Но­ві пра­по­ро­но­сці

Хто мо­же на­да­ти дру­ге ди­ха­н­ня Кон­се­рва­тив­ній партії Ве­ли­кої Бри­та­нії

Ukrainskiy Tyzhden - - News - © 2017 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

На з’ їзді партії в Ман­че­сте­рі ми­ну­ло­го ти­жня па­ну­вав по­хму­рий на­стрій че­рез роз­бі­жно­сті з при­во­ду Brexit, при­гні­че­ність пі­сля про­ва­лу на остан­ніх ви­бо­рах і роз­ча­ру­ва­н­ня в лі­де­рах. Дух, що від­чу­вав­ся на з’ їзді, рад­ше ски­дав­ся на пси­хоз. Най­біль­ші гру­пи уча­сни­ків тя­жі­ли до за­тя­тих при­хиль­ни­ків Brexit, які за­яв­ля­ли, що Британія повинна ви­йти з Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу «вже зав­тра» і що Брюс­сель по­ви­нен пла­ти­ти їм, а не во­ни йо­му. Над ве­ли­кою пар­ті­єю на­ви­сла за­гро­за пе­ре­тво­ре­н­ня на се­кту фа­на­ти­ків.

Кон­сер­ва­то­ри від­ста­ють від Лей­бо­рист­ської партії під про­во­дом Дже­ре­мі Кор­бі­на за всі­ма аде­ква­тни­ми па­ра­ме­тра­ми. Кіль­кість чле­нів партії то­рі — це при­бли­зно одна п’ята лей­бо­ри­стів і ціл­ком мо­же бу­ти мен­шою, ніж у лі­бе­рал-де­мо­кра­тів. Май­же по­ло­ви­ні чле­нів Кон­се­рва­тив­ної партії за 65 ро­ків, і ли­ше 5% — мо­лодь у ві­ці 18– 24 ро­ки. На черв­не­вих ви­бо­рах пар­тія про­гра­ла в усіх ві­ко­вих гру­пах, мо­лод­ших за 45 ро­ків.

Але кон­сер­ва­то­ри ма­ють одну ве­ли­ку пе­ре­ва­гу: со­лі­дну ко­гор­ту мо­ло­дих пар­ла­мен­та­рі­їв, які зде­біль­шо­го отри­ма­ли ман­да­ти пі­сля ви­бо­рів 2010- го і 2015- го під час кам­па­нії Де­ві­да Ке­ме­ро­на за онов­ле­н­ня партії. У цьо­му по­ко­лін­ні ці­ла пле­я­да та­лан­тів. Як­би не ка­та­стро­фі­чне рі­ше­н­ня Ке­ме­ро­на про­ве­сти ре­фе­рен­дум із при­во­ду член­ства в ЄС, він уві­йшов би в істо­рію як один із най­кра­щих пар­тій­них ме­не­дже­рів то­рі. Ро­рі Стю­арт до­ся­гнув успі­хів у важ­ких про­фе­сі­ях у Зброй­них си­лах, роз­від­ці та на­у­ко­вій ді­яль­но­сті; Том Ту­ґен­дет слу­жив в ар­мії в Іра­ку й Аф­га­ні­ста­ні; Рі­ші Су­нак — успі­шний бі­зне­смен із ду­же гар­ни­ми зна­йом­ства­ми в Аме­ри­ці й Ін­дії. А за ме­жа­ми пар­ла­мен­ту Рут Де­від­сон про­де­мон­стру­ва­ла зда­тність роз­гро­ми­ти ін­шо­го політика, Ні­ко­лу Стар­джон, на бо­ці якої, зда­ва­ло­ся, бу­ла са­ма істо­рія.

У най­чор­ні­ші дні пі­сля сво­го про­ва­лу на остан­ніх ви­бо­рах Те­ре­за Мей ска­за­ла на за­сі­дан­ні ко­мі­те­ту ря­до­вих кон­сер­ва­то­рів у пар­ла­мен­ті (так зва­ний Ко­мі­тет-1922): «Я нас у цю ха­ле­пу втя­гну­ла, я нас із неї і ви­тя­гну ». По­ки що во­на ма­ло зро­би­ла для ви­ко­на­н­ня сво­єї обі­цян­ки. Най­біль­ша по­мил­ка Мей у то­му, що во­на ви­ко­ри­сто­вує своє пра­во при­зна­ча­ти лю­дей на по­са­ди ви­клю­чно з обо­рон­ною ме­тою: щоб утри­му­ва­ти хи­тку рів­но­ва­гу дав­ніх фра­кцій усе­ре­ди ні партії й та­ким чи­ном змі­цню­ва­ти вла­сні по­зи­ції. Це да­ло їй ка­бі­нет, яко­му бра­кує і від­чу­т­тя на­прям­ку ру­ху, і ди­сци­плі­ни. Її мі­ністр за­кор­дон­них справ Бо­ріс Джон­сон зав­жди від­кри­то під­ва­жує її ав­то­ри­тет, а ін­ші мі­ні­стри ро­блять те са­ме, але в при­ва­тних роз­мо­вах. На­то­мість їй слід бу­ло ви­ко­ри­ста­ти свої пов­но­ва­же­н­ня з роз­по­ді­лу по­сад так, аби зро­би­ти пе­ре­ста­нов­ки у верх­ніх еше­ло­нах сво­єї партії, при­вів ши ту­ди мо­ло­дих та­ла­но­ви­тих то­рі.

Ни­ні­шній ка­бі­нет дав­но по­ра пе­ре­фор­ма­ту­ва­ти, якщо не змі­ни­ти пов­ні­стю. Ко­лись прем’єр Бен­джа­мін Ді­зра­е­лі жар­то­ма на­звав ви­щих пред­став­ни­ків опо­зи­ції в пар­ла­мен­ті вер­ве­чкою зга­слих вул­ка­нів («Ані про­бли­ску по­лум’я на жо­дній блі­дій вер­ши­ні»). Ті то­рі, які сьо­го­дні си­дять на пер­ших місцях у за­лі пар­ла­мен­ту, — це ряд без­жив­них кро­то­вин. Мі­ністр фі­нан­сів, кан­цлер скар­бни­ці Гам­монд не­по­га­но про­во­дить еко­но­мі­ку че­рез Brexit і гар­но ви­сту­пив у Ман­че­сте­рі. Ем­бер Радд ком­пе­тен­тна на по­са­ді мі­ні­стра вну­трі­шніх справ, хо­ча зі­рок із не­ба не ха­пає. Але який був сенс при­зна­ча­ти Крі­са Ґрей­лі­нґа мі­ні­стром транс­пор­ту? Або мі­ні­стра за­кор­дон­них справ, яко­го зне­ва­жа­ють за кор­до­ном і який про­во­кує роз­кол у кра­ї­ні?

Швид­кий рух пар­тій­ною дра­би­ною мо­лод­шо­го по­ко­лі­н­ня до­по­міг би по­лі­тси­лі ви­рі­ши­ти про­бле­му з мо­ло­ди­ми ви­бор­ця­ми. Най­ви­щі по­са­ди в партії за­раз за­йма­ють ге­рон­то­кра­ти. Мей і Гам­монд на ці­ле по­ко­лі­н­ня стар­ші за сво­їх по­пе­ре­дни­ків, Ке­ме­ро­на і Джор­джа Ос­бор­на, а най­ближ­ча до­ві­ре­на осо­ба Мей — її одно­лі­ток з Оксфор­ду Де­мі­ен Ґрін. Вла­да стар­ших не ли­ше пе­ре­шко­джає спро­бам партії спо­до­ба­ти­ся мо­лод­шим ви­бор­цям, а й спри­чи­няє про­бле­ми в управ­лін­ні. Успіх Ту­ґен­де­та, який змі­стив Крі­спі­на Блан­та з по­са­ди го­ло­ви ко­мі­те­ту із за­кор­дон­них справ Па­ла­ти гро­мад, свід­чить про те, як дав­но на­зрі­ла по­тре­ба змі­ни стар­шо­го по­ко­лі­н­ня на мо­лод­ше.

Швид­ке про­су­ва­н­ня мо­ло­дих зі­рок дасть не ли­ше но­ві, а й мо­ло­ді облич­чя у вла­ді. Пар­тія втра­ти-

ла під­трим­ку етні­чних мен­шин на ви­бо­рах: із 24% у 2015 ро­ці до 19% у 2017-му. Цей спад за­брав у неї чи не 40 пар­ла­мент­ських місць. Зви­чай­но, це си­гнал три­во­ги від су­спіль­ства, склад яко­го швид­ко змі­ню­є­ться та стає де­да­лі стро­ка­ті­шим. У мо­лод­шо­му по­ко­лін­ні партії є кіль­ка яскра­вих осо­би­сто­стей, які став­лять під сум­нів кон­це­пцію то­рі як партії бі­лих. Рі­ші Су­нак і Ква­сі Квар­те­нґ, ді­ти ім­мі­гран­тів, отри­ма­ли бли­ску­чу осві­ту. Ча­сти­на ди­тин­ства Се­ма Джі­ми про­йшла в Га­ні, а по­тім він на­вчав­ся у бри­тан­ській дер­жав­ній шко­лі, зго­дом — в Оксфор­ді. Ну­срат Ґа­ні — ав­то­ри­те­тна в партії пер­ша му­суль­ман­ка в пар­ла­мен­ті. До­бре до­клав­шись до то­го, щоб зі­псу­ва­ти бренд то­рі сво­єю (пе­ре­ва­жно без­ре­зуль­та­тною) го­ни­твою за ро­бі­тни­чим еле­кто­ра­том, який під­три­мує Brexit, Мей те­пер зо­бов’яза­на очи­сти­ти йо­го зно­ву, ство­рив­ши ка­бі­нет, який кра­ще від­обра­жає стро­ка­те су­ча­сне су­спіль­ство.

ГЕТЬ СТАРЕ

Чи не най­ва­жли­ві­ше: швид­ке про­су­ва­н­ня на­го­ру мо­ло­дих зі­рок при­не­се в пар­тію но­ву ін­те­ле­кту­аль­ну енер­гію. У ка­бі­не­ті аб­со­лю­тно не­має ве­ли­ких (та й дрі­бних) ми­сли­те­лів. На­віть та­ка від­но­сно ін­те­ле­кту­аль­на по­стать, як Гам­монд, рад­ше те­хно­крат, ніж фі­ло­соф. На про­ти­ва­гу но­ве по­ко­лі­н­ня має чи­ма­ло інтелектуалів. Квар­те­нґ на­пи­сав чу­до­ві книж­ки про бри­тан­ський ім­пе­рі­а­лізм. Стю­арт очо­лю­вав ка­фе­дру в Гар­вар­ді. Осо­бли­во вра­жає Джордж Фрі- мен як під­при­є­мець, що за­про­ва­джує но­ві під­хо­ди. Не­що­дав­но він ор­га­ні­зу­вав фе­сти­валь ідей Con - servative Glastonbury і зда­тний прив’язу­ва­ти за­галь­ні кон­се­рва­тив­ні прин­ци­пи до кон­кре­тних про­по­зи­цій. Бо­ріс Джон­сон у сво­є­му ви­сту­пі на кон­фе­рен­ції на­га­дав одно­пар­тій­цям- то­рі ви­да­тні сло­ва Він­сто­на Чер­чи­л­ля про те, як на до­лю остан­ньо­го ви­па­ло ста­ти го­ло­сом бри­тан­сько­го ле­ва. Але для ни­ні­шньої скла­дної для то­рі си­ту­а­ції більш влу­чне ви­слов­лю­ва­н­ня Джо­на Кен­не­ді про пе­ре­да­чу еста­фе­ти но­во- му по­ко­лін­ню. Те, що за­раз сто­їть на чо­лі Кон­се­рва­тив­ної партії, уже ма­ло свій шанс і над­то ча­сто не ви­прав­до­ву­ва­ло спо­ді­вань. На­став час да­ти мо­жли­вість но­во­му по­ко­лін­ню — то­му, яко­му зна­йо­ме жи­т­тя у сві­ті бор­гів за на­вча­н­ня та не­до­сту­пно­го жи­тла і яке має енер­гію й ідеї, щоб оно­ви­ти зга­са­ю­чу пар­тію. Зав­да­н­ня Мей на той час, який їй ще ли­шив­ся, — зро­би­ти так, аби еста­фе­ту пе­ре­да­ли що­най­швид­ше й без зво­лі­кань.

КОН­СЕР­ВА­ТО­РИ МА­ЮТЬ ОДНУ ВЕ­ЛИ­КУ ПЕ­РЕ­ВА­ГУ: КО­ГОР­ТУ МО­ЛО­ДИХ ПАР­ЛА­МЕН­ТА­РІ­ЇВ, ЯКІ ЗДЕ­БІЛЬ­ШО­ГО ОТРИ­МА­ЛИ МАН­ДА­ТИ ПІ­СЛЯ ВИ­БО­РІВ 2010-ГО І 2015-ГО ПІД ЧАС КАМ­ПА­НІЇ ДЕ­ВІ­ДА КЕ­МЕ­РО­НА ЗА МОДЕРНІЗАЦІЮ. У ЦЬО­МУ ПО­КО­ЛІН­НІ ЦІ­ЛА ПЛЕ­Я­ДА ТА­ЛАН­ТІВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.