Ко­ри­сний кон­гре­смен

Як зро­би­ти крок від по­мі­чни­ка «ястру­ба» Рейґа­на до «улю­бле­но­го кон­гре­сме­на Пу­ті­на»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Юрій Ла­па­єв

Пор­трет го­лов­но­го ло­бі­ста ска­су­ва­н­ня Акта Ма­ґніт­ско­го в США

Зі ста­рої фо­то­гра­фії на нас ди­ви­ться, тро­хи усмі­ха­ю­чись, бо­ро­да­тий чо­ло­вік се­ре­дньо­го ві­ку. На ньо­му тра­ди­цій­ний аф­ган­ський одяг: жи­ле­тка та ша­пка-па­куль. І не менш тра­ди­цій­ний для Аф­га­ні­ста­ну ав­то­мат Ка­ла­шні­ко­ва. Але він не мо­джа­хед і не бо­єць «Та­лі­ба­ну». Це Дей­на Ро­ра­ба­хер, аме­ри­кан­ський кон­гре­смен. Ре­спу­блі­ка­нець із со­ня­чної Ка­лі­фор­нії, який не­вдов­зі пі­сля сво­їх пер­ших ви­бо­рів узяв від­пус­тку та по­їхав бо­ро­ти­ся про­ти ко­му­ні­зму на бо­ці аф­ган­ських бій­ців. Зро­зумі­лий крок для ко­ли­шньо­го спе­ці­аль­но­го аси­стен­та ві­до­мо­го сво­єю во­йов­ни­чі­стю пре­зи­ден­та-ре­спу­блі­кан­ця Ро­наль­да Рейґа­на. У ми­ну­ло­му жур­на­ліст Ро­ра­ба­хер пи­сав текс­ти для ви­сту­пів пре­зи­ден­та, а пі­зні­ше ви­рі­шив і сам пі­ти в по­лі­ти­ку. За­раз Ро­ра­ба­хе­ру май­же 71 рік, він є одним із дов­го­жи­те­лів аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки. І хо­ча ко­лись йо­го на­віть про­по­ну­ва­ли зро­би­ти держ­се­кре­та­рем, на­сту­пним кар’єр­ним кро­ком не­за­ба­ром для ньо­го бу­де пен­сія. Утім, сьо­го­дні Дей­на мі­цно три­ма­є­ться за своє крі­сло, одно­ча­сно обі­йма­ю­чи по­са­ду го­ло­ви під­ко­мі­те­ту з пи­тань Єв­ро­пи, Єв­ра­зії та но­вих за­гроз при Ко­мі­те­ті з між­на­ро­дних від­но­син Па­ла­ти пред­став­ни­ків США.

Які ж за­гро­зи в Єв­ро­пі ба­чить лю­ди­на, що десь під Дже­ла­ла­ба­дом во­ю­ва­ла про­ти ра­дян­ської ар­мії? Пра­виль­но. Го­лов­на за­гро­за, за йо­го сло­ва­ми, — це озбро­є­ні нео­на­ци­сти, які при­йшли до вла­ди в Укра­ї­ні пі­сля Май­да­ну й те­пер в скла­ді при­ва­тних ар­мій олі­гар­хів без­кар­но зни­щу­ють мир­не на­се­ле­н­ня на Дон­ба­сі. При­найм­ні та­кі те­зи він озву­чив під час за­слу­хо­ву­вань Ві­кто­рії Ну­ланд і Са­ман­ти Па­вер. А єди­ним ми­ро­твор­цем, зда­тним на­ре­шті на­ве­сти по­ря­док у ре­гіо­ні, для ньо­го є Ро­сія. Він вва­жає, що не мо­жна обви­ну­ва­чу­ва­ти Кремль у втру­чан­ні в аме­ри­кан­ські ви­бо­ри, адже США та­кож не є ви­со­ко­мо­раль­ни­ми та не­вин­ни­ми й ча­сто до­зво­ля­ють со­бі втру­ча­н­ня в по­лі­ти­чні спра­ви ін­ших кра­їн. Йо­го дра­тує по­зи­ція аме­ри­кан­ських по­лі­ти­ків, які вва­жа­ють Мо­скву во­ро­гом, то­му він емо­цій­но на­по­ля­гає на не­об­хі­дно­сті ма­ти кра­щі від­но­си­ни з ро­сій­ською вла­дою. Пі­сля обра­н­ня До­наль­да Трам­па пре­зи­ден­том Ро­ра­ба­хер за­явив, що не­має ні­чо­го див­но­го в йо­го пра­гнен­ні дру­жи­ти з Ро­сі­єю. Звід­ки в «ястру­ба»-ре­спу­блі­кан­ця та­ка на­про­чуд не­зро­зумі­ла по­зи­ція?

Мо­жли­во, від­по­відь на це мо­жна зна­йти в не­що­дав­ніх по­ді­ях дов­ко­ла Акта Ма­ґніт­ско­го. У сво­є­му екс­клю­зив­но­му ко­мен­та­рі Ти­жню Білл Брав­дер за­зна­чив, що Пу­тін ду­же ба­жає зу­пи­ни­ти по­ши­ре­н­ня Акта Ма­ґніт­ско­го в но­вих кра­ї­нах і йо­го ім­пле­мен­та­цію там, де за­кон уже про­йшов. Для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться рі­зні ме­то­ди. На­сам­пе­ред по­гро­зи тим кра­ї­нам, які пла­ну­ють схва­ли­ти за­кон. Ча­сто ці по­гро­зи ре­аль­ні, як бу­ло зі ска­су­ва­н­ням мо­жли­во­сті вси­нов­лю­ва­ти ро­сій­ських си­ріт для гро­ма­дян США, в ін­ших ви­пад­ках — ли­ше по­ро­жні обі­цян­ки, як що­до Ка­на­ди, про­ти якої Ро­сія не зро­би­ла ні­чо­го. Брав­дер під­кре­слює, що та­кі по­гро­зи не змо­гли зу­пи­ни­ти США, Ве­ли­ку Бри­та­нію та Ка­на­ду, але спра­цю­ва­ли для Ір­лан­дії, яка від­мо­ви­ла­ся ви­зна­ва­ти Акт Ма­ґніт­ско­го.

Крім за­ля­ку­вань на дер­жав­но­му рів­ні Кремль за­сто­со­вує й дрі­бні­ші, але не менш ефе­ктив­ні за­со­би — ки­шень­ко­вих по­лі­ти­ків для транс­ля­ції по­трі­бних по­гля­дів. Як ста­ло ві­до­мо, під час сво­їх не­о­дно­ра­зо­вих по­до­ро­жей до РФ Дей­на Ро­ра­ба­хер ді­ста­вав ін­фор­ма­цію без­по­се­ре­дньо від ро­сій­ської вла­ди, зокре­ма від пра­ців­ни­ків Ге­не­раль­ної про­ку­ра­то­ри, а та­кож від до­ві­ре­ної осо­би Пу­ті­на — Вла­ді­мі­ра Яку­ні­на. То­го са­мо­го Яку­ні­на, ко­ли­шньо­го ке­рів­ни­ка ро­сій­ської за­лі­зни­ці, який кри­ти­ку­вав «нав’яза­не За­хо­дом су­спіль­ство спо­жи­ва­н­ня», а сам став ві­до­мим зав­дя­ки шу­бо­схо­ви­щу та над­зви­чай­но роз­кі­шно­му жи­т­тю й пі­зні­ше по­сів своє мі­сце в аме­ри­кан­сько­му сан­кцій­но­му списку. Крім Яку­ні­на кон­гре­смен устиг по­ба­чи­ти­ся з Дє­ні­сом Ка­ци­вом, бі­зне­сме­ном, си­ном ко­ли­шньо­го мі­ні­стра транс­пор­ту РФ, вла­сни­ком кі­пр­ської ком­па­нії Prevezon Holdings, яку в трав­ні 2017 ро­ку Спо­лу­че­ні Шта­ти обви­ну­ва­ти­ли у від­ми­ван­ні ко­штів. До ре­чі, ін­те­ре­си ці­єї ком­па­нії в США за­хи­ща­ла ро­сій­ська адво­ка­тка На­та­лія Вє­сєль­ні­цкая, яка ві­до­ма ще й тим, що бу­ла по­се­ре­дни­цею під час пе­ре­да­чі ком­про­ма­ту на Де­мо­кра­ти­чну пар­тію си­но­ві ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та До­наль­да Трам­па. Сам Ро­ра­ба­хер зі­знав­ся в та­ких зу­стрі­чах, утім, за­ува­жив, що ні­чо­го про­ти­прав­но­го на них не обго­во­рю­ва­ло­ся. Однак, по­вер­нув­шись до Шта­тів, він на­ма­гав­ся актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­да­ний ком­про­мат для ска­су­ва­н­ня Акта Ма­ґніт­ско­го.

Як вва­жає Білл Брав­дер, Ро­ра­ба­хер ду­же за­ці­кав­ле­ний у згор­тан­ні Акта, для чо­го актив­но по­ши­рює ме­се­джі ФСБ в Кон­гре­сі. Він дає свід­че­н­ня про­ти Ма­ґніт­ско­го та Брав­де­ра на рі­зних зу­стрі­чах се­ред кон­гре­сме­нів. Крім то­го, Дей­на був одним з ор­га­ні­за­то­рів зйо­мок і по­ка­зів спе­ці­аль­но­го філь­му-роз­слі­ду­ва­н­ня «Акт Ма­ґніт­ско­го. За ла­штун­ка­ми» («The Magnitsky Act. Behind the Scenes») що­до ді­яль­но­сті Брав­де­ра, який ні­би­то на­дає пе­ре­кон­ли­ві свід­че­н­ня в йо­го ша­храй­стві. За сло­ва­ми са­мо­го Брав­де­ра, зав­да­н­ням Дей­ни бу­ло ви­кре­сли­ти ім’я Ма­ґніт­ско­го із за­ко­ну. Фа­кти­чно він ви­ко­ри­сто­ву­вав той са­мий на­бір за­со­бів, що й по­стра­жда­лий ін­ве­стор.

На­при­клад, Ро­ра­ба­хер шу­кав і на­ймав ло­бі­стів, щоб ді­ста­ти­ся до клю­чо­вих по­ста­тей у Се­на­ті та Кон­гре­сі. Во­ни, сво­єю чер­гою, на­ма­га­ли­ся по­ши­ри­ти ро­сій­ський по­гляд на по­дії дов­ко­ла вби­то­го юри­ста, до­ве­сти, що він на­справ­ді був ли­ше кра­ді­єм. Одним із най­ці­ка­ві­ших та­ких ло­бі­стів був Рі­нат Ахмє­тшин. Офі­цій­но йо­го найня­ла НГО Дє­ні­са Ка­ци­ва, яка офі­цій­но за­йма­ла­ся від­нов­ле­н­ням про­це­су вси­нов­ле­н­ня ро­сій­ських ді­тей. Утім, ін­те­ре­си Ахмє­тши­на пі­шли тро­хи да­лі зне­до­ле­них си­ріт. За ра­дян­ських ча­сів він був офі­це­ром­кон­тр­ро­зві­дни­ком, за­ймав­ся «актив­ни­ми за­хо­да­ми», зокре­ма про­па­ган­дою та де­з­ін­фор­ма­ці­єю. Ахмє­тшин зу­стрі­чав­ся з Ро­ра­ба­хе­ром і до­по­ма­гав остан­ньо­му в йо­го ді­яль­но­сті. А Ро­ра­ба­хер за­яв­ляв, що ли­ше на­ма­га­є­ться від­шу­ка­ти прав­ду й уни­кну­ти без­під­став­них обви­ну­ва­чень у бік Мо­скви. Він ча­сто зу­стрі­ча­є­ться із Джу­лі­а­ном Ас­сан­жем, на­ма­га­є­ться ви­би­ти для ньо­го ам­ні­стію та по­слі­дов­но за­пе­ре­чує будь-яке втру­ча­н­ня Ро­сії в аме­ри­кан­ські ви­бо­ри. Са­ме за це ді­став не­о­фі­цій­не прі­зви­сько «улю­бле­ний кон­гре­смен Пу­ті­на». На­ра­зі жо­дні йо­го за­хо­ди не при­не­сли йо­му успі­ху. По­ки що. Утім, Дей­на не зда­є­ться.

У сво­є­му хре­сто­во­му по­хо­ді він до­во­лі ча­стий і ба­жа­ний гість у дер­жав­них ро­сій­ських мас-ме­діа на кшталт Russia Today. Ре­гу­ляр­но ви­дає гу­чні за­яви, що зву­чать в уні­сон за­явам Лав­ро­ва чи Пу­ті­на. Важ­ко ска­за­ти, ко­ли са­ме в ньо­го по­ча­ло­ся та­ке за­хо­пле­н­ня Ро­сі­єю. Мо­жли­во, пі­сля офі­цій­но­го ві­зи­ту до РФ у 2013 ро­ці в скла­ді ко­мі­сії з роз­слі­ду­ва­н­ня Бо­стон­сько­го те­ра­кту чи 2016-го пі­сля зга­да­них ви­ще по­їздок із ви­сту­пом в Ра­ді Фе­де­ра­ції Ро­сії. А мо­же, пі­сля то­го як він п’яний про­грав зма­га­н­ня з арм­ре­слін­гу са­мо­му Вла­ді­мі­ру Пу­ті­ну, який то­ді був ще за­сту­пни­ком ме­ра Санкт-пе­тер­бур­га Соб­ча­ка. Тро­хи із за­пі­зне­н­ням, але в жов­тні 2017 ро­ку Ко­мі­тет з між­на­ро­дних від­но­син за­бо­ро­нив Ро­ра­ба­хе­ру по­до­ро­жі до РФ дер­жав­ним ко­штом че­рез пі­до­зри в йо­го зв’яз­ках із Крем­лем.

Не­ві­до­ми­ми за­ли­ша­ю­ться й при­чи­ни та­кої пал­кої ру­со­фі­лії. Однак пев­ні ви­снов­ки мо­жна зро­би­ти, якщо ува­жні­ше роз­гля­ну­ти осо­би­стість Ро­ра­ба­хе­ра. Це до­во­лі ці­ка­ва лю­ди­на. Він мо­же сер­йо­зно за­пи­ту­ва­ти ві­до­мих на­у­ков­ців що­до на­яв­них до­ка­зів існу­ва­н­ня древ­ніх ци­ві­лі­за­цій на Мар­сі й скла­да­ти сен­ти­мен­таль­ні па­трі­о­ти­чні пі­сні. Він грає на гі­та­рі та ку­рить ма­ри­ху­а­ну. Має дру­жи­ну, на 23 ро­ки мо­лод­шу, у ньо­го на­ро­ди­ла­ся трій­ня. Не­за­ба­ром їм ви­пов­ни­ться по 14 ро­ків, а от­же, не за го­ра­ми пи­та­н­ня ви­щої осві­ти для них. Він зна­йо­мий із рок-зір­ка­ми, за­йма­є­ться дай­він­гом та сер­фін­гом. Ме­шкає в май­же ку­рор­тно­му мі­сте­чку Ко­ста-ме­са в Ка­лі­фор­нії. Це лю­ди­на, яка лю­бить отри­му­ва­ти за­до­во­ле­н­ня від жи­т­тя. Але з цим є одна про­бле­ма: на все по­трі­бні до­во­лі ве­ли­кі гро­ші. І, зда­є­ться, із фі­нан­со­вим пи­та­н­ням у Дей­ни не все глад­ко.

За кла­си­чним за­ко­ном де­те­ктив­но­го жан­ру, в опо­відан­ні має з’яви­ти­ся жін­ка. У на­шо­му ви­пад­ку це 47-рі­чна дру­жи­на кон­гре­сме­на Рон­да. Здо­був­ши гу­ма­ні­тар­ну осві­ту, во­на з юних ро­ків бе­ре участь у по­лі­ти­чно­му жит­ті — від во­лон­те­ра на ви­бо­рах до ко­ор­ди­на­то­ра й на­віть до­ві­ре­ної осо­би по­лі­ти­ків. 1997-го її впер­ше бу­ло обви­ну­ва­че­но у ви­бор­чих ма­хі­на­ці­ях на ко­ристь одно­го з кан­ди­да­тів. Між по­лі­ти­чни­ми при­го­да­ми во­на зна­хо­ди­ла час для твор­чо­сті: як за­зна­че­но в її про­фі­лі в со­цме­ре­жі Linkedin, Рон­да Ро­ра­ба­хер бу­ла актив­ною ді­джей­кою та ви­сту­па­ла на ві­до­мих тан­цю­валь­них ве­чір­ках у Ва­шинг­то­ні, Мо­скві та Пе­кі­ні. Пі­сля одру­же­н­ня во­на з го­ло­вою по­ри­ну­ла в по­лі­ти­ку, при­єд­нав­шись до ви­бор­чої ко­ман­ди сво­го чо­ло­ві­ка, і за­раз очо­лює те­хні­чний на­прям шта­бу. Втім, і тут не обі­йшло­ся без скан­да­лів. Її пі­до­зрю­ють у не­за­кон­но­му за­во­ло­дін­ні половиною ко­штів, зі­бра­них для ко­ман­ди Ро­ра­ба­хе­ра як бла­го­дій­ні вне­ски.

Схо­же, що са­ме гро­ші ста­ли за­со­бом вер­бу­ва­н­ня Дей­ни Ро­ра­ба­хе­ра ро­сій­ськи­ми ку­ра­то­ра­ми. Із цим по­го­джу­є­ться й Білл Брав­дер. Він вва­жає, що Ро­ра­ба­хер мав чи до­сі має фі­нан­со­ві про­бле­ми й Ро­сія за­про­по­ну­ва­ла їх ви­рі­ши­ти за ньо­го. На­віть ко­ле­ги по пар­тії Ро­ра­ба­хе­ра ма­ють та­кі пі­до­зри. «Я вва­жаю, що є дві лю­ди­ни, яким пла­тить Пу­тін: Ро­ра­ба­хер і Трамп», — за­явив го­ло­ва біль­шо­сті Се­на­ту ре­спу­блі­ка­нець Ке­він Мак­кар­ті.

Крім яв­ної ме­ти — ска­су­ва­н­ня Акта Ма­ґніт­ско­го — Ро­ра­ба­хер мо­же ма­ти й ін­шу роль, де­що схо­жу на роль Вла­ді­мі­ра Жи­рі­нов­ско­го в Мо­скві. Це та­кий со­бі бла­зень-прав­до­руб, що по­стій­но ро­бить ре­зо­нан­сні су­пе­ре­чли­ві за­яви. У та­кий спо­сіб мо­жна пе­ре­ві­ри­ти ре­а­кцію су­спіль­ства на ті чи ін­ші по­дії або ме­то­ди дії вла­ди без за­гро­зи імі­джу аль­фа-лі­де­ра. Те, що про­стять бла­зню, ні­ко­ли не за­бу­дуть пре­зи­ден­то­ві.

Втім, про­бле­ма не тіль­ки в Рорабахері. Дей­на ли­ше най­більш одіозний і помітний, точна кіль­кість завербованих Крем­лем аме­ри­кан­ських і єв­ро­пей­ських ви­со­ко­по­са­дов­ців та їхні зав­да­н­ня не­ві­до­мі. По­при по­пу­ляр­ну в Укра­ї­ні дум­ку, по­лі­ти­чна орі­єн­та­ція чи­нов­ни­ків при цьо­му не має зна­че­н­ня. Де­мо­крат Оба­ма, який ні­би­то під­три­му­вав Укра­ї­ну, ви­явив слаб­кість у 2014 ро­ці й не до­по­міг ефе­ктив­ні­ши­ми за­со­ба­ми зу­пи­ни­ти агре­сію Мо­скви. Пе­ред пре­зи­дент­ськи­ми ви­бо­ра­ми в США в укра­їн­ських ЗМІ по­ши­рю­ва­ли­ся апо­ка­лі­пти­чні для на­шої кра­ї­ни про­гно­зи в ра­зі пе­ре­мо­ги на­че по­га­но­го та про­ро­сій­сько­го Трам­па. Він та­ки став пре­зи­ден­том, але при­найм­ні по­ки що це не спри­чи­ни­ло ка­та­стро­фи для Укра­ї­ни. Нав­па­ки, він під­пи­сав усі по­трі­бні за­ко­ни що­до за­крі­пле­н­ня та роз­ши­ре­н­ня сан­кцій, на­дав до­звіл на по­ста­ча­н­ня ле­таль­но­го озбро­є­н­ня. От­же, Укра­ї­ні слід при­пи­ни­ти во­ро­жи­ти на аме­ри­кан­ських пар­ті­ях, че­ка­ю­чи на «пра­виль­них» де­мо­кра­тів чи во­йов­ни­чих та ан­ти­ро­сій­ських ре­спу­блі­кан­ців. Ли­ше силь­на вла­сна по­зи­ція до­по­мо­же на­шій кра­ї­ні мен­ше за­ле­жа­ти від примх ме­шкан­ців Ка­пі­то­лій­сько­го па­гор­ба.

ПРО­БЛЕ­МА НЕ ТІЛЬ­КИ В РОРАБАХЕРІ. ДЕЙ­НА ЛИ­ШЕ НАЙ­БІЛЬШ ОДІОЗНИЙ І ПОМІТНИЙ, ТОЧНА КІЛЬ­КІСТЬ ЗАВЕРБОВАНИХ КРЕМ­ЛЕМ АМЕ­РИ­КАН­СЬКИХ І ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКИХ ВИ­СО­КО­ПО­СА­ДОВ­ЦІВ ТА ЇХНІ ЗАВ­ДА­Н­НЯ НЕ­ВІ­ДО­МІ

Не­дар­ві­нів­ська ево­лю­ція. Ро­ра­ба­хер змі­нив ан­ти­ра­дян­ські на­строї на від­вер­ту під­трим­ку Ро­сії

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.