Ка­та­ло­нія в по­шу­ках пе­ре­мо­жної стра­те­гії

Но­вий іспан­ський прем’єр шу­кає по­ро­зу­мі­н­ня з при­хиль­ни­ка­ми ка­та­лон­ської не­за­ле­жно­сті

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж — Бар­се­ло­на

Чи вда­сться Ма­дри­ду по­чу­ти Бар­се­ло­ну

На бал­ко­нах жи­тло­вих бу­дин­ків у Бар­се­ло­ні ма­йо­рять ка­та­лон­ські пра­по­ри. Не так ря­сно, як ми­ну­лої осе­ні, під час не­вда­ло­го про­го­ло­ше­н­ня не­за­ле­жно­сті, але все ж та­ки. На­ме­то­ве мі­сте­чко про­те­сту­валь­ни­ків на пло­щі Ка­та­ло­нії зни­кло, але не­ви­зна­че­ність, що на­ви­сла над мі­стом, на­че усмі­шка Че­шир­сько­го ко­та, ні­ку­ди не по­ді­ла­ся. Її від­чу­ва­єш у різ­ку­ва­тих, ру­ба­них ін­то­на­ці­ях пе­ре­хо­жих, у стри­ма­но­му ви­ра­зі облич­чя мо­ло­дої ма­ми з ві­зо­чком, на яко­му ве­се­ло під­стри­бує, опи­ра­ю­чись ві­тру, жов­то­чер­во­на стрі­чка. Bisca Catalunya ви­ри­нає то з пар­ка­нів, то з ав­то­мо­біль­них на­лі­пок. В укра­їн­ських ана­ло­гі­ях: «Сла­ва Ка­та­ло­нії».

В ав­то­но­мії, де во­се­ни від­був­ся не ви­зна­ний Ма­дри­дом ре­фе­рен­дум, сьо­го­дні обго­во­рю­ють дві но­ви­ни: звіль­не­н­ня з ні­ме­цької в’язни­ці ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Же­не­ра­лі­те­ту Ка­та­ло­нії Кар­ле­са Пуч­де­мо­на й та­кти­ку стосовно Бар­се­ло­ни но­во­го прем’єра Іспа­нії Пе­дро Сан­че­са. Го­ло­ва уря­ду, який менш як два мі­ся­ці

то­му змі­нив на по­са­ді жорс­тко­го й не­зго­вір­ли­во­го Ма­рі­а­но Ра­хоя, встиг зро­би­ти кіль­ка сим­во­лі­чних кро­ків: пе­ре­вів до в’язниць на те­ри­то­рії Ка­та­лон­ської ав­то­но­мії шість із дев’яти чле­нів уря­ду Пуч­де­мо­на, зу­стрів­ся з но­вим очіль­ни­ком Же­не­ра­лі­те­ту Кі­мом Тор­рою, від­но­вив дво­сто­рон­ні ко­мі­сії зі спів­пра­ці між Ма­дри­дом і Бар­се­ло­ною, які сві­до­мо за­не­дбав Ра­хой від 2011 ро­ку, не ба­жа­ю­чи ство­рю­ва­ти «осо­бли­ві умо­ви» для ка­та­лон­ців по­рів­ня­но з ін­ши­ми ре­гіо­на­ми...

Кро­ки на­зу­стріч, яких ні­ко­ли не ро­бив по­пе­ре­дник Сан­че­са. Усі ро­зу­мі­ють, що во­ни роз­ра­хо­ва­ні на си­ме­три­чні по­сту­пки з бо­ку при­хиль­ни­ків не­за­ле­жно­сті. Чи пі­дуть на них Тор­ра й Пуч­де­мон? «Нас ці­ка­вить бу­дья­кий шлях, що при­ве­де до не­за­ле­жно­сті», — ухиль­но про­ко­мен­ту­вав пе­ре­го­во­ри з Ма­дри­дом но­вий ке­рів­ник Же­не­ра­лі­те­ту Кім Тор­ра. Адво­кат, ви­да­вець, пи­сьмен­ник, він має ре­пу­та­цію зна­чно ра­ди­каль­ні­шо­го за Пуч­де­мо­на по­лі­ти­ка. Ко­ли арешт у Ні­меч­чи­ні за­ва­див остан­ньо­му взя­ти участь у ви­бо­рах, він ви­зна­чив Кі­ма Тор­ра сво­їм на­сту­пни­ком.

«У Ма­дри­ді Тор­ру на­зи­ва­ють «Ле Пе­ном іспан­ської по­лі­ти­ки», — ка­же Джор­джі, сту­дент ме­ди­чно­го уні­вер­си­те­ту Жи­ро­ни. — Чи під­три­мую цю ко­ман­ду? Вже ні. Але ще во­се­ни актив­но під­три­му­вав. Я ка­та­ло­нець за по­хо­дже­н­ням і ви­хо­ва­н­ням. Вва­жаю, що по­лі­ти­ка іспан­ської дер­жа­ви не спри­яє роз­ви­тку ка­та­лон­ської куль­ту­ри. Але лі­де­ри руху за не­за­ле­жність не про­по­ну­ють стра­те­гії, яка да­ла б змо­гу без­бо­лі­сно ви­йти з Іспа­нії, за­ли­шив­шись у Єв­ро­со­ю­зі та НАТО. Во­ни на­го­ло­шу­ють на то­му, що Ка­та­ло­нія від­дає більше, ніж отри­мує. Але еко­но­мі­чно­го про­е­кту роз­ви­тку ре­гіо­ну ні­хто так і не за­про­по­ну­вав. Лю­ди їм по­ві­ри­ли, ви­йшли на де­мон­стра­ції, по­тра­пля­ю­чи під кий­ки по­лі­ції, бо ду­ма­ли, що ці хло­пці ма­ють план. Але щой­но Ма­дрид по­звіль­няв ке­рів­ни­ків ка­та­лон­сько­го уря­ду й про­го­ло­сив нові по­за­чер­го­ві ви­бо­ри, всі зро­зумі­ли, що ні­яко­го пла­ну не­має»...

Джор­джі вчи­ться на зу­бно­го лі­ка­ря, а влі­тку під­ро­бляє офі­ці­ан­том. Фран­цузь­ку знає без­до­ган­но, ан­глій­ську ро­зу­міє, про­те де­мон­стра­тив­ну при­хиль­ність ви­яв­ляє ли­ше до клі­єн­тів, які звер­та­ю­ться ка­та­лон­ською. На зап’ясті в хло­пця ма­сив­ний ме­та­ле­вий бра­слет у жов­то­чер­во­них ко­льо­рах. «У мо­їй ро­ди­ні всі ре­спу­блі­кан­ці з ді­да­пра­ді­да, — під­хо­дить по­спіл­ку­ва­ти­ся, доки спе­ка ро­зі­гна­ла від­ві­ду­ва­чів. — Ко­роль Іспа­нії для нас — ко­мі­чна не­до­ре­чність, що вте­кла з під­ру­чни­ка істо­рії. Ма­дрид ка­же, що Ка­та­ло­нія не має пра­ва на са­мо­ви­зна­че­н­ня, бо це не пе­ред­ба­че­но Кон­сти­ту­ці­єю уні­тар­ної дер­жа­ви. До­бре, сьо­го­дні не пе­ред­ба­че­но, але ж зав­тра мо­жна про­го­ло­су­ва­ти не­об­хі­дну по­прав­ку! Кон­сти­ту­ція — це ли­ше ком­про­міс між вла­дою та опо­зи­ці­єю то­го дня, ко­ли її ухва­лю­ва­ли».

Джор­джі від­во­лі­ка­є­ться на те, щоб об­слу­жи­ти лі­тню ан­гло­мов­ну па­ру, і по­вер­та­є­ться, аби про­дов­жи­ти роз­мо­ву. «Якщо Сан­чес по­го­ди­ться на змі­ни до Кон­сти­ту­ції, ду­маю, там, на­го­рі, до­мов­ля­ться, — при­пу­скає хло­пець. — У ка­та­лон­ців у пар­ла­мен­ті по­ту­жні по­зи­ції, во­ни мо­жуть тор­гу­ва­ти­ся. Але про­бле­ма на­шо­го на­ро­ду — брак єд­но­сті. Ма­дрид зав­жди вмі­ло грав на іде­о­ло­гі­чних роз­бі­жно­стях між лі­ви­ми й пра­ви­ми ка­та­лон­ця­ми, між ра­ди­ка­ла­ми та по­мір­ко­ва­ни­ми... На­ша най­біль­ша не­без­пе­ка — ми са­мі».

Схо­же, змі­нив­ши ке­рів­ни­ка уря­ду, Ма­дрид спо­ді­ва­є­ться зна­йти ви­хід із глу­хо­го ку­та в пи­тан­ні май­бу­тньо­го Ка­та­лон­ської ав­то­но­мії. «Сан­чес ка­те­го­ри­чно не хо­че но­во­го ре­фе­рен­ду­му, але го­то­вий го­во­ри­ти про ймо­вір­ну змі­ну Кон­сти­ту­ції, — роз­по­від­ає Ра­уль, ко­ле­ га­жур­на­ліст із Пер­пі­нья­на, сто­ли­ці фран­цузь­кої Ка­та­ло­нії. — Мо­же ста­ти­ся, що під ти­ском по­дій Іспа­нія по­го­ди­ться на пе­ре­хід до фе­де­ра­тив­но­го дер­жав­но­го устрою. То­ді ка­та­лон­ці змо­жуть ді­ста­ти більше прав, але за­ли­ша­ться під іспан­ською ко­ро­ною».

«Я бо­ро­ти­му­ся за спра­ве­дли­вість — за сво­бо­ду Ка­та­ло­нії — до пе­ре­мо­ги», — за­явив ми­ну­лої су­бо­ти Кар­лес Пуч­де­мон, щой­но звіль­нив­шись із ні­ме­цької тюр­ми. Ні­меч­чи­на не по­го­ди­ла­ся екс­тра­ду­ва­ти по­лі­ти­ка до Іспа­нії за зви­ну­ва­че­н­ням «ор­га­ні­за­ція за­ма­ху на су­спіль­ний устрій». Ар­гу­мен­та­ція прав­ни­ків зем­лі Шле­звіг­гольд­штейн — від­су­тність за­кли­ків до на­силь­ства і ви­явів бру­таль­но­сті з бо­ку при­хиль­ни­ків не­за­ле­жно­сті. «Це на­ша пер­ша пе­ре­мо­га над Ма­дри­дом!» — зра­дів Пуч­де­мон, ви­сту­па­ю­чи на прес­кон­фе­рен­ції в Брюс­се­лі.

У Бар­се­ло­ні ка­жуть, що Пуч­де­мон має по­ту­жний вплив на сво­го на­сту­пни­ка Тор­ра. Чи пі­де ця ко­ман­да на по­сту­пки, яких че­кає Ма­дрид, і чи зу­мі­ють во­ни бу­ти успі­шни­ми пе­ре­го­вір­ни­ка­ми? «Пуч­де­мон — че­сна, ці­лі­сна лю­ди­на, але він не по­лі­тик, він іде­о­лог, — вва­жає ко­ле­га з Пер­пі­нья­на. — Він на­стіль­ки від­да­ний сво­їм іде­ям і пе­ре­ко­на­н­ням, що це за­ва­жає йо­му на­вчи­ти­ся по­лі­ти­чної та­кти­ки. Пі­сля за­про­ва­дже­н­ня пря­мо­го управ­лі­н­ня в про­він­ції на­ціо­на­лі­сти ста­ли втра­ча­ти під­трим­ку ву­ли­ці. Шанс на вда­лі пе­ре­го­во­ри в Бар­се­ло­ни є хо­ча б уже то­му, що Пе­дро Сан­чес не має біль­шо­сті».

Сьо­го­дні ка­та­лон­ські еліти не ма­ють спільної, узгодженої та­кти­ки подальших дій. Чи­ма­ло з тих, кому не байдужі каталонська мо­ва, культура, ідентичність, схиляються до дум­ки, що по­трі­бно шу­ка­ти політичне рі­ше­н­ня в переговорах, а не жорсткому про­ти­сто­ян­ні з Ма­дри­дом. За­ли­ши­ти­ся в ЄС та НАТО, але здо­бу­ти більше мо­жли­во­стей для роз­ви­тку, на­при­клад, че­рез пе­ре­хід до фе­де­ра­ції у скла­ді Іспа­нії — та­ка по­зи­ція стає де­да­лі по­пу­ляр­ні­шою.

З по­гля­ду між­на­ро­дно­го імі­джу ка­та­лон­ським на­ціо­на­лі­стам зов­сім не до­по­мо­гло те, що їх актив­но за­пов­зя­ла­ся ре­кла­му­ва­ти й ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти Мо­сква. «З одно­го бо­ку, ка­та­лон­ці ви­зна­ють, що їхні­ми пра­гне­н­ня­ми мо­жуть ма­ні­пу­лю­ва­ти ззов­ні, зокре­ма й Ро­сія, для під­ри­ву ста­біль­но­сті все­ре­ди­ні Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, — ка­же Єв­ген Фед­чен­ко, ке­рів­ник Шко­ли жур­на­лі­сти­ки у Ки­є­во­Мо­ги­лян­ській ака­де­мії, який брав участь у між­на­ро­дній кон­фе­рен­ції в Бар­се­ло­ні під на­звою «Кон­сти­ту­цій­на де­мо­кра­тія в ХХІ сто­літ­ті». — А з дру­го­го — де­я­кі там­те­шні акти­ві­сти ка­жуть, що їм не­ва­жли­во, хто і з яких при­чин під­три­мує їхню бо­роть­бу, го­лов­не, щоб під­три­му­ва­ли. Тож вель­ми сум­нів­ним адво­ка­том під час ре­фе­рен­ду­му ви­сту­пав Джу­лі­ан Ас­санж, що­до спів­пра­ці яко­го з Ро­сі­єю ни­ні з’яв­ля­є­ться де­да­лі більше свід­чень».

Що пе­ре­мо­же: по­мір­ко­ва­ний роз­ра­ху­нок чи ра­ди­каль­на за­тя­тість за прин­ци­пом «ви­ма­гай усе, щоб отри­ма­ти щось»? Так чи іна­кше Бар­се­ло­на і Ма­дрид сьо­го­дні по­трі­бні одне одно­му. До­сяг­ти рів­но­ва­ги в ін­те­ре­сах буде вкрай не­про­сто, але той, хто має во­лю, зна­йде шлях. Нові ви­кли­ки зо­бов’язу­ють до по­шу­ків но­вих стра­те­гій.

СЬО­ГО­ДНІ КА­ТА­ЛОН­СЬКІ ЕЛІТИ НЕ МА­ЮТЬ СПІЛЬНОЇ, УЗГОДЖЕНОЇ ТА­КТИ­КИ ПОДАЛЬШИХ ДІЙ. ЧИ­МА­ЛО З ТИХ, КОМУ НЕ БАЙДУЖІ КАТАЛОНСЬКА МО­ВА, КУЛЬТУРА, ІДЕНТИЧНІСТЬ, СХИЛЯЮТЬСЯ ДО ДУМ­КИ, ЩО ПО­ТРІ­БНО ШУ­КА­ТИ ПОЛІТИЧНЕ РІ­ШЕ­Н­НЯ В ПЕРЕГОВОРАХ, А НЕ ЖОРСТКОМУ ПРО­ТИ­СТО­ЯН­НІ З МА­ДРИ­ДОМ

Нові облич­чя — ста­рі про­бле­ми. Ни­ні­шній очіль­ник Ка­та­ло­нії Кім Тор­ра ( лі­во­руч) зда­є­ться більш ра­ди­каль­ним, ніж йо­го по­пе­ре­дник і на­став­ник Кар­лес Пуч­де­мон (пра­во­руч)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.