Не­до­оці­не­на про­па­ган­да

Ukrainskiy Tyzhden - - СВІТ - Ште­фан Рус-моль

Див­ні від­чу­т­тя ви­ни­ка­ють від спо­сте­ре­же­н­ня за ре­а­кці­єю за­хі­дних ЗМІ на про­па­ган­ду, осо­бли­во в ні­ме­цько­мов­но­му сві­ті. Ав­то­ри­тар­ні пра­ви­те­лі на кшталт Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на й Ре­дже­па Та­ї­па Ер­до­га­на по­чу­ва­ю­ться як ри­ба у во­ді: біль­шість жур­на­лі­стів май­же ні­ко­ли не роз­гля­да­ють їхніх спроб ма­ні­пу­лю­ва­ти гро­мад­ською дум­кою, як пра­кти­чно не пи­шуть і про вплив ре­кла­ми або пі­а­ру. Роль про­па­ган­ди або при­мен­шу­є­ться, або нею не­хту­ють. Екс­пер­ти (зокре­ма, аген­ти спе­ці­аль­них служб) не по­тра­пля­ють у по­ле зо­ру гро­мад­сько­сті зі сво­ї­ми за­сте­ре­же­н­ня­ми про вплив про­па­ган­ди. Во­дно­час не­що­дав­нє до­слі­дже­н­ня гру­пи на­у­ков­ців під ке­рів­ни­цтвом То­ма­са Ко­ха (уні­вер­си­те­ти Майн­ца й Мюн­хе­на) вко­тре за­свід­чи­ло, на­скіль­ки жур­на­лі­сти під­да­ю­ться ілю­зії, ні­би во­ни кон­тро­лю­ють ін­фор­ма­цію, і ві­рять, що рід­ко ста­ють жер­тва­ми ма­ні­пу­ля­тив­них те­хнік. Це, схо­же, тро­хи змі­ни­ло­ся, від­то­ді як The New York Times, The Washington Post і CNN по­ча­ли актив­но роз­слі­ду­ва­ти зв’яз­ки До­наль­да Трам­па та йо­го ви­бор­чої ко­ман­ди з Крем­лем. Пі­сля Ра­ша­ґей­ту та спроб ро­сі­ян в остан­ню мить «вкра­сти» пе­ре­мо­гу Ем­ма­ню­е­ля Ма­кро­на де­да­лі ча­сті­ше лунають по­бо­ю­ва­н­ня, що по­ді­бне мо­же тра­пи­ти­ся й на май­бу­тніх ви­бо­рах у Ні­меч­чи­ні. Утім, за­хі­дно­єв­ро­пей­ські ЗМІ звер­та­ють ува­гу на по­оди­но­кі ви­пад­ки. Во­ни рід­ко по­ка­зу­ють шир­шу кар­ти­ну то­го, як ав­то­кра­ти, а та­кож лі­ві й пра­ві по­пу­лі­сти ви­ко­ри­сто­ву­ють де­з­ін­фор­ма­цію як зброю. Усе по­чи­на­є­ться зі ЗМІ, що пе­ре­бу­ва­ють під без­по­се­ре­днім кон­тро­лем Пу­ті­на й Ер­до­га­на: во­ни мов­лять для кіль­кох міль­йо­нів ви­хід­ців із Ту­реч­чи­ни та Ро­сії в ні­ме­цько­мов­них кра­ї­нах, до­ки в них на ба­тьків­щи­ні кри­ти­чно на­ла­што­ва­них жур­на­лі­стів ки­да­ють за ґра­ти чи на­віть уби­ва­ють. Да­лі фей­ко­ві но­ви­ни й на­пів­прав­ду успі­шно пе­ре­да­ють основ­ним ЗМІ на За­хо­ді. На­сам­кі­нець тро­лі та бо­ти під­хо­плю­ють та­кі сю­же­ти й по­ши­рю­ють їх у со­ці­аль­них ме­ре­жах і по­шу­ко­ви­ках, як-от Facebook, Twitter, Youtube чи Google. Yandex та­кож роз­га­няє фей­ко­ві но­ви­ни. Google і Facebook при­найм­ні ро­блять бо­дай якісь спро­би бо­ро­ти­ся з де­з­ін­фор­ма­ці­єю. Одне з від­но­сно не­що­дав­ніх від­крит­тів — вплив ме­ре­же­вих бо­тів (ро­бо­тів, зда­тних пи­са­ти текс­ти, а та­кож при­вер­та­ти ува­гу до фей­ко­вих но­вин, які во­ни лай­ка­ють і по­ши­рю­ють). Їхня ді­яль­ність (де­ше­ва й ефе­ктив­на, до то­го ж ви­ра­хо­ву­ю­ться во­ни ду­же важ­ко) осо­бли­во зби­ває з пан­те­ли­ку. У су­спіль­ствах, де вже є роз­ко­ли, про­па­ган­да зда­тна по­гли­би­ти їх. Са­ме на це спря­мо­ва­ні її ата­ки. Крім то­го, крем­лів­ське на­чаль­ство має сво­їх за­хи­сни­ків у Ні­меч­чи­ні. Най­кра­щий при­клад — ко­ли­шній кан­цлер Ґер­гард Шре­дер. Він ло­бі­ює «Пів­ні­чний по­тік», а за­раз уві­йшов до ра­ди ди­ре­кто­рів «Ро­сне­фти».

«На що біль­ше схо­жа ро­сій­ська ме­ре­жа RT: на ВВС чи на КГБ?» — за­пи­тує Сті­вен Ер­ла­нґер у The New York Times. У йо­го від­по­віді є ню­ан­си, але во­на не­дво­зна­чна: «Від пе­ре­гля­ду RT мо­же за­па­мо­ро­чи­ти­ся в го­ло­ві. Акту­аль­ні но­ви­ни та пер­шо­кла­сна гра­фі­ка упе­ре­міш з ін­терв’ю із най­рі­зно­ма­ні­тні­ши­ми лю­дьми: ві­до­ми­ми й не­ві­до­ми­ми, лі­ви­ми й пра­ви­ми. Але якщо в RT і про­сте­жу­є­ться щось спіль­не, то це гли­бо­кий ске­пти­цизм щодо за­хі­дно­го та аме­ри­кан­сько­го по­гля­ду на світ і фун­да­мен­таль­на го­тов­ність за­хи­ща­ти Ро­сію та Пу­ті­на». Ме­діа-огля­да­чі не одно­стай­ні в оцін­ці впли­ву RT. Ті, які див­ля­ться на рей­тин­ги, за­сте­рі­га­ють не пе­ре­оці­ню­ва­ти йо­го. Але тут пропу­ще­но го­лов­ний мо­мент, вва­жає Пі­тер По­ме­ран­цев. Два ро­ки то­му він на­пи­сав книж­ку про ро­сій­ську те­ле­ві­зій­но-про­па­ган­дист­ську ім­пе­рію «Ні­чо­го прав­ди­во­го й усе мо­жли­ве: при­го­ди в су­ча­сній Ро­сії». На йо­го дум­ку, RT яв­но об­хо­дять не рей­тин­ги пе­ре­гля­дів, а бо­роть­ба за вплив на фі­нан­си, по­лі­ти­ку та ЗМІ.

Ози­ра­ю­чись на­зад, ба­чи­мо, що Укра­ї­на й дер­жа­ви Бал­тії ста­ли по­лі­го­ном для ви­про­бу­ва­н­ня дії ро­сій­ської про­па­ган­ди в со­цме­ре­жах. Осві­че­ні елі­ти в цих кра­ї­нах, схо­же, ма­ють біль­ший до­свід про­ти­дії їй, ніж ми на За­хо­ді, зокре­ма зав­дя­ки ра­дян­сько­му ми­ну­ло­му. Жур­на­ліс­тка Лі­ґа Озо­лі­на на­го­ло­шує, що на­віть аме­ри­кан­ські ЗМІ вже по­ча­ли зві­ря­ти­ся з іні­ці­а­ти­вою з бо­роть­би із фей­ко­ви­ми но­ви­на­ми Re:baltica, щоб зро­зу­мі­ти, як ре­а­гу­ва­ти на про­па­ган­ду. Ана­ло­гі­чно між­на­ро­дної сла­ви за­жив укра­їн­ський про­ект Stopfake.

ІНФОРМУВАТИ Й НАВЧАТИ КО­РИ­СТУ­ВА­ЧІВ СО­ЦМЕ­РЕЖ СТАЄ ДЕ­ДА­ЛІ ВАЖ­ЧЕ. ФЕЙ­КО­ВІ НО­ВИ­НИ ТА НАПІВПРАВДА ЧА­СТО ПО­ШИ­РЮ­Ю­ТЬСЯ ШВИД­ШЕ, НІЖ НЕПРИМІТНІ НО­ВИ­НИ ІЗ СЕРЙОЗНИХ ДЖЕ­РЕЛ І ЗМІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.