Юрій Ма­ка­ров про не­у­ні­каль­ність укра­їн­ських про­блем

Welcome home!

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Юрій Ма­ка­ров

Се Сер­пень — мі­сяць де­пре­сій. Л Лю­ди, по­тро­ху по­вер­та­ю­чись із ві від­пу­сток, ро­зу­мі­ють, що в що­де ден­но­му жит­ті їх че­кає те са­ме, щ що й до від­по­чин­ку. Кра­ї­на не зм змі­ни­ла­ся за ці ти­жні: і від­ка­ти пл пла­тять, як і ра­ні­ше, і під­ря­ди ро роз­по­ді­ля­ють се­ред сво­їх, а з біл біл­бор­дів так са­мо спо­ку­шає слаб слаб­ко­ду­хих 57-рі­чна мо­дель в оку­ля оку­ля­рах за ці­ною в пів­ав­тів­ки. Жи­ти по-но­во­му п не ви­хо­дить. Хоч їдь на­зад до Ан­та­лії, а кра­ще вже до Поль­щі або від­ра­зу до Шта­тів...

Єв­ро­май­дан зі­грав з укра­їн­ця­ми злий жарт. На якусь мить зда­ло­ся, що мо­жна одно­мо­мен­тно ски­ну­ти із се­бе ста­ру шкі­ру, омо­ло­ди­ти­ся, за­ли­ши­ти в ми­ну­ло­му ли­хі по­ми­сли та зви­чки й про­ки­ну­ти­ся в Єв­ро­пі, при­чо­му на­віть не Схі­дній. Ко­ли цьо­го з не­ві­до­мої при­чи­ни не ста­ло­ся, у нас по­ча­ли що­си­ли кля­сти пре­зи­ден­та, олі­гар­хів, де­пу­та­тів, пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни, гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, жур­на­лі­стів — ча­са­ми зі зна­чно біль­шим за­па­лом, ніж за Яну­ко­ви­ча. Укра­їн­ців охо­пи­ла своє­рі­дна апа­тія. Згад­ки про хоч якісь по­кра­ще­н­ня ви­кли­ка­ють агре­сію. Пер­ший-лі­пший на­тяк на зра­ду, нав­па­ки, спри­йма­є­ться з ен­ту­зі­а­змом, без най­мен­шої кри­ти­ки, не ка­жу­чи про фа­ктче­кінг. По­ра­ди не да­ва­ти ха­ба­рів за за­лік, не бра­ти гре­чки й не плу­та­ти лі­фта з ту­а­ле­том сти­ка­ю­ться з по­ту­жним ігно­ром.

Я щой­но по­вер­нув­ся з Бол­га­рії — кра­ї­ни, яку не­по­га­но знаю й де в ме­не чи­ма­ло ро­ди­чів і зна­йо­мих. На око ра­зю­ча рі­зни­ця з ми­ну­ли­ми від­ві­ди­на­ми 10 ро­ків то­му: чи­сті ву­ли­ці, від­ре­став­ро­ва­ні пі­сля со­ці­а­лі­зму ста­рі бу­дин­ки, лад на до­ро­гах, та й са­мі до­ро­ги та­кі, що не со­ром­но. Що­прав­да, пе­ред ко­жною ді­лян­кою, яка ре­мон­ту­є­ться, здо­ро­ве­зний ба­нер: «Ро­бо­ти ви­ко­ну­ю­ться за грант ЄС». І во­дно­час усі зна­йо­мі скар­жа­ться на тен­де­ри для сво­їх, на не­об­хі­дність ді­ли­ти­ся, на не­при­стой­не май­но­ве та со­ці­аль­не роз­ша­ру­ва­н­ня, а ще на не­при­хо­ва­но «ва­тну » зов­ні­шню по­лі­ти­ку, аж до го­тов­но­сті бра­ти участь у «Пів­ден­но­му по­то­ці». Тож з одно­го бо­ку — не ре­кор­дні, але зов­сім не­по­га­ні 4% при­ро­сту ВВП за ми­ну­лий рік, із дру­го­го — у чи­сто­му ви­гля­ді «п’ята ко­ло­на» Єв­ро­пи. І теж апа­тія. Усі гай­да до Єв­ро­пи, тим біль­ше, що жо­дних обме­жень у пра­це­вла­шту­ван­ні для гро­ма­дян ЄС, як ві­до­мо, не пе­ред­ба­че­но.

І я ро­зу­мію, що ні­чо­го уні­каль­но­го в на­ших бі­дах не­має, крім уяв­ле­н­ня, що ми та­кі одні в сво­є­му не­ща­сті. А от десь там Лі Кван Ю по­са­див трьох дру­зів…

Дня­ми ко­ле­га Юрій Бу­ту­сов опу­блі­ку­вав пост, де на­во­див шма­ток книж­ки Пу­лі­тце­рів­сько­го ла­у­ре­а­та Ті­ма Вей­не­ра «Вороги: істо­рія ФБР». До­зво­лю со­бі ци­та­ту з ци­та­ти: «Адмі­ні­стра­ці­єю [пре­зи­ден­та США] Гар­ді­нґа зго­ри до­ни­зу ке­ру­ва­ли лю­ди, які вкло­ня­ли­ся гро­шам і бі­зне­су, зне­ва­жа­ли уряд і за­кон, вво­дя­чи в ома­ну аме­ри­кан­ський на­род. Мі­ністр вну­трі­шніх справ Аль­берт Фолл узяв близь­ко 300 ти­сяч до­ла­рів ха­ба­рів від на­фто­вих ком­па­ній, на­то­мість він дав їм до­ступ до стратегічних за­па­сів на­фти вій­сько­во-мор­сько­го фло­ту в Елк-гіллз (Ка­лі­фо­ро­нія) та Ті­пот-до­ум (Ва­йо­мінг). Мі­ні­стер­ство юсти­ції ді­зна­ло­ся про скан­дал, але ска­су­ва­ло роз­слі­ду­ва­н­ня. Бу­ли ще ви­пад­ки: ке­рів­ник щой­но ство­ре­но­го Бю­ро ве­те­ра­нів Чарлз Форбс — пар­тнер Гар­ді­нґа з по­ке­ру — по­клав со­бі в ки­ше­ню міль­йо­ни «від­ка­тів» від під­ря­дних ор­га­ні­за­цій. Чи­нов­ник Мі­ні­стер­ства юсти­ції То­мас Міл­лер клав у банк гро­ші, отри­ма­ні в яко­сті ха­ба­рів від кор­по­ра­цій, на­ма­га­ю­чись звіль­ни­ти кон­фі­ско­ва­ні акти­ви, а че­рез ба­га­то ро­ків з’яви­ли­ся до­ка­зи то­го, що мі­ністр юсти­ції До­ґер­ті отри­мав у яко­сті ха­ба­рів що­най­мен­ше 40 ти­сяч до­ла­рів [ у ці­нах 1924 ро­ку]». Са­мі ба­ри­ги…

УКРА­ЇН­ЦІВ ОХО­ПИ­ЛА СВОЄ­РІ­ДНА АПА­ТІЯ. ЗГАД­КИ ПРО ХОЧ ЯКІСЬ ПО­КРА­ЩЕ­Н­НЯ ВИ­КЛИ­КА­ЮТЬ АГРЕ­СІЮ. ПЕР­ШИЙ-ЛІ­ПШИЙ НА­ТЯК НА ЗРА­ДУ, НАВ­ПА­КИ, СПРИ­ЙМА­Є­ТЬСЯ З ЕН­ТУ­ЗІ­А­ЗМОМ, БЕЗ НАЙ­МЕН­ШОЇ КРИ­ТИ­КИ, НЕ КА­ЖУ­ЧИ ПРО ФА­КТЧЕ­КІНГ

Ну, при­пу­сті­мо, то бу­ло сто ро­ків то­му, хай у мо­гу­тній Аме­ри­ці, але на­пе­ре­до­дні Ве­ли­кої де­пре­сії. Га­разд, по­ди­ві­мо­ся на ни­ні­шніх чем­піо­нів з еко­но­мі­ки й со­ці­аль­но­го роз­ви­тку. У Пів­ден­ній Ко­реї за остан­ні ро­ків со­рок не бу­ло жо­дно­го пре­зи­ден­та, яко­го пі­сля за­кін­че­н­ня тер­мі­ну не зви­ну­ва­ти­ли б у ко­ру­пції та зло­вжи­ва­н­нях, ре­корд­смен­кою є Пак Кин Хе з її 32-рі­чним тер­мі­ном ув’язне­н­ня та штра­фом у 18 млрд вон ($16 млн). В Ізра­ї­лі під слід­ством чин­ний прем’єр, екс-го­ло­ва МЗС, ко­ли­шній ко­ман­ду­вач ВМФ, кіль­ка ме­рів, і це ли­ше епі­зод у не­скін­чен­но­му ко­ру­пцій­но­му се­рі­а­лі. Ко­ли­шній пре­зи­дент Ні­меч­чи­ни зви­ну­ва­чу­є­ться в ха­ба­рах від бі­зне­су, а ко­ли­шній кан­цлер уже дав­но здій­снив ка­мінг- аут як пла­тний ро­сій­ський агент впли­ву. Япо­нія, Фран­ція, США, Швей­ца­рія, Сін­га­пур — так, так, Сін­га­пур! — скрізь скан­да­ли. Світ пе­ре­бу­ває в кри­зі без­пе­рерв­но від ча­сів Єги­пту з Ас­си­рі­єю, а мо­же, і дав­ні­ше.

Жи­т­тя вза­га­лі не­до­ско­на­ле, а лю­ди­на грі­шна. Чи є це під­ста­вою, що­би вла­сни­ми ру­ка­ми за­на­па­сти­ти проект дер­жа­ви, омрі­я­ної по­ко­лі­н­ня­ми пред­ків? Кри­ти­куй­те, зви­ну­ва­чуй­те, лай­те, тіль­ки не ви­ма­гай­те не­мо­жли­во­го! Кра­ї­на не змі­ни­ться, до­ки не змі­ни­мо­ся ми.

А до вла­дних гі­лок у ме­не й без вас си­ла-си­лен­на пре­тен­зій. Вла­сне, пра­кти­чно тіль­ки тим і за­йма­ю­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.