Стра­ж­да­н­ня Ре­кса Тіл­лер­со­на

При­чи­ни й на­слід­ки кон­флі­кту між Дер­жде­пом і Бі­лим до­мом

Ukrainskiy Tyzhden - - News -

На­рі­ка­н­ня держ­се­кре­та­рів на від­но­си­ни з гла­вою дер­жа­ви чи­мось не­чу­ва­ним на­зва­ти не мо­жна. Ко­лін Па­велл ні­ко­ли не міг по­хва­ли­ти­ся на­дмі­ром ува­ги з бо­ку Джор­джа Бу­ша-мо­лод­шо­го й ча­сто по­чу­вав­ся обра­же­ним і без­си­лим че­рез це. Джо­на Кер­рі обу­рю­ва­ло те, що мі­кро­ме­не­джмент Ба­ра­ка Оба­ми в Бі­ло­му до­мі ча­сто від­су­вав йо­го на дру­гий план. Але в то­му, як До­нальд Трамп від­кри­то зне­ва­жив сво­го дер­жав­но­го се­кре­та­ря Ре­кса Тіл­лер­со­на за про­по­зи­цію пе­ре­мо­вин із Пів­ні­чною Ко­ре­єю що­до її ра­ке­тної та ядер­ної про­грам, не­має ні­чо­го ні зви­чно­го, ні нор­маль­но­го. Одним зі сво­їх тві­тів Трамп ого­ло­сив, що ска­зав Тіл­лер­со­ну, мов­ляв, той «мар­нує час, на­ма­га­ю­чись ве­сти пе­ре­го­во­ри з «ядер­ним хло­пцем» (пів­ні­чно­ко­рей­ським лі­де­ром Кім Чен Ином. — Ред.)... Не мар­нуй сил, Ре­ксе, ми зро­би­мо те, що тре­ба зро­би­ти».

Цей ви­бух спро­во­ку­ва­ла роз­мо­ва між Тіл­лер­со­ном і жур­на­лі­ста­ми, які їха­ли ра­зом із ним до Пе­кі­на на зу­стріч із ке­рів­ни­цтвом Ки­таю. Тіл­лер­сон ска­зав то­ді, що «зон­дує» мо­жли­вість по­ча­ти пе­ре­мо­ви­ни з Пів­ні­чною Ко­ре­єю про її про­гра­ми. «У нас є кіль­ка від­кри­тих ка­на­лів до Пхе­нья­на, — до­дав він. — Ми мо­же­мо з ни­ми го­во­ри­ти, і ми з ни­ми говоримо».

Ні­чо­го див­но­го в то­му не бу­ло. Хоч Аме­ри­ка й не має офі­цій­них ди­пло­ма­ти­чних від­но­син із Пів­ні­чною Ко­ре­єю, по­сла­н­ня пе­ре­да­ю­ться че­рез по­соль­ство Шве­ції в Пхе­нья­ні, яке на­дає кон­суль­ські по­слу­ги гро­ма­дя­нам США. Ще один ка­нал — мі­сія Пів­ні­чної Ко­реї в ООН у Нью-йор­ку. Крім то­го, є зу­стрі­чі на рів­ні так зва­ної опо­се­ред­ко­ва­ної ди­пло­ма­тії (із за­лу­че­н­ням екс­пер­тів-уче­них і ко­ли­шніх по­лі­ти­ків), яку мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для то­го, щоб ро­зу­мі­ти, чи є якийсь ґрунт для більш офі­цій­них ди­пло­ма­ти­чних під­хо­дів.

Не ска­зав Тіл­лер­сон ні­чо­го но­во­го й то­ді, ко­ли дав зро­зу­мі­ти, що був би за­ці­кав­ле­ний по­ча­ти діа­лог із Пхе­нья­ном: він ро­бив та­кі за­яви кіль­ко­ма ти­жня­ми ра­ні­ше. Не­зва­жа­ю­чи на тві­ти пре­зи­ден­та, мі­ністр обо­ро­ни Джеймс Мет­тіс по­вто­рив 3 жов­тня, що під­три­мує Тіл­лер­со­но­ві «зу­си­л­ля з по­шу­ку ди­пло­ма­ти­чно­го рі­ше­н­ня» у звер­нен­ні до се­нат­сько­го Ко­мі­те­ту зі зброй­них сил.

Са­ма Пів­ні­чна Ко­рея не ви­ка­зує жо­дних на­мі­рів по­чи­на­ти пе­ре­мо­ви­ни про від­мо­ву від ядер­ної зброї та, во­че­видь, роз­гля­да­ти­ме ва­рі­ант за­мо­ро­жу­ва­н­ня ви­про­бу­вань тіль­ки то­ді, як ре­аль­но змо­же по­гро­жу­ва­ти кон­ти­нен­таль­ній Аме­ри­ці тер­мо­ядер­ною ата­кою. Тож не ви­клю­че­но, що Трамп та­ки має ра­цію. Хтось (зокре­ма, ма­буть, і сам Трамп) мо­же ві­ри­ти, що пре­зи­дент май­стер­но за­сто­со­вує «те­о­рію без­ум­ця» Рі­чар­да Ні­ксо­на: якщо пе­ре­ко­на­ти сво­їх во­ро­гів, що ти до­ста­тньо схи­бну­тий і го­то­вий май­же на все вклю­чно з ядер­ною вій­ною, є біль­ша ймо­вір­ність, що во­ни під­ко­ря­ться тво­їй во­лі.

На жаль, істо­рія свід­чить, що за­сто­су­ва­н­ня ці­єї те­о­рії Ні­ксо­ном до В’єтна­му по­ста­ви­ло світ на ме­жу ядер­ної ка­та­стро­фи, але ні­чо­го не при­не­сло на­то­мість. У ви­пад­ку з Пів­ні­чною Ко­ре­єю Трамп дає зро­зу­мі­ти Кім Чен Ину, ки­тай­цям (чи­єю до­по­мо­гою на­ма­га­є­ться за­ру­чи­ти­ся Тіл­лер­сон) і со­ю­зни­кам США в ре­гіо­ні, що спо­ді­ва­ти­ся на спро­би де­е­ска­ла­ції кри­зи не­має сен­су. Якщо Кім Чен Ин вва­жа­ти­ме, що на ньо­го на­па­дуть у будь-яко­му ра­зі, це під­ри­ва­ти­ме та­кти­ку ді­є­во­го стри­му­ва­н­ня: то­ді ні дру­зям, ні во­ро­гам не варто всер­йоз спри­йма­ти сло­ва або вчин­ки Тіл­лер­со­на.

ЩЕ НА КОЛІНАХ ПРИПОВЗЕ!

На своє­рі­дне спів­чу­т­тя Тіл­лер­сон, утім, не за­слу­го­вує. Він не ви­яв­ляв осо­бли­во­го ін­те­ре­су до то­го, щоб пред­став­ля­ти аме­ри­кан­ські іде­а­ли, як-от бо­роть­бу за пра­ва лю­ди­ни, ко­ли не­згра­бно ре­ор­га­ні­зо­ву­вав Дер­жав­ний де­пар­та­мент, спу­сто­шив­ши й зне­ру­хо­мив­ши йо­го. Ба­га­то ва­жли­вих по­сад, зокре­ма за­сту­пни­ка се­кре­та­ря з пи­тань Схі­дної Азії та по­сла в Се­у­лі, за­ли­ша­ю­ться ва­кан­тни­ми. За ним не над­то су­му­ва­ти­муть, якщо він ви­рі­шить пі­ти у від­став­ку. Але 4 жов­тня Тіл­лер­сон за­явив, що й да­лі не­сти­ме слу­жбу на сво­їй нев­дя­чній по­са­ді. Мо­же, це й не­по­га­но. Аме­ри­кан­ська дипломатія так по­стра­жда­ла від рук Трам­па, що на­вряд чи хтось сер­йо­зний хо­тів би зайня­ти мі­сце Тіл­лер­со­на.

ХОЧ АМЕ­РИ­КА Й НЕ МАЄ ОФІ­ЦІЙ­НИХ ДИ­ПЛО­МА­ТИ­ЧНИХ ВІД­НО­СИН ІЗ ПІВ­НІ­ЧНОЮ КО­РЕ­ЄЮ, ПО­СЛА­Н­НЯ ПЕ­РЕ­ДА­Ю­ТЬСЯ ЧЕ­РЕЗ ПО­СОЛЬ­СТВО ШВЕ­ЦІЇ В ПХЕ­НЬЯ­НІ, ЯКЕ НА­ДАЄ КОН­СУЛЬ­СЬКІ ПО­СЛУ­ГИ ГРО­МА­ДЯ­НАМ США. ЩЕ ОДИН КА­НАЛ — МІ­СІЯ ПІВ­НІ­ЧНОЇ КО­РЕЇ В ООН У НЬЮ-ЙОР­КУ

Без ав­то­ри­те­ту. В одно­му зі сво­їх тві­тів Трамп ого­ло­сив, що ска­зав Тіл­лер­со­ну, мов­ляв, той мар­нує час, на­ма­га­ю­чись ве­сти пе­ре­го­во­ри з «ядер­ним хло­пцем», тоб­то лі­де­ром Пів­ні­чної Ко­реї

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.