Ефект Стрей­занд для псев­до­на­у­ков­ців

Як скан­да­ли в се­ре­до­ви­щі укра­їн­ських вче­них пе­ре­ро­ста­ють у су­до­ві про­це­си

Ukrainskiy Tyzhden - - Впритул - Олег Фея

Якщо лю­ди­на або ор­га­ні­за­ція аж за­над­то хо­че ви­лу­чи­ти ін­фор­ма­цію з пу­блі­чно­го про­сто­ру, за­зви­чай це при­зво­дить до про­ти­ле­жно­го ефе­кту: во­на стає ві­до­ма геть усім. Та­кий со­ці­аль­ний феномен на­зва­ний на честь аме­ри­кан­ської актор­ки Бар­ба­ри Стрей­занд, яка по­да­ла до су­ду на фо­то­гра­фа, що ви­клав сві­тли­ни її бу­дин­ку в ме­ре­жі по­ряд із 12 тис. ін­ших кра­є­ви­дів Ка­лі­фор­нії. До по­зо­ву сві­тли­ну за­ван­та­жи­ли ли­ше шість ра­зів, при­чо­му дві­чі са­мі адво­ка­ти. Вже че­рез мі­сяць кіль­кість пе­ре­гля­дів зро­сла до 400 тис.

Схо­жа си­ту­а­ція за­раз скла­да­є­ться в укра­їн­сько­му на­у­ко­во­му се­ре­до­ви­щі. Де­кан фа­куль­те­ту ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій КНУ, ла­у­ре­ат держ­пре­мії в га­лу­зі на­у­ки і те­хно­ло­гій Юрій Те­сля по­дав до су­ду на стар­шо­го на­у­ко­во­го спів­ро­бі­тни­ка Ін­сти­ту­ту ма­те­ма­ти­ки НАНУ Іри­ну Єгор­чен­ко че­рез її ви­ступ у Вер­хов­ній Ра­ді, у яко­му во­на на­зва­ла по­зи­ва­ча псев­до­на­у­ков­цем. Іри­на Єгор­чен­ко та­кож ві­до­ма як уча­сни­ця спіль­но­ти «Ди­сер­гейт» — не­фор­маль­но­го об’єд­на­н­ня укра­їн­ських на­у­ков­ців, що пе­ре­ві­ряє ди­сер­та­ції ви­со­ко­по­са­дов­ців на пла­гі­ат або псев­до­на­у­ку. Най­ві­до­мі­шою «жер­твою» «Ди­сер­гей­ту» на сьо­го­дні є Ка­те­ри­на Ки­ри­лен­ко, дру-

жи­на ві­це-прем’єра В’яче­сла­ва Ки­ри­лен­ка. Не­зва­жа­ю­чи на оче­ви­дні пла­гі­ат і псев­до­на­у­ку (а най­ві­до­мі­ша ци­та­та з її ди­сер­та­ції, з якої пі­шов ін­тер­нет-мем «ле­птон­ний бог», є одно­ча­сно і пла­гі­а­том, і псев­до­на­у­кою), держ­ко­мі­сія від­мо­ви­ла­ся по­збав­ля­ти її зва­н­ня до­кто­ра фі­ло­соф­ських на­ук, та­ким чи­ном по­ка­зав­ши, що дер­жа­ва стає на за­хист ака­де­мі­чно не­че­сних лю­дей.

Пер­ше су­до­ве за­сі­да­н­ня від­бу­ло­ся 27 жов­тня, на­сту­пне пла­ну­є­ться на 19 сі­чня 2018 ро­ку. Суд зму­сив укра­їн­ських вче­них ре­тель­ні­ше при­ди­ви­ти­ся до на­у­ко­вої ді­яль­но­сті Юрія Те­слі, осо­бли­во до йо­го те­о­рії «не­си­ло­вої вза­є­мо­дії» та вве­де­но­го ним тер­мі­на «ін­тро­фор­ма­ція». Теорія «не­си­ло­вої вза­є­мо­дії» про­по­ну­є­ться як ди­сци­плі­на віль­но­го ви­бо­ру в КНУ. Ци­та­та із сай­та уні­вер­си­те­ту: «Суть те­о­рії по­ля­гає в на­сту­пно­му: будь-які вза­є­мо­дії в при­ро­ді ба­зу­ю­ться не на си­ло­во­му «при­му­сі» ді­я­ти від­по­від­но до впли­ву одних об’єктів на ін­ші, а на обмі­ні ін­фор­ма­ці­єю. Ін­фор­ма­ція змі­нює вну­трі­шню ор­га­ні­за­цію (ін­тро­фор­ма­цію) вза­є­мо­ді­ю­чих об’єктів, що при­зво­дить до змі­ни їхньої по­ве­дін­ки (ру­ху). І це спра­ве­дли­во як для жи­вої, так і для не­жи­вої при­ро­ди. Ви­хо­дя­чи

зі зна­н­ня фі­зи­чних за­ко­нів вза­є­мо­дії, бу­ло одер­жа­но за­ко­ни змі­ни вну­трі­шньої ор­га­ні­за­ції при отри­ман­ні ін­фор­ма­ції від ін­ших об’єктів».

Ма­ю­чи фі­зи­чну осві­ту, я не зміг втя­ми­ти, про що йде­ться в цьо­му абза­ці: він по­збав­ле­ний будь-яко­го на­у­ко­во­го сен­су. У сво­їй книж­ці «Ді­а­ло­ги з Те­слею» ав­тор за­зі­хає на те­о­рію гра­ві­та­ції, роз­ро­бле­ну Айн­штай­ном, і по­яснює гра­ві­та­цію як «ін­фор­му­ва­н­ня одни­ми об’єкта­ми ін­ших про своє існу­ва­н­ня», а не як на­слі­док ви­крив­ле­н­ня про­сто­ру-ча­су. На­га­даю, Но­бе­лів­ську пре­мію з фі­зи­ки цьо­го ро­ку да­ли за від­кри­т­тя гра­ві­та­цій­них хвиль, що є ще одним під­твер­дже­н­ням пра­виль­но­сті те­о­рії Айн­штай­на.

Свід­ка­ми з бо­ку Єгор­чен­ко ви­сло­ви­ли ба­жа­н­ня ста­ти кіль­ка на­у­ков­ців, як-от до­кто­ри фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чних на­ук Сер­гій Ша­ра­пов, Оле­ксій Ко­ле­жук, Ігор Ані­сі­мов, до­ктор ме­ди­чних на­ук Ві­ктор До­сен­ко. Во­ни на­пи­са­ли до­кла­дний екс­пер­тний ви­сно­вок що­до ро­біт Юрія Те­слі. Та­кож адво­кат Єгор­чен­ко до­лу­чив до спра­ви лист про­фе­сор­сько-ви­кла­да­цько­го скла­ду фа­куль­те­ту ра­діо­фі­зи­ки, еле­ктро­ні­ки та комп’ютер­ної те­хні­ки КНУ до ре­кто­ра уні­вер­си­те­ту, який бу­ло на­пи­са­но ще у 2014 ро­ці, з про­ха­н­ням да­ти оцін­ку й за­бо­ро­ни­ти Те­слі про­па­гу­ва­ти свої те­о­рії від іме­ні ви­шу. Са­ма ж теорія Те­слі в ли­сті на­зва­на «ан­ти­на­у­ко­вою», «ди­ле­тант­ською» й та­кою, що «різ­ко су­пе­ре­чить екс­пе­ри­мен­таль­но вста­нов­ле­ним та не­о­дно­ра­зо­во під­твер­дже­ним за­ко­нам фі­зи­ки».

Істо­рія із су­до­вим по­зо­вом під­ня­ла на по­верх­ню одра­зу кіль­ка про­блем. По-пер­ше, в Укра­ї­ні по­вин­но бу­ти актив­не екс­пер­тне се­ре­до­ви­ще, яке за по­тре­би скла­да­ло б на­у­ко­ву екс­пер­ти­зу ті­єї чи ін­шої ро­бо­ти й ма­ло б без­за­пе­ре­чний ав­то­ри­тет. Мо­жли­во, та­ким се­ре­до­ви­щем мо­гла б ста­ти Ко­мі­сія із за­хи­сту на­у­ки, про­ти­дії псев­до­на­у­ці та фаль­си­фі­ка­ції на­у­ко­вих до­слі­джень при Пре­зи­дії НАН Укра­ї­ни. У по­ло­жен­ні ко­мі­сії за­зна­че­но, що во­на має зби­ра­ти­ся в мі­ру не­об­хі­дно­сті, але не рід­ше ніж раз на квар­тал. По­ки що ме­ні не­ві­до­мо про будь-яку її ді­яль­ність.

Спо­ді­ва­ю­ся, цей су­до­вий по­зов зму­сить ко­мі­сію щось зро­би­ти й ста­ти актив­ні­шою. І та­ка екс­пер­ти­за ма­ла б бра­ти­ся до ува­ги су­дом як до­каз псев­до­на­у­ко­вої ді­яль­но­сті.

По-дру­ге, є про­бле­ма з обі­йма­н­ням лю­дьми, які дис­кре­ди­ту­ють на­у­ко­ву ді­яль­ність, ви­со­ких по­сад у ви­шах та ін­сти­ту­тах ака­де­мії. Во­ни зна­чно б’ють по ре­пу­та­ції і са­мих ви­шів, і укра­їн­ської на­у­ки. То­рік ме­ні на очі по­тра­пи­ла «на­у­ко­ва» ста­т­тя низ­ки спів­ро­бі­тни­ків Ін­сти­ту­ту про­блем ма­те­ма­ти­чних ма­шин та си­стем НАНУ вклю­чно з йо­го ди­ре­кто­ром ака­де­мі­ком Ана­то­лі­єм Мо­ро­зо­вим, у якій спро­сто­ву­ва­ла­ся теорія Айн­штай­на (бі­дний Айн­штайн!) фор­му­ла­ми рів­ня 11-го кла­су шко­ли. Один зі спів­ро­бі­тни­ків ін­сти­ту­ту на­пи­сав на сто­рін­ці у Facebook, що ви­сту­пав про­ти пу­блі­ка­ції стат­ті в жур­на­лі ін­сти­ту­ту, та ні­чо­го не зміг вді­я­ти. Ще один при­клад — Свя­то­слав По­ля­ков, до­ктор те­хні­чних на­ук, за­ві­ду­вач ка­фе­дри енер­го­те­хно­ло­гій Чер­ка­сько­го дер­жав­но­го те­хно­ло­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту. У йо­го «атрі­сній те­о­рії бу­до­ви ма­те­рії» є ча­стин­ки, що ру­ха­ю­ться в 1023 ра­зів швид­ше за сві­тло, і зга­ду­є­ться ефір, від яко­го фі­зи­ки від­мо­ви­ли­ся по­над 100 ро­ків то­му. Зви­чай­но, жо­дно­го сто­сун­ку до ре­аль­но­сті ця теорія не має. І та­ких істо­рій чи­ма­ло.

По-тре­тє, існує ве­ле­тен­ська кіль­кість «сміт­тє­вих» жур­на­лів, які пу­блі­ку­ють будь-що й мі­мі­кру­ють під на­у­ко­ві. Чи­ма­ло з них ви­да­ють про­філь­ні ін­сти­ту­ти або ВНЗ дер­жав­ним ко­штом. Окрім зга­да­них ви­ще ста­тей не­що­дав­но ши­ро­ко обго­во­рю­ва­ла­ся пу­блі­ка­ція про дію «чу­до­твор­них ікон» у жур­на­лі «Астма та алер­гія». Її зі смі­хом кіль­ка вче­них ро­зі­бра­ли як аб­со­лю­тно не­на­у­ко­ву та мра­ко­бі­сну. По­тім на опу­блі­ко­ва­ні в та­ких жур­на­лах пра­ці мо­жуть по­си­ла­ти­ся ав­то­ри як на під­твер­дже­н­ня сво­єї на­у­ко­вої ді­яль­но­сті, ви­би­ва­ти со­бі гран­ти, про­су­ва­ти свої кур­си у ви­ші.

Та най­біль­ша про­бле­ма, як на ме­не, у то­му, що суд не по­ви­нен ви­рі­шу­ва­ти, що є на­у­кою, а що під неї мі­мі­крує. Це має ви­зна­ча­ти­ся на на­у­ко­вих се­мі­на­рах, дис­пу­тах, у на­у­ко­вих пу­блі­ка­ці­ях, мо­жли­во, із за­лу­че­н­ням ор­га­ні­за­цій на зра­зок зга­да­ної ви­ще Ко­мі­сії із за­хи­сту на­у­ки. По­то­чний суд мо­же ста­ти не­без­пе­чним пре­це­ден­том.

На­скіль­ки я знаю, це пер­ший в укра­їн­ській істо­рії по­зов че­рез лже­на­у­ку. Та в ін­ших кра­ї­нах то не та­ка вже й рід­кість. Най­ві­до­мі­ший так зва­ний мав­пя­чий про­цес. У 1925 ро­ці штат Тен­нес­сі за­бо­ро­нив ви­кла­да­ти те­о­рію ево­лю­ції в осві­тніх уста­но­вах, що ним фі­нан­су­ю­ться. Мо­ло­дий учи­тель Джон Ско­упс від­ва­жив­ся по­ру­ши­ти за­кон. Спра­ва на­бу­ла роз­го­ло­су, і хо­ча суд Джон про­грав, це за­кла­ло під­ґрун­тя для ска­су­ва­н­ня не­спра­ве­дли­во­го за­ко­ну й по­вер­не­н­ня те­о­рії ево­лю­ції в шкіль­ні під­ру­чни­ки.

Ба­га­то су­ди­ться Цер­ква са­єн­то­ло­гії — то­та­лі­тар­на се­кта, ді­яль­ність якої ґрун­ту­є­ться на псев­до­на­у­ці са­єн­то­ло­гії, ви­га­да­ній Ро­ном Габ­бар­дом. Во­на ви­грає чи­ма­ло по­зо­вів, адже має гро­ші, вплив і вмі­ло ко­ри­сту­є­ться не­до­лі­ка­ми за­ко­но­дав­ства. В Укра­ї­ні Цер­ква са­єн­то­ло­гії, на жаль, та­кож діє і про­во­дить свої ви­став­ки в цен­трі Ки­є­ва.

Ці­ка­вим при­кла­дом є та­кож істо­рія про ко­зли­ні яє­чка. У 1920–1930-ті в США на­бу­ла по­пу­ляр­но­сті про­це­ду­ра транс­план­та­ції ста­те­вих за­лоз ко­злів чо­ло­ві­кам для «під­ви­ще­н­ня чо­ло­ві­чої си­ли» та «лі­ку­ва­н­ня чо­ло­ві­чих хво­роб». Опе­ра­ції про­во­див Джон Брін­клі, який під­ро­бив ди­плом лі­ка­ря. Чи­ма­ло па­ці­єн­тів за­ги­ну­ло, але це не змен­ши­ло по­то­ку клі­єн­тів. Для про­па­гу­ва­н­ня ме­то­ду Брін­клі на­віть від­крив вла­сну ра­діо­стан­цію, а по­тім уза­га­лі на­ма­гав­ся ста­ти гу­бер­на­то­ром Кан­за­су. Усе за­кін­чи­ло­ся пі­сля пу­блі­ка­ції стат­ті в ме­ди­чно­му жур­на­лі, що до­во­ди­ла не­без­пе­чність і не­на­у­ко­вість та­кої ді­яль­но­сті. Брін­клі по­дав до су­ду за­для «за­хи­сту ді­ло­вої ре­пу­та­ції», і це ста­ло по­ча­тком йо­го кін­ця: спра­ву він про­грав, ме­ре­жа клі­нік збан­кру­ту­ва­ла, а на са­мо­го Брін­клі від­кри­ли кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня.

Бар­ба­ра Стрей­занд, до ре­чі, суд теж про­гра­ла. Фо­то її бу­дин­ку за­ли­ши­ло­ся на фо­то­хо­стин­гу, її зму­си­ли за­пла­ти­ти $145 тис. су­до­вих ви­трат, а її дім по­ба­чи­ли геть усі охо­чі.

Укра­їн­ський «Ди­сер­гейт». Стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту ма­те­ма­ти­ки НАНУ Іри­на Єгор­чен­ко ра­зом з ін­ши­ми на­у­ков­ця­ми роз­гор­ну­ла кам­па­нії про­ти пла­гі­а­ту та псев­до­на­у­ки в ди­сер­та­ці­ях

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.