Ма­тьє Бу­леґ: «Сьо­го­дні­шня по­лі­ти­ка Крем­ля ске­ро­ва­на рад­ше на ви­сна­же­н­ня су­про­тив­ни­ка та збіль­ше­н­ня вар­то­сті ре­ін­те­гра­ції Дон­ба­су»

Фран­цузь­кий по­лі­то­лог про вій­сько­ву, по­лі­ти­чну та еко­но­мі­чну бо­роть­бу Укра­ї­ни

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Спіл­ку­ва­ла­ся Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

Ти­ждень по­спіл­ку­вав­ся з фран­цузь­ким по­лі­то­ло­гом, до­слі­дни­ком впли­во­во­го бри­тан­сько­го до­слі­дни­цько­го цен­тру Chatham House при Ко­ро­лів­сько­му ін­сти­ту­ті за­кор­дон­них справ Ма­тьє Бу­ле­ґом про пер­спе­кти­ви мін­ських до­мов­ле­но­стей, імо­вір­ні ме­ха­ні­зми зу­пи­не­н­ня вій­ни на Схо­ді Укра­ї­ни та на­слід­ки зго­ди Спо­лу­че­них Шта­тів на по­ста­ча­н­ня обо­рон­ної зброї Ки­є­ву.

Ви пре­зен­ту­є­те в Па­ри­жі до­по­відь Chatham House під на­звою «Би­тва за Укра­ї­ну», де, зокре­ма, йде­ться про те, що РФ не мо­жна стри­ма­ти ви­клю­чно ди­пло­ма­ти­чни­ми за­хо­да­ми. Які до­да­тко­ві дії з бо­ку За­хо­ду мо­гли б ста­ти ефе­ктив­ни­ми про­ти ро­сій­ської агре­сії? — Зви­чай­но, ли­ше ди­пло­ма­ти­чно­го рі­ше­н­ня, пе­ред­ба­че­но­го дру­гою мін­ською уго­дою, не­до­ста­тньо для зу­пи­не­н­ня вій­ни в Укра­ї­ні. Що­би бо­йо­вим ді­ям справ­ді по­кла­сти край, За­хід міг би, по-пер­ше, акти­ві­зу­ва­ти свою дво­сто­рон­ню ди­пло­ма­тію як із остан­ньою, так і з Росією, не обме­жу­ю­чись ви­клю­чно фор­ма­том Мінськ-2. Фран­ція в цьо­му мо­гла б ві­ді­гра­ва­ти роль ло­ко­мо­ти­ва. По-дру­ге, За­хід спро­мо­жний до­по­мог­ти змі­цни­ти ін­сти­ту­ції та ре­фор­ми в Укра­ї­ні, бо са­ме сильною ця кра­ї­на мо­же обме­жи­ти ро­сій­ський вплив.

Звіт, пре­зен­то­ва­ний фран­цузь­ким де­пу­та­там, се­на­то­рам, ди­пло­ма­там, фі­нан­со­вим ана­лі­ти­кам і жур­на­лі­стам, свід­чить про ва­жли­вість по­кра­ще­н­ня бі­знес-клі­ма­ту в Укра­ї­ні. Які кро­ки вла­ди мо­гли б да­ти си­гнал світові про та­ке по­кра­ще­н­ня? Що має зро­би­ти Укра­ї­на для збіль­ше­н­ня сво­єї при­ва­бли­во­сті для іно­зем­них ін­ве­сто­рів? — По­кра­щи­ти за­галь­ну еко­но­мі­чну си­ту­а­цію та під­ня­ти Укра­ї­ну в рей­тин­гах на кшталт Doing Business — до­бра спра­ва. Але цьо­го не до­ста­тньо. Во­на му­сить бо­ро­ти­ся на всіх фрон­тах із ко­ру­пці­єю та олі­гар­хі­чни­ми ін­те­ре­са­ми. Це ключ від еко­но­мі­чної при­ва­бли­во­сті: га­ран­ту­ва­ти без­пе­ку за­ру­бі­жних ін­ве­сти­цій, по­до­ла­ти си­стем­ну чи­нов­ни­чу ко­ру­пцію та зу­пи­ни­ти роз­кра­да­н­ня на­ціо­наль­них акти­вів олі­гар­ха­ми. По­ки Укра­ї­на не змі­ни­ла си­сте­ми, еко­но­мі­чні та фі­нан­со­ві ре­фор­ми ма­ють ли­ше обме­же­ний вплив на еко­но­мі­чну при­ва­бли­вість кра­ї­ни, по­тен­ці­ал якої ще по­трі­бно ви­віль­ни­ти.

По­вер­ні­мо­ся до мін­ських угод. Пів­то­ра ро­ку то­му в ін­терв’ю Ти­жню ви ска­за­ли, що ці уго­ди є «без­пер­спе­ктив­ни­ми, але не­ми­ну­чи­ми». Чи змі­нив час ва­шу оцін­ку? — Сьо­го­дні я ка­жу, що мін­ські уго­ди не­ефе­ктив­ні, але не­об­хі­дні. За­раз по­ясню, чо­му са­ме. З лю­то­го 2015 ро­ку, ко­ли ці до­ку­мен­ти бу­ли під­пи­са­ні, спра­ви не про­су­ну­ли­ся впе­ред. Мир і досі за­ли­ша­є­ться вель­ми при­мар­ною пер­спе­кти­вою. По­за тим, са­ме до цих угод прив’яза­ні сан­кції. Ви­йти з «мін­сько­го фор­ма­ту» ни­ні, ко­ли під­став для ска­су­ва­н­ня сан­кцій не­має, бу­ло б по­лі­ти­чною по­мил­кою. Я ду­маю, що і Фран­ція, і Ні­меч­чи­на му­сять змо­бі­лі­зу­ва­ти­ся для до­по­мо­ги Укра­ї­ні. Зокре­ма, для то­го, щоб роз­би­ти імідж, який фор­му­ють мо­сков­ські по­літ­те­хно­ло­ги, ні­би­то Укра­ї­на є не­ке­ро­ва­ною та не­про­гно­зо­ва­ною дер­жа­вою, що не відбулася, із якою не­мо­жли­во ве­сти пе­ре­го­во­ри. Що є ва­жли­вим у мін­ських уго­дах і що не на часі втра­ти­ти, то це чо­ти­ри ро­бо­чі гру­пи. На­віть якщо по­лі­ти­чна не­ефе­ктив­на, то еко­но­мі­чна та гу­ма­ні­тар­на пра­цю­ють. Са­ме зав­дя­ки їм, зокре­ма, ве­ду­ться пе­ре­го­во­ри що­до обмі­ну за­ру­чни­ка­ми й звіль­не­н­ня укра­їн­ських по­лі­ти­чних в’язнів.

На­скіль­ки рі­ше­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів на­да­ти Укра­ї­ні обо­рон­ну зброю змі­нює, на ва­шу дум­ку, гео­по­лі­ти­чну си­ту­а­цію та пер­спе­кти­ви при­пи­не­н­ня вій­ни? Чи є підстави ка­за­ти про но­ву аме­ри­кан­ську по­лі­ти­ку на Схо­ді Єв­ро­пи? — На мою дум­ку, зго­да на по­ста­ча­н­ня зброї в Укра­ї­ну — це на­сам­пе­ред ре­зуль­тат ком­про­мі­су між ло­бі­ста­ми з обо­рон­но­го се­кто­ру на чо­лі з Мак­кей­ном та аме­ри­кан­ським ке­рів­ни­цтвом. Йде­ться про ба­га­то­рі­чні зу­си­л­ля, про по­лі­ти­чний ме­седж, ске­ро­ва­ний біль­ше до вну­трі­шньої ау­ди­то­рії, ніж до Ки­є­ва або Мо­скви. Са­ма со­бою зброя — про­ти­тан­ко­ві си­сте­ми — по­кли­ка­на про­ти­ді­я­ти но­вій ро­сій­ській зброй­ній агре­сії, якщо та­ка ста­не­ться. На мою дум­ку, сьо­го­дні­шня по­лі­ти­ка Крем­ля ске­ро­ва­на рад­ше на ви­сна­же­н­ня су­про­тив­ни­ка та збіль­ше­н­ня вар­то­сті ре­ін­те­гра­ції Дон­ба­су з ме­тою під­ви­щи­ти ту ці­ну на­стіль­ки, щоб во­на ста­ла не­прийня­тною для Укра­ї­ни.

Укра­їн­ська пре­са пи­ше, що Ро­сія сьо­го­дні орі­єн­ту­є­ться на по­шу­ки гі­бри­дно­го миру в пер­спе­кти­ві близь­ких пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, який ста­не, мо­жли­во, ще гір­шим, ніж ни­ні­шня гі­бри­дна війна. Що ви про це ду­ма­є­те? — Я не зов­сім по­ді­ляю це ба­че­н­ня. За­кон про ре­ін­те­гра­цію, де Ро­сію чор­ним по бі­ло­му ви­зна­но агре­со­ром у вій­ні з Укра­ї­ною, є оче­ви­дною та­кти­чною пе­ре­мо­гою Ки­є­ва. До­ку­мент по­кла­дає на Ро­сію від­по­від­аль­ність за те, що від­бу­ва­є­ться ни­ні на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. Тож уся та ри­то­ри­ка, яку по­ши­рю­ють про­мо­сков­ські ло­бі про те, що ні­би­то на­став час від­мо­ви­ти­ся від сан­кцій, втра­чає ар­гу­мен­та­цію. Аме­ри­кан­ська зброя в цій мо­за­ї­ці фа­ктів має не­хай і сим­во­лі­чне, але чі­тке зна­че­н­ня. Я ска­зав би, що Кремль, най­імо­вір­ні­ше, шу­ка­ти­ме не гі­бри­дно­го миру, а способів по­си­ли­ти тиск: як на Укра­ї­ну, так і на За­хід. Я рад­ше про­гно­зу­вав би еска­ла­цію на­пру­же­н­ня. Втім, якщо агре­сія з бо­ку Ро­сії справ­ді зро­сте, це до­по­мо­гло б По­ро­шен­ко­ві згур­ту­ва­ти дов­ко­ла се­бе людей.

Чо­му ви на­по­ля­га­є­те, що аме­ри­кан­ська зброя має ви­клю­чно сим­во­лі­чну роль? — Бо, най­імо­вір­ні­ше, її роз­мі­стять на тре­тій лі­нії обо­ро­ни, а не на пер­шій чи дру­гій. Це біль­ше пев­ний за­спо­кій­ли­вий пси­хо­ло­гі­чний фа­ктор, ніж ефе­ктив­ний ме­ха­нізм стри­му­ва­н­ня. Во­дно­час по­ста­ча­н­ня ле­таль­ної зброї в Укра­ї­ну під­штов­хує до сер­йо­зно­го онов­ле­н­ня ро­сій­сько-аме­ри­кан­ських від­но­син. Бо, хоч би яка бу­ла зброя, — обо­рон­на чи на­сту­паль­на, — для Мо­скви во­на на­сам­пе­ред аме­ри­кан­ська. Цей при­від мо­же ви­ко­ри­ста­ти­ся, на­при­клад, щоб збіль­ши­ти ро­сій­ський вій­сько­вий кон­тин­гент на лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня.

Як ви оці­ню­є­те ни­ні­шній стан укра­їн­ської ар­мії? Ген­штаб не­рід­ко кри­ти­ку­ють за брак стра­те­гії. — Ар­мія кра­ї­ни, яка за­хи­ща­є­ться від збройної агре­сії, не по­тре­бує скла­дних стра­те­гій. Во­на є, во­на боє­зда­тна та стає де­да­лі про­фе­сій­ні­шою. За пев­ни­ми кри­те­рі­я­ми во­на не по­сту­па­є­ться де­яким під­роз­ді­лам зброй­но­го кон­тин­ген­ту НАТО. По­за тим, є, без­пе­ре­чно, про­бле­ма яко­сті ко­ман­ду­ва­н­ня, що най­біль­ше від­чу­ва­є­ться на лі­нії фрон­ту.

Яку ре­пу­та­цію ма­ють сьо­го­дні в за­хі­дно­му екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі уряд Во­ло­ди­ми­ра Грой­сма­на та пре­зи­дент По­ро­шен­ко? — Кон­флікт дов­ко­ла ан­ти­ко­ру­пцій­но­го су­ду по­ка­зав світові, що Укра­ї­на на­ра­зі не­до­ста­тньо ро­зу­міє, що та­ке справ­ді не­за­ле­жні ін­сти­ту­ції та як во­ни фун­кціо­ну­ють. На­сам­пе­ред це від­бу­ва­є­ться то­му, що во­на ні­ко­ли та­ких ін­сти­ту­цій не ма­ла. Їх про­сто не бу­ло. В Укра­ї­ні зви­кли, що хтось обов’яз­ко­во кон­тро­лює всі стру­кту­ри, і якщо вам не вда­ло­ся взя­ти під свій на­гляд ту чи ін­шу ін­сти­ту­цію, це зро­бить ваш по­лі­ти­чний опо­нент. Ста­рі по­лі­ти­чні зви­чки по­ки що бе­руть своє. Сто­сов­но Пе­тра По­ро­шен­ка, то світ не має особливих ілю­зій. Він по­хо­дить з олі­гар­хі­чних кіл і в пев­но­му сен­сі їх ре­пре­зен­тує. Про­те ін­ші кан­ди­да­ти на пре­зи­дент­ське крі­сло з тих, ко­го про­гно­зу­ють со­ці­о­ло­ги, на­вряд чи пе­ре­кон­ли­ві­ші чи пер­спе­ктив­ні­ші. З огля­ду на близь­кі пре­зи­дент­ські ви­бо­ри в Укра­ї­ні мо­жна лег­ко уяви­ти по­пу­ліст­ський со­юз Ти­мо­шен­ко й Са­а­ка­шві­лі. Час на­пи­тує но­ву по­лі­ти­чну си­лу ко­рі­н­ням із Май­да­ну. Але йо­го ма­ло.

Чи по­го­джу­є­те­ся ви з дум­кою, що, за­хо­пив­ши Крим, Ро­сія на­зав­жди втра­ти­ла Укра­ї­ну? — На дов­го­три­ва­лу пер­спе­кти­ву так. Ане­ксія Кри­му ста­ла най­біль­шим по­ру­ше­н­ням прин­ци­пів між­на­ро­дно­го пра­ва пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Не­хту­ва­н­ня Бу­да­пешт­ським ме­мо­ран­ду­мом до­зво­ляє кра­ї­нам, які пра­цю­ють над роз­роб­кою атом­ної зброї, ар­гу­мен­ту­ва­ти, що во­ни не хо­чуть на­слі­ду­ва­ти укра­їн­ський при­клад, ма­ти на сво­їй зем­лі вій­ну.

Ви на­зва­ли но­вий укра­їн­ський за­кон про ре­ін­те­гра­цію та­кти­чною пе­ре­мо­гою Укра­ї­ни. А чи до­мо­гли­ся за ці чо­ти­ри ро­ки вій­ни сво­їх та­кти­чних пе­ре­мог ро­сі­я­ни? — Та­кти­чна пе­ре­мо­га Ро­сії — це той факт, що при­пи­не­н­ня во­гню на­справ­ді так і не ста­ло­ся. Це дає змо­гу Мо­скві по­ши­рю­ва­ти ме­седж, що в Укра­ї­ні не­має по­ряд­ку, ні­ко­му до­три­му­ва­ти сло­ва. Те, що в ЄС не­має одно­стай­но­сті в укра­їн­сько­му пи­тан­ні, та­кож у пев­ний спо­сіб до­по­ма­гає Мо­скві. Укра­ї­на му­сить змо­бі­лі­зу­ва­ти­ся, на­пра­цю­ва­ти чі­тку ко­му­ні­ка­цій­ну стра­те­гію. Пу­тін не та­кий силь­ний, щоб про­ти­сто­я­ти справ­ді про­фе­сій­ній ко­му­ні­ка­ції. За­хід, сво­єю чер­гою, має не під­да­ва­ти­ся по­чу­т­тю вто­ми та допомагати Укра­ї­ні бо­ро­ти­ся як із зов­ні­шнім агре­со­ром, так і з ко­рум­по­ва­ни­ми олі­гар­ха­ми. Ча­сом я ду­маю, що Май­дан став ре­во­лю­ці­єю, яка про­йшла по ко­лу й по­вер­ну­ла­ся на ви­хі­дні по­зи­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.