Ігор Ло­сєв про поль­ський ім­пе­рі­а­лізм

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ігор Ло­сєв

Поль­ський по­лі­ти­кум ор­га­ні­зу­вав чер­го­вий скан­дал, ухва­лив­ши за­кон про Ін­сти­тут на­ціо­наль­ної пам’яті Польщі, у яко­му, зокре­ма, пе­ред­ба­че­но кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність за «за­пе­ре­че­н­ня зло­чи­нів укра­їн­ських на­ціо­на­лі­стів про­ти по­ля­ків», за­бо­ро­не­но «бан­де­рів­ську іде­о­ло­гію» то­що.

Важ­ко ска­за­ти, що зна­ють поль­ські пар­ла­мен­та­рії про «бан­де­рів­ську іде­о­ло­гію». Про­те її суть ви­ра­же­на кар­бо­ва­ним га­слом: «Укра­їн­ська Са­мо­стій­на Со­бор­на Дер­жа­ва». Поль­ща про­ти та­кої? Так, ва­жли­вим еле­мен­том ті­єї іде­о­ло­гії є жорс­тка кри­ти­ка, на­віть ціл­ко­ви­те за­пе­ре­че­н­ня ро­сій­сько­го та поль­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму. Поль­ща під­три­мує остан­ній.

Ек­стра­ва­ган­тні юри­ди­чні но­ве­ли Вар­ша­ви зі­псу­ва­ли її від­но­си­ни не ли­ше з Укра­ї­ною, а й із Ли­твою (Поль­ща на­ма­га­ла­ся на сво­їх па­спор­тах да­ти зо­бра­же­н­ня кра­є­ви­дів Віль­ню­са, адже в се­ре­до­ви­щі її ре­ван­шист­ської емі­гра­ції по­лю­бля­ли ка­за­ти: «Ми по­вер­не­мо­ся до Польщі, яку жо­дне поль­ське сер­це не уяв­ляє без Віль­на і Льво­ва»), Ні­меч­чи­ною (ви­ма­га­ла ба­га­то­мі­льяр­дних ре­па­ра­цій за на­цист­ську оку­па­цію), Ізра­ї­лем (но­вий за­кон геть за­пе­ре­чує участь по­ля­ків у зло­чи­нах Го­ло­ко­сту), Шве­ці­єю (на­віть їй при­му­дри­ли­ся ви­су­ну­ти пре­тен­зії за по­дії XVIII сто­лі­т­тя). США за­яви­ли про свою опо­зи­цію до но­во­го поль­сько­го за­ко­ну, як і Єв­ро­пей­ський Со­юз та ОБСЄ.

Цей скан­дал, ін­спі­ро­ва­ний Поль­щею, ста­вить офі­цій­ний Ки­їв пе­ред не­об­хі­дні­стю якось ви­зна­чи­ти­ся та окре­сли­ти свою по­зи­цію, на­ре­шті від­мо­вив­шись від улю­бле­ної ма­не­ри, за­по­зи­че­ної в дав­ніх ки­тай­ських да­о­сів, які ду­же ці­ну­ва­ли прин­цип «у-вей» — не­ді­я­н­ня. До ре­чі, він має та­кож укра­їн­ське ко­рі­н­ня. Зга­дай­мо зна­ме­ни­те «якось во­но бу­де, бо ні­ко­ли ще не бу­ло так, щоб ні­як не бу­ло».

Ни­ні укра­їн­ські ді­я­чі, на­ма­га­ю­чись ні­чо­го не ро­би­ти, за­ля­ку­ють се­бе та інших, що в ра­зі жорс­ткої укра­їн­ської від­по­віді Вар­ша­ві ми втра­ти­мо цін­но­го со­ю­зни­ка. На­ші лі­де­ри, які май­же всу­ціль є істо­ри­чни­ми не­ві­гла­са­ми, не втом­лю­ва­ли­ся іде­а­лі­зу­ва­ти Поль­щу та поль­сько­укра­їн­ські від­но­си­ни, аб­со­лю­тно за­бу­ва­ю­чи, що по­ля­ки, як і ро­сі­я­ни, є ім­пер­ською на­ці­єю. У XVI–XVII сто­лі­т­тях Поль­ща бу­ла ве­ли­че­зною схі­дно­єв­ро­пей­ською ім­пе­рі­єю. І ці ре­фле­кси про­ки­да­ли­ся там за пер­шої ж на­го­ди. У 1918 ро­ці, ще не всти­гнув­ши утвер­ди­ти свою не­за­ле­жність, во­на вже ви­ма­га­ла те­ри­то­рій «істо­ри­чної Ре­чі По­спо­ли­тої», у 1938-му спіль­но з на­цист­ською Ні­меч­чи­ною рва­ла на шма­т­тя Че­хо­сло­вач­чи­ну.

Чо­му в Укра­ї­ні ви­рі­ши­ли, що ці ба­га­то­ві­ко­ві ве­ли­ко­дер­жав­ні ін­стин­кти ра­птом атро­фу­ва­ли­ся? Став­ле­н­ня поль­сько­го по­лі­ти­чно­го кла­су до укра­їн­ців ма­ло від­рі­зня­є­ться від ро­сій­сько­го: укра­їн­ці по­вин­ні спри­йма­ти «поль­ську прав­ду» як вла­сну та слу­ха­ти­ся «стар­шо­го поль­сько­го бра­та». Будь-які на­ші пре­тен­зії на са­мо­стій­ність в оцін­ці істо­ри­чно­го ми­ну­ло­го там­те­шні по­лі­ти­ки оці­ню­ють як зло­чин, як щось аб­со­лю­тно не­прийня­тне. А прав­да по­ля­гає в то­му, що впро­довж сто­літь укра­їн­ці на­ма­га­ли­ся по­збу­ти­ся поль­сько­го ко­ло­ні­аль­но­го гні­ту. Так ста­ло­ся, що Укра­ї­на бу­ла за­ти­сну­та між Ро­сій­ською та Поль­ською ім­пе­рі­я­ми. То­му аб­со­лю­тно не ви­пад­ко­во Та­рас Шев­чен­ко пи­сав не ли­ше про «грязь Мо­скви», а й про «вар­шав­ське смі­т­тя»… А був ще поль­ський ко­ло­ні­аль­но-оку­па­цій­ний ре­жим на за­хі­дно­укра­їн­ських зем­лях — «па­ци­фі­ка­ції», поль­ські ко­ло­ні­аль­ні вій­ни під час на­цист­сько­го па­ну­ва­н­ня про­ти ко­рін­но­го на­се­ле­н­ня Га­ли­чи­ни та Во­ли­ні. Чо­мусь вла­да в Ки­є­ві всі ці фа­кти, що зму­шу­ють за­ми­сли­ти­ся, ви­не­сла за дуж­ки. Мов­ляв, те­пер по­чне­ться ти­ся­чо­лі­т­тя дру­жби з Вар­ша­вою. Не мо­жна бу­ло за­плю­щу­ва­ти очі на спе­ци­фі­чну поль­ську іс-

ЯКЩО В БРИТАНІЇ, ФРАНЦІЇ, ІСПАНІЇ ТА ІНШИХ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВАХ ЗА ОСТАННІ 50 РО­КІВ ВІДБУЛАСЯ ДЕІМПЕРІАЛІЗАЦІЯ СВІДОМОСТІ, ТО В ПОЛЬЩІ ЇЇ НЕ СПОСТЕРІГАЛОСЯ. ТАМ ДОСІ БА­ГА­ТО ЛЮДЕЙ МРІЄ ПРО ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ РЕВАНШ ЗА РАХУНОК УКРА­Ї­НИ, БІЛОРУСІ Й ЛИТВИ

то­ри­чну спад­ко­вість. Якщо в Британії, Франції, Іспанії та інших західноєвропейських державах за останні 50 ро­ків відбулася деімперіалізація свідомості, то в Польщі її не спостерігалося. Там досі ба­га­то людей мріє про територіальний реванш за рахунок Укра­ї­ни, Білорусі й Литви. Во­ни че­ка­ють сво­го ча­су, ко­ли Укра­ї­на не втри­ма­є­ться в про­ти­сто­ян­ні з ро­сій­ським агре­со­ром і її мо­жна бу­де по­ді­ли­ти з Мо­сквою.

Але осо­бли­во зво­ру­шує в но­ве­лах їхньо­го за­ко­но­дав­ства за­пе­ре­че­н­ня поль­сько­го ан­ти­се­мі­ти­зму, мов­ляв, у Польщі та­ко­го ні­ко­ли не бу­ло. Хо­ча спів­пра­ця де­яких пред­став­ни­ків оку­по­ва­них кра­їн Єв­ро­пи з на­цист­ськи­ми пе­ре­слі­ду­ва­ча­ми єв­ре­їв є без­за­пе­ре­чним фа­ктом. Це бу­ло пра­кти­чно скрізь, за ви­ня­тком, зві­сно, «бі­лої, пу­хна­стої» Польщі… А тим ча­сом сим­во­лом поль­сько­го ан­ти­се­мі­ти­зму (хо­ча ни­ні­шня вла­да Польщі ці­ка­ви­ться тіль­ки «бан­де­рів­ським ан­ти­се­мі­ти­змом») ста­ло ма­лень­ке мі­сте­чко Єдва­бно, де «до­брі» поль­ські су­сі­ди за­гна­ли єв­ре­їв у бу­ди­нок і спа­ли­ли жив­цем. Я, зви­чай­но, на­пи­сав­ши це, вже за­ро­бив со­бі три ро­ки поль­ської в’язни­ці згі­дно з но­вим за­ко­ном. Але про­дов­жу: а в 1960-ті за ко­му­ні­сти­чно­го ва­таж­ка Вла­ди­сла­ва Ґо­мул­ки Поль­ща пе­ре­жи­ла та­ку бру­таль­ну й бру­дну ан­ти­се­міт­ську кам­па­нію, що ти­ся­чі поль­ських єв­ре­їв бу­ли зму­ше­ні ті­ка­ти зі сво­єї поль­ської ба­тьків­щи­ни…

А Ки­є­ву слід на­ре­шті про­де­мон­стру­ва­ти си­лу й прин­ци­по­вість, іна­кше си­ту­а­ція ста­не значно важ­чою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.