Про­бле­ма мо­но­по­лії

За­крі­пле­на на рів­ні Кон­сти­ту­ції адво­кат­ська мо­но­по­лія ви­кли­ка­ла чи­ма­ло дис­ку­сій у про­фе­сій­но­му се­ре­до­ви­щі

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ста­ні­слав Ко­злюк

Чи ви­прав­да­на адво­кат­ська мо­но­по­лія

Іні­ці­а­ти­ву за­крі­пи­ти за адво­ка­та­ми мо­но­по­лію в су­дах ча­сти­на про­філь­ної спіль­но­ти сприйня­ла без за­хва­ту, як і юри­сти, що пред­став­ля­ли сво­го ча­су ін­те­ре­си сто­рін у су­дах. Якщо бра­ти до­ре­фор­ме­ну су­до­ву пра­кти­ку, то обов’яз­ко­ва участь адво­ка­та в су­до­во­му про­це­сі не пе­ред­ба­ча­ла­ся. Від­сто­ю­ва­ти пра­ва фі­гу­ран­тів про­ва­дже­н­ня мо­гли ква­лі­фі­ко­ва­ні юри­сти без адво­кат­сько­го ста­ту­су. Чим во­ни успі­шно й за­йма­ли­ся. Однак у на­сту­пні два ро­ки в апе­ля­ції (2018-й) та су­дах пер­шої ін­стан­ції (2019-й) їх ма­ють за­мі­ни­ти адво­ка­ти. Во­дно­час Кон­сти­ту­ція (ст. 1312) ви­зна­чає, що в окре­мих ви­пад­ках, ви­зна­че­них за­ко­на­ми, пред­став­ни­цтво сто­рін у су­до­во­му про­це­сі мо­жуть здій­сню­ва­ти не адво­ка­ти. На­при­клад, у «ма­ло­зна­чних спо­рах». Про­те юри­сти на­по­ля­га­ють на то­му, що це по­ня­т­тя до­во­лі роз­ми­те. Якщо в май­но­вих спо­рах або в по­зо­вах із фі­нан­со­ви­ми ви­мо­га­ми більш-менш чі­ткий кри­те­рій ви­зна­че­н­ня «ма­ло­зна­чно­сті» є — це 100 не­о­по­да­тко­ва­них мі­ні­му­мів, то в по­зо­вах без фі­нан­со­вої скла­до­вої ви­зна­чи­ти зна­чу­щість про­бле­ма­ти­чно. І ви­рі­ше­н­ня цьо­го зав­да­н­ня, при­найм­ні по­ки що, за­ле­жить від су­до­вої пра­кти­ки. Тож до­во­ди­ться го­во­ри­ти про адво­кат­ську мо­но­по­лію як до­ко­на­ний факт.

«Це бу­ло ухва­ле­но в ме­жах су­до­вої ре­фор­ми. Як ча­сти­на змін до Кон­сти­ту­ції. На мою дум­ку, це жа­хли­во. У нас не та­ка силь­на адво­ка­ту­ра й не та­ка хо­ро­ша в ній си­ту­а­ція, щоб за­про­ва­джу­ва­ти адво­кат­ську мо­но­по­лію. Це не­пра­виль­но. На­при­клад, що­до ци­віль­них та го­спо­дар­ських справ. На­справ­ді адво­ка­ти там, ска­жі­мо так, не най­кра­щі юри­сти. То­му що по­свід­че­н­ня адво­ка­та бу­ло не­о­бов’яз­ко­вим. Ба­га­то юри­стів пра­цю­ва­ло в та­ких про­ва­дже­н­нях без ньо­го. І во­ни бу­ли на рів­ні або й кра­щи­ми за адво­ка­тів. Я не вва­жаю це пра­виль­ним рі­ше­н­ням. Ми хо­ті­ли одра­зу отри­ма­ти адво­кат­ську мо­но­по­лію, як у Ве­ли­кій Бри­та­нії, однак во­на має там свої осо­бли­во­сті. Ми ж не мо­же­мо одра­зу ви­ро­сти­ти адво­ка­тів та­ко­го рів­ня», — ка­же адво­кат сі­мей Не­бе­сної со­тні Єв­ге­нія За­крев­ська.

Що­прав­да, ідею з адво­кат­ською мо­но­по­лі­єю важ­ко на­зва­ти но­вою. Сво­го ча­су в тих са­мих кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях ін­те­ре­си по­тер­пі­лих мо­гли пред­став­ля­ти пра­во­за­хи­сни­ки, які, сво­єю чер­гою, не ма­ли адво­кат­ських по­свід­чень. Однак до за­ко­но­дав­ства вне­сли змі­ни, і те­пер у кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях сто­ро­ни пред­став­ля­ють ви­клю­чно адво­ка­ти. І якщо сто­сов­но під­су­дних та­кий крок мо­жна вва­жа­ти ви­прав­да­ним, то що­до по­тер­пі­лих у юри­стів є пев­ні за­сте­ре­же­н­ня.

«Ціл­ком ви­прав­да­но, що в кри­мі­наль­но­му про­це­сі пред­став­ля­ти обви­ну­ва­че­но­го має пра­во тіль­ки адво­кат, бо тер­мін на по­шук за­хи­сни­ка ду­же ма­лий, ри­зи­ки ви­со­кі, на ко­ну не гро­ші, не квар­ти­ри, а до­ля лю­ди­ни. Тут з адво­кат­ською мо­но­по­лі­єю я зго­дна. Ко­ли ж у нас ка­жуть про пред­став­ни­цтво по­тер­пі­лих у кри­мі­наль­но­му про­це­сі, то тут адво­кат­ську мо­но­по­лію я вва­жаю не­ви­прав­да­ною. Адже во­на ду­же вда­ри­ла са­ме по по­тер­пі­лих. То­му що адво­ка­там зде­біль­шо­го не­ці­ка­во пред­став­ля­ти їх у кри­мі­наль­но­му про­це­сі: мен­ше гро­шей, по­тер­пі­лі не ду­же за­ле­жні, во­ни мо­жуть від­мо­ви­ти­ся від за­хи­сни­ка, вза­га­лі ви­йти з про­це­су — і ні­чо­го не ста­не­ться. Це не обви­ну­ва­че­ний, яко­му то­чно зна­до­би­ться адво­кат до кін­ця про­це­су. Во­дно­час пра­во­за­хи­сні ор­га­ні­за­ції те­пер не мо­жуть цьо­го ро­би­ти, як ра­ні­ше, обов’яз­ко­во по­трі­бен адво­кат. Я вва­жаю, що та­ким чи­ном по­ру­ше­но пра­во по­тер­пі­лих», — ка­же За­крев­ська.

Пі­сля по­ши­ре­н­ня мо­но­по­лії на ци­віль­ні та го­спо­дар­ські про­ва­дже­н­ня ста­рі спра­ви, які роз­гля­да­ли­ся в су­дах до вне­се­н­ня змін, юри­сти ма­ти­муть змо­гу до­ве­сти до ло­гі­чно­го за­вер­ше­н­ня. Однак якщо спра­ва по­тра­пля­ти­ме на но­вий роз­по­діл, то слу­ха­ти­муть її вже за но­ви­ми пра­ви­ла­ми. І за пред­став­ни­цтва адво­ка­тів.

«З 2015 ро­ку у ви­щих су­до­вих ін­стан­ці­ях пред­став­ля­ти сто­ро­ни ма­ють адво­ка­ти. Однак якщо в кон­кре­тних про­ва­дже­н­нях (не кри­мі­наль­них) пред­став­ни­цтво здій­сню­ва­ли не адво­ка­ти, во­ни ма­ли пра­во за­вер­ши­ти ті про­це­си. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, ба­га­то хто ци­ми нор­ма­ми ко­ри­сту­вав­ся, юри­сти за­кін­чу­ва­ли спра­ви. Однак мо­но­по­лія, як на ме­не, не те що на­віть пе­ред­ча­сна для Укра­ї­ни, із за­про­ва­дже­н­ням ви­со­ко­го су­до­во­го збо­ру та низ­ки ін­ших умов во­на пе­ре­шко­джає до­сту­пу до пра­во­су­д­дя», — пе­ре­ко­на­на адво­кат Оле­на Сто­ро­жук. Кри­ти­ки мо­но­по­лії за­ува­жу­ють, що во­на мо­гла б бу­ти ви­прав­да­на за умо­ви ве­ли­кої кіль­ко­сті кри­чу­щих ви­пад­ків не­про­фе­сіо­на­лі­зму юри­стів. Однак ма­со­во та­кі си­ту­а­ції не за­ре­є­стро­ва­ні. А те­пер прав­ни­ки, які спе­ці­а­лі­зу­ва­ли­ся на ци­віль­них та го­спо­дар­ських про­ва­дже­н­нях, бу­дуть зму­ше­ні отри­му­ва­ти адво­кат­ські по­свід­че­н­ня, щоб про­дов­жу­ва­ти свою пра­кти­ку.

«У нас не бу­ло кри­чу­щих ви­пад­ків не­про­фе­сіо­на­лі­зму юри­стів, які пред­став­ля­ли ін­те­ре­си сто­рін у не­кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях. І юри­сти, які в них пра­цю­ва­ли, якщо про­дов­жу­ва­ти­муть пра­кти­ку, не змі­нять спе­ці­а­лі­за­ції. Ко­ли якийсь юрист пра­кти­ку­вав в окре­мій га­лу­зі, то на­віть пі­сля отри­ма­н­ня сві­до­цтва він ро­би­ти­ме це да­лі», — ка­же Сто­ро­жук. Тут по­стає ще одна про­бле­ма, яка ви­пли­ває із за­про­ва­дже­н­ня адво­кат­ської мо­но­по­лії, — на­ван­та­же­н­ня на ква­лі­фі­ка­цій­но-ди­сци­плі­нар­ні ко­мі­сії, які ма­ють при­йма­ти іспи­ти й ви­да­ва­ти сві­до­цтва. Оскіль­ки і до ре­фор­ми на отри­ма­н­ня «ко­ро­чок» бу­ли чер­ги, пі­сля вті­ле­н­ня змін у жи­т­тя во­ни ста­нуть ще біль­ши­ми.

«Ба­га­то юри­стів, які пра­цю­ва­ли без сві­доцтв адво­ка­тів, ма­со­во пі­шли в адво­ка­ту­ру. Ста­ном на сі­чень 2018-го най­біль­ші чер­ги на скла­да­н­ня іспи­тів утво­ри­ли­ся в Ки­є­ві та обла­сті. Якщо не по­ми­ля­ю­ся, на рік упе­ред. Це зна­чною мі­рою пов’яза­но з тим, що у ква­лі­фі­ка­цій­них ко­мі­сі­ях пра­цю­ють пра­кти­ку­ю­чі адво­ка­ти. Оскіль­ки ко­мі­сії є са­мов­ря­дни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків у них до­да­тко­ве й за-

ЧЕ­РЕЗ ЗА­ПРО­ВА­ДЖЕ­Н­НЯ МО­НО­ПО­ЛІЇ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ НА­ВАН­ТА­ЖЕ­Н­НЯ НА КВА­ЛІ­ФІ­КА­ЦІЙ­НО-ДИ­СЦИ­ПЛІ­НАР­НІ КО­МІ­СІЇ, ЯКІ ВИ­ДА­ЮТЬ АДВО­КА­ТАМ СВІ­ДО­ЦТВА. ДОРЕФОРМЕНІ ЧЕР­ГИ ЛИ­ШЕ ЗРОСТАТИМУТЬ

зви­чай не­опла­чу­ва­не. І адво­ка­ти при­ді­ля­ють цій ро­бо­ті свій віль­ний час. Ек­за­ме­ни про­во­дя­ться раз на ти­ждень. Але чер­ги до­сі ве­ли­кі. Не ду­маю, що ква­лі­фі­ка­цій­ні ко­мі­сії швид­ко впо­ра­ю­ться з на­пли­вом охо­чих», — пе­ре­ко­на­на Сто­ро­жук.

Та­кі са­мі про­бле­ми мо­жуть ви­ни­кну­ти і в охо­чих прой­ти ста­жу­ва­н­ня. Оскіль­ки, щоб ста­ти адво­ка­том, не­об­хі­дна пра­кти­ка, яку ни­ні мо­жна прой­ти, до­по­ма­га­ю­чи до­свід­че­ні­шим ко­ле­гам. Однак не всі го­то­ві бра­ти «ста­же­рів».

«Чер­ги на ста­жу­ва­н­ня ана­ло­гі­чні чер­гам на ек­за­ме­ни. Адво­ка­тів, які мо­жуть бу­ти на­став­ни­ка­ми, вно­сять до окре­мо­го ре­є­стру за окре­мою про­це­ду­рою. Там свої умо­ви. На­при­клад, стаж що­най­мен­ше п’ять ро­ків. Про­те не всі адво­ка­ти, які від­по­від­а­ють ви­мо­гам, хо­чуть за­йма­ти­ся на­став­ни­цтвом. Тож ви­ни­кає про­бле­ма: у ко­го прой­ти ста­жу­ва­н­ня», — за­зна­чає Сто­ро­жук.

«Щоб ста­ти адво­ка­том, по­трі­бно бу­ло два ро­ки пра­кти­ки, зде­біль­шо­го це бу­ла ро­бо­та в су­дах. Але за­раз у нас з’яв­ля­ти­му­ться адво­ка­ти без су­до­вої пра­кти­ки. Хі­ба що отри­му­ва­ти­муть її на ета­пі ста­жу­ва­н­ня або пра­цю­ю­чи по­мі­чни­ком адво­ка­та. Як на ме­не, це тіль­ки по­гір­шить якість адво­ка­тів. Збіль­ши­ться кіль­кість охо­чих че­рез не­об­хі­дність отри­му­ва­ти сві­до­цтво для ро­бо­ти в ци­віль­них та го­спо­дар­ських про­ва­дже­н­нях. У ре­зуль­та­ті мо­же сер­йо­зно зро­сти ко­ру­пцій­на скла­до­ва. Не знаю, чи впо­ра­ю­ться з та­ким об­ся­гом ро­бо­ти ква­лі­фі­ка­цій­ні ко­мі­сії. І во­ни вже не справ­ля­ю­ться», — до­дає За­крев­ська. Усі ці скла­дно­щі, пов’яза­ні з мо­но­по­лі­єю, на­кла­да­ю­ться на про­бле­ми, які існу­ють у ві­тчи­зня­ній адво­ка­ту­рі вже не пер­ший рік. Спів­ро­змов­ни­ки Ти­жня за­ува­жу­ва­ли, що чи не най­біль­ші з них пов’яза­ні із за­ко­но­дав­чи­ми іні­ці­а­ти­ва­ми 2012 ро­ку. То­ді ухва­ли­ли но­вий за­кон про адво­ка­ту­ру, який, зокре­ма, зо­бов’язу­вав адво­ка­тів всту­па­ти до На­ціо­наль­ної асо­ці­а­ції адво­ка­тів. Прав­ни­ки, з яки­ми вда­ло­ся по­спіл­ку­ва­ти­ся, за­зна­ча­ють: про­цес від­бу­вав­ся в до­бро­віль­но-при­му­со­во­му по­ряд­ку. Як на­слі­док — адво­ка­ти потрапили у за­ле­жність від ке­рів­ни­цтва асо­ці­а­ції.

«В адво­ка­ту­рі свої ма­лень­кі ре­во­лю­ції. На­при­клад, адво­ка­ту­ру Ки­є­ва ли­хо­ма­нить не пер­ший рік. У нас є дві ра­ди адво­ка­тів. І ко­жна зви­ну­ва­чує опо­нен­та у «фей­ко­во­сті». Крім то­го, 2012 ро­ку всіх не­за­ле­жних адво­ка­тів, які не ма­ли об’єд­на­н­ня, зі­гна­ли у са­мов­ря­дну ор­га­ні­за­цію. Усе від­бу­ва­ло­ся ні­би­то до­бро­віль­но. Але якщо ти не по­да­вав сво­їх да­них, то те­бе по­збав­ля­ли мо­жли­во­сті за­йма­ти­ся адво­кат­ською ді­яль­ні­стю», — ка­же Сто­ро­жук.

Ко­ли ж у роз­мо­ві з пра­кти­ку­ю­чи­ми адво­ка­та­ми мо­ва за­хо­дить про пер­шо­чер­го­ві змі­ни, во­ни на­го­ло­шу­ють на змен­шен­ні за­ле­жно­сті від ке­рів­ни­цтва асо­ці­а­ції.

«В адво­ка­ту­рі ще 2012-го на­ро­би­ли справ. Адво­ка­ти потрапили в за­ле­жність до Рад адво­ка­тів, ста­ли за­ле­жни­ми від їхніх рі­шень, які по­де­ко­ли на­віть су­пе­ре­чать за­ко­но­дав­ству. У ре­гіо­нах адво­ка­ти вза­га­лі втра­ти­ли са­мо­стій­ність у прийнят­ті рі­шень. На­при­клад, щоб про­ве­сти свою кон­фе­рен­цію з пев­них пи­тань, тре­ба отри­ма­ти від Ра­ди адво­ка­тів її по­ря­док із за­твер­дже­ни­ми кво­та­ми що­до кіль­ко­сті де­ле­га­тів із ре­гіо­ну», — ка­же Сто­ро­жук. І до­дає: якщо та­ких до­ку­мен­тів не бу­де, Ра­да адво­ка­тів мо­же ви­да­ти рі­ше­н­ня про те, що «збо­ри не ма­ли ста­ту­су кон­фе­рен­ції». Та­ка за­бю­ро­кра­ти­зо­ва­ність ускла­днює ро­бо­ту адво­ка­ту­ри, що ма­ла б бу­ти силь­ною і не­за­ле­жною. Ви­пра­ви­ти си­ту­а­цію міг би но­вий за­кон, який пев­ний час і справ­ді обго­во­рю­є­ться в екс­пер­тних ко­лах. Се­ред основ­них змін про­по­зи­ція «де­цен­тра­лі­зу­ва­ти» са­мов­ря­ду­ва­н­ня. І, на­при­клад, пов­но­ва­же­н­ня для про­ве­де­н­ня тих-та­ки кон­фе­рен­цій пе­ре­да­ти на мі­сця. Що­прав­да, цей до­ку­мент до­сі не ді­став схва­ле­н­ня від са­мов­ря­дних адво­кат­ських стру­ктур. Але це вже до­ти­чна до су­до­вої ре­фор­ми те­ма, яку, однак, не мо­жна оми­на­ти ува­гою. Ані гро­мад­сько­сті, ані за­ко­но­дав­цям.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.