Де­від Кре­мер: «Пу­тін най­біль­ше екс­пор­тує ко­ру­пцію, але це ми її ім­пор­ту­є­мо»

Аме­ри­кан­ський по­лі­то­лог про сан­кції про­ти РФ і зав­да­н­ня за­хі­дної ди­пло­ма­тії

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Спіл­ку­вав­ся Юрій Ла­па­єв

Де­від Кре­мер, ко­ли­шній стар­ший ди­ре­ктор із прав лю­ди­ни й де­мо­кра­тії Ін­сти­ту­ту Мак­кей­на, за під­трим­ки фон­ду «Від­крий Укра­ї­ну» пре­зен­ту­вав у Ки­є­ві свою книж­ку «По­вер­не­н­ня до стри­му­ва­н­ня: бо­роть­ба з ре­жи­мом Пу­ті­на». Ти­ждень обго­во­рив із ним по­дро­би­ці цьо­го ви­да­н­ня, стан справ у Дер­жав­но­му де­пар­та­мен­ті США та май­бу­тнє аме­ри­кан­ської між­на­ро­дної по­лі­ти­ки.

У книж­ці ви по­ка­зу­є­те де­які ха­ра­кте­ри­сти­ки Пу­ті­на та йо­го ре­жи­му. Чи ро­зу­мі­ють аме­ри­кан­ські по­лі­ти­ки, із ким на­справ­ді ма­ють спра­ву?

— Я га­даю, вар­то по­ці­ка­ви­ти­ся за­ява­ми ба­га­тьох аме­ри­кан­ських чи­нов­ни­ків, зокре­ма й під час за­слу­хо­ву­вань у Се­на­ті для під­твер­дже­н­ня їхньо­го при­зна­че­н­ня на від­по­від­ні по­са­ди. Я маю на ува­зі Нік­кі Гей­лі, Ре­кса Тіл­лер­со­на, Джейм­са Мет­ті­са, Май­ка Пом­пео. Усі во­ни бу­ли аб­со­лю­тно чі­ткі та від­вер­ті що­до за­гро­зи, якою є Ро­сія, усі кри­ти­ку­ва­ли Пу­ті­на та йо­го ре­жим. Ві­це-пре­зи­дент Пенс від­ві­дав Есто­нію, Гру­зію та Чор­но­го­рію влі­тку, що та­кож бу­ло зро­зумі­лим си­гна­лом. Він за­свід­чив під­трим­ку пра­гнень Гру­зії всту­пи­ти до НАТО, пев­ним чи­ном це мо­жна за­сто­су­ва­ти й для Укра­ї­ни. Якщо по­ди­ви­ти­ся на Кон­грес США, то ба­чи­мо, що бу­ло ухва­ле­но по­ста­но­ви про вве­де­н­ня до­да­тко­вих сан­кцій про­ти ре­жи­му Пу­ті­на. Усе це ду­же по­зи­тив­но. Крім то­го, від­бу­ло­ся при­зна­че­н­ня спец­пред­став­ни­ка Кур­та Вол­ке­ра, мо­го дру­га, яко­го я вва­жаю над­зви­чай­ним. Він ка­же пра­виль­ні ре­чі й аб­со­лю­тно то­чно пред­став­ляє ін­те­ре­си Укра­ї­ни. Він зда­тний до­не­сти гір­ку прав­ду про те, де на­справ­ді про­бле­ми й хто від­по­від­ає за них. І це Мо­сква. Що­до пре­зи­ден­та Трам­па та йо­го за­яв, які по­стій­но бу­ли м’якими до Пу­ті­на та Ро­сії, то я по­го­джу­ся з кан­ди­да­том і пре­зи­ден­том Трам­пом у то­му, що бу­ло б ду­же до­бре, як­би США та РФ зна­йшли спіль­ну мо­ву й змо­гли ді­я­ти ра­зом. Усім це спо­до­ба­ло­ся б. На­віть Укра­ї­на під­три­ма­ла б. Однак я впев­не­ний, що за чин­ної вла­ди в Крем­лі це не­мо­жли­во.

Лі­дер, яким став Пу­тін що­най­мен­ше з 2004 ро­ку, пі­сля тра­ге­дії в Бе­сла­ні, по­стій­но на­по­ля­гає, що зов­ні­шні си­ли на­ма­га­ю­ться від­ку­си­ти шма­ток Ро­сії. По­тім був йо­го ви­ступ на Мюн­хен­ській кон­фе­рен­ції з без­пе­ки у 2007-му, пі­сля яко­го він і по­ни­ні вва­жає США, НАТО та Єв­ро­пей­ський Со­юз за­гро­за­ми для Ро­сії. Пу­тін по­тре­бує по­стій­но­го про­су­ва­н­ня мі­фу, сво­єї те­о­рії про зов­ні­шні не­без­пе­ки для кра­ї­ни, для то­го щоб ви­прав­да­ти свій ав­то­ри­тар­ний кон­троль удо­ма. І до­ки це акту­аль­но, я не ба­чу, як ми мо­же­мо ма­ти нор­маль­ні від­но­си­ни з ро­сі­я­на­ми. По­ки що не зда­ю­ся у сво­є­му став­лен­ні до Ро­сії за­га­лом. Це ду­же ва­жли­во — від­окрем­лю­ва­ти на­се­ле­н­ня від вла­ди. Я вва­жаю, що ре­аль­ний рі­вень під­трим­ки

Пу­ті­на се­ред ро­сій­сько­го на­се­ле­н­ня не над­то ви­со­кий, і як­би бу­ли че­сні ви­бо­ри й справ­жня аль­тер­на­ти­ва йо­му, він усе ще міг би пе­ре­мог­ти, але не зі зви­чним ре­зуль­та­том 80% і біль­ше.

Тож се­ред біль­шо­сті ви­со­ко­по­са­дов­ців Спо­лу­че­них Шта­тів і се­ред Кон­гре­су є ко­ре­ктне ро­зу­мі­н­ня, ким са­ме є Пу­тін. Я не знаю, чи це роз­ді­ляє та­кож пре­зи­дент, однак ві­це-пре­зи­дент, на мою дум­ку, має схо­же став­ле­н­ня. Крім то­го, не мо­жна за­бу­ва­ти про збіль­ше­н­ня екс­пор­ту аме­ри­кан­ських енер­го­но­сі­їв, се­ред яких по­став­ки ву­гі­л­ля в Укра­ї­ну або скра­пле­но­го при­ро­дно­го га­зу до кра­їн Бал­тії. Це та­кож впли­ває на РФ, що теж по­зи­тив­ний знак. Не менш ва­жли­ве й збіль­ше­н­ня вій­сько­вої при­су­тно­сті в Єв­ро­пі. Ви­ко­на­н­ня та про­дов­же­н­ня Адмі­ні­стра­ці­єю сан­кцій ка­же біль­ше, ніж сло­ва.

По­бу­тує дум­ка, що ін­ко­ли за­хі­дні по­лі­ти­ки по­ми­ля­ю­ться, на­ма­га­ю­чись ді­я­ти з Ро­сі­єю м’яко, ци­ві­лі­зо­ва­но та ди­пло­ма­ти­чно, то­ді як ро­сі­я­ни ро­зу­мі­ють і по­ва­жа­ють тіль­ки си­лу.

— Я по­го­джу­ся. Вва­жаю, що Пу­тін ша­нує си­лу, те, ко­ли хтось, на ко­го він на­ва­жив­ся ти­сну­ти, зав­дає щось у від­по­відь. Він екс­плу­а­тує слаб­кість, яку ба­чить у за­хі­дних та ін­ших кра­ї­нах. То­му у сво­їй книж­ці я на­по­ля­гаю на су­во­рі­шо­му сти­лі вза­є­мо­дії з Мо­сквою. Нам тре­ба збіль­шу­ва­ти сан­кції за­мість зви­чай­но­го про­дов­же­н­ня на­яв­них, бо так ми втра­ча­є­мо ар­гу­мен­ти в цьо­му спо­рі.

Пу­тін має зна­ти й очі­ку­ва­ти: якщо він не змі­нить сво­єї по­ве­дін­ки, то отри­має жорс­ткі­ші сан­кції. І ми по­вин­ні й да­лі по­стій­но ти­сну­ти та­ким чи­ном. Сан­кції ді­ють. Зни­же­н­ня ці­ни на на­фту має не­аби­який ефект. Хо­ча, на мій по­гляд, він цьо­го не че­кав. Пу­тін вза­га­лі не очі­ку­вав сан­кцій, адже пі­сля вій­ни в Гру­зії не бу­ло жо­дної ре­а­кції. Я та­кож роз­ді­ляю від­по­від­аль­ність Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та Бу­ша-мо­лод­шо­го, у якій то­ді пра­цю­вав. Бу­ло ба­га­то рі­зних об­ста­вин: за­вер­шу­ва­ла­ся йо­го ка­ден­ція, вій­на три­ва­ла ли­ше п’ять днів, практично без жертв, якщо по­рів­ню­ва­ти з кіль­кі­стю по­стра­жда­лих у Си­рії або Укра­ї­ні. Усе за­кін­чи­ло­ся за­над­то швид­ко, дав­ши змо­гу Ро­сії про­дов­жи­ти свою пов­зу­чу оку­па­цію гру­зин­ських те­ри­то­рій. То­ді за своє втру­ча­н­ня в Гру­зію РФ не отри­ма­ла жо­дної про­ти­дії з бо­ку США. А пі­сля цьо­го при­йшла Адмі­ні­стра­ція Оба­ми. Не ми­ну­ло на­віть одно­го ро­ку, як та за­го­во­ри­ла про по­лі­ти­ку пе­ре­за­ван­та­же­н­ня, фа­кти­чно за­яв­ля­ю­чи, що втру­ча­н­ня в Гру­зію про­сто зні­ма­ють із по­ряд­ку ден­но­го. Во­ни ні­ко­ли не ди­ви­ли­ся на­зад. І в Мо­скві зро­зумі­ли, що Аме­ри­ці ці від­но­си­ни по­трі­бні біль­ше, ніж Крем­лю. По­ки ми ство­рю­є­мо та­ке вра­же­н­ня, нам не пе­ре­мог­ти. Хо­ча йде­ться не про зма­га­н­ня, у яко­му мо­жна про­гра­ти чи ви­гра­ти, у цьо­му за­ці­кав­ле­ні всі. Хо­ча ін­ко­ли на­ша по­лі­ти­ка ро­бить тіль­ки гір­ше.

Ви вва­жа­є­те, що но­ва Адмі­ні­стра­ція зда­тна гра­ти жорс­ткі­ше?

— Зно­ву, якщо по­ди­ви­ти­ся на дії Адмі­ні­стра­ції, во­ни кра­щі, ніж сло­ва, які ка­же пре­зи­дент. Якщо ухва­лять по­ря­док за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій, це ста­не ще одним під­твер­дже­н­ням, що во­ни три­ма­ю­ться жорс­ткі­шої лі­нії. Кон­грес вже по­ка­зав се­бе кра­щим у цьо­му. Маю на ува­зі 2012 рік, ко­ли цей ор­ган за ча­сів Оба­ми зміг по­до­ла­ти йо­го Адмі­ні­стра­цію й ухва­ли­ти Акт Ма­ґніт­ско­го. Кон­грес ду­же силь­ний у цьо­му, однак са­ме Адмі­ні­стра­ція від­по­від­ає за ви­ко­на­н­ня сан­кцій. За­раз він ти­сне на неї, ви­ма­га­ю­чи від­по­віді що­до за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій.

Ін­ше пи­та­н­ня, яке без­по­се­ре­дньо тор­ка­є­ться Укра­ї­ни: чи за­твер­дить пре­зи­дент Трамп на­да­н­ня ле­таль­но­го озбро­є­н­ня. Із 2014 ро­ку я на­по­ля­гав на то­му. Це ли­ше до­по­мо­га укра­їн­цям за­хи­сти­ти свою кра­ї­ну, во­на не має ата­ку­ю­чої спря­мо­ва­но­сті, й це про­пи­са­но в на­ших зо­бов’яза­н­нях від­по­від­но до Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. Укра­ї­на не про­сить аме­ри­кан­ських вій­сько­вих, що ма­ють за неї би­ти­ся, а ли­ше про­ти­тан­ко­ві ра­ке­ти, ан­ти­ра­да­ри та ін­ші си­сте­ми, обо­рон­ні за сво­їм при­зна­че­н­ням. Якщо РФ не від­прав­ля­ти­ме сво­їх тан­ків до Укра­ї­ни й не за­лі­та­ти­ме на ва­шу те­ри­то­рію, за­гро­зи зни­кнуть. Укра­ї­на за­раз на пе­ре­до­вій за­хи­щає За­хід від ро­сій­ської агре­сії. І, як на ме­не, най­мен­ше, що ми мо­же­мо зро­би­ти, — це до­по­мог­ти вам бо­ро­ни­ти ва­шу зем­лю. Мі­ністр обо­ро­ни Мет­тіс був у Ки­є­ві й го­во­рив про це, Курт Вол­кер та­кож, Дер­жде­пар­та­мент, схо­же, під­три­мує та­ку ідею. Але я не знаю, ко­ли Бі­лий дім на­ре­шті ви­зна­чи­ться. Оба­ма був про­ти цьо­го, не­зва­жа­ю­чи на під­трим­ку в Кон­гре­сі. Ві­це-пре­зи­дент, держ­се­кре­тар, мі­ністр обо­ро­ни, го­ло­ва об’єд­на­но­го ко­мі­те­ту на­чаль­ни­ків шта­бів — усі во­ни бу­ли за. По­при це, Оба­ма від­мо­вив­ся, і я вва­жаю це жа­хли­вою по­мил­кою з йо­го бо­ку.

Які за­хо­ди мо­жуть бу­ти ефе­ктив­ни­ми у вре­гу­лю­ван­ні ро­сій­сько-укра­їн­сько­го кон­флі­кту? Вій­сько­ві, ди­пло­ма­ти­чні чи еко­но­мі­чні?

— Як я за­зна­чив, роз­ши­ре­н­ня сан­кцій ду­же ва­жли­ве. Ко­жні кіль­ка мі­ся­ців, якщо Ро­сія від­мов­ля­є­ться ви­ко­ну­ва­ти мін­ські до­мов­ле­но­сті (які, я вва­жаю, ма­ють бу­ти ска­со­ва­ні, адже во­ни не пра­цю­ють), ми ма­є­мо збіль­шу­ва­ти сан­кції. У сер­пні 2014-го Мінськ-1 під­пи­са­ли, і він не пра­цює. Мінськ-2 був ухва­ле­ний у лю­то­му 2015-го й та­кож не пра­цює. У якийсь мо­мент ми ма­є­мо зро­зу­мі­ти, що по­трі­бно бу­ти кре­а­тив­ні­ши­ми, щоб ство­ри­ти Мінськ-3 чи щось ін­ше. Або ти­сну­ти біль­ше на Кремль. І, як на ме­не, вве­де­н­ня до­да­тко­вих сан­кцій — це єди­ний шлях вирішення про­бле­ми, адже за­раз ро­сі­я­ни не від­чу­ва­ють до­ста­тньо ти­ску для змі­ни сво­єї по-

ве­дін­ки. По­ки не бу­де біль­ше сан­кцій, по­ки во­ни не ста­нуть більш жорс­тки­ми та все­ося­жни­ми, Мо­сква не ма­ти­ме до­ста­тньо при­чин за­бра­ти­ся з Укра­ї­ни. І щоб бу­ло зро­зумі­ло, я вра­хо­вую в цьо­му про­це­сі й Крим, хо­ча він не зга­ду­є­ться в мін­ських до­мов­ле­но­стях. Однак ні США, ні ін­ші кра­ї­ни не ма­ють ви­зна­ва­ти ро­сій­ську ане­ксію. Це не­за­кон­но, це пе­ре­ма­льо­вує кар­ту Єв­ро­пи та по­ру­шує прин­ци­пи су­ве­рен­но­сті й те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті.

У ди­пло­ма­ти­чно­му сен­сі ми ма­є­мо й да­лі під­три­му­ва­ти Укра­ї­ну. Тре­ба зро­би­ти все, щоб бу­ло зро­зумі­ло: ми на бо­ці Укра­ї­ни в цій кри­зі. І що це Ро­сія на­па­ла на Укра­ї­ну, а не нав­па­ки. По­трі­бно зу­пи­ни­ти ре­а­лі­за­цію про­е­ктів на кшталт «Пів­ні­чний по­тік-2». Це жа­хли­ва ідея, не­по­трі­бна на­віть з еко­но­мі­чно­го по­гля­ду. І во­на шко­дить Укра­ї­ні. Та не ли­ше їй, а ще й Поль­щі, кра­ї­нам Бал­тії та на­віть Ні­меч­чи­ні, бо ро­бить ФРН більш за­ле­жною без­по­се­ре­дньо від РФ. А ще нам ва­жли­во ро­зі­бра­ти­ся на За­хо­ді зі сво­ї­ми про­бле­ма­ми. Пу­тін най­біль­ше екс­пор­тує ко­ру­пцію, однак це ми її ім­пор­ту­є­мо, до­зво­ля­є­мо та­ке у

УКРА­Ї­НА ЗА­РАЗ НА ПЕ­РЕ­ДО­ВІЙ ЗА­ХИ­ЩАЄ ЗА­ХІД ВІД РО­СІЙ­СЬКОЇ АГРЕ­СІЇ. І, ЯК НА МЕ­НЕ, НАЙ­МЕН­ШЕ, ЩО МИ МО­ЖЕ­МО ЗРО­БИ­ТИ, — ЦЕ ДО­ПО­МОГ­ТИ ВАМ БО­РО­НИ­ТИ ВА­ШУ ЗЕМ­ЛЮ

сво­їх кра­ї­нах. Тож тре­ба ре­мон­ту­ва­ти на­шу си­сте­му. Пу­тін і йо­го ре­жим не мо­жуть де­мо­ні­зу­ва­ти За­хід, роз­гля­да­ти нас як за­гро­зу, за­яв­ля­ти про те, що ми на­ма­га­є­мо­ся за­пу­сти­ти «ко­льо­ро­ві» ре­во­лю­ції про­ти Ро­сії й во­дно­час вкла­да­ти гро­ші на За­хо­ді, від­прав­ля­ти вчи­ти­ся до нас сво­їх ді­тей, ку­пу­ва­ти не­ру­хо­мість. То­му ми ма­є­мо кра­ще по­пра­цю­ва­ти й пе­ре­ко­на­ти­ся, що ці ко­рум­по­ва­ні гро­ші не отру­ю­ють на­шу си­сте­му.

Пів­ро­ку то­му Трамп за­про­по­ну­вав сер­йо­зне змен­ше­н­ня між­на­ро­дної до­по­мо­ги, яку ба­га­то хто вва­жає м’якою си­лою Аме­ри­ки. Що це мо­же озна­ча­ти для аме­ри­кан­ської між­на­ро­дної по­лі­ти­ки? Яка рі­зни­ця по­рів­ня­но з ча­са­ми Оба­ми та де­мо­кра­тів?

— Я вва­жаю, що вре­шті-решт Кон­грес за­ли­шить біль­шу ча­сти­ну фінансування, які про­по­ну­ва­ла ска­су­ва­ти Адмі­ні­стра­ція Трам­па. Є по­ту­жна під­трим­ка цьо­го в Се­на­ті та Па­ла­ті пред­став­ни­ків. Ке­рів­ни­ки Пен­та­го­на, чин­ні та ко­ли­шні, за­зна­ча­ли, що в ра­зі змен­ше­н­ня між­на­ро­дної до­по­мо­ги по­трі­бно збіль­шу­ва­ти ви­тра­ти обо­рон­но­го ві­дом­ства. Адже Пен­та­гон зі­ткне­ться з біль­шою кіль­кі­стю криз, які тре­ба бу­де ви­рі­шу­ва­ти. Го­лов­на ідея між­на­ро­дної до­по­мо­ги якраз і по­ля­гає в стри­му­ван­ні від ви­бу­ху. То­му вва­жаю, що 30-від­со­тко­во­го змен­ше­н­ня, на яко­му на­по­ля­га­ла Адмі­ні­стра­ція, не від­бу­де­ться. Во­дно­час пі­сля та­ко­го рі­ше­н­ня Адмі­ні­стра­ція ще має ро­зум­но ви­тра­ти­ти ре­сур­си. На чо­лі Агент­ства з між­на­ро­дно­го роз­ви­тку чу­до­ва лю­ди­на Марк Ґрін. Він ро­зу­міє ва­жли­вість до­по­мо­ги. То­му я очі­кую, що м’яка си­ла й да­лі бу­де клю­чо­вою ча­сти­ною між­на­ро­дної по­лі­ти­ки США. Джордж Буш-мо­лод­ший і йо­го Адмі­ні­стра­ція ба­га­то го­во­ри­ли про сво­бо­ду. Буш щи­ро в це ві­рив осо­би­сто, однак вій­на в Іра­ку зі­псу­ва­ла йо­му кар­ти­ну, дис­кре­ди­ту­ва­ла ідею про­су­ва­н­ня де­мо­кра­тії. Ба­рак Оба­ма за п’ять днів до то­го, як ста­ти пре­зи­ден­том, ска­зав: «Ми не мо­же­мо нав’язу­ва­ти де­мо­кра­тію під ду­лом пі­сто­ле­та». Він мав ра­цію. Але по­тім Оба­ма ви­явив за­ма­ло за­ці­кав­ле­но­сті в пи­та­н­нях де­мо­кра­тії та пра­вах лю­ди­ни. У ни­ні­шньої Адмі­ні­стра­ції ще мен­ше ін­те­ре­су до цьо­го. Але якщо ми зу­пи­ни­мо під­трим­ку де­мо­кра­ти­чних сил, світ ста­не не та­ким без­пе­чним. Де­ся­ти­лі­т­тя­ми США під­три­му­ва­ли де­мо­кра­тію, і я спо­ді­ва­ю­ся, ми до цьо­го по­вер­не­мо­ся.

Від­чу­ва­є­ться, що є рі­зни­ця в то­му, як Адмі­ні­стра­ція США та її по­лі­ти­чний істе­блі­шмент став­ля­ться до Укра­ї­ни й ін­ших кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи, що є чле­на­ми НАТО. Во­дно­час не бе­ре­ться до ува­ги, що Укра­ї­на мо­же ко­лись ви­йти із сі­рої зо­ни та при­єд­на­ти­ся до за­хі­дно­го клу­бу. Це пра­виль­не від­чу­т­тя? Як нам по­до­ла­ти цю рі­зни­цю?

— Ма­є­мо по­вер­ну­ти­ся на­зад до 2008 ро­ку, ко­ли Укра­ї­на та Гру­зія удвох по­про­си­ли план дій що­до член­ства в НАТО. На­то­мість со­ю­зни­ки, зокре­ма Ні­меч­чи­на, від­мо­ви­ли в цьо­му. Во­ни по­го­ди­ли­ся, що ко­лись Гру­зія та Укра­ї­на мо­жуть ста­ти чле­на­ми Альян­су. І в та­ко­му про­це­сі ма­є­мо ду­же по­віль­ний рух. Одна з про­блем — це брак під­трим­ки що­до цьо­го всту­пу се­ред укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня. Ситуація змі­ни­ла­ся пі­сля по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії. Те­пер ви ма­є­те біль­ше ніж 50% тих, хто ви­сту­пає за та­кий крок, вва­жаю це ду­же по­зи­тив­ною змі­ною. У пев­но­му сен­сі Пу­тін зро­бив для єднання кра­ї­ни біль­ше, ніж хтось ін­ший. Ще одна при­чи­на в то­му, що Укра­ї­на ста­ла жер­твою по­га­них сто­сун­ків між Мер­кель і Са­а­ка­шві­лі. То­ді кра­ї­ни бу­ли як пев­ний ду­ет, Укра­ї­на не всту­пи­ла б до Альян­су без Гру­зії та нав­па­ки. США ви­рі­ши­ли не від­да­ва­ти пе­ре­ва­ги жо­дній із кра­їн. Однак Мер­кель і Са­а­ка­шві­лі ма­ли ду­же по­га­ні сто­сун­ки, зре­штою во­на не під­три­ма­ла на­мі­рів кра­ї­ни. Однак по­лі­ти­ка НАТО з мо­мен­ту йо­го ство­ре­н­ня — три­ма­ти від­чи­не­ни­ми две­рі для всіх кра­їн, які ма­ють ба­жа­н­ня при­єд­на­ти­ся. По­ки кра­ї­на це хо­че, ми по­вин­ні ді­я­ти пра­виль­но. Ста­т­тя 5 зро­би­ла Есто­нію, Ли­тву та Ла­твію більш без­пе­чни­ми, ніж як­би во­ни за­ли­ши­ли­ся по­за Альян­сом, осо­бли­во в ці дні. Ми ма­є­мо ство­ри­ти якусь до­ро­жню кар­ту, сфор­му­лю­ва­ти кон­кре­тні кри­те­рії для Укра­ї­ни, щоб кін­це­вим ре­зуль­та­том ста­ло при­єд­на­н­ня до НАТО. Це зро­бить кра­ї­ну без­пе­чні­шою та за­хи­ще­ні­шою. Ко­ли Ні­меч­чи­на всту­пи­ла до Альян­су в 1955 ро­ці, во­на бу­ла роз­ді­ле­на на За­хі­дну та Схі­дну ча­сти­ни, що то­ді не за­ва­ди­ло їй ста­ти чле­ном ор­га­ні­за­ції.

Як ви вва­жа­є­те, чи мо­же по­то­чний брак пер­со­на­лу в Дер­жав­но­му де­пар­та­мен­ті ста­но­ви­ти сер­йо­зну за­гро­зу для аме­ри­кан­ської між­на­ро­дної по­лі­ти­ки? У чо­му при­чи­на цьо­го яви­ща?

— Не­що­дав­но до ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків узяв­ся Вес Мі­тчелл, но­вий по­мі­чник Дер­жав­но­го се­кре­та­ря США з пи­тань Єв­ро­пи та Єв­ра­зії. Він за­мі­нив Ві­кто­рію Ну­ланд. Мі­тчелл чу­до­ва лю­ди­на, він ду­же до­бре знає ре­гіон і ро­зу­міє за­гро­зу, яку ста­но­вить ре­жим Пу­ті­на. Вва­жаю, пре­кра­сно, що він обі­ймає та­ку по­са­ду. Однак на­справ­ді ми ма­є­мо зна­чний де­фі­цит пра­ців­ни­ків у де­пар­та­мен­ті. Я не пам’ятаю, щоб це від­бу­ва­ло­ся ра­ні­ше. За­над­то ба­га­то віль­них по­сад. Не то­му, що Се­нат бло­кує при­зна­че­н­ня лю­дей, а то­му, що Бі­лий дім та Дер­жде­пар­та­мент про­сто не ви­су­ва­ють кан­ди­да­тів. Це де­мо­ра­лі­зує пра­ців­ни­ків Дер­жде­пу, ли­шає по­соль­ства та ін­ші ор­га­ни не­ви­зна­че­ни­ми в то­му, хто ни­ми ке­рує. Це ве­ли­ка про­бле­ма.

Що­до при­чин та­ких тру­дно­щів: де­хто не під­три­мує Трам­па, то­му їм не про­по­ну­ва­ти­муть по­са­ди, що ціл­ком ло­гі­чно. Це їхнє пра­во. Держ­се­кре­тар Тіл­лер­сон на­го­ло­шу­вав на по­тре­бі ре­ор­га­ні­зу­ва­ти Дер­жав­ний де­пар­та­мент, однак про­бле­ма в то­му, що світ не зу­пи­ни­ться й не по­че­кає, по­ки ми зро­би­мо пе­ре­тво­ре­н­ня. Нам слід змі­ню­ва­ти­ся й одно­ча­сно при­зна­ча­ти лю­дей на по­са­ди. На­віть якщо зро­би­мо пев­ні пе­ре­мі­ще­н­ня, все одно є де­які клю­чо­ві по­зи­ції, які ма­ють бу­ти завжди за­пов­не­ні. Це по­ру­шує пи­та­н­ня що­до лі­дер­ства Тіл­лер­со­на в Де­пар­та­мен­ті. Я хо­чу, щоб він упо­рав­ся із цим, нам вкрай не­об­хі­дний пов­ні­стю уком­пле­кто­ва­ний Дер­жав­ний де­пар­та­мент, щоб Спо­лу­че­ні Шта­ти мо­гли про­ва­ди­ти між­на­ро­дну по­лі­ти­ку якнай­кра­ще.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.