6–11 ли­сто­па­да че­ка­є­мо Вас на та­ких за­хо­дах у Кни­гар­нях «Є»

Ukrainskiy Tyzhden - - Культура -

Ки­їв (вул. Ли­сен­ка, 3а): 11 ли­сто­па­да, 12:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей ві­ком від 6 ро­ків. Пре­зен­та­ція но­вої книж­ки Ле­сі Во­ро­ни­ної «Та­єм­не То­ва­ри­ство Бо­та­нів, або Ек­стрим на го­рі Під­ста­ва» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом «Зна­н­ня».

Ки­їв (вул. Хре­ща­тик, 46): 9 ли­сто­па­да, 18:30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну На­тал­ки Сня­дан­ко «Охай­ні про­пи­си ерц­гер­цо­га Віль­гель­ма» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з Ви­дав­ни­цтвом Ста­ро­го Ле­ва. Мо­де­рує Іри­на Сла­він­ська. 10 ли­сто­па­да, 18:30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну Ана­ста­сії Ні­ку­лі­ної «Сіль для мо­ря, або Бі­лий кит» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом Vivat. Мо­де­рує Те­тя­на Бе­лі­мо­ва.

Ки­їв (просп. Ба­жа­на, 16д): 11 ли­сто­па­да, 12:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей ві­ком 3–7 ро­ків. Ін­те­р­актив­не за­ня­т­тя за мо­ти­ва­ми книж­ки- бі­лін­гви Ані Хро­мо­вої та Ан­ни Сар­ві­ри «Мо­не­тка/a Coin». Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом «Брат­ське» та шко­лою ігро­вої ан­глій­ської Tutuenglish.

Він­ни­ця (вул. Со­бор­на, 89): 8 ли­сто­па­да, 18:30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну На­тал­ки Сня­дан­ко «Охай­ні про­пи­си ерц­гер­цо­га Віль­гель­ма» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з Ви­дав­ни­цтвом Ста­ро­го Ле­ва. Мо­де­рує Оле­ксандр Ве­ше­ле­ні. 9 ли­сто­па­да, 18:30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну Ана­ста­сії Ні­ку­лі­ної «Сіль для мо­ря, або Бі­лий кит» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом Vivat. Мо­де­рує Ві­кто­рія Гра­не­цька.

Дні­про (вул. Глін­ки, 15): 11 ли­сто­па­да, 13:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей ві­ком від 6 ро­ків. Чи­та­н­ня за­ти­шних кни­же­чок про осінь та май­стер- клас із ви­го­тов­ле­н­ня фі­гу­рок із ка­шта­нів. Спіль­но з ор­га­ні­за­ці­єю «Пласт».

Іва­но- Фран­ківськ (вул. Не­за­ле­жно­сті, 31): 7 ли­сто­па­да, 18:00 — ле­кція пи­сьмен­ни­ці та лі­те­ра­ту­ро­зна­ви­ці Оль­ги Дер­ка­чо­вої на те­му «Укра­їн­ська мо­ва: по­про­ща­ти­ся із мі­фа­ми, щоб ви­жи­ти». 8 ли­сто­па­да, 18:00 — Ми­сте­цький ве­чір до Дня ур­ба­ні­сти­ки «На схо­дах». 9 ли­сто­па­да, 18:00 — По­е­ти­чний віль­ний мі­кро­фон до Дня укра­їн­ської пи­сем­но­сті та мо­ви. 11 ли­сто­па­да, 15:00 — «Від Ско­во­ро­ди до Ошо»: пре­зен­та­ція кни­жок ви­дав­ни­цтва Terra Incognita. Мо­де­рує Та­рас Про­ха­сько.

Луцьк (вул. Ле­сі Укра­їн­ки, 30): 6 ли­сто­па­да, 18:00 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну Оста­па Дро­здо­ва «№ 2» за уча­стю ав­то­ра. Спіль­но з Ви­дав­ни­цтвом Анет­ти Ан­то­нен­ко. 7 ли­сто­па­да, 18:30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну Ана­ста­сії Ні­ку­лі­ної «Сіль для мо­ря, або Бі­лий кит» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом Vivat.

Львів (просп. Сво­бо­ди, 7): 7 ли­сто­па­да, 18: 30 — ле­кція Ро­ма­на Лю­би­цько­го до Дня ур­ба­ні­сти­ки «Зба­лан­со­ва­ний транс­порт­ний роз­ви­ток: сві­то­вий до­свід та львів­ські пер­спе­кти­ви». 9 ли­сто­па­да, 18: 30 — ле­кція Ми­хай­ла Сви­сту­на до Дня укра­їн­ської пи­сем­но­сті та мо­ви « За­бав­ки зі сло­ва­ми: у по­шу­ках від­по­від­ни­ків для ін­шо­мов­них за­по­зи­чень ».

За­по­ріж­жя (просп. Со­бор­ний, 137): 7 ли­сто­па­да, 18: 30 — ін­те­р­актив­на ле­кція «Істо­рія укра­їн­ських му­зи­чних ін­стру­мен­тів » від Му­зею істо­рії му­зи­чних ін­стру­мен­тів «Ба­ра­бан­за » за уча­стю ди­ре­кто­ра му­зею Де­ни­са Ва­си­льє­ва. 10 ли­сто­па­да, 18: 30 — пре­зен­та­ція збір­ки квір- драм Оле­ся Бар­лі­га « Зві­рі по­див­ля­ться за­мість те­бе» за уча­стю ав­то­ра. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом «Крок ». 11 ли­сто­па­да, 11:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей 4–7 ро­ків. Чи­та­н­ня книж­ки Юдіт Коп­пенс та Елін ван Лін­ден­хай­зен «Ко­ли дру­зі по­руч» (ви­дав­ни­цтво Vivat) і ство­ре­н­ня за­клад­ки для книж­ки з па­пе­ру. 11 ли­сто­па­да, 13:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей від 12 ро­ків. По­е­ти­чна зу­стріч «Укра­їн­ське сло­во», при­свя­че­на Дню укра­їн­ської пи­сем­но­сті та мо­ви за уча­стю сту­дій­ців від «Те­а­тру Cло­ва» за­по­різь­ко­го Сі­чо­во­го ко­ле­гі­у­му.

Рів­не (вул. Ко­ро­лен­ка, 2): 9 ли­сто­па­да, 18: 30 — ле­кція ме­діа- екс­пер­та Сер­гія Штур­хе­цько­го «(Не)без­пе­чний ін­тер­нет: як бу­ти з фей­ка­ми у со­цме­ре­жах?». 11 ли­сто­па­да, 14:00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей 8–15 ро­ків. Май­стер- клас зі ство­ре­н­ня де­рев’яної під­став­ки під улю­бле­ну ча­шку. Ре­є­стра­ція за но­ме­ром (096) 520- 84- 48.

Су­ми (вул. Со­бор­на, 44): 11 ли­сто­па­да, 12: 00 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей ві­ком від 7 ро­ків. Чи­та­н­ня книж­ки «Чи мо­же бджо­ла вжа­ли­ти бджо­лу?» (ви­дав­ни­цтво «Клуб Сі­мей­но­го До­зві­л­ля») та май­стер- клас зі ство­ре­н­ня на­у­ко­вої ігра­шки.

Тер­но­піль (вул. Ва­ло­ва, 7– 9): 6 ли­сто­па­да, 18: 30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну Ана­ста­сії Ні­ку­лі­ної «Сіль для мо­ря, або Бі­лий кит » за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом Vivat. Мо­де­рує Юрій Ма­те­во­щук. 7 ли­сто­па­да, 18: 30 — пре­зен­та­ція ро­ма­ну На­тал­ки Сня­дан­ко «Охай­ні про­пи­си ерц­гер­цо­га Віль­гель­ма» за уча­стю ав­тор­ки. Спіль­но з Ви­дав­ни­цтвом Ста­ро­го Ле­ва. Мо­де­рує Юрій Ма­те­во­щук.

Хар­ків (вул. Пу­шкін­ська, 50/52): 11 ли­сто­па­да, 11: 30 — ди­тя­ча су­бо­та для ді­тей ві­ком 3– 6 ро­ків. Пре­зен­та­ція се­рії ди­тя­чих кни­жок « Чи­таль­ня» за уча­стю Та­ні Стус та Га­ли­ни Тка­чук. Спіль­но з ви­дав­ни­цтвом «Ра­нок ».

За май­же чо­ти­ри ро­ки фун­кціо­ну­ва­н­ня сту­дії «12-й кадр» її за­снов­ни­ки — чо­ло­вік і дру­жи­на — зня­ли три пов­но­цін­ні до­ку­мен­таль­ні філь­ми про вій­ну в Укра­ї­ні та де­ся­тки со­ці­аль­них ро­ли­ків про ді­тей і тва­рин. Са­мі во­ни вва­жа­ють свою ро­бо­ту та­кою, що мо­же змі­ни­ти світ на кра­ще й зро­би­ти йо­го до­брі­шим.

Ка­жуть, для то­го щоб лю­бов між лю­дьми три­ва­ла зав­жди, вар­то ство­рю­ва­ти щось спіль­не. Та­ка ро­бо­та змі­нює тих, хто її ви­ко­нує, і до­по­ма­гає тим, хто ли­ше мріє про змі­ни. Са­ме ци­ми спра­ва­ми за­йма­є­ться не­ве­ли­чка ко­ман­да кі­но­сту­дії «12-й кадр», що ра­пто­во з’яви­ла­ся у сві­ті укра­їн­ської до­ку­мен­та­лі­сти­ки на по­ча­тку 2014 ро­ку в Дні­прі.

Вла­сне, ідея ро­би­ти своє кі­но про кра­ї­ну та її лю­дей ви­ни­кла в Ка­те­ри­ни Стрель­чен­ко у 2013-му, ко­ли її ре­тро­спе­ктив­ний про­ект «Два бе­ре­ги» на мі­сце­во­му те­ле­ка­на­лі пе­ре­став при­но­си­ти за­до­во­ле­н­ня та ви­чер­пав се­бе. До то­го ж ство­рю­ва­ти ав­тор­ську про­гра­му про істо­рію та ці­ка­ві мі­сця в Дні­прі бу­ло спра­вою не­лег­кою. Тож Ка­те­ри­на, ви­сна­же­на сво­єю уні­вер­саль­ні­стю: і во­дій, і ре­жи­сер, і ван­та­жник, і гри­мер, і ве­ду­ча, і шу­кач спон­со­рів, — про­сто ска­за­ла со­бі «до­сить».

Але вла­сні про­е­кти ма­ють вла­сти­вість за­вер­шу­ва­ти­ся не зав­жди за сце­на­рі­єм ре­жи­се­ра. Осінь 2013 ро­ку при­не­сла Ка­те­ри­ні го­ре — втра­ту рі­дно­го си­на. А Ре­во­лю­ція гі­дно­сті, що охо­пи­ла сво­ї­ми по­ді­я­ми кра­ї­ну й ти­ся­чі її доль, на­да­ла но­во­го сен­су жи­т­тю, яке мо­гло пе­ре­тво­ри­ти­ся про­сто на існу­ва­н­ня… Ін­ко­ли тра­ге­дії осо­би­сто­го ха­ра­кте­ру в до­лях твор­чих осо­би­сто­стей пе­ре­тво­рю­ю­ться на не­спо­ді­ва­ний по­штовх уго­ру, ні­би ви­щі си­ли да­ють шанс лю­ди­ні аб­со­лю­тно пе­ре­гля­ну­ти свою роль у філь­мі під на­звою «Я». Так ста­ло­ся й у жит­ті Ка­те­ри­ни Стрель­чен­ко.

«Так не мо­жна ка­за­ти, але са­ме зав­дя­ки Май­да­ну та оку­па­ції Кри­му, роз­гор­тан­ню бо­йо­вих дій на Схо­ді я змо­гла від­чу­ти, що втра­та ди­ти­ни не зда­тна ме­не «по­хо­ва­ти» й зу­пи­ни­ти в цьо­му жит­ті, я маю во­лю ру­ха­ти­ся да­лі, і ме­ні є що ска­за­ти лю­дям як ре­жи­се­ро­ві. Ні­би на­став мій час. Зві­сно, не ви­ста­ча­ло ре­сур­сів, ін­ко­ли сил, бра­ку­ва­ло бю­дже­ту, а го­лов­не — не­об­хі­дної ко­ман­ди одно­дум­ців, ко­трі ро­зу­мі­ють, чо­го хо­чуть і які кро­ки зро­би­ти ра­зом — від за­ду­му до по­ка­зу пев­ної стрі­чки», — роз­по­від­ає Ка­те­ри­на Стрель­чен­ко.

У бе­ре­зні 2014 ро­ку її за­про­си­ли в не­зви­чай­ний і акту­аль­ний со­ці­аль­ний про­ект етно- тро­фі-рейд «Єд­на­н­ня» — ав­то­про­біг, під час яко­го во­на ма­ла ро­би­ти не­ве­ли­чкі стен­да­пи. Про­те по­їха­ла Ка­те­ри­на в по­до­рож без опе­ра­то­ра, що ускла­дню­ва­ло ре­зуль­тат її за­ду­му. За див­ним збі­гом об­ста­вин су­сі­дом в ав­тів­ці, якою во­на по­до­ро­жу­ва­ла, був Дми­тро Пан­ков, чо­ло­вік із Пол­та­ви, що мав чи­ма­лий до­свід зйо­мок. Зви­чай­на спів­пра­ця ста­ла істо­рі­єю ко­ха­н­ня: вже у ве­ре­сні 2015-го Дми­тро та Ка­те­ри­на одру­жи­ли­ся. І цьо­му пе­ре­ду­вав не ли­ше ро­ман­ти­чний, а й плі­дний твор­чий пе­рі­од.

Ти­зе­ром їхньо­го тан­де­му став ві­део­про­ект про гро­мад­ське об’єд­на­н­ня в Дні­прі, яке ста­ло осно­вою ство­ре­н­ня ба­таль­йо­ну до­бро­воль­ців «Дні­про-1». Ка­те­ри­на з Дми­тром зня­ли сю­жет про ді­яль­ність Шта­бу на­ціо­наль­но­го за­хи­сту Дні­про­пе­тров­ської обла­сті, який мі­стив­ся то­ді по­ряд зі збро­яр­нею, про­сто в бу­дів­лі Дер­жа­дмі­ні­стра­ції. Зда­є­ться, на цьо­му во­лон­тер­ство мо­гло при­пи­ни­ти­ся, адже Ка­тя та Дми­тро зня­ли все пов­ні­стю сво­їм ко­штом. Про­те лі­то 2014 ро­ку по­ру­ши­ло без­ліч пи­тань пе­ред сту­ді­єю «12-й кадр». Са­ме то­ді на­ро­ди­ла­ся но­ва ідея — пер­ша до­ку­мен­таль­на стрі­чка «Все бу­де Дні­про». Са­ме цим ви­сло­вом то­ді за­кін­чу­ва­ли­ся бо­йо­ві но­ви­ни ба­таль­йо­ну.

На­ве­сні 2015-го «Все бу­де Дні­про» впер­ше по­ка­за­ли в кі­но­те­а­трі «Прав­да-кі­но», а по­тім по­ве­зли на Пів­ніч, За­хід, Схід і в сто­ли­цю. Фільм роз­по­від­ав про дні­пров­ський Май­дан, про те, як пер­ші ти­ся­чі до­бро­воль­ців без по­ві­сток чи при­му­су йшли за­пи­су­ва­ти­ся у вій­сько­ві фор­му­ва­н­ня, що на той мо­мент на­віть не ма­ли ста­ту­су та зброї, як пер­ші во­лон­те­ри їзди­ли в Крим і зні­ма­ли на те­ле­фо­ни ро­сій­ських вій­сько­вих і там­те­шніх жи­те­лів, які хо­ті­ли або, нав­па­ки, не хо­ті­ли бу­ти ча­сти­ною Укра­ї­ни.

Пі­сля пер­шої стрі­чки з’яви­ли­ся ще кіль­ка, зня­тих сту­ді­єю на одно­му ди­хан­ні з 2015-го до 2016 ро­ку: філь­ми-ре­кві­є­ми «Іло­вайськ. Ли­ца­рі не­ба» та «Пі­ски. Ли­ца­рі не­ба».

Зйом­ки стрі­чки про Іло­вайськ про­хо­ди­ли в май­же ав­раль­но­му ре­жи­мі (3,5 мі­ся­ця), і будь-яка до­по­мо­га бу­ла ва­жли­вою. То­ді ре­во­лю­цій­ний пі­а­ніст Piano Extremist за­пи­сав на сту­дії ком­по­зи­цію, при­свя­че­ну Та­ра­со­ві Бру­су, і за­про­по­ну­вав її як са­унд­трек до філь­му, адже одна з істо­рій бу­ла са­ме про Та­ра­са. Та­кож у кін­ці стрі­чки зву­чить ком­по­зи­ція «Вій­на» пол­тав­сько­го гур­ту «Тран­сфор­мер». А для філь­му «Пі­ски. Ли­ца­рі не­ба» гурт «Пле­со» на­пи­сав ком­по­зи­цію «Зи­ма», що зву­чить в остан­ніх ка­драх, де по­ка­за­на істо­рія дів­чи­ни, яка ви­ши­ває для сво­го хло­пця, що пі­шов на вій­ну, ве­сіль­ну со­ро­чку (ре­аль­на істо­рія про за­ги­бло­го бій­ця Бле­ка, ко­тро­го че­ка­ла дів­чи­на).

Оби­два філь­ми-ре­кві­є­ми по­кла­ли по­ча­ток ста­нов­лен­ню сту­дії «12-й кадр» у се­ре­до­ви­щі укра­їн­ської до­ку­мен­та­лі­сти­ки про вій­ну та її ге­ро­їв. По­при всі пе­ре­по­ни з бо­ку Дні­пров­сько­го осе­ред­ку спіл­ки кі­не­ма­то­гра­фі­стів, пі­сля одно­го з по­ка­зів у Ки­є­ві філь­му про Пі­ски Ка­те­ри­ну та Дми­тра за­про­си­ли до На­ціо­наль­ної спіл­ки кі­не­ма­то­гра­фі­стів Укра­ї­ни. Там зав­дя­ки Ге­ор­гію Да­ви­ден­ку ду­же швид­ко во­ни ста­ли чле­на­ми со­ю­зу, їхніх «кі­но­ді­тей» ви­зна­ли пов­но­цін­ни­ми філь­ма­ми, що до­ку­мен­ту­ють істо­рію кра­ї­ни.

Як мо­ло­ді ми­тці во­ни зі­штов­хну­ли­ся й із де­яки­ми про­бле­ма­ми юри­ди­чно­го ха­ра­кте­ру: їхній фільм по­ка­за­ли в Іта­лії во­лон­те­ри, пе­ре­тво­рив­ши стрі­чку із дво­го­дин­ної на 30-хви­лин­ну. «Са­ма по­їзд­ка бу­ла з хо­ро­шою ме­тою — по­ка­за­ти укра­їн­цям в Іта­лії істо­рію про на­шу вій­ну, але в нас на­віть не за­пи­та­ли,

чи мо­жна її ско­ро­ти­ти. Ко­ли ми зу­стрі­ли­ся, нам по­обі­ця­ли по­ка­за­ти пов­но­цін­ну версію філь­му в ін­шій кра­ї­ні, а вже по­тім від де­яких дру­зів з Іта­лії ми ді­зна­ли­ся, що бу­ло ли­ше 30 хви­лин...» — роз­по­від­ає Дми­тро Пан­ков.

Утім, Дми­тро та Ка­те­ри­на не роз­гу­би­ли­ся й уже на­сту­пну про­по­зи­цію, що на­ді­йшла від іспан­ських і пор­ту­галь­ських во­лон­те­рів, ви­ко­ри­ста­ли спов­на: більш ніж п’ять міст по­ба­чи­ли пов­ну версію «Іло­вайськ. Ли­ца­рі не­ба».

За два ро­ки Дми­тро з Ка­те­ри­ною по­бу­ва­ли де­ся­тки ра­зів на Схо­ді як зні­маль­на гру­па. Че­рез їхні ка­ме­ри про­йшла май­же со­тня лю­дей зі сво­ї­ми істо­рі­я­ми та спо­від­я­ми, мрі­я­ми та при­пу­ще­н­ня­ми що­до вій­ни й утра­ти близь­ких по­бра­ти­мів. Пі­ски, «Ре­спу­блі­ка Міст», Ба­хмут, Мар’ їн­ка ста­ли справ­жні­ми, а не ви­га­да­ни­ми де­ко­ра­ці­я­ми. Одна з бій­ців ба­таль­йо­ну «Дні­про-1» у яко­мусь із філь­мів сту­дії «12-й кадр» ска­за­ла: «Вій­на а — це дзер­ка­ло, дзер ало, яке е ви­яв­ляє лє в то­бі кра­ще, що є, або по­ка­зує те гір­ше, що бу­ло...» У філь­мах мах про вій­ну Ка­те­ри­на та Дми­тро змо­гли по­ка­за­ти аза­ти те кра­ще, що бу­ло у во­ї­нах, які по­ля­гли и на по­лі бою.

Ав­то­ри змо­гли огли ство­ри­ти не про­сто кі­но­ду­ет, ет, а ці­лу ко­ман­ду, у якій лю­ди юди ди­ха­ють в уні­сон. «На­ша ша ко­ман­да: ре­жи­сер, опе­ра­то­ри, ато­ри, ком­по­зи­тор, ди­зай­нер, нер, сту­дія зву­ко­за­пи­су, сце­на­рист — май­же пов­ний ий на­бір. І во­ни ті, хто нам ам близь­кий по ду­ху й ко­му ми до­ві­ря­є­мо», — роз­по­від­ає Ка­те­ри­на.

За­раз сту­дія ія «12-й кадр» за­йма­є­ться ться та­кож зйом­ка­ми со­ці­аль­них ро­ли­ків- філь­мів. Як за­зна­ча­ють ь її ав­то­ри: «Це про­е­кти, екти, які мо­жуть по­ка­за­ти ати ті сто­ро­ни сві­ту, що при­хо­ва­ні від пу­блі­ки, але ле не­суть гу­ма­ні­сти­чні цін­но­сті гля­да­че­ві». Тож ож во­ни хо­чуть зня­ти фільм про хло­пця Ан­то­на Ду­бі­ши­на, який, по­при фі­зи­чні ва­ди ті­ла, став та­ким аким со­бі Ні­ком Вуй­чи­уй­чи­чем в Укра­ї­ні. . Він окрім до­по­мо­ги мо­ги во­лон­те­рам ба­га­а­га­то ча­су при­ді­ляє яє спіл­ку­ван­ню з вій­сько­ви­ми й під­ба дьо­рює є їх. І хо­ча «12-й й кадр» зі­ткнув­ся ся з хви­лею обу­ре­н­ня ен­ня від спіль­но­ти, , що пе­ре­йма­є­ться за- хи­стом прав лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, Ка­те­ри­на з Дми­тром ві­рять, що як твор­ці зда­тні са­мі ви­би­ра­ти сво­їх ге­ро­їв і зні­ма­ти та­кі філь­ми, які не про­сто бу­дуть ці­ка­ви­ми, а й змі­ню­ва­ти­муть став­ле­н­ня лю­дей до се­бе й сво­їх мо­жли­во­стей. «Якщо уяви­ти, що світ роз­ді­ля­є­ться на до­бро та зло, то я хо­чу ві­ри­ти, що на­ші філь­ми до­по­ма­га­ють тво­ри­ти до­бро», — роз­по­від­ає Ка­те­ри­на Стрель­чен­ко. Та­кож май­стри зня­ли чо­ти­ри ві­део­ро­ли­ки про тва­рин для ор­га­ні­за­ції «Вір­ність». На ро­бо­ту над одним із них впли­ну­ла аме­ри­кан­ська ре­кла­ма про бай­ке­рів: «Ми хо­ті­ли по­ка­за­ти, як сила чо­ло­ві­ків- бай­ке­рів мо­же бу­ти ко­ри­сною. За сю­же­том, один із ге­ро­їв ні­би пі­ді­ймає до­го­ри ру­ку для уда­ру, а вже в на­сту­пно­му ка­дрі бай­кер­ська спіль­но­та пі­клу­є­ться про тва­ри­нок, миє їм клі­тки та го­дує», — ка­же Ка­те­ри­на. Окре­мою те­мою для сту­дії ви­не­се­ні істо­рії про р лю­дей д з ін­ва­лі­дні­стю. д По­при р те що те­ма до­сить по­ши­ре­на, для Ка­те­ри­ни та Дми­тра во­на має осо­бли­ве зна­че­н­ня, адже адж дає шанс змі­ню­ва­ти сво­ї­ми си­ла­ми ставл став­ле­н­ня до лю­дей, які не ма­ють усіх мо­жл мо­жли­во­стей, але ін­ко­ли ро­блять ба­га­то ба­га ко­ри­сних справ і ма­ють сил си­лу на­ди­хну­ти ін­ших біль­ше, ніж зви­чай­ні лю­ди, що п при­кри­ва­ю­ться слаб­кі­стю чи де­пре­сі­я­ми. Сту­дія «12-й к кадр» зня­ла ро­лик про та­ки та­ких ді­тей для ор­га­ні­за­ції, як яка хо­че ство­ри­ти «Мі­сто про­фе­сій», п де ті змо­жуть опа­ну­ва­ти оп пев­ні спе­ці­альн спе­ці­аль­но­сті: «Адже для та­ких ді­тей вкрай ва­жлив ва­жли­во вмі­ти щось ро­би­ти ро­би­ти, щоб во­ни від­чу від­чу­ва­ли свою не­обх не­об­хі­дність. Ми го­во­ри го­во­ри­мо про цих лю­дей, по­ка­зу­ю­чи їхнє жи­т­тя ні­би крізь сі­тку, сіт яка в нас у ві­део справ­жня, с та ме­та­фо­ри ме­та­фо­ри­чно во­на по­ка­зує т ті бар’єри в су­спільств су­спіль­стві, які є між зви­чай­ни зви­чай­ни­ми лю­дьми й ти ти­ми, які не все мож мо­жуть ро­би­ти са­мі. Є н на­віть істо­рія про хлоп хло­пчи­ка з ін­ва­лі­дні­стю в Укра­ї­ні, яко­го по­про­си­ли ви­йти з ка­фе, к щоб не псу­ва­ти на­стрій від­ві­ду­ва­чам. Зна­є­те, що в Єв­ро­пі до д та­ких лю­дей зов­сім ін­ше став­ле­н­ня? В Вла­да ро­бить усе для то­го, щоб їм бул бу­ло зру­чні­ше жи­ти. У нас не так. По­ки що що...»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.