Чарльз Де­від­сон: «Пев­ною мі­рою най­лі­пший спо­сіб по­ча­ти де­мон­таж си­сте­ми офшо­рів — фор­му­ва­ти від­по­від­ну гро­ма­дян­ську сві­до­мість»

Ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Kleptocracy Initiative про бо­роть­бу з кле­пто­кра­ті­єю у сві­ті

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Спіл­ку­ва­ла­ся Ан­на Кор­бут,

«Пі­сля па­ді­н­ня за­лі­зної за­ві­си до За­хо­ду ім­пор­ту­ва­ли­ся ко­ру­пцій­ні пра­кти­ки й нор­ми, впли­ва­ю­чи на йо­го цін­но­сті». Про це йде­ться у ве­ре­сне­во­му зві­ті Іні­ці­а­ти­ви з про­ти­дії кле­пто­кра­тії (Kleptocracy Initiative) ва­шинг­тон­сько­го ана­лі­ти­чно­го цен­тру Hudson Institute. До­слі­дже­н­ня зо­се­ре­дже­но на то­му, як не­дер­жав­ні грав­ці з рі­зних ча­стин сві­ту екс­пор­ту­ють кле­пто­кра­ти­чні нор­ми на За­хід. А ще там за­зна­че­но, що по­тік гро­шей і цін­но­стей пі­сля хо­ло­дної вій­ни був да­ле­ко не та­ким одно­сто­рон­нім від За­хо­ду до кра­їн ко­ли­шньо­го Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, як ба­га­то хто вва­жав. Адже пост­ра­дян­ські кле­пто­кра­ти­чні кра­ї­ни на кшталт Ро­сії чи Азер­бай­джа­ну, а та­кож Ки­тай та ін­ші, чиї прав­ля­чі елі­ти ни­ні ма­ють да­ле­к­ося­жні фі­нан­со­ві й по­лі­ти­чні ін­те­ре­си на За­хо­ді, де­да­лі біль­ше ата­ку­ють йо­го си­сте­му цін­но­стей сво­ї­ми грі­шми. Крім то­го, За­хід до­зво­ляє їм це ро­би­ти, ба біль­ше, на­віть за­охо­чує, адже ство­рює для цих гро­шей без­пе­чні га­ва­ні. Ти­ждень по­спіл­ку­вав­ся з ви­ко­нав­чим ди­ре­кто­ром Kleptocracy Initiative про єв­ро­пей­ські й аме­ри­кан­ські схов­ки для не­за­кон­но на­бу­тих ста­тків, вплив остан­ніх на де­мо­кра­ти­чні си­сте­ми та спосо­би про­ти­дії їм.

Кле­пто­кра­тія на­сам­пе­ред впли­ває на кра­ї­ни, у яких кра­дуть гро­ші. Але як ви оці­ню­є­те її вплив на ті, де ці гро­ші пе­ре­хо­ву­ють? — 3 жов­тня я ви­сту­пав на слу­хан­ні Гель­сін­ської ко­мі­сії (Ко­мі­сія з без­пе­ки та спів­ро­бі­тни­цтва в Єв­ро­пі, що скла­да­є­ться з чле­нів Се­на­ту, Па­ла­ти пред­став­ни­ків і пред­став­ни­ків ви- ко­нав­чої вла­ди США. — Ред.) про бо­роть­бу з кле­пто­кра­ті­єю за до­по­мо­гою кор­по­ра­тив­ної про­зо­ро­сті. І ка­зав та­ке: «Най­біль­шою за­гро­зою для на­шої на­ціо­наль­ної без­пе­ки є агре­сія ав­то­ри­тар­них ре­жи­мів, які актив­но на­ма­га­ю­ться пі­ді­рва­ти на­шу сво­бо­ду й де­мо­кра­тію, екс­пор­ту­ва­ти ав­то­ри­та­ризм до ре­гіо­ну ОЕСР та до ці­ло­го сві­ту. На ко­ну ви­жи­ва­н­ня на­шої ци­ві­лі­за­ції. Ці ре­жи­ми уже пі­дір­ва­ли між­на­ро­дний лад, що вста­но­вив­ся пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни, че­рез втор­гне­н­ня та по­ру­ше­н­ня до­го­во­рів. Во­ни спо­тво­ри­ли за­сно­ва­ну на пра­ви­лах гло­баль­ну си­сте­му по­рів­ня­но спра­ве­дли­во­го еко­но­мі­чно­го обмі­ну, кра­ду­чи ін­те­ле­кту­аль­ну вла­сність і по­ши­рю­ю­чи руй­нів­ні пра­кти­ки ве­де­н­ня бі­зне­су, ата­ку­ю­чи комп’ютер­ні си­сте­ми на­ших уря­дів. І ці ре­жи­ми обмі­ню­ю­ться сво­ї­ми «кра­щи­ми пра­кти­ка­ми», що­да­лі біль­ше по­во­дя­ться як вісь зла».

До то­го, у гру­дні 2016­го, на слу­хан­ні Ко­мі­те­ту з між­на­ро­дних справ Па­ла­ти пред­став­ни­ків я ка­зав, що ко­рум­по­ва­ні чи­нов­ни­ки або кле­пто­кра­ти шу­ка­ють спосо­би убез­пе­чи­ти не­за­кон­но на­бу­ті ста­тки в за­хи­ще­них га­ва­нях, де вер­хо­вен­ство пра­ва охо­ро­няє їхнє пра­во вла­сно­сті. Якщо го­во­ри­ти за­галь­но, За­хід на­дає їм цю га­вань. То­му за­хі­дних ди­пло­ма­тів де­да­лі ча­сті­ше не слу­ха­ють, ко­ли во­ни по­пе­ре­джа­ють про ко­ру­пцію в Єв­ра­зії: ці ан­ти­ко­ру­пцій­ні роз­мо­ви чим­раз біль­ше ба­ча­ться як ли­це­мір­ство, по­при де­ся­ти­лі­т­тя ди­пло­ма­ти­чних зу­силь, спря­мо­ва­них на під­трим­ку більш де­мо­кра­ти­чних і про­зо­рих су­спільств у тій ча­сти­ні сві­ту.

Мо­ло­дим укра­їн­цям я ча­сто го­во­рю про роль За­хо­ду в сти­му­лю­ван­ні ве­ли­кої ко­ру­пції. Ми по­стій­но штов­ха­є­мо Укра­ї­ну й ін­ші кра­ї­ни до то­го, щоб во­ни бу­ли менш ко­рум­по­ва­ни­ми. Але во­дно­час до­по­ма­га­є­мо олі­гар­хам гра­бу­ва­ти. Це бо­же­ві­л­ля, про­те й ча­сти­на зна­чно мас­шта­бні­шої про­бле­ми на За­хо­ді. Ми ро­би­мо те са­ме що­до Ро­сії, Ки­таю, ба на­віть яко­юсь мі­рою сто­сов­но са­мих се­бе: до­пу­ска­є­мо на­яв­ність си­стем за­кри­тих, ано­нім­них ком­па­ній, які да­ють змо­гу на­шим гро­ма­дя­нам жи­ти не в по­лі пра­вил, яки­ми по­слу­го­ву­є­ться ре­шта су­спіль­ства.

Де за­раз США в рей­тин­гу га­ва­ней для гро­шей кле­пто­кра­тів? — Ми пер­ші. Це най­кра­щим чи­ном під­су­мо­ва­но в стат­ті під на­звою «Ко­ру­пція: Ви­ве­де­н­ня гро­шей із чи­сти­ли­ща» у Financial Times ав­тор­ства Ка­ри Скан­нелл (в ори­гі­на­лі ста­т­тя від 5 ли­пня 2016 ро­ку на­зи­ва­є­ться «Corruption: Moving money out of purgatory». — Ред.).

Так бу­ло не зав­жди. У нас від­бу­ва­ли­ся ве­ли­кі скан­да­ли, пов’яза­ні з ухи­ля­н­ням від спла­ти по­да­тків гро­ма­дя­на­ми США (роз­слі­ду­ва­н­ня цих афер по­ча­ло­ся у 2008 ро­ці. — Ред.), зокре­ма спра­ва (гло­баль­ної швей­цар­ської фі­нан­со­вої ком­па­нії. — Ред.) UBS AG. Один із її пра­ців­ни­ків Бре­длі Бір­кен­фелд злив ін­фор­ма­цію про ма­со­ве ухи­ля­н­ня від спла­ти по­да­тків із бо­ку аме­ри­кан­ців че­рез 50 тис. чи біль­ше ра­хун­ків, які об­слу­го­ву­вав банк. Це до­по­мо­гло ви­яви­ти, як що ро­би­ло­ся. Як бан­кі­ри UBS їзди­ли до США за ту­ри­сти­чни­ми ві­за­ми, де­кла­ру­ю­чи вигадані ці­лі по­їздок. Один на­ма­гав­ся про­вез­ти кон­тра­бан­дою ді­а­ман­ти в тю­би­ку зу­бної па­сти. Як ре­зуль­тат — у Слу­жбі вну­трі­шніх до­хо­дів США бу­ло ство­ре­но спе­ці­аль­ну гру­пу, що за­йма­ла­ся кон­кре­тно цим пи­та­н­ням.

Вре­шті UBS за­пла­тив ве­ли­че­зний штраф, був сер­йо­зний ди­пло­ма­ти­чний скан­дал. На ухи­лян­ні від спла­ти по­да­тків зло­ви­ли чи­ма­ло аме­ри­кан­ців. Ба­га­то хто зго­дом за­пла­тив їх. Бу­ло ство­ре­но ці­лу си­сте­му, яка да­ва­ла змо­гу лю­дям до­бро­віль­но зі­зна­ти­ся, що во­ни вда­ва­ли­ся до та­ких пра­ктик. Від­бу­ла­ся ве­ли­ка чис­тка у Швей­ца­рії, але во­на сто­су­ва­ла­ся тіль­ки ті­єї ча­сти­ни кей­су, що охо­плю­ва­ла гро­ма­дян США. Ми вда­ли­ся до за­хо­дів, які при­зве­ли до за­кри­т­тя най­ста­рі­шо­го швей­цар­сько­го при­ва­тно­го бан­ку Wegelin. По­стра­ждав ще ба­га­то хто; на­кла­да­ло­ся чи­ма­ло штра­фів. Хо­ча Швей­ца­рія за­ли­ша­є­ться ве­ли­че­зною га­ван­ню для усьо­го зга­да­но­го. Та ді­яль­ність, про яку я ка­зав ви­ще, сто­су­ва­ла­ся су­то гро­ма­дян США, а я не пе­вен, що во­ни ста­нов­лять най­біль­шу час­тку цьо­го бі­зне­су. Але свій ефект кам­па­нія ма­ла. Пі­сля цьо­го, ко­ли щось по­ді­бне ро­би­ться в США, ко­ли тим, хто не пла­тить по­да­тки, і кле­пто­кра­там до­зво­ля­ють при­їжджа­ти сю­ди й ко­ри­сту­ва­ти­ся мі­сце­ви­ми по­слу­га­ми з при­хо­ву­ва­н­ня бі­зне­су, це жа­хли­во для кра­ї­ни з по­лі­ти­чних мір­ку­вань, з по­гля­ду ді­є­во­сті її м’якої си­ли, пре­сти­жу, ав­то­ри­те­ту.

Чи мо­жли­ве об’єд­на­не мі­жна­ро­дне зу­си­л­ля, спря­мо­ва­не на бо­роть­бу з та­кою си­ту­а­ці­єю? — Без­пе­ре­чно. Суть про­бле­ми в між­на­ро­дній си­сте­мі фі­нан­со­вих офшо­рів. Я був се­ред піо­не­рів ру­ху про­ти офшо­рів, спів­за­снов­ни­ком ана­лі­ти­чно­го цен­тру Global Financial Integrity в 2006 ро­ці ра­зом із Рей­мон­дом Бей­ке­ром. GFI не­ве­ли­кий, але ду­же впли­во­вий. Йо­го да­ні ци­ту­ють The Economist, Сві­то­вий банк то­що.

При­хо­ва­ну си­сте­му офшо­рів не ро­зу­мі­ють. Час­тко­во, вла­сне, че­рез та­ку її за­кри­тість пе­ред будь­ким, хто не об­слу­го­вує чи не ко­ри­сту­є­ться нею. А ті, хто нею ко­ри­сту­є­ться, не ду­же про це го­во­рять. Усі во­ни знають, що так не­пра­виль­но. І в цьо­му одна ці­ка­ва вла­сти­вість та­кої си­сте­ми: якщо тіль­ки лю­ди, які ро­блять по­га­ні ре­чі, не ке­ру­ю­ться іде­о­ло­гі­єю або ж не пе­ре­ко­на­ні, що це пра­виль­но, то си­сте­ма мо­же роз­си­па­ти­ся до­сить швид­ко. Я ба­га­то спіл­ку­вав­ся з та­ки­ми

Чарльз Де­від­сон за­кін­чив при­ва­тний гу­ма­ні­тар­ний уні­вер­си­тет Бо­у­дін-ко­ледж (штат Мас­са­чу­сетс) і Шко­лу бі­зне­су Фу­куа при Уні­вер­си­те­ті Дью­ка (Пів­ні­чна Ка­ро­лі­на). У 2005 ро­ці ра­зом із Френ­сі­сом Фу­ку­я­мою за­сну­вав жур­нал The American Interest. У 2006-му з пар­тне­ра­ми — ана­лі­ти­чний центр Global Financial Integrity, що спе­ці­а­лі­зу­є­ться на обме­жен­ні не­ле­галь­них фі­нан­со­вих по­то­ків. Ухо­див до Ра­ди прав­лі­н­ня цьо­го цен­тру.

лю­дьми. Во­ни зна­хо­дять чи­ма­ло ви­прав­дань то­му, чим за­йма­ю­ться. Але ні­хто з них не гор­дий із то­го, що ро­бить. Я ще не зу­стрі­чав лю­ди­ни, яка ска­за­ла б: «Так, я пре­кра­сно об­слу­го­вую вбивць, зло­чин­ців і тих, хто не пла­тить по­да­тки, і я від цьо­го ща­сли­вий. Нав­чаю сво­їх ді­тей ро­би­ти те са­ме». І в цьо­му на­справ­ді кри­є­ться сер­йо­зна вра­зли­вість та­кої си­сте­ми. Ду­же ма­ло лю­дей хо­чуть ро­би­ти те, що ін­ші зне­ва­жа­ють або вва­жа­ють не­пра­виль­ним. Але ро­блять че­рез гро­ші. А ще че­рез те, що не­має со­ці­аль­ної цен­зу­ри. Яко­юсь мі­рою най­лі­пший спо­сіб по­ча­ти де­мон­ту­ва­ти си­сте­му офшо­рів — це не обов’яз­ко­во за­ко­ни (хо­ча в то­му по­лі в Кон­гре­сі США теж ве­де­ться актив­на ро­бо­та), а фор­му­ва­н­ня від­по­від­ної гро­ма­дян­ської сві­до­мо­сті. Мо­жу на­ве­сти при­клад одно­го кон­гре­сме­на, яко­го обра­ли впер­ше. Я по­зна­йо­мив­ся з ним кіль­ка мі­ся­ців то­му. У ньо­го на окру­зі ство­рю­вав про­бле­ми один ро­сій­ський олі­гарх. Тож кон­гре­смен ви­вчив пи­та­н­ня ро­сій­ської кле­пто­кра­тії та по­дав за­ко­но­про­ект, спря­мо­ва­ний на про­ти­дію її не­га­тив­ним впли­вам і пу­ті­ні­зму в Схі­дній Єв­ро­пі.

За­ко­но­дав­ча ча­сти­на аме­ри­кан­сько­го по­лі­ти­ку­му звер­ну­ла ува­гу на ці ре­чі. Один із при­кла­дів — за­ко­но­про­е­кти про лі­кві­да­цію мо­жли­во­стей для ство­ре­н­ня ано­нім­них ком­па­ній в обох па­ла­тах Кон­гре­су, які на­би­ра­ють ва­ги.

Але для ре­фор­му­ва­н­ня ду­же ва­жли­во, щоб мо­ло­ді лю­ди та ЗМІ за­по­ча­тку­ва­ли ри­то­ри­ку про те, що кле­пто­кра­тія — це куль­тур­на й мо­раль­на про­бле­ма зокре­ма. Якщо де­мо­кра­тія — це уря­ду­ва­н­ня, що те­о­ре­ти­чно має від­обра­жа­ти во­лю лю­дей, ви­бор­ців, то без ви­слов­ле­н­ня ці­єї во­лі не бу­де за­ко­нів чи їхньо­го ви­ко­на­н­ня. Глянь­те на пре­зи­дент­ство Ба­ра­ка Оба­ми: він по­стій­но сте­жив за гро­мад­ською дум­кою з тих чи ін­ших пи­тань, ма­буть, на­віть за­ба­га­то. Однак що­би гро­мад­ська по­зи­ція з цьо­го пи­та­н­ня змі­ни­ла­ся, слід зна­чно кра­ще ко­му­ні­ку­ва­ти. У мо­є­му ви­сту­пі в Ко­мі­те­ті з між­на­ро­дних справ Па­ла­ти пред­став­ни­ків я на­го­ло­сив на то­му, що еле­кто­рат має в зна­чно шир­шо­му мас­шта­бі ро­зу­мі­ти зв’язок між ав­то­ри­та­ри­змом і кле­пто­кра­ті­єю, а ще фі­нан­со­ву си­сте­му при­хо­ву­ва­н­ня ста­тків і офшо­рів. Для одні­єї зі сво­їх ста­тей жур­на­ліст Бен Джу­да спіл­ку­вав­ся зі зви­чай­ни­ми укра­їн­ця­ми. Во­ни бу­ли ду­же сві­до­мі ті­єї ро­лі, яку За­хід ві­ді­грає в спри­ян­ні ве­ли­кій ко­ру­пції в їхній країні. Аме­ри­кан­ці про це не знають, зокре­ма в по­лі­ти­чних ко­лах. Ко­ли я про те з ни­ми роз­мов­ляю, їм не ві­ри­ться, бо їм не­ві­до­мо ні­чо­го про си­сте­му фі­нан­со­вих офшо­рів.

Але лю­ди ма­ють від­чу­ти, що тут щось не­пра­виль­но й по­вин­но змі­ни­ти­ся. По­глянь­те на Ре­фор­ма­цію: во­на по­ча­ла­ся з іскри й роз­го­рі­ла­ся, мов лі­со­ва по­же­жа. І ми ба­чи­ли по­ді­бні про­це­си в істо­рії. Але лю­ди ста­ли над­то ци­ні­чни­ми, при­найм­ні в мо­їй країні, ко­ли йде­ться про по­лі­ти­чні змі­ни, бо­роть­бу за по­кра­ще­н­ня. Ми зви­кли до то­го, що все стає тіль­ки гір­ше. А будь­хто з опти­мі­сти­чни­ми по­гля­да­ми вва­жа­є­ться дур­ним. Хо­ча ме­ні зда­є­ться, що та­кий спо­сіб ми­сле­н­ня змі­ню­є­ться. Якщо ж по­ди­ви­ти­ся на пра­кти­чні кро­ки, ми в США зна­чно від­ста­є­мо від біль­шо­сті ін­ших кра­їн, про­по­ну­ю­чи за­кон­ні спосо­би ано­нім­ної вла­сно­сті акти­вів. Одне з най­про­сті­ших рі­шень (у цьо­му ми по­за­ду Єв­ро­пи) стосується ано­нім­них ком­па­ній, їх ще на­зи­ва­ють про­клад­ка­ми. У Кон­гре­сі за­раз є про­ект за­ко­ну про ано­нім­ні ком­па­нії*. Він має хо­ро­ші шан­си на ухва­ле­н­ня, осо­бли­во пі­сля пра­кти­чно одно­го­ло­сної під- трим­ки «за­ко­ну Ма­ґніт­ско­го» та роз­ши­ре­н­ня йо­го ста­ту­су до гло­баль­но­го («все­сві­тній за­кон Ма­ґніт­ско­го», ухва­ле­ний у гру­дні 2016 ро­ку, до­зво­ляє пре­зи­ден­то­ві США на­кла­да­ти фі­нан­со­ві сан­кції та ві­зо­ві обме­же­н­ня на іно­зем­ців, при­че­тних до пев­них по­ру­шень прав лю­ди­ни й актів ко­ру­пції. — Ред.). Не­що­дав­но се­на­тор Мар­ко Ру­біо до­лу­чив­ся до кон­гре­сме­нів, що по­да­ли за­ко­но­про­ект про ано­нім­ні ком­па­нії, від Се­на­ту. Ще в Кон­гре­сі про­по­ну­є­ться чи­ма­ло за­ко­но­про­е­ктів, які по­рі­зно­му до­пов­ню­ють зга­да­ний ви­ще.

Який ви очі­ку­є­те опір та­ким іні­ці­а­ти­вам? — Опір є. Ба­га­то хто не ви­слов­лю­є­ться про­ти, бо скла­дно зна­йти хо­ро­ші ар­гу­мен­ти на ко­ристь ано­нім­них ком­па­ній. Ве­ли­кою не­спо­ді­ван­кою ста­ло те, що за­кон про ано­нім­ні ком­па­нії під­три­ма­ли ве­ли­кі бан­ки. А та­кож їхній вла­сний ана­лі­ти­чний центр The Clearing House (за­сно­ва­ний 1853 ро­ку най­біль­ши­ми бан­ка­ми США, за­йма­є­ться, зокре­ма, ана­лі­ти­кою, роз­роб­кою та про­су­ва­н­ням по­лі­ти­чних рі­шень і ре­форм у бан­ків­ській сфе­рі. — Ред.). Між­на­ро­дний бри­тан­ський банк HSBC не­що­дав­но опу­блі­ку­вав квар­таль­ний звіт, де зга­да­но, що він за за­ко­но­дав­ство про про­зо­рість у пи­тан­ні кін­це­вих ви­го­до­на­бу­ва­чів. От­же, змі­ни є. Час­тко­во це зу­мов­ле­но пу­блі­чним ти­ском, час­тко­во тим, що су­спіль­ства по­чи­на­ють роз­си­па­ти­ся, а на­го­рі є лю­ди, які ро­зу­мі­ють, що це де­що і їхня про­ви­на. Бан­кі­ри не дур­ні. Во­ни знають, що за­ро­бля­ють гро­ші, але якщо си­ту­а­ція сер­йо­зно по­гір­ши­ться, то біль­ше не за­ро­бля­ти­муть. Тож на­віть ко­ли ідея по­чи­на­є­ться з двох­трьох лю­дей, зав­тра во­ни по­обі­да­ють з ко­ле­га­ми — і ра­птом одно­дум­ців уже чо­ти­ри­п’ ять. Так це ко­ло ро­сте. Як ме­ні ві­до­мо, єди­ні в країні, хто не під­три­мав цьо­го за­ко­но­дав­ства, — Тор­го­вель­на па­ла­та США. І хо­ро­ших ар­гу­мен­тів во­ни не про­по­ну­ють або ж ро­блять не­прав­ди­ві за­яви про вплив цьо­го за­ко­но­дав­ства на ма­лий бі­знес. Чо­му во­ни про­ти, не­ві­до­мо.

Як кра­ї­ни на кшталт Укра­ї­ни, у яких кра­дуть свої кле­пто­кра­ти, мо­жуть пе­ре­ко­на­ти за­хі­дні га­ва­ні від­мов­ля­ти­ся від їхніх ко­ру­пцій­них гро­шей або по­ві­дом­ля­ти про них? — До­ся­гну­ти чо­гось мо­жна тіль­ки з по­зи­ції вла­ди. Я зав­жди ка­жу мо­ло­дим укра­їн­цям та ін­шим де­ле­га­ці­ям, які сю­ди при­їжджа­ють, що їм слід гу­чні­ше го­во­ри­ти про це. Не вар­то со­ро­ми­ти­ся кри­ти­ку­ва­ти аме­ри­кан­ські де­ле­га­ції та аме­ри­кан­ців; во­ни по­вин­ні ка­за­ти їм, як від­бу­ва­є­ться ве­ли­ка ко­ру­пція. Аме­ри­кан­ські чи­нов­ни­ки ма­ють про це чу­ти, ко­ли при­їздять до Укра­ї­ни. Ба­га­то з них на­справ­ді про це не знає. Адже на сво­є­му кар’єр­но­му шля­ху чи­ма­ло з них не кон­та­кту­ва­ли з цим сві­том. Про та­ку про­бле­му го­во­рять недостатньо пу­блі­чно, хо­ча й зна­чно біль­ше те­пер, ніж ра­ні­ше.

У ви­пад­ку Укра­ї­ни США до­во­лі дру­го­ря­дний гра­вець. Ве­ли­ку роль ві­ді­грає Ав­стрія. Та­кож Лон­дон. Але в США є по­лі­ти­чна по­ту­га, по­ки що. Якщо ми прийме­мо за­кон про ано­нім­ні ком­па­нії, то змо­же­мо ти­сну­ти на ін­ших так, як це ро­би­ли че­рез За­кон про ко­ру­пцію за кор­до­ном. Одна з ідей — ка­ра­ти не тіль­ки тих, хто дає ха­ба­рі, а й тих, хто їх бе­ре (наразі за­кон за­бо­ро­няє пев­ним ка­те­го­рі­ям фі­зи­чних і юри­ди­чних осіб США здій­сню­ва­ти пла­те­жі іно­зем­ним дер­жав­ним чи­нов­ни­кам за до­по­мо­гу у від­крит­ті чи збе­ре­жен­ні бі­зне­су. — Ред.). Це мо­же бу­ти пре­кра­сним ін­стру­мен­том в ар­се­на­лі, а ще по­лі­ти­чною за­яв­кою.

* Ав­то­ра­ми про­е­кту за­ко­ну про ано­нім­ні ком­па­нії (True Incorporation Transparency for Law Enforcement (TITLE) Act ) ви­сту­пи­ли спо­ча­тку се­на­тор-де­мо­крат Рон Вай­ден, а зго­дом се­на­тор-ре­спу­блі­ка­нець Мар­ко Ру­біо. Йо­го бу­ло по­да­но на роз­гляд Се­на­ту в черв­ні 2017 ро­ку. За­раз за­ко­но­про­ект на роз­гля­ді в се­нат­сько­му Ко­мі­те­ті з пи­тань пра­во­су­д­дя. У до­ку­мен­ті йде­ться про за­бо­ро­ну ви­ко­ри­ста­н­ня ано­нім­них ком­па­ній у США (ком­па­ній­про­кла­док) для не­за­кон­них дій, зокре­ма від­ми­ва­н­ня гро­шей, тор­гів­лі лю­дьми, ша­храй­ства та фі­нан­су­ва­н­ня те­ро­ри­зму.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.