Єли­за­ве­та Гон­ча­ро­ва про при­чи­ни не­ві­гла­ства

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Єли­за­ве­та Гон­ча­ро­ва

Кри­зо­ві мо­мен­ти су­спіль­ство мар­кує не тіль­ки під­ви­ще­н­ням агре­сії чи апа­тії по­між на­се­ле­н­ня, а й май­же ма­ні­а­каль­ним стриб­ком ці­ка­во­сті до чо­гось по­той­бі­чно­го, та­єм­но­го та від­вер­то псев­до­на­у­ко­во­го. Що це? Брак до­ві­ри та впев­не­но­сті в стій­ко­сті сві­ту, не­до­ста­тня осно­ва на­у­ко­вих знань у біль­шо­сті чи ба­наль­ні страх та від­чай? Я пам’ятаю ша­ле­ний ажі­о­таж нав­ко­ло те­ле­ві­зій­но­го лі­ку­ва­н­ня міль­йо­нів ме­шкан­ців то­ді­шньо­го СРСР Ка­шпі­ров­ським чи Чу­ма­ком на зо­рі так зва­ної пе­ре­бу­до­ви. То­ді це зда­ва­ло­ся по­ді­єю рів­ня па­ді­н­ня Бер­лін­сько­го му­ру, бо по­ру­шу­ва­ло ра­дян­ські сте­ре­о­ти­пи. Всі­ля­кі екс­тра­сен­си та на­віть пси­хо­те­ра­пев­ти уві­йшли у сві­до­мість ба­га­тьох ра­зом із від­кри­т­тям ре­аль­них ва­жли­вих та­єм­ниць ми­ну­ло­го. «Нам цьо­го не ка­за­ли, бо та­ке бу­ло тіль­ки для обра­них» — так вва­жа­ли то­ді лю­ди, то­му зі склян­ка­ми з во­дою до те­ле­е­кра­на по­спі­ша­ли на­віть про­фе­со­ри й ака­де­мі­ки, яких то­чно не мо­жна зви­ну­ва­ти­ти в не­осві­че­но­сті. Та­кий ефект, на жаль, збе­рі­га­є­ться і на­да­лі май­же за всі­ма на­пря­ма­ми жи­т­тя, осо­бли­во на те­ри­то­рії ко­ли­шньої ра­дян­ської ім­пе­рії, де до­сі акту­аль­на кри­за до­ві­ри до вла­ди, офі­цій­них знань і всьо­го, що впев­не­но ре­ко­мен­ду­ють за­га­лу. На цьо­му по­бу­до­ва­ні кам­па­нії про­ти ва­кци­на­ції чи спро­тив що­до за­сто­су­ва­н­ня транс­план­то­ло­гії в укра­їн­ській ме­ди­ци­ні. Най­по­пу­ляр­ні­ши­ми є псев­до­зна­н­ня, які обі­ця­ють ди­во­ви­жним чи­ном ви­рі­ши­ти скла­дні пи­та­н­ня. Пе­ре­вер­не­мо пра­пор — одра­зу по­бо­ре­мо Ро­сію, вип’єш цю пі­гул­ку — без ді­є­ти та спор­ту змен­ши­ться ва­га. І, зви­чай­но, не тре­ба ні­чо­го ро­би­ти, бо все одно до­лю люд­ства ви­рі­шу­ють обра­ні. Так є зав­жди, бо ба­жа­н­ня ди­ва за­кла­де­не в са­мій су­тно­сті лю­ди­ни. І якщо в ре­лі­гі­ях на пер­ший план ви­хо­дять мо­раль­ні пра­ви­ла, то в ін­ших, пра­кти­чні­ше на­ла­што­ва­них «ца­ри­нах» обі­ця­ний кон­кре­тний ре­зуль­тат. Але в кри­зо­вих си­ту­а­ці­ях лю­ди­на все одно шу­ка­ти­ме ди­ва: у ре­лі­гії, якщо має ві­ру, в екс­тра­сен­сах (кон­спі­ро­ло­гії, ма­гії чи фей­ко­во­му по­яснен­ні), якщо ві­ра не має гли­бин­но­го ха­ра­кте­ру. Не ря­ту­ють у цьо­му сен­сі й на­у­ко­ві зна­н­ня та осві­та: на жаль, на­ви­чки ана­лі­зу та пра­кти­чно­го ви­ко­ри­ста­н­ня ін­фор­ма­ції, а не про­сто її спо­жи­ва­н­ня опа­но­ву­ють не всі, хто отри­мує ди­пло­ми ба­ка­лав­рів і ма­гі­стрів. Са­ме то­му так лег­ко втю­ха­ти за­раз про­сто­му укра­їн­цю будь-який фейк про істо­ри­чні по­дії чи по­ста­ті. До­ста­тньо зро­би­ти про­мо на кшталт «Це від вас при­хо­ву­ва­ли дов­гі ро­ки», до­да­ти ні­би­то се­кре­тні да­ні з ар­хі­вів чи ви­пад­ко­во зна­йде­ні свід­че­н­ня на­чеб­то су­ча­сни­ка — й успіх га­ран­то­ва­но. Те­зи ма­со­во лай­ка­ти­муть і по­ши­рю­ва­ти­муть, а ідеї на­ро­щу­ва­ти­муть кіль­кість сво­їх при­хиль­ни­ків. Яскра­вий при­клад — ци­та­ти, що пе­ре­ко­чо­ву­ють із со­цме­ре­жі в со­цме­ре­жу, яких ні­ко­ли не ка­за­ли ті, ко­му їх при­пи­са­но. Ще мас­шта­бні­шою є істо­рія про мі­фі­чну «Но­во­ро­сію», яку за­раз кри­ва­во ро­зі­гру­ють на Дон­ба­сі, бо це спра­цьо­вує: пе­ре­ві­ря­ти чи під­да­ва­ти сум­ні­ву будь-які ні­се­ні­тни­ці в нас не зви­кли. За­раз ска­жу ба­наль­ність, але зна­н­ня — це на­сам­пе­ред пра­ця та час, а вкла­да­ти їх у по­шук прав­ди ла­дні не так уже й ба­га­то лю­дей. Осо­бли­во якщо на­чеб­то прав­ду по­да­ють у го­то­во­му для спо­жи­ван­ні ви­гля­ді.

Що­до по­бу­то­вих ре­чей, то по­стій­не апе­лю­ва­н­ня до не­тра­ди­цій­но­го свід­чить пе­ред­усім про від­чай і роз­ча­ру­ва­н­ня в то­му, що ото­чує: якщо в те­бе не­має гро­шей на лі­ку­ва­н­ня важ­кої хво­ро­би, ти пі­деш до баб­ці-зна­хар­ки. Якщо по­лі­ція мі­ся­ця­ми не мо­же зна­йти зни­кло­го ро­ди­ча, ти пі­деш до ті­єї, що на­зи­ває се­бе відьмою. Якщо ба­чиш, що за зло­чи­ни не­має по­ка­ра­н­ня в су­дах, ти ди­ви­ти­ме­шся «Би­тву екс­тра­сен­сів», щоб по­ба­чи­ти на вла­сні очі, як стра­жда­ють на­щад­ки зло­чин­ців. Це зро­зумі­ло, але ду­же не­про­ду­ктив­но: за­мість то­го щоб ви­ма­га­ти змін і про­бу­ва­ти щось ро­би­ти, кри­ти­чна ма­са лю­дей про­сто вті­кає у світ ілю­зій, де їм да­ють на­дію. До ре­чі, ду­же ча­сто теж за ве­ли­кі гро­ші. А ін­ші, яких вла­што­ву­ють схе­ми та си­сте­ми, ра­ді­ють, що не ма­ють кло­по­ту з еле­кто­ра­том, який від­чай­ду­шно до­во­дить, що земля пла­ска. Не­хай, аби тіль­ки не лі­зли ту­ди, ку­ди не тре­ба...

Але спро­тив є. Ве­ли­ка ша­на ен­ту­зі­а­стам, які вже кіль­ка ро­ків по­спіль ро­блять рі­зно­ма­ні­тні на­у­ко­ві ви­лаз­ки для про­па­ган­ди ви­вче­н­ня на­ук пра­кти­чни­ми за­со­ба­ми: та­кі «пі­кні­ки» про­во­дять у мі­стах і на­віть се­лах у рі­зних ку­то­чках Укра­ї­ни. Дя­кую вчи­те­лям, що на про­фе­сій­но­му рів­ні під­три­му­ють ді­тей, які вча­ться бу­ти на­у­ков­ця­ми в Ма­лій ака­де­мії на­ук. На ви­хі­дних я по­бу­ва­ла на фе­сти­ва­лі ди­тя­чих та мо­ло­ді­жних ЗМІ у Свя­то­гір­ську, де май­бу­тні аку­ли пе­ра дис­ку­ту­ва­ли на те­му, як не по­тра­пи­ти на вуд­ку фей­ків та про­па­ган­ди, і на­вча­ли­ся роз­рі­зня­ти ма­ні­пу­ля­ції. Впев­не­на, що в нас ще бра­кує які­сних при­кла­дних осві­тніх про­е­ктів для рі­зних ві­ко­вих ка­те­го­рій на те­ле­ба­чен­ні, які бу­ли б на­ба­га­то ко­ри­сні­ши­ми, ніж дур­ну­ва­ті «гі­пно­ти­зе­ри» чи «екс­тра­сен­си». Але, щоб ро­зі­рва­ти це порочне ко­ло і йти в на­прям­ку виховання справ­ді освіченої на­ції, по­трі­бно до­ко­рін­но змі­ни­ти акцент в освіті. Не втовкмачувати в мізки тонни ін­фор­ма­ції, а вчи­ти ко­ри­сту­ва­ти­ся нею на пра­кти­ці. Бо іна­кше че­рез ду­же ко­ро­ткий тер­мін мізки звіль­ня­ться від не­по­трі­бно­го й ста­нуть зно­ву по­ро­жні­ми. А та­ки­ми мо­жна хоч ма­ні­пу­лю­ва­ти, хоч во­ро­жи­ти в будь-який спо­сіб.

ЩОБ РО­ЗІ­РВА­ТИ ПОРОЧНЕ КО­ЛО І ЙТИ В НА­ПРЯМ­КУ ВИХОВАННЯ СПРАВ­ДІ ОСВІЧЕНОЇ НА­ЦІЇ, ПО­ТРІ­БНО ДО­КО­РІН­НО ЗМІ­НИ­ТИ АКЦЕНТ В ОСВІТІ. НЕ ВТОВКМАЧУВАТИ В МІЗКИ ТОННИ ІН­ФОР­МА­ЦІЇ, А ВЧИ­ТИ КО­РИ­СТУ­ВА­ТИ­СЯ НЕЮ НА ПРА­КТИ­ЦІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.