Хло­пці на­пра­во

Якою мо­же бу­ти но­ва уря­до­ва ко­а­лі­ція в Ав­стрії

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення -

У Се­ба­сті­а­на Кур­ца про­бле­ма. 15 жов­тня 31­лі­тній мі­ністр за­кор­дон­них справ Ав­стрії здо­був бли­ску­чу пе­ре­мо­гу на ви­бо­рах, зу­мів­ши по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе справ­жнім про­ві­сни­ком змін, хо­ча йо­го пра­во­цен­трист­ська Ав­стрій­ська на­ро­дна пар­тія (АНП) три­ма­є­ться у вла­ді вже 30 ро­ків. Зав­дя­ки йо­го енер­гії та ха­ри­змі вла­да в країні не по­тра­пи­ла до рук уль­тра­пра­во­го угру­по­ва­н­ня з нео­на­цист­ським ко­рі­н­ням, Ав­стрій­ської партії сво­бо­ди (АПС). А во­на ж очо­лю­ва­ла рей­тин­ги два ро­ки, до­ки Курц не став го­ло­вою АНП у трав­ні. Те­пер Єв­ро­па га­дає: ав­стрій­ський по­лі­ти­чний вун­дер­кінд бо­ро­нить кра­ї­ну від пов­ста­н­ня по­пу­лі­стів чи го­ту­є­ться очо­ли­ти йо­го.

Дня­ми Курц по­спіл­ку­вав­ся з ав­то­ром цих ряд­ків. Він щой­но ці­лий день про­спе­ре­чав­ся про сюр­при­зи ко­а­лі­цій­ної по­лі­ти­ки з пре­зи­ден­том Ав­стрії та прийняв те­ле­фо­ном ві­та­н­ня від фран­цузь­ко­го пре­зи­ден­та Ем­ма­ню­е­ля Ма­кро­на. Курц на по­са­ді кан­цле­ра бу­де най­мо­лод­шим го­ло­вою уря­ду у сві­ті (Кім Чен Ин стар­ший за ньо­го на три ро­ки). Хо­че­мо за­спо­ко­ї­ти стар­ших чи­та­чів, які бо­я­ться, що по­ко­лі­н­ня мі­ле­ні­а­лів за­бу­ває про пра­ви­ла гар­но­го то­ну. Ав­то­ра цих ряд­ків зу­стрі­ли з над­зви­чай­ною люб’язні­стю й дов­го дя­ку­ва­ли за те, що зна­йшов час від­ві­да­ти Ві­день. Пі­сля то­го ме­не осо­би­сто про­ве­ли до ви­хо­ду з мі­ні­стер­ства й по­про­ща­ли­ся з офі­цій­ним по­кло­ном.

Про­те під шар­мом Кур­ца хо­ва­є­ться жорс­ткий ха­ра­ктер. Ко­а­лі­цій­ні пе­ре­го­во­ри по­ча­ли­ся 20 жов­тня, але він не хо­че спе­ку­лю­ва­ти про те, якою мо­же бу­ти уго­да з АПС. У 2000 ро­ці, ко­ли дві пра­ві партії впер­ше сфор­му­ва­ли уряд, дер­жа­ви ЄС ро­зір­ва­ли дво­сто­рон­ні зв’яз­ки з Ав­стрі­єю, а Ізра­їль від­кли­кав сво­го по­сла. Пам’ята­ю­чи про ри­зи­ки, ми­ну­ло­го ти­жня Курц ска­зав ізра­їль­ській що­ден­ній га­зе­ті, що не по­тер­пить ан­ти­се­мі­ти­зму з бо­ку пар­тне­ра по ко­а­лі­ції. Крім то­го, ни­ні ке­рів­ни­цтво АПС ба­чить біль­ше по­тен­ці­а­лу в ісла­мо­фо­бії та на­ціо­на­лі­змі шти­бу «Ав­стрія пе­ред­усім». Во­на має офі­цій­ні зв’яз­ки з пар­ті­єю Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на «Еди­ная Рос­сия» і зо­бра­жає ЄС за­гро­зою для «Єв­ро­пи ба­тьків­щин». Якщо Курц та­ки об’єд­на­є­ться з АПС (ін­ші ко­а­лі­ції теж мо­жли­ві), йо­го єв­ро­пей­ських ко­лег до­ве­де­ться пе­ре­ко­ну­ва­ти, що вплив на­ціо­на­лі­стів бу­де за­глу­ше­но.

Єв­ро­пей­ці та­кож бо­я­ться, що Курц сам про­сто га­ла­сли­вий по­пу­ліст під ма­скою цен­три­ста. У між­на­ро­дних ко­лах йо­го ре­пу­та­ція сфор­му­ва­ла­ся з огля­ду на жорс­тку по­зи­цію під час кри­зи бі­жен­ців 2015–2016 ро­ків, ко­ли Ав­стрія при­йма­ла їх біль­ше на ду­шу на­се­ле­н­ня за будь­яку ін­шу дер­жа­ву ЄС, крім Шве­ції. На по­ча­тку 2016­го, до то­го як Анґе­ла Мер­кель умо­ви­ла Ту­реч­чи­ну не до­пу­ска­ти бі­жен­ців до єв­ро­пей­ських бе­ре­гів, Курц змов­ляв­ся з мі­ні­стра­ми бал­кан­ських кра­їн за­кри­ти кор­до­ни, че­рез які йшли по­то­ки ім­мі­гран­тів. Да­лі він пе­ре­ніс ува­гу на Іта­лію, на­пу­стив­шись на не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції, які ні­би­то за­йма­ли­ся кон­тра­бан­дою мі­гран­тів че­рез Се­ред­зем­не мо­ре, і при­гро­зив роз­та­шу­ва­ти вій­ська вздовж пе­ре­ва­лу Брен­нер. Че­рез це де­хто в Єв­ро­пі по­бо­ю­є­ться, що Курц мо­же при­єд­на­ти­ся до лі­де­рів Угор­щи­ни й Поль­щі на осі опо­ру мі­гра­ції.

Про­те за­тя­тість Кур­ца в пи­тан­ні кор­до­нів вже ста­ла зви­чною по­зи­ці­єю для ЄС. Крім то­го, він про­бив­ся в по­лі­ти­ку на хви­лі пи­та­н­ня, не ду­же ти­по­во­го для уль­тра­пра­во­го по­пу­лі­зму: як ін­те­гру­ва­ти при­їжджих. Тут Курц має що за­про­по­ну­ва­ти обом сто­ро­нам. Він хо­че до­по­мог­ти но­во­при­бу­лим ви­вчи­ти ні­ме­цьку й зна­йти ро­бо­ту. Але та­кож за­су­джує іслам­ський ра­ди­ка­лізм і на­го­ло­шує на тру­дно­щах ін­те­гра­ції бі­жен­ців із кра­їн з «ін­ши­ми си­сте­ма­ми» на зра­зок Аф­га­ні­ста­ну й Іра­ку. І він за­хи­щає ав­стрій­ську за­бо­ро­ну одя­гу, що за­кри­ває облич­чя, — рі­ше­н­ня, яке на-

вряд чи по­кла­ло б край про­бле­мі (в Ав­стрії па­ран­джу но­сять не­ба­га­то му­суль­ма­нок, але че­рез цю за­бо­ро­ну не­дав­но бу­ло по­ка­ра­но чо­ло­ві­ка, одя­гне­но­го в ко­стюм аку­ли).

Близь­кі до мі­ні­стра лю­ди ка­жуть, що він уміє слу­ха­ти, від­кри­тий до по­рад і віль­ний від впли­вів істо­рії чи іде­о­ло­гії. «Для ме­не ЄС зав­жди був да­ні­стю», — ка­же Курц, яко­му на мо­мент всту­пу Ав­стрії бу­ло ві­сім ро­ків. Мо­жли­во, цим по­ясню­є­ться йо­го ба­жа­н­ня ста­ви­ти під сум­нів пра­ви­ла віль­но­го пе­ре­мі­ще­н­ня в ЄС (він бо­ї­ться так зва­но­го пен­сій­но­го ту­ри­зму) і кри­ти­ку­ва­ти втру­ча­н­ня брюс­сель­ських бю­ро­кра­тів. Де­хто вва­жає йо­го від­кри­тість до ска­су­ва­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії та під­трим­ку бал­кан­ських «силь­них кер­ма­ни­чів» на­їв­ною. На­то­мість йо­го при­бі­чни­ків при­ва­блює пра­гма­тизм по­лі­ти­ка.

Курц та­кож не про­ти по­хи­зу­ва­ти­ся сво­єю про­єв­ро­пей­ські­стю. Йо­го уряд, ка­же він, «ма­кси­маль­но під­три­му­ва­ти­ме» про­по­зи­ції Ма­кро­на що­до ре­фор­ми ЄС, хо­ча й сум­ні­ва­є­ться в де­яких іде­ях фран­цузь­ко­го пре­зи­ден­та що­до єв­ро­зо­ни. «Ми сто­ї­мо на бо­ці Ні­меч­чи­ни», — ка­же Курц, на­віть не че­ка­ю­чи пи­та­н­ня про те, якої про­бле­ми це стосується.

Єв­ро­пей­ці не­без­під­став­но бо­я­ться пра­вої ко­а­лі­ції в Ав­стрії. АПС — пар­тія з по­га­ною ре­пу­та­ці­єю, у ла­вах якої є за­ко­ре­ні­лі нео­на­ци­сти. Те, що во­на збе­рі­гає силь­ні по­зи­ції, гань­ба для кра­ї­ни. Але успіх АПС на ви­бо­рах ста­вить її пе­ред ди­ле­мою, з якою сти­ка­ю­ться ба­га­то пра­во­ра­ди­каль­них пар­тій: іти на ком­про­мі­си в ко­а­лі­ції чи збе­рі­га­ти пра­ве­дний гнів, за­ли­ша­ю­чись в опо­зи­ції. Партії вже до­ве­ло­ся від­мо­ви­ти­ся від кам­па­нії за ви­хід Ав­стрії з ЄС, ко­ли ста­ло ясно, що ви­бор­ців це май­же не ці­ка­вить. АПС мо­гла б отри­ма­ти по­са­ди в ко­а­лі­цій­но­му уря­ді, мо­жли­во, і порт­фель на­сту­пно­го мі­ні­стра за­кор­дон­них чи вну­трі­шніх справ, а та­кож ви­тор­гу­ва­ти якісь по­лі­ти­чні поступки. Але Курц не дасть ви­тя­гну­ти се­бе з єв­ро­пей­сько­го мейн­стри­му.

КУРЦ — ПРОДУКТ УСІ­ЄЇ ЄВ­РО­ПИ

Кри­ти­ки Кур­ца по­ква­пи­ли­ся, го­во­ря­чи про те, що йо­го на­го­лос на кон­тро­лі за кор­до­на­ми — це ксе­но­фо­бія. Він ви­сту­пає якраз за про­ти­ле­жне, на­го­ло­шу­ю­чи, що на­ле­жна ін­те­гра­ція но­во­при­бу­лих не­ро­зрив­но пов’яза­на з не­об­хі­дні­стю про­де­мон­стру­ва­ти, що мі­гра­ція під кон­тро­лем. Курц по­го­джу­є­ться, що ін­те­гра­ція бу­де «вкрай важ­кою», а флірт з АПС на­вряд чи за­спо­ко­їть йо­го кри­ти­ків. Але від­но­сний спо­кій на кор­до­нах Єв­ро­пи під­твер­джує йо­го за­яву.

Сходженню Кур­ца на по­лі­ти­чний Олімп сприяли два чин­ни­ки: жорс­тка по­зи­ція в пи­тан­ні кор­до­нів і прагнення втомленого електорату по­ба­чи­ти свіже облич­чя (як і у ви­пад­ку з Ма­кро­ном). Обидва ці рушії ду­же ско­ро вичахнуть. Він не очо­лить по­пу­ліст­ський бунт у Цен­траль­ній Єв­ро­пі, а, очевидно, біль­ше ча­су бо­ро­ти­ме­ться про­ти «груп за ін­те­ре­са­ми» на ба­тьків­щи­ні. Але він мо­же ста­ти пер­шим єв­ро­пей­ським лі­де­ром, ви­ку­ва­ним у гор­ни­лі мі­гра­цій­ної кри­зи. Цей до­свід сфор­му­вав йо­го ми­сле­н­ня, як і ми­сле­н­ня Єв­ро­пи.

СХОДЖЕННЮ КУР­ЦА НА ПО­ЛІ­ТИ­ЧНИЙ ОЛІМП СПРИЯЛИ ДВА ЧИН­НИ­КИ: ЖОРС­ТКА ПО­ЗИ­ЦІЯ В ПИ­ТАН­НІ КОР­ДО­НІВ І ПРАГНЕННЯ ВТОМЛЕНОГО ЕЛЕКТОРАТУ ПО­БА­ЧИ­ТИ СВІЖЕ ОБЛИЧ­ЧЯ. ОБИДВА ЦІ РУШІЇ ДУ­ЖЕ СКО­РО ВИЧАХНУТЬ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.