Ізра­їль­ська кри­за іден­ти­чно­сті

Біль­шість ізра­їль­тян вва­жає се­бе на­ціо­на­лі­ста­ми, а не де­мо­кра­та­ми

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - © 2018 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Які іде­о­ло­гі­чні про­бле­ми на­ма­га­є­ться ви­рі­ши­ти Не­та­нья­гу

«Це по­во­ро­тний мо­мент в істо­рії сіо­ні­зму й дер­жа­ви Ізра­їль», — ска­зав прем’єр­мі­ністр Ізра­ї­лю Бі­нья­мін Не­та­нья­гу 19 ли­пня. Кне­сет, ізра­їль­ський пар­ла­мент, щой­но ухва­лив за­кон, у яко­му пра­во на на­ціо­наль­не са­мо­ви­зна­че­н­ня за­крі­плю­є­ться «ви­клю­чно за єв­ре­я­ми» й не по­ши­рю­є­ться на громадян Ізра­ї­лю ін­ших на­ціо­наль­но­стей. За­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву, як йо­го на­зи­ва­ють, був по­трі­бен «для за­без­пе­че­н­ня під­ва­лин на­шо­го існу­ва­н­ня», — ска­зав Не­та­нья­гу. Але пар­ла­мен­та­рії­ара­би в Кне­се­ті на­зва­ли йо­го «за­ко­ном про ви­щість єв­ре­їв» і по­ча­ли скан­ду­ва­ти «Апар­те­їд!».

Схо­же, за­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву бу­ло за­ду­ма­но так, щоб ути­ска­ти мен­ши­ни. Він по­вто­рює по­ло­же­н­ня з ін­ших за­ко­нів, але об­хо­дить мов­чан­кою той роз­діл де­кла­ра­ції про не­за­ле­жність, який ви­ма­гає від Ізра­ї­лю за­без­пе­чи­ти «пов­ну рів­ність со­ці­аль­них і по­лі­ти­чних прав усім сво­їм ме­шкан­цям не­за­ле­жно від ре­лі­гії, ра­си або ста­ті». Йо­му зав­жди бу­ло не­лег­ко врів­но­ва­жу­ва­ти цю обі­цян­ку зі сво­їм ста­ту­сом єв­рей­ської дер­жа­ви. Не­о­фі­цій­на дис­кри­мі­на­ція існує де­ся­тки ро­ків і про­яв­ля­є­ться в то­му, що ара­би отри­му­ють мен­ше дер­жав­них ре­сур­сів, ніж єв­реї. Но­ве ж у до­ку­мен­ті те, що де­пу­та­ти з ко­а­лі­ції прем’єра Не­та­нья­гу на­ма­га­ю­ться за­крі­пи­ти цю не­рів­ність на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні.

Фа­кти­чно на­ціо­наль­на дер­жа­ва не та­ка то­таль­на, як мо­жна уяви­ти со­бі з гу­чних за­яв Не­та­нья­гу. За­мість кон­сти­ту­ції Кне­сет ухва­лив низ­ку «основ­них за­ко­нів». Один із них, від 1992 ро­ку, га­ран­тує рів­ні пра­ва всім гро­ма­дя­нам. Но­во­у­хва­ле­ний за­кон (та­кож основ­ний) цьо­го не змі­нює. Кон­се­рва­тив­ні­ші проекти за ро­ки по­лі­ти­чних су­пе­ре­чок бу­ло роз­бав­ле­но ком­про­мі­са­ми. По­ло­же­н­ня про ви­клю­чно єв­рей­ські гро­ма­ди за­мі­ни­ли роз­ми­тим фор­му­лю­ва­н­ням про «єв­рей­ські по­се­ле­н­ня». Ін­ше по­ло­же­н­ня ви­зна­чає ів­рит дер­жав­ною мо­вою Ізра­ї­лю, то­ді як араб­ська, якою роз­мов­ляє чверть на­се­ле­н­ня, має просто «особливий ста­тус». Про­те за час прем’єр­ства Не­та­нья­гу араб­ською ста­ли по­слу­го­ву­ва­ти­ся більше.

Об­сто­ю­ю­чи за­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву, Не­та­нья­гу міг ке­ру­ва­ти­ся не так по­тре­ба­ми дер­жа­во­тво­ре­н­ня, як по­шу­ком еле­кто­раль­них го­ло­сів. Пра­гну­чи прой­ти на п’ятий тер­мін на ви­бо­рах, які ма­ють від­бу­ти­ся до кін­ця 2019­го, прем’єр­мі­ністр, схо­же, го­то­вий по­вто­ри­ти свою стра­те­гію 2015 ро­ку, ко­ли він за­кли­кав на­ціо­на­лі­стів «за­хи­сти­ти дер­жа­ву Ізра­їль» від «араб­ських ви­бор­ців, які ці­ли­ми на­тов­па­ми йдуть на діль­ни­ці». Щоб збе­рег­ти вла­дну ко­а­лі­цію, він ча­сто йде на по­сту­пки сво­їм со­ю­зни­кам уль­тра­ор­то­до­ксам і на­ціо­на­лі­стам. Але не­вдо­во­ле­них все одно ба­га­то. Че­рез де­кла­ра­тив­ний ста­тус за­ко­ну про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву ма­ло хто ві­рить, що йо­му вда­сться змі­ни­ти по­зи­цію ізра­їль­сько­го Вер­хов­но­го су­ду, який ча­сто ви­но­сить рі­ше­н­ня на ко­ристь де­мо­кра­ти­чних цін­но­стей, а не ізра­їль­сько­го на­ціо­на­лі­зму.

Кри­ти­ки уря­ду Не­та­нья­гу, одно­го з най­більш пра­во­кон­се­рва­тив­них і най­ре­лі­гій­ні­ших за всю істо­рію Ізра­ї­лю, вва­жа­ють, що за­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву свід­чить про зу­си­л­ля зро­би­ти кра­ї­ну менш де­мо­кра­ти­чною і більш не­лі­бе­раль­ною. Ухва­лю­ю­ться за­ко­ни, спря­мо­ва­ні на осла­бле­н­ня су­дів і за­ти­ка­н­ня ро­та пре­сі та пра­во­за­хи­сним гру­пам. Уряд за­грає з кон­се­рва­тив­ним еле­кто­ра­том, по­си­лю­ю­чи на­пру­же­ність у су­спіль­стві. І він до­кла­дає ма­ло зу­силь для по­шу­ків ми­ру з па­ле­стин­ця­ми. Але Не­та­нья­гу май­же не від­чу­ває не­об­хі­дно­сті мі­ня­ти свою по­лі­ти­ку. Йо­го під­три­мує пре­зи­дент США До­нальд Трамп, який, на­при­клад, ви­знав Єру­са­лим сто­ли­цею Ізра­ї­лю. Зна­чна частина Араб­сько­го сві­ту спів­пра­цює з Не­та­нья­гу для про­ти­дії Іра­ну. А ізра­їль­ська опо­зи­ція над­то слаб­ка, щоб ста­но­ви­ти сер­йо­зну за­гро­зу для уря­ду.

Попри но­вий за­кон, ізра­їль­ська де­мо­кра­тія здо­ро­ва й силь­на. У Кне­се­ті пред­став­ле­ний ши­ро­кий спектр по­гля­дів (за­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву ухва­ли­ли 62 го­ло­са­ми про­ти 55). Пра­во­ва си­сте­ма кон­тро­лює вла­ду: остан­ні­ми ро­ка­ми і прем’єр­мі­ністр, і пре­зи­дент по­тра­пи­ли за ґра­ти за кри­мі­наль­ні зло­чи­ни. Са­мо­му Не­та­нья­гу за­гро­жу­ють чи­слен­ні роз­слі­ду­ва­н­ня за зви­ну­ва­че­н­ня­ми в ко­ру­пцій­них ді­ях. Ізра­їль має віль­ну пре­су, яка, що при­єм­но, не зва­жає на по­лі­ти­чні по­са­ди й ран­ги. Спро­би уря­ду при­ду­ши­ти го­лос не­зго­дних ви­яв­ля­ли­ся ма­ло­ефе­ктив­ни­ми або зри­ва­ли­ся че­рез спро­тив су­дів та ЗМІ, а та­кож че­рез брак під­трим­ки в са­мій вла­дній ко­а­лі­ції, яка має не­ве­ли­ку пе­ре­ва­гу.

То­го са­мо­го ран­ку, ко­ли бу­ло ухва­ле­но за­кон про на­ціо­наль­ну дер­жа­ву, по­лі­ція за­три­ма­ла в Хай­фі про­гре­сив­но­го ра­би­на за про­ве­де­н­ня шлю­бних обря­дів без до­зво­лу дер­жав­но­го ра­би­на­ту, у яко­му за­сі­да­ють уль­тра­ор­то­до­кси. За день до то­го Не­та­нья­гу був зму­ше­ний про­го­ло­су­ва­ти про­ти ви­да­но­го ним ра­ні­ше роз­по­ря­дже­н­ня, згі­дно з яким ге­ям до­зво­ля­ло­ся ма­ти ді­тей від су­ро­га­тної ма­те­рі. Ска­су­вав­ши цей до­звіл, він за­до­брив сво­їх уль­тра­ор­то­до­ксаль­них пар­тне­рів по ко­а­лі­ції. Но­вий за­кон цих кон­флі­ктів не ви­рі­шить. На­віть са­мі ізра­їль­тя­ни не мо­жуть ді­йти зго­ди, що озна­чає бу­ти єв­рей­ською дер­жа­вою.

ОБ­СТО­Ю­Ю­ЧИ ЗА­КОН ПРО НА­ЦІО­НАЛЬ­НУ ДЕР­ЖА­ВУ, НЕ­ТА­НЬЯ­ГУ МІГ КЕ­РУ­ВА­ТИ­СЯ НЕ ТАК ПО­ТРЕ­БА­МИ ДЕР­ЖА­ВО­ТВО­РЕ­Н­НЯ, ЯК ПО­ШУ­КОМ ЕЛЕ­КТО­РАЛЬ­НИХ ГО­ЛО­СІВ. ПРА­ГНУ­ЧИ ПРОЙ­ТИ НА П’ЯТИЙ ТЕР­МІН, ПРЕМ’ЄР-МІ­НІСТР, ГО­ТО­ВИЙ ПО­ВТО­РИ­ТИ СВОЮ СТРА­ТЕ­ГІЮ 2015 РО­КУ, КО­ЛИ ВІН ЗА­КЛИ­КАВ НА­ЦІО­НА­ЛІ­СТІВ «ЗА­ХИ­СТИ­ТИ ДЕР­ЖА­ВУ ІЗРА­ЇЛЬ»

Ігри з во­гнем. Бі­нья­мін Не­та­нья­гу діє на ко­ристь ізра­їль­ських на­ціо­на­лі­стів та уль­тра­ор­то­до­ксів, щоб збе­рег­ти вла­ду

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.