Вла­да в ка­му­фля­жі

Як змі­ню­є­ться ба­ланс пов­но­ва­жень си­ло­вих стру­ктур у зо­ні АТО

Ukrainskiy Tyzhden - - News - Юрій Ла­па­єв

Роз­мо­ви про не­об­хі­дність вне­се­н­ня змін у на­яв­ний фор­мат про­ве­де­н­ня ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції на Дон­ба­сі ве­ли­ся вже дав­но. Пре­зи­дент По­ро­шен­ко ще в трав­ні 2014 ро­ку вка­зу­вав на по­тре­бу змін у про­ве­ден­ні АТО й по­обі­цяв, що во­на три­ва­ти­ме го­ди­ни, а не мі­ся­ці. Пі­зні­ше, із сер­пня, за всі­ма озна­ка­ми й мас­шта­бом АТО пе­ре­ро­сла у вій­ну, хо­ча й не ого­ло­ше­ну. Гі­бри­дна су­тність кон­флі­кту не да­ва­ла змо­ги ого­ло­си­ти «кла­си­чну» вій­ну та вве­сти во­єн­ний стан, як це про­по­ну­ва­ли окре­мі по­лі­ти­ки й акти­ві­сти, адже ав­то­ма­ти­чно ви­ни­ка­ла по­тре­ба ви­зна­че­н­ня сто­ро­ни-уча­сни­ка. Ви­зна­ти те­ро­ри­сти­чні утво­ре­н­ня «ДНР/ЛНР» сто­ро­на­ми зброй­но­го кон­флі­кту — за­над­то ве­ли­кий по­да­ру­нок для са­мо­про­го­ло­ше­них «ре­спу­блік». Що й ка­за­ти про Ро­сію: во­на ро­би­ла все, щоб са­ме Укра­ї­на пер­шою ді­йшла та- ко­го рі­ше­н­ня, аби по­ка­за­ти на­шу кра­ї­ну агре­со­ром. Во­єн­ний стан міг би ма­ти й зна­чний не­га­тив­ний вплив на еко­но­мі­ку кра­ї­ни, зу­пи­нив­ши по­тік між­на­ро­дної фі­нан­со­вої до­по­мо­ги.

Щоб уни­кну­ти цьо­го, про­тя­гом 2014–2017 ро­ків по­стій­но вно­ся­ться змі­ни в укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство, які де­фа­кто вста­нов­лю­ва­ли нор­ми во­єн­но­го ча­су, але де-юре не ого­ло­шу­ва­ли вій­ну. Так, зокре­ма, у черв­ні 2014-го бу­ло ухва­ле­но змі­ни до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом» від 2003 ро­ку. Во­ни до­зво­ля­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти під­роз­ді­ли Зброй­них сил Укра­ї­ни в ан­ти­те­ро­ри­сти­чній опе­ра­ції. Крім то­го, згі­дно з цим за­ко­ном си­ли та за­со­би, які за­лу­ча­ли­ся до АТО від ЗСУ, бу­ли тим­ча­со­во під­по­ряд­ко­ва­ні ке­рів­ни­ку Ан­ти­те­ро­ри­сти­чно­го цен­тру при СБУ. Ця нор­ма спри­чи­ня­ла до­во­лі ба­га­то су­пе­ре­чок як се­ред са­мих вій­сько­вих, так і се­ред гро­мад­сько­сті. Де­які екс­пер­ти на­ма­га­ли­ся до­ве­сти, що та­кий фор­мат не до­зво­ляє ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ЗСУ в АТО, від­по­від­но це ро­бить усю опе­ра­цію не­за­кон­ною. Пев­ним но­ва­тор­ством для Укра­ї­ни ста­ло та­кож і ство­ре­н­ня но­вих ор­га­нів мі­сце­во­го управління в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей, що бу­ло за­про­ва­дже­но від­по­від­но до ЗУ «Про вій­сько­во-ци­віль­ні адмі­ні­стра­ції» від 2015 ро­ку. Хо­ча в йо­го текс­ті за­зна­ча­ло­ся, що ВЦА утво­рю­ю­ться як «тим­ча­со­вий ви­му­ше­ний за­хід з еле­мен­та­ми вій­сько­вої ор­га­ні­за­ції управління для за­без­пе­че­н­ня без­пе­ки та нор­ма­лі­за­ції жит­тє­ді­яль­но­сті на­се­ле­н­ня в ра­йо­ні про­ве­де­н­ня ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції». Це ще один крок за­мість во­єн­но­го ста­ну.

До­да­тко­вим аспе­ктом, який зу­мо­вив по­тре­бу в но­вих за­ко­нах, ста­ла між­на­ро­дна по­зи­ція Укра­ї­ни. З одно­го бо­ку, во­на на всіх ди­пло­ма­ти­чних рів­нях на­ма­га­ла­ся до­не­сти ін­фор­ма­цію про ро­сій­ську агре­сію та оку­па­цію ча­сти­ни сво­єї те­ри­то­рії. Про­си­ла про вве­де­н­ня, а пі­зні­ше й про­дов­же­н­ня еко­но­мі­чних сан­кцій про­ти кра­ї­ни-агре­со­ра. Та з дру­го­го бо­ку, ви­ни­кав ка­зус, ко­ли са­ма Укра­ї­на не за­про­ва­джу­ва­ла сан­кції, по­чав­ши це ви­прав­ля­ти ли­ше із зи­ми 2015 ро­ку, на­да­лі на­ро­щу­ю­чи «чор­ні спи­ски». Су­пе­ре­чив дер­жав­ній лі­нії і па­рад го­ло­су­вань укра­їн­ських обла­сних і мі­ських рад, які від­мов­ля­ли­ся офі­цій­но ви­зна­ва­ти РФ агре­со­ром. Та­ке не­по­ро­зу­мі­н­ня за­ли­ша­ло по­ле для ма­нев­рів для крем­лів­ських і «ре­спу­блі­кан­ських» про­па­ган­ди­стів, які під­кре­слю­ва­ли не­по­ро­зу­мі­н­ня між цен­траль­ною вла­дою та на­ро­дом у ре­гіо­нах. Не мен­ше це ди­ву­ва­ло й за­кор­дон­них пар­тне­рів Укра­ї­ни, які са­мі мали пев­ні зби­тки від ан­ти­ро­сій­ських сан­кцій.

Кон­кре­тні­ше про не­об­хі­дність змін в АТО по­ча­ли го­во­ри­ти в РНБО з черв­ня 2017-го. Се­кре­тар РНБО Оле­ксандр Тур­чи­нов то­ді за­зна­чив, що во­єн­ні дії вже «пе­ре­ро­сли» АТО як за три­ва­лі­стю, так і за мас­шта­ба­ми, хо­ча про­ве­де­н­ня опе­ра­ції да­ло змо­гу зу­пи­ни­ти агре­со­ра й звіль­ни­ти зна­чну ча­сти­ну оку­по­ва­ної те­ри­то­рії. «На­став час пе­ре­йти до но­во­го фор­ма­ту за­хи­сту кра­ї­ни», — під­кре­слив він. У су­спіль­стві та­кий «анонс» від Тур­чи­но­ва спри­чи­нив бур­хли­ву ре­а­кцію, по­ши­рю­ва­ла­ся ін­фор­ма­ція про на­чеб­то під­го­тов­ку си­ло­во­го звіль­не­н­ня Дон­ба­су, во­дно­час зга­ду­ва­ли хор­ват­ський сце­на­рій опе­ра­цій «Бли­скав­ка» та «Бу­ря». Втім, із на­да­них

пі­зні­ше уто­чнень ста­ло ясно, що йде­ться ли­ше про змі­ну в нор­ма­тив­но-пра­во­вих до­ку­мен­тах і пев­не ви­зна­че­н­ня стра­те­гії, а не кон­кре­тних дій.

Що на­справ­ді мали на ува­зі в РНБО, ста­ло ві­до­мо ли­ше ми­ну­ло­го ти­жня, ко­ли в Ра­ду бу­ли на­прав­ле­ні аж п’ять про­е­ктів одно­го За­ко­ну. Мо­ва про про­ект За­ко­ну № 7163 «Про осо­бли­во­сті дер­жав­ної по­лі­ти­ки із за­без­пе­че­н­ня дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни над тим­ча­со­во оку­по­ва­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми в До­не­цькій та Лу­ган­ській обла­стях». Він є ло­гі­чним про­дов­же­н­ням по­ста­но­ви про звер­не­н­ня ВРУ до між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій, зокре­ма до ООН, Єв­ро­пар­ла­мен­ту, Ра­ди Єв­ро­пи та ОБСЄ про ви­зна­н­ня Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції дер­жа­во­ю­агре­со­ром, яку ухва­ли­ли в 2015 ро­ці. Крім пре­зи­дент­ської вер­сії до пар­ла­мен­ту на­ді­йшли про­по­зи­ції від гру­пи де­пу­та­тів на чо­лі з Окса­ною Си­ро­їд (об’єд­на­н­ня «Са­мо­по­міч»), дру­гий про­ект по­да­ли по­за­фра­кцій­ний де­пу­тат Ан­дрій Іл­лєн­ко (ВО «Сво­бо­да») з ко­ле­га­ми, тре­тій за­про­по­ну­вав Ігор Лу­цен­ко (ВО «Ба­тьків­щи­на»), а остан­ній — На­та­лія Ве­се­ло­ва від «Са­мо­по­мо­чі». Хо­ча й із пев­ни­ми пе­ре­шко­да­ми, як-от ди­мо­ві ша­шки та бло­ку­ва­н­ня три­бу­ни, у пер­шо­му чи­тан­ні ухва­ли­ли са­ме пре­зи­дент­ський за­ко­но­про­ект, та з ньо­го ви­лу­чи­ли спір­ний абзац, який мі­стив по­си­ла­н­ня на мін­ські до­мов­ле­но­сті.

Що озна­ча­ти­ме цей за­ко­но­про­ект у ра­зі йо­го оста­то­чно­го ухва­ле­н­ня для АТО та Зброй­них сил? Не бе­ру­чи до ува­ги май­но­ві й ди­пло­ма­ти­чні аспе­кти, мо­жна ска­за­ти, що це пев­ний рух упе­ред у на­пря­мі звіль­не­н­ня Дон­ба­су. Хо­ча б то­му, що на­ре­шті на рів­ні дер­жа­ви з’яви­ло­ся тлу­ма­че­н­ня то­го, що від­бу­ва­є­ться на Схо­ді кра­ї­ни та хто в цьо­му ви­нен. Те­пер РФ — агре­сор, а те­ри­то­рії оку­по­ва­ні са­ме ро­сій­ськи­ми вій­ська­ми вже офі­цій­но й за­ко­но­дав­чо. Хоч як це ба­наль­но для май­же че­твер­то­го ро­ку оку­па­ції, ви­зна­че­на ме­та дер­жав­ної по­лі­ти­ки — звіль­не­н­ня за­хо­пле­них те­ри­то­рій. Від­по­від­но з ро­зу­мі­н­ням рів­ня за­гро­зи змі­ню­є­ться й під­хід до бо­роть­би з нею. АТО стає «за­хо­да­ми із за­без­пе­че­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки і обо­ро­ни, стри­му­ва­н­ня і від­сі­чі ро­сій­ської зброй­ної агре­сії в До­не­цькій та Лу­ган­ській обла­стях». Що вно­сить біль­ше ло­гі­ки: ко­ман­ду­ва­н­ня пе­ре­хо­дить до вій­сько­вих. Для цьо­го за­ко­но­про­ект пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня Об’єд­на­но­го опе­ра­тив­но­го шта­бу ЗСУ. Цьо­му шта­бу під­по­ряд­ко­ву­ва­ти­му­ться під­роз­ді­ли МВС, На­цпо­лі­ції, Нац­гвар­дії, а та­кож цен­траль­ні ор­га­ни ви­ко­нав­чої вла­ди, які від­по­від­аль­ні за ре­а­лі­за­цію дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі ци­віль­но­го за­хи­сту в ре­гіо­ні. Та­ким чи­ном, ви­бу­до­ву­є­ться си­сте­ма вла­ди, яка об’єд­нує си­ло­ви­ків та ци­віль­ний се­ктор і про­від­ну роль у якій те­пер ви­ко­ну­ва­ти­муть са­ме вій­сько­ві. Во­ни ж ви­зна­ча­ти­муть і «кор­до­ни» тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій. Що ж сто­су­є­ться СБУ, то їй за­ли­ши­ли одне з най­скла­дні­ших пи­тань — кон­троль в’їзду осіб і пе­ре­мі­ще­н­ня то­ва­рів. Фа­кти­чно це бо­роть­ба з кон­тра­бан­дою в зо­ні АТО, ефе­ктив­ність якої по­ки що ви­кли­кає сум­ні­ви й при­му­шує ке­рів­ни­цтво СБУ спро­сто­ву­ва­ти чу­тки про свою при­че­тність до не­за­кон­них обо­ру­док. Са­ме із СБУ та мі­сце­вою вла­дою на­чаль­ник Об’єд­на­но­го опе­ра­тив­но­го шта­бу по­го­джу­ва­ти­ме порядок ру­ху лю­дей і ван­та­жів.

Очі­ку­є­ться, що та­ка вер­ти­каль бу­де більш ефе­ктив­ною в пи­та­н­нях пла­ну­ва­н­ня та ко­ор­ди­на­ції вій­сько­вих опе­ра­цій. Те­о­ре­ти­чно Укра­ї­на роз­бу­до­вує вла­сну си­сте­му та­ким чи­ном, щоб у ра­зі пе­ре­хо­ду до більш актив­них дій на Дон­ба­сі весь рі­зно­рі­дний ор­кестр си­ло­вих стру­ктур грав в уні­сон. Чу­тки про чер­го­ву під­го­тов­ку на­сту­пу на «ДНР/ЛНР» встиг про­ко­мен­ту­ва­ти на­чаль­ник Ге­не­раль­но­го шта­бу ЗСУ Му­жен­ко. За йо­го сло­ва­ми, у ра­зі та­кої на­сту­паль­ної опе­ра­ції, що три­ва­ти­ме по­над 10 днів, укра­їн­ські під­роз­ді­ли мо­жуть втра­ти­ти близь­ко 3 тис. бій­ців уби­ти­ми й ще 7–9 тис. по­ра­не­ни­ми. Із но­вим за­ко­ном у ра­зі актив­них бо­йо­вих дій про- во­ди­ти вій­сько­ві опе­ра­ції ста­не лег­ше. Ймо­вір­но, це дасть змо­гу при­бра­ти плу­та­ни­ну зраз­ка 2014 ро­ку, яка ста­ла при­чи­ною ці­лої низ­ки не­вда­лих для укра­їн­ських сил бо­їв. То­ді го­лов­ною про­бле­мою був са­ме брак ко­ор­ди­на­ції між ві­дом­ства­ми, че­рез що під­роз­ді­ли ча­сто ді­я­ли са­мо­стій­но, без єди­но­го за­ду­му.

На­пев­но, та­кі май­бу­тні при­ві­леї для ке­рів­ни­цтва ЗСУ не мо­гли спо­до­ба­ти­ся ні МВС, ні СБУ. На цьо­му тлі ста­ють зро­зумі­ли­ми не­що­дав­ні одно­ча­сні за­яви Ан­то­на Ге­ра­щен­ка та Зо­ря­на Шкі­ря­ка про не­об­хі­дність від­сто­ро­ни­ти НГШ ЗСУ Ві­кто­ра Му­жен­ка. Хо­ча офіційна при­чи­на — це ви­бу­хи на схо­ви­щах боє­при­па­сів. Мо­жна при­пу­сти­ти про на­яв­ність су­пе­ре­чок між ци­ми дво­ма си­ло­ви­ми ві­дом­ства­ми й «не­зру­чність» Му­жен­ка для ке­рів­ни­цтва МВС.

Крім вну­трі­шніх кон­флі­ктів у пре­зи­дент­сько­го за­ко­но­про­е­кту ви­ста­чає про­блем­них мо­мен­тів. Уже зга­да­ні мін­ські до­мов­ле­но­сті, які не за­до­воль­ня­ють де­пу­та­тів «Са­мо­по­мо­чі» та «На­ро­дно­го фрон­ту». Як са­ме но­вий за­кон від­по­від­а­ти­ме мін­ським про­то­ко­лам, по­ки що не ого­ло­шу­є­ться. Як при­тя­гу­ва­ти­ме­ться до від­по­від­аль­но­сті Ро­сія? Яким чи­ном здій­сню­ва­ти­ме­ться мо­ні­то­ринг по­ру­шень прав і сво­бод на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях? Як по­єд­на­ють но­вий за­ко­но­про­ект із пи­та­н­ням оку­па­ції Кри­му? Чо­му за­ко­но­про­ект був ви­не­се­ний на го­ло­су­ва­н­ня так по­спі­шно й чо­му са­ме за­раз? Як бу­де від­обра­же­на в за­ко­ні ймо­вір­на ми­ро­твор­ча мі­сія на Дон­ба­сі? Пи­тань ви­ста­чає. Утім, по­при всі не­до­лі­ки, за­ко­но­про­ект має пра­во на жи­т­тя, як зав­жди, усе за­ле­жить від яко­сті йо­го ре­а­лі­за­ції. І вкрай не­ба­жа­ним є ва­рі­ант, ко­ли йо­го ви­ко­нан­ню за­ва­жа­ти­муть не те­ро­ри­сти, а все­ре­ди­ні кра­ї­ни.

Ці­ка­ва ре­а­кція во­ро­жої сто­ро­ни, яка вже ста­ла пев­ним орі­єн­ти­ром. Цьо­го ра­зу Ро­сія різ­ко не­га­тив­но оці­ни­ла за­ко­но­про­ект, ухва­ле­ний у Ра­ді. Так, ві­це-спі­кер Дер­жду­ми РФ Ірі­на Яро­вая на­зва­ла но­вий за­кон «де­мон­стра­тив­ним плюв­ком у бік Єв­ро­пи». Та­ка по­зи­ція, на її дум­ку, ви­пли­ває з ні­би­то не­ба­жа­н­ня Укра­ї­ни ви­ко­ну­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня згі­дно з мін­ськи­ми про­то­ко­ла­ми. До то­го ж під­кре­слю­ва­ло­ся уяв­не ба­жа­н­ня пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка ство­ри­ти пе­ред­умо­ви для дис­кри­мі­на­ції та без­кар­них зло­чи­нів про­ти мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня Дон­ба­су.

Устиг ви­сло­ви­ти­ся й Ві­ктор Ме­двед­чук. Цей по­лі­тик на­звав іні­ці­а­ти­ву та­кою, що ро­бить не­мо­жли­вою по­вер­не­н­ня оку­по­ва­них те­ри­то­рій. За йо­го сло­ва­ми, «пар­тія вій­ни» пра­гне ли­ше подаль­шо­го роз­ко­лу кра­ї­ни та про­дов­же­н­ня зброй­но­го кон­флі­кту. Бі­глий прем’єр Аза­ров у со­цме­ре­жі на­по­ля­гав на не­від­по­від­но­сті за­ко­но­про­е­кту Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни. Свою дум­ку має й прес-се­кре­тар ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та Дмі­трій Пє­сков. За йо­го сло­ва­ми, за­ко­но­про­ект су­пе­ре­чить мін­ським до­мов­ле­но­стям, а Ро­сія не мо­же бу­ти агре­со­ром, то­му що ро­сій­ська сто­ро­на під­пи­са­ла цей до­ку­мент. Як і в по­пе­ре­дньо­му ви­пад­ку, пи­та­н­ня до­ві­ри до бу­дья­ких зо­бов’язань, де є під­пис ро­сі­ян, та­кож за­ли­ша­є­ться від­кри­тим. Ва­та­жок са­мо­про­го­ло­ше­ної «ДНР» За­хар­чен­ко, сво­єю чер­гою, зміг знайти в текс­ті до­ку­мен­та, що на­се­ле­н­ня «ре­спу­блі­ки» має бу­ти пе­ре­се­ле­не або зни­ще­не. І за­зна­чив, що це ли­ше чер­го­ва спро­ба ки­їв­ської вла­ди розв’яза­ти вій­ну. Що ж, та­ка одно­стай­на кри­ти­ка з бо­ку РФ і «ре­спу­блік» май­же в усіх ви­пад­ках озна­чає, що укра­їн­ська вла­да на пра­виль­но­му шля­ху.

ЗГІ­ДНО З ПРО­Е­КТОМ ВИ­БУ­ДО­ВУ­Є­ТЬСЯ СИ­СТЕ­МА ВЛА­ДИ, ЯКА ОБ’ЄД­НУЄ СИ­ЛО­ВИ­КІВ І ЦИ­ВІЛЬ­НИЙ СЕ­КТОР, ПРО­ВІД­НУ РОЛЬ У НІЙ ТЕ­ПЕР ВИ­КО­НУ­ВА­ТИ­МУТЬ СА­МЕ ВІЙ­СЬКО­ВІ

Но­ві пов­но­ва­же­н­ня. Май­бу­тня си­сте­ма управління АТО мо­же ста­ти ефе­ктив­ні­шою для пла­ну­ва­н­ня та про­ве­де­н­ня во­єн­них опе­ра­цій

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.