19 та­ктик Пу­ті­на

Ukrainskiy Tyzhden - - Світ - Едвард Лу­кас, ав­тор The Economist, стар­ший ві­це-пре­зи­дент ана­лі­ти­чно­го цен­тру CEPA

Че­рез люд­ські слабкості нам лег­ше ди­ву­ва­ти­ся про­бле­мам, ніж їх ви­рі­шу­ва­ти, за­ци­клю­ва­ти­ся на оче­ви­дних не­без­пе­ках, ніж хви­лю­ва­ти­ся про при­хо­ва­ні, і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­яв­ні ін­стру­мен­ти, ніж на­ма­га­ти­ся здо­бу­ти ті, що на­справ­ді по­трі­бні.

Са­ме та­кий на За­хо­ді ви­ро­бив­ся під­хід до по­лі­ти­чної вій­ни ро­сі­ян. Ми за­ци­клю­є­мо­ся на ви­ди­мій про­па­ган­ді Крем­ля, осо­бли­во ан­глій­ською та зро­зумі­ли­ми нам мо­ва­ми. Однак ін­фор­ма­цій­на вій­на, тоб­то сві­до­ме під­ки­да­н­ня фей­ко­вих но­вин, де­зо­рі­єн­ту­ю­чий тро­лінг і ці­ле­спря­мо­ва­не ви­ко­ри­ста­н­ня бо­тів — це ли­ше один, по­мі­тний еле­мент ши­ро­ко­го ар­се­на­лу Ро­сії. На ве­ре­сне­вій кон­фе­рен­ції НАТО я пе­ре­ра­ху­вав ще 19 та­ких. Ось во­ни: 1. Ці­ле­спря­мо­ва­не ви­ко­ри­ста­н­ня ко­ру­пції. 2. Кі­бе­ра­та­ки, спря­мо­ва­ні про­ти кон­фі­ден­цій­но­сті, ці­лі­сно­сті та до­сту­пно­сті ін­фор­ма­ції, що збе­рі­га­є­ться в комп’ютер­них си­сте­мах кра­ї­ни-жер­тви.

3. Ди­пло­ма­ти­чні ігри «по­ді­ляй і во­ло­да­рюй», по­кли­ка­ні по­сла­би­ти ба­га­то­сто­рон­ні пра­во­ві ор­га­ні­за­ції й ство­ри­ти вра­же­н­ня, ні­би кра­ї­на-жер­тва ізо­льо­ва­на й без­за­хи­сна.

4. Екс­плу­а­та­ція еко­но­мі­чних, етні­чних, мов­них, ре­гіо­наль­них, со­ці­аль­них та ін­ших роз­ко­лів.

5. Еко­но­мі­чні сан­кції, зокре­ма обме­же­н­ня на ім­порт, екс­порт і тран­зит то­ва­рів.

6. При­пи­не­н­ня по­ста­вок енер­го­ре­сур­сів, зокре­ма при­ро­дно­го га­зу. 7. На­гні­та­н­ня па­ні­ки що­до фі­нан­со­вої си­ту­а­ції. 8. Ви­ко­ри­ста­н­ня істо­рії, щоб за­пля­му­ва­ти ре­пу­та­цію кра­ї­ни-жер­тви й при­хо­ва­ти зло­чи­ни Крем­ля.

9. Та­єм­ні ін­фор­ма­цій­ні опе­ра­ції, зокре­ма ха­кер­ські ата­ки й опри­лю­дне­н­ня ви­яв­ле­ної ін­фор­ма­ції, як це від­бу­ва­ло­ся під час пре­зи­дент­ських ви­бо­рів у США та Фран­ції.

10. Зло­вжи­ва­н­ня між­на­ро­дною пра­во­вою си­сте­мою, зокре­ма ви­ко­ри­ста­н­ня « чер­во­них по­ві­дом­лень» Ін­тер­по­лу для пе­ре­слі­ду­ва­н­ня опо­нен­тів, а та­кож су­до­вих справ за фа­ктом на­кле­пу та з на­мі­ром до­шку­ли­ти.

11. Вій­сько­вий блеф і бряз­ка­н­ня збро­єю; вій­ни із за­лу­че­н­ням не­ре­гу­ляр­них і ре­гу­ляр­них зброй­них фор­му­вань.

12. Ви­ко­ри­ста­н­ня ор­га­ні­зо­ва­ної зло­чин­но­сті для де­мо­ра­лі­за­ції мо­жно­влад­ців і гро­мад­ської дум­ки.

13. Від­кри­те й при­хо­ва­не спон­со­ру­ва­н­ня, по­кли­ка­не ку­пи­ти вплив у по­лі­ти­чних пар­ті­ях, моз­ко­вих цен­трах, ЗМІ й на­у­ко­вих уста­но­вах. 14. Фі­зи­чне за­ля­ку­ва­н­ня опо­нен­тів і кри­ти­ків. 15. Пси­хо­ло­гі­чна вій­на на ін­ди­ві­ду­аль­но­му й ко­ле­ктив­но­му рів­нях.

16. Екс­плу­а­та­ція ре­лі­гій­них на­стро­їв, осо­бли­во се­ред пра­во­слав­них.

17. Фі­зи­чний са­бо­таж на об’єктах кри­ти­чної ін­фра­стру­кту­ри.

18. Пі­дри­ва­н­ня со­ці­аль­них норм, су­спіль­ної до­ві­ри та дер­жав­них ін­сти­ту­цій.

19. Під­трим­ка зло­чин­ної (ан­ти­со­ці­аль­ної) по­ве­дін­ки.

Ускла­днює си­ту­а­цію те, що ця та­кти­ка за­сто­со­ву­є­ться не­пе­ре­дба­чу­ва­но. Ро­сій­ські спец­слу­жби не дур­ні. Во­ни ви­зна­ча­ють, що спра­цьо­вує, а то­ді роз­ро­бля­ють но­ві під­хо­ди, но­ві су­ку­пно­сті й по­слі­дов­но­сті дій. Та­кти­ка змі­ню­є­ться від­по­від­но до то­го, які ме­то­ди ви­яв­ля­ю­ться най­ді­є­ві­ши­ми. Нам зда­є­ться, що ми роз­гля­да­є­мо кар­ти­ну, а на­ші су­пер­ни­ки тим ча­сом пи­шуть вже ці­лий сце­на­рій.

У зв’яз­ку з цим б’ють на спо­лох пе­ред­усім ана­лі­ти­ки й жур­на­лі­сти, але не їм да­ва­ти з усім цим ра­ду. Ро­сій­ська за­гро­за має роз­гля­да­ти­ся як спра­ва на­ціо­наль­ної без­пе­ки, що ви­ма­гає ре­тель­ної ко­ор­ди­на­ції за­хо­дів си­сте­ми юсти­ції, роз­від­ки, фі­нан­со­вих ре­гу­ля­то­рів, вій­сько­вих стру­ктур то­що. Акти­ві­сти, ЗМІ й ана­лі­ти­чні цен­три, а та­кож па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­ні лі­де­ри при­ва­тно­го се­кто­ру мо­жуть до­по­мог­ти. Однак на­ша роль зав­жди бу­де дру­го­ря­дною. Ми мо­же­мо спо­ну­ка­ти до дій і до­по­ма­га­ти вла­ді, але не за­мі­ня­ти її.

Го­лов­на по­мил­ка в то­му, що на За­хо­ді чо­мусь вва­жа­є­ться, ні­би зга­да­на про­бле­ма не­що­дав­ня. Це не так. Усі на­ве­де­ні ви­ще при­йо­ми ро­сі­ян ви­про­бо­ву­ва­ли­ся ра­ні­ше в дер­жа­вах на пе­ре­дньо­му краї. У ба­га­тьох ви­пад­ках це по­ча­ло­ся ще у ран­ніх 1990-х. Нас за­сте­рі­га­ли ме­шкан­ці Есто­нії, Ла­твії, Ли­тви, Гру­зії, Укра­ї­ни, кра­їн Цен­траль­ної Єв­ро­пи та ін. Але мар­но. Усе­знай­ки ста­ро­го За­хо­ду не слу­ха­ли, за­пев­ня­ю­чи, що ро­зу­мі­ють Ро­сію на­ба­га­то кра­ще, ніж екс-ко­му­ні­сти­чні кра­ї­ни. Ця за­ро­зумі­ла лег­ко­ва­жність до­ро­го нам обі­йшла­ся. Те­пер най­мен­ше, що ми мо­же­мо зро­би­ти, — вчи­ти­ся на тяж­ко здо­бу­то­му до­сві­ді тих, хто лі­пше знає на­шо­го во­ро­га.

РО­СІЙ­СЬКІ СПЕЦ­СЛУ­ЖБИ НЕ ДУР­НІ. ВО­НИ ВИ­ЗНА­ЧА­ЮТЬ, ЩО СПРА­ЦЬО­ВУЄ, А ТО­ДІ РОЗ­РО­БЛЯ­ЮТЬ НО­ВІ ПІД­ХО­ДИ, НО­ВІ СУ­КУ­ПНО­СТІ Й ПО­СЛІ­ДОВ­НО­СТІ ДІЙ. ТА­КТИ­КА ЗМІ­НЮ­Є­ТЬСЯ ВІД­ПО­ВІД­НО ДО ТО­ГО, ЯКІ МЕ­ТО­ДИ ВИ­ЯВ­ЛЯ­Ю­ТЬСЯ НАЙ­ДІ­Є­ВІ­ШИ­МИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.