Едвард Лу­кас про ти­по­ві по­мил­ки у сприйнят­ті Ро­сії За­хо­дом

Едвард Лу­кас, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки (CEPA, Вар­ша­ва й Ва­шинг­тон)

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ -

Ко­лись пе­ре­йма­ти­ся че­рез зов­ні­шню по­лі­ти­ку Ро­сії вва­жа­ло­ся екс­цен­три­чним за­ня­т­тям. Ни­ні це мейн­стрим­на по­зи­ція. Але не бра­кує й по­мил­ко­вих ду­мок, а во­ни сто­ять на за­ва­ді то­му, щоб аде­ква­тно ре­а­гу­ва­ти на шкі­дли­ві ви­тів­ки Крем­ля. Ниж­че пе­ре­лік із де­ся­ти основ­них хи­бних уяв­лень: 1. «Во­єн­на за­гро­за». Так, Укра­ї­ні справ­ді вій­на. Так, на­шу при­су­тність у кра­ї­нах Бал­тії по­трі­бно по­си­лю­ва­ти да­лі. Так, де­я­кі су­ча­сні озбро­є­н­ня (чи при­найм­ні їхні про­то­ти­пи) у Ро­сії вра­жа­ють. Про­те РФ не над­дер­жа­ва з вій­сько­вою міц­цю Ра­дян­сько­го Со­ю­зу й не по­тя­гне пов­но­мас­шта­бної вій­ни із За­хо­дом. Блеф і за­ля­ку­ва­н­ня ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у її по­ве­дін­ці, однак це ли­ше ча­сти­на зна­чно шир­шо­го ар­се­на­лу гі­бри­дної вій­ни росіян. 2. «Но­ва про­бле­ма ». Но­ва во­на тіль­ки для тих лю­дей, які ра­ні­ше не звер­та­ли ува­ги на Ро­сію. Ра­дян­ський Со­юз за­по­ча­тку­вав по­лі­ти­чну вій­ну. Не­о­ко­ло­ні­а­ліст­ське за­ля­ку­ва­н­ня су­сі­дів стар­ту­ва­ло ще до Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на. Спи­тай­те бал­тій­ців, гру­зи­нів, мол­да­ван та укра­їн­ців. Во­ни та й ін­ші на­ро­ди за­сте­рі­га­ли Захід ще в 1990-х ро­ках, але ми не слу­ха­ли. 3. «Усе че­рез «фей­ко­ві новини». Цей аж ні­як не ко­ри­сний тер­мін ни­ні озна­чає не біль­ше, ніж «ви­сві­тле­н­ня в ЗМІ, яке ме­ні не по­до­ба­є­ться». Крім то­го, ін­фор­ма­цій­ні опе­ра­ції тіль­ки один, помітний ін­стру­мент із крем­лів­сько­го ар­се­на­лу. Еле­мен­ти, яких ми не ба­чи­мо, ма­ють хви­лю­ва­ти нас ку­ди біль­ше. 4. «Ми са­мі вин­ні». Ми­сле­н­ня на За­хо­ді до­сі отру­є­не спро­ба­ми по­ста­ви­ти мо­раль­не до­рів­нює між рі­зни­ми сто­ро­на­ми. Мов­ляв, та­кти­ка росіян аж ні­як не гір­ша за ту, яку в ми­ну­ло­му за­сто­со­ву­ва­ли кра­ї­ни За­хо­ду. Ще один ар­гу­мент: ми спро­во­ку­ва­ли Кремль роз­ши­ре­н­ням НАТО та ЄС. Оби­дві дум­ки хи­бні. Захід від­сто­ює за­сно­ва­ний на чі­тких пра­ви­лах мі­жна­ро­дний лад, що сфор­му­вав­ся пі­сля 1991-го та за­без­пе­чує при­найм­ні якийсь спра­ве­дли­вий за­хист слаб­ких від силь­них. Ро­сія хо­че за­мі­ни­ти йо­го си­сте­мою «хто силь­ні­ший, той має ра­цію». НАТО та ЄС прийня­ли но­вих чле­нів не то­му, що ре­а­лі­зу­ва­ли щось на зра­зок ім­пе­рі­а­лі­сти­чно­го про­е­кту, а то­му, що ко­ли­шні ко­му­ні­сти­чні дер­жа­ви від­чай­ду­шно сту­ка­ли у две­рі й про­си­ли їх прийня­ти, зокре­ма че­рез те, що ба­чи­ли, ку­ди ру­ха­є­ться Ро­сія. 5. «Уся про­бле­ма в США». Хоч як див­но, у дис­ку­сі­ях аме­ри­кан­ців про Ро­сію — як тих, хто пе­ре­біль­шує її втру­ча­н­ня, так і тих, хто за­пе­ре­чує йо­го, — пре­ва­лює со­лі­псизм. Тим ча­сом Ро­сія за­сто­со­ву­ва­ла свою та­кти­ку в де­ся­тках ін­ших кра­їн. Аме­ри­кан­ці мо­гли б ско­ри­ста­ти­ся їхнім до­сві­дом. 6. «В усьо­му ви­нен Пу­тін». Ро­сій­ський лі­дер — сим­птом на­ших про­блем із Ро­сі­єю, а не при­чи­на. Там­те­шня ксе­но­фоб­ська кле­пто­кра­тія та ім­пе­рі­а­ліст­ський мен­та­лі­тет ма­ють гли­бо­кі ко­рі­н­ня. Во­ни існу­ва­ли до Пу­ті­на й, по­за сум­ні­вом, йо­го пе­ре­жи­вуть. 7. «Ро­сію не спи­ни­ти». Де­мо­ні­за­ція Пу­ті­на є по­мил­кою, але так са­мо по­мил­ко­во пе­ре­оці­ню­ва­ти йо­го вплив. Ро­сія за су­тні­стю слаб­ка й від­ста­ла країна, що не зда­тна кон­ку­ру­ва­ти із За­хо­дом. На­ша про­бле­ма в цьо­му ра­зі — не де­фі­цит ре­сур­сів, а брак ско­ор­ди­но­ва­них зу­силь і во­лі до про­ти­сто­я­н­ня. Якщо за­хо­че­мо — це лег­ко ви­пра­ви­ти. 8. «Усе по­за­ду ». Захід справ­ді по­чав про­ки­да­ти­ся. Ро­сія справ­ді пе­ре­жи­ває фі­нан­со­ву скру­ту й ін­ші не­га­ра­зди. Ре­жим у РФ справ­ді по­тер­пає від вну­трі­шніх роз­ко­лів і рі­зних про­блем. Та про­го­ло­шу­ва­ти пе­ре­мо­гу вже ни­ні бу­ло б геть лег­ко­ва­жно.

9. «Це дру­го­ря­дна про­бле­ма ». Так, у дов­го­три­ва­лій пер­спе­кти­ві Ки­тай — на­ба­га­то біль­ший і не­без­пе­чні­ший про­тив­ник. Однак вра­зли­вість на­шо­го су­спіль­ства, із якої ко­ри­ста­є­ться Ро­сія, мо­жуть екс­плу­а­ту­ва­ти й ко­рум­по­ва­ні лі­де­ри ко­му­ні­сти­чно­го Пе­кі­на. Якщо наш гли­бо­ко вко­рі­не­ний транс­а­тлан­ти­чний альянс не ви­три­має ви­про­бо­ву­ва­н­ня тут, у Єв­ро­пі, чи ма­є­мо ми шан­си збе­рег­ти єд­ність За­хо­ду, ко­ли до­ве­де­ться зі­ткну­ти­ся з про­бле­ма­ми в Схі­дній Азії?

10. «Го­лов­не — стри­му­ва­н­ня». Ки­ну­ти всі зу­си­л­ля на сан­кції та ін­ші ме­то­ди стри­му­ва­н­ня спо­ку­сли­во. Але від за­гроз, пе­ред яки­ми на­ше су­спіль­ство слаб­ке: бру­дні гро­ші, ма­фія, ін­фор­ма­цій­ні ата­ки, ма­нев­ри в ду­сі «по­ді­ляй і во­ло­да­рюй», під­рив­на ді­яль­ність то­що, ні­ку­ди не по­ді­ти­ся. Умі­н­ня за­сто­со­ву­ва­ти ме­то­ди стри­му­ва­н­ня — ва­жли­ва умо­ва на­шо­го ви­жи­ва­н­ня, але не­до­ста­тня. Зна­чно ефе­ктив­ні­ше бу­де ще й бо­ро­ти­ся зі сво­ї­ми слаб­ко­стя­ми.

МИ ВІДСТОЮЄМО ЗА­СНО­ВА­НИЙ НА ЧІ­ТКИХ ПРА­ВИ­ЛАХ МІ­ЖНА­РО­ДНИЙ ЛАД, ЩО БУВ СФОРМОВАНИЙ ПІ­СЛЯ 1991-ГО ТА ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧУЄ ПРИ­НАЙМ­НІ ЯКИЙСЬ СПРА­ВЕ­ДЛИ­ВИЙ ЗА­ХИСТ СЛАБ­КИХ ВІД СИЛЬ­НИХ. РО­СІЯ ХО­ЧЕ ЗА­МІ­НИ­ТИ ЙО­ГО СИ­СТЕ­МОЮ «ХТО СИЛЬ­НІ­ШИЙ, ТОЙ МАЄ РА­ЦІЮ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.