вра­хо­вує кіль­кість ого­ло­ше­них тран­за­кцій з аме­ри­кан­ськи­ми та єв­ро­пей­ськи­ми ком­па­ні­я­ми за пер­ші п’ять мі­ся­ців ро­ку) вка­зує на $172 млрд за­галь­ної вар­то­сті угод злит­тів і по­гли­нань, що на 80% біль­ше, ніж в ана­ло­гі­чно­му пе­рі­о­ді 2016-го. Bloomberg під­ра­хо­вує всі та­кі уго­ди з єв­ро­пей- ськи­ми ком­па­ні­я­ми за І квар­тал — їх цьо­го ро­ку біль­ше на 34%, ніж по­пе­ре­дньо­го.

«Це від­чу­ва­є­ться. Ви­сить у по­ві­трі, справ­жня ра­дість», — ка­же про бі­зне­со­ву ли­хо­ман­ку пі­сля пе­ре­мо­ги Ма­кро­на Фор­рест Елон, аме­ри­кан­ський юрист, що пра­цює в Па­ри­жі та спе­ці­а­лі­зу­є­ться на зли­т­тях. Се­ред по­мі­тних та­ких угод спро­ба об’єд­на­н­ня іта­лій­сько­го та іспан­сько­го опе­ра­то­рів пла­тних до­ріг (якщо від­бу­де­ться, то це бу­де най­біль­шим по­гли­на­н­ням де­ся­ти­лі­т­тя в Іспа­нії) й узго­дже­не зли­т­тя аме­ри­кан­ської Praxair і ні­ме­цької Linde у га­зо­вій сфері на $70 млрд.

Де­які з цих тран­за­кцій від­обра­жа­ють слаб­кість і по­рів­ня­ну де­ше­ви­зну єв­ро­пей­ських ком­па­ній не мен­ше, ніж по­вер­не­н­ня опти­мі­зму. Ті за остан­нє де­ся­ти­лі­т­тя від­ста­ли від сво­їх гло­баль­них кон­ку­рен­тів, тож якісь із них ста­ли вра­зли­ви­ми пе­ред хи­жа­ка­ми з кор­по­ра­тив­но­го сві­ту. У 2007 ро­ці 14 зі 100 най­біль­ших (за рин­ко­вою ка­пі­та­лі­за­ці­єю) лі­стин­го­вих ком­па­ній бу­ли єв­ро­пей­ськи­ми. Сьо­го­дні тіль­ки 7. Одні­єю із сер­йо­зних при­чин та­ко­го ско­чу­ва­н­ня до­ни­зу є фра­гмен­та­ція рин­ку, яка тур­бує Ньє­ля.

Втім, по­ку­пців та­кож при­ва­блю­ють ком­па­нії, що про­по­ну­ють пер­спе­кти­ву збіль­ше­н­ня при­бу­тків, і ски­да­є­ться на те, що са­ме єв­ро­пей­ські на­ро­щу­ва­ти­муть над­хо­дже­н­ня в ре­зуль­та­ті акти­ві­за­ції їхніх еко­но­мік. В Іспа­нії че­рез від­ро­дже­н­ня ав­то­ви­ро­бни­цтва SEAT (до­чір­ня ком­па­нія Volkswagen) по­вер­ну­ла­ся до при­бу­тко­во­сті впер­ше за остан­нє де­ся­ти­лі­т­тя. Пор­ту­галь­ські екс­пор­те­ри й тур­фір­ми зві­ту­ють про стрім­ке зро­ста­н­ня. У Франції ком­па­нії ВПК спо­ді­ва­ю­ться, що роз­мо­ви про збіль­ше­н­ня обо­рон­них бю­дже­тів у Єв­ро­пі у від­по­відь на не­пев­ність у під­трим­ці НАТО з бо­ку США обер­ну­ться но­ви­ми за­мов­ле­н­ня­ми для них.

Ви­ро­бни­ки по­жва­ви­ли­ся на­віть в Іта­лії, що еко­но­мі­чно від­стає. Аль­бер­то Бом­бас­сі, який пред­став­ляє ви­ро­бни­ка галь­мів­них си­стем Brembo, ка­же, що йо­го ком­па­нія по­чу­ва­є­ться до­бре зав­дя­ки зро­стан­ню про­да­жу ав­то в йо­го кра­ї­ні та стрім­ко­му збіль­шен­ню екс­пор­ту. Якщо ще й мен­ше ща­сти­ти­ме по­пу­лі­стам із «Ру­ху 5 зі­рок», а ко­ли­шній прем’єр-цен­трист Мат­тео Рен­ці по­вер­не свої по­зи­ції, це мо­же обер­ну­ти­ся в Іта­лії спри­я­тли­ві­шим для бі­зне­су по­лі­ти­чним клі­ма­том (хо­ча ра­ні­ше та­кі спо­ді­ва­н­ня не раз роз­би­ва­ли­ся).

Але справ­жня пе­ре­вір­ка по­ля­га­ти­ме в то­му, чи зва­жа­ться ком­па­нії транс­фор­му­ва­ти свій опти­мізм у збіль­ше­н­ня інвестицій. Ті не­об­хі­дні для, на­при­клад, оци­фру­ва­н­ня бі­зне­су (тут бі­знес із кон­ти­нен­таль­ної Єв­ро­пи від­стає). Не­що­дав­нє до­слі­дже­н­ня 2 тис. єв­ро­пей­ських ком­па­ній від кон­сал­тин­го­вої фір­ми Mckinsey ви­яви­ло, що во­ни до­сі три­ма­ють гро­ші під ма­тра­цом на ви­па­док май­бу­тньо­го спа­ду. Їхні су­ку­пні кор­по­ра­тив­ні за­оща­дже­н­ня оці­не­но у близь­ко €2 трлн. На­ра­зі ін­ве­сти­ції тіль­ки по­вер­ну­ли­ся до аб­со­лю­тних рів­нів, що спо­сте­рі­га­ли­ся пе­ред фі­нан­со­вою кри­зою 2007–2008 ро­ків, а у від­но­сно­му ви­ра­жен­ні за­ли­ша­ю­ться низь­ки­ми.

Це ре­зуль­тат не жорс­тких умов кре­ди­ту­ва­н­ня, а стра­ху, що до­сі акту­аль­ний. У се­ре­дньо­му ре­спон­ден­ти пла­ну­ють су­ку­пно збіль­ши­ти ін­ве­сти­ції на 6,9% за на­сту­пні три ро­ки. Це на­вряд чи мо­жна на­зва­ти бу­мом. Але Mckinsey одер­жа­ли від­по­віді ще до то­го, як до вла­ди при­йшли Ма­крон у Франції й ін­ші цен­три­сти в Ав­стрії, Ні­дер­лан­дах. Ре­фор­ми від цих по­лі­ти­чних лі­де­рів по­ки що не є до­ко­на­ним фа­ктом. Але якщо ке­рів­ни­ки єв­ро­пей­сько­го бі­зне­су ві­рять у пер­спе­кти­ву змін, до­ве­сти це про­сто: зно­ву по­ча­ти ви­тра­ча­ти гро­ші.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.