Ма­па обла­сті

Ukrainskiy Tyzhden - - ВПРИТУЛ -

Я вам не ска­жу за всю Дні­про­пе­тров­щи­ну. Оче­ви­дно, що в рі­зних мі­стах, ра­йо­нах і се­лах мов­на си­ту­а­ція мо­же рі­зни­ти­ся. На­віть у Пав­ло­гра­ді, Но­во­мо­сков­ську та Пі­дго­ро­дньо­му що­ден­ні пра­кти­ки укра­їн­ської рі­зні.

На­вряд чи мо­жна говорити про тен­ден­цію або на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­ну гі­по­те­зу, але, су­дя­чи з мов­ної си­ту­а­ції в цих трьох мі­стах, ви­хо­дить: що ближ­че до Дні­пра й що мен­ша кіль­кість на­се­ле­н­ня, то біль­ше укра­їн­ської.

На­при­клад, Пі­дго­ро­днє мі­стом у тра­ди­цій­но­му ро­зу­мін­ні на­зва­ти важ­ко: мен­ше ніж 20 тис. на­се­ле­н­ня й Google по­ка­зує, що 14 км до Дні­пра. На­справ­ді це фа­кти­чно пе­ред­мі­стя обла­сно­го цен­тру, яке май­же зро­сло­ся з ним. Біль­шість під­го­ро­дян пра­цю­ють у Дні­прі або за­йма­ю­ться сво­ї­ми зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми, ча­сто по­єд­ну­ю­чи одне з ін­шим.

Ро­змов­ля­ють тут пе­ре­ва­жно сур­жи­ком. Чи­ста ро­сій­ська зву­ча­ти­ме одно­зна­чно не­при­ро­дно, але й лі­те­ра­тур­на укра­їн­ська та­кож. Усі ці «по­жа­лу­ста-ба­зарь-вок­заль-вил­ка­кре­сло-кро­вать-оді­я­ло» та «хо­де-бро­де-но­се-спе» зви­чні мі­сце­во­му ву­ху. Якщо в по­бу­ті ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ме­те та­кі сло­ва, як «склян­ка», «ви­дел­ка», «ков­дра», «мі­сто», мо­жли­во, зго­дом обе­ре­жно спи­та­ють, чи ви ра­птом не вчи­тель(-ка) укра­їн­ської мо­ви. «Гор­ня­тко» чи якісь сло­ва, ха­ра­ктер­ні­ші для за­хі­дно­го ре­гіо­ну, не вар­то й ду­ма­ти вжи­ва­ти. Тут є свої сте­пи, своя го­ра з мі­сце­ви­ми ле­ген­да­ми та свої чи то ді­а­ле­кти­зми, чи то сур­жи­кі­зми.

Но­во­мо­сковськ по­рів­ня­но не­ве­ли­кий (близь­ко 70 тис. ме­шкан­ців), у яко­му теж де­хто їздить пра­цю­ва­ти до Дні­пра (ли­ше 25 км). Ча­сто мі­сце­ві ка­жуть, що це мі­сто під­при­єм­ців. З огля­ду на те що пра­кти­чно че­рез центр про­хо­дить тра­са М 18 (Хар­ків—сім­фе­ро­поль—ял­та), то но­во­мо­сков­ці чу­до­во во­ло­ді­ють ро­сій­ською в ду­сі клі­єн­то­о­рі­єн­то­ва­но­го під­хо­ду. Хо­ча сур­жик усе одно го­лов­на мі­ська пра­кти­ка. Во­дно­час мо­лодь уже нор­маль­но роз­мов­ляє укра­їн­ською, а люди за 40 ка­жуть, що хотіли б говорити укра­їн­ською гра­мо­тні­ше. Так, їм час­тко­во був при­та­ман­ний (і до­бре, що за­раз уже усвідомлений) ком­плекс, ні­би­то укра­їн­ське сіль­ське й меншовартісне, а російське «городське» й наче інтелігентніше, осві­че­ні­ше.

До то­го ж у Но­во­мо­сков­ську є над­зви­чай­ний мі­сце­вий фоль­клор, який спов­на вка­зує, що укра­їн­ська тут ду­же жи­ва. «Слаб­кий, як мар­ле­ві тру­си» — так ка­жуть про лю­ди­ну, яка не є суб’єктом ухва­ле­н­ня рі­шень, «на су­хо­му — грязь», ко­ли лю­ди­на го­во­рить або ро­бить щось не вар­те ува­ги, «це дим за­во­ду Пе­тров­сько­го», ко­ли хо­чуть ука­за­ти на щось до­шкуль­не, але ма­ло­зна­чу­ще, «сто ро­ків мак не ро­див — і го­ло­ду не бу­ло», ко­ли хо­чуть під­ба­дьо­ри­ти й ви­сло­ви­ти впев­не­ність, що важ­кі ча­си ми­нуть. А їх із 2014-го мі­сто від­чу­ло вдо­сталь. По­ряд дві ве­ли­кі вій­сько­ві ча­сти­ни — у Гвар­дій­сько­му та Чер­ка­сько­му. В остан­ньо­му ще й вій­сько­вий шпи­таль. То­му во­лон­те­ри­ли в Но­ві­ку (як йо­го на­зи­ва­ють і са­мі ме­шкан­ці, і в Дні­прі) усі, крім ру­їн ко­ли­шньої Пар­тії ре­гіо­нів. Хтось са­мо­стій­но вста­нов­лю­вав чер­гу­ва­н­ня на блок­по­стах, хтось ре­мон­ту­вав ма­ши­ни вій­сько­вим, ба­бу­сі в’яза­ли шкар­пе­тки, ви­пі­ка­ли пи­ріж­ки та во­зи­ли кон­сер­ва­цію в ча­сти­ни й шпи­таль. На цен­траль­ній пло­щі до­шка по­ша­ни із за­ги­бли­ми ме­шкан­ця­ми. І всі спо­ді­ва­ю­ться, що но­ві фо­то не з’яв­ля­ться.

Від Пав­ло­гра­да до Дні­пра по­над 80 км, і там тро­хи ін­ша істо­рія. Хо­ча мі­сто й не ду­же ве­ли­ке (110 тис. ме­шкан­ців), але рад­ше ро­сій­сько­мов­не та сур­жи­ко­мов­не. Пав­ло­град — це За­хі­дний Дон­бас і «ДТЕК Пав­ло­гра­дву­гі­л­ля», до яко­го вхо­дять ще ша­хти Тер­нів­ки та Пер­шо­тра­вен­ська. Є ще ре­жим­ний ПХЗ (Пав­ло­град­ський хім­за­вод), ві­до­мий тим, що тут ви­го­тов­ля­ють ви­бу­хів­ку й ути­лі­зу­ють ра­ке­тне па­ли­во. У Пав­ло­гра­ді в ми­ну­ло­му був традиційно ви­со­кий від­со­ток го­ло­сів за Пар­тію ре­гіо­нів. Мов­на кар­ти­на про­ста: щіль­ні­ша ба­га­то­квар­тир­на за­бу­до­ва — біль­ше ро­сій­ської, глиб­ше в при­ва­тний се­ктор — біль­ше сур­жи­ку. Істо­ри­ки ка­жуть, що ко­лись тут бу­ло роз­га­лу­же­не оу­нів­ське під­пі­л­ля, але за­раз, ду­маю, укра­їн­ська ожи­ває не на ґрун­ті істо­ри­чної пам’яті.

Схо­же, мар­ке­тинг і за­галь­ний кон­текст ро­блять свою спра­ву. Пав­ло­град­ський «Ан­га­же­мент на вів­то­рок» на­зи­ває се­бе фолк-рок-гур­том, спів­ає укра­їн­ською та до­сить успі­шний у Дні­прі й на фе­сти­ва­лях. Одні­єю з роз­ваг мі­сце­вих ме­шкан­ців є участь у всі­ля­ких кон­кур­сах, зокре­ма он­лайн. А брен­ди про­по­ну­ють, на­при­клад, роз­мі­сти­ти сві­тли­ну й на­пи­са­ти, який сма­чний чай чи яким шов­ко­ви­стим стає во­лос­ся після їхньо­го шам­пу­ню. І це, зві­сно, укра­їн­ською. Або кон­курс фо­то у ви­ши­ван­ках. І так у ре­гіо­ні, де ро­сій­ська — мар­кер осві­че­но­сті та нор­маль­но­сті, мі­цні го­спо­дар­ни­ки — най­кра­щі по­лі­ти­ки, чі­тка вер­ти­каль­на під­по­ряд­ко­ва­ність — нор­ма жи­т­тя, з’яв­ля­є­ться укра­їн­ська. По­ки що як мар­кер ле­две не ди­си­дент­ства, хоч уже тро­хи й су­ча­сно­сті, го­ри­зон­таль­них зв’яз­ків, сво­бо­ди та вклю­че­но­сті до за­галь­но­укра­їн­сько­го кон­текс­ту.

У ма­лень­ких мі­стах, се­ли­щах мі­сько­го ти­пу й се­лах Дні­про­пе­тров­щи­ни на зра­зок Си­нель­ни­ко­во­го, По­кров­сько­го, Пе­тро­пав­лів­ки, Пе­три­ків­ки та Гав­ри­лів­ки си­ту­а­ція та­ка са­ма, як і в Пі­дго­ро­дньо­му. Пе­ре­ва­жає укра­їн­ська або укра­ї­но­до­мі­нан­тний сур­жик. Тер­мі­на та­ко­го не­має, але зна­че­н­ня зро­зумі­ле. До то­го ж Дні­про­пе­тров­щи­на — одна з най­ур­ба­ні­зо­ва­ні­ших обла­стей, і са­ме ме­шкан­ці міст ви­зна­ча­ти­муть змі­ну мов­ної кар­ти­ни.

МО­ЛОДЬ УЖЕ НОР­МАЛЬ­НО ВОЛОДІЄ УКРА­ЇН­СЬКОЮ, А ЛЮДИ ЗА 40 КА­ЖУТЬ, ЩО ХОТІЛИ Б ГОВОРИТИ ДЕР­ЖАВ­НОЮ МО­ВОЮ КРА­ЩЕ. ТАК, ЇМ ЧАС­ТКО­ВО БУВ ПРИ­ТА­МАН­НИЙ І ДО­БРЕ, ЩО ЗА­РАЗ УЖЕ УСВІДОМЛЕНИЙ, КОМ­ПЛЕКС, НІ­БИ­ТО УКРА­ЇН­СЬКЕ СІЛЬ­СЬКЕ Й МЕНШОВАРТІСНЕ, А РОСІЙСЬКЕ «ГОРОДСЬКЕ» Й НАЧЕ ІНТЕЛІГЕНТНІШЕ, БІЛЬШ ОСВІЧЕНЕ Оль­га Бу­гай, Дні­про

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.