По­збав­ле­ні ґрун­ту

Без ефе­ктив­ної вза­є­мо­дії з ві­тчи­зня­ним бі­зне­сом укра­їн­ська осві­та й на­у­ка при­ре­че­ні працювати на чу­жі ін­те­ре­си

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Олесь Оле­ксі­єн­ко

Що за­ва­жає спів­пра­ці укра­їн­сько­го бі­зне­су з на­у­кою та осві­тою

З ко­жним ро­ком де­да­лі оче­ви­дні­ше, що укра­їн­ська на­у­ка й осві­та (зокре­ма, най­менш транс­фор­мо­ва­на за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя се­ре­дня та про­фе­сій­но- те­хні­чна) пе­ре­жи­ва­ють гли­бо­ку кри­зу. Во­на зу­мов­ле­на спро­ба­ми за­кон­сер­ву­ва­ти їх та­ки­ми, яки­ми во­ни бу­ли успад­ко­ва­ні з ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го, обме­жу­ю­чись ви­клю­чно пе­рі­о­ди­чни­ми ко­сме­ти­чни­ми змі­на­ми.

Про­те за об­ста­вин, ко­ли вся кра­ї­на роз­ви­ва­ла­ся в умо­вах ка­пі­та­лі­зму, ли­ше по­гли­блю­ва­ла­ся ві­дір­ва­ність осві­тньої та на­у­ко­вої сфер від ре­аль­но­го жи­т­тя і йо­го ви­кли­ків. Тож за по­зір­но­го збе­ре­же­н­ня ста­рої обо­лон­ки три­ва­ла їх про­гре­су­ю­ча де­гра­да­ція. З одно­го бо­ку, уна­слі­док що­ра­зу біль­шо­го роз­ри­ву між тим об­ся­гом фі­нан­су­ва­н­ня, яко­го по­тре­бу­ють ці ви­тра­тні га­лу­зі в су­ча­сно­му сві­ті для на­ле­жно­го роз­ви­тку, і тим, що мо­же на них ви­ді­ли­ти обме­же­ний об­сяг бю­дже­тів. З дру­го­го — че­рез де­зо­рі­єн­та­цію на­у­ко­во-до­слі­дних та осві­тніх уста­нов що­до прі­о­ри­те­тів і за­пи­тів ві­тчи­зня­них під­при­єм­ців із ре­аль­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки.

Укра­їн­ська на­у­ко­ва сфе­ра за­то­че­на під спо­жи­ва­н­ня за­кла­де­них у дер­жав­них бю­дже­тах ко­штів, а не під те, щоб за­ро­бля­ти їх у вза­є­мо­ви­гі­дно­му сим­біо­зі з під­при­єм­ства­ми кра­ї­ни. То­му там ча­сто орі­єн­ту­ю­ться зде­біль­шо­го на про­цес, а не на ре­зуль­тат. Дар­ма що між­на­ро­дний досвід пе­ре­кон­ли­во свід­чить: успі­шний роз­ви­ток як еко­но­мі­ки, так і на­у­ко­во­осві­тньої сфе­ри не­мо­жли­вий без ті­сної та ефе­ктив­ної вза­є­мо­дії між бі­зне­сом, з одно­го бо­ку, і на­вчаль­ни­ми за­кла­да­ми й на­у­ко­во-до­слі­дни­ми цен­тра­ми — із дру­го­го. У фі­нан­со­во­му аспе­кті на­у­ка — це та­кож бі­знес, тож у сві­ті во­на роз­ви­ва­є­ться ком­па­ні­я­ми, які до­во­дять на­у­ко­ві роз­роб­ки до про­ми­сло­во­го ви­ко­ри­ста­н­ня. В Укра­ї­ні во­ни фун­кціо­ну­ють ав­то­ном­но від ре­аль­ної еко­но­мі­ки.

Під час роз­по­ді­лу бю­дже­тних гро­шей біль­ша час­тка за­зви­чай ді­ста­є­ться стру­ктур­ним під­роз­ді­лам- фа­во­ри­там не­за­ле­жно від ре­зуль­та­тів їхньої ді­яль­но­сті. Біль­шість на­у­ков­ців усе ще здій­сню­ють свої до­слі­дже­н­ня ізо­льо­ва­но від по­треб під­при­єм­ців і про­по­ну­ють у кра­що­му ра­зі на рин­ку вже го­то­вий ре­зуль­тат, спо­ді­ва­ю­чись за­ці­ка­ви­ти ним по­тен­цій­но­го спо­жи­ва­ча. Уна­слі­док цьо­го бі­знес май­же не ви­ко­ри­сто­вує ре­зуль­та­ти на­у­ко­во- те­хні­чних роз­ро­бок. Під­су­мок для кра­ї­ни — де­да­лі глиб­ша кри­за фі­нан­су­ва­н­ня.

За оцін­ка­ми Держ­ста­ту, то­рік за­галь­ний об­сяг ви­да­тків на ви­ко­на­н­ня на­у­ко­вих до­слі­джень і роз­ро­бок ( да­лі НДР) ста­но­вив ли­ше 11,5 млрд грн про­ти 12,2 млрд грн у 2015-му, а їх час­тка у ВВП впа­ла до 0,45% — най­мен­шо­го об­ся­гу за всю істо­рію не­за­ле­жної Укра­ї­ни. До то­го ж, як свід­чить по­рів­ня­н­ня ви­трат на зга­да­ні ці­лі з рі­зних дже­рел, най­швид­ше

У 2016 ро­ці екс­порт по­слуг із до­слі­дже­н­ня та роз­роб­ки ся­гнув $130 млн і більш як уп’яте­ро пе­ре­ви­щив їх ім­порт

змен­шу­ва­ло­ся са­ме фі­нан­су­ва­н­ня з держ­бю­дже­ту, час­тка яко­го ни­ні впа­ла до 32% за­галь­но­го об­ся­гу.

У під­го­тов­ле­но­му уря­дом про­е­кті бю­дже­ту на 2018 рік на все дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ко­вої сфе­ри пе­ред­ба­че­но 7,4 млрд грн — це тіль­ки при­бли­зно 0,2% очі­ку­ва­но­го на­сту­пно­го ро­ку об­ся­гу ВВП. Ле­во­ва час­тка цьо­го фі­нан­су­ва­н­ня тра­ди­цій­но прой­де че­рез си­сте­му чи не най­більш за­кон­сер­во­ва­ної з ра­дян­ських ча­сів стру­кту­ри — На­ціо­наль­ної ака­де­мії на­ук ( 3,5 млрд грн). Ли­ше сьо­ма ча­сти­на цих ви­да­тків пе­ред­ба­че­на для тих під­роз­ді­лів НАН, які прой­дуть но­ву ате­ста­цію.

Оскіль­ки вза­є­мозв’язок ста­ну на­у­ки й осві­ти із си­ту­а­ці­єю в еко­но­мі­ці має вла­сти­вість про­яв­ля­ти­ся із сут­тє­вим ча­со­вим ла­гом, то справ­жні мас­шта­би на­слід­ків цьо­го руй­ну­ва­н­ня ста­нуть по­мі­тни­ми пі­зні­ше, ко­ли на їх по­до­ла­н­ня зна­до­бля­ться де­ся­ти­лі­т­тя й, не ви­клю­че­но, по­бу­до­ва си­сте­ми з ну­ля.

Во­дно­час на­ра­зі все ще йде­ться про до­сить чи­слен­ний штат пра­ців­ни­ків. На під­при­єм­ствах ів ор­га­ні­за­ці­ях, які за­йма­ли­ся на­у­ко­во-до­слі­дни­ми роз­роб­ка­ми, кіль­кість ви­ко­нав­ців то­рік ста­но­ви­ла 97,9 тис. пра­ців­ни­ків.

В умо­вах, що скла­ли­ся, укра­їн­ські на­у­ко­ві уста­но­ви й окре­мі вче­ні де­да­лі біль­ше орі­єн­ту­ю­ться на те, щоб вбу­ду­ва­ти­ся в на­у­ко­во-до­слі­дні лан­цю­ги ін­ших дер­жав, отри­му­ю­чи гран­ти чи за­мов­ле­н­ня на ті чи ін­ші до­слі­дже­н­ня від іно­зем­них цен­трів. Чи­ма­ло укра­їн­ських ака­де­мі­чних уста­нов і да­лі ви­ко­ну­ють пе­ре­ва­жно фун­да­мен­таль­ні до­слі­дже­н­ня, ре­зуль­та­ти яких не ма­ють рин­ку за­сто­су­ва­н­ня в Укра­ї­ні, а ли­ше за кор­до­ном.

У 2016 ро­ці, за да­ни­ми Держ­ста­ту, екс­порт по­слуг до­слі­дже­н­ня та роз­роб­ки ся­гнув $130 млн і біль­ше як уп’яте­ро пе­ре­ви­щив їх ім­порт. Іно­зем­ні ком­па­нії та на­у­ко­во- осві­тні уста­но­ви актив­но спон­со­ру­ють цей про­цес по­шу­ку міз­ків, під­го­тов­ле­них дер­жав­ни­ми ко­шта­ми в Укра­ї­ні. Чи­слен­ні за­хо­ди, які да­ють на­го­ду по­ка­за­ти ре­зуль­та­ти сво­єї ро­бо­ти ві­тчи­зня­ним уче­ним, ча­сто до­по­ма­га­ють їм ре­а­лі­зу­ва­ти се­бе й по­лі­пши­ти ма­те­рі­аль­ний стан в умо­вах не­до­фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ко­вих роз­ро­бок на Ба­тьків­щи­ні.

Однак для Укра­ї­ни як дер­жа­ви це біль­ше означає втра­ти, аніж здо­бу­тки. Окрім вель­ми сум­нів­ної мо­жли­во­сті пи­ша­ти­ся на­у­ко­ви­ми здо­бу­тка­ми ві­тчи­зня­них вче­них, які за­про­ва­джу­ю­ться в жи­т­тя та при­но­сять ле­во­ву час­тку при­бу­тку за кор­до­ном, Укра­їн­ська дер­жа­ва й пла­тни­ки по­да­тків ма­ють чи­ма­лі зби­тки від то­го, що фі­нан­су­ють на­у­ко­во-до­слі­дні ка­дри чи ро­бо­ти фа­кти­чно для ін­ших.

Цей ау­тсор­синг за ни­ні­шньої мо­де­лі фі­нан­су­ва­н­ня укра­їн­ської осві­ти й на­у­ки є ду­же ви­тра­тним для Укра­ї­ни та руй­нів­ним для на­шої еко­но­мі­ки. Адже, ма­ю­чи вкрай обме­же­ні бю­дже­тні ре­сур­си, ми фа­кти­чно фі­нан­су­є­мо під­го­тов­ку на­у­ков­ців і фа­хів­ців в ін­те­ре­сах за­кор­дон­них ком­па­ній- спо­жи­ва­чів, спо­ча­тку до­по­ма­га­ю­чи їм здо­бу­ти зна­н­ня, а по­тім ча­сто й оста­то­чно емі­гру­ва­ти з кра­ї­ни. Ле­во­ва час­тка до­да­ної

вар­то­сті залишається за кор­до­ном і по­тім ча­сто го­то­вий про­дукт ку­пу­є­ться укра­їн­ськи­ми ж спо­жи­ва­ча­ми че­рез за­ви­ще­ні ці­ни на ті чи ін­ші ви­ро­би.

То­му ва­жли­во, щоб са­ме укра­їн­ський бі­знес був за­лу­че­ний до про­це­су ре­а­лі­за­ції до­слі­джень у при­кла­дних сфе­рах уже на по­ча­тко­вих ета­пах. Тре­ба роз­гля­да­ти ко­жне до­слі­дже­н­ня як бі­знес-про­ект, осо­бли­во ко­ли йде­ться про роз­роб­ки в те­хні­чних га­лу­зях. За­мов­ник ті­єї чи ін­шої роз­роб­ки з ре­аль­но­го се­кто­ру має сам ви­зна­ча­ти, за що й скіль­ки го­то­вий пла­ти­ти.

Зро­зумі­ло, що ви­хід за та­ких об­ста­вин по­ля­гає в то­му, щоб кон­цен­тру­ва­ти дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня на обме­же­ній кіль­ко­сті прі­о­ри­те­тних на­пря­мів на­у­ко­вих роз­ро­бок чи осві­тніх про­грам, пе­ре­дав­ши ре­шту ін­шим за­ці­кав­ле­ним сто­ро­нам.

Але укра­їн­ський бі­знес на­ра­зі та­кож украй па­сив­но ста­ви­ться до фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ко­во- те­хні­чних роз­ро­бок і вдо­ско­на­лень. За остан­ньою оцін­кою Держ­ста­ту, яка сто­су­є­ться 2015 ро­ку, ли­ше 17,3% ве­ли­ких і се­ре­дніх про­ми­сло­вих під­при­ємств (з чи­сель­ні­стю зайня­тих від 50 осіб) за­йма­ли­ся вза­га­лі будь-якою ін­но­ва­цій­ною ді­яль­ні­стю. Про­те й у них ішло­ся пе­ре­ва­жно про фі­нан­су­ва­н­ня за­ку­пі­вель но­во­го обла­дна­н­ня й те­хні­ки, а та­кож про­грам­но­го за­без­пе­че­н­ня, то­ді як ли­ше 2 млрд грн (менш ніж 15% усіх ви­да­тків на ін­но­ва­цій­ну ді­яль­ність) во­ни спря­му­ва­ли на вну­трі­шні чи зов­ні­шні на­у­ко­во-до­слі­дні роз­роб­ки.

Дер­жав­ні ви­да­тки на осві­ту в Укра­ї­ні ста­нов­лять при­бли­зно та­ку са­му час­тку ВВП, як і в кра­ї­нах ЄС. Однак, по-пер­ше, там зна­чно біль­шим є фі­нан­су­ва­н­ня з при­ва­тних дже­рел, по-дру­ге, ВВП, а от­же, і ви­да­тки в ре­аль­них ци­фрах у де­ся­тки ра­зів ви­щі.

Під­при­єм­ства де­да­лі го­стрі­ше від­чу­ва­ють де­фі­цит ком­пе­тен­тних ви­со­ко­про­фе­сій­них ви­пу­скни­ків, у яких бу­ли б по­трі­бні вмі­н­ня, а остан­ні, сво­єю чер­гою, ма­ють про­бле­ми з пра­це­вла­шту­ва­н­ням і від­по­від­но мо­жли­ві­стю отри­ма­ти від­да­чу від сил і гро­шей, вкла­де­них у здо­бу­т­тя про­фе­сії. Брак ко­ор­ди­на­ції обме­жує мо­жли­во­сті по­тен­цій­них спе­ці­а­лі­стів, які не ма­ють фі­нан­со­вої змо­ги опла­ти­ти на­вча­н­ня, зро­би­ти це ко­штом май­бу­тньо­го ро­бо­то­дав­ця. То­му ва­жли­вою є й пе­ре­бу­до­ва на­яв­них зв’яз­ків укра­їн­ських осві­тніх за­кла­дів із ві­тчи­зня­ни­ми під­при­єм­ства­ми у сфе­рі під­го­тов­ки ка­дрів.

У кра­ї­ні не­має пря­мої за­ле­жно­сті між ате­ста­том чи ди­пло­мом і ре­аль­ною які­стю осві­ти й про­фе­сіо­на­лі­змом ви­пу­скни­ків на­вчаль­них за­кла­дів усіх ти­пів, що фа­кти­чно зруй­ну­ва­ло си­сте­му під­го­тов­ки ква­лі­фі­ко­ва­но­го пер­со­на­лу. Вже дав­но ні­хто не пла­тить за осві­ту, усі ку­пу­ють ди­пло­ми. Це, сво­єю чер­гою, то­таль­но зне­ці­ни­ло їх на рин­ку.

Є при­ва­тні шко­ли, але во­ни за­йма­ють усе ще ду­же вузь­ку, пре­мі­аль­ну ні­шу, на­при­клад, у них на­вча­є­ться все ще мен­ше ніж 1% усіх учнів. Що й ка­за­ти про за­кла­ди про­фе­сій­ної осві­ти, де го­ту­ва­ли б та­ких де­фі­ци­тних на рин­ку пра­ці остан­ні­ми ро­ка­ми ква­лі­фі­ко­ва­них ро­бі­тни­ків. Крім то­го, при­ва­тний се­ктор у се­ре­дній освіті на­яв­ний пе­ре­ва­жно в кіль­кох ве­ли­ких мі­стах чи їхніх око­ли­цях (Ки­їв, Оде­са, Хар­ків, Львів), то­ді як на біль­шій ча­сти­ні те­ри­то­рії кра­ї­ни залишається рід­кі­стю.

Ще біль­ше на актив­ні­шу участь у фі­нан­су­ван­ні по­тен­цій­них ро­бо­то­дав­ців вар­то орі­єн­ту­ва­ти­ся в си­сте­мі під­го­тов­ки ква­лі­фі­ко­ва­них ро­бі­тни­ків (ца­ри­на ко­ли­шніх ПТУ). Адже від на­яв­но­сті фа­хо­вих ка­дрів за­ле­жить їхня зда­тність за­лу­чи­ти на­ле­жним чи­ном під­го­тов­ле­ний пер­со­нал. На­ра­зі, згі­дно з офі­цій­ни­ми да­ни­ми, во­ни фі­нан­су­ють менш ніж 2% ви­да­тків на під­го­тов­ку в про­фе­сій­но- те­хні­чній освіті.

Для кра­що­го за­охо­че­н­ня, ймо­вір­но, вар­то пе­ред­ба­чи­ти пер­спе­кти­ву фі­нан­су­ва­н­ня на­вча­н­ня в про­фе­сій­но- те­хні­чних за­кла­дах ро­бо­то­дав­ця­ми на умо­вах кре­ди­ту, до ви­пла­ти яко­го ви­пу­скни­ки пра­цю­ва­ти­муть на від­по­від­них під­при­єм­ствах. В умо­вах, ко­ли де­да­лі біль­ше про­фе­сіо­на­лів осво­ю­ють єв­ро­пей­ський ри­нок пра­ці, на­ле­жна до­го­вір­на вза­є­мо­дія між ро­бо­то­дав­ця­ми- спон­со­ра­ми та по­тен­цій­ною за­мі­ною тим ка­драм, які ви­їха­ли, зда­тна ви­сту­пи­ти ком­пен­са­то­ром ви­ми­ва­н­ня фа­хів­ців із вну­трі­шньо­го рин­ку й во­дно­час ін­стру­мен­том збіль­ше­н­ня в кра­ї­ні кіль­ко­сті більш опла­чу­ва­них пра­ців­ни­ків, які ма­ли б ви­щу ква­лі­фі­ка­цію.

Ви­щі на­вчаль­ні за­кла­ди та­кож ма­ють роз­гля­да­ти­ся як стру­ктур­ні еле­мен­ти сфе­ри бі­зне­су й орі­єн­ту­ва­ти­ся на за­лу­че­н­ня при­ва­тних ком­па­ній до роз­роб­ки та фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ко­вих про­е­ктів, на­у­ко­вих ін­ку­ба­то­рів то­що. Ва­жли­ви­ми є роз­роб­ка на за­мов­ле­н­ня бі­зне­су на­вчаль­них про­грам, спіль­не формування змі­сту кур­сів, ви­зна­че­н­ня про­гно­зу­ва­н­ня по­треб ро­бо­то­дав­ців що­до но­вих ви­пу­скни­ків, їх ста­жу­ва­н­ня.

Про­те про­бле­ма на­ле­жної вза­є­мо­дії бі­зне­су з на­у­ко­во- осві­тньою сфе­рою кра­ї­ни для ви­ко­ри­ста­н­ня си­нер­гії від­по­від­них се­кто­рів у на­ціо­наль­них ін­те­ре сах по­ру­шує пи­та­н­ня за­вер­ше­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня на­у­ко­во- осві­тньої сфе­ри в Укра­ї­ні, як і змін у бі­знес- се­ре­до­ви­щі.

З одно­го бо­ку, дер­жа­ва має сти­му­лю­ва­ти ін­ве­сти­ції на­ціо­наль­но­го бі­зне­су в на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня та під­го­тов­ку ка­дрів. Для цьо­го по­трі­бно вне­сти від­по­від­ні змі­ни до за­ко­но­дав­ства що­до зни­же­н­ня по­да­тків про­пор­цій­но до сум, ін­ве­сто­ва­них у роз­роб­ки й до­слі­дже­н­ня або під­го­тов­ку ка­дрів. З дру­го­го — ни­ні­шній олі­гар­хі­чний, на­дмір­но мо­но­по­лі­зо­ва­ний та орі­єн­то­ва­ний зде­біль­шо­го на екс­порт си­ро­ви­ни й на­пів­фа­бри­ка­тів бі­знес на­вряд чи змо­же впо­ра­ти­ся з фун­кці­єю «на­ціо­наль­них чем­піо­нів». Які, не­хай і за під­трим­ки дер­жа­ви на по­ча­тко­во­му ета­пі, бу­ли б зда­тні з ча­сом пе­ре­тво­ри­ти­ся на клю­чо­ву лан­ку ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чної ево­лю­ції укра­їн­ської еко­но­мі­ки на осно­ві як укра­їн­сько­го на­у­ко­во-до­слі­дно­го та осві­тньо­го по­тен­ці­а­лу, так і при­дба­н­ня не­об­хі­дних іно­зем­них роз­ро­бок.

Та­ким чи­ном, пе­ре­орі­єн­та­ція укра­їн­ської осві­ти та на­у­ки на по­тре­би ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки й бі­зне­су впи­ра­є­ться в за­дав­не­ну про­бле­му, яка стри­мує роз­ви­ток кра­ї­ни за­га­лом, — ство­ре­н­ня нор­маль­но­го се­ре­до­ви­ща для ро­бо­ти кон­ку­рен­тно­го на­ціо­наль­но­го бі­зне­су, де­мо­но­по­лі­за­ції та де­о­лі­гар­хі­за­ції укра­їн­ської еко­но­мі­ки.

Укра­їн­ський бі­знес па­сив­ний у фі­нан­су­ван­ні на­у­ко­во-те­хні­чних роз­ро­бок. Ли­ше 17,3% ве­ли­ких і се­ре­дніх пром­під­при­ємств за­йма­ло­ся будь-якою ін­но­ва­цій­ною ді­яль­ні­стю

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.