Пі­во­стрів чи­нов­ни­ків і сол­да­тів

Ко­му й за що пла­тить Ро­сія в Кри­му

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ма­ксим Ві­хров

Керченський міст, від­кри­тий у трав­ні 2018-го, ши­ро­ко ре­кла­му­вав­ся оку­пан­та­ми як сим­вол не ли­ше по­лі­ти­ко-адмі­ні­стра­тив­но­го, а й еко­но­мі­чно­го «єд­на­н­ня» з Ро­сі­єю. Однак еко­но­мі­ку пів­остро­ва та­кі про­е­кти не вря­ту­ють, оскіль­ки її го­лов­ні про­бле­ми по­ро­джує пе­ред­усім по­лі­ти­ка Мо­скви, а не ін­фра­стру­ктур­ні не­га­ра­зди чи між­на­ро­дні сан­кції. Су­дя­чи з то­го, що від­бу­ва­є­ться з 2014 ро­ку, оку­пан­ти по­вер­та­ють Крим до XVIII–XIX сто­літь, ко­ли він був не біль­ше як пів­ден­ним вій­сько­вим фор­по­стом ім­пе­рії. Для крим­чан це по­га­на но­ви­на, оскіль­ки все, що не слу­гує вій­сько­вим та адмі­ні­стра­тив­ним по­тре­бам, при­ре­че­не на ста­гна­цію та по­сту­по­вий за­не­пад. І змі­ни­ти це без зов­ні­шніх втру­чань бу­де не­мо­жли­во.

ВЕ­ЛИ­КА ДЕ­ПРЕ­СІЯ

То­го, що сьо­го­дні Крим еко­но­мі­чно не са­мо­до­ста­тній, не при­хо­вує на­віть оку­па­цій­на адмі­ні­стра­ція. За її да­ни­ми, бю­джет пів­остро­ва на по­то­чний рік сфор­мо­ва­но з де­фі­ци­том 2 млрд руб. (до­хі­дна ча­сти­на — 172,2 млрд руб., ви­да­тко­ва — 174,7 млрд руб.). Однак на­справ­ді дір­ка в бю­дже­ті мо­же бу­ти зна­чно біль­шою: за сло­ва­ми «ві­це-прем’єра Кри­му» Ві­та­лія На­хлу­пі­на, у 2017–2018-му йо­го де­фі­цит

ста­но­вить по­над 20 млрд руб. Зна­чною мі­рою це ре­зуль­тат еко­но­мі­чної ізо­ля­ції, до якої ре­гіон по­тра­пив зав­дя­ки сан­кці­ям, а от­же, став не­при­да­тним для ін­ве­сти­цій. За на­яв­ни­ми да­ни­ми, там до­сі пра­цю­ють та­кі фір­ми, як Volkswagen, Adidas, Puma, DHL, що ко­ри­сту­ю­ться се­кто­раль­ним ха­ра­кте­ром сан­кції з бо­ку ЄС. Але на за­галь­ну кар­ти­ну це не впли­ває. За ві­до­мо­стя­ми ро­сій­ської ста­ти­сти­ки, у 2014 ро­ці час­тка іно­зем­них ін­ве­сти­цій у су­мар­но­му об­ся­зі до Кри­му ста­но­ви­ла 7,2%, у 2015-му — 3,3%, у 2016-му — 3,4%, у 2017-му — 1,2%. По­ка­зо­во, що ін­те­рес до пів­остро­ва втра­чає й ро­сій­ський бізнес. Якщо у 2014 ро­ці при­ва­тні ро­сій­ські ін­ве­сти­ції та бю­дже­тні вли­ва­н­ня до ньо­го ста­но­ви­ли від­по­від­но 45% та 43,9% за­галь­ної кіль­ко­сті, то у 2016– 2017-му об­сяг при­ва­тних вкла­день обва­лив­ся з 33,4% до 14,2%. Свою роль у цьо­му ві­ді­грав острах пе­ред сан­кці­я­ми, під які, на­при­клад, не­що­дав­но по­тра­пи­ли ро­сій­ські ком­па­нії, що до­кла­ли­ся до бу­дів­ни­цтва Кер­чен­сько­го мо­сту. А за­га­лом під сан­кці­я­ми ЄС пе­ре­бу­ва­ють уже 44 ро­сій­ські та крим­ські під­при­єм­ства, а та­кож 155 фі­зи­чних осіб.

Про­те да­ле­ко не всі про­бле­ми Кри­му по­ро­дже­ні сан­кці­я­ми. Оку­па­цій­на вла­да пу­блі­кує ста­ти­сти­чні зві­ти ви-

бір­ко­во, при­хо­ву­ю­чи по­ка­зни­ки, що сто­су­ю­ться до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, во­до­по­ста­ча­н­ня, управ­лі­н­ня й низ­ки ін­ших га­лу­зей. Та на­віть на­яв­них ві­до­мо­стей до­ста­тньо, щоб ді­а­гно­сту­ва­ти си­стем­ні про­бле­ми крим­сько­го го­спо­дар­ства. Ска­жі­мо, 2017 рік із не­га­тив­ним саль­до за­кін­чи­ли під­при­єм­ства сіль­сько­го, лі­со­во­го та ри­бно­го го­спо­дарств, а та­кож транс­пор­ту й збе­рі­га­н­ня. У ка­те­го­рії зби­тко­вих го­тель­не го­спо­дар­ство та сфе­ра гро­мад­сько­го хар­чу­ва­н­ня. За­га­лом кіль­кість та­ких під­при­ємств у ре­гіо­ні про­тя­гом 2017-го ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 35–45%. Це сто­су­є­ться й дер­жав­них. На­при­клад, ДУП «Крим­ські мор­ські пор­ти» за­кін­чи­ло 2014 рік зі зби­тка­ми 13,8 млн руб., а у 2017-му во­ни ста­но­ви­ли вже 97 млн руб. ДУП «Кри­мав­то­транс», бу­ду­чи ще у 2016 ро­ці при­бу­тко­вим, за­кін­чив 2017-й із де­фі­ци­том у 228 млн руб. Зби­тко­вість ДП «Крим­ські ге­не­ру­ю­чі си­сте­ми» у 2015–2016 ро­ках зро­сла з 1,6 млн руб. до 19,2 млн руб. У оку­па­цій­ній адмі­ні­стра­ції не раз за­яв­ля­ли про на­мір про­ве­сти при­ва­ти­за­цію, але до спра­ви так і не ді­йшло. До то­го ж при­ва­тний бізнес у Кри­му в ще скру­тні­шо­му ста­но­ви­щі, оскіль­ки оку­пан­ти вла­шту­ва­ли йо­му справ­жній по­гром: якщо на по­ча­тку 2014-го на пів­остро­ві бу­ло за­ре­є­стро­ва­но 54 тис. при­ва­тних під­при­ємств і 135 тис. фо­пів, то за два ро­ки, на­ве­сні 2016-го, ро­сій­ська ста­ти­сти­ка на­ра­ху­ва­ла тіль­ки 22 тис. при­ва­тних під­при­ємств і мен­ше як 40 тис. фо­пів. За під­ра­хун­ка­ми екс­пер­тів БФ «Май­дан за­кор­дон­них справ», у 2011 ро­ці ма­лий бізнес за­без­пе­чу­вав 31,2% ро­бо­чих місць у ре­гіо­ні, але за ро­ки оку­па­ції цей по­ка­зник упав до 19,5%.

Ди­на­мі­ка зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті Кри­му та­кож по­ка­зо­ва. Саль­до тор­го­вель­но­го ба­лан­су ре­гіо­ну не­га­тив­не, при­чо­му тен­ден­ція що­ро­ку по­си­лю­є­ться: у 2015-му екс­порт із пів­остро­ва ста­но­вив $79,5 млн, у 2016 ро­ці — вже $47,7 млн, а у 2017-му — $29,8 млн. Ім­порт від­чу­тно пе­ре­ва­жає, але та­кож змен­шу­є­ться: з $100,1 млн у 2015ро­ці до $63,4 млн у 2017-му. Тож не див­но, що за бю­дже­тним про­гно­зом «Ра­ди мі­ні­стрів» Кри­му, опу­блі­ко­ва­ним узим­ку 2018 ро­ку, пі­во­стрів за­ли­ша­ти­ме­ться до­та­цій­ним що­най­мен­ше до 2030-го. При­чо­му по­лі­пше­н­ня си­ту­а­ції в май­бу­тньо­му ав­то­ри пов’язу­ють із «над­хо­дже­н­ня­ми з бю­дже­тної си­сте­ми Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції», тоб­то з до­та­ці­я­ми. На до­та­цій­ній гол­ці Крим си­дить уже те­пер: 82,5% ін­ве­сти­цій у пі­во­стрів — це ко­шти, за­лу­че­ні з фе­де­раль­но­го бю­дже­ту, а час­тка до­та­цій у до­хі­дній ча­сти­ні бю­дже­ту ста­но­вить 67%. Про­те ку­ди са­ме спря­мо­ву­ю­ться до­та­цій­ні гро­ші — ве­ли­ке пи­та­н­ня. За ро­ки ане­ксії ро­сій­ські вли­ва­н­ня у ре­гіон ста­нов­лять близь­ко $6 млрд — та­кі ци­фри фі­гу­ру­ють у за­явах та зві­тно­сті оку­пан­тів. Однак за час оку­па­ції сту­пінь зно­ше­но­сті основ­них фон­дів Кри­му (бу­ді­вель, спо­руд, ма­шин, обла­дна­н­ня, транс­пор­ту то­що) пра­кти­чно не змі­нив­ся: у 2014-му «офі­цій­на» ста­ти­сти­ка оці­ню­ва­ла йо­го у 70,5%, а у 2016-му — у 69,8%. Та й, окрім Кер­чен­сько­го мо­сту, по­мі­тних не­вій­сько­вих про­е­ктів у ре­гіо­ні не бу­ло ре­а­лі­зо­ва­но. На­при­клад, ае­ро­порт «Бель­бек» обі­ця­ють пе­ре­о­бла­дна­ти під ци­віль­ні по­тре­би вже не пер­ший рік: востан­нє ре­а­лі­за­цію про­е­кту від­кла­ли на 2020-й. До­бу­ду­ва­ти фе­де­раль­ну тра­су «Тав­ри­да», яка з’єд­нає Се­ва­сто­поль та Керч, та­кож зо­бов’яза­ли­ся у 2020 ро­ці. Схо­же, у прі­о­ри­те­ті в Мо­скви вій­сько­ві про­е­кти, про мас­шта­би та зміст яких мо­жна тіль­ки здо­га­ду­ва­ти­ся. Ре­шта ж ко­штів — це не ре­сурс для роз­ви­тку крим­ської еко­но­мі­ки, а ли­ше «під­три­му­ю­ча те­ра­пія», яка не дає ре­гіо­ну оста­то­чно за­не­па­сти (а то­чні­ше, про­сто спо­віль­нює цей про­цес).

ПРИМАРНЕ ПРОЦВІТАННЯ

Що сто­су­є­ться рів­ня жи­т­тя в Кри­му, то ця те­ма вкрай мі­фо­ло­гі­зо­ва­на. За да­ни­ми ро­сій­ської ста­ти­сти­ки, у 2014-му се­ре­дній гро­шо­вий до­хід на ду­шу на­се­ле­н­ня (на мі­сяць) ста­но­вив там 15,6 тис. руб., у 2016-му — 18 тис. руб., у 2017-му — 21,3 тис. руб. У Се­ва­сто­по­лі се­ре­дній до­хід 2017 ро­ку був 24 тис. руб. Для по- рів­ня­н­ня: у 2017-му се­ре­дній по­ка­зник по Пів­ден­но­му фе­де­раль­но­му окру­гу ста­но­вив 27,2 тис. руб., а за­га­лом по Ро­сії — 31,4 тис. руб. Тож оче­ви­дно, що до най­за­без­пе­че­ні­ших ре­гіо­нів РФ ане­ксо­ва­ний Крим яв­но не вхо­дить. Але й ці ци­фри слід ін­тер­пре­ту­ва­ти обе­ре­жно.

По-пер­ше, по­кла­да­ти­ся на офі­цій­ну ста­ти­сти­ку скла­дно, оскіль­ки ре­аль­ні зар­пла­ти крим­ців від­чу­тно мен­ші. На­при­клад, за да­ни­ми оку­па­цій­ної адмі­ні­стра­ції, се­ре­дня зар­пла­та у сфе­рі фі­нан­сів і стра­ху­ва­н­ня ста­но­вить 65,2 тис. руб. Однак у за­галь­но­ро­сій­ській ба­зі ва­кан­сій та­кі ци­фри тра­пля­ю­ться ду­же рід­ко: із 201-ї ва­кан­сії (пов­ний день, пов­на зайня­тість) ли­ше у двох ви­пад­ках про­по­ну­є­ться зар­пла­та від 50 тис. руб., а в се­ре­дньо­му стар­то­ва про­по­зи­ція ко­ли­ва­є­ться в ме­жах 12–20 тис. руб. Те са­ме сто­су­є­ться до­був­ної га­лу­зі: за ста­ти­сти­кою, се­ре­дня зар­пла­та там ста­но­вить 58 тис. руб., тим­ча­сом у ба­зі ва­кан­сій спів­мір­ні ци­фри фі­гу­ру­ють ли­ше у 25% ого­ло­шень. Лі­ка­рям за­мість «ста­ти­сти­чних» 50 тис. руб. за­зви­чай про­по­ну­ють 20–25 тис. руб. (біль­ше — на адмі­ні­стра­тив­них по­са­дах). Та­ка са­ма кар­ти­на й у за­галь­но­му роз­рі­зі. На­при­клад, у ба­зі ва­кан­сій по Сім­фе­ро­по­лю ли­ше у 11% ви­пад­ків стар­то­ва про­по­зи­ція ста­но­вить по­над 30 тис. руб., у 17% — 25–29 тис. руб., а ре­шта — ще мен­ше.

По-дру­ге, слід вра­хо­ву­ва­ти, що на ста­ти­сти­ку впли­ває мі­лі­та­ри­за­ція Кри­му. Зар­пла­ти ро­сій­ських вій­сько­ви­хкон­тра­ктни­ків, за да­ни­ми Мі­н­обо­ро­ни РФ, ко­ли­ва­ю­ться від 20 тис. руб. у ря­до­во­го до 67,6 тис. руб. у ко­ман­ди­ра взво­ду. Об­ся­ги окла­дів ци­віль­но­го пер­со­на­лу вій­сько­вих ча­стин та ор­га­ні­за­цій ЗС РФ ко­ли­ва­ю­ться від 11 тис. руб. до 40 тис. руб. Та­кож ви­со­кі зар­пла­ти ха­ра­ктер­ні для по­са­дов­ців-фун­кціо­не­рів оку­па­цій­но­го ре­жи­му. Усе це ство­рює сер­йо­зну дис­про­пор­цію між до­хо­да­ми ста­ти­сти­чної біль­шо­сті крим­ців і при­бу­тка­ми вій­сько­во-чи­нов­ни­цької бра­тії. Те са­ме сто­су­є­ться й пен­сіо­не­рів, час­тка яких — 31,5% на­се­ле­н­ня Кри­му, тоб­то близь­ко 0,7 млн осіб. За да­ни­ми оку­па­цій­ної адмі­ні­стра­ції, се­ре­дній об­сяг пен­сії на пів­остро­ві ста­но­вить 12 тис. руб., у Се­ва­сто­по­лі — 13 тис. руб. Але тут та­кож є дис­про­пор­ція між зви­чай­ни­ми пен­сі­я­ми та пен­сі­я­ми ко­ли­шніх вій­сько­вих пен­сіо­не­рів, яких ще з ча­сів СРСР у Кри­му на­зби­ра­ло­ся чи­ма­ло.

І по-тре­тє, ін­три­га по­ля­гає в то­му, хто са­ме отри­мує ви­со­кі зар­пла­ти, оскіль­ки пі­сля ане­ксії ре­гіон став швид­ко на­пов­ню­ва­ти­ся при­їжджи­ми ро­сі­я­на­ми. За да­ни­ми Держ­ста­ти­сти­ки, на 1 сі­чня 2014-го на пів­остро­ві ме­шка­ло 2,3 млн осіб (із них 386 тис. у Се­ва­сто­по­лі). Якщо ві­ри­ти да­ним офі­цій­ної ро­сій­ської ста­ти­сти­ки, то за чо­ти­ри ро­ки, тоб­то на 1 сі­чня 2018-го, на­се­ле­н­ня пів­остро­ва змен­ши­ло­ся до 2,2 млн (зокре­ма, до 362 тис. у Се­ва­сто­по­лі). Най­біль­ше мі­гран­тів при­бу­ває до Кри­му са­ме з РФ. Так, у 2015–2017 ро­ках із ньо­го (без ура­ху­ва­н­ня Се­ва­сто­по­ля) ви­бу­ло 52,5 тис. осіб, при­бу­ло — 88,2 тис., при­чо­му се­ред остан­ніх 54,5% — це ме­шкан­ці Ро­сії. При­тік ро­сі­ян до Се­ва­сто­по­ля ще по­ту­жні­ший: ли­ше за 2016–2017-й до мі­ста при­бу­ло 21,7 тис. осіб, із­по­між яких час­тка ро­сі­ян — 62,6%. Тож не ви­ня­ток, що отри­му­ва­ча­ми зна­чної ча­сти­ни роз­ре­кла­мо­ва­них про­па­ган­дою «ви­со­ких ро­сій­ських зар­плат» є не са­мі крим­ці, а «під­се­ле­ні» до них ро­сі­я­ни.

УНА­СЛІ­ДОК РО­СІЙ­СЬКОЇ КА­ДРО­ВОЇ КО­ЛО­НІ­ЗА­ЦІЇ, МІ­ЛІ­ТА­РИ­ЗА­ЦІЇ Й ІН­ТЕ­ГРА­ЦІЇ ДО ПУ­ТІН­СЬКО­ГО РЕ­ЖИ­МУ, РЕ­ГІОН МАЙ­ЖЕ ПОВ­НІ­СТЮ ВТРА­ТИВ СВОЮ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНУ СУБ’ЄКТНІСТЬ. МА­КСИ­МУМ, НА ЩО МО­ЖУТЬ РОЗ­РА­ХО­ВУ­ВА­ТИ КРИМ­СЬКІ ЕЛІ­ТИ — ЦЕ НЕ­ВЕ­ЛИ­КА РЕН­ТА З ДО­ТА­ЦІЙ­НИХ ПО­ТО­КІВ, ОБ­СЯГ ЯКОЇ СУ­ВО­РО КОН­ТРО­ЛЮ­ВА­ТИ­МЕ­ТЬСЯ КУ­РА­ТО­РА­МИ З МО­СКВИ

АРХІТЕКТУРА ЛОЯЛЬНОСТІ

На дум­ку за­сту­пни­ці мі­ні­стра ін­форм­по­лі­ти­ки Емі­не Джа­па­ро­вої, ре­аль­на кіль­кість ро­сій­ських мі­гран­тів у Кри­му мо­же бу­ти вдві­чі-втри­чі біль­шою за офі­цій­ні ци­фри. Ек­спер­ти гру­пи «Ін­фор­ма­цій­ний спро­тив» при­пу­ска­ють, що за ро­ки ане­ксії на­се­ле­н­ня ре­гіо­ну змі­ни­ло­ся на 17–25%. Хай там як, де­мо­гра­фі­чна ру­си­фі­ка­ція пів­остро­ва спри­яє змі­цнен­ню оку­па­цій­ної вла­ди. По-пер­ше, із 2014-го звід­ти ви­їха­ла зна­чна ча­сти­на ло­яль­но­го до Укра­ї­ни на­се­ле­н­ня, яке в те­о­рії мо­гло б стати вну­трі­шньою опо­зи­ці­єю до оку­па­цій­но­го ре­жи­му. За ве­ли­ким ра­хун­ком, най­ло­яль­ні­шою до Укра­ї­ни гру­пою на­се­ле­н­ня ли­ши­ли­ся крим­ські та­та­ри, але їхній вплив по­сла­блює ві­дно­сно не­ве­ли­ка чи­сель­ність: за да­ни­ми укра­їн­ської ста­ти­сти­ки, на по­ча­ток 2014 ро­ку ки­рим­ли ста­но­ви­ли близь­ко 11% на­се­ле­н­ня пів­остро­ва, тоб­то 232 тис. осіб. За­те при­буль­ці з Ро­сії — осо­бли­во вій­сько­ві та чи­нов­ни­ки — від­зна­ча­ю­ться не про­сто кон­форм­ним сприйня­т­тям дій­сно­сті, а ви­со­кою ло­яль­ні­стю до Ро­сії та осо­би­сто до Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на, зав­дя­ки яко­му во­ни ді­ста­ли мо­жли­вість мі­гру­ва­ти. По-дру­ге, ло­яль­ні до РФ і крим­ські пен­сіо­не­ри, ча­сти­на з яких про­йшла іде­о­ло­гі­чний ви­шкіл у ла­вах ра­дян­ських військ і спец­служб.

А по-тре­тє, ви­со­ку ке­ро­ва­ність пів­остро­ву за­без­пе­чує ка­дро­ва по­лі­ти­ка Мо­скви. Пі­сля ане­ксії «уряд», «пар­ла­мент» і «вер­хов­ний суд» Кри­му очо­ли­ли, як і ра­ні­ше, мі­сце­ві: Сєр­ґєй Аксьо­нов, Вла­ді­мір Кон­стан­ті­нов та Іґорь Ра­діо­нов. Але в ро­сій­ських ре­а­лі­ях ці по­са­ди є рад­ше де­ко­ра­тив­ни­ми, оскіль­ки ін­сти­ту­ти пар­ла­мен­та­ри­зму в РФ пра­кти­чно не ді­ють, а ре­гіо­наль­не са­мо­управ­лі­н­ня жорс­тко під­по­ряд­ко­ва­не вер­ти­ка­лі. Ну а ре­шту клю­чо­вих по­сад на пів­остро­ві обійня­ли «ва­ря­ги» з Ро­сії — до­свід­че­ні та пе­ре­ві­ре­ні ка­дри. Так, «про­ку­ра­ту­ру Кри­му» очо­лює Олєґ Кам­ши­лов, екс-пер­ший за­сту­пник про­ку­ро­ра Мо­скви. «По­лі­цію» — екс-за­сту­пник на­чаль­ни­ка УМВС по Во­ло­год­ській обла­сті Па­вєл Ка­ран­да. На по­са­ду «очіль­ни­ка крим­сько­го ФСБ» пе­ре­ве­ли з Ба­шко­тор­ста­ну Ві­кто­ра Па­ла­ґі­на. На­віть «МНС у Кри­му» очо­лює пе­ре­ве­де­ний із Си­бі­ру Алє­ксандр Єрє­мє­єв. До ре­чі, пе­ред ане­ксі­єю всі ці по­са­ди та­кож обі­йма­ли «ва­ря­ги» з Пар­тії ре­гіо­нів. «Гу­бер­на­то­ром» Се­ва­сто­по­ля був при­зна­че­ний («обра­ний» на псев­до­ре­фе­рен­ду­мі) ро­сі­я­нин, екс-за­сту­пник мі­ні­стра про­ми­сло­во­сті та тор­гів­лі РФ Дмі­трій Освян­ні­ков. Гру­па «крим­ських» при­су­тня те­пер у російській Ду­мі, але во­ни нав­ряд чи ста­нуть псу­ва­ти со­бі мо­сков­ські кар’єри за­ра­ди да­ле­ких зем­ля­ків. Вла­сних же сил для ло­бі­ю­ва­н­ня ре­гіо­наль­них ін­те­ре­сів у Кри­му не­має. На­віть якщо мі­сце­ва елі­та, ін­кор­по­ро­ва­на до оку­па­цій­них стру­ктур, на­ва­жи­ться на бунт про­ти «ва­ря­гів», в умо­вах то­таль­ної за­ле­жно­сті ре­гіо­ну від бю­дже­тних до­та­цій це не ма­ти­ме жо­дних пер­спе­ктив.

ІГРАШКА МО­СКВИ

Та­ким чи­ном, ане­ксія має для пів­остро­ва на­ба­га­то шир­ші на­слід­ки, ніж по­лі­ти­чне під­по­ряд­ку­ва­н­ня Мо­скві та сан­кції. Пе­ред­усім змі­ню­є­ться йо­го еко­но­мі­ка. За­мість то­го, щоб ін­ве­сту­ва­ти в роз­ви­ток при­вла­сне­ної те­ри­то­рії, Ро­сія не­гла­сно за­йма­є­ться пе­ре­про­фі­лю­ва­н­ням Кри­му з «все­со­ю­зної здрав­ни­ці» на ро­сій­ський вій­сько­вий фор­пост. На­скіль­ки сут­тє­вим є йо­го стра­те­гі­чне зна­че­н­ня для РФ, не­ві­до­мо, але вже сьо­го­дні на­слід­ки мі­лі­та­ри­за­ції оче­ви­дні. Га­лу­зі, які мо­гли стати осно­вою ре­гіо­наль­ної еко­но­мі­ки, зокре­ма ту­ри­сти­чна, не роз­ви­ва­ю­ться, уна­слі­док чо­го пі­во­стрів впа­дає в де­да­лі глиб­шу за­ле­жність від до­та­цій із фе­де­раль­но­го бю­дже­ту. Оку­па­цій­на про­па­ган­да по­дає це як тру­дно­щі пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду, але де­я­кі де­стру­ктив­ні про­це­си ски­да­ю­ться на не­зво­ро­тні. Зокре­ма, це сто­су­є­ться еко­ло­гії: як по­ві­дом­ля­ють у Мі­ні­стер­стві з пи­тань тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій, 70% зе­ле­но­го по­кро­ву сте­по­вої ча­сти­ни Кри­му або зни­кли, або в по­шко­дже­но­му ста­ні (по­рів­ня­но з тим, який був до ане­ксії). За сло­ва­ми за­сту­пни­ка мі­ні­стра Юрія Грим­ча­ка, пі­во­стрів по­вер­та­є­ться до рів­ня 1950-х ро­ків — до то­го, як УРСР зайня­ла­ся йо­го ре­ві­та­лі­за­ці­єю. Якщо тенденції збе­рі­га­ти­му­ться, Крим ста­не не ві­три­ною «рус­ско­го ми­ра», а при­да­тком до ро­сій­ських вій­сько­вих баз. У сфе­рі су­спіль­но-по­лі­ти­чних від­но­син від­бу­ва­ю­ться ана­ло­гі­чні про­це­си. Уна­слі­док ро­сій­ської ка­дро­вої ко­ло­ні­за­ції, мі­лі­та­ри­за­ції та ін­те­гра­ції до ав­то­ри­тар­но­го пу­тін­сько­го ре­жи­му, ре­гіон пра­кти­чно пов­ні­стю втра­тив свою по­лі­ти­чну суб’єктність. Ма­кси­мум, на що мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти крим­ські елі­ти — це не­ве­ли­ка рен­та з до­та­цій­них по­то­ків, об­сяг якої су­во­ро кон­тро­лю­ва­ти­ме­ться ку­ра­то­ра­ми з Мо­скви.

При­чо­му ло­яль­ність Кри­му в Крем­лі оці­ню­ють не над­то ви­со­ко. Якщо у 2018-му Че­чня отри­має 27 млрд руб. до­та­цій, Да­ге­стан — по­над 59 млрд руб., Яку­тія — 43,9 млрд руб., Кам­чат­ський край — 39,3 млрд руб., Ал­тай­ський край — 27,1 млрд руб., то Крим — ли­ше 17,7 млрд руб. Від­по­від­но до ін­те­гра­ції з ро­сій­ською дій­сні­стю змі­ню­є­ться та­кож спо­сіб роз­по­ді­лу ре­сур­сів і вла­ди, які де­да­лі ви­ра­зні­ше кон­цен­тру­ю­ться в ру­ках «го­су­да­ре­вых лю­дей» — пе­ред­усім чи­нов­ни­ків і си­ло­ви­ків. У Ро­сії на­ле­жність до цих стру­ктур від­кри­ває до­сить ши­ро­кі кар’єр­ні, ста­ту­сні та ма­те­рі­аль­ні пер­спе­кти­ви, а го­лов­не — дає за­хист від сва­ві­л­ля тих-та­ки чи­нов­ни­ків і си­ло­ви­ків. На пев­ну ста­біль­ність мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти й «до­та­цій­ні» вер­стви на­се­ле­н­ня: пен­сіо­не­ри, бю­дже­тни­ки, піль­го­ви­ки, ло­яль­ність яких до­дає пу­тін­ській вер­ти­ка­лі стій­ко­сті в пе­рі­о­ди що­раз біль­шо­го су­спіль­но­го не­вдо­во­ле­н­ня. А от се­ре­дньо­му кла­су в Кри­му бу­де не­пе­ре­лив­ки. По­гром бі­зне­су, який оку­пан­ти вла­шту­ва­ли пі­сля ане­ксії, мо­же ви­яви­ти­ся ли­ше пре­лю­ді­єю. Якщо у 2014 ро­ці Ро­сія га­ран­ту­ва­ла вла­сни­кам не­ру­хо­мо­сті не­до­тор­кан­ність їхніх прав на осно­ві укра­їн­ських до­ку­мен­тів, то на­ве­сні 2018-го Мі­ні­стер­ство еко­но­мі­ки РФ під­го­ту­ва­ло по­прав­ки. Ни­ми ска­со­ву­ю­ться га­ран­тії сто­сов­но об’єктів, пра­ва вла­сно­сті на які на­бу­ті пі­сля 1 сі­чня 2008 ро­ку. Якщо во­ни на­бе­руть чин­но­сті, то не слід по­ясню­ва­ти, які мо­жли­во­сті це від­кри­ває для від­чу­же­н­ня май­на. Утім, пе­ре­діл вла­сно­сті стар­ту­вав у Кри­му у 2014-му й без уся­ких по­пра­вок, і схо­же, крим­ське су­спіль­ство вло­ви­ло ме­седж. Від­те­пер крим­ці не го­спо­да­рі на пів­остро­ві, а но­ві ха­зяї ма­ють що­до ре­гіо­ну вла­сні пла­ни, й узго­джу­ва­ти їх із мі­сце­ви­ми во­ни не зби­ра­ю­ться.

У 2014 ро­ці час­тка іно­зем­них ін­ве­сти­цій у су­мар­но­му об­ся­зі до Кри­му ста­но­ви­ла 7,2%, у 2015- му — 3,3%, у 2016- му — 3,4%, у 2017- му — 1,2%

Зем­ля ко­льо­ру ха­кі. Як і Ка­лі­нін­град­ська область, Крим пе­ре­дов­сім є вій­сько­вою ба­зою для роз­гор­та­н­ня ве­ле­тен­ських кон­тин­ген­тів пе­ред но­сом у За­хо­ду

«Мост наш». Спо­лу­че­н­ня з ма­те­ри­ко­вою Ро­сі­єю по­лег­шить пе­ре­дов­сім вій­сько­ву ло­гі­сти­ку, але не розв’яже еко­но­мі­чні про­бле­ми ре­гіо­ну

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.