Ре­жим ти­ші

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Оль­га Во­ро­жбит

Які на­слід­ки ма­ти­ме ре­фе­рен­дум у Ка­та­ло­нії

Но­во­рі­чне звер­не­н­ня пре­зи­ден­та Же­не­ра­лі­те­ту Ка­та­ло­нії Кар­ле­са Пуч­де­мо­на до жи­те­лів сво­го ре­гіо­ну на­пе­ре­до­дні 2017 ро­ку зву­ча­ло як остан­нє ки­тай­ське по­пе­ре­дже­н­ня для Ма­дри­да: ка­та­лон­ці цьо­го ро­ку «ма­ють віль­но ви­зна­чи­ти своє май­бу­тнє на за­кон­но­му ре­фе­рен­ду­мі». Однак той, що від­був­ся ми­ну­лої не­ді­лі, скла­дно на­зва­ти «за­кон­ним» у ме­жах пра­во­вих норм, за яки­ми він мав би від­бу­ва­ти­ся, а са­ме Кон­сти­ту­ці­єю 1978 ро­ку. Згі­дно з Основ­ним за­ко­ном кра­ї­ни, який під­три­ма­ли 90% ка­та­лон­ців, що взя­ли то­ді участь у го­ло­су­ван­ні, ре­гіон ді­ста­вав ши­ро­ку ав­то­но­мію (вва­жа­ють, що та­кої не має жо­ден ін­ший єв­ро­пей­ський ре­гіон), але во­дно­час Кон­сти­ту­ція за­свід­чи­ла «не­ро­зрив­ну єд­ність іспан­ської на­ції».

До то­го ж по­ве­дін­ка цен­траль­но­го іспан­сько­го уря­ду, а са­ме йо­го ре­а­кція на не­діль­ні по­дії, бу­ла не­згра­бною спро­бою по­ка­за­ти свою мо­но­по­лію на на­си­л­ля — основ­ну озна­ку ле­гі­тим­но­сті вла­ди. От­же, ко­са на ка­мінь: пра­во на сво­бо­ду дум­ки та зі­брань про­ти за­хи­сту дер­жа­вою вла­сно­го су­ве­ре­ні­те­ту й кор­до­нів. Хто ж ви­грає? Во­ро­ги ЄС. Най­го­лов­ні­ше, що се­ред єв­ро­бю­ро­кра­тів по­ки що ма­ло хто знає ва­рі­ан­ти ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми, від­си­ла­ю­чи її до вну­трі­шньо­і­спан­сько­го рів­ня. Єв­ро­пей­ська ко­мі­сія за­кли­ка­ла до діа­ло­гу тих, хто вже дав­но не чує одне одно­го (хоч це і єди­ний мо­жли­вий ни­ні ва­рі­ант), у Бер­лі­ні про­сять при­пи­ни­ти «спі­раль еска­ла­ції», а в Лон­до­ні по­ва­жа­ти іспан­ську Кон­сти­ту­цію.

За­те Мо­сква ви­зна­чи­ла для се­бе ще одну ахіл­ле­со­ву п’яту в ЄС. Тоб­то во­на її дав­но зна­йшла і, як свід­чать роз­слі­ду­ва­н­ня най­біль­шої іспан­ської га­зе­ти El Pais, не лі­ну­ва­ла­ся роз­дму­ху­ва­ти ще один образ слаб­ко­сті Єв­ро­пей­сько­го про­е­кту у вла­сних про­па­ган­дист­ських ру­по­рах. Про те са­ме свід­чить і за­пе­кла під­трим­ка ка­та­лон­ських «не­за­ле­жни­ків» Джу­лі­а­ном Ас­сан­жем.

ЯКЩО КА­ТА­ЛО­НІЯ ВІД­КРИЄ СКРИНЬ­КУ ПАНДОРРИ, ТО ЦЕ ДАСТЬ ЧИ­МА­ЛИЙ ПО­ШТОВХ ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКИМ СЕ­ПА­РА­ТИСТ­СЬКИМ РУ­ХАМ, ЯКІ ТРИ­МА­Ю­ТЬСЯ НА НЕ­ЧИ­СЛЕН­НИХ ПО­ПУ­ЛІ­СТИ­ЧНИХ ПАР­ТІ­ЯХ

Іспа­нія ни­ні пе­ре­бу­ває в гли­бо­кій кри­зі, яка на­справ­ді по­ши­рю­є­ться на всю Єв­ро­пу, бо чим гір­ші кор­си­кан­ці, фла­манд­ці чи лом­бар­дій­ці? Остан­ні, на­при­клад, так са­мо мо­жуть зі­сла­ти­ся на вла­сну еко­но­мі­чну по­ту­гу в еко­но­мі­ці Іта­лії та по­ча­ти ви­ма­га­ти то­го са­мо­го, що й ка­та­лон­ці. До ре­чі, лом­бар­дій­ці ще на­ве­сні ого­ло­си­ли про ре­фе­рен­дум що­до ав­то­но­мії, який має від­бу­ти­ся 22 жов­тня цьо­го ро­ку. Якщо Ка­та­ло­нія від­криє цю скринь­ку Пан­до­ри, то це дасть чи­ма­лий по­штовх єв­ро­пей­ським се­па­ра­тист­ським ру­хам, які три­ма­ю­ться на не­чи­слен­них по­пу­лі­сти­чних пар­ті­ях. Однак під­трим­ка остан­ніх зро­стає са­ме зав­дя­ки та­ким ді­ям, до яких вда­ла­ся іспан­ська вла­да на ви­хі­дних. Кар­мен Кло­дін із Бар­се­лон­сько­го цен­тру між­на­ро­дних від­но­син (CIDOB) у ко­мен­та­рі Ти­жню та­кож під­кре­слює цей факт. На її дум­ку, у не­ді­лю кон­се­рва­тив­ний іспан­ський уряд «На­ро­дної пар­тії» вко­тре про­де­мон­стру­вав, як іспан­ським пра­вим бра­кує гли­бин­ної де­мо­кра­ти­чної куль­ту­ри. «Во­ни зро­би­ли все, щоб да­ти «не­за­ле­жни­кам» мо­раль­ну пе­ре­мо­гу й спів­чу­т­тя між­на­ро­дних ЗМІ», — ка­же во­на. До цьо­го во­ни мо­гли ли­ше мрі­я­ти про та­ку під­трим­ку та роз­го­лос.

На­ра­зі зро­зумі­ло одне: у ка­та­лон­сько­му ви­пад­ку не­має швид­ко­го рі­ше­н­ня. Але слід бра­ти до ува­ги й той фа­ктор, що ка­та­лон­ські не­за­ле­жни­ки не ма­ють до­ста­тньої під­трим­ки ані все­ре­ди­ні ре­гіо­ну, ані се­ред між­на­ро­дних пар­тне­рів. Се­ред тих, хто під­три­мує не­за­ле­жність Ка­та­ло­нії, хі­ба що пре­зи­дент Ве­не­су­е­ли Ні­ко­лас Ма­ду­ро та пер­ший мі­ністр Шо­тлан­дії Ні­ко­ла Стар­джон. Вла­сне, на шо­тланд­ський пре­це­дент і по­си­ла­ю­ться най­ча­сті­ше ка­та­лон­ці. Однак, щоб шо­тланд­ська опція ста­ла не­об­хі­дною, тре­ба змі­ни­ти ни­ні­шню іспан­ську Кон­сти­ту­цію, що­до чо­го по­ки що не­має єд­но­сті.

Як вже зга­ду­ва­ло­ся ви­ще, під­трим­ка ка­та­лон­ця­ми не­за­ле­жно­сті не спи­ра­є­ться на біль­шість у ре­гіо­ні. Кіль­кість при­хиль­ни­ків не­за­ле­жно­сті по­ча­ла різ­ко зро­ста­ти пі­сля 2010 ро­ку і ся­гну­ла пі­ка у 2012-му, ко­ли ста­но­ви­ла 57%. До­слі­дни­ки гру­пи Artis International, яка за­йма­є­ться до­слі­дже­н­ням кон­флі­ктів і на­силь­ства, вва­жа­ють, що пер­шим по­штов­хом до зро­ста­н­ня під­трим­ки не­за­ле­жно­сті бу­ла еко­но­мі­чна кри­за 2008 ро­ку. Дру­гою ва­го­мою при­чи­ною бу­ло ска­су­ва­н­ня у 2010-му кон­сти­ту­цій­ним су­дом ре­форм, по­кли­ка­них збіль­ши­ти су­ве­ре­ні­тет ре­гіо­ну в Ста­ту­ті ав­то­но­мії Ка­та­ло­нії. Са­ме пі­сля цьо­го рі­ше­н­ня на ву­ли­ці Бар­се­ло­ни ви­йшло біль­ше ніж 1 млн лю­дей із пла­ка­та­ми: «Som una nació. Nosaltres decidim» («Ми на­ція. Ми ви­рі­шу­є­мо»).

Однак Кар­мен Кло­дін вва­жає, що ни­ні­шня вла­да Ка­та­ло­нії діє без­від­по­від­аль­но й ма­ні­пу­ля­тив­но. « Лі­де­ри, які агі­ту­ють за не­за­ле­жність Ка­та­ло­нії, узур­пу­ва­ли де­мо­кра­ти­чну ле­гі­тим­ність, ви­сту­па­ю­чи від іме­ні «ка­та­лон­сько­го на­ро­ду », по­зи­ціо­ну­ю­чи се­бе єди­ни­ми йо­го пред­став­ни­ка­ми», — ка­же во­на. І справ­ді.

Згі­дно з те­пе­рі­шні­ми опи­ту­ва­н­ня­ми під­трим­ка не­за­ле­жно­сті се­ред са­мих ка­та­лон­ців по­віль­но змен­шу­є­ться та ни­ні ста­но­вить 41% — це фа­кти­чно той від­со­ток, який і при­йшов го­ло­су­ва­ти на діль­ни­ці в не­ді­лю.

Цьо­го­річ зно­ву са­ме еко­но­мі­чний аспект ві­ді­грав ви­рі­шаль­ну роль. Ка­та­ло­нія має, згі­дно з ни­ні­шнім за­ко­но­дав­ством, від­но­сну фі­скаль­ну сво­бо­ду й мо­же са­мо­стій­но обро­бля­ти по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня пе­ред тим, як над­си­ла­ти їх до дер­жав­ної ка­зни. Про­те 180 ком­па­ній, які на­ле­жать ка­та­лон­сько­му уря­ду, спла­чу­ють по­да­тки без­по­се­ре­дньо Ма­дри­ду. Ці­на пи­та­н­ня — € 4,5 млрд, і на­при­кін­ці лі­та ка­та­лон­ський уряд за­кін­чив працювати над си­сте­мою, яка дасть змо­гу пе­ре­бра­ти на се­бе кон­троль над збо­ром та оброб­кою цих ко­штів. Згі­дно з іспан­ським за­ко­но­дав­ством цен­траль­на вла­да зби­рає всі по­да­тки з ре­гіо­нів, а по­тім пе­ре­роз­по­ді­ляє їх між ре­гіо­на­ми. За під­ра­хун­ка­ми іспан­сько­го уря­ду, ка­та­лон­ці пла­тять на € 8,9 млрд біль­ше, ніж отри­му­ють у ви­да­тках. Для при­бі­чни­ків не­за­ле­жно­сті Ка­та­ло­нії це один із пре­дме­тів обу­ре­н­ня. І в ко­ре­ні ни­ні­шньо­го про­ти­сто­я­н­ня бу­ли рад­ше еко­но­мі­чні ін­те­ре­си, а не бо­роть­ба за істо­ри­чну не­спра­ве­дли­вість і вла­сну са­мо­стій­ність. Хоч і во­на спо­сте­рі­га­ла­ся. Мо­жли­вість до­мо­ви­ти­ся що­до пер­шо­го аспе­кту мо­гла, вре­шті, не допу­сти­ти до кри­зи, у якій сьо­го­дні опи­ни­ла­ся Іспа­нія. Крім то­го, іні­ці­а­то­ри ре­фе­рен­ду­му від по­ча­тку зна­ли про про­валь­ність вла­сно­го пла­ну на ни­ні­шньо­му ета­пі. Про це го­во­ри­ли і в Іспа­нії, і в Брюс­се­лі. Кар­мен Кло­дін по­рів­нює їхні дії з тим, що ро­бив Лє­нін у ча­си Жов­тне­вої ре­во­лю­ції: «Ми сту­па­є­мо впе­ред, а єв­ро­пей­ський про­ле­та­рі­ат пі­де слі­дом».

Най­гір­ше, на її дум­ку, що та­ка без­від­по­від­аль­ність мо­же при­зве­сти до сер­йо­зних на­слід­ків: « роз­ко­лу й на­пру­же­н­ня в су­спіль­стві Ка­та­ло­нії». А ра­зом із цим до ще одні­єї мі­гре­ні єв­ро­чи­нов­ни­кам, які за­ля­гли по­ки що в ре­жим ти­ші. Чи, мо­же, на­ре­шті обду­му­ють хо­ди на­пе­ред на ви­па­док схо­жих пре­це­ден­тів. Ні­би бо­я­ти­ся по­ки що не­має чо­го, але ро­бо­ти до­да­ло­ся. І це, між ін­шим, ще один аспект, який від­во­лі­ка­ти­ме ува­гу ЄС від укра­їн­сько­го пи­та­н­ня. Однак то вже ін­ша те­ма.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.