По той бік

Які фа­кто­ри впли­ва­ють на склад військ са­мо­про­го­ло­ше­них «ре­спу­блік»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Юрій Ла­па­єв

Са­мо­про­го­ло­ше­ні «ре­спу­блі­ки» на­ма­га­ю­ться імі­ту­ва­ти дер­жав­ність рі­зни­ми спосо­ба­ми. Во­ни ство­рю­ють «мі­ні­стер­ства», лу­на­ють по­ві­дом­ле­н­ня про ні­би­то на­яв­ність за­кор­дон­них по­сольств. Одним з ін­сти­ту­тів, який та­кож на­ма­га­ю­ться імі­ту­ва­ти в «ДНР/ЛНР», є ар­мія. Жо­дно­го ша­пко­за­ки­да­н­ня: одне з го­лов­них вій­сько­вих пра­вил ка­же, що сво­го про­тив­ни­ка тре­ба по­ва­жа­ти. До то­го ж, на жаль, Укра­ї­на має до­ста­тньо тра­гі­чних сто­рі­нок за ці чо­ти­ри ро­ки вій­ни. Во­дно­час пра­кти­чно всі во­ни бу­ли пов’яза­ні не з успі­ха­ми «тра­кто­ри­стів і ша­хта­рів», а з уча­стю ка­дро­вих ро­сій­ських вій­сько­вих. Хто ж те­пер пе­ре­бу­ває по той бік при­ці­лу?

«ВСТАВАЙ, СТРАНА ОГРОМНАЯ»

Мо­жна не­скін­чен­но дов­го ди­ви­ти­ся на три ре­чі: во­ду, во­гонь і під­го­тов­ку військ так зва­них ДНР/ЛНР до чер­го­во­го на­сту­пу укра­їн­ських сил. Якщо по­ці­ка­ви­ти­ся, мо­жна зна­йти за­яви лю­ди­ни, яка чо­мусь вва­жає се­бе «за­сту­пни­ком ко­ман­ду­ва­ча опе­ра­тив­ним ко­ман­ду­ва­н­ням ре­спу­блі­ки» Еду­ар­да Ба­су­рі­на, ко­трий при­бли­зно раз на мі­сяць роз­по­від­ає про на­мір Ки­є­ва вла­шту­ва­ти під­сту­пну ата­ку. Як до­ка­зи на­во­дя­ться па­пір­ці-ксе­ро­кси з на­пи­сом фло­ма­сте­ром «До­ку­мент із Ге­не­раль­но­го шта­бу ЗСУ». Щоб краще до неї під­го­ту­ва­ти­ся, не­ви­зна­ні ре­спу­блі­ки на­віть що­ро­ку ого­ло­шу­ють мо­бі­лі­за­ції на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. На­при­клад, згі­дно з не­що­дав­нім роз­по­ря­дже­н­ням «го­ло­ви ре­спу­блі­ки» № 11 від 2018-го в «ДНР» ма­ють від­бу­ти­ся на­вчаль­ні збо­ри з гро­ма­дя­на­ми, що пе­ре­бу­ва­ють у за­па­сі. Зви­чай­но, для «дер­жа­ви», яка жи­ве в по­стій­ній за­гро­зі з бо­ку «агре­сив­ної хун­ти», та­кі дії ціл­ком ло­гі­чні: тре­ба ін­ко­ли на­га­ду­ва­ти гро­ма­дя­нам ази вій­сько­вої спра­ви. Ро­сій­ські те­ле­ка­на­ли, як-от «Рос­сия 24», у ви­пу­сках но­вин при­свя­чу­ють ці­лих три хви­ли­ни ефір­но­го ча­су, щоб по­ка­за­ти, як вправ­но на­вча­ю­ться на тан­ко­во­му по­лі­го­ні ме­шкан­ці «ДНР». Лу­на­ють гу­чні за­яви про па­трі­о­тизм і під­сту­пний Ки­їв, а во­я­ки вмі­ло стрі­ля­ють із тан­ка. Але зав­жди є дрі­бні ню­ан­си, які псу­ють усю кар­ти­ну. У ро­сій­сько­му сю­же­ті ве­ду­чий по­стій­но на­зи­ває вій­сько­вих «до­бро­воль­ця­ми», на­га­дує, що зна­чна ча­сти­на з них уже ко­лись слу­жи­ла в «опол­чен­ні» та всти­гла по­во­ю­ва­ти про­ти Укра­ї­ни. Однак ці лю­ди не зов­сім «до­бро­воль­ці».

У зга­да­но­му ви­ще роз­по­ря­джен­ні За­хар­чен­ка «Мі­ні­стер­ству вну­трі­шніх справ» на­ка­за­но на­да­ти військ­ко­ма­там до­по­мо­гу в пи­та­н­нях «роз­шу­ку, при­зо­ву та до­став­ки до мі­сця про­ве­де­н­ня збо­рів у ра­зі не­яв­ки гро­ма­дян». Тоб­то якщо «до­бро­воль­ці» від­мов­ля­ти­му­ться, то їх си­лою до­став­ля­ти­муть на на­вча­н­ня. Не менш ці­ка­вим є й офі­цій­не фор­му­лю­ва­н­ня при­чи­ни про­ве­де­н­ня збо­рів: «З ме­тою по­пов­не­н­ня втрат у з’єд­на­н­нях і вій­сько­вих ча­сти­нах, а та­кож в умо­вах зро­ста­н­ня во­єн­ної агре­сії». За­мість онов­ле­н­ня на­ви­чок — пер­спе­кти­ва по­тра­пи­ти на пе­ре­до­ву. Та­кі но­ви­ни до­во­лі сер­йо­зно ско­ли­хну­ли ме­шкан­ців До­неч­чи­ни, на­скіль­ки це вза­га­лі мо­жли­во в умо­вах окупації. У со­цме­ре­жах актив­но обго­во­рю­ють по­ча­ток цих збо­рів, біль­шість ко­мен­та­рів не­га­тив­ні, лю­ди бо­я­ться за сво­їх близь­ких. Щоб змен­ши­ти со­ці­аль­не не­вдо­во­ле­н­ня, «вла­да ДНР» вда­ла­ся до низ­ки роз’яснень, мов­ляв, це ли­ше пе­ре­вір­ка си­сте­ми опо­ві­ще­н­ня та пе­ре­о­блік. Утім, зда­є­ться, та­кі сло­ва ма­ло ко­го змо­гли за­спо­ко­ї­ти. Єди­ний по­зи­тив, який лю­ди ба­чать у тих збо­рах, — це мо­жли­вість за­ро­би­ти, адже за час пе­ре­бу­ва­н­ня у вій­ську обі­ця­но ви­да­ти до­да­тко­ві зар­пла­ти. Гро­ші ста­ють єди­ною справ­жньою мо­ти­ва­ці­єю для мі­сце­вих в умо­вах не­ста­біль­ної еко­но­мі­чної си­ту­а­ції. Са­ме то­му на змі­ну ка­дро­вим ро­сій­ським вій­сько­вим і на­йман­цям при­йшли пе­ре­ва­жно ме­шкан­ці оку­по­ва­них те­ри­то­рій, для яких слу­жба за кон­тра­ктом ста­ла чи не єди­ним способом ста­біль­но­го, хо­ча й ри­зи­ко­ва­но­го за­ро­бі­тку.

Із ци­ми ви­снов­ка­ми по­го­джу­ю­ться і в Об’єд­на­но­му опе­ра­тив­но­му шта­бі Зброй­них сил Укра­ї­ни (ООШ ЗСУ). У сво­є­му ко­мен­та­рі Ти­жню вій­сько­ві за­зна­ча­ють, що ро­сій­ське ке­рів­ни­цтво по­сту­по­во пе­ре­орі­єн­ту­є­ться на до­уком­пле­кту­ва­н­ня, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи мі­сце­вий людський ре­сурс. За ін­фор­ма­ці­єю спіль­но­ти Informnapalm, із за­галь­ної кіль­ко­сті двох ар­мій­ських кор­пу­сів у 30 тис. близь­ко 10% ста­нов­лять ка­дро­ві вій­сько­ві ЗС РФ, а на­йман­ці — при­бли­зно тре­ти­ну всіх сил. За да­ни­ми інших дже­рел, за­раз са­ме ме­шкан­ці Дон­ба­су ста­нов­лять близь­ко 80% (до 25 тис. осіб) усі­єї чи­сель­но­сті 1-го та 2-го ар­мій­ських кор­пу­сів. До 15% на­лі­чу­ють на­йман­ці з РФ та інших кра­їн, а ка­дро­ві ро­сій­ські вій­сько­ві — це ли­ше 3% (900–1000 осіб).

Як за­зна­чи­ли в ООШ, про­тя­гом 2017 ро­ку спостерігалося пев­не зро­ста­н­ня шта­тів в окре­мих під­роз­ді­лах НЗФ, а по­пов­не­н­ня втрат і не­ком­пле­кту від­бу­ва­ло­ся більш-менш своє­ча­сно. На дум­ку ЗСУ, це пов’яза­но з низ­кою фа­кто­рів. Так, бу­ло про­ве­де­но ре­фор­му­ва­н­ня під­роз­ді­лів, що да­ло змо­гу їх

опти­мі­зу­ва­ти. Крім то­го, змен­ши­ла­ся ін­тен­сив­ність бо­йо­вих дій, що сти­му­лю­ва­ло бо­йо­ви­ків про­дов­жу­ва­ти кон­тра­кти та за­ли­ша­ти­ся на слу­жбі. Ві­дзна­ча­є­ться та­кож і ефе­ктив­на ро­бо­та військ­ко­ма­тів, що пов’яза­но з пе­ре­бу­ва­н­ням на клю­чо­вих по­са­дах ка­дро­вих офі­це­рів ЗС РФ. Спри­яє зро­стан­ню кіль­ко­сті охо­чих по­слу­жи­ти й брак ро­бо­ти на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях.

ГРО­ШІ ВИРІШУЮТЬ

Ра­зом із тим, як під­кре­сли­ли в ООШ ЗСУ, остан­нім ча­сом спо­сте­рі­га­є­ться пев­не по­сла­бле­н­ня по­то­ку на­йман­ців із РФ. Та­ке змен­ше­н­ня охо­чих по­мер­ти за «Но­во­ро­сію» зу­мов­ле­но не­за­до­віль­ни­ми умо­ва­ми про­хо­дже­н­ня слу­жби, на­дмір­ним пси­хо­ло­гі­чним на­ван­та­же­н­ням і за­трим­ка­ми з ви­пла­та­ми гро­шей. До то­го ж якщо для мі­сце­вих ме­шкан­ців вій­сько­ві зар­пла­ти є до­во­лі не­по­га­ни­ми, то гро­ма­дян РФ та­кі су­ми при­ва­блю­ють мен­ше. На­при­клад, роз­мір зар­пла­ти для ря­до­во­го скла­ду в «ДНР» ста­но­вить від 15 тис. руб., однак, за си­сте­ма­ти­чною пра­кти­кою, ча­сти­ну гро­шей за­би­ра­ють ко­ман­ди­ри, офі­цер­ський склад має не на­ба­га­то біль­ше — від 25 тис. руб. То­ді як вій­сько­во­слу­жбов­ці-кон­тра­ктни­ки ЗС РФ, від­по­від­но до да­них з офі­цій­но­го сай­та Мі­н­обо­ро­ни Ро­сії, одер­жу­ють від 20 тис. (для ря­до­во­го з мі­ні­маль­ни­ми на­ви­чка­ми та ви­слу­гою) до 68 тис. руб. (для стар­ши­ни з ви­со­кою ква­лі­фі­ка­ці­єю). От­же, слу­жи­ти в не­ви­зна­них ре­спу­блі­ках для ро­сій­ських гро­ма­дян ба­наль­но стає не­ви­гі­дно.

Крім ма­те­рі­аль­ної бра­кує й мо­раль­ної мо­ти­ва­ції. «Ан­ти­фа­шист­ський» угар по­ча­тку 2014-го по­сту­по­во ми­нає, не­зва­жа­ю­чи на про­па­ган­ду по те­ле­ба­чен­ню. Цьо­му спри­яє кіль­ка мо­мен­тів. По-пер­ше, но­ви­ни з Укра­ї­ни вже не так вра­жа­ють, є ін­ші те­ми: Си­рія, Трамп, який то друг, то во­рог, та й по­пе­ре­ду го­лов­на роз­ва­га се­зо­ну — пре­зи­дент­ські ви­бо­ри. По-дру­ге, на­зад до Ро­сії вер­та­ю­ться «опол­чен­ці», ко­трі роз­по­від­а­ють не зов­сім при­єм­ну кар­тин­ку про си­ту­а­цію в ар­мії та в «ре­спу­блі­ках» загалом. Та­ки­ми од­кро­ве­н­ня­ми ря­сніє ро­сій­ський се­гмент ін­тер­не­ту, осо­бли­во з уст «ідей­них» бо­йо­ви­ків, які справ­ді ві­ри­ли в пе­ре­мо­гу над «фа­ши­ста­ми».

Не до­да­ють гар­но­го на­строю бо­йо­ви­кам і но­ви­ни про аре­шти на території омрі­я­ної Ро­сії уча­сни­ків НЗФ із на­сту­пною екс­тра­ди­ці­єю до Укра­ї­ни. Се­ред остан­ніх при­кла­дів — за­три­ма­н­ня двох ко­ли­шніх «опол­чен­ців» (де-юре гро­ма­дян Укра­ї­ни) у мі­сті Адле­рі 14 сі­чня 2018 ро­ку. Те­пер їх го­ту­ю­ться пе­ре­да­ти укра­їн­ській вла­ді. Але най­кра­ще на імідж «мо­ло­дих ре­спу­блік» пра­цю­ють но­ви­ни про зло­чи­ни ко­ли­шніх бор­ців за сві­тле май­бу­тнє Дон­ба­су. Пев­не зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті по­мі­ти­ла вся Ро­сія, але осо­бли­во це від­чу­ва­є­ться в ре­гіо­нах, що ме­жу­ють з Укра­ї­ною. Ро­стов­ська область се­ред лі­де­рів. Не­за­кон­ний обіг зброї та боє­при­па­сів, бан­ди­тизм, озбро­є­ні на­па­ди, зокре­ма й на пред­став­ни­ків пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, убив­ства — ось ли­ше не­пов­ний спи­сок. Що ці­ка­во: де­хто із за­три­ма­них за зло­чи­ни бо­йо­ви­ків офі­цій­но в су­ді на­ма­гав­ся ви­да­ти участь у НЗФ на території Укра­ї­ни в по­зи­тив­но­му сві­тлі для пом’якше­н­ня ви­ро­ку. Про­бле­ма на­бу­ла до­ста­тньо­го мас­шта­бу, щоб про неї по­ча­ли пи­са­ти на­віть ро­сій­ські ЗМІ. Як ка­жуть, хто по­сіє ві­тер, по­жне бу­рю.

«ИХ ТАМ НЕТ»

Одні­єю з го­лов­них про­блем для оку­па­цій­них сил на Дон­ба­сі є брак ква­лі­фі­ко­ва­них вій­сько­вих ка­дрів. До­не­цька та Лу­ган­ська обла­сті бу­ли лі­де­ра­ми кра­ї­ни за кіль­кі­стю шахт і про­ми­сло­вих під­при­ємств, але то­чно не у во­єн­но­му сен­сі. Згі­дно з усі­ма по­пе­ре­дні­ми во­єн­ни­ми до­ктри­на­ми Укра­ї­ни РФ не роз­гля­да­ла­ся як за­гро­за, від­по­від­но вій­сько­вих ча­стин у ре­гіо­ні бу­ло обмаль. То­му на

всі від­по­від­аль­ні ке­рів­ні й вузь­ко­спе­ці­а­лі­зо­ва­ні по­са­ди при­зна­че­ні ро­сій­ські ка­дро­ві ку­ра­то­ри, ро­сі­я­ни та­кож здій­сню­ють фун­кцію ін­стру­кто­рів і ра­дни­ків. Ві­до­мі по­льо­ві ко­ман­ди­ри Гі­ві та Мо­то­ро­ла ви­ко­ну­ва­ли зде­біль­шо­го ме­дій­ну фун­кцію за­мість ре­аль­но­го ко­ман­ду­ва­н­ня під­роз­ді­ла­ми, на що ча­сто скар­жи­ли­ся їхні під­ле­глі, осо­бли­во пі­сля за­пе­клих бо­їв.

Як по­ві­до­ми­ли в ООШ ЗСУ, ро­сій­ських офі­це­рів від­ря­джа­ють до «ДНР/ЛНР» на ко­ро­ткі тер­мі­ни, від дев’яти до два­над­ця­ти мі­ся­ців, пе­ре­ва­жно з Пів­ден­но­го вій­сько­во­го окру­гу ЗС РФ. Зде­біль­шо­го во­ни обі­йма­ють по­са­ди в ор­га­нах управ­лі­н­ня ре­спу­блі­кан­сько­го («Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни»), опе­ра­тив­но­го (ко­ман­ду­ва­н­ня ар­мій­ських кор­пу­сів), а та­кож та­кти­чно­го рів­нів. Є ро­сі­я­ни й у під­роз­ді­лах РЕБ і зв’яз­ку. Зав­дя­ки цьо­му крем­лів­ське ке­рів­ни­цтво ви­рі­шує низ­ку ва­жли­вих зав­дань. Так під­три­му­ю­ться по­стій­ний кон­троль і які­сне управ­лі­н­ня вій­ська­ми, під­роз­ді­ли зав­жди в боє­го­то­во­му ста­ні. Кон­тро­лю­ю­ться ви­тра­ти па­ли­ва та боє­при­па­сів, ве­де­ться облік зброї та вій­сько­вої те­хні­ки. Крім то­го, за да­ни­ми укра­їн­ських вій­сько­вих, ро­сій­ські ку­ра­то­ри про­сто не до­ві­ря­ють мі­сце­вим, на що не раз вка­зу­ва­ли са­мі бо­йо­ви­ки в со­цме­ре­жах і ві­део. Не остан­ню роль ві­ді­грає й уні­фі­ка­ція під­роз­ді­лів «ДНР/ЛНР» із ре­гу­ляр­ною ар­мі­єю РФ. На­віть на ві­део з на­вчаль­них збо­рів по­мі­тно, що всі одя­гну­ті в одно­строї ро­сій­сько­го ви­ро­бни­цтва, до то­го ж мо­бі­лі­зо­ва­ні хо­дять у фор­мі ста­ро­го зраз­ка (так зва­на Фло­ра), а ко­ман­ди­ри-на­став­ни­ки в но­во­му «пі­ксе­лі» з ком­пле­кту «Ра­тник». Уні­фі­ку­ю­ться ор­га­ні­за­цій­но-шта­тна стру­кту­ра, прин­ци­пи за­сто­су­ва­н­ня те­хні­ки, си­сте­ми зв’яз­ку. Це ро­би­ться для то­го, щоб за по­тре­би ро­сій­ські й те­ро­ри­сти­чні си­ли змо­гли ефе­ктив­но взаємодіяти в бо­йо­вих умо­вах.

Крім пе­ре­бу­ва­н­ня на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях ро­сій­ські вій­ська зо­се­ре­джу­ють си­ли й по­бли­зу дер­жав­но­го кор­до­ну

НА ЗМІ­НУ КА­ДРО­ВИМ РО­СІЙ­СЬКИМ ВІЙ­СЬКО­ВИМ І НА­ЙМАН­ЦЯМ ПРИ­ЙШЛИ ПЕ­РЕ­ВА­ЖНО МЕ­ШКАН­ЦІ ОКУ­ПО­ВА­НИХ ТЕ­РИ­ТО­РІЙ, ДЛЯ ЯКИХ СЛУ­ЖБА ЗА КОН­ТРА­КТОМ СТА­ЛА ЧИ НЕ ЄДИ­НИМ СПОСОБОМ СТА­БІЛЬ­НО­ГО, ХО­ЧА Й РИ­ЗИ­КО­ВА­НО­ГО ЗА­РО­БІ­ТКУ

з Укра­ї­ною. За да­ни­ми Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни, йде­ться про 18 тис. ар­мій­ців. Ство­ре­но но­ві під­роз­ді­ли — 8-ма та 20-та за­галь­но­вій­сько­ві ар­мії. 150-та ди­ві­зія зі скла­ду 8-ї ар­мії пе­ре­бу­ває в Ро­стов­ській обла­сті. Крім неї там на бо­йо­во­му чер­гу­ван­ні за ро­та­цій­ним прин­ци­пом від ше­сти до во­сьми ба­таль­йон­но-та­кти­чних груп (БТГР) із Пів­ден­но­го вій­сько­во­го окру­гу. По­бли­зу пів­ні­чних обла­стей Укра­ї­ни 3-тя та 144-та ди­ві­зії 20-ї ар­мії, а та­кож кіль­ка БТГР зі скла­ду За­хі­дно­го вій­сько­во­го окру­гу. Та­кож не мо­жна за­бу­ва­ти про кон­тин­ген­ти в оку­по­ва­но­му Кри­му, При­дні­стров’ї та Білорусі.

За да­ни­ми роз­від­ки з від­кри­тих дже­рел, для ро­сій­ських офі­це­рів від­ря­дже­н­ня на Дон­бас стає пев­ною умо­вою для про­су­ва­н­ня по слу­жбі, збіль­шу­ю­ться шан­си при­зна­че­н­ня на ви­щі по­са­ди чи то всту­пу до вій­сько­вої ака­де­мії. Са­ме уча­сни­ків бо­їв в Укра­ї­ні при­зна­ча­ють ко­ман­ди­ра­ми в но­во­ство­ре­ні вій­сько­ві під­роз­ді­ли, які зо­се­ре­дже­ні бі­ля кор­до­ну з на­шою дер­жа­вою. Дон­бас став по­лі­го­ном для вдо­ско­на­ле­н­ня на­ви­чок кур­сан­тів ро­сій­ських вій­сько­вих на­вчаль­них за­кла­дів. У ре­аль­них бо­йо­вих умо­вах пе­ре­ві­ря­ють но­вин­ки ро­сій­сько­го во­єн­про­му, пе­ре­д­усім за­со­бів РЕБ. На­сту­пною кар’єр­ною схо­дин­кою пі­сля Дон­ба­су мо­же ста­ти Си­рія. При­кла­дом цьо­го є ге­не­рал-лей­те­нант Ва­лє­рій Аса­пов, який з осе­ні 2015-го при­бли­зно рік ко­ман­ду­вав ар­мій­ськи­ми кор­пу­са­ми «ДНР/ЛНР», хо­ва­ю­чись під по­зив­ним Ту­ман. Йо­го при­че­тність до НЗФ під­твер­ди­ли рі­зні дже­ре­ла, зокре­ма йо­го рі­дний брат у роз­мо­ві з жур­на­лі­ста­ми агент­ства Reuters. Пі­зні­ше, пі­сля Дон­ба­су, він по­їхав у від­ря­дже­н­ня до Си­рій­ської Ре­спу­блі­ки, де, як і ще кіль­ка де­ся­тків ро­сій­ських офі­це­рів та ге­не­ра­лів, зу­стрів свою смерть. За офі­цій­ним по­ві­дом­ле­н­ням, він за­ги­нув у ве­ре­сні 2017-го по­бли­зу мі­ста Дайр-ез-за­ур уна­слі­док мі­но­ме­тно­го об­стрі­лу. Так він по­вто­рив до­во­лі ха­ра­ктер­ний лан­цю­жок по­дій «Ро­стов — Дон­бас — Си­рія — смерть» для ро­сій­ських на­йман­ців і чле­нів при­ва­тних вій­сько­вих ком­па­ній.

ІНОЗЕМНІ ЛЕГІОНЕРИ

Крім мі­сце­вих і ро­сі­ян в «ар­мі­ях» са­мо­про­го­ло­ше­них «ре­спу­блік» зна­йшло­ся мі­сце й для іно­зем­ців. Дон­бас став ма­гні­том для рі­зних «бор­ців за прав­ду», при­хиль­ни­ків «рус­ско­го ми­ра», мо­нар­хі­стів та зви­чай­них зло­чин­ців. І по­ки Ба­су­рін шу­кає в сте­пах Дон­ба­су то спе­цпі­дроз­ді­ли НАТО, то на­йман­ців із Blackwater, а на се­па­ра­тист­ських па­блі­ках гу­ля­ють стра­шил­ки про жі­нок-снай­пе­рів із При­бал­ти­ки (каз­ка, ві­до­ма ще з ча­сів Пер­шої че­чен­ської вій­ни), ці лю­ди аб­со­лю­тно від­кри­то во­ю­ють про­ти укра­їн­ських сил. Скла­дно ска­за­ти, що са­ме ро­блять во­ни на Дон­ба­сі. Для ко­гось це ек­зо­ти­чне са­фа­рі, хтось так бо­ре­ться зі сві­то­вим ка­пі­та­лі­змом чи від­сто­ює іде­а­ли слов’ян. Де­хто ко­ри­сту­є­ться без­кар­ні­стю для ма­ро­дер­ства та на­силь­ства, як на­цист-са­дист Алє­ксєй Міль­ча­ков із Санкт-пе­тер­бур­га. Хтось, як бра­зи­лець Ра­фа­ель Мар­кес Лу­свар­гі, за­ба­га­то на­ди­вив­шись те­ле­ба­че­н­ня, по­їхав за­хи­ща­ти ро­сій­сько­мов­них, що ні­би­то по­тер­па­ють від ка­ра­те­лів. Йо­го за­три­ма­н­ня СБУ ски­да­ло­ся на шпи­гун­ський фільм, а сам він ді­став 13 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі від Пе­чер­сько­го су­ду на по­ча­тку 2017-го, хо­ча пі­зні­ше спра­ву на­ді­сла­ли на по­втор­ний роз­гляд.

Окре­мо сто­ять сер­би че­рез свою дав­ню при­хиль­ність до Ро­сії. Во­ни бра­ли участь у бо­ях на бо­ці те­ро­ри­стів у скла­ді ці­ло­го під­роз­ді­лу, Слов’ян­сько­го че­тні­че­сько­го за­го­ну під ко­ман­ду­ва­н­ням Бра­ти­сла­ва Жив­ко­ви­ча. Цей під­роз­діл устиг за­сві­ти­ти­ся ще до вій­ни, під час за­хо­пле­н­ня Кри­му. То­ді сер­би до­по­ма­га­ли ро­сій­ським оку­пан­там бло­ку­ва­ти вій­сько­ві об’єкти, уда­ю­чи мі­сце­ве «опол­че­н­ня» та «ка­за­чків». До Укра­ї­ни бо­йо­ви­ки по­тра­пля­ли че­рез те­ри­то­рію РФ і за до­по­мо­гою ро­сій­ських фон­дів на кшталт «Ко­сов­сько­го фрон­ту». За по­ві­дом­ле­н­ня­ми СБУ, спи­ски те­ро­ри­стів-іно­зем­ців не раз пе­ре­да­ва­ли офі­цій­ній серб­ській вла­ді, пре­зи­дент Укра­ї­ни По­ро­шен­ко ще у 2015 ро­ці за­кли­кав прем’єр-мі­ні­стра Сер­бії Але­ксан­да­ра Ву­чи­ча по­си­ли­ти бо­роть­бу з на­йман­ця­ми. Офі­цій­но під­роз­діл при­пи­нив бої в Укра­ї­ні ще на­при­кін­ці 2014-го. Втім, зда­є­ться, не всі ви­рі­ши­ли по­ки­ну­ти Дон­бас. Ві­до­мим ме­дій­ним пер­со­на­жем став серб­ський на­йма­нець-снай­пер Де­ян Бе­рич. Досі ді­ють «Серб­ські гу­са­ри» — ін­ше ві­до­ме угру­по­ва­н­ня, хо­ча й не­чи­слен­не. Як по­ві­дом­ля­ли ЗМІ, від по­ча­тку кон­флі­кту за участь у НЗФ бу­ло умов­но за­су­дже­но ли­ше одно­го гро­ма­дя­ни­на Сер­бії.

Не­ба­га­то осу­дже­них і в інших кра­ї­нах. За да­ни­ми Informnapalm, бо­йо­вик «ДНР» Алє­ксєй Єр­шов у Білорусі ді­став два ро­ки за участь у бо­йо­вих ді­ях в Укра­ї­ні, але втік че­рез те­ри­то­рію РФ і по­вер­нув­ся до лав те­ро­ри­стів. У 2015-му за­три­ма­но й за­су­дже­но ві­сім те­ро­ри­стів в Іспанії. За участь у НЗФ «Спар­та» ді­став три ро­ки гро­ма­дя­нин Мол­до­ви Ра­ду Ки­ри­лов, а йо­го зем­ляк, який во­ю­вав у «Со­ма­лі» у 2015 ро­ці, ув’язне­ний на 12 ро­ків. Свій тер­мін ді­став і на­йма­нець ро­дом із Ка­зах­ста­ну. Так чи іна­кше, на­віть пі­сля за­кін­че­н­ня вій­ни Укра­ї­на бу­де зму­ше­на дов­гий час шу­ка­ти всіх вин­них. На­йман­ці, ка­дро­ві вій­сько­ві чи про­сто «ідей­ні» бо­йо­ви­ки — усі во­ни не­за­ле­жно від сво­го офі­цій­но­го ста­ту­су ма­ють по­тра­пи­ти на ана­лог Нюрн­берзь­ко­го про­це­су.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.