Про Ка­та­ло­нію, гі­бри­дну вій­ну, пу­тін­ських бо­тів і йо­го «ко­ри­сних ідіо­тів»

Ле­о­нід За­лі­зняк про чер­го­вий Май­дан як ін­те­рес Пу­ті­на

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення -

Ле­о­нід За­лі­зняк, до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту «Ки­є­во-мо­ги­лян­ська ака­де­мія»

Не­що­дав­но між­на­ро­дні рей­тин­го­ві агент­ства на­зва­ли Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на най­впли­во­ві­шим по­лі­ти­ком сві­ту. Чи­ма­лу роль у йо­го де­мо­ні­за­ції ві­ді­грав по­лі­то­ло­гі­чний міф про ні­би­то ви­на­йде­ну ним і за­сто­со­ва­ну про­ти Укра­ї­ни до­сі не­ві­до­му то­таль­ну гі­бри­дну вій­ну. А чи справ­ді оста­н­ня є ра­ні­ше не­ві­до­мим ноу­хау Пу­ті­на? Зокре­ма, чим, вла­сне, прин­ци­по­во від­рі­зня­є­ться агре­сія біль­шо­ви­цької Ро­сії в Укра­ї­ну в 1917– 1922 ро­ках від по­хо­ду «рус­ско­го ми­ра» 2014–2017­го? На­ве­де­мо ли­ше де­які пря­мі па­ра­ле­лі. 1. Ці­ле­спря­мо­ва­на руй­на­ція аген­та­ми Крем­ля укра­їн­ської ар­мії зсе­ре­ди­ни (ві­до­ме га­сло ро­сій­ських біль­шо­ви­ків «ни вой­ны, ни ми­ра, ар­мию ра­спу­стить»). 2. Ор­га­ні­за­ція Мо­сквою зброй­них пов­стань і те­ро­ри­сти­чних актів про­ро­сій­ськи на­ла­што­ва­них те­ро­ри­стів усе­ре­ди­ні Укра­ї­ни (пов­ста­н­ня ар­се­наль­ців у Ки­є­ві в сі­чні 1918 ро­ку та по­дії в Оде­сі, Ми­ко­ла­є­ві, Ма­рі­у­по­лі, Слов’ян­ську в 2014­му). 3. Фе­де­ра­лі­за­ція Укра­ї­ни за прин­ци­пом «по­ді­ляй і во­ло­да­рюй» («До­не­цько­кри­во­різь­ка ре­спу­блі­ка», «ав­то­но­мія Кри­му », «Но­во­ро­сія»).

4. Облу­дне пе­ре­ве­де­н­ня на­глої агре­сії Мо­скви в 1917– 1918 ро­ках у ви­ди­мість гро­ма­дян­ської вій­ни в Укра­ї­ні; ство­ре­н­ня укра­їн­ських під­роз­ді­лів ( Чер­во­не ко­за­цтво, Бо­гун­ський, Та­ра­щан­ський пол­ки) на чо­лі з ко­ман­ди­ра­ми­укра­їн­ця­ми ( Ми­ко­ла Щорс, Ва­силь Бо­жен­ко, Юрій Ко­цю­бин­ський та ін.). Остан­ні — пря­мі ана­ло­ги Ґі­ві, Мо­то­ро­ли, За­хар­чен­ка аж до їх лі­кві­да­ції оку­пан­та­ми. 5. Ство­ре­н­ня груп бо­йо­ви­ків че­рез їх фі­нан­су­ва­н­ня та озбро­є­н­ня («кра­сная ґвар­дія» в 1917 ро­ці, ті­ту­шки в 2014­му). 6. За­хо­пле­н­ня бо­йо­ви­ка­ми адмі­ні­стра­тив­них бу­ді­вель (те­ле­граф, по­шта, вок­за­ли, адмі­ні­стра­ції, а в 2014 ро­ці — держ­адмі­ні­стра­ції, ме­рії, СБУ). 7. Ство­ре­н­ня аль­тер­на­тив­них Ки­є­ву стру­ктур (на про­ти­ва­гу Ге­не­раль­но­му се­кре­та­рі­а­ту в Ки­є­ві На­ро­дний се­кре­та­рі­ат у Хар­ко­ві). 8. Про­па­ган­да й під­куп по­лі­ти­ків у Єв­ро­пі. Ще Єка­тє­рі­на ІІ пла­ти­ла Воль­те­ру 1 тис. зо­ло­тих на рік, щоб той про­слав­ляв її та Ро­сію. А біль­шо­ви­цький Ко­мін­терн у до­во­єн­ній Єв­ро­пі фа­кти­чно був аген­ту­рою спец­служб Крем­ля. 9. Бре­хли­ва, то­таль­на ан­ти­укра­їн­ська про­па­ган­да се

ред на­се­ле­н­ня та вій­сько­вих кра­ї­ни­жер­тви. 10. Оду­рю­ва­н­ня люм­пе­ні­зо­ва­них ни­зів за­ман­ли­ви­ми га­сла­ми на кшталт «фа­бри­ки — ро­бі­тни­кам, зем­лю — се­ля­нам, пен­сіо­не­рам — ро­сій­ські пен­сії» то­що.

То в чо­му ж рі­зни­ця між агре­сі­єю сьо­го­дні­шньою та сто­рі­чної дав­но­сті? І чи та­ка вже но­ва­ція гі­бри­дна вій­на Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на? Хі­ба що з’яви­ли­ся зом­бо­я­щи­ки та ін­тер­нет­бо­ти, а ті­ту­шки штур­му­ють уже не по­шту й те­ле­граф, а ме­рії, держ­адмі­ні­стра­ції та обла­сні управ­лі­н­ня СБУ.

От­же, істо­рія по­вто­рю­є­ться. Однак на­ші чи­слен­ні по­лі­то­ло­ги про­гле­ді­ли пря­мі па­ра­ле­лі між дво­ма ін­тер­вен­ці­я­ми Ро­сії в Укра­ї­ну й ство­ри­ли мі­фі­чний образ зло­го ге­нія Пу­ті­на, що ні­би­то ви­на­йшов ще не­зна­ну люд­ством гі­бри­дну вій­ну. Як на­слі­док — ро­сій­сько­укра­їн­ська вій­на 2014–2017 ро­ків тра­кту­є­ться як ло­каль­ний, си­ту­а­тив­ний кон­флікт, що ви­ник зі злої во­лі Пу­ті­на та йо­го бре­хли­вих про­па­ган­ди­стів, та це не узго­джу­є­ться з істо­ри­чною дій­сні­стю. На на­шу дум­ку, при­чи­на агре­сії не в Пу­ті­ні та йо­го про­да­жних жур­на­лі­стах, а в ім­пер­сько­му устрої Ро­сії, що фор­му­вав­ся на за­са­дах азій­ської де­спо­тії в ло­ні мон­голь­ської ім­пе­рії Чи­нґі­зи­дів, про що ба­га­то пи­са­ли кла­си­ки ро­сій­ської істо­ри­чної на­у­ки.

Ім­пе­рії — це над­цен­тра­лі­зо­ва­ні й мі­лі­та­ри­зо­ва­ні дер­жа­ви, що жи­вуть на ре­сур­си за­гар­ба­них ко­ло­ній. Ви­сна­жу­ю­чи остан­ні, ім­пе­рія за­гар­бує но­ві про­він­ції й так про­тя­гом усьо­го сво­го існу­ва­н­ня. Ім­пер­ська дер­жа­ва роз­ро­ста­є­ться вшир, ви­тра­ча­ю­чи ре­сур­си не для вну­трі­шньо­го роз­ви­тку, а для но­вих за­во­ю­вань. То­му її на­се­ле­н­ня жи­ве в зли­днях че­рез на­декс­плу­а­та­цію та ви­ко­ри­ста­н­ня як гар­ма­тне м’ясо. Ві­до­мий ро­сій­ський фі­ло­соф Ґєор­ґій Фє­до­тов пи­сав про Мо­сков­ське цар­ство: «Тіль­ки край­ньою за­галь­ною на­пру­гою, за­лі­зною ди­сци­плі­ною, стра­шни­ми жер­тва­ми мо­гла існу­ва­ти ця зли­ден­на, вар­вар­ська, без­кі­не­чно зро­ста­ю­ча дер­жа­ва». Щось змі­ни­ло­ся на по­ча­ток ХХІ сто­лі­т­тя? Пи­та­н­ня ри­то­ри­чне.

Са­ме су­сід­ство з ім­пе­рі­єю по­стій­но за­гро­жує зброй­ним на­па­дом. Тоб­то ім­пе­рія — це та­кий со­бі

КО­МУ ВИ­ГІ­ДНИЙ ЧЕР­ГО­ВИЙ МАЙ­ДАН, ДОСТРОКОВІ ПЕРЕВИБОРИ ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТА, ВЛАДНИЙ ПАРАЛІЧ НА КІЛЬ­КА МІ­СЯ­ЦІВ У КРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙ­НИ? ЗВИЧАЙНО Ж, ВЛАДІМІРОВІ ПУТІНУ, ЯКИЙ СПИТЬ І МРІЄ ПРО ЦЕ

кро­ко­дил, який ін­стин­ктив­но пе­рі­о­ди­чно кла­цає ще­ле­па­ми: у 1980­х в Аф­га­ні­ста­ні, у 1990­х у Мол­до­ві, по­тім у Че­чні, у 2008­му в Гру­зії, те­пер ді­йшла чер­га до Укра­ї­ни. І ні­яка дру­жба з ім­пер­ським кро­ко­ди­лом, до ко­трої нас за­кли­кає Мо­сква, не вря­тує су­сі­дів від йо­го дру­жніх ще­леп. Аля­ксандр Лу­ка­шен­ка та Нур­сул­тан На­зар­ба­єв ду­же дру­жать із Пу­ті­ним. Але вже ма­ло хто сум­ні­ва­є­ться, що пі­сля Укра­ї­ни ді­йде чер­га й до них. Якщо ро­сій­ський ім­пер­ський кро­ко­дил не по­ла­має зу­би в Укра­ї­ні.

Як ві­до­мо, йо­го апе­ти­ти без­ме­жні. Сво­го ча­су він ков­тав не тіль­ки Поль­щу з Фін­лян­ді­єю, а й Схі­дну Ні­меч­чи­ну, Угор­щи­ну, Че­хо­сло­вач­чи­ну. Тож єв­ро­пей­цям слід зба­гну­ти, що укра­їн­ці на Дон­ба­сі за­хи­ща­ють від ро­сій­ської ім­пер­ської агре­сії не ли­ше се­бе, а й на­ро­ди Єв­ро­пи.

От­же, до­ки Ро­сія збе­рі­га­ти­ме ім­пер­ський устрій, до­ти на­ста­н­ня но­вої «рус­ской ве­сны» бу­де тіль­ки пи­та­н­ням ча­су й мі­сця, де во­на роз­кві­тне зно­ву.

Але час ім­пе­рій ми­нув, як ар­ха­ї­чних дер­жав пе­рі­о­ду єги­пет­ських фа­ра­о­нів і до­ін­ду­стрі­аль­них су­спільств. По­ши­ре­н­ня рин­ко­вої еко­но­мі­ки при­зве­ло до їх роз­па­ду на су­ча­сні дер­жа­ви на­ціо­наль­но­го ти­пу: Поль­щу, Фін­лян­дію, Нор­ве­гію, Ли­тву, Угор­щи­ну, Че­хію, Ру­му­нію, Укра­ї­ну то­що. РФ одна з остан­ніх ім­пе­рій у сві­ті, які пе­ре­бу­ва­ли в ста­ні кри­зи та роз­па­ду. Во­на вже втра­ти­ла свої най­ба­га­тші й най­ро­з­ви­не­ні­ші ко­ло­нії: Укра­ї­ну, При­бал­ти­ку, Мол­до­ву, Гру­зію, Азер­бай­джан, Ка­зах­стан, Узбе­ки­стан то­що. Пу­тін­ське «вста­ва­н­ня з ко­лін» — це фан­том­ні бо­лі за втра­че­ни­ми ко­ло­ні­я­ми, кон­вуль­сія вми­ра­ю­чо­го ім­пер­сько­го мон­стра, про­сти­му­льо­ва­на ве­ли­че­зни­ми над­хо­дже­н­ня­ми на­фто­до­ла­рів, які, однак, уже за­кін­чу­ю­ться. Як ска­зав Мє­двє­дєв: « Де­нег нет, но вы дер­жи­тесь».

Ро­сій­ська ім­пе­рія в наш час ски­да­є­ться на остан­ньо­го ди­но­зав­ра в мі­сько­му скве­рі. Він ще стра­шний і не­без­пе­чний, але при­ре­че­ний на не­ми­ну­че ви­ми­ра­н­ня.

Зга­да­на де­мо­ні­за­ція «гі­бри­дно­го» Пу­ті­на свід­чить про те, що де­які на­ші по­лі­то­ло­ги та по­лі­ти­ки не ро­зу­мі­ють ві­до­мих істо­ри­чних за­ко­но­мір­но­стей. А успі­шний по­лі­тик по­ви­нен бу­ти істо­ри­чно гра­мо­тним. Не ви­пад­ко­во вчи­те­лем Але­ксан­дра Ма­ке­дон­сько­го був Арі­сто­тель, а Він­стон Чер­чилль по­ли­шив пі­сля се­бе не ли­ше пе­ре­мо­гу в Дру­гій сві­то­вій, а й під­ру­чник з істо­рії Ан­глії. Про «без­дон­ну гли­би­ну » знань

ке­рів­ни­цтва на­шої кра­ї­ни в га­лу­зі істо­рії та дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва про­мо­ви­сто свід­чать сло­ва пре­зи­ден­та Ле­о­ні­да Ку­чми: «Ви ска­жіть, що бу­ду­ва­ти, і я вам усе по­бу­дую».

Не­ро­зу­мі­н­ня гли­бо­ких істо­ри­чних при­чин ім­пер­ської агре­сії Ро­сії та зве­де­н­ня їх до осо­би­стих яко­стей Пу­ті­на не спри­я­ють успі­шно­му для Укра­ї­ни ви­рі­шен­ню зброй­но­го кон­флі­кту на Дон­ба­сі й у Кри­му. Не з’ясу­вав­ши гли­бин­ної су­ті яви­ща (істо­ри­чної та ци­ві­лі­за­цій­ної), не­мо­жли­во успі­шно бо­ро­ти­ся з йо­го не­га­тив­ни­ми на­слід­ка­ми. Бо, як ска­зав куль­то­вий істо­рик Се­мю­ел Ган­ті­нґтон, « ли­ше ро­зу­мі­ю­чи ре­аль­ний світ, дер­жав­ні по­лі­ти­ки мо­жуть змі­ни­ти йо­го».

КАТАЛОНІЯ НЕ ОРДІЛО

Ре­фе­рен­дум про не­за­ле­жність Ка­та­ло­нії збу­див но­ві на­дії ва­тних при­бі­чни­ків « ЛНР», «ДНР» і «Но­во­ро­сії» на ви­хід з Укра­ї­ни. Чи є якісь пра­во­ві під­ста­ви під їхні­ми ма­ре­н­ня­ми?

Мі­жна­ро­дне за­ко­но­дав­ство ви­знає свя­щен­не пра­во на­цій на са­мо­ви­зна­че­н­ня в ме­жах вла­сних етні­чних зе­мель. Іна­кше ка­жу­чи, на­род із вла­сною мо­вою та етно­куль­ту­рою має пра­во на бу­дів­ни­цтво сво­єї дер­жа­ви на Ба­тьків­щи­ні.

Тоб­то ка­та­лон­ці як окре­мий на­род із вла­сною мо­вою та етно­куль­ту­рою ма­ють пра­во на са­мо­ви­зна­че­н­ня в ме­жах Ка­та­ло­нії. Однак ме­шкан­ці Дон­ба­су не ма­ють та­ко­го пра­ва, бо не­має окре­мо­го до­не­цько­го на­ро­ду зі сво­єю мо­вою та етно­куль­ту­рою. Біль­шість із тих, хто се­бе так по­зи­ціо­нує, як пра­ви­ло, зру­си­фі­ко­ва­на ча­сти­на укра­їн­сько­го на­ро­ду.

Крим­ські та­та­ри як окре­мий мі­сце­вий етнос ма­ють пра­во на са­мо­ви­зна­че­н­ня в ме­жах сво­єї крим­ської ба­тьків­щи­ни, а ро­сій­сько­мов­ні крим­ча­ни не ма­ють та­ко­го пра­ва, бо во­ни не окре­мий етнос, а ді­а­спо­ра ро­сі­ян по­за їхні­ми етні­чни­ми зем­ля­ми. То­чно так са­мо тур­ки в Ні­меч­чи­ні чи укра­їн­ці в Ка­на­ді не ма­ють пра­ва на са­мо­ви­зна­че­н­ня, бо ме­шка­ють не на вла­сних етні­чних те­ри­то­рі­ях.

У Ро­сії пра­во на са­мо­ви­зна­че­н­ня ма­ють бу­ря­ти, яку­ти, ка­зан­ські та­та­ри, ба­шки­ри, че­чен­ці, осе­ти­ни як окре­мі ав­то­хтон­ні етно­си, що жи­вуть на сво­їх зем­лях. А ря­зан­ці, во­ло­год­ці, пе­тер­бурж­ці та­ко­го пра­ва не ма­ють, бо во­ни є ча­сти­на­ми єди­но­го ро­сій­сько­го етно­су. То на яких під­ста­вах ме­шкан­ці Лу­ган­ська та До­не­цька пре­тен­ду­ють на не­за­ле­жність?

Ін­ши­ми сло­ва­ми, са­мо­ви­зна­че­н­ня ка­та­лон­ців чи ба­сків — свя­щен­на на­ціо­наль­но­ви­зволь­на бо­роть­ба, а спро­ба ча­сти­ни ме­шкан­ців Дон­ба­су від­ді­ли­ти­ся від Укра­ї­ни — спро­во­ко­ва­ний лу­ка­ви­ми су­сі­да­ми зло­чин­ний се­па­ра­тизм. То­му Каталонія не ОРДІЛО, і будь­які ана­ло­гії тут не­до­ре­чні.

ПРО СПРАВЖНІ ТА ВИГАДАНІ ГРІХИ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ВЛА­ДИ

Зу­стрів дав­ньо­го то­ва­ри­ша по уні­вер­си­те­ту, уча­сни­ка всіх май­да­нів. Ка­же: «По­ро­шен­ка тре­ба гна­ти, бо кра­де». — «Що ж він у те­бе вкрав?» — «Мої по­да­тки. Я їх спла­чую, а він уже мі­сяць не при­би­рає сніг бі­ля мо­го бу­дин­ку. Ні­чо­го ж хо­ро­шо­го за остан­ні чо­ти­ри ро­ки не зро­бив!» «Хо­ро­ше» за остан­ні чо­ти­ри ро­ки: 1. Всто­я­ли про­ти агре­сії Ро­сії з роз­ва­ле­ною ар­мі­єю. 2. Ство­ри­ли з ну­ля боє­зда­тну ар­мію в умо­вах вій­ни. 3. Втри­ма­ли еко­но­мі­ку, не допу­сти­ли де­фол­ту. 4. Ефе­ктив­не сіль­ське го­спо­дар­ство. 5. Зла­ма­ли мо­но­по­лію ро­сій­сько­го га­зу в Укра­ї­ні. 6. Пе­ре­о­рі­єн­ту­ва­ли­ся з ро­сій­сько­го рин­ку (–30%) на єв­ро­ри­нок (+35%).

7. Від­хід від Ро­сії в Єв­ро­пу, са­мо­і­ден­ти­фі­ка­ція укра­їн­ців.

8. Успі­шна ди­пло­ма­тія: збе­ре­гли сан­кції, отри­ма­ли без­віз. 9. Твер­дий курс на Єв­ро­пу. 10. Пе­ре­ла­ма­ли мін­ські уго­ди: спо­ча­тку кон­троль кор­до­ну, по­тім ви­бо­ри. 11. За­кон про де­о­ку­па­цію Дон­ба­су. 12. Де­ко­му­ні­за­ція (і не ли­ше лє­ні­но­пад, а й ані­гі­ля­ція ком­пар­тії). 13. Укра­ї­ні­за­ція ефі­ру. 14. Олі­гар­хи зда­ють по­зи­ції. 15. Ре­фор­ми, хай і не­за­вер­ше­ні: де­цен­тра­лі­за­ція, е­де­кла­ру­ва­н­ня чи­нов­ни­ків, си­сте­ма Prozorro, ре­фор­ми по­лі­ції, су­до­ва, пен­сій­на, осві­тня, ме­ди­ци­ни, ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд…

«Як ві­до­мо, — ка­же то­ва­риш, — ар­мію від­бу­ду­ва­ли во­лон­те­ри, а в шта­бах си­дять са­мі зло­дії та зра­дни­ки!» Від­по­від­аю: «Во­лон­те­рам, без­умов­но, честь і ве­ли­ка по­дя­ка, але мо­бі­лі­за­ція, тан­ки, ар­ти­ле­рія, авіа­ція, гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня їм не по ки­ше­ні. І як­би в шта­бах си­ді­ли ли­ше зло­дії та зра­дни­ки, то, ма­буть, фронт сто­яв би не під Ши­ро­ки­ним і Пі­ска­ми, а десь під Оде­сою та Ки­є­вом, а то й під Льво­вом».

«По­ро­шен­ко здав Крим і Дон­бас ро­сі­я­нам», — ка­же то­ва­риш. Від­по­від­аю: «У Крим «зе­ле­ні чо­ло­ві­чки» вві­йшли в кін­ці лю­то­го 2014 ро­ку, Іґорь Ґір­кін із ро­сій­ськи­ми «по­рє­брі­ка­ми» за­хо­пив Слов’янськ 12 кві­тня. То як Пе­тро По­ро­шен­ко, що при­ніс при­ся­гу пре­зи­ден­та Укра­ї­ни 12 черв­ня, тоб­то че­рез два мі­ся­ці пі­сля оку­па­ції Кри­му та Дон­ба­су ро­сі­я­на­ми, міг зда­ти їх Путіну? Мо­жли­во, ще не звіль­нив їх, але не все зра­зу ».

Звичайно, ко­ру­пція, олі­гар­хи, низь­кі зар­пла­ти, за­не­пад про­ми­сло­во­сті… Але ж вій­на. До то­го ж, за на­шою Кон­сти­ту­ці­єю, пре­зи­дент від­по­від­ає ли­ше за зброй­ні си­ли й ди­пло­ма­тію ( де ма­є­мо по­мі­тні успі­хи). Ми ж пар­ла­мент­сько­пре­зи­дент­ські, а не нав­па­ки. А при­би­ра­н­ня сні­гу — це вже до мі­ськра­ди.

По­за сум­ні­вом, По­ро­шен­ку мо­жна ви­су­ну­ти чи­ма­ло пре­тен­зій, але якщо ски­не­мо йо­го, ко­го по­ста­ви­мо? Ля­шка? Ти­мо­шен­ко? Сав­чен­ко? А мо­же, вко­тре Мо­скві до­ві­ри­мо­ся? Та вже по­чи­стить Укра­ї­ну, і не ли­ше від сні­гу, а й від укра­їн­ців.

Ко­му ви­гі­дний чер­го­вий Май­дан, дострокові перевибори пре­зи­ден­та, владний параліч на кіль­ка мі­ся­ців у країні під час вій­ни? Звичайно ж, Владімірові Путіну, який спить і мріє про це. І на­ві­що де­які на­ші «ко­ри­сні ідіо­ти» роз­хи­ту­ють кра­ї­ну зсе­ре­ди­ни? «Сов­па­де­ние? Не ду­маю».

Чер­го­вий Май­дан оста­то­чно під­твер­дить пу­тін­ський яр­лик, що Україна — фей­ко­ва дер­жа­ва, яка ні на що кон­стру­ктив­не не зда­тна, крім як ски­да­ти нею ж обра­них пре­зи­ден­тів. То­ді вже ци­ві­лі­зо­ва­ний світ то­чно від нас від­вер­не­ться та по­чне­ться чер­го­ва укра­їн­ська Ру­ї­на. І бу­де, як за ча­сів Іва­на Ма­зе­пи: «са­мі се­бе зво­ю­ва­ли».

В умо­вах вій­ни кра­ще по­га­ний пре­зи­дент, ніж ні­яко­го. А чи та­кий вже по­га­ний Пе­тро По­ро­шен­ко? При­найм­ні якщо вра­ху­ва­ти за­зна­че­ні 15 по­зи­цій, то ба­га­то в чо­му він зна­чно кра­щий за сво­їх чо­ти­рьох по­пе­ре­дни­ків, які пра­ви­ли в мир­ний час і з менш роз­ва­ле­ною еко­но­мі­кою.

Три­май­мо­ся та не ро­бі­мо фа­таль­них дур­ниць, про які мріє Вла­ді­мір Пу­тін. Час пра­цює на Укра­ї­ну. Усе бу­де гар­но або ду­же гар­но.

Зна­йо­ма кар­ти­на. І в 1918- му, і в 2014- му ро­сій­ську ін­тер­вен­цію на­ма­га­ли­ся при­кри­ти «пов­ста­н­ням ро­бі­тни­ків»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.