Імі­дже­тво­ре­н­ня

Як здо­ла­ти ро­сій­ський на­ра­тив у Фран­ції

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

«Так у вас вій­на за­кін­чи­ла­ся?» — ча­сто за­пи­ту­ють фран­цузь­кі при­я­те­лі, які не над­то пиль­но сте­жать за по­ді­я­ми в Укра­ї­ні. Це й не див­но: остан­нім ча­сом фран­цузь­ка пре­са ду­же ма­ло пи­ше на укра­їн­ські те­ми. На­то­мість ро­сій­ські ре­сур­си, які ма­ють фран­ко­мов­ні вер­сії, — RT та «Спу­тник», — актив­но за­пов­ню­ють по­ро­жне­чу фей­ка­ми про Укра­ї­ну. От­же, як­би хтось не ду­же по­ін­фор­мо­ва­ний ра­птом схо­тів біль­ше ді­зна­ти­ся про те, що від­бу­ва­є­ться за схі­дним кор­до­ном ЄС, то, ско­ри­став­шись Google, він одра­зу на­тра­пив би на до­бір­ну ко­ле­кцію бре­хні та ма­ні­пу­ля­цій made in Russia. Пу­блі­ка­ції фран­цузь­кою Укра­їн­сько­го кри­зо­во­го ме­діа­цен­тру від­обра­жа­ю­ться хі­ба що на дру­гій сто­рін­ці, стат­ті з фран­ко­мов­ної вер­сії Укр­ін­фор­му де­не­де про­би­ва­ю­ться крізь чор­ний пі­ар «Спу­тни­ка» ще да­лі, час від ча­су ви­ри­на­ють фран­ко­мов­ні текс­ти Stopfake... І це все. Пе­ре­лік фран­ко­мов­ної ко­му­ні­ка­ції з Укра­ї­ни на то­му ви­чер­пу­є­ться. Ко­ли дер­жа­ва не зав­дає со­бі кло­по­ту са­ма про се­бе роз­по­від­а­ти, це за неї ро­блять ін­ші. Не зав­жди до­бро­зи­чли­во та прав­ди­во.

«На­віть якщо Україна має свою дав­ню істо­рію, свої тра­ге­дії, не ка­жу­чи про ге­но­цид — Го­ло­до­мор 1932–1933 ро­ків, тре­ба че­сно ви­зна­ти, що для біль­шо­сті експертів із гео­по­лі­ти­ки, до ко­ла яких я на­ле­жу, ця на­ція спри­йма­є­ться пе­ре­ва­жно крізь при­зму ро­сій­ської по­лі­ти­ки, — роз­по­вів в ін­терв’ю Ти­жню по­лі­то­лог, до­слі­дник Фран­цузь­ко­го ін­сти­ту­ту гео­по­лі­ти­ки (Па­риж VIII) та Ін­сти­ту­ту То­ма­са Мо­ра Жа­нСіль­вестр Мо­нґре­ньє. — Ам­бі­ція Мо­скви по­вер­ну­ти со­бі всі або ча­сти­ни те­ри­то­рій, які на­зи­ва­ють близь­ким за­ру­біж­жям, при­єд­на­н­ня Кри­му зі збро­єю в ру­ках, гі­бри­дна вій­на на Дон­ба­сі вку­пі з про­ти­сто­я­н­ням, що зно­ву й зно­ву за­би­рає люд­ські жи­т­тя, при­вер­та­ють на­шу ува­гу до Укра­ї­ни. От­же, осо­би­сто я ба­чу цю кра­ї­ну на­сам­пе­ред те­ри­то­рі­єю кон­флі­кту та бу­фер­ною зо­ною, що про­ти­сто­їть ро­сій­ським ам­бі­ці­ям».

Пан Мо­нґре­ньє на­го­ло­сив, що спри­ймає Укра­ї­ну на­сам­пе­ред як гео­стра­те­гі­чний фа­ктор, і це пов’яза­но з йо­го про­фе­сі­єю. «Я знаю, що во­на біль­ша за те­ри­то­рі­єю, ніж Фран­ція, і мі­стить у со­бі чи­ма­ло рі­зно­пла­но­вих аспе­ктів, — уто­чнив по­лі­то­лог. — В Укра­ї­ні, як і скрізь у сві­ті, жи­т­тя ви­яв­ля­є­ться по­ту­жні­шим за по­лі­ти­чні роз­ра­хун­ки, стра­те­гі­чну ана­лі­ти­ку та до­слі­дже­н­ня гео­по­лі­ти­чних кон­фі­гу­ра­цій. Для ме­не все це є аб­стра­кці­єю. Пе­ред­усім Україна — місце три­ва­ло­го си­ло­во­го про­ти­сто­я­н­ня з Ро­сі­єю і місце кон­ку­рен­ції за кон­троль над га­зо­го­на­ми, але це нас зно­ву при­во­дить до гео­по­лі­ти­ки та ро­сій­сько­го пи­та­н­ня. Та­кож до­дам сю­ди її фун­кцію «енер­ге­ти­чно­го мо­ста» між Схо­дом та За­хо­дом».

Без­пе­ре­чно, на які­сну ко­му­ні­ка­цію за кор­до­ном не­об­хі­дні чи­ма­лі ко­шти, яких, до ре­чі, та са­ма Ро­сія зов­сім не шко­дує. Тіль­ки зе­мель­на ді­лян­ка під так зва­ний ду­хов­но­куль­тур­ний центр на на­бе­ре­жній Бран­лі не­по­да­лік Ей­фе­ле­вої ве­жі ко­шту­ва­ла Адмі­ні­стра­ції Пу­ті­на €70 млн. Фран­ко­мов­на ре­да­кція RT, що по­чи­нає пов­но­фор­ма­тне мов­ле­н­ня з гру­дня, має бю­джет €20 млн. А ще ж є кіль­ка прокрем­лів­ських асо­ці­а­цій, «Фран­ко­ро­сій­ський діа­лог», чи­ма­ло ло­біст­ських стру­ктур... Увесь цей ре­сурс, за ло­гі­кою гі­бри­дної вій­ни, зла­го­дже­но пра­цює на очор­не­н­ня Укра­ї­ни. «Єди­не, що нам до­по­ма­гає, — прав­да у вій­ні на на­шо­му бо­ці», — якось за­зна­чив у роз­мо­ві з Ти­жнем один укра­їн­ський ди­пло­мат. Без­пе­ре­чно, це по­ту­жна зброя. Але до неї бра­кує чі­ткої дер­жав­ної стра­те­гії фор­му­ва­н­ня імі­джу за кор­до­ном, яку має біль­шість кра­їн сві­ту.

«Щоб фран­цу­зи кра­ще зна­ли й ро­зумі­ли Укра­ї­ну, по­трі­бно, аби са­мі укра­їн­ці ко­му­ні­ку­ва­ли про неї на­ба­га­то актив­ні­ше, — вва­жає Па­трік Ма­сон, пра­ців­ник одно­го з ав­то­мо­біль­них кон­цер­нів Фран­ції, який від­крив для се­бе Укра­ї­ну в 2008­му, під­три­мав Май­дан і до­ни­ні актив­но до­по­ма­гає жер­твам ро­сій­ської агре­сії. — На­сам­пе­ред укра­їн­ське по­соль­ство ма­ло б кра­ще роз’ясню­ва­ти си­ту­а­цію в країні. Бра­кує які­сних ре­пор­та­жів про кон­стру­ктив­ні змі­ни, що ста­ли­ся пі­сля 2014 ро­ку. Укра­їн­ська гро­ма­да ли­ша­є­ться над­то за­мкне­ною в со­бі, у той час як по­трі­бно опе­ра­тив­но шу­ка­ти ме­то­ди про­ти­дії ро­сій­ській про­па­ган­ді, що над­хо­дить від RT та «Спу­тни­ка».

Брак ін­фор­ма­цій­них фран­ко­мов­них ре­сур­сів, ре­чни­ків, укра­їн­ських сту­дій в уні­вер­си­те­тах, а та­кож ціл­ко­ви­та від­су­тність на рів­ні Ки­є­ва си­стем­но­го ба­че­н­ня, як са­ме фор­му­ва­ти мо­дер­ний, при­ва­бли­вий імідж дер­жа­ви за кор­до­ном, спри­чи­ни­ли­ся до то­го, що про­сті фран­цу­зи Укра­ї­ни так і не знають. За 26 ро­ків не­за­ле­жно­сті чі­ткої стра­те­гії фор­му­ва­н­ня імі­джу дер­жа­ви за кор­до­ном не на­пра­цьо­ва­но. Ін­те­рес до Укра­ї­ни, зокре­ма у Фран­ції, ви­ни­кав хви­ля­ми, від Май­да­ну до Май­да­ну. І в 2004­му, і в 2013­му ува­гу пу­блі­ки піджив­лю­ва­ли чи­слен­ні те­ле­ві­зій­ні, ра­дій­ні, га­зе­тні ре­пор­та­жі фран­цузь­ких жур­на­лі­стів. Жо­дно­го ра­зу Україна на­віть не спро­бу­ва­ла, ско­ри­став­шись не­спо­ді­ва­ною по­пу­ляр­ні­стю, за­пу­сти­ти яскра­вий ме­дій­ний ін­шо­мов­ний про­ект, що до­по­міг би не втра­ти­ти за­ці­кав­ле­них, не роз­гу­би­ти сим­па­тії.

«Не­до­ста­тня якість еліт — про­бле­ма біль­шо­сті пос­тко­ло­ні­аль­них кра­їн, — ка­же пи­сьмен­ник Ре­но Ре­бар­ді. — По­лі­ти­ки, яким вда­є­ться зайня­ти ке­рів­ні по­зи­ції, рід­ко ма­ють дер­жав­ни­цькі прі­о­ри­те­ти. В Укра­ї­ні та Хор­ва­тії, в Ал­жи­рі та Вір­ме­нії, у ба­га­тьох кра­ї­нах тре­тьо­го сві­ту спо­сте­рі­га­є­мо ту

са­му тен­ден­цію: за­мість про­ду­ма­ної стра­те­гії ін­три­ги в ін­те­ре­сах са­мо­зба­га­че­н­ня, са­мо­про­су­ва­н­ня, зо­се­ре­дже­н­ня вла­ди в ру­ках лі­де­ра. Про­бле­ма спіль­на для ба­га­тьох дер­жав. Кон­кре­тно в Укра­ї­ні бро­у­нів­ський рух, що жи­ви­ться енер­гі­єю ен­ту­зі­а­стів, во­лон­те­рів, гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, по­при не­до­ла­дність ко­ле­ктив­но­го чи­нов­ни­ка, спри­яє су­спіль­но­му про­гре­су. Але роз­ви­ток міг би бу­ти швид­шим, як­би укра­їн­цям вда­ло­ся здій­сни­ти лю­стра­цію та які­сно оно­ви­ти по­лі­ти­чний клас».

Пр­окрем­лів­ські ло­біст­ські ко­ла, як, до ре­чі, й ін­шо­мов­ні бло­ги пред­став­ни­ків Опо­бло­ку, ре­гу­ляр­но під­ки­да­ють до фран­цузь­кої опі­нії дум­ку, ні­би фран­цу­зи (нім­ці, аме­ри­кан­ці, бри­тан­ці та всі ін­ші) від Укра­ї­ни «вто­ми­ли­ся», а за­хі­дним по­лі­ти­кам «на­бри­дло» че­ка­ти від Ки­є­ва швид­ких і не­зво­ро­тних змін. Ця по­слі­дов­на не­га­тив­на ко­му­ні­ка­ція, звичайно, дає свої ре­зуль­та­ти. Але во­ни не аб­со­лю­тні. «Ана­лі­зу­ю­чи укра­їн­ську гео­по­лі­ти­чну си­ту­а­цію з від­ста­ні, не від­чу­ва­ю­чи на со­бі ані за­гроз, яких за­зна­ють бій­ці на фрон­ті, ані на­віть еко­но­мі­чних тру­дно­щів, від яких по­тер­пає на­се­ле­н­ня, я не до­зво­лив би со­бі вжи­ва­ти сло­во «вто­ма», — ка­же Жан­сіль­вестр Мо­нґре­ньє. — До то­го ж я не на­ле­жу до тих, хто вва­жає, що Україна має бу­ти «ко­ро­ле­вою кра­си» й пе­ре­тво­ри­ти­ся на про­су­ну­ту лі­бе­раль­ну де­мо­кра­тію, аби бу­ти гі­дною до­по­мо­ги. Ця при­кор­дон­на для ЄС зем­ля є бу­фер­ною дер­жа­вою, гео­по­лі­ти­чна роль якої ви­зна­чаль­на для ці­лої віль­ної Єв­ро­пи. Са­ме то­му їй по­трі­бно до­по­ма­га­ти по­лі­ти­чно, еко­но­мі­чно та на­віть зброй­но. Мі­жна­ро­дне пра­во, пра­ви­ла ко­ре­ктної по­ве­дін­ки, що да­ють змо­гу зу­пи­ни­ти ви­яви між­дер­жав­но­го на­силь­ства, збе­ре­же­н­ня за­галь­но­єв­ро­пей­сько­го по­ряд­ку без­пе­ки теж по­став­ле­ні на кін. Ре­фор­ми, на які че­ка­ють дру­жні до Укра­ї­ни пар­тнер­ські кра­ї­ни, не є пла­тою за до­по­мо­гу, про ко­тру йде­ться, це пе­ред­умо­ва то­го, щоб дер­жа­ва ста­ла по­ту­жні­шою, ва­го­мі­шою, ефе­ктив­ні­шою. Звичайно ж, вар­то бра­ти до ува­ги й су­спіль­ні на­строї, при­найм­ні на­йосві­че­ні­ших її пред­став­ни­ків, які хо­чуть зна­ти, ку­ди спря­мо­ву­ю­ться гро­ші пла­тни­ків по­да­тків. За­га­лом той факт, що Україна не роз­па­ла­ся в 2014 ро­ці, як, схо­же, спо­ді­вав­ся Вла­ді­мір Пу­тін, і, ві­ді­йшов­ши від шо­ку че­рез ро­сій­ську оку­па­цію Кри­му, змо­гла

Зе­мель­на ді­лян­ка під так зва­ний ду­хов­но-куль­тур­ний центр на на­бе­ре­жній Бран­лі не­по­да­лік Ей­фе­ле­вої ве­жі ко­шту­ва­ла Адмі­ні­стра­ції Пу­ті­на €70 млн. Фран­ко­мов­на ре­да­кція RT, що по­чи­нає пов­но­фор­ма­тне мов­ле­н­ня з гру­дня, має бю­джет €20 млн

змо­бі­лі­зу­ва­ти­ся, все­ляє на­дію та до­ві­ру. Три­ває ви­про­бу­ва­н­ня, і щоб прой­ти йо­го, по­трі­бно вмі­ти чи­ни­ти опір. У цьо­му сен­сі укра­їн­ці мо­жуть да­ти урок За­хо­ду: «па­трі­о­тизм ци­ві­лі­за­ції», що мав би нас на­ди­ха­ти, на пе­ри­фе­рії ча­сто жи­ву­чі­ший, ніж у цен­трі».

От­же, якою ба­чить Укра­ї­ну екс­пер­тне се­ре­до­ви­ще Фран­ції? Не­за­ле­жне кри­ло фор­мує своє ба­че­н­ня від­по­від­но до вла­сних ін­те­ре­сів, осо­би­сто­го до­сві­ду по­їздок до Укра­ї­ни та кон­та­ктів з укра­їн­ськи­ми ко­ле­га­ми. Бу­ло б лег­ко­ва­жні­стю не ви­зна­ти, що си­стем­на мо­сков­ська про­па­ган­да дає свої пло­ди, а от­же, по­тре­бує аде­ква­тної від­по­віді на всіх рів­нях. І якщо при­ва­тні іні­ці­а­ти­ви, гро­мад­ські ру­хи, ді­а­спо­ра про­ти­сто­ять ін­фор­ма­цій­ній ро­сій­ській агре­сії як мо­жуть, то дер­жа­ва ду­же за­пі­зню­є­ться з від­по­від­ною стра­те­гі­єю.

Ти­ждень пі­зна­н­ня. У жов­тні на пер­ший Ти­ждень укра­їн­сько­го кі­но до Страс­бур­га при­ве­зли «Чу­жу мо­ли­тву» Ахте­ма Се­ї­та­бла­є­ва та ще кіль­ка но­вих філь­мів з Укра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.