Мо­хам­мад Бе­хе­шті-мон­фа­ред: «Ми роз­гля­да­є­мо Укра­ї­ну як хаб для ви­хо­ду на рин­ки Схі­дної Єв­ро­пи»

По­сол Іра­ну в Укра­ї­ні про між­на­ро­дну без­пе­ку й дво­сто­рон­ню спів­пра­цю

Ukrainskiy Tyzhden - - News -

В ін­терв’ю Ти­жню по­сол Іслам­ської Ре­спу­блі­ки Іран роз­по­вів про те, як йо­го кра­ї­на спри­ймає ви­кли­ки сепаратизму й те­ро­ри­зму, про від­но­си­ни між му­суль­ман­ськи­ми кон­фе­сі­я­ми та пер­спе­кти­ви еко­но­мі­чної спів­пра­ці з Укра­ї­ною.

Як ви оці­ню­є­те ре­фе­рен­ду­ми в Ка­та­ло­нії та Ірак­сько­му Кур­ди­ста­ні? Чи варто по­рів­ню­ва­ти ці дві по­дії? — В ім’я Ал­ла­ха Ми­ло­сти­во­го і Ми­ло­сер­дно­го! Всі кра­ї­ни сві­ту, крім одні­єї (Ізра­ї­лю. — Ред.), не ви­зна­ли ре­фе­рен­ду­му в Ірак­сько­му Кур­ди­ста­ні. Збе­ре­же­н­ня ці­лі­сно­сті будь-якої дер­жа­ви — це ду­же ва­жли­вий прин­цип між­на­ро­дної по­лі­ти­ки. Го­лов­ний зов­ні­шньо­по­лі­ти­чний ло­зунг Іра­ну — під­трим­ка те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті дер­жав. Ми одна­ко­во оці­ню­є­мо по­дії і в Ірак­сько­му Кур­ди­ста­ні, і в Ка­та­ло­нії, по­двій­них стан­дар­тів у цьо­му пи­тан­ні не ви­зна­є­мо. Якщо по­ру­шу­ва­ти пи­та­н­ня про не­за­ле­жність із ре­лі­гій­них чи куль­тур­них мір­ку­вань, то у сві­ті різ­ко зро­сте кіль­кість кон­флі­ктів.

Чи го­то­вий Іран до пе­ре­гля­ду ядер­ної уго­ди, як на то­му на­по­ля­га­ють США й осо­би­сто До­нальд Трамп? — Ми вва­жа­є­мо чин­ну уго­ду ро­зум­ною, ло­гі­чною та зру­чною для всіх сто­рін. Її під­три­ма­ла Ра­да Без­пе­ки ООН. Іран ви­ко­нав усі взя­ті на се­бе зо­бов’яза­н­ня в ме­жах зга­да­но­го до­ку­мен­та. Усі кра­ї­ни 5+1 це під­твер­ди­ли. Це не дво­сто­ро­н­ня до­мов­ле­ність із США, які, до ре­чі, не ви­ко­на­ли сво­їх зо­бов’язань, на жаль. Якщо аме­ри­кан­ська сто­ро­на нав­ми­сне не ви­ко­ну­ва­ти­ме уго­ду й Іран не отри­має пе­ред­ба­че­них цим до­ку­мен­том га­ран­тій, ре­а­кція Те­ге­ра­на бу­де від­по­від­на.

Нью-йор­ку. Якщо ми по­ди­ви­мо­ся на всі те­ро­ри­сти­чні ата­ки, які ста­ли­ся до 11 ве­ре­сня та пі­сля в усьо­му сві­ті, то не зна­йде­мо се­ред те­ро­ри­стів жодного гро­ма­дя­ни­на Іра­ну. Так, на жаль, ці те­ро­ри­сти­чні ор­га­ні­за­ції на­зи­ва­ють ісла­міст­ськи­ми, їхні бо­йо­ви­ки вва­жа­ють се­бе му­суль­ма­на­ми. Але вах­ха­бі­тів не варто на­зи­ва­ти му­суль­ма­на­ми. Іслам — це ре­лі­гія лю­бо­ві, дру­жби, ми­ру та до­бра. Наш Про­рок про­по­від­у­вав ви­со­кі мо­раль­ні прин­ци­пи.

Як по­ясни­ти зро­ста­н­ня су­пе­ре­чно­стей між су­ні­та­ми та ши­ї­та­ми в му­суль­ман­сько­му сві­ті? — Су­пе­ре­чно­стей між ши­ї­та­ми та су­ні­та­ми не біль­ше, ніж, на­при­клад, між ка­то­ли­ка­ми й пра­во­слав­ни­ми. Бог один, Ко­ран один. А ті від­мін­но­сті, що є, не мо­жуть бу­ти при­во­дом для вій­ни. У Ка­та­рі ши­ї­ти й су­ні­ти жи­вуть мир­но, в Іра­ку по­руч жи­вуть ши­ї­ти, су­ні­ти, ашу­ри, хри­сти­я­ни. Там не­має ре­лі­гій­них роз­бі­жно­стей. І во­дно­час ім­пе­рі­а­лі­сти­чні ре­жи­ми За­хо­ду ве­дуть по­лі­ти­ку, спря­мо­ва­ну на роз’єд­на­н­ня му­суль­ман, звід­си й кон­флі­кти. Є хо­ро­ший істо­ри­чний при­клад, що по­яснює суть цих про­це­сів. Бри­тан­ський прем’єр-мі­ністр ча­сів Ім­пе­рії лорд Ві­льям Ґлад­стон зі­брав у сво­є­му ка­бі­не­ті вель­мож, за­слав ду­же ве­ли­кий ки­лим, у цен­трі яко­го по­мі­стив Ко­ран і ска­зав при­су­тнім: «Хто мо­же взя­ти цю Кни­гу, не на­сту­пив­ши на ки­лим?». Вель­мо­жі роз­гу­би­ли­ся. То­ді лорд став скру­чу­ва­ти ки­лим і та­ким чи­ном пі­ді­брав­ся до Ко­ра­ну. Він ска­зав: «Ми по­вин­ні за­бра­ти цю Кни­гу в му­суль­ман, щоб во­ло­ді­ти ни­ми». Тоб­то є ме­та — роз’єднати му­суль­ман, щоб між ни­ми бу­ла во­ро­жне­ча. На жаль, ця ко­ло­ні­аль­на політика жи­ва й до­сі.

На­скіль­ки ті­сною є на сьо­го­дні спів­пра­ця Іра­ну з Ту­реч­чи­ною та Ро­сі­єю? — Для по­ча­тку хо­чу ска­за­ти, що ми окре­мо ви­бу­до­ву­є­мо від­но­си­ни з ко­жною кра­ї­ною. Так, на­ші кон­та­кти з Ро­сі­єю, на­при­клад, ні­як не по­зна­ча­ю­ться на спів­пра­ці з Укра­ї­ною. Політика Іра­ну — ма­ти хо­ро­ші від­но­си­ни з усі­ма кра­ї­на­ми сві­ту, осо­бли­во із су­сі­да­ми. З Мо­сквою та Ан­ка­рою нас об’єд­нує пе­ред­усім бо­роть­ба з те­ро­ри­змом. Ми по­вин­ні узго­ди­ти на­ші по­зи­ції в цьо­му пи­тан­ні. Усім ві­до­ма по­зи­ція Іра­ну що­до вре­гу­лю­ва­н­ня си­рій­ської кри­зи. Ми одна з не­ба­га­тьох кра­їн, яка від по­ча­тку вва­жа­ла, що зро­би­ти це мо­жна тіль­ки че­рез пе­ре­го­во­ри, пе­ред­усім між сто­ро­на­ми кон­флі­кту в са­мій Си­рії.

Укра­ї­на та Іран із рі­зних істо­ри­чних при­чин по­ча­ли ін­те­гру­ва­ти­ся в гло­баль­ну еко­но­мі­ку. Які шан­си в на­ших кра­їн від­во­ю­ва­ти мі­сце під сон­цем? — У нас є та­ка при­каз­ка: якщо шко­ду зу­пи­ни­ли, то все, що да­лі, вже йде на ко­ристь. Не­що­дав­но в одно­му зі сво­їх ін­терв’ю я ци­ту­вав на­шо­го пер­шо­го іма­ма Алі: «Мо­жли­во­сті — це як хма­ри­ни на не­бі, во­ни швид­ко бі­жать і та­нуть». Тоб­то якщо ми не ско­ри­ста­є­мо­ся мо­жли­во­стя­ми, які є в нас за­раз, то во­ни зни­кнуть. Пі­сля зня­т­тя сан­кцій з Іра­ну до нас ста­ли при­їжджа­ти чи­слен­ні де­ле­га­ції із За­хо­ду, пред­став­ни­ки бі­зне­су по­ча­ли укла­да­ти пер­ші кон­тра­кти. Во­ни ба­чать мо­жли­во­сті, ґрунт для подаль­шої спів­пра­ці. Так са­мо й з Укра­ї­ною. Тут є ве­ли­че­зний по­тен­ці­ал і мо­жли­во­сті, про­сто тре­ба ни­ми ско­ри­ста­ти­ся. Ми, на­при­клад, ма­є­мо в Укра­ї­ні чи­ма­лий ін­те­рес і го­то­ві ре­а­лі­зу­ва­ти тут низ­ку до­во­лі ці­ка­вих та пер­спе­ктив­них про­е­ктів. На­сам­пе­ред нас ці­ка­вить при­су­тність в аграр­но­му се­кто­рі. Най­ближ­чим ча­сом іран­ська сто­ро­на пла­нує орен­ду­ва­ти ти­ся­чу ге­кта­рів сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель, щоб по­ча­ти роз­ви­ва­ти тут екс­тра­те­ри­то­рі­аль­не сіль­ське го­спо­дар­ство: ви­ро­щу­ва­ти агро­про­ду­кцію для її подаль­шо­го ім­пор­ту. Та­кий фор­мат ро­бо­ти ми пра­кти­ку­є­мо в ба­га­тьох кра­ї­нах, але ви­рі­ши­ли, що Укра­ї­на бу­де го­лов­ною в цьо­му на­пря­мі. Ін­ший ва­жли­вий для нас се­гмент — на­у­ко­во-те­хні­чна спів­пра­ця. Ми роз­ра­хо­ву­є­мо на вза­є­мо­дію, обра­зно ка­жу­чи, від дна мо­ря до ко­смо­су, ко­ло ін­те­ре­сів до­во­лі ши­ро­ке. Ба­га­то укра­їн­ських спе­ці­а­лі­стів, зокре­ма з Енер­го­ато­ма, вже пра­цю­ють у на­шій кра­ї­ні. Окре­мо варто ска­за­ти про авіа­бу­ду­ва­н­ня. Тут у нас ду­же хо­ро­ші пер­спе­кти­ви. Ми роз­гля­да­є­мо Укра­ї­ну як та­кий со­бі хаб, то­чку ви­хо­ду на рин­ки Схі­дної Єв­ро­пи. На­при­клад, на­фто­хі­мі­чна про­ду­кція — спо­ча­тку ми ви­хо­ди­мо на укра­їн­ський ри­нок із на­мі­ром най­ближ­чим ча­сом охо­пи­ти рин­ки схі­дно­єв­ро­пей­ських кра­їн. Плюс ро­бо­ча гру­па з транс­пор­ту та з енер­ге­ти­ки — ми її ство­ри­ли в бе­ре­зні цьо­го ро­ку на між­уря­до­во­му за­сі­дан­ні. На ста­дії пе­ре­го­во­рів пе­ре­бу­ває про­ект у сфе­рі за­лі­зни­чних пе­ре­ве­зень. Ми за­ці­кав­ле­ні в екс­пор­ті іран­ських ме­ди­чних пре­па­ра­тів до Укра­ї­ни та­кож із пер­спе­кти­вою ви­хо­ду на рин­ки Схі­дної Єв­ро­пи. Дня­ми до Укра­ї­ни при­бу­ла де­ле­га­ція пред­став­ни­ків на­шої фар­ма­цев­ти­чної про­ми­сло­во­сті. Ще одна де­ле­га­ція при­їха­ла з про­він­ції Ісфа­ган, щоб ор­га­ні­зу­ва­ти за­ку­пів­лі зер­но­вих.

Що по­трі­бно іран­сько­му ін­ве­сто­ро­ві, щоб вкла­да­ти в Укра­ї­ну? — При­їхав­ши до Укра­ї­ни, я ді­знав­ся, що на той мо­мент 11 ро­ків не про­во­ди­ли­ся укра­їн­сько-іран­ські між­уря­до­ві за­сі­да­н­ня. Я вже три ро­ки пра­цюю в Укра­ї­ні, на чер­зі сьо­ме та­ке за­сі­да­н­ня в Те­ге­ра­ні. У 2016-му бу­ло за­фі­ксо­ва­но 30% зро­ста­н­ня то­ва­ро­обо­ро­ту між на­ши­ми кра­ї­на­ми. У пер­шо­му пів­річ­чі 2017-го спо­сте­рі­га­є­мо ще 30% при­ро­сту. В іран­ських бі­зне­сме­нів не­має яки­хось осо­бли­вих ви­мог до Укра­ї­ни. По­трі­бні за­ко­ни про за­хист при­ва­тної вла­сно­сті, про за­хист ін­ве­сти­цій, га­ран­тії та пев­ні пре­фе­рен­ції: по­да­тко­ві, ми­тні ка­ні­ку­ли чи щось по­ді­бне.

Що має ро­би­ти укра­їн­ська дипломатія, щоб на­ша кра­ї­на ста­ла по­мі­тні­шою для Іра­ну? — Но­вий по­сол Укра­ї­ни в Іра­ні до­сить актив­ний. Але ди­пло­ма­тів не ви­ста­чає для пов­но­цін­ної спів­пра­ці. На сьо­го­дні ми ма­є­мо шість авіа­рей­сів на ти­ждень між Ки­є­вом і Те­ге­ра­ном, але ціл­ком мо­гли б збіль­ши­ти їхню кіль­кість до чо­тир­над­ця­ти. Ту­ризм — це ще один ва­жли­вий на­прям, який варто роз­ви­ва­ти. Плюс спів­пра­ця в ца­ри­ні осві­ти. Про­це­ду­ру на­да­н­ня укра­їн­ської ві­зи гро­ма­дя­нам Іра­ну спро­сти­ли, але пев­ні тру­дно­щі все ще ли­ша­ю­ться, тож очі­ку­є­мо змін у цьо­му пи­тан­ні. Ми го­то­ві на­віть обго­во­рю­ва­ти без­ві­зо­вий ре­жим між на­ши­ми кра­ї­на­ми. Ну чи що­най­мен­ше спо­ді­ва­є­мо­ся на спро­ще­н­ня на­да­н­ня віз двом ка­те­го­рі­ям гро­ма­дян: бі­зне­сме­нам і ту­ри­стам. Це ду­же ва­жли­во для змі­цне­н­ня дво­сто­рон­ніх від­но­син. Ві­це-прем’єр Ген­на­дій Зуб­ко не­дав­но ска­зав, що Іран увій­де до спи­ску кра­їн, із яки­ми Укра­ї­на має спро­ще­ний ві­зо­вий ре­жим. Але на­ра­зі цю обі­цян­ку не ви­ко­на­но. За­те та­кий ре­жим отри­ма­ли мі­кро­ско­пі­чні кра­ї­ни. І на­віть якщо все їхнє на­се­ле­н­ня при­їде до Укра­ї­ни як ту­ри­сти, це не­зі­став­но з мо­жли­во­стя­ми Іра­ну. На­ші на­ро­ди ма­ють спіль­не ко­рі­н­ня, про що не­дав­но ка­зав Пав­ло Клім­кін. Во­дно­час дер­жа­ви, які не ма­ють з Укра­ї­ною гли­бо­ких істо­ри­чних та куль­тур­них зв’яз­ків, опи­ни­ли­ся в спи­ску тих, із ким спро­ще­но ві­зо­вий ре­жим. А Іра­ну там не­має. Іран­ські ту­ри­сти ди­сци­плі­но­ва­ні, ще­дрі й щи­ро лю­блять Укра­ї­ну. Ду­же спо­ді­ва­є­мо­ся най­ближ­чим ча­сом по­ба­чи­ти укра­їн­ських ту­ри­стів і в на­шій кра­ї­ні. Ми від­кри­ли кон­суль­ський від­діл, ро­бо­та яко­го по­бу­до­ва­на так, щоб усі пи­та­н­ня, з яки­ми звер­та­ю­ться гро­ма­дя­ни, роз­гля­да­ти впро­довж одно­го дня.

Мо­хам­мад Бе­хе­шті-мон­фа­ред — іран­ський ди­пло­мат, за­кін­чив Те­ге­ран­ський уні­вер­си­тет. Був по­слом Іслам­ської Ре­спу­блі­ки Іран в Ефі­о­пії та Бан­гла­деш. З 2014- го — Над­зви­чай­ний і Пов­но­ва­жний По­сол в Укра­ї­ні та Мол­до­ві.

Спіл­ку­вав­ся Дми­тро Кра­пи­вен­ко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.