Нар­ко­кур’єри з при­му­су

За ґра­та­ми в Ро­сії пе­ре­бу­ває по­над 2 тис. укра­їн­ців, за­лу­че­них до тор­гів­лі нар­ко­ти­ка­ми. На­ра­зі 200 з них ви­зна­ні Укра­ї­ною по­тер­пі­ли­ми, оскіль­ки їх за­ді­я­ли в та­кій «ро­бо­ті» при­му­со­во

Ukrainskiy Tyzhden - - СУСПІЛЬСТВО - Ста­ні­слав Ко­злюк

«За­про­шу­ю­ться на ро­бо­ту! Для до­став­ки не­га­ба­ри­тно­го то­ва­ру! Мо­жна без до­сві­ду ро­бо­ти! Упев­не­ний ко­ри­сту­вач те­хні­ки на ба­зі Android або IOS. За­ро­бі­тна пла­та до 5000 грн на ти­ждень!» — ще при­бли­зно пів­то­ра ро­ку то­му цю ре­кла­му мо­жна бу­ло зна­йти в га­зе­тах, на до­шках ого­ло­шень і в гро­мад­сько­му транс­пор­ті. Ро­бо­то­дав­ці обі­ця­ли по­тен­цій­ним кур’єрам від­ря­дже­н­ня й чи­ма­лі гро­ші за до­став­ку, на­при­клад, по­бу­то­вої хі­мії, лі­ків або схо­жо­го за га­ба­ри­та­ми то­ва­ру. Ко­ли ж шу­ка­чі ро­бо­ти те­ле­фо­ну­ва­ли за вка­за­ни­ми в ого­ло­ше­н­нях но­ме­ра­ми, іно­ді ви­яв­ля­ло­ся, що ва­кан­сій в Укра­ї­ні вже не­має. Але та­кі са­мі є в Ро­сії. Та й на ті слід бу­ло швид­ко по­го­джу­ва­ти­ся, бо їх ні­би­то мо­гли за­кри­ти. Адже охо­чих ви­ста­ча­ло. Про­те був ню­анс: ро­бо­ту про­по­ну­ва­ли або ано­нім­ні ком­па­нії, або сум­нів­ні ТОВ, які не зна­чи­ли­ся в Єди­но­му дер­жав­но­му ре­є­стрі. А одні­єю з умов спів­бе­сід, як зго­дом роз­ка­жуть слід­чі, бу­ла фо­то­гра­фія з вла­сним па­спор­том. Або й уза­га­лі на тлі сво­го жи­тла.

Пі­зні­ше по­верх та­ких ого­ло­шень по­ча­ли з’яв­ля­ти­ся на­пи­си мар­ке­ра­ми «нар­ко­ти­ки» або ж на­клей­ки з ана­ло­гі­чним текс­том. Ви­яви­ло­ся, що під яскра­ви­ми кар­тин­ка­ми й обі­цян­ка­ми ве­ли­ко­го за­ро­бі­тку хо­ва­ю­ться вер­бу­валь­ни­ки нар­ко­кур’єрів, які до то­го ж за­йма­ю­ться пе­ре­прав­ле­н­ням укра­їн­ців за кор­дон. Пра­во­за­хи­сни­ки за­би­ли три­во­гу. У жов­тні 2016-го під час прес-кон­фе­рен­ції во­ни за­яви­ли: за не­о­фі­цій­ни­ми да­ни­ми, жер­тва­ми ці­єї схе­ми з вер­бу­ва­н­ня лю­дей мо­гли ста­ти по­над 2 тис. укра­їн­ських гро­ма­дян. Ча­сти­ну з них на той мо­мент уже за­су­ди­ли за ст. 228 КК РФ — не­за­кон­ний обіг нар­ко­ти­ків. Ал­го­ритм за­лу­че­н­ня укра­їн­ців до нар­ко­тра­фі­ку був та­кий: лю­ди­ні при­зна­ча­ли зу­стріч, на якій ви­да­ва­ли смар­тфон, кви­ток і ки­шень­ко­ві гро­ші. Уже в Ро­сії во­на ді­зна­ва­ла­ся, у яко­му ре­гіо­ні до­ве­де­ться пра­цю­ва­ти й ви­на­йма­ти жи­тло. Осо­би­сто­го кон­та­кту з ро­бо­то­дав­ця­ми ці осо­би пе­ре­ва­жно не ма­ли. Зго­дом кур’єри ро­зумі­ли, що во­ни за­йма­ю­ться роз­ве­зе­н­ням нар­ко­ти­ків. Частина за­лу­че­них до нар­ко­тра­фі­ку на­ма­га­ла­ся від­мо­ви­ти­ся від та­кої «ро­бо­ти», однак мар­но: до них за­сто­со­ву­ва­ли при­мус, по­гро­зи «дру­жніх ві­зи­тів» до мі­сця про­жи­ва­н­ня сім’ї то­що. Якщо ж лю­ди­на на­ма­га­ла­ся вте­кти або пе­ре­да­ти ро­ди­чам ін­фор­ма­цію про си­ту­а­цію, її за­три­му­ва­ли по­лі­цей­ські, а зго­дом су­ди­ли за зга­да­ною ви­ще ст. 228. Згі­дно з ро­сій­ським за­ко­но­дав­ством ма­кси­маль­ний строк, пе­ред­ба­че­ний за

не­за­кон­ний обіг нар­ко­ти­чних ре­чо­вин, — 15 ро­ків. Пра­во­за­хи­сни­ки за­ува­жу­ва­ли, що сво­го ча­су ана­ло­гі­чна схе­ма за­лу­че­н­ня гро­ма­дян до нар­ко­тра­фі­ку пра­цю­ва­ла в Мол­до­ві, однак її до­во­лі швид­ко за­кри­ли.

Укра­їн­ські пра­во­охо­рон­ці актив­но взя­ли­ся за цю спра­ву на­при­кін­ці 2016-го. Уже в гру­дні тим­ча­со­вий ви­ко­ну­вач обов’яз­ків го­ло­ви На­цпо­лі­ції Ва­дим Тро­ян під час пре­скон­фе­рен­ції за­явив про ви­кри­т­тя мі­жна­ро­дно­го угру­по­ва­н­ня, яке за­йма­ло­ся вер­бу­ва­н­ням укра­їн­ців. Він та­кож до­дав, що за ци­ми епі­зо­да­ми за­фі­ксу­ва­ли по­над 400 звер­нень гро­ма­дян і ста­ном на гру­день то­рік до­ве­ли 25 ви­пад­ків вер­бу­ва­н­ня. Однак, як про­гно­зу­вав очіль­ник На­цпо­лі­ції, їх ма­ло ста­ти біль­ше. На тій са­мій прес-кон­фе­рен­ції ра­дник мі­ні­стра вну­трі­шніх справ Ар­се­на Ава­ко­ва Ан­тон Ге­ра­щен­ко по­ві­до­мив про за­три­ма­н­ня в Дні­прі чо­ти­рьох осіб, при­че­тних до вер­бу­ва­н­ня. Зго­дом уда­ло­ся вста­но­ви­ти, що троє з них гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, ще один — Мол­до­ви. Усі ма­ють ре­є­стра­цію в Ки­є­ві або Ки­їв­ській обла­сті. У черв­ні цьо­го ро­ку на­чаль­ник де­пар­та­мен­ту бо­роть­би з тор­гів­лею лю­дьми На­цпо­лі­ції Ар­тем Кри­щен­ко по­ві­до­мив, що в так зва­ній спра­ві нар­ко­кур’єрів ви­зна­ні по­тер­пі­ли­ми 200 укра­їн­ців. За йо­го сло­ва­ми, ці лю­ди або вже за­су­дже­ні, або за­а­ре­што­ва­ні ро­сій­ською пра­во­охо­рон­ною си­сте­мою. При­бли­зно в цей мо­мент у Со­лом’ян­сько­му ра­йон­но­му су­ді по­ча­ли­ся під­го­тов­чі за­сі­да­н­ня щодо чо­ти­рьох за­три­ма­них ор­га­ні­за­то­рах схе­ми. А пе­ред українськими правоохоронцями постало що­най­мен­ше два завдання: витягти жертв тор­гів­лі лю­дьми, за­лу­че­них до нар­ко­тра­фі­ку, з-за ро­сій­ських ґрат; і до­ве­сти, хто із засуджених є жер­твою, а хто ні. Адже ка­за­ти, що всі укра­їн­ці, які по­тра­пи­ли у в’язни­ці Ро­сії за ст. 228 УК РФ, жер­тви тор­гів­лі лю­дьми, не зов­сім пра­виль­но. Ціл­ком імо­вір­но, що частина «пра­цю­ва­ла» до­бро­віль­но. І во­дно­час є ті, ко­го при­му­шу­ва­ли до та­кої ро­бо­ти. Їха­ти за кор­дон кур’єра­ми з до­став­ки «не­га­ба­ри­тно­го то­ва­ру», який ви­яв­ляв­ся нар­ко­ти­чни­ми ре­чо­ви­на­ми, лю­дей спо­ну­ка­ло скру­тне ма­те­рі­аль­не ста­но­ви­ще. Як роз­по­ві­ли пра­во­за­хи­сни­ки, у ко­гось сер­йо­зно хво­рі­ли ро­ди­чі й по­трі­бні бу­ли чи­ма­лі гро­ші на лі­ку­ва­н­ня, хтось мав ве­ли­кі кре­ди­ти то­що. Жер­тва­ми ста­ва­ли зде­біль­шо­го чо­ло­ві­ки. Та­кож мо­жна при­пу­сти­ти, що частина та­ких «найня­тих» кур’єрів по­вер­ну­ла­ся в Укра­ї­ну, однак не по­спі­шає роз­по­від­а­ти про свій до­свід під­ро­бі­тків, по­бо­ю­ю­чись при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті. Як роз­по­ві­ли Ти­жню пра­во­за­хи­сни­ки, та­кож є по­оди­но­кі ви­пад­ки вда­лих утеч, однак ці лю­ди уни­ка­ють пу­блі­чно­сті.

Якщо ж го­во­ри­ти про по­вер­не­н­ня інших по­стра­жда­лих, то ді­є­во­го ме­ха­ні­зму їх ви­зво­ле­н­ня не­має. Те­о­ре­ти­чно це мо­гло б від­бу­ва­ти­ся че­рез по­ми­лу­ва­н­ня. Однак та­кий ін­стру­мент мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся ли­ше пер­со­наль­но. Тоб­то ко­жно­му по­стра­жда­ло­му тре­ба звер­та­ти­ся до ро­сій­ської влади, якщо він спо­ді­ва­є­ться на звіль­не­н­ня. У ра­зі пе­ре­ве­де­н­ня по­стра­жда­лих в укра­їн­ські тюр­ми їм одна­ко­во до­ве­де­ться до­си­джу­ва­ти свої стро­ки, але вже за українськими ґра­та­ми. Якщо ж Укра­ї­на ви­пу­ска­ти­ме їх, ска­жі­мо, за умов­но-до­стро­ко­вим звіль­не­н­ням, то це ста­вить під пи­та­н­ня по­вер­не­н­ня інших спів­ві­тчи­зни­ків. Зокре­ма, по­лі­ти­чних в’язнів. Ви­хо­дом мо­жуть бу­ти між­на­ро­дні за­ко­ни, однак і тут про­бле­ма.

«Росія не є уча­сни­ком кон­вен­ції Ра­ди Єв­ро­пи «Про за­хо­ди щодо про­ти­дії тор­гів­лі лю­дьми», на від­мі­ну від Укра­ї­ни. У до­ку­мен­ті є ст. 26, яка ка­же: якщо осо­ба, втя­гну­та в кри­мі­наль­ну ді­яль­ність, є жер­твою тор­гів­лі лю­дьми, то в ра­зі за­три­ма­н­ня її мо­жна звіль­ни­ти від від­по­від­аль­но­сті. То­му що во­на жер­тва. У нас уже є та­кий пре­це­дент. Сво­го ча­су в Бра­зи­лії за­три­ма­ли укра­їн­ця з пар­ті­єю нар­ко­ти­ків. Схе­ма кур’єр­ства бу­ла по­ді­бна до схе­ми з Росією. В Укра­ї­ні чо­ло­ві­ка ви­зна­ли жер­твою тор­гів­лі лю­дьми: Мін­со­цпо­лі­ти­ки як ви­ко­на­вець держ­про­гра­ми з про­ти­дії цьо­му яви- щу да­ло йо­му від­по­від­ний ста­тус. Адво­кат пе­ре­дав до бра­зиль­сько­го су­ду по­трі­бні до­ку­мен­ти — і з лю­ди­ни зня­ли від­по­від­аль­ність, во­на по­вер­ну­ла­ся до Укра­ї­ни. Але Росія не Бра­зи­лія, тут так не ви­йде», — роз­по­від­ає Ма­рія То­мак, ко­ор­ди­на­тор Ме­дій­ної іні­ці­а­ти­ви за пра­ва лю­ди­ни.

За її да­ни­ми, по­стра­жда­лі на­ма­га­ли­ся звер­та­ти­ся до ро­сій­ської пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми й су­дів, по­ясню­ю­чи, що бу­ли за­лу­че­ні до нар­ко­бі­зне­су си­лою. Однак жо­дної ре­а­кції не бу­ло.

«У Ро­сії не­має жо­дно­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня за ци­ми звер­не­н­ня­ми. У су­ди на­ма­га­ли­ся пе­ре­да­ва­ти від­по­від­ні до­ку­мен­ти про ви­зна­н­ня лю­дей по­тер­пі­ли­ми, однак їх ігно­ру­ва­ли. Зда­є­ться, ро­сій­ська пра­во­охо­рон­на си­сте­ма не за­ці­кав­ле­на в по­шу­ку ор­га­ні­за­то­рів. Адже аре­шти ни­зо­вої лан­ки під­ви­щу­ють ста­ти­сти­ку й по­ка­зу­ють кра­си­ві ци­фри бо­роть­би з нар­ко­ти­ка­ми», — пе­ре­ко­на­на То­мак.

Во­на до­дає: «Ще одна про­бле­ма, яка ви­ни­кла у зв’яз­ку з при­му­со­вим за­лу­че­н­ням укра­їн­ців до нар­ко­тор­гів­лі, — до­да­тко­ві стат­ті, що на­ма­га­ю­ться ін­кри­мі­ну­ва­ти по­стра­жда­лим від тор­гів­лі лю­дьми. А са­ме ст. 210 КК РФ — ор­га­ні­за­ція зло­чин­ної спіль­но­ти». Втім, за­ува­жує пра­во­за­хи­сни­ця, ча­сто ар­гу­мен­та­ція ро­сій­ської про­ку­ра­ту­ри до­во­лі слаб­ка й не ви­три­мує кри­ти­ки.

В Укра­ї­ні тим ча­сом є два про­ва­дже­н­ня, пов’яза­ні з при­му­со­вим за­лу­че­н­ням лю­дей до тор­гів­лі нар­ко­ти­ка­ми. Одне з них об’єд­на­не з трьох справ — дві ве­ли в Дні­прі й одну в Ки­є­ві — і до­сі роз­слі­ду­є­ться. По ньо­му про­хо­дять орі­єн­тов­но 200 по­тер­пі­лих від тор­гів­лі лю­дьми укра­їн­ців, а го­во­ри­ти про стро­ки, у які ця спра­ва опи­ни­ться в су­ді, за­ра­но. Во­дно­час на сто­лі пе­ред слу­жи­те­ля­ми Фе­мі­ди з’яви­ло­ся дру­ге про­ва­дже­н­ня, мен­ше за об­ся­гом. Во­но сто­су­є­ться зга­да­них ви­ще чо­ти­рьох ор­га­ні­за­то­рів-вер­бу­валь­ни­ків, троє з яких ни­ні пе­ре­бу­ва­ють у СІЗО, ще один — під до­ма­шнім аре­штом. Чи фі­гу­ру­ють ці лю­ди в біль­шо­му про­ва­джен­ні, на­ра­зі не ві­до­мо. Крім то­го, у мен­шій спра­ві є ли­ше 14 по­тер­пі­лих. Зда­ва­ло­ся б, по­при ре­зо­нанс, Со­лом’ян­ський рай­суд Ки­є­ва до­сі не по­чав роз­гляд по су­ті, про­цес бу­ксує на ста­дії під­го­тов­чих за­сі­дань, а суд­ді зби­ра­ю­ться при­бли­зно раз на мі­сяць-пів­то­ра. Чи не єди­ним пи­та­н­ням, яке вда­є­ться ви­рі­ши­ти в су­до­вій за­лі, є ви­зна­че­н­ня за­по­бі­жних за­хо­дів. Фа­кти­чно за два мі­ся­ці ро­бо­ти суд так і не на­бли­зив­ся до на­рад­чої кім­на­ти, аби з’ясу­ва­ти: пе­ре­хо­ди­ти до су­ті спра­ви чи та­ки по­вер­та­ти обви­ну­валь­ний акт пра­во­охо­рон­цям. Очі­ку­ва­но, та­кий су­до­вий про­цес дає під­ста­ви для за­не­по­ко­є­н­ня. Ска­жі­мо, не так дав­но адво­ка­ти пі­до­зрю­ва­них у вер­бу­ван­ні нар­ко­кур’єрів ви­ма­га­ли пе­ре­ве­сти одне із за­сі­дань у за­кри­тий ре­жим. Мо­ти­ва­ція бу­ла про­ста: у ко­тро­мусь із кло­по­тань ні­би­то бу­ла ме­ди­чна та­єм­ни­ця одно­го з пі­до­зрю­ва­них. Суд за­до­воль­нив та­ке про­ха­н­ня час­тко­во, по­ста­но­вив­ши за­кри­ти за­сі­да­н­ня для за­га­лу ли­ше в ча­сти­ні ого­ло­ше­н­ня ті­єї са­мої ме­ди­чної та­єм­ни­ці. Але за­хист на цьо­му не зу­пи­нив­ся. Сво­го ча­су адво­ка­ти пі­до­зрю­ва­них про­си­ли суд ви­ве­сти із за­ли жур­на­лі­стів із те­ле­ка­ме­рою, оскіль­ки во­ни ні­би­то про­во­ку­ва­ли їхніх підза­хи­сних. Та­кі дії мо­жуть свід­чи­ти про спро­би пе­ре­ве­сти про­цес у не­пу­блі­чну пло­щи­ну, за­крив­ши суд від суспільства. Чи про­дов­жу­ва­ти­муть адво­ка­ти цю лі­нію й чи зру­шить спра­ва з мер­твої то­чки, ста­не зро­зумі­ло при­бли­зно за мі­сяць: 18 ве­ре­сня в Со­лом’ян­сько­му рай­су­ді має від­бу­ти­ся чер­го­ве за­сі­да­н­ня.

ПЕ­РЕД УКРАЇНСЬКИМИ ПРАВООХОРОНЦЯМИ ПОСТАЛО ЩО­НАЙ­МЕН­ШЕ ДВА ЗАВДАННЯ: ВИТЯГТИ ЖЕРТВ ТОР­ГІВ­ЛІ ЛЮ­ДЬМИ, ЗА­ЛУ­ЧЕ­НИХ ДО НАР­КО­ТРА­ФІ­КУ, З-ЗА РО­СІЙ­СЬКИХ ҐРАТ; І ДО­ВЕ­СТИ, ХТО ІЗ ЗАСУДЖЕНИХ Є ЖЕР­ТВОЮ, А ХТО НІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.