Едвард Лу­кас про ви­му­ше­не озбро­є­н­ня Єв­ро­пи

Едвард Лу­кас, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки (CEPA, Вар­ша­ва й Ва­шинг­тон)

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення -

«Cet animal est très méchant. Quand on l’attaque il se defend» («Це злю­щий звір. Ко­ли на­па­да­ють, він за­хи­ща­є­ться») — сло­ва з фран­цузь­кої пі­сень­ки XIX сто­лі­т­тя, що ду­же то­чно пе­ре­да­ють па­ра­докс став­ле­н­ня Ро­сії до пів­ні­чно­за­хі­дних су­сі­дів. Мов­ляв, які ж не­чем­ні кра­ї­ни: за­хи­ща­ю­ться, ко­ли на них на­па­да­ють. Мі­ністр обо­ро­ни Ро­сії Сєр­ґєй Шойгу ви­го­ло­сив 24 ли­пня пал­ку про­мо­ву, роз­кри­ти­ку­вав­ши «про­во­ка­цій­ну» й «агре­сив­ну» по­лі­ти­ку обо­ро­ни Шве­ції та Фін­лян­дії. За йо­го сло­ва­ми, ці дер­жа­ви, що не є чле­на­ми НАТО, під­пи­са­ли в трав­ні уго­ду, яка пе­ред­ба­чає їхню пов­но­цін­ну участь у на­вча­н­нях і по­тен­цій­ну ін­те­гра­цію в ко­ман­дну стру­кту­ру Альян­су. НАТО, ска­зав Шойгу, на­то­мість ді­ста­ло не­о­бме­же­ний до­ступ до швед­сько­го й фін­сько­го по­ві­тря­но­го про­сто­ру й те­ри­то­рі­аль­них вод. Він на­рі­кав, що з по­да­чі США Фін­лян­дія (і ще чо­ти­ри єв­ро­пей­ські кра­ї­ни) роз­мі­сти­ла в се­бе Центр кі­бе­ро­пе­ра­цій. Так чи іна­кше Ро­сії все це не сто­су­є­ться. До то­го ж то ще й не­прав­да. У Гель­сін­кі ство­ре­но Єв­ро­пей­ський центр із про­ти­дії гі­бри­дним за­гро­зам; а кі­бе­р­обо­ро­на — спе­ці­а­лі­за­ція на­тов­сько­го цен­тру в су­сі­дній Есто­нії. Не бу­ло й швед­сько­фін­ської уго­ди з НАТО в га­лу­зі обо­ро­ни. У трав­ні ці дві кра­ї­ни під­пи­са­ли зі США Де­кла­ра­цію про на­мі­ри спів­пра­ці у сфе­рі обо­ро­ни. Ін­ші пре­тен­зії Шойгу теж без­під­став­ні. На­справ­ді пи­та­н­ня не в то­му, що мі­ні­стру обо­ро­ни Ро­сії по­трі­бен фа­хі­вець із пе­ре­вір­ки фа­ктів, а в то­му, що РФ скар­жи­ться на про­бле­му, яку сама ж ство­ри­ла. Кремль успад­ку­вав гео­по­лі­ти­чний «мир­ний ди­ві­денд» у Пів­ні­чній Єв­ро­пі. Шве­ція та Фін­лян­дія різ­ко змен­ши­ли бю­дже­ти на обо­ро­ну пі­сля 1991 ро­ку. У НАТО вза­га­лі, зда­ва­ло­ся б, від­па­ла не­об­хі­дність. Під­трим­ка ідеї про вступ до Альян­су бу­ла мі­ні­маль­ною. Зго­дом усе змі­ни­ло­ся. Фін­лян­дія та Шве­ція збіль­шу­ють бю­дже­ти на обо­ро­ну. Цьо­го ро­ку оста­н­ня від­но­ви­ла вій­сько­вий при­зов (а пер­ша ні­ко­ли й не ска­со­ву­ва­ла). В обох кра­їн сфор­му­ва­ли­ся без­пре­це­ден­тно близь­кі від­но­си­ни з НАТО, а та­кож дво­сто­рон­ні зі США. Істо­тно змі­ни­ла­ся гро­мад­ська дум­ка: те­пер Ро­сію вва­жа­ють загрозою на­ціо­наль­ній без­пе­ці.

Ло­бі­ю­ва­н­ня ви­ро­бни­ків зброї тут ні до чо­го. Так тра­пи­ло­ся з огля­ду на те, як Ро­сія ста­ви­ться до сво­їх су­сі­дів. Пів­ні­чні кра­ї­ни, які ро­зу­мі­ють, що їхня без­пе­ка по­чи­на­є­ться з бал­тій­сько­ро­сій­сько­го кор­до­ну, по­га­но спри­йма­ють за­ля­ку­ва­н­ня кра­їн Бал­тії. Сво­єю чер­гою, Кремль вва­жає бал­тій­ські те­ри­то­рії рад­ше бун­тів­ни­ми про­він­ці­я­ми, ніж са­мо­стій­ни­ми дер­жа­ва­ми. За­ко­но­слу­хня­них пів­ні­чно­єв­ро­пей­ців шо­ку­ва­ла ане­ксія Кри­му — не­чу­ва­не по­ру­ше­н­ня між­на­ро­дно­го пра­ва. Ра­пто­ві на­вча­н­ня без по­пе­ре­дже­н­ня, роз­мі­ще­н­ня но­вих си­стем озбро­є­н­ня, ви­тів­ки з під­во­дни­ми чов­на­ми й си­му­льо­ва­ні по­ві­тря­ні ата­ки — усе це ло­ско­че пів­ні­ча­нам нер­ви й спо­ну­кає до жорс­ткі­ших за­хо­дів.

Ті за­яви, що озву­чив Шойгу, ли­ше по­си­лю­ють спів­пра­цю у сфе­рі обо­ро­ни як на ре­гіо­наль­но­му, так і на між­на­ро­дно­му рів­ні. Пи­та­н­ня в то­му, як зро­би­ти та­ку спів­пра­цю яко­мо­га ефе­ктив­ні­шою.

На­ра­зі спра­ва про­су­ва­є­ться по­віль­но. Скром­на іні­ці­а­ти­ва NORDEFCO об’єд­нує всі п’ять пів­ні­чних кра­їн (Да­нію, Фін­лян­дію, Іслан­дію, Нор­ве­гію та Шве­цію), але не справ­ляє вра­же­н­ня (су­дя­чи з усьо­го, їхній сайт не онов­лю­вав­ся з трав­ня).

Одна з при­чин, чо­му не­має про­гре­су, — на­про­чуд низь­кий рі­вень до­ві­ри. Сер­йо­зні­ший про­ект мо­же за­зна­ти кра­ху в най­від­по­від­аль­ні­ший мо­мент або втя­гну­ти кра­ї­ну про­ти її во­лі в чу­жий кон­флікт. Пів­ні­чні дер­жа­ви по­рі­зно­му пе­ре­жи­ли Дру­гу сві­то­ву вій­ну (Шве­ція збе­рі­га­ла ней­тра­лі­тет; Фін­лян­дія во­ю­ва­ла про­ти Ра­дян­ською Со­ю­зу; Нор­ве­гія про­ти­сто­я­ла ні­ме­цькій оку­па­ції; Да­нія ка­пі­ту­лю­ва­ла). І спо­га­ди про це до­сі жи­ві. Тут мо­жуть до­по­мог­ти біль­ші со­ю­зни­ки, як­от Ве­ли­ка Бри­та­нія та США.

Для іде­а­лу, тоб­то пов­но­цін­но­го член­ства в Альян­сі, си­ту­а­ція ни­ні ду­же сум­нів­на: якщо всту­пить тіль­ки Шве­ція, Фін­лян­дія буде вкрай вра­зли­вою. Для то­го щоб оби­дві кра­ї­ни одно­ча­сно по­да­ли за­яв­ку й всту­пи­ли до НАТО, по­трі­бна обе­ре­жна ди­пло­ма­тія плюс за­лі­зні нер­ви, адже слід очі­ку­ва­ти го­строї ре­а­кції ро­сі­ян. Та що більше по­лі­ти­ки на кшталт Шойгу називатимуть безпеку сусідніх кра­їн загрозою, то більше буде аргументів за те, щоб цю безпеку зміцнювати. Ре­зуль­тат Ро­сії мо­же не спо­до­ба­ти­ся, але зви­ну­ва­чу­ва­ти їй до­ве­де­ться тіль­ки се­бе.

30 ли­пня Єв­ро­пей­ська ра­да опри­лю­дни­ла пе­ре­лік но­вих ро­сій­ських ком­па­ній, про­ти яких за­про­ва­дже­но сан­кції. Так, до на­яв­но­го спи­ску ЄС до­да­но шість під­при­ємств, які бра­ли участь у спо­ру­джен­ні Кер­чен­сько­го мо­сту. Єв­ро­со­юз роз­ці­нює скан­даль­не бу­дів­ни­цтво як за­гро­зу те­ри­то­рі­аль­ній ці­лі­сно­сті, су­ве­ре­ні­те­ту та не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни. За­зна­че­ним ком­па­ні­ям не до­зво­ля­є­ться здій­сню­ва­ти фі­нан­со­ві опе­ра­ції в ЄС, а їхні акти­ви в Єв­ро­пі мо­жуть бу­ти за­мо­ро­же­ні. На сьо­го­дні до са­на­цій­но­го спи­ску Єв­ро­со­ю­зу вклю­че­но 44 ком­па­нії з Ро­сії.

ЩО БІЛЬШЕ ПО­ЛІ­ТИ­КИ НА КШТАЛТ ШОЙГУ НАЗИВАТИМУТЬ БЕЗПЕКУ СУСІДНІХ КРА­ЇН ЗАГРОЗОЮ, ТО БІЛЬШЕ БУДЕ АРГУМЕНТІВ ЗА ТЕ, ЩОБ ЦЮ БЕЗПЕКУ ЗМІЦНЮВАТИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.