По­ве­дін­ко­ва еко­но­мі­ка. Укра­їн­ський кон­текст

Про зна­че­н­ня від­кри­т­тя цьо­го­рі­чно­го но­бе­лів­сько­го ла­у­ре­а­та з еко­но­мі­ки для Укра­ї­ни

Ukrainskiy Tyzhden - - На Часі - Лю­бо­мир Ша­ва­люк

10 гру­дня в Сток­гольм­сько­му кон­церт-хо­лі від­бу­де­ться вру­че­н­ня Но­бе­лів­ської пре­мії. На та­кій по­дії гло­баль­но­го зна­че­н­ня збе­ру­ться най­ви­зна­чні­ші ро­зу­ми сві­ту. Се­ред них бу­де й цьо­го­рі­чний ла­у­ре­ат з еко­но­мі­ки Рі­чард Тей­лер. Він ді­став ви­зна­н­ня за вне­сок у по­ве­дін­ко­ву еко­но­мі­ку, або бі­хе­ві­о­ризм. Це на­штов­хує на роз­ду­ми.

Що та­ке еко­но­мі­ка? Це си­сте­ма мо­де­лей, які від­по­від­а­ють на пи­та­н­ня: що та як ви­ро­бля­ти, як роз­по­ді­ля­ти, збу­ва­ти та спо­жи­ва­ти, щоб най­кра­ще за­до­воль­ни­ти по­тре­би лю­дей за обме­же­них ре­сур­сів. Як і в будь-якій на­у­ці, ці моделі — та­кий со­бі кон­цен­трат ре­аль­но­сті. Їх отри­ма­ли, спро­стив­ши дій­сність, щоб зро­зу­мі­ти клю­чо­ві вза­є­мозв’яз­ки між до­слі­джу­ва­ни­ми пи­та­н­ня­ми. В осно­ві мо­де­лей ле­жить низ­ка при­пу­щень. Одне з го­лов­них по­ля­гає в то­му, що лю­ди­на — це ра­ціо­наль­ний агент, homo economicus. Во­на ма­кси­мі­зує ко­ри­сність на рів­ні спо­жи­ва­н­ня, при­бу­тки — на рів­ні під­при­єм­ства то­що. Тоб­то ба­чи­ться та­ким со­бі ро­бо­том із каль­ку­ля­то­ром у го­ло­ві, який зав­жди ухва­лює пра­виль­ні еко­но­мі­чні рі­ше­н­ня на осно­ві тих са­мих ал­го­ри­тмів, пра­вил, за­ко­нів.

Якщо ці аб­стра­ктні моделі за­сто­со­ву­ва­ти на пра­кти­ці в чи­сто­му ви­гля­ді, то з’яв­ля­ю­ться си­стем­ні по­хиб­ки, тоб­то по­стій­на рі­зни­ця між ре­аль­ним жи­т­тям і ре­зуль­та­та­ми мо­де­лей. У їх осно­ві ле­жить те, що де­які при­пу­ще­н­ня, за­кла­де­ні під час по­бу­до­ви моделі, не від­по­від­а­ють дій­сно­сті. Що ро­би­ти в та­ко­му ра­зі? Як і в ба­га­тьох при­ро­дни­чих на­у­ках, в еко­но­мі­ці по­хиб­ку ча­сто ви­прав­ля­ють ем­пі­ри­чним спосо­бом, тоб­то, ба­га­то ра­зів про­вів­ши екс­пе­ри­мент, ви­мі­рю­ють її (зокре­ма, за до­по­мо­гою еко­но­ме­три­ки) і до­да­ють по­прав­ку на неї до ре­зуль­та­тів моделі. Ін­ший спо­сіб — про­ве­сти та­кий со­бі те­о­ре­ти­чний тю­нінг. Тоб­то по­ди­ви­ти­ся, як по­ве­де­ться мо­дель, якщо одне з її ба­зо­вих при­пу­щень, які ро­блять її за­над­то аб­стра­ктною, упу­сти­ти чи на­бли­зи­ти до дій­сно­сті.

По­ве­дін­ко­ва еко­но­мі­ка — це са­ме та­кий те­о­ре­ти­чний тю­нінг, що ви­ник на сти­ку еко­но­мі­ки та пси­хо­ло­гії. Як це ча­сто бу­ває, си­нер­гія двох сфер люд­сько­го зна­н­ня ви­яви­ла­ся на­про­чуд пло­до­твор­ною. На­при­клад, бі­хе­ві­о­ризм до­вів, що жи­ва лю­ди­на зав­жди на­дає біль­шої ва­ги втра­ті, ска­жі­мо, 50 грн, ніж ви­гра­ше­ві ті­єї са­мої су­ми. Для ра­ціо­наль­но­го аген­та ви­гра­ти 50 грн — це те са­ме, що про­гра­ти їх, тіль­ки зі зна­ком мі­нус. Для то­го щоб за­без­пе­чи­ти рів­ність між сприйня­т­тям ви­гра­шу та втра­ти, су­ма пер­шо­го по­вин­на бу­ти в се­ре­дньо­му у 2,25 ра­за ви­щою, ніж дру­гої. Цей ре­зуль­тат уста­но­ви­ли ем­пі­ри­чно. Крім цьо­го, по­ве­дін­ко­ва еко­но­мі­ка до­ве­ла, що лю­ди­на ку­ди біль­ше ці­нує 50 грн, зеко­ном­ле­них на по­ку­пці ці­ною 200 грн, ніж ті са­мі 50 грн, зеко­ном­ле­ні на по­ку­пці за 1000 грн. Для homo economicus це одна­ко­ві рів­ні еко­но­мії. На­ре­шті, у бі­хе­ві­о­ри­змі лю­ди­на, яка во­ло­діє пев­ним пре­дме­том, оці­нює йо­го ви­ще, ніж та, яка не во­ло­діє ним. Це так зва­ний ефект во­ло­ді­н­ня, який є чу­жим для ра­ціо­наль­но­го аген­та.

Та­ких від­крит­тів мо­жна на­ра­ху­ва­ти кіль­ка де­ся­тків. Во­ни не фун­да­мен­таль­ні, то­му чи­ма­ло на­у­ков­ців став­ля­ться ске­пти­чно до по­ве­дін­ко­вої та кри­ти­ку­ють її до­ся­гне­н­ня. Але за­без­пе­чу­ють ефе­ктив­ний ло­каль­ний тю­нінг для еко­но­мі­чної на­у­ки, то­му на­бу­ва­ють де­да­лі біль­ше по­пу­ляр­но­сті у сві­ті. І від­зна­ка Рі­чар­да Тей­ле­ра — зай­вий до­каз цьо­го.

Факт сві­то­во­го ви­зна­н­ня по­ве­дін­ко­вої еко­но­мі­ки дає змо­гу по­ди­ви­ти­ся на пи­та­н­ня шир­ше. З одно­го бо­ку, є си­стем­на по­хиб­ка між про­гно­за­ми ба­зо­вих еко­но­мі­чних мо­де­лей і ре­аль­ним жи­т­тям лю­дей, які на­ро­ди­ли­ся та весь час жи­вуть у рин­ко­вій еко­но­мі­ці. Во­на ви­ни­кає з рі­зни­ці між ра­ціо­наль­ним аген­том і справ­жньою лю­ди­ною. По­ве­дін­ко­ва еко­но­мі­ка — це спро­ба усу­ну­ти цю по­хиб­ку. З дру­го­го бо­ку, є ще біль­ша си­стем­на по­хиб­ка між еко­но-

мі­чною на­у­кою та ре­аль­ні­стю лю­дей, пе­ре­ва­жна ча­сти­на яких не до­свід­чи­ли справ­жніх рин­ко­вої еко­но­мі­ки та ка­пі­та­лі­зму. Се­ред них укра­їн­ці, ін­ші пост­ра­дян­ські на­ро­ди й не тіль­ки. Ці лю­ди ке­ру­ю­ться де­що ін­ши­ми мо­ти­ва­ми, ма­ють вла­сні, уні­каль­ні ша­бло­ни дій у пев­них си­ту­а­ці­ях. І то­му від­рі­зня­ю­ться не тіль­ки від homo economicus, а й від лю­дей із роз­ви­не­них еко­но­мік. Си­стем­на по­хиб­ка між еко­но­мі­чною те­о­рі­єю та ре­аль­ні­стю цих лю­дей та­ка ве­ли­ка, що ба­га­то хто ствер­джує, ні­би­то еко­но­мі­чна наука фа­кти­чно не­за­сто­сов­на до них. Тут по­трі­бен окре­мий те­о­ре­ти­чний тю­нінг — щось на кшталт по­ве­дін­ко­вої еко­но­мі­ки по-укра­їн­ськи.

Як дії та мо­ти­ви укра­їн­ців (їх ана­лі­зу­ва­ти най­лег­ше, бо ми спо­сте­рі­га­є­мо це в пов­сяк­ден­но­му жит­ті) від­рі­зня­ю­ться від homo economicus і «рин­ко­вої» ре­аль­ної лю­ди­ни, та як це впли­ває на еко­но­мі­чну си­сте­му? Ось кіль­ка при­кла­дів.

Ча­сто жи­т­тя ста­вить ба­га­тьох укра­їн­ців пе­ред ви­бо­ром між низь­ко­опла­чу­ва­ною ро­бо­тою з лі­ва­ком чи мо­жли­ві­стю вкра­сти та по­рів­ня­но ви­со­ко­опла­чу­ва­ною ро­бо­тою із «са­мою ли­ше зар­пла­тою». Ба­га­то з нас ви­би­ра­ють пер­шу (ні homo economicus, ні «рин­ко­ві» лю­ди так не ро­блять). Ду­маю, ко­жен знає при­найм­ні одну лю­ди­ну із са­ме та­ким ви­бо­ром. Як це впли­ває на еко­но­мі­ку? Під­при­єм­ці сві­до­мо за­ни­жу­ють зар­пла­ту, оскіль­ки як­би во­ни пла­ти­ли за­слу­же­ний рі­вень, то опи­ня­ли­ся б у зби­тках че­рез ма­со­ві кра­діж­ки. Ви­тра­ти бі­зне­су в та­ких ви­пад­ках ду­же важ­ко кон­тро­лю­ва­ти, а то­му про до­ся­гне­н­ня ефе­ктив­но­сті та роз­ви­ток го­во­ри­ти не мо­жна. Це сто­су­є­ться не тіль­ки «дер­жав­них» ро­біт, адже ві­до­мі чи­слен­ні при­кла­ди то­го, як пра­ців­ни­ки тор­го­вель­них ме­реж ро­блять за­ку­пів­лі за за­ви­ще­ни­ми ці­на­ми че­рез вла­сні ком­па­нії-про­клад­ки, та ба­га­то ін­ших. Паль­не, зер­но, ме­тал, спо­жив­чі то­ва­ри — кра­дуть усе та в усіх. У ре­зуль­та­ті ми бід­ка­є­мо­ся, що в Укра­ї­ні низь­кі зар­пла­ти, але во­дно­час чи­ма­ло лю­дей жи­ве в до­ста­тку з лі­ва­ка. Мо­жли­во, для них не все так по­га­но, але на рів­ні си­сте­ми бі­знес ба­га­то втра­чає в пер­спе­кти­вах роз­ви­тку, а дер­жа­ва — у ви­ко­нан­ні со­ці­аль­них фун­кцій.

Ін­ший при­клад. На­зві­мо йо­го на­ціо­наль­ною ек­заль­то­ва­ні­стю. Один із ви­снов­ків по­ве­дін­ко­вої еко­но­мі­ки ствер­джує, що лю­ди схиль­ні при­сво­ю­ва­ти ма­ло­ймо­вір­ним по­ді­ям за­ви­ще­ну ві­ро­гі­дність. Мо­жли­во, ми за­над­то емо­цій­ні, але в нас це гі­пер­тро­фо­ва­но. Укра­їн­ці ві­рять бай­кам по­пу­лі­стів, ма­буть, най­біль­ше у сві­ті. Те са­ме сто­су­є­ться рі­зно­ма­ні­тних ша­храйств і фі­нан­со­вих пі­ра­мід, за кіль­кі­стю яких ми, імо­вір­но, утри­му­є­мо впев­не­ну сві­то­ву пер­шість. Що ж до еко­но­мі­чних по­дій, то іно­ді скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що на на­шій вну­трі­шній шка­лі є тіль­ки дві ймо­вір­но­сті — 0% та 100%. На­при­клад, у ча­си Яну­ко­ви­ча всі ма­со­во ві­ри­ли у ста­біль­ність, ігно­ру­ю­чи істо­ри­чний до­свід (кри­зи ра­ні­ше ста­ва­ли­ся ре­гу­ляр­но), те­о­рію ймо­вір­но­стей (ра­ні­ше чи пі­зні­ше в рин­ко­вій еко­но­мі­ці кри­за все одно на­ста­не), про­стий глузд (не мо­жна кра­сти без кін­ця, бо ра­но чи пі­зно не ста­не чо­го кра­сти). Ду­же ма­ло хто го­ту­вав­ся до бі­ди. Тіль­ки-но жа­хну­ло, усі ста­ли ма­со­во ві­ри­ти в не­скін­чен­ну кри­зу (та­ких та­кож не бу­ває). Ось та­кий пси­хо­ло­гі­чний «тум­блер», який пе­ре­ми­кає чи то до­ві­ру укра­їн­ців, чи їхню ві­ру в щось із 0 на 1 або нав­па­ки, сам со­бою є фа­кто­ром криз і не­ста­біль­но­сті. Бо жо­дна вла­да, жо­дні за­ко­ни не змо­жуть вре­гу­лю­ва­ти цей ма­со­вий за­біг ста­да в один чи ін­ший бік. Це фа­ктор еко­но­мі­чної не­ста­біль­но­сті.

На­сам­кі­нець, роз­глянь­мо лан­цю­жок жит­тє­вих ви­бо­рів. Homo economicus пі­сля за­кін­че­н­ня шко­ли ви­бе­ре ту осві­ту, яка най­кра­ще роз­криє йо­го та­лант плюс дасть за­ро­би­ти яко­мо­га біль­ше з усіх на­яв­них аль­тер­на­тив. «Рин­ко­ва» лю­ди­на ді­я­ти­ме при­бли­зно так са­мо. На­то­мість укра­ї­нець зро­бить не той ви­бір, який роз­криє йо­го та­лант, а той, який, на йо­го дум­ку, дасть змо­гу най­біль­ше за­ро­би­ти. Ось так ста­ють про­ку­ро­ра­ми та си­ло­ви­ка­ми, мрі­ю­чи про те ще зма­ле­чку.

Іде­мо да­лі. Ча­сто ви­бір па­дає на пре­сти­жні про­фе­сії, на­при­клад еко­но­мі­ста, юри­ста, лі­ка­ря. Тут ми не від­рі­зня­є­мо­ся від «рин­ко­вих» лю­дей, у них та­кож є по­ве­дін­ко­вий «ефект ста­да» чи, ска­жі­мо так, ма­со­вої пре­сти­жно­сті, хо­ча він і ви­ра­жа­є­ться в ін­ших на­пря­мах, на­при­клад у ба­жан­ні ма­ти iphone. Всту­пив­ши на від­по­від­ні фа­куль­те­ти, зна­чна кіль­кість ді­тей спо­ча­тку про­му­чи­ться ро­ків зо п’ять, а по­тім пі­де тор­гу­ва­ти на ба­за­рі. Во­дно­час у дер­жа­ві бу­де де­фі­цит ро­бі­тни­чих про­фе­сій, а май­стри бра­ти­муть по ти­ся­чі гри­вень за один ві­зит для ре­мон­ту га­зо­вої ко­лон­ки чи чис­тки ка­на­лі­за­цій­них труб (у Ки­є­ві справ­ді та­кі ці­ни, мо­жна уяви­ти, скіль­ки за­ро­бля­ють май­стри).

На­сту­пний етап. Вла­што­ву­ю­чись на ро­бо­ту, ми про­гра­є­мо кон­ку­рен­цію лю­дям, які ма­ють зв’яз­ки. Між ро­зу­мом і зна­йом­ством ро­бо­то­да­вець ви­би­рає дру­ге. І це ще не кі­нець. Отри­мав­ши тро­хи до­сві­ду у сво­їй про­фе­сії, homo economicus і «рин­ко­ва» лю­ди­на ви­рі­шу­ють від­кри­ти вла­сну спра­ву. Їм це до сна­ги, бо на­ко­пи­чи­ли пев­ні за­оща­дже­н­ня й ма­ють не­об­хі­дні зна­н­ня та вмі­н­ня, щоб кон­ку­ру­ва­ти. Вла­сна спра­ва ви­гі­дні­ша, бо дає мо­жли­вість за­ро­би­ти біль­ше, а та­кож роз­ви­ва­ти­ся та, мо­жли­во, за­про­ва­джу­ва­ти ін­но­ва­ції. В Укра­ї­ні біль­шість лю­дей ви­бе­ре си­ді­ти на ро­бо­ті та не ри­па­ти­ся. Бо якщо від­кри­єш вла­сну спра­ву, то по­чи­на­єш гра­ти в ін­шій лі­зі, де по­трі­бні не зна­н­ня сво­єї про­фе­сії, а кон­та­кти із си­ло­ви­ка­ми, вмі­н­ня про­ти­сто­я­ти по­да­тків­цям, за­гла­джу­ва­ти кон­флі­кти з чи­нов­ни­ка­ми та ще ба­га­то та­ко­го. Ча­су на ін­но­ва­ції про­сто не за­ли­ша­є­ться, та й на­зва­них на­ви­чок ви­ста­чає не всім.

Як ви­бір на ко­жно­му з ета­пів впли­ває на еко­но­мі­ку? Ду­же про­сто: в Укра­ї­ні не мо­же роз­кри­ти­ся ні лю­ди­на, ні під­при­є­мець, ні су­спіль­ство. То­му не­ефе­ктив­ність у на­шій кра­ї­ні ма­я­чить на ко­жно­му кро­ці.

Та­ких не­від­по­від­но­стей між ти­по­вим укра­їн­цем і homo economicus мо­жна зна­йти до­сить ба­га­то. Че­рез них кра­ї­на по­стій­но про­бу­ксо­вує в роз­ви­тку. І ця про­бле­ма не­ймо­вір­но гли­бо­ка. Де­хто вба­чає її в лю­дях, мов­ляв, щой­но ми їх «від­фор­ма­ту­є­мо» за при­кла­дом «рин­ко­вих» лю­дей — до­ся­гне­мо про­ри­ву. Але чи гу­ман­но та­ке ро­би­ти з лю­дьми та чи мо­жна їх змі­ни­ти? Ін­ші ка­жуть: ну­мо ство­рю­ва­ти но­ву еко­но­мі­чну те­о­рію з ура­ху­ва­н­ням на­ших осо­бли­во­стей. Про­по­зи­ція не з де­ше­вих. У під­сум­ку ви­хо­дить, що прав­да десь по­се­ре­ди­ні. Ми ма­є­мо по­збу­ти­ся тих на­ших осо­бли­во­стей, які є на­слід­ком на­ціо­наль­них пси­хо­ло­гі­чних травм, отри­ма­них у ра­дян­ські ча­си. І по­ве­дін­ко­ва еко­но­мі­ка мо­же до­по­мог­ти, роз­ро­бив­ши ана­лог кон­це­пції під­штов­ху­ва­н­ня спе­ці­аль­но для укра­їн­ців. Во­дно­час де­яких осо­бли­во­стей ми не по­збу­де­мо­ся ні­ко­ли, бо та­ки­ми бу­ли, є і бу­де­мо. Під них по­трі­бно роз­ро­би­ти від­по­від­ний тю­нінг еко­но­мі­чної на­у­ки, мо­жли­во, по­ве­дін­ко­вий.

ПО­ВЕ­ДІН­КО­ВА ЕКО­НО­МІ­КА — ЦЕ ТА­КИЙ ТЕ­О­РЕ­ТИ­ЧНИЙ ТЮ­НІНГ, ЩО ВИ­НИК НА СТИ­КУ ЕКО­НО­МІ­КИ ТА ПСИ­ХО­ЛО­ГІЇ. ЯК ЦЕ ЧА­СТО БУ­ВАЄ, СИ­НЕР­ГІЯ ДВОХ СФЕР ЛЮД­СЬКО­ГО ЗНА­Н­НЯ ВИ­ЯВИ­ЛА­СЯ НА­ПРО­ЧУД ПЛО­ДО­ТВОР­НОЮ

Рі­чард Тей­лер отри­мав Но­бе­лів­ську пре­мію з еко­но­мі­ки «за вне­сок у по­ве­дін­ко­ву еко­но­мі­ку»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.