Ке­ро­ва­не па­ді­н­ня

Що змі­ни­ло­ся в ОРДІЛО від початку Опе­ра­ції об’єд­на­них сил

Ukrainskiy Tyzhden - - Тема Номера - Ма­ксим Ві­хров

Опе­ра­цію об’єд­на­них сил (ООС) оку­пан­ти сприйня­ли нер­во­во ще до її початку. «Цей за­кон до­ко­рін­но ла­має ло­гі­ку мін­сько­го про­це­су й на­ма­га­є­ться йо­го пе­ре­кре­сли­ти», — за­явив «в. о. мі­ні­стра іно­зем­них справ ЛНР» Вла­ди­слав Дей­не­го, щой­но Пе­тро По­ро­шен­ко під­пи­сав за­кон про ре­ін­те­гра­цію Дон­ба­су. Очіль­ник « ДНР» Оле­ксандр Захарченко ска­зав, що до­ку­мент «розв’язує ру­ки укра­їн­ській во­єн­щи­ні», й по­обі­цяв у від­по­відь ство­ри­ти «На­ро­дний три­бу­нал», який дасть оцін­ку «во­єн­ним зло­чи­нам», ско­є­ним си­ла­ми АТО та ке­рів­ни­цтвом Укра­ї­ни. На­пе­ре­до­дні ухва­ле­н­ня за­ко­ну про ре­ін­те­гра­цію оку­пан­ти за­ля­ку­ва­ли ме­шкан­ців ОРДІЛО тим, що мін­ські уго­ди бу­дуть ска­со­ва­ні й зно­ву роз­по­чну­ться мас­шта­бні бо­йо­ві дії. Однак, ви­ко­ри­став­ши ін­форм­при­від по ма­кси­му­му, оку­пан­ти пе­ре­клю­чи­ли­ся на ін­ші пи­та­н­ня, тож фа­кти­чний по­ча­ток ООС 30 кві­тня 2018­го ми­нув у «ре­спу­блі­ках» май­же не­по­мі­тно. Що­прав­да, «На­ро­дний три­бу­нал» оку­пан­ти та­ки про­ве­ли. 22 черв­ня, зі­брав­ши в Лу­ган­ську ву­ли­чний «схід» бю­же­тни­ків, «суд­ді» при­на­ро­дно ви­не­сли ви­ро­ки Пе­тро­ві По­ро­шен­ку, Оле­ксан­дро­ві Тур­чи­но­ву, Ар­се­но­ві Ава­ко­ву, Сте­па­но­ві Пол­то­ра­ку та ще низ­ці укра­їн­ських ви­со­ко­по­са­дов­ців. По­тім « три­бу­нал» став пра­цю­ва­ти на ре­гу­ляр­ній осно­ві. При­кме­тно, що «офі­цій­но» ця ін­сти­ту­ція на­зи­ва­є­ться «Укра­їн­ським (!) на­ро­дним три­бу­на­лом», хо­ча ке­рів­ни­ки «ре­спу­блік» по­стій­но на­го­ло­шу­ють на окре­мі­шно­сті « ЛНР» і «ДНР».

А за­га­лом си­ту­а­ція в ОРДІЛО впро­довж остан­ніх трьох місяців до­сить ста­біль­на й опи­су­є­ться дво­ма сло­ва­ми: ста­гна­ція і роз­пад. Ма­ріо­не­тко­ві ре­жи­ми « ЛНР» і «ДНР» по­чу­ва­ю­ться ціл­ком упев­не­но: пе­ре­во­рот у Лу­ган­ську, який там­те­шні «си­ло­ви­ки» здій­сни­ли спіль­но з до­не­цьки­ми ко­ле­га­ми в ли­сто­па­ді 2017­го, ми­нув для них без на­слід­ків. На сво­є­му мі­сці ли­шив­ся й Вла­ді­слав Сур­ков, ра­дник Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на та ку­ра­тор « укра­їн­сько­го на­пря­му » в Мо­скві. Ко­ри­сту­ю­чись за­тиш­шям, во­жді « ЛНР» і « ДНР» го­ту­ю­ться до «ви­бо­рів», які ма­ють від­бу­ти­ся в « ре­спу­блі­ках» ці­єї осе­ні. Во­че­видь, пе­ре­во­рот у Лу­ган­ську став для них уро­ком, тож гай­ки за­кру­чу­ють ре­тель­но, пе­ре­стра­хо­ву­ю­чись від будь­яких не­спо­ді­ва­нок. Так, у Лу­ган­ську Пасічник і да­лі роз­прав­ля­є­ться з ка­дра­ми Пло­тни­цько­го, ді­став­шись на­віть «цен­тр­ви­бор­чко­му » — уста­но­ви су­то де­ко­ра­тив­ної. Крім то­го, у ме­жах під­ви­ще­н­ня ди­сци­плі­ни з початку 2018­го «про­ку­ра­ту­ра ЛНР» по­ру­ши­ла 982 спра­ви про­ти «по­са­дов­ців» рі­зних рів­нів, яким ін­кри­мі­ну­ють роз­кра­да­н­ня «дер­жав­них» ко­штів та ін­ші зло­чи­ни. Та­кож тут за­бо­ро­ни­ли « Лу­ган­ ську гвар­дію» — се­па­ра­тист­ську ор­га­ні­за­цію, якій із 2014 ро­ку так і не вда­ло­ся вли­ти­ся до стру­ктур оку­па­цій­но­го ре­жи­му і яка від­то­ді ба­лан­су­ва­ла на ме­жі опо­зи­цій­но­сті. Най­гу­чні­шим успі­хом «гвар­дій­ців» є ска­су­ва­н­ня по­ка­зу ро­сій­сько­го філь­му «Ма­тіль­да» в Лу­ган­ську — він ні­би­то па­плю­жив образ «свя­то­го» ім­пе­ра­то­ра Ні­ко­лая ІІ. Сам Пасічник очо­лює успад­ко­ва­ний від по­пе­ре­дни­ка ГР «Мир Лу­ган­щи­ні», ана­лог прав­ля­чої пар­тії в « ЛНР».

У «ДНР» Захарченко на­ма­га­є­ться при­бор­ка­ти ам­бі­тно­го Оле­ксан­дра Ті­мо­фє­є­ва, який до­не­дав­на вва­жав­ся йо­го пра­вою ру­кою й очо­лю­вав «мінс­дох». Цьо­го ро­ку в До­не­цьку аре­шту­ва­ли двох йо­го про­те­же: «мі­ні­стрів» транс­пор­ту та енер­ге­ти­ки. А са­мо­го Ті­мо­фє­є­ва від­сто­ро­ни­ли від ке­рів­ни­цтва гро­мад­ською ор­га­ні­за­ці­єю «Оплот Дон­ба­су », яку очо­лив сам Захарченко. Во­че­видь, го­ту­ю­чись до си­ло­во­го про­ти­сто­я­н­ня, Ті­мо­фє­єв за­пов­нює штат сво­го «мі­ні­стер­ства» бій­ця­ми си­ло­вих стру­ктур. На­га­да­є­мо, Захарченко та­кож є очіль­ни­ком гро­мад­сько­го руху «До­не­цька ре­спу­блі­ка», прав­ля­чої в « ДНР» пар­тії. То­ді як опо­зи­цію уосо­блює «Віль­ний Дон­бас», яким ке­рує по­друж­жя Гу­ба­рє­вих (Пав­ло — ко­ли­шній «на­ро­дний гу­бер­на­тор» До­неч­чи­ни, Ка­те­ри­на — де­пу­тат «пар­ла­мен­ту ДНР»). «Утім, цей «плю­ра­лізм» не за­ва­жає За­хар­чен­ку ство­рю­ва­ти культ вла­сної осо­би в най­кра­щих пів­ні­чно­ко­рей­ських тра­ди­ці­ях. При­мі­ром, до рі­чни­ці «ре­фе­рен­ду­му » на ста­діон зі­гна­ли бю­дже­тни­ків, які ви­кла­ли з па­пір­ців гі­гант­ський порт­рет «во­ждя». Що­прав­да, про­па­ган­дист­ську іди­лію тро­хи зі­псу­ва­ла вте­ча з « ДНР» За­ха­ра Прі­лє­пі­на — ро­сій­сько­го пи­сьмен­ни­ка, який був ра­дни­ком За­хар­чен­ка і вда­вав, що очо­лює ці­лий ба­таль­йон.

Крім то­го, остан­ні­ми мі­ся­ця­ми ста­ло оче­ви­дно, що об’єд­на­н­ня «ре­спу­блік» не вхо­дить у пла­ни ані до­не­цьких, ані лу­ган­ських. Ро­змо­ви про це акти­ві­зу­ва­лись у кві­тні 2018­го, ко­ли Пасічник за­явив про одно­сто­рон­нє ска­су­ва­н­ня «ми­тних кор­до­нів» із «ДНР». У За­хар­чен­ка то­ді зро­би­ли си­ме­три­чну за­яву, але до ре­а­лі­за­ції спра­ва не ді­йшла. По­над те, у трав­ні 2018­го остан­ній за­явив, що в « ЛНР» і «ДНР» жи­вуть два рі­зні, хоч і «бра­тер­ські» на­

ПО­КИ ОЛЕ­КСАНДР ЗАХАРЧЕНКО ТА ЛЕОНІД ПАСІЧНИК ВДАЮТЬ ІЗ СЕ­БЕ ДЕРЖАВНИКІВ І ДІЛЯТЬ РІДЕНЬКІ ПОДАТКОВІ ПОТОКИ, ОРДІЛО Й ДА­ЛІ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ДЕПРЕСИВНУ ЗО­НУ. ЯК ВИЯВИЛОСЯ, СКОРИСТАТИСЯ ПОВНОЮ МІ­РОЮ «НАЦІОНАЛІЗОВАНИМИ» ПІДПРИЄМСТВАМИ ОКУ­ПАН­ТИ НЕ ЗДАТНІ, ЗОКРЕ­МА ЧЕ­РЕЗ НЕДОСТАТНЮ КВАЛІФІКАЦІЮ

ро­ди. У Па­сі­чни­ка на цю те­зу від­ре­а­гу­ва­ли своє­рі­дним чи­ном, за­про­ва­див­ши ми­то на зва­ре­не в «ДНР» пи­во. А по­ки Оле­ксандр Захарченко та Леонід Пасічник вдають із се­бе державників і ділять ріденькі податкові потоки, ОРДІЛО й да­лі перетворюється на депресивну зо­ну. Як виявилося, скористатися повною мі­рою «націоналізованими» підприємствами оку­пан­ти не здатні, зокре­ма че­рез недостатню кваліфікацію. Брак знань і від­по­від­аль­но­сті по­зна­ча­ю­ться й на ста­ні ін­фра­стру­кту­ри та на­віть на еко­ло­гії ре­гіо­ну. По­ки що па­ді­н­ня є більш­менш ке­ро­ва­ним, але якщо ни­ні­шні тен­ден­ції збе­рі­га­ти­му­ться, гу­ма­ні­тар­на кри­за в ОРДІЛО ри­зи­кує ви­йти на ін­ший, за­гроз­ли­ві­ший рі­вень, а зав­да­н­ня від­бу­до­ви Дон­ба­су зна­чно ускла­дни­ться.

Най­біль­шим еко­но­мі­чним «до­ся­гне­н­ням» оку­пан­тів за остан­ні три мі­ся­ці став за­пуск «на­ціо­на­лі­зо­ва­них» ві­тро­ге­не­ра­то­рів бі­ля Со­ро­ки­но­го та Лу­ту­ги­но­го (те­ри­то­рія « ЛНР»). За сло­ва­ми оку­пан­тів, із 20 ві­тря­них стан­цій вда­ло­ся за­пу­сти­ти по­ло­ви­ну. Але енер­ге­ти­чних по­треб « ре­спу­блі­ки» це не по­криє: про­ект ві­тро­пар­ку, який по­ча­ли ре­а­лі­зо­ву­ва­ти у 2013­му, так і ли­шив­ся не­за­вер­ше­ним і йо­го за­галь­на по­ту­жність ста­но­вить тіль­ки 50 МВТ. Що сто­су­є­ться енер­ге­ти­ки, то в ли­пні 2018го Пасічник не­спо­ді­ва­но за­го­во­рив про го­тов­ність про­да­ва­ти ву­гі­л­ля Укра­ї­ні за умо­ви, якщо укра­їн­ський уряд зро­бить та­ку про­по­зи­цію. Але в не­да­ле­кій пер­спе­кти­ві ро­змо­ви про ву­гі­л­ля ОРДІЛО ста­нуть без­змі­стов­ни­ми, оскіль­ки в умо­вах оку­па­ції де­гра­да­ція ву­гіль­ної га­лу­зі стрім­ко при­швид­шу­є­ться. Мі­сце­ва ву­гіль­на га­лузь так і не огов­та­ла­ся пі­сля то­го, як Укра­ї­на при­пи­ни­ла за­ку­по­ву­ва­ти ву­гі­л­ля в ОРДІЛО. За на­яв­ною ін­фор­ма­ці­єю, низ­ка шахт уже пе­ре­йшла на ско­ро­че­ний ро­бо­чий гра­фік, оскіль­ки ви­до­бу­те ву­гі­л­ля ні­ку­ди збу­ва­ти. За да­ни­ми Мі­ні­стер­ства еко­ло­гії Укра­ї­ни, 36 шахт на те­ри­то­рії ОРДІЛО пе­ре­бу­ва­ють у про­це­сі за­то­пле­н­ня, а з де­яких бо­йо­ви­ки вже ви­ве­зли уста­тку­ва­н­ня. «Ша­хтне обла­дна­н­ня пу­сти­ли на ме­тал. Ту­ди ж пі­шли ша­хтні ка­бе­лі, го­лов­ні вен­ти­ля­цій­ні уста­нов­ки, гли­бин­ні на­со­си для від­ка­чки ґрун­то­вих вод, рі­жу­ться ко­при» — роз­по­від­ає про си­ту­а­цію в «ДНР» ко­ли­шній по­льо­вий ко­ман­дир Ігор Бе­злер, який дав­но кри­ти­кує ке­рів­ни­цтво «ре­спу­блі­ки». Під­твер­джу­ють це й ін­ші дже­ре­ла. На те­ри­то­рії « ЛНР» ві­дбу­ва­ю­ться ана­ло­гі­чні про­це­си. Так рі­шу­че з ву­гіль­ною га­луз­зю не роз­прав­ля­ла­ся на­віть

Мар­ґа­рет Те­тчер. Уна­слі­док без­кон­троль­но­го за­кри­т­тя й за­то­пле­н­ня шахт на Дон­ба­сі по­чи­на­є­ться про­сі­да­н­ня ґрун­тів. За да­ни­ми МІНТОТ, по­де­ку­ди во­но ся­гає 92 см.

Що сто­су­є­ться про­ми­сло­во­сті, то го­лов­ним драй­ве­ром еко­но­мі­ки « ре­спу­блік» за­ли­ша­є­ться олі­гарх­уті­кач Сер­гій Кур­чен­ко, чия стру­кту­ра ЗАТ «Вне­шторг­сер­вис» за­во­ло­ді­ла низ­кою «на­ціо­на­лі­зо­ва­них» під­при­ємств. Однак тут на за­ва­ді стає не ли­ше роз­рив еко­но­мі­чних зв’яз­ків і те­хно­ло­гі­чних лан­цюж­ків уна­слі­док оку­па­ції, а й еле­мен­тар­ний брак ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів, зда­тних ор­га­ні­зу­ва­ти скла­дні ви­ро­бни­чі про­це­си. При­мі­ром, у ли­пні спро­ба за­пу­сти­ти «на­ціо­на­лі­зо­ва­ний» Єна­кі­їв­ський ме­та­лур­гій­ний ком­бі­нат за­кін­чи­лась ава­рі­єю та по­же­жею, пі­сля чо­го під­при­єм­ство до­ве­ло­ся зу­пи­ни­ти. На­ма­га­н­ня ке­рів­ни­ків «Вне­шторг­сер­ви­са» по­вер­ну­ти до жи­т­тя Ал­чев­ський ме­тком­бі­нат та­кож не над­то успі­шні. Взим­ку — на­ве­сні 2018­го там ви­плав­ля­ли по 8 тис. т ча­ву­ну на мі­сяць — це мен­ше, ніж ра­ні­ше за дві до­би, а в кві­тні там та­кож ста­ла­ся ава­рія. У черв­ні Пасічник по­обі­цяв за­пу­сти­ти за­вод на пов­ну по­ту­жність і за­явив, що на ал­чев­сько­му ме­та­лі пра­цю­ва­ти­ме Хар­цизь­кий тру­бний за­вод, який мі­сти­ться на те­ри­то­рії «ДНР» (йо­го та­кож кон­тро­лю­ють стру­кту­ри Кур­чен­ка). Чи вда­сться бо­йо­ви­кам на­ла­го­ди­ти ви­ро­бни­цтво й зна­йти ри­нок збу­ту, не­ві­до­мо, але на­віть за най­спри­я­тли­ві­шо­го роз­ви­тку по­дій ал­чев­сько­хар­цизь­ко­го тан­де­му для по­ря­тун­ку еко­но­мі­ки « ЛНР» і «ДНР» яв­но бра­ку­ва­ти­ме.

Зви­чай­но, ке­рів­ни­ки « ре­спу­блік» роблять хо­ро­шу мі­ну й ге­не­ру­ють «по­зи­тив­ні ін­форм­при­во­ди», але на­віть «ре­спу­блі­кан­ська» ста­ти­сти­ка свід­чить про те, що еко­но­мі­ка на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях пе­ре­бу­ває в гли­бо­кій ко­мі. За «офі­цій­ни­ми» да­ни­ми, се­ре­дня зар­пла­та в Лу­ган­ську за там­те­шнім кур­сом ста­но­вить близь­ко 3800 грн, у До­не­цьку — близь­ко 4200 грн. Для по­рів­ня­н­ня: се­ре­дня зар­пла­та на під­кон­троль­ній Укра­ї­ні Лу­ган­щи­ні в трав­ні 2018­го до­рів­ню­ва­ла 7334 грн, на До­неч­чи­ні — 10 166 грн, у се­ре­дньо­му по Укра­ї­ні — 8725 грн ( да­ні Держ­ста­ти­сти­ки). То­ді як вар­тість спо­жив­чо­го ко­ши­ка в ОРДІЛО не мен­ша, ніж на під­кон­троль­них те­ри­то­рі­ях, а пев­ні ка­те­го­рії то­ва­рів (ме­ди­ка­мен­ти, одяг, по­бу­то­ва те­хні­ка то­що) зна­чно до­рож­чі. Тим ча­сом Ро­сія, попри вій­сько­ву та по­лі­ти­чну під­трим­ку «ре­спу­блік», з еко­но­мі­чною ін­те­гра­ці­єю не по­спі­шає. У ли­пні «еле­не­рів­ські» ЗМІ ши­ро­ко роз­ти­ра­жу­ва­ли по­ві­дом­ле­н­ня про по­ча­ток спів­пра­ці « ре­спу­блі­ки» з Ор­лов­ською обла­стю РФ та від­по­від­ний указ, під­пи­са­ний там­те­шнім гу­бер­на­то­ром. Але до еко­но­мі­ки це має вель­ми опо­се­ред­ко­ва­ний сто­су­нок: із ро­сій­сько­го бо­ку до скла­ду ро­бо­чої гру­пи «з ін­те­гра­цій­ної вза­є­мо­дії» уві­йшли ли­ше чи­нов­ни­ки, які ку­ри­ру­ють фіз­куль­ту­ру, освіту, со­ці­аль­ну по­лі­ти­ку та охо­ро­ну здо­ров’я.

Ке­ру­ва­ти ін­фра­стру­кту­рою оку­пан­там та­кож вда­є­ться гір­ше, ніж мо­жна бу­ло очі­ку­ва­ти. При­мі­ром, у ли­пні че­рез про­рив ма­гі­страль­но­го во­до­го­ну час­тко­во або пов­ні­стю без во­ди ли­ши­ли­ся п’ять міст « ЛНР»: Ан­тра­цит, Хру­сталь­ний (ко­ли­шній Кра­сний Луч), Пе­тров­ське, Пе­ре­вальськ, Ал­чевськ. Не­за­дов­го до то­го пі­сля ава­рії на га­зо­роз­по­діль­чій стан­ції при­пи­ни­ло­ся га­зо­по­ста­ча­н­ня для 5618 або­нен­тів у Но­во­а­зов­сько­му ра­йо­ні, що пе­ре­бу­ває під контролем «ДНР». У ли­пні в Єна­кі­є­во­му че­рез ви­кид га­зу на ка­на­лі­за­цій­но­на­со­сній стан­ції за­ги­ну­ло че­тве­ро пра­ців­ни­ків во­до­ка­на­лу. Зви­чай­но, на­слід­ки та­ких ава­рій вда­є­ться усу­ва­ти, але ста­ю­ться во­ни над­то ча­сто. Окре­му за­гро­зу для ін­фра­стру­кту­ри ОРДІЛО ство­рю­ють бо­йо­ві дії, які про­дов­жу­ють оку­пан­ти, не­зва­жа­ю­чи на пе­ре­мир’я та ре­жим ти­ші. Зокре­ма, че­рез по­шко­дже­н­ня Пів­ден­но­дон­ба­сько­го во­до­го­ну по­бли­зу Яси­ну­ва­тої є ри­зик то­го, що без пи­тної во­ди за­ли­ша­ться 1,3 млн ме­шкан­ців оку­по­ва­них та під­кон­троль­них ра­йо­нів До­неч­чи­ни, а чи­ма­ла те­ри­то­рія пе­ре­тво­ри­ться на бо­ло­то. За­го­стрює си­ту­а­цію й за­галь­не по­гір­ше­н­ня еко­ло­гії в ре­гіо­ні, спро­во­ко­ва­не без­ла­дним за­то­пле­н­ням шахт і руй­ну­ва­н­ням про­ми­сло­вих об’єктів. За да­ни­ми Мі­ні­стер­ства тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій, уже сьо­го­дні во­да на Дон­ба­сі на­ле­жить до ка­те­го­рій «бру­дна» або «ду­же бру­дна». За­га­лом, за оцін­ка­ми екс­пер­тів ООН, за­галь­на пло­ща зруй­но­ва­них або по­шко­дже­них за час вій­ни еко­си­стем Дон­ба­су ся­гає 530 тис. га, до яких на­ле­жать і 18 за­по­від­ни­ків.

Усі ці тен­ден­ції пе­ре­тво­рю­ють ОРДІЛО на ду­же про­блем­ну те­ри­то­рію. Во­че­видь, та­кий сце­на­рій про­ра­хо­ву­є­ться не­ли­ше­вКи­є­ві,айу­Мо­скві.При­найм­ні,по­ки­мо­ні­то­рин­го­ва­ко­мі­сі­я­ОБСЄскар­жи­ться,що­нев­змо­зі­від­сте­жу­ва­ти­схі­дний­кор­дон «ре­спу­блік», ро­сій­ські при­кор­дон­ни­ки зво­дять там дво­ме­тро­вий пар­кан із ко­лю­чим дро­том, ко­па­ють про­ти­транс­порт­ні ро­ви й про­кла­да­ють кон­троль­но­слі­до­ві сму­ги. Вла­сне, ці ро­бо­ти ве­ду­ться від 2015 ро­ку, але, за­да­ни­ми Дер ж при кор­дон слу­жби Укра­ї­ни, у 2018­му во­ни зна­чно при­швид­ши­лись. У при­кор­дон­но­му управ­лін­ні ФСБ РФ за­яв­ля­ють про на­мір зве­сти 400­кі­ло­ме­тро­вий бар’єр, що приблизно від­по­від­ає про­тя­жно­сті ді­лян­ки кор­до­ну між РФ та «ре­спу­блі­ка­ми». Крім то­го, за по­ві­дом­ле­н­ням Мі­н­обо­ро­ни Укра­ї­ни, бі­ля пун­ктів про­пу­ску «Дов­жан­ський», «Во­зне­се­нів­ка» та «Гу­ко­ве» ро­сій­ські ін­же­нер­ні вій­ська бу­ду­ють справ­жні фор­ти­фі­ка­ції (око­пи, блін­да­жі). Во­че­видь, Мо­сква го­ту­є­ться ізо­лю­ва­ти «ре­спу­блі­ки» від при­ле­глих те­ри­то­рій РФ. При­чин для цьо­го чи­ма­ло: кон­тра­бан­да, тра­фік зброї, не­за­кон­на мі­гра­ція. У то­му, що Кремль уже сьо­го­дні роз­гля­дає ОРДІЛО як за­гро­зу для Ро­сії, сум­ні­вів не­має. При­мі­ром, під час про­ве­де­н­ня чем­піо­на­ту сві­ту з фут­бо­лу в’ їзд ав­то­бу­сів із те­ри­то­рії «ре­спу­блік» обме­жи­ли. Ціл­ком оче­ви­дно, що РФ по­бо­ю­є­ться ма­со­во­го при­пли­ву в пер­спе­кти­ві ко­ли­шніх бо­йо­ви­ків, а то­му й да­лі роз­бу­до­ву­ва­ти­ме «са­ні­тар­ний кор­дон». На від­мі­ну від Ро­сії Укра­ї­на від­мов­ля­ти­ся від цих те­ри­то­рій не зби­ра­є­ться, але з ко­жним ро­ком оку­па­ції їх від­нов­ле­н­ня стає до­рож­чим.

За «офі­цій­ни­ми» да­ни­ми, се­ре­дня зар­пла­та в Лу­ган­ську за там­те­шнім кур­сом ста­но­вить близь­ко 3800 грн, у До­не­цьку — близь­ко 4200 грн. Для по­рів­ня­н­ня: се­ре­дня зар­пла­та на під­кон­троль­ній Укра­ї­ні Лу­ган­щи­ні в трав­ні 2018- го до­рів­ню­ва­ла 7334 грн, на До­неч­чи­ні — 10 166 грн, у се­ре­дньо­му по Укра­ї­ні — 8725 грн ( да­ні Держ­ста­ти­сти­ки)

Ком­плекс обов’яз­ко­вих вправ. Ши­ку­ва­н­ня з пра­по­ра­ми й услав­ле­н­ня во­ждів — го­лов­ний атри­бут свят у са­мо­про­го­ло­ше­них «ре­спу­блі­ках»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.