Кра­ще пі­зно, ніж ні­ко­ли

Чи варто Бан­ко­вій змі­ню­ва­ти еле­кто­раль­ні орі­єн­ти­ри

Ukrainskiy Tyzhden - - News - Олесь Оле­ксі­єн­ко

Що да­лі від «еква­то­ра», сим­во­лі­чної се­ре­ди­ни ви­зна­че­но­го Кон­сти­ту­ці­єю тер­мі­ну пов­но­ва­жень, то біль­ше хви­лю­ва­ло будь-ко­го з укра­їн­ських пре­зи­ден­тів пи­та­н­ня про те, як збе­рег­ти й осо­бли­во про­дов­жи­ти свою вла­ду пі­сля чер­го­вих ви­бо­рів. Во­дно­час біль­шість із них до­кла­да­ла яв­но не­до­ста­тньо зу­силь, щоб за­вча­сно за­кла­да­ти для цьо­го під­ґрун­тя від­ра­зу пі­сля обі­йма­н­ня по­са­ди. На­то­мість їхню ува­гу за­зви­чай по­гли­на­ла кон­цен­тра­ція пов­но­ва­жень, то­ді як по­лі­ти­чна пер­спе­кти­ва ціл­ком ста­ва­ла за­ле­жною від те­хно­ло­гі­чних кро­ків ближ­че до ви­бо­рів і, зві­сно ж, ви­ко­ри­ста­н­ня адмін­ре­сур­су.

І чин­ний га­рант теж не став ви­ня­тком. По­при те що при­йшов до вла­ди на зла­мі, який кра­ї­на пе­ре­жи­ва­ла пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті, і на до­да­чу отри­мав у пер­ший же рік прав­лі­н­ня вла­сну біль­шість у пар­ла­мен­ті. А от­же, мав шанс здій­сни­ти до­ко­рін­ні око­рін­ні пе­ре­тво­ре­н­ня в кра­ї­ні ко­ли не для су­спіль­ства, то о бо­дай із мо­ти­вів сво­їх же дов­го­стро­ко­вих ін­те­ре­сів.

Адже будь-яка вла­да по­тре­бує на­ле­жної опори в су­спіль­стві, яку мо­жна жна сфор­му­ва­ти, зокре­ма, че­рез ці­ле­спря­мо­ва­не пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня фор­ма­ту­ва­н­ня йо­го со­ці­аль­ної стру­кту­ри. Та­ке, яке ма­ло ало б при­ве­сти до по­ста­н­ня чи­слен­но­го про­шар­ку лю­дей, що зав­дя­чу­ва­ли б сво­їм ста­но­ви­щем й осте­рі­га­ли­ся втра­ти­ти ти­ти йо­го, а то­му й пов’язу­ва­ли б своє май­бу­тнє зі збе­ре­же­н­ням же­н­ням при вла­ді та про­дов­же­н­ням по­лі­ти­чно­го кур­су від­по­від­но­го дпо­від­но­го ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви.

Це за­зви­чай від­бу­ва­ло­ся ідбу­ва­ло­ся в ча­си істо­ри­чних зла­мів і ре­во­лю­цій­них транс­фор­ма­цій нсфор­ма­цій у біль­шо­сті кра­їн сві­ту, де змі­ни ста­ва­ли не­зво­ро­тни­ми зво­ро­тни­ми чи при­найм­ні дов­го­стро­ко­ви­ми. Но­ва вла­да да спи­ра­ла­ся на но­ві со­ці­аль­ні про­шар­ки, які пов’язу­ва­ли ува­ли з нею свої пер­спе­кти­ви й бла­го­по­луч­чя.

Однак від­по­відь дь на пи­та­н­ня, чи ско­ри­став­ся ці­єю мо­жли­ві­стю тю чин­ний укра­їн­ський пре­зи­дент, бу­де за­пе­ре­чною. ре­чною. Зви­чай­но, у кра­ї­ні є пев­ні ко­ла, які за­ці­кав­ле­ні ці­кав­ле­ні в збе­ре­же­ні ни­ні­шньої вла­ди, однакк їх важ­ко роз­гля­да­ти як до­ста­тню за кіль­кі­стю­тю та впли­во­ву со­ці­аль­ну опо­ру, щоб за­без­пе­чи­ти чи­ти пер­спе­кти­ву про­лон­га­ції пе­ре­бу­ва­н­ня ува­н­ня у вла­дній вер­хів­ці.

Ре­аль­ної со­ці­аль­ної льної опори сво­є­му ре­жи­му Пе­тро о По­ро­шен­ко за по­над три ро­ки пе­ре­бу­ва­н­ня ебу­ва­н­ня при вла­ді так і не ство­рив. У черв­ні вні 2014-го, від­ра­зу пі­сля йо­го обра­н­ня пре­зи­ден­том, зи­ден­том, Ти­ждень у пу­блі­ка­ції «Важ­ка бу­ла­ва» (див. Ти­ждень, № 25/2014) за­сте­рі­гав, ері­гав, що ко­ли ма­ло­ві­до­ма ши­ро­ко­му за­га­лу фор­ма, у яку ко­жен вкла­дав вла­сні, пе­ре­ва­жно о за­ви­ще­ні, очі­ку­ва­н­ня, ста­не на­пов­ню­ва­ти­ся змі­стом, мі­стом, то це швид­ко роз­миє по­ту­жну еле­кто­раль­ну ба­зу, у, яка за­без­пе­чи­ла йо­го обра­н­ня вже в пер­шо­му ту­рі. А спро­би кон­сер­ву­ва­н­ня олі­гар­хі­чної си­сте­ми, до ро­бо­ти в умо­вах якої ціл­ком звик за по­пе­ре­дні де­ся­ти­лі­т­тя сам По­ро­шен­ко, ма­ти­муть не­га­тив­ний вплив як на пер­спе­кти­ви роз­ви­тку кра­ї­ни, так і са­мо­го гла­ви дер­жа­ви.

Пе­тро По­ро­шен­ко мав би до­кла­сти зу­силь для ці­ле­спря­мо­ва­но­го фор­му­ва­н­ня но­вої со­ці­аль­ної опори для по­стре­во­лю­цій­ної вла­ди, на­то­мість зро­бив став­ку на по­шук опори в тра­ди­цій­них про­вла­дних ко­лах, як-от чи­нов­ни­цтво, си­ло­ві стру­кту­ри, ви­му­ше­но ло­яль­ні до будь-якої вла­ди бі­зне­су. Та­кий ви­бір був про­сті­шим, однак оче­ви­дно, що без­пер­спе­ктив­ним. На­зва­ні се­ре­до­ви­ща справ­ді тра­ди­цій­но про­вла­дні за сво­єю при­ро­дою, і на них, на пер­ший по­гляд, лег­ше опи­ра­ти­ся. Однак, по-пер­ше, во­ни ні­ко­ли не зо­рі­єн­то­ва­ні на ту чи ін­шу лю­ди­ну або по­лі­тси­лу при вла­ді, а на вла­ду як та­ку. А по-дру­ге, їх під­трим­ки яв­но за­ма­ло, щоб ма­ти шанс утри­ма­ти­ся на на­сту­пний тер­мін.

Так са­мо й орі­єн­та­ція на та­кі тра­ди­цій­ні ме­то­ди в про­хо­джен­ні до вла­ди на на­сту­пний тер­мін, як-от адмі­ні­стра­тив­ний ре­сурс чи здо­бу­т­тя де­ше­во­го ав­то­ри­те­ту че­рез під­куп ви­бор­ців со­ці­аль­ни­ми по­да­чка­ми, у ни­ні­шніх умо­вах та­кож без­пер­спе­ктив­ний шлях. Су­спіль­ні вер­стви, що на них орі­єн­ту­ю­ться, пра­гнуть зна­чно біль­шо­го й пі­дуть за ще за­тя­ті­ши­ми по­пу­лі­ста­ми. Тут вла­да апрі­о­рі не зда­тна ви­три­ма­ти кон­ку­рен­цію з опо­зи­ці­єю, якій не по­трі­бно ні за що від­по­від­а­ти, у зма­ган­ні в по­пу­лі­змі. Тож усі ці остан­ні по­лі­ти­чно вмо­ти­во­ва­ні під­ви­ще­н­ня со­ці­аль­них ви­плат зда­тні ли­ше роз­па­ли­ти апе­ти­ти та на­віть спри­я­ти­муть по­пу­лі­стам.

У сво­їй пе­ред­ви­бор­чій про­гра­мі По­ро­шен­ко де­мон­стра­тив­но ди­стан­ці­ю­вав­ся від со­ці­ал-по­пу­лі­зму, за­зна­ча­ю­чи, що «всі політичні про­гра­ми, які ви до­сі чи­та­ли, бу­ли про ман­ну не­бе­сну, але во­на так і не ви­па­ла», і за­пев­няв, що «ви­тра­ча­ти­ме­мо гро­ші, щой­но ми їх отри­ма­є­мо, збу­ду­вав­ши но­ву еко­но­мі­ку» (див. «На дру­ге ко­ло», Ти­ждень, № 20/2014).

По­трі­бно бу­ло йти да­лі й від по­ча­тку ка­ден­ції орі­єн­ту­ва­ти­ся на ство­ре­н­ня в кра­ї­ні умов для якнай­пов­ні­шої ре­а­лі­за­ції актив­но­сті та від­по­від­аль­но­сті за вла­сне жи­т­тя з бо­ку біль­шої кіль­ко­сті укра­їн­ських гро­ма­дян, а то­му й ство­рю­ва­ти умо­ви для цьо­го ди­на­мі­чно­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. А над­то що на час пре­зи­дент­ських ви­бо­рів да­ні со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень свід­чи­ли: цьо­го очі­ку­ва­ли й бу­ли го­то­ві тер­пі­ти тру­дно­щі «пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду». Зокре­ма, на час ви­бо­рів гла­ви дер­жа­ви у 2014 ро­ці 71% при­хиль­ни­ків чин­но­го пре­зи­ден­та ті­єю чи ті­єю мі­рою був з зго­ден «жи­ти з пев­ни­ми тру­дно­ща­ми сьо­го­дні, якщо це при­ве­ло б до по­кра­ще­н­ня їхньо­го жи­т­тя в май­бу­тньом май­бу­тньо­му» (див. «На­ро­дже­н­ня но­вої по­лі­ти­чної ре­альн ре­аль­но­сті», Ти­ждень, № 21/2014).

Ва­жли­во бу­ло ви­ко­ри­ста­ти той час для пов­но­цін­но­го за­пу­ску ін­стру­мен­тів,інст які за­без­пе­чи­ли б ди­на­мі­чний про­цес фор­му­ва фор­му­ва­н­ня се­ред укра­їн­ців дрі­бної та се­ре­дньої бур­жу­а­зії з при­та­ман­но­ю­при їй рин­ко­вою пси­хо­ло­гі­єю й на­яв­ні­стю сі­мей­них бі­зне­со­вих акти­вів. Стру­кту­ра зайня­то­сті й еко­но­мі­ки в кра­ї­ні, ве­ли­кі за­па­си ко­штів «під ма­тра­цом» у зна­чної част ча­сти­ни лю­дей ство­рю­ва­ли ду­же спри­я­тли­ві умо­ви для ре­ал ре­а­лі­за­ції під­при­єм­ни­цької іні­ці­а­ти­ви зни­зу, для цьо­го по­тріб по­трі­бні бу­ли умо­ви й га­ран­тії.

Гли­би­на прір­ви, у якій опи­ни­ла­ся Укра­ї­на, ство­рює всі умо­ви дляд то­го, щоб за дер­жав­ної по­лі­ти­ки ма­кси­маль­но­го спри­я­н­няс під­при­єм­ни­цькій актив­но­сті, під­трим­ки укра­їн­ськи­хукр ви­ро­бни­ків на зов­ні­шніх рин­ках і за­хи­сту кон­ку­рен­ці­ї­кон на вну­трі­шньо­му пе­ре­йти до ди­на­мі­чно­го збі збіль­ше­н­ня «за­галь­но­го пи­ро­га», а не без­пер­спе­ктив­них за йо­го ни­ні­шніх мі­зер­них об­ся­гів спроб пе­ре­роз­по­ді­лі ре­роз­по­ді­лів.

Для цьо­го­цьог ва­жли­во за­без­пе­чи­ти рів­ність та кон­ку­рен­тність для вс всіх уча­сни­ків еко­но­мі­чно­го жи­т­тя, по­кла­сти край па­ра­зи па­ра­зи­ту­ван­ню на осла­бле­ній укра­їн­ській еко­но­мі­ці окре­мих мо­но­по­лі­стів-па­ра­зи­тів, дже­ре­лом при­бу­тків яких за­ли­ша за­ли­ша­є­ться не про­ду­ктив­на під­при­єм­ни­цька актив­ність, а ло­бі­зм­ло­біз у вла­ді.

Не менш ва­жли­во за­без­пе­чи­ти й спра­ве­дли­вий розподіл по­да­тко­во­го­по­дат тя­га­ря, який по­вин­ні спла­чу­ва­ти всі, а не ли­ше ті, хто не мо­же про­ло­бі­ю­ва­ти со­бі на по­лі­ти­чно­му рів­ні фа­кти­чну,фак а ча­сто на­віть і фор­маль­но-юри­ди­чну ін­дуль­ген­цію ін­дуль­ген­цію. Во­дно­час та­кий тя­гар має змен­шу­ва­ти­ся до ро­зум­них об об­ся­гів. Про­те ще ва­жли­ві­ше по­зба­ви­ти під­при­єм­ни­цтво ві від ко­ру­пцій­но­го по­да­тку, який за­зви­чай пе­ре­ви­щує офі­ці офі­цій­не по­да­тко­ве на­ван­та­же­н­ня.

Для цьог цьо­го від­ра­зу пі­сля обра­н­ня пре­зи­дент мав ви­сту­пи­ти ка­та­ліз ка­та­лі­за­то­ром і ко­ор­ди­на­то­ром дер­жав­ної по­лі­ти­ки, спря­мо­ва­ної на про­бу­дже­н­ня еко­но­мі­чної актив­но­сті яко­мо­га шир­ших верств на­се­ле­н­ня, її під­трим­ки та за­хи­сту від сто­рон­ньо­го втру­ча­н­ня.

Ва­жли­во бу­ло про­ве­сти гли­бин­ну транс­фор­ма­цію си­ло­вих і кон­тро­лю­ю­чих ор­га­нів, яка пе­ре­тво­ри­ла б їх з ін­стру­мен­та ви­зи­ску й за­ля­ку­ва­н­ня під­при­єм­ців на ін­стру­мент га­ран­ту­ва­н­ня за­кон­но­сті та без­пе­ки, які є ва­жли­вою пе­ред­умо­вою пов­но­цін­но­го роз­ви­тку кон­ку­рен­тно­го ма­ло­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су.

По­трі­бно бу­ло про­ве­сти не ко­сме­ти­чну, а до­ко­рін­ну реформу з онов­ле­н­ням суд­дів­сько­го кор­пу­су, щоб за­без­пе­чи­ти впев­не­ність у не­до­тор­кан­но­сті при­ва­тної вла­сно­сті, за­хи­ще­но­сті роз­по­ча­тої спра­ви від рей­дер­ства, ви­ко­на­н­ня всі­ма уча­сни­ка­ми еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті сво­їх зо­бов’язань.

За три ро­ки ре­аль­них кро­ків у цьо­му на­прям­ку так і не бу­ло. Однак та­кий шлях за­ли­ша­є­ться без­аль­тер­на­тив­ним не ли­ше для успі­шно­го роз­ви­тку кра­ї­ни, а й для збе­ре­же­н­ня по­лі­ти­чної пер­спе­кти­ви чин­но­го гла­ви дер­жа­ви. Чи ви­ста­чить ча­су в По­ро­шен­ка зро­би­ти не­об­хі­дні кро­ки за два ро­ки до то­го, як йо­му йти на чер­го­ві ви­бо­ри?

З одно­го бо­ку, у ньо­го за­ли­ша­є­ться тре­ти­на ча­су, який він мав. З ін­шо­го — імо­вір­но, йо­му все ще є ко­ли за­про­по­ну­ва­ти су­спіль­ству про­гра­му по­трі­бних змін і при­найм­ні встигнути до­ве­сти спра­ва­ми рі­шу­чість у її ви­ко­нан­ні. Однак для цьо­го до­ве­де­ться не сло­вом, а ді­я­ми по­ка­за­ти, що бо­дай під ти­ском на­бли­же­н­ня ви-

бо­рів він го­то­вий ро­би­ти те, чим мав би за­йма­ти­ся вже че­твер­тий рік. Пе­ре­ста­ти орі­єн­ту­ва­ти­ся на ста­рі, на­ці­ле­ні на отри­ма­н­ня ко­ру­пцій­но­го до­хо­ду, ма­ро­дер­ські що­до ре­аль­но­го під­при­єм­ни­цько­го про­шар­ку си­ли в бю­ро­кра­ти­чно­му апа­ра­ті та си­ло­вих стру­кту­рах, про­ве­сти не­об­хі­дне очи­ще­н­ня лав від­по­від­них дер­жав­них ор­га­нів і під­по­ряд­ку­ва­ти їх ро­бо­ту за­хи­сту кон­ку­рен­тно­го під­при­єм­ни­цтва.

На­віть ко­ли все це й не при­не­се пов­но­цін­но­го ефе­кту че­рез обме­же­ність у ча­сі до ви­бо­рів 2019 ро­ку, рі­шу­чість і по­слі­дов­ність вла­ди в цій спра­ві (якщо во­на їх, зві­сно, ма­ти­ме) мо­жуть ви­яви­ти­ся до­ста­тнім ар­гу­мен­том для під­трим­ки еко­но­мі­чно актив­ною ча­сти­ною су­спіль­ства. Ті­єю, яка за­ли­ша­є­ться єди­ною, на ко­го за пев­них об­ста­вин міг би спер­ти­ся чин­ний пре­зи­дент під час на­сту­пних ви­бо­рів.

А по­тен­цій­но во­на біль­шає що­ро­ку. Зокре­ма, за да­ни­ми опи­ту­ва­н­ня Ін­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАНУ, про­ве­де­но­го в ли­пні 2017 ро­ку, ви­дно, що час­тка тих, хто го­то­вий тер­пі­ти по­гір­ше­н­ня рів­ня жи­т­тя за­ра­ди здій­сне­н­ня ре­форм, зро­сла до 39% по­рів­ня­но з 33% у 2016-му, то­ді як тих, хто не го­то­вий тер­пі­ти за­ра­ди по­тен­цій­них змін на кра­ще, змен­ши­ла­ся з 60% у 2016 ро­ці до 50% у 2017-му.

Якщо актив­ну па­трі­о­ти­чну ча­сти­ну су­спіль­ства вда­сться пе­ре­ко­на­ти бо­дай у то­му, що те­пе­рі­шня вла­да на­ре­шті ви­зна­чи­ла пра­виль­ний курс і ру­ха­є­ться ним, то це мо­же ви­яви­ти­ся зна­чно при­ва­бли­ві­шим для неї, ніж трі­умф по­пу­лі­стів, по­тен­цій­ний при­хід до вла­ди яких за­гро­жує ма­ло­про­гно­зо­ва­ни­ми, але то­чно не­га­тив­ни­ми на­слід­ка­ми.

АКТИВ­НА ЧА­СТИ­НА СУ­СПІЛЬ­СТВА, ЯКА ЗА­ЦІ­КАВ­ЛЕ­НА В ПОДАЛЬ­ШИХ РЕФОРМАХ, ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ ЄДИ­НОЮ ОПО­РОЮ, ЩО ЗА ПЕВ­НИХ УМОВ ЗДА­ТНА УМОЖЛИВИТИ ПЕРЕОБРАННЯ ЧИН­НО­ГО ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.