Атмо­сфе­ра те­ро­ру

Ukrainskiy Tyzhden - - На Часі - Де­нис Ка­зан­ський

Ми­ну­ло­го ти­жня Укра­ї­на бу­ла шо­ко­ва­на дві­чі. У че­твер кра­ї­ну ско­ли­хнув те­ракт бі­ля вхо­ду в офіс те­ле­ка­на­лу «Ес­пре­со». Ви­бух за­брав жи­т­тя двох лю­дей, ще троє ді­ста­ли важ­кі по­ра­не­н­ня. Мі­шен­ню не­ві­до­мо­го те­ро­ри­ста, оче­ви­дно, був на­ро­дний де­пу­тат Ігор Мо­сій­чук, який у мо­мент ви­бу­ху ви­хо­див із під’ їзду, але якраз він по­стра­ждав най­мен­ше. А ли­ше че­рез кіль­ка днів, 30 жов­тня, під Ки­є­вом бу­ла під­сту­пно вби­та Амі­на Оку­є­ва, яка бра­ла участь в АТО у скла­ді че­чен­сько­го до­бро­воль­чо­го ба­таль­йо­ну іме­ні Джо­ха­ра Ду­да­є­ва. Не­ві­до­мі із за­сід­ки роз­стрі­ля­ли ав­то, у яко­му Оку­є­ва їха­ла ра­зом із чо­ло­ві­ком Ада­мом Осма­є­вим. При цьо­му Осма­єв ді­став по­ра­не­н­ня в но­гу, але ли­шив­ся жи­вим.

Збіг чи ні, але Оку­є­ва бу­ла по­мі­чни­цею нар­де­па Мо­сій­чу­ка. Пі­сля за­ма­ху на ньо­го во­на пи­са­ла йо­му по­ві­дом­ле­н­ня зі сло­ва­ми під­трим­ки й зби­ра­ла­ся від­ві­да­ти в лі­кар­ні, але так і не всти­гла цьо­го зро­би­ти.

У за­ма­ху на Мо­сій­чу­ка та вбив­стві Оку­є­вої від­ра­зу ж по­спі­ши­ли зви­ну­ва­ти­ти ро­сій­ську сто­ро­ну, а то­чні­ше лі­де­ра Че­чні Рам­за­на Ка­ди­ро­ва. Під­ста­ви для цьо­го до­сить ва­го­мі. Чо­ло­вік за­ги­блої вва­жа­є­ться осо­би­стим во­ро­гом Ка­ди­ро­ва, а Ігор Мо­сій­чук ко­лись по­гро­жу­вав че­чен­сько­му лі­де­ро­ві й роз­стрі­лю­вав з ав­то­ма­та пе­ред ві­део­ка­ме­рою йо­го порт­рет. Крім то­го, на Осма­є­ва та Оку­є­ву вже здій­сню­ва­ли за­мах улі­тку цьо­го ро­ку. І то­ді нев­да­ху-кі­ле­ра спі­йма­ли: Оку­є­ва са­ма по­ра­ни­ла йо­го з вла­сної зброї. Зло­чин­цем ви­явив­ся ви­хо­дець із Че­чні Ар­тур Дє­ні­сул­та­нов-кур­ма­ка­єв. У ро­сій­ських ЗМІ про ньо­го пи­са­ли ще у 2009 ро­ці. То­ді по­ві­дом­ля­ло­ся, що Дє­ні­сул­та­нов-кур­ма­ка­єв — це кі­лер на прі­зви­сько Дін­го, який мав сто­су­нок до вбив­ства у 2009-му Ума­ра Ісра­ї­ло­ва, по­лі­ти­чно­го опо­нен­та Рам­за­на Ка­ди­ро­ва.

Утім, не факт, що лі­кві­ду­ва­ти Мо­сій­чу­ка, Осма­є­ва та Оку­є­ву на­ма­га­ли­ся ті са­мі лю­ди. У пер­шо­му ви­пад­ку здій­сню­ва­ли за­мах за до­по­мо­гою ви­бу­хів­ки, у дру­го­му стрі­ля­ли з во­гне­паль­ної зброї. Крім то­го, якщо на Осма­є­ва справ­ді по­лю­ють лю­ди Ка­ди­ро­ва, то Мо­сій­чу­ка ра­ні­ше ні­хто не пе­ре­слі­ду­вав. Сам він дав­но вже пе­ре­став чі­па­ти ка­ди­ров­ців і че­чен­ську те­му, за­те встиг взя­ти участь у рі­зних сум­нів­них спра­вах все­ре­ди­ні Укра­ї­ни.

За Іго­рем Мо­сій­чу­ком та Ра­ди­каль­ною пар­ті­єю за­га­лом уже не пер­ший рік тя­гне­ться жир­ний ко­ру­пцій­ний шлейф. У ве­ре­сні 2015-го у Вер­хов­ній Ра­ді на всю кра­ї­ну бу­ло про­де­мон­стро­ва­но ві­део, на яко­му Ігор Мо­сій­чук бе­ре ха­бар.

Пі­сля цьо­го з нар­де­па зня­ли не­до­тор­кан­ність і на­віть на ко­ро­ткий час від­пра­ви­ли йо­го за ґра­ти, але в під­сум­ку ця спра­ва так і за­кін­чи­ла­ся ні­чим. Мо­сій­чук ви­йшов на сво­бо­ду й спо­кій­но про­дов­жив свою по­лі­ти­чну ді­яль­ність.

Йо­го де­кла­ра­ція, яка бу­ла опри­лю­дне­на в 2016 ро­ці, по­ка­за­ла, що Мо­сій­чук до­сить ба­га­тий як для лю­ди­ни, яка все жи­т­тя про­пра­цю­ва­ла в га­зе­тах і ні­ко­ли не за­йма­ла­ся бі­зне­сом. Нар­деп за­де­кла­ру­вав $183 тис., € 145 тис. і 780 тис. грн го­тів­кою, ко­ле­кцію з 26 оди­ниць ра­ри­те­тної хо­ло­дної зброї, се­ред яких бу­ли фран­цузь­кі ша­блі й шпа­ги XVI–XVII сто­літь, а та­кож ав­то­мо­бі­лі Mercedes GL450 і Lexus LX570.

Звід­ки в Мо­сій­чу­ка взя­ло­ся все це до­бро, по­ясню­ва­ти, на­пев­но, не по­трі­бно. Про бру­дні спра­ви «ра­ди­ка­лів» остан­нім ча­сом у ку­лу­а­рах хо­дять ле­ген­ди. То­му, не зна­ю­чи всіх об­ста­вин ті­ньо­вої ді­яль­но­сті нар­де­па, ро­би­ти пе­ред­ча­сні ви­снов­ки про те, хто са­ме сто­яв за за­ма­хом, що­най­мен­ше не­ро­зум­но.

Най­біль­шо­го роз­го­ло­су остан­нім ча­сом на­бу­ла істо­рія з про­ти­сто­я­н­ням нав­ко­ло так зва­но­го бу­дин­ку Ар­бу­зо­ва. Бу­дів­лю, яка ра­ні­ше на­ле­жа­ла стру­кту­рам ко­ли­шньо­го го­ло­ви НБУ ча­сів Яну­ко­ви­ча, у 2014 ро­ці за­хо­пи­ли до­бро­воль­ці з ба­таль­йо­ну ОУН, яким ко­ман­ду­вав ком­бат Ми­ко­ла Ко­ха­нів­ський. Від­то­ді там жи­вуть пе­ре­се­лен­ці з ОРДІЛО, а та­кож сім’ ї бій­ців ба­таль­йо­ну. Но­ві ме­шкан­ці ста­ли на­зи­ва­ти «бу­ди­нок Ар­бу­зо­ва» гур­то­жи­тком.

Однак че­рез де­який час на ньо­го став пре­тен­ду­ва­ти ще один до­бро­воль­чий під­роз­діл під на­звою «Одін», який очо­лює Ру­слан Ка­чма­ла з по­зив­ним Рем. На якій під­ста­ві, не­ві­до­мо. Однак про­ти­сто­я­н­ня Ко­ха­нів­сько­го та Ка­чма­ли зго­дом на­бу­ло до­сить жорс­ткої фор­ми. Ігор Мо­сій­чук у цьо­му кон­флі­кті сто­яв на бо­ці Ко­ха­нів­сько­го.

Ме­шкан­ці «бу­дин­ку Ар­бу­зо­ва» скар­жи­ли­ся, що Ка­чма­ла по­гро­жує їм під­па­лом. Крім то­го, за кіль­ка днів до ви­бу­ху бі­ля те­ле­ка­на­лу «Ес­пре­со» Ка­чма­ла та Ко­ха­нів­ський по­би­ли­ся на ву­ли­ці. Остан­ній за­сто­су­вав трав­ма­ти­чну зброю. Пі­сля цьо­го Ко­ха­нів­сько­го бу­ло за­три­ма­но. Мо­сій­чук при­йшов до су­ду, вла­шту­вав там скан­дал, кри­чав і ла­яв­ся на пра­во­охо­рон­ців.

Ті­єї са­мої но­чі, ко­ли став­ся ви­бух бі­ля офі­су «Ес­пре­со», за­па­лав і «бу­ди­нок Ар­бу­зо­ва». Пов­ні­стю ви­го­рі­ли верх­ній по­верх і дах. Вран­ці йо­го ме­шкан­ці роз­по­ві­ли, що ди­вом за­ли­ши­ли­ся жи­ви­ми. В один го­лос лю­ди ствер­джу­ва­ли, що став­ся під­пал, за яким сто­їть Ру­слан Ка­чма­ла. Де­хто пов’язу­вав із Ка­чма­лою й за­мах на Мо­сій­чу­ка. Ці­ка­во, що сам Ка­чма­ла та йо­го під­роз­діл «Одін» ма­ють зв’яз­ки з Іл­лею Кі­вою, ко­ли­шнім ра­дни­ком мі­ні­стра Ава­ко­ва. У трав­ні 2017 ро­ку Кі­ва за­явив про ство­ре­н­ня в сто­ли­ці ор­га­ні­за­ції дру­жин­ни­ків під на­звою «Без­пе­ка жи­т­тя». Пе­ре­дба­ча­ло­ся, що на­би­ра­ти­муть дру­жин­ни­ків із ве­те­ра­нів АТО й що во­ни па­тру­лю­ва­ти­муть ву­ли­ці Ки­є­ва. Го­ло­вою ці­єї гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції став Ру­слан Ка­чма­ла.

Та­ким чи­ном, кон­флікт між дво­ма лі­де­ра­ми до­бро­воль­ців Ко­ха­нів­ським і Ка­чма­лою, по су­ті, був кон­флі­ктом між пред­став­ни­ка­ми РПЛ та ото­че­н­ням Ар­се­на Ава­ко­ва. І гро­мад­сько­сті ві­до­мі не всі де­та­лі цьо­го про­ти­сто­я­н­ня. Тож упев­не­но го­во­ри­ти про те, що за­мов­ни­ки за­ма­ху на Мо­сій­чу­ка з Ро­сії, бу­ло б не­о­ба­чно. До ре­чі, лю­ди з ото­че­н­ня Ава­ко­ва від­ра­зу ж пі­сля ви­бу­ху бі­ля «Ес­пре­со» за­яви­ли, що основ­ною вер­сі­єю є са­ме ро­сій­ський слід. І ні­хто сло­вом не обмо­вив­ся про кон­флікт нав­ко­ло «бу­дин­ку Ар­бу­зо­ва», ні­би йо­го вза­га­лі не існує.

У спра­ві Амі­ни Оку­є­вої вер­сія ро­сій­сько­го слі­ду прав­до­по­ді­бні­ша. Однак спи­су­ва­ти з ра­хун­ків ін­ші вер­сії, зва­жа­ю­чи на її зв’яз­ки з Мо­сій­чу­ком, та­кож не вар­то.

То­чні­ше, су­ди­ти про те, хто сто­їть за за­ма­хом на Мо­сій­чу­ка й чи пов’яза­на ця істо­рія з убив­ством Оку­є­вої, мо­жна бу­де тіль­ки пі­сля то­го, як ста­не біль­ше ві­до­мо про про­ти­сто­я­н­ня Мо­сій­чу­ка та Ко­ха­нів­сько­го з лю­дьми очіль­ни­ка МВС.

Бе­зу­мов­но, ро­сій­ський фа­ктор в укра­їн­ських по­ді­ях за­пе­ре­чу­ва­ти не мо­жна. Між Ки­є­вом і Мо­сквою, як і ра­ні­ше, то­чи­ться хоч і не­ого­ло­ше­на, але все ж та­ки вій­на, у якій і да­лі ги­нуть лю­ди. Однак слід уни­ка­ти спо­ку­си по­ясню­ва­ти всі не­га­тив­ні по­дії в Укра­ї­ні ру­кою Крем­ля. Та­ке по­ясне­н­ня справ­ді є най­про­сті­шим і то­му по­до­ба­є­ться ба­га­тьом, про­те во­но не до­по­ма­гає отри­ма­ти об’єктив­ну кар­ти­ну то­го, що від­бу­ва­є­ться. А та­кож ство­рює зру­чну шир­му, за якою ша­хра­ям і бан­ди­там стає ду­же ком­фор­тно ро­би­ти свої тем­ні спра­ви.

ЯКЩО НА ОСМА­Є­ВА СПРАВ­ДІ ПО­ЛЮ­ЮТЬ ЛЮ­ДИ КА­ДИ­РО­ВА, ТО МО­СІЙ­ЧУ­КА РА­НІ­ШЕ НІ­ХТО НЕ ПЕ­РЕ­СЛІ­ДУ­ВАВ. САМ ВІН ДАВ­НО ВЖЕ ПЕ­РЕ­СТАВ ЧІ­ПА­ТИ КА­ДИ­РОВ­ЦІВ І ЧЕ­ЧЕН­СЬКУ ТЕ­МУ, ЗА­ТЕ ВСТИГ ВЗЯ­ТИ УЧАСТЬ У РІ­ЗНИХ СУМ­НІВ­НИХ СПРА­ВАХ ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ УКРА­Ї­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.