Ко­декс не­спо­ді­ва­нок

Чи є шан­си на пе­ре­за­пуск ви­бор­чої си­сте­ми

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ро­ман Мал­ко

На­ві­що де­пу­та­ти під­три­ма­ли в пер­шо­му чи­тан­ні про­ект Ви­бор­чо­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, якщо ма­ло ко­му з них уза­га­лі ви­гі­дна ре­во­лю­ція у ви­бор­чо­му за­ко­но­дав­стві, — за­гад­ка. На­ро­дні обран­ці вмі­ють ди­ву­ва­ти. Іно­ді на­віть са­мі се­бе. Ще кіль­ка ти­жнів то­му схо­жий за­ко­но­про­ект № 1068-2 (Віктора Чу­ма­ка), який сто­су­вав­ся за­галь­но­на­ціо­наль­них ви­бо­рів (ча­сти­на Ко­де­ксу), во­ни успі­шно про­ва­ли­ли. На­віть гур­кіт «тре­тьо­го Май­да­ну» Мі­хо під сті­на­ми пар­ла­мен­ту не за­ва­див де­пу­та­там про­де­мон­стру­ва­ти, на­скіль­ки не­ці­ка­вою є для них ця те­ма. І ось ра­птом 226 го­ло­сів «за» й де­що мо­ди­фі­ко­ва­ний про­ект, який ти­ня­є­ться в сті­нах ка­пи­ща пар­ла­мен­та­ри­зму ще від 2010 ро­ку,

пе­ре­хо­дить на ви­щий рі­вень, у статус дру­го­го чи­та­н­ня, і змі­на ви­бор­чої си­сте­ми в Укра­ї­ні стає ціл­ком на­віть ре­аль­ною. Ста­ло­ся щось не­ймо­вір­не: Блок Пе­тра По­ро­шен­ка дав 68 го­ло­сів «за», «На­ро­дний фронт» — 56, «Са­мо­по­міч» — 20, Ра­ди­каль­на пар­тія Ля­шка — 14, «Ба­тьків­щи­на» — 13, по­за­фра­кцій­ні — 26 і бо­нус від Опо­зи­цій­но­го бло­ку, на який ні­хто не спо­ді­вав­ся, — 26. Дрі­бні за­ро­бі­тча­ни, зві­сно, під­ка­ча­ли: «Во­ля на­ро­ду » ви­ти­сну­ла ли­ше 2 го­ло­си «за», «Від­ро­дже­н­ня» — 1, але й за це низь­кий уклін.

Вер­сію про те, що «на­ти­сну­ли» в ку­лу­а­рах, обго­во­рю­ва­ли як най­імо­вір­ні­шу. Це по­ясне­н­ня уні­вер­саль­не, якщо ін­фор­ма­ції бра­кує або її справ­жню не хо­че­ться опри­лю­дню­ва­ти. Не факт, що во­но від­по­від­ає дій­сно­сті, але кон­спі­ро­ло­гія мо­же по­ясни­ти будь-яке яви­ще, то­му во­на ві­чна. Ні­би­то за­хі­дним пар­тне­рам дав­но на­брид наш без­лад і во­ни ма­ють на­дію на онов­ле­не ви­бор­че за­ко­но­дав­ство. Те, що на­брид, не но­ви­на, але, як твер­дять де­які на­бли­же­ні до пар­тне­рів дже­ре­ла, їм за­га­лом бай­ду­же, за яким за­ко­ном укра­їн­ці оби­ра­ти­муть собі де­пу­та­тів, аби тіль­ки все бу­ло че­сно, про­зо­ро й без сут­тє­вих зло­вжи­вань. Ні для ко­го не се­крет, що за ни­ні­шнім за­ко­ном уни­кну­ти всіх цих грі­хів ду­же скла­дно, на­віть якщо ма­ти ве­ли­ке ба­жа­н­ня. Але й те, що він за­га­лом вла­што­вує біль­шість грав­ців на пар­ла­мент­ській ша­хів­ни­ці, теж прав­да. Най­біль­шим галь­мом змі­ни ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­ства є, зви­чай­но, ма­жо­ри­тар­ни­ки зі сво­єю гре­чкою та ди­тя­чи­ми май­дан­чи­ка­ми, якими во­ни під­го­до­ву­ють еле­кто­рат на окру­гах. Але не на ру­ку змі­на пра­вил і біль­шо­сті по­лі­тсил, осо­бли­во пар­тії вла­ди, яка са­ме за ра­ху­нок ма­жо­ри­тар­ни­ків по­пов­нює зго­дом свої ла­ви до­да­тко­ви­ми ба­гне­та­ми. Або на бі­ду мо­же ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їх як до­да­тко­вий си­ту­а­тив­ний ре­зерв, ко­ли тре­ба про­тяг­ти по­трі­бне рі­ше­н­ня. От ко­му справ­ді ви­гі­дна змі­на ви­бор­чих пра­вил, то це еле­кто­ра­ту, ну й, зві­сно, тим по­лі­тси­лам, які ли­ше мрі­ють спро­бу­ва­ти ща­стя в пар­ла­мент­ських пе­ре­го­нах і по­тра­пи­ти до Ра­ди.

Як ва­рі­ант — де­пу­та­ти про­сто ви­рі­ши­ли по­жар­ту­ва­ти й го­ло­су­ва­ли, не над­то зва­жа­ю­чи на на­слід­ки. Та­ка вер­сія теж має пра­во на жи­т­тя, але тіль­ки якщо при­пу­сти­ти, що на­ро­дні обран­ці геть втра­ти­ли від­чу­т­тя ре­аль­но­сті. Бо на­справ­ді ситуація біль­ше схо­жа на роз­від­ку бо­єм, аби про­ма­ца­ти ґрунт. Адже осо­бли­вих ілю­зій, що спро­ба ви­яви­ться успі­шною, зда­є­ться, не бу­ло ні в са­мих ав­то­рів про­е­ктів, які ви­но­си­ли­ся на го­ло­су­ва­н­ня, ні в спі­ке­ра, який їх ста­вив. Зві­сно, мо­жна по­фан­та­зу­ва­ти, що, про­ва­лю­ю­чи тро­хи більш як два ти­жні то­му схо­жу схе­му ор­га­ні­за­ції ви­бор­чо­го про­це­су на на­ціо­наль­но­му рів­ні, де­пу­та­ти ро­би­ли це сві­до­мо. Але не з мір­ку­вань при­галь­му­ва­ти вті­ле­н­ня ідеї, час якої на­став, а, нав­па­ки, щоб не роз­мі­ню­ва­ти­ся на дрі­бни­ці й одним за­хо­дом ство­ри­ти єди­ну уні- фі­ко­ва­ну пра­во­ву осно­ву для під­го­тов­ки та про­ве­де­н­ня ви­бо­рів в Укра­ї­ні від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції та ре­ко­мен­да­цій між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. Мо­жли­во. Не ви­клю­че­но, що й се­ред ма­жо­ри­тар­ни­ків є лю­ди, які ми­слять тве­ре­зо й ро­зу­мі­ють, що справ­жні змі­ни в кра­ї­ні вда­сться вті­ли­ти, ли­ше про­чи­нив­ши нав­стіж ві­кна, змі­нив­ши по­лі­ти­чну си­сте­му та впу­стив­ши ки­сню в її за­тхлі ко­ри­до­ри. Чом би й ні. Вре­шті, хай там як, а справ­жні пред­став­ни­ки на­ро­ду му­сять бу­ти го­спо­да­ря­ми сво­го сло­ва. Не « хо­чу взяв, хо­чу за­брав», а обі­цяв змі­ни­ти ви­бор­чу си­сте­му, під­пи­су­ю­чи ко­а­лі­цій­ну уго­ду, от­же, му­сиш ви­ко­на­ти, хай там що. Не зна­ю­чи укра­їн­ських де­пу­та­тів, у це мо­жна бу­ло б на­віть по­ві­ри­ти… Але не вар­то.

Бли­ску­ча гра в де­мо­кра­тію, яку про­де­мон­стру­ва­ли на­ро­дні обран­ці, оче­ви­дно, ли­ше ча­сти­на гран­діо­зної та ви­му­ше­ної ба­га­то­хо­дів­ки. Змі­ню­ва­ти на­яв­ні ви­бор­чі пра­ви­ла на та­кий фор­мат, який про­по­нує про­ект Ви­бор­чо­го ко­де­ксу, — це якщо не са­мо­губ­ство, то при­найм­ні ду­же ри­зи­ко­ва­ний крок. І ри­зи­ки, до ре­чі, ціл­ком ре­аль­ні. Ні­хто ж бо не знає, які під­во­дні ри­фи чи сюр­при­зи мо­же по­да­ру­ва­ти на ви­хо­ді по­пе­ре­дньо не апро­бо­ва­на й ціл­ком не про­гно­зо­ва­на схе­ма. На­віть ке­ру­ю­чись най­сві­тлі­ши­ми пра­гне­н­ня­ми, ста­рі би­ті по­лі­ти­чні вов­ки нав­ряд чи пі­дуть на та­ке, по­пе­ред ньо не про­ра­ху­вав­ши мо­жли­ві втра­ти та не­без­пе­ки. Істо­рія рад­ше на­га­дує гру в під­дав­ки, яка не кон­че має за­кін­чи­ти­ся хе­пі- ен­дом. Як слу­шно за­ува­жив за­сту­пник го­ло­ви фа­кти­чно не­ле­гі­тим­ної ЦВК Ан­дрій Ма­ге­ра, де­пу­та­ти прийня­ли за осно­ву Ви­бор­чий ко­декс, але не факт, що ухва­лять йо­го в ці­ло­му.

Ну й най­ва­жли­ві­ший ар­гу­мент: го­ло­су­ва­н­ня за Ви­бор­чий ко­декс — це ще й пе­ред­ви­бор­ча обі­цян­ка біль­шо­сті пар­тій, зго­дом за­фі­ксо­ва­на ни­ми в ко­а­лі­цій­ній уго­ді, яку до­сі, по­при фа­кти­чну смерть ко­а­лі­ції, ні­хто не ска­су­вав. За­без­пе­чи­ти підзві­тність і ді­є­вість пар­ла­мен­ту, ста­біль­ність пар­тій­ної си­сте­ми та мо­жли­во­сті для ро­та­ції по­лі­ти­чних еліт, від­мо­вив­шись від змі­ша­ної ви­бор­чої си­сте­ми та за­про­ва­див­ши про­пор­цій­ну си­сте­му ви­бо­рів до Вер­хов­ної Ра­ди з від­кри­ти­ми ре­гіо­наль­ни­ми спи­ска­ми, ко­а­лі­ція зо­бов’яза­ла­ся ще на по­ча­тку 2015 ро­ку. Швид­ше за все, са­ме для під­трим­ки імі­джу та ілю­зії на­ма­га­н­ня ви­ко­на­н­ня цих обі­ця­нок про­ект ко­де­ксу й під­три­ма­ли в пер­шо­му чи­та­ні. Втім, під­три­ма­ли все ж та­ки ви­пад­ко­во. І в ку­лу­а­рах не під за­пис ба­га­то хто з нар­де­пів у цьо­му че­сно зі­знав­ся. Мов­ляв, бу­ла ідея про­сто про­де­мон­стру­ва­ти, що фра­кції за­га­лом не про­ти, але якщо не вда­сться, то всю ви­ну ски­ну­ти на ма­жо­ри­тар­ни­ків.

Най­імо­вір­ні­ше, у дру­го­му чи­тан­ні так і бу­де. Спо­ча­тку про­цес при­галь­му­ють хма­рою по­пра­вок, а да­лі про­сто за­ва­лять і роз­ве­дуть ру­ка­ми, мов­ляв, ви­ба­чте, не ви­йшло. Це з ті­єї са­мої се­рії, що й бай­ка про де­пу­тат­ську не­до­тор­кан­ність та ім­пі­чмент пре­зи­ден­та, де го­лов­не по­го­во­ри­ти, а ре­зуль­тат не по­трі­бен ні­ко­му з тих, від ко­го він справ­ді за­ле­жить. Як, бу­дьмо від­вер­ти­ми, не по­трі­бен і по­лі­ти­чний зем­ле­трус, у про­це­сі яко­го мо­жуть не всто­я­ти най­стій­кі­ші по­лі­ти­чні мон­стри.

Зві­сно, мо­же зно­ву ста­ти­ся чу­до і Ви­бор­чий ко­декс ухва­лять. Імо­вір­ність 1%. Тіль­ки на­віть во­но тра­пи­ться ли­ше то­ді, ко­ли втру­тя­ться ви­щі си­ли.

Блок Пе­тра По­ро­шен­ка дав 68 го­ло­сів «за», «На­ро­дний фронт» — 56, «Са­мо­по­міч» — 20, Ра­ди­каль­на пар­тія Ля­шка — 14, «Ба­тьків­щи­на» — 13, по­за­фра­кцій­ні — 26 і бо­нус від Опо­зи­цій­но­го бло­ку — 26. Дрі­бні за­ро­бі­тча­ни, зві­сно, під­ка­ча­ли: «Во­ля на­ро­ду» ви­ти­сну­ла ли­ше 2 го­ло­си «за», «Від­ро­дже­н­ня» — 1

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.