ПРИСТРАСТІ ЗА ФЕМІДОЮ

Ukrainskiy Tyzhden - - Front Page - Ста­ні­слав Ко­злюк

Су­до­ва гіл­ка вла­ди ні­ко­ли не мо­гла по­хва­ли­ти­ся ве­ли­кою по­пу­ляр­ні­стю. Про про­да­жність та упе­ре­дже­ність укра­їн­ських суд­дів у нас прийня­то го­во­ри­ти як про всім ві­до­ме й зро­зумі­ле яви­ще. Ро­звер­ну­ти Фе­мі­ду облич­чям до лю­дей ма­ла б су­до­ва ре­фор­ма. Тим біль­ше що одна з де­кла­ро­ва­них вла­дою ці­лей змін — по­вер­не­н­ня до­ві­ри до су­до­вої гіл­ки вла­ди.

Однак тут є один ню­анс: «ре­фор­ма» су­дів май­же ро­ве­сни­ця не­за­ле­жно­сті. Впер­ше кон­це­пція змін до си­сте­ми з’яви­ла­ся да­ле­ко­го 1992-го. А по­тім 2001-го. А зго­дом 2006-го. Апо­фе­о­зом ві­трів змін став го­ре­зві­сний 2010й. Са­ме то­ді Вер­хов­на Ра­да ухва­ли­ла но­вий за­кон про су­до­устрій і ста­тус суд­дів. Фа­кти­чно то­ді ж під кон­троль вла­дної вер­хів­ки по­тра­пи­ла вся су­до­ва си­сте­ма кра­ї­ни. За актив­ною уча­стю Ан­дрія Пор­тно­ва, що ві­до­мий як «юрист вла­ди Яну­ко­ви­ча», під­чи­сти­ли низ­ку су­дів, зокре­ма й то­ді­шній Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни (ВСУ). На мі­сця не­ло­яль­них на­би­ра­ли сим­па­ти­ків ре­жи­му Яну­ко­ви­ча. А вже зга­да­на су­до­ва ре­фор­ма 2010-го оста­то­чно до­би­ла на­яв­ну на той час си­сте­му су­до­чин­ства, зро­бив­ши її ціл­ком кон­тро­льо­ва­ною, оскіль­ки ка­дро­ві пи­та­н­ня ви­рі­шу­ва­ли­ся че­рез Ви­щу ква­лі­фі­ка­цій­ну ко­мі­сію суд­дів та Ви­щу ра­ду юсти­ції, на яку Пор­тнов, як по­дей­ку­ють, мав вплив. А вже їхні рі­ше­н­ня за­твер­джу­ва­ли­ся ука­за­ми га­ран­та Кон­сти­ту­ції, тоб­то Ві­кто­ром Яну­ко­ви­чем. За та­ких умов суд­ді потрапили у від­чу­тну за­ле­жність від вла­ди. А це, сво­єю чер­гою, да­ва­ло змо­гу ви­но­си­ти «пра­виль­ні» й «по­трі­бні» ухва­ли. Во­дно­час, щоб уни­кну­ти не­спо­ді­ва­нок у рі­ше­н­нях Фе­мі­ди, ство­ри­ли Ви­щий спе­ці­а­лі­зо­ва­ний суд з роз­гля­ду ци­віль­них та кри­мі­наль­них справ. Він пе­ре­брав на се­бе низ­ку пов­но­ва­жень ВСУ (що мав бу­ти остан­ньою су­до­вою ін­стан­ці­єю), пра­ців­ни­кам яко­го не над­то по­до­ба­ли­ся вла­дні іні­ці­а­ти­ви. Чи бу­ли суд­ді Ви­що­го спец­су­ду ло­яль­ни­ми до вла­ди — пи­та­н­ня ри­то­ри­чне.

Оче­ви­дно, що ру­чну су­до­ву си­сте­му ство­рю­ва­ли аж ні­як не для за­хи­сту прав і сво­бод гро­ма­дян. Під час ка­ден­ції Яну­ко­ви­ча її рад­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли як при­двор­но­го Цер­бе­ра для ви­рі­ше­н­ня пи­тань із «не­бла­го­на­дій­ни­ми» та об­сто­ю­ва­н­ня сво­їх ін­те­ре­сів. При­кла­дів ви­ста­чає, по­чи­на­ю­чи від пе­ре­слі­ду­ва­н­ня ря­до­вих акти­ві­стів у ра­йон­них су­дах і за­кін­чу­ю­чи ска­су­ва­н­ням по­лі­ти­чної ре­фор­ми 2004-го. На­га­да­є­мо, то­ді Кон­сти­ту­цій­ний Суд ви­рі­шив від­ко­ти­ти в часі змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну й по­вер­нув Яну­ко­ви­чу пов­но­ва­же­н­ня Ле­о­ні­да Ку­чми, зокре­ма й то­таль­ну вла­ду над си­ло­ви­ми стру­кту­ра­ми. Во­дно­час, акти­ві­стів су­до­ва си­сте­ма пе­ре­слі­ду­ва­ла за друк фут­бо­лок із пре­зи­ден­том та обра­зли­ві для га­ран­та на­пи­си, за гра­фі­ті з чер­во­ни­ми ця­тка­ми на ло­бі, на­віть за зрі­за­н­ня стрі­чок із прі­зви­щем Яну­ко­ви­ча з пам’ятних він­ків. Чо­го тіль­ки вар­та істо­рія 63-рі­чної Га­ли­ни Швид­кої, яка за свій вчи­нок отри­ма­ла 10 діб адмі­ні­стра­тив­но­го аре­шту. «Ра­ду­ва­ла» си­сте­ма й не­при­че­тних до по­лі­ти­ки. Ви­ста­ча­ло на­пів­мі­фі­чних істо­рій по те, як один ві­до­мий су­д­дя одно­го ві­до­мо­го ра­йон­но­го су­ду ві­ді­брав ру­хо­ме й не­ру­хо­ме май­но ні­би­то че­рез бор­го­ві зо­бов’яза­н­ня, не під­твер­дже­ні до­ку­мен­та­ми. А Апе­ля­цій­ний суд, по­при ве­ли­ке зди­ву­ва­н­ня, все ж та­ки за­ли­шив рі­ше­н­ня в си­лі. Очі­ку­ва­но, що та­кий су­до­вий аб­сурд по­ро­джу­вав ба­га­то на­ро­дно­го кре­а­ти­ву: на­при­клад, у со­цме­ре­жах про­ку­ро­рам і су­д­дям про­по­ну­ва­ли по­ка­ра­ти ві­нок, який сво­го ча­су впав на пре­зи­ден­та під час уро­чи­сто­стей.

Не до смі­ху ста­ло взим­ку 2013–2014-го. Са­ме то­ді су­до­ва си­сте­ма ім. Пор­тно­ва по­ка­за­ла се­бе у всій кра­сі. За­бо­ро­ни мі­тин­гів і про­те­стів, при­тя­гну­ті за ву­ха обви­ну­ва­че­н­ня в під­го­тов­ці ма­со­вих за­во­ру­шень, за які акти­ві­стам за­гро­жу­ва­ли ціл­ком ре­аль­ні 15-рі­чні тю­рем­ні стро­ки, фаль­си­фі­ко­ва­ні ра­пор­ти й про­то­ко­ли, не­прав­ди­ві свід­че­н­ня, на осно­ві яких суд­ді ви­но­си­ли рі­ше­н­ня, скар­ги де­яких суд­дів на роз­на­ряд­ки з Бан­ко­вої що­до тих чи ін­ших су­до­вих про­це­сів… А вже пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті ті са­мі су­ди взя­ли­ся актив­но за­тя­гу­ва­ти роз­гля­ди, які сто­су­ва­ли­ся пра­во­охо­рон­ців, при­че­тних до зга­да­них ви­ще по­дій.

Під га­слом змі­ни й очи­ще­н­ня су­до­вої си­сте­ми у 2015-му стар­ту­ва­ла чер­го­ва ре­фор­ма. Вла­да обіцяла пе­ре­вір­ку одіозних персоналій, перезапуск Вер­хов­но­го Су­ду та демонтаж су­до­вої си­сте­ми ім. Пор­тно­ва. Утім, змі­ни, вже тра­ди­цій­но, наштовхнулися на пе­ре­по­ни: брак суд­дів у су­дах пер­шої ін­стан­ції, спро­тив си­сте­ми до са­мо­очи­ще­н­ня, не­си­стем­ність за­про­ва­джу­ва­них змін, сум­нів­ні іні­ці­а­ти­ви, як- от адво­кат­ські мо­но­по­лії, дір­ки й від­вер­тий са­бо­таж у но­во­у­хва­ле­но­му за­ко­но­дав­стві. Ре­фор­ма по­вин­на за­че­пи­ти всі за­ці­кав­ле­ні сто­ро­ни: суд­дів, про­ку­ро­рів, адво­ка­тів, гро­мад­ськість. Ко­жна з них має свої спо­ді­ва­н­ня і свої «пас­тки», які мо­жуть зні­ве­лю­ва­ти ре­зуль­та­ти пе­ре­тво­рень.

ВЛА­ДА ОБІЦЯЛА ПЕ­РЕ­ВІР­КУ ОДІОЗНИХ ПЕРСОНАЛІЙ, ПЕРЕЗАПУСК ВЕР­ХОВ­НО­ГО СУ­ДУ ТА ДЕМОНТАЖ СУ­ДО­ВОЇ СИ­СТЕ­МИ ІМ. ПОР­ТНО­ВА. УТІМ, ЗМІ­НИ, ВЖЕ ТРА­ДИ­ЦІЙ­НО, НАШТОВХНУЛИСЯ НА ПЕ­РЕ­ПО­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.