У ста­ні апгрей­ду

Ка­дро­вий, те­хні­чний та іде­о­ло­гі­чний аспект ком­пле­кту­ва­н­ня Зброй­них сил

Ukrainskiy Tyzhden - - ТЕМА НОМЕРА - Яро­слав Тин­чен­ко

Лю­ди, які на­ма­га­ю­ться оці­ни­ти ста­но­ви­ще Зброй­них сил Укра­ї­ни на ни­ні­шньо­му ета­пі, тра­ди­цій­но по­ді­ля­ю­ться на «все­про­паль­ців» і тих, хто ствер­джує, що про­блем ба­га­то, але ру­ха­є­мо­ся в пра­виль­но­му на­прям­ку. Хо­ті­ло­ся б спо­ді­ва­ти­ся, що дру­га ка­те­го­рія екс­пер­тів ближ­ча до істи­ни, однак по-справ­жньо­му якість ЗСУ мо­жна бу­де оці­ни­ти ли­ше в умо­вах ве­де­н­ня бо­йо­вих дій. І та­ку на­го­ду, за ба­га­тьма озна­ка­ми, на­ші вій­сько­ві ще ма­ти­муть.

Однак спро­бу­є­мо тве­ре­зо ро­зі­бра­тись у си­ту­а­ції, роз­гля­нув­ши низ­ку по­ка­зни­ків.

Най­ви­щим за­ко­ном, за яким фун­кціо­ну­ють зброй­ні си­ли в будь-якій дер­жа­ві, є вій­сько­вий ста­тут. У нас їх чо­ти­ри (ді­ста­ли­ся в спа­док від СРСР): вну­трі­шньої слу­жби, ди­сци­плі­нар­ний, гар­ні­зон­ної та вар­то­вої служб, а та­кож стро­йо­вий. 2014-й по­ка­зав, що ці акти без­за­сте­ре­жно за­ста­рі­ли, і впро­довж подаль­ших трьох ро­ків до них вно­си­ли чи­ма­ло до­пов­нень. Ни­ні вій­сько­ві фа­хів­ці роз­ро­бля­ють єди­ний ста­тут Зброй­них сил Укра­ї­ни. Обі­ця­ють, що до кін­ця ро­ку за­вер­шать пра­цю­ва­ти над ним, да­лі в ма­кси­маль­но сти­слі тер­мі­ни йо­го за­твер­дять Вер­хов­на Ра­да й пре­зи­дент Укра­ї­ни. Обі­ця­ють, що ста­тут бу­де ра­ди­каль­но но­вим до­ку­мен­том, який від­по­від­а­ти­ме ви­мо­гам ча­су.

Ке­рів­ні ка­дри та до­ві­ра до них. Пе­рі­од до­бро­воль­ців — 2014–2015 ро­ки — оста­то­чно ми­нув. Біль­шість кон­тра­ктни­ків, які за­раз слу­жать у ЗСУ, при­йшли вже пі­сля по­дій під Іло­вай­ськом, ДАП і Де­баль­це­вим. І дії ви­що­го вій­сько­во­го ке­рів­ни­цтва (го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча, мі­ні­стра обо­ро­ни, на­чаль­ни­ка Ге­не­раль­но­го шта­бу) во­ни оці­ню­ють за ін­ши­ми кри­те­рі­я­ми. Пе­ре­д­усім це ма­те­рі­аль­но-те­хні­чне та гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня, рі­вень бо­йо­вої під­го­тов­ки то­що. За­га­лом у них не­має сут­тє­вих на­рі­кань на дії чи без­ді­яль­ність ви­що­го вій­сько­во­го ке­рів­ни­цтва.

Се­ред ге­не­ра­лі­те­ту та пол­ков­ни­ків, що слу­жать у цен­траль­но­му апа­ра­ті та шта­бах опе­ра­тив­них ко­ман­ду­вань, чи­ма­ло та­ких, які у 2014–2015-му по­ка­за­ли се­бе не з най­кра­що­го бо­ку. Але во­ни не на­ле­жать до ка­те­го­рії тих, хто при­ймає від­по­від­аль­ні рі­ше­н­ня. Чо­му їх три­ма­ють — за­пи­та­н­ня, на яке ні­хто пря­мо не мо­же від­по­ві­сти. Пер­ше, що спа­дає на дум­ку: на­ша вла­да ду­же гу­ман­на, лю­дям да­ють змо­гу «ви­слу­жи­ти пен­сію». Зві­сно, за­мі­на ці­єї ка­те­го­рії ке­рів­ни­ків — ли­ше пи­та­н­ня ча­су.

Про­те що­до ко­ман­ди­рів бри­гад — ба­таль­йо­нів — рот на­рі­кань се­ред вій­сько­во­слу­жбов­ців ду­же ма­ло. Це по­справ­жньо­му укра­їн­ські ко­ман­дні ка­дри. По-пер­ше, пра­кти­чно всі ко­ман­ди­ри ви­про­бу­ва­ні й за­гар­то­ва­ні в бо­ях 2014–2015 ро­ків, які пе­ре­ва­жно ко­ман­ду­ва­ли ба­таль­йо­на­ми — ро­та­ми — взво­да­ми. По-дру­ге, во­ни вже не ма­ють ра­дян­сько-ро­сій­сько­го «спад­ку»: за­кін­чи­ли укра­їн­ські вій­сько­ві ви­ші, ба­га­то хто брав участь у ми­ро­твор­чих опе­ра­ці­ях під егі­дою ООН, на­вчав­ся на кур­сах за кор­до­ном. По-тре­тє, ті ко­ман­ди­ри зде­біль­шо­го вже не уяв­ля­ють сво­го жи­т­тя без вій­сько­вої слу­жби. Це по­зи­тив­на змі­на, оскіль­ки у 2000-х — на по­ча­тку 2010-х се­ред офі­це­рів мо­лод­шої та се­ре­дньої ла­нок спо­сте­рі­га­ли­ся за­не­па­дни­цькі на­строї: або одра­зу втек-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.