ОНУХ про ге­не­а­ло­гію як бі­знес

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМІСТ -

Від­крий, що ро­бить те­бе уні­каль­ним. Зро­би­ти це обі­цяє най­біль­ша у сві­ті пла­тна ге­не­а­ло­гі­чна ін­тер­не­тна слу­жба Ancestry.com. Ге­не­а­ло­гія (від грец. γενεαλογία) — до­по­мі­жна істо­ри­чна на­у­ка, що ви­вчає ро­дин­ні зв’яз­ки між лю­дьми на осно­ві на­яв­них між ни­ми крев­них зв’яз­ків і да­ле­кої спо­рі­дне­но­сті. Пре­дме­том ви­вче­н­ня ге­не­а­ло­гії є окре­мі ро­ди­ни та ро­ди, їхнє по­хо­дже­н­ня, істо­рія, а та­кож сто­сун­ки й до­ля окре­мих чле­нів ро­ди­ни (Ві­кі­пе­дія). По­шу­ки, звід­ки ми взя­ли­ся і яка бу­ла істо­рія на­ших пред­ків, для ко­жно­го з нас є де­ду­ктив­ною ін­три­гою, ко­тру тре­ба роз­га­да­ти. Остан­ні­ми ро­ка­ми зав­дя­ки за­сто­су­ван­ню ци­фро­вих те­хно­ло­гій і по­ши­рен­ню ін­тер­не­ту, а та­кож зав­дя­ки про­гре­су в до­слі­джен­ні ДНК ге­не­а­ло­гі­чні по­шу­ки ста­ли гі­гант­ським бі­зне­сом із мі­льяр­дним обо­ро­том. Від­тво­ре­н­ня ро­до­во­ду зу­си­л­ля­ми про­фе­сій­но­го ге­не­а­ло­га ко­штує $1–20 тис. Міль­йо­ни лю­дей у всьо­му сві­ті за­мов­ля­ють по­слу­ги ге­не­а­ло­гі­чних служб. З’ясу­ва­н­ня ро­дин­ної істо­рії, над­то в Пів­ні­чній Аме­ри­ці, ста­ло хо­бі но­мер один.

В аме­ри­кан­сько­му шта­ті Юта мі­сти­ться осе­ре­док най­біль­шої та най­дав­ні­шої ге­не­а­ло­гі­чної ор­га­ні­за­ції у сві­ті Familysearch («Ро­дин­ний по­шук»), її за­сну­ва­ла Цер­ква Ісу­са Хри­ста Свя­тих Остан­ніх Днів, за­галь­но­ві­до­ма як цер­ква мор­мо­нів. Familysearch від кін­ця XIX сто­лі­т­тя зби­рає та ар­хі­вує гі­гант­ську кіль­кість до­ку­мен­тів, мі­кро­філь­мів і ци­фро­вих за­пи­сів у по­над 4,5 тис. цен­трів ро­дин­ної істо­рії в 70 кра­ї­нах сві­ту. Зав­да­н­ня ці­єї ор­га­ні­за­ції — до­по­мог­ти всім охо­чим з’ясу­ва­ти істо­рію сво­їх ро­дин. У ви­пад­ку цер­кви мор­мо­нів за та­ким ве­ли­че­зним про­е­ктом, що мі­стить да­ні про май­же мі­льярд осіб, сто­їть не пра­гне­н­ня ма­ти зиск, а ре­лі­гій­не вче­н­ня. Мор­мо­ни про­го­ло­шу­ють мо­жли­вість спа­сі­н­ня всіх охре­ще­них, бай­ду­же, на­ле­жа­ли во­ни ко­ли­не­будь до їхньої гро­ма­ди чи ні. Задля до­по­мо­ги в спа­сін­ні зби­ра­ють ко­пії всіх за­пи­сів і ре­є­стрів про на­ро­дже­н­ня та смерть жи­те­лів усі­єї пла­не­ти.

Мор­мо­ни вва­жа­ють, що пі­сля смерті ми ма­ти­ме­мо змо­гу зу­стрі­ти­ся зі сво­ї­ми пред­ка­ми, але пе­ред­усім слід зна­ти, ким во­ни бу­ли. Тож не вар­то ди­ву­ва­ти­ся, що вір­ні цер­кви мор­мо­нів ство­ри­ли ком­па­нію Ancestry.com, яка вва­жа­є­ться най­кра­щою пла­тною ге­не­а­ло­гі­чною слу­жбою з ве­ли­че­зною ба­зою ін­фор­ма­ції та до­ско­на­лим про­грам­ним за­без­пе­че­н­ням. По­шук пред­ків — зав­да­н­ня, яке по­тре­бує від­да­но­сті й тер­пі­н­ня. Ін­фор­ма­ція ча­сто за­пи­са­на рі­зни­ми мо- ва­ми в кра­ї­нах, кор­до­ни яких змі­ню­ва­ли­ся. Ба­га­то да­них зни­ще­но під час війн, кон­флі­ктів і в ре­зуль­та­ті куль­тур­них від­мін­но­стей за­пи­су ар­хів­них осо­би­стих да­них. Ін­фор­ма­ція най­кра­щих ге­не­а­ло­гі­чних служб спи­ра­є­ться на дже­ре­ла з усьо­го сві­ту, во­ни за­лу­ча­ють дер­жав­ні, па­ра­фі­яль­ні, вій­сько­ві, по­лі­цій­ні, ім­мі­гра­цій­ні та ін­ші ар­хі­ви.

Жи­вою ла­бо­ра­то­рі­єю ге­не­а­ло­гі­чних і во­дно­час ге­не­ти­чних до­слі­джень є Іслан­дія. На остро­ві жи­ве за­ле­две 332 тис. осіб, що є на­щад­ка­ми не­чи­слен­них кла­нів кель­тів та ві­кін­гів, які за­се­ли­ли ту зем­лю на по­ча­тку IX сто­лі­т­тя. Хо­ча, якщо по­ди­ви­тись, усі ісланд­ці спо­рі­дне­ні, ін­ко­ли ду­же близь­ко. Вже по­над ти­ся­чу ро­ків в «Islendingabok» («Кни­зі ісланд­ців») про­ва­дять ге­не­а­ло­гі­чний за­пис чер­го­вих по­ко­лінь жи­те­лів остро­ва. Він та­кий до­кла­дний, що ство­ре­на 1997­го ін­тер­не­тна вер­сія «Islendingabok» охо­плює да­ні 95% ісланд­ців, які жи­ли на остро­ві від 1650 ро­ку.

Но­вим ме­то­дом ге­не­а­ло­гі­чних до­слі­джень ста­ла ге­не­а­ло­гі­чна ге­не­ти­ка, що спи­ра­є­ться на ви­вче­н­ня ДНК. Цей ме­тод до­по­мо­же зна­йти тих не­ві­до­мих кров­них ро­ди­чів, які теж під­па­да­ли під ге­не­ти­чні до­слі­дже­н­ня й опри­лю­дни­ли свої ре­зуль­та­ти. За­сто­со­ву­ю­чи йо­го, на­пев­не, мо­жна бу­ло б з’ясу­ва­ти кров­ну спо­рі­дне­ність ре­шти 5% ісланд­ців, як­би на те бу­ла їхня во­ля, але по­ки що то­чність 95% ціл­ком їх за­до­воль­няє.

Усу­пе­реч ре­кла­мо­ва­но­му га­слу Ancestry.com «Від­крий, що ро­бить те­бе уні­каль­ним», що глиб­ше ми за­ну­рю­є­мось у на­шу ро­дин­ну істо­рію, то менш уні­каль­ни­ми ста­є­мо. Ко­ли Ка­рі Сте­фанс­сон, тво­рець он­лайн­вер­сії «Islendingabok», ви­рі­шив зна­йти по­том­ків одно­го зі сво­їх пра­пра­ді­дів, на­ро­дже­но­го 1829 ро­ку, ви­я­ви­ло­ся, що він має 2,4 тис. жи­вих ро­ди­чів, серед яких бу­ли і йо­го спів­ро­бі­тни­ки та зна­йо­мі.

Ми не­на­стан­но шу­ка­є­мо своє ко­рі­н­ня, сво­їх пред­ків і сьо­го­дні зав­дя­ки ге­не­ти­чній ге­не­а­ло­гії за­ну­рю­є­мо­ся де­да­лі глиб­ше в ми­ну­ле й зна­хо­ди­мо де­да­лі біль­ше лю­дей, спо­рі­дне­них із на­ми.

Скіль­ки не­спо­ді­ва­нок че­кає нас на шля­ху? Серед пред­ків ми ба­чи­мо лю­дей, яки­ми мо­жна пи­ша­ти­ся, але й та­ких, яким не по­да­ли б ру­ки. Якщо від­сту­пи­ти в ми­ну­ле ще да­лі, то, оскіль­ки по­діл спіль­ної для нас ДНК від­бу­ва­є­ться в гео­ме­три­чній про­гре­сії, у де­ся­то­му по­ко­лін­ні ми по­вин­ні бу­ли б ма­ти ти­ся­чу пред­ків, у двад­ця­то­му — міль­йон, а в трид­ця­то­му — мі­льярд, про­те… стіль­ки лю­дей то­ді на сві­ті не жи­ло. Звід­си ви­сно­вок, що одна лю­ди­на мо­же бу­ти пред­ком ін­шої лю­ди­ни кіль­ка­де­ся­тьма рі­зни­ми шля­ха­ми. Усві­дом­ле­н­ня, що від­ти­нок ДНК пе­ре­жив і ви­три­мав та­ку си­лу по­дій в істо­рії, спри­яє то­му, що пред­ки ста­ють тро­хи ближ­чи­ми до нас і ду­же ре­аль­ни­ми: зре­штою, во­ни вся­кчас жи­вуть у нас, а ми жи­ве­мо ни­ми.

Який звід­си ви­сно­вок? Усі ми се­стри й бра­ти, але ж це так ба­наль­но! То, мо­же, вже кра­ще «Від­кри­ти, що ро­бить те­бе уні­каль­ним»? Це зав­да­н­ня для ко­жно­го з нас, зре­штою, не тіль­ки ДНК ви­зна­чає, ким ми є і ким мо­же­мо бу­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.