Юри­ди­чний фронт

Що ро­бить Укра­ї­на, щоб по­вер­ну­ти май­но, за­гар­ба­не під час ане­ксії

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Ан­дрій Го­луб

У ве­ре­сні 2015-го пре­зи­дент Ро­сії Вла­ді­мір Пу­тін за­ві­тав до окупованого Кри­му в су­про­во­ді Сіль­віо Бер­лу­ско­ні. На той час три­чі прем’єр-мі­ністр Іта­лії ві­ді­йшов від актив­ної по­лі­ти­ки та зо­се­ре­див­ся на су­до­вій тя­жбі з обви­ну­ва­че­н­ням у ша­храй­стві. Утім, Бер­лу­ско­ні зго­ло­сив­ся на про­ха­н­ня дав­ньо­го ро­сій­сько­го дру­га від­ві­да­ти йо­го но­ві во­ло­ді­н­ня. Тим ві­зи­том Пу­тін на­ма­гав­ся вби­ти двох зай­ців: про­де­мон­стру­ва­ти, що, не­зва­жа­ю­чи на агре­сію про­ти Укра­ї­ни, до­сі має впли­во­вих пар­тне­рів се­ред єв­ро­пей­ських топ-по­лі­ти­ків, і пе­ре­ко­на­ти сво­їх гро­ма­дян, що пі­сля чер­го­вої змі­ни вла­ди Захід ви­знає пі­во­стрів ро­сій­ським.

Се­ред ін­шо­го, ро­сій­ський лі­дер за­про­по­ну­вав го­стю з Іта­лії оці­ни­ти по­гре­би най­ві­до­мі­шо­го ви­но­ро­бно­го під­при­єм­ства Кри­му «Ма­сан­дра». Ко­ро­тку екс­кур­сію для них про­ве­ла так зва­на ди­ре­ктор­ка Яні­на Пав­лен­ко, при­зна­че­на оку­па­цій­ною адмі­ні­стра­ці­єю. Ро­сій­ське но­вин­не агент­ство «Ин­тер­факс» за­вер­шує звіт про ту по­дію так: «Я хо­чу ви­пи­ти!» — зі­знав­ся Бер­лу­ско­ні. Пі­сля чо­го ді­став від Пав­лен­ко за­про­ше­н­ня до де­гу­ста­цій­ної за­ли».

СПРА­ВА ПРО РОЗПИВАННЯ

Май­же два ро­ки по­то­му про­ку­рор Ві­кто­рія Ко­валь­чак звер­ну­ла­ся до Пе­чер­сько­го су­ду за до­зво­лом про між­на­ро­дну до­по­мо­гу. Оста­н­ня по­ля­га­ла в отри­ман­ні від лон­дон­сько­го ау­кціо­ну Sotheby’s до­ку­мен­тів на під­твер­дже­н­ня вар­то­сті ви­на. Суд кло­по­та­н­ня за­до­воль­нив. «Пав­лен­ко, ма­ю­чи уми­сел на роз­тра­ту чу­жо­го май­на, яке бу­ло їй уві­ре­не, […] ді­ю­чи всу­пе­реч ви­мо­гам По­ло­же­н­ня про Ено­те­ку в НВАО «Ма­сан­дра», […] осо­би­сто від­кор­ку­ва­ла для цих осіб (Пу­ті­на та Бер­лу­ско­ні. — Ред.) пля­шку уні­каль­но­го ко­ле­кцій­но­го ви­на Хе­рес-де-ла-фрон­те­ра вро­жаю 1775-го з ко­ле­кцій­но­го фон­ду Ено­те­ки, яке є на­ціо­наль­ним на­дба­н­ням Укра­ї­ни та ста­но­вить зна­чну істо­ри­чну, на­у­ко­ву й пра­кти­чну цін­ність дер­жа­ви. […] Пав­лен­ко вчи­ни­ла роз­тра­ту одні­єї пля­шки уні­каль­но­го ко­ле­кцій­но­го ви­на вар­ті­стю близь­ко $100 тис.» — іде­ться в рі­шен­ні су­ду від сер­пня 2017 ро­ку.

Пе­ре­ве­зе­на до Ки­є­ва про­ку­ра­ту­ра Кри­му від­кри­ла про­ва­дже­н­ня що­до розпивання уні­каль­но­го хе­ре­су вже за п’ять днів пі­сля по­дії — 16 ве­ре­сня 2015-го. Про­те, як свід­чить Єди­ний ре­єстр су­до­вих справ (ЄРСР), за май­же три ро­ки в цьо­му про­ва­джен­ні ста­ло­ся не­ба­га­то. Окрім звер­не­н­ня до Sotheby’s, у Мі­на­гро­по­лі­ти­ки та­кож отри­ма­ли осо­бо­ву спра­ву Пав­лен­ко (уро­джен­ка Бу­ко­ви­ни пра­цю­ва­ла на «Ма­сан­дрі» ще до ане­ксії) і до­мо­гли­ся до­зво­лу на її арешт. Істо­рія про до­ро­ге ви­но мит­тє­во ста­ла по­пу­ляр­ною в ЗМІ, і про­ку­ра­ту­ра Кри­му не змо­гла про­і­гно­ру­ва­ти та­кий факт. Про від­кри­т­тя спра­ви на спе­ці­аль­но­му бри­фін­гу по­ві­до­мив на той час май­же ні­ко­му не ві­до­мий мо­ло­дий за­сту­пник про­ку­ро­ра пів­остро­ва На­зар Хо­ло­дни­цький. Не­зва­жа­ю­чи на та­кий роз­го­лос, істо­рію з крим­ським ви­ном не мо­жна на­зва­ти на­віть кра­пли­ною в мо­рі су­до­вих су­пе­ре­чок, які ви­ни­кли між Ро­сі­єю та Укра­ї­ною пі­сля ане­ксії Кри­му.

«Вин­ну» спра­ву в про­ку­ра­ту­рі пів­остро­ва ви­ді­ли­ли в окре­ме про­ва­дже­н­ня з уні­каль­ним но­ме­ром. На­то­мість біль­шість пи­тань про від­чу­же­н­ня май­на в Кри­му по­тра­пля­ють до єди­ної ве­ли­кої спра­ви, від­кри­тої в бе­ре­зні 2014 ро­ку. Про це свід­чить уже зга­да­ний ЄРСР. Про­ва­дже­н­ня від­кри­ли за ста­т­тя­ми, які сто­су­ва­ли­ся всьо­го ком­пле­ксу про­блем, спри­чи­не­них ане­ксі­єю. Там і за­хо­пле­н­ня спо­руд, і пе­ре­шко­джа­н­ня та по­гро­зи пра­во­охо­рон­цям, і ви­кра­де­н­ня та при­вла­сне­н­ня зброї, і по­ру­ше­н­ня за­ко­нів та зви­ча­їв вій­ни. Са­ме в ме­жах цьо­го про­ва­дже­н­ня в Хер­сон­сько­му су­ді в ли­пні та гру­дні 2017-го на­кла­де­но арешт на май­но Мі­на­гро­по­лі­ти­ки та Дер­жав­но­го управ­лі­н­ня спра­ва­ми в Кри­му. У пе­ре­лі­ку акти­вів є вже зга­да­не під­при­єм­ство «Ма­сан­дра», за­галь­но­ві­до­мий ди­тя­чий та­бір «Ар­тек» і ще по­над 40 об’єктів вла­сно­сті на пів­остро­ві.

У зві­ті про­ку­ра­ту­ри Кри­му за пер­ше пів­річ­чя 2018 ро­ку йде­ться про аре­шти май­на укра­їн­ськи­ми су­да­ми на за­галь­ну су­му 3,5 млрд грн. Вста­нов­ле­ні зби­тки ста­нов­лять май­же 60 млрд грн. Та­кож у зві­ті йде­ться про сім кри­мі­наль­них про­ва­джень що­до при­вла­сне­н­ня 10 при­ва­тних май­но­вих ком­пле­ксів. Слід за­зна­чи­ти, що то­чна су­ма зби­тків Укра­ї­ни від втра­ти май­на — пи­та­н­ня, оста­то­чно не ви­рі­ше­не. Ге­не­раль­ний про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко в гру­дні 2017-го на­звав су­му в 1 трлн грн, а кіль­кість тіль­ки дер­жав­них під­при­ємств, які «на­ціо­на­лі­зу­ва­ли» на пів­остро­ві, оці­нив у май­же 4 тис. Ста­ном на те­пер аре­шти май­на та юри­ди­чне ви­зна­н­ня на­слід­ків ане­ксії укра­їн­ськи­ми су­да­ми ви­да­є­ться хо­ча й не­об­хі­дним, але рад­ше сим­во­лі­чним же­стом. Пря­мих на­слід­ків для агре­со­ра та фа­кти­чних ке­рів­ни­ків укра­їн­ських акти­вів та­кі рі­ше­н­ня не да­ють. Однак ухва­ли та ви­ро­ки на­бу­дуть ре­аль­ної си­ли пі­сля по­вер­не­н­ня Укра­ї­ни до Кри­му. Тож на­ле­жна ін­вен­та­ри­за­ція че­рез су­ди не­об­хі­дна.

ПІ­ТИ В ГААГУ

Ін­ший юри­ди­чний фронт про­хо­дить у між­на­ро­дних су­до­вих уста­но­вах. Там Укра­ї­на має зна­чно кра­щі шан­си отри­ма­ти від Ро­сії бо­дай фі­нан­со­ве від­шко­ду­ва­н­ня. 2 трав­ня цьо­го ро­ку По­стій­ний тре­тей­ський суд у Га­а­зі ви­ніс рі­ше­н­ня по спра­ві за по­зо­вом 18 укра­їн­ських ком­па­ній і при­ва­тної осо­би до Ро­сії. Біль­шість ком­па­ній по­хо­дять із Дні­пра та пов’яза­ні з Іго­рем Ко­ло­мой­ським і Ген­на­ді­єм Бо­го­лю­бо­вим (де­я­кі офіційно на­ле­жать цим ві­до­мим укра­їн­ським олі­гар­хам). При­ва­тна осо­ба, що до­лу­чи­ла­ся до по­зо­ву, — Оле­ксандр Ду­бі­лет, ко­ли­шній го­ло­ва прав­лі­н­ня При­ва­тбан­ку.

До­сі на веб-сай­ті су­ду роз­мі­ще­но тіль­ки трав­не­вий пре­сре­ліз, у яко­му йде­ться про те, що ар­бі­три справ­ді ви­не­сли

У зві­ті про­ку­ра­ту­ри Кри­му за пер­ше пів­річ­чя 2018 ро­ку йде­ться про аре­шти май­на укра­їн­ськи­ми су­да­ми на за­галь­ну су­му 3,5 млрд грн. Вста­нов­ле­ні зби­тки ста­нов­лять май­же 60 млрд грн

рі­ше­н­ня по спра­ві, яку слу­ха­ли від 2015-го. Де­та­лей не­має. Однак укра­їн­ські по­са­до­ві осо­би май­же від­ра­зу роз­по­ві­ли про пе­ре­мо­гу. «Ро­сія має ви­пла­ти­ти ком­пен­са­цію в об­ся­зі $159 млн по­стра­жда­лим ком­па­ні­ям, а та­кож ком­пен­су­ва­ти ви­да­тки, пов’яза­ні із су­до­вим роз­гля­дом», — про­ко­мен­ту­ва­ла рі­ше­н­ня за­сту­пни­ця мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Оле­на Зер­каль на сто­рін­ці у Facebook. Во­на від­по­від­ає у ві­дом­стві за всі між­на­ро­дні су­до­ві про­це­си Укра­ї­ни про­ти РФ, які ве­дуть на рів­ні МЗС. Схо­же по­ві­дом­ле­н­ня про при­су­дже­ну укра­їн­ським ком­па­ні­ям ком­пен­са­цію роз­мі­сти­ли й на сто­рін­ці Пред­став­ни­цтва пре­зи­ден­та Укра­ї­ни в Кри­му. Що­прав­да, там за­зна­чи­ли ци­фру в по­над $140 млн. Ці по­ві­дом­ле­н­ня нав­ряд чи слід ста­ви­ти під сум­нів з огля­ду на за­яви ро­сій­ських по­са­дов­ців. Зокре­ма, член Ко­мі­те­ту з між­на­ро­дних справ Ра­ди Фе­де­ра­ції Сєр­ґєй Це­ков на­звав рі­ше­н­ня су­ду в Га­а­зі по­лі­ти­зо­ва­ним і до­дав, що укра­їн­ські ком­па­нії не ви­га­ня­ли з Кри­му, а пре­тен­зії до Ро­сії на­ду­ма­ні.

В істо­рії з Тре­тей­ським су­дом у Га­а­зі мо­жна пе­ред­усім ви­ді­ли­ти три де­та­лі. По-пер­ше, укра­їн­ські ком­па­нії оскар­жи­ли не сам факт за­хо­пле­н­ня акти­вів, а по­ру­ше­н­ня Ро­сі­єю дво­сто­рон­ньо­го ін­ве­сти­цій­но­го до­го­во­ру (ДІД) з Укра­ї­ною. «По­зи­ва­чі ствер­джу­ють, що РФ по­ру­ши­ла свої зо­бов’яза­н­ня, які ви­пли­ва­ють із ро­сій­сько-укра­їн­сько­го ДІД, шля­хом ухва­ле­н­ня з сер­пня 2014-го за­хо­дів, які пе­ре­шко­джа­ли їхнім ін­ве­сти­ці­ям у роз­та­шо­ва­ні в Кри­му об’єкти не­ру­хо­мо­сті і в ре­зуль­та­ті при­зве­ли до екс­про­прі­а­ції цих ін­ве­сти­цій», — іде­ться в по­ві­дом­лен­ні су­ду.

Дру­га де­таль по­ля­гає в то­му, що це рі­ше­н­ня мо­же стати пер­шою ла­стів­кою се­ред ба­га­тьох ана­ло­гі­чних. У Тре­тей­сько­му су­ді в Га­а­зі на роз­гля­ді ще п’ять справ за по­зо­вом укра­їн­ських ком­па­ній, які вка­зу­ють на по­ру­ше­н­ня то­го са­мо­го ін­ве­сти­цій­но­го до­го­во­ру. Се­ред них є й дер­жав­ні: На­фто­газ, Укр­транс­газ, Укр­на­фта і на­ціо­на­лі­зо­ва­ний При­ват­банк. Окре­мо ві­до­мо про спра­ву за по­зо­вом Оща­дбан­ку до Ро­сії в ін­шій уста­но­ві — Між­на­ро­дно­му ко­мер­цій­но­му ар­бі­тра­жно­му су­ді в Па­ри­жі. Там су­ма по­зо­ву ста­но­вить $1,1 млрд. Ва­жли­во те, що пе­ре­лік мо­же сут­тє­во по­біль­ша­ти пі­сля пер­шо­го по­зи­тив­но­го для укра­їн­ських під­при­ємств вер­ди­кту. «Нам ві­до­мо, що ко­ло ком­па­ній, які го­ту­ють ана­ло­гі­чні по­зо­ви, стає все біль­шим. За­охо­чую усі ком­па­нії, які втра­ти­ли май­но в Кри­му, актив­но бо­ро­ти­ся за ком­пен­са­цію втрат», — за­зна­чи­ла Зер­каль, ко­мен­ту­ю­чи вже зга­да­ну ухва­лу в Га­а­зі.

На­ре­шті тре­тя де­таль по­ля­гає в по­зи­ції, яку зайня­ла в цих про­це­сах Ро­сія. В усіх по­зо­вах у Га­а­зі ро­сій­ська сто­ро­на за­яви­ла про не­ви­зна­н­ня юрис­ди­кції Тре­тей­сько­го су­ду що­до ви­мог по­зи­ва­чів. Окрім то­го, РФ від­мо­ви­ла­ся при­зна­чи­ти на вла­сний ви­бір одно­го з трьох ар­бі­трів, як це пе­ред­ба­че­но умо­ва­ми.

Одра­зу пі­сля рі­ше­н­ня на ко­ристь Укра­ї­ни роз­по­ча­ли­ся су­пе­ре­чки що­до йо­го ви­ко­на­н­ня Ро­сі­єю. За сло­ва­ми Зер­каль, Кон­вен­цію про ви­зна­н­ня та ви­ко­на­н­ня ар­бі­тра­жних рі­шень під­пи­са­ли 150 кра­їн вклю­чно з РФ та Укра­ї­ною. І якщо на те­ри­то­рії са­мої Ро­сії су­ди мо­жуть по­си­ла­ти­ся на ста­т­тю Кон­вен­ції, яка до­зво­ляє не ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня, що су­пе­ре­чать без­пе­ці дер­жа­ви, то в ін­ших юрис­ди­кці­ях та­ке не спра­цює. Там ро­сій­ські юри­сти мо­жуть по­си­ла­ти­ся хі­ба що на не­на­ле­жну по­ін­фор­мо­ва­ність сто­сов­но роз­гля­ду спра­ви, однак до­ве­сти це до­сить скла­дно. Тож ме­тою укра­їн­ських ком­па­ній ста­нуть са­ме ро­сій­ські акти­ви за кор­до­ном.

Во­дно­час є ін­ший при­клад — спра­ва «ЮКОСА» про­ти Ро­сії. Ко­ли­шні акціо­не­ри ро­сій­ської ж на­фто­вої ком­па­нії в то­му-та­ки По­стій­но­му тре­тей­сько­му су­ді в Га­а­зі ви­гра­ли спра­ву на $50 млрд. І вже по­ча­ли стя­гу­ва­ти акти­ви на ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня, однак Ро­сії вда­ло­ся оскар­жи­ти йо­го в Окру­жно­му су­ді Га­а­ги. Пі­сля цьо­го про­цес зу­пи­нив­ся. Що­прав­да, і по­ве­дін­ка ро­сі­ян бу­ла ін­шою: во­ни ви­зна­ли се­бе сто­ро­ною про­це­су. На­ра­зі жо­дних по­ві­дом­лень про оскар­же­н­ня ухва­ли в крим­ській спра­ві не­має.

НА РІВ­НІ ЄСПЛ

Окре­мо від цих про­ва­джень сто­ять дві ве­ли­кі спра­ви про по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни в оку­по­ва­но­му Кри­му та на Дон­ба­сі, які пе­ре­бу­ва­ють на роз­гля­ді в Єв­ро­пей­сько­му су­ді з прав лю­ди­ни. Не­що­дав­но їх пе­ре­да­ли на роз­гляд Ве­ли­кої па­ла­ти: рі­ше­н­ня ви­не­суть 17 суд­дів за­мість се­ми, як у стан-

дар­тних спра­вах. За сло­ва­ми за­сту­пни­ка мі­ні­стра юсти­ції та упов­но­ва­же­но­го в спра­вах ЄСПЛ Іва­на Лі­щи­ни, це не озна­чає швид­ко­го вер­ди­кту. За­ра­но та­кож ка­за­ти й про об­сяг від­шко­ду­ва­н­ня, яко­го ви­ма­га­ти­ме Укра­ї­на.

«На­ра­зі Укра­ї­на не ви­ма­гає са­ти­сфа­кції, це за­ра­но. Та­ке пи­та­н­ня ви­зна­ча­ти­ме­ться на ета­пі роз­гля­ду спра­ви по су­ті. За­раз Ро­сія ствер­джує, що спра­ва не є прийня­тною та суд роз­гля­дає са­ме це пи­та­н­ня. Крім то­го, на­віть ко­ли спра­ва ді­йде до роз­гля­ду по су­ті, то пи­та­н­ня са­ти­сфа­кції, най­імо­вір­ні­ше, від­кла­дуть до рі­ше­н­ня по су­ті. Так бу­ло, на­при­клад, із Кі­пром. То­ді спер­шу ухва­ли­ли рі­ше­н­ня що­до прийня­тно­сті, по­тім по су­ті й тіль­ки по­то­му роз­гля­ну­ли пи­та­н­ня са­ти­сфа­кції», — ка­же Лі­щи­на.

Спра­ву «Кіпр про­ти Ту­реч­чи­ни» в ЄСПЛ роз­гля­да­ли 20 ро­ків: із 1994-го до 2014-го. Істо­рія цьо­го кон­флі­кту чи­мось схо­жа на крим­ську. Ще в 1974 ро­ці ту­ре­цька армія оку­пу­ва­ла тре­ти­ну остро­ва, а за дев’ять ро­ків на цій ча­сти­ні бу­ло про­го­ло­ше­но про­ту­ре­цьку не­ви­зна­ну дер­жа­ву. Лі­щи­на за­зна­чає, що за­сі­да­н­ня по крим­ській спра­ві мо­же від­бу­ти­ся на­при­кін­ці цьо­го або на по­ча­тку на­сту­пно­го ро­ку. Він не бе­ре­ться то­чно про­гно­зу­ва­ти, ко­ли че­ка­ти рі­ше­н­ня.

Ве­ли­кі спра­ви по Кри­му та Дон­ба­су сто­су­ю­ться всьо­го ма­си­ву по­ру­шень Ро­сі­єю Кон­вен­ції з прав лю­ди­ни. Пи­та­н­ня май­на та вла­сно­сті там та­кож не оми­ну­ли. У цій спра­ві Укра­ї­на на­ма­га­є­ться до­ве­сти си­сте­ма­ти­чність по­ру­шень Ро­сі­єю прав, зокре­ма й май­но­вих. Окре­мі ж істо­рії ста­ють рад­ше ілю­стра­ці­єю.

«Мо­ва про си­стем­ні по­ру­ше­н­ня. Дер­жа­ва не пред­став­ляє окре­мих за­яв­ни­ків. Во­на ка­же, що си­стем­но від­бу­ва­ю­ться ті чи ін­ші по­ру­ше­н­ня. До то­го ж є окре­мі фор­ми по­ру­шень, на- при­клад ко­ли від­би­ра­ли вла­сність в укра­їн­ських вій­сько­вих та мо­ря­ків. Ін­ша ка­те­го­рія по­ру­ше­н­ня пра­ва вла­сно­сті — це так зва­на на­ціо­на­лі­за­ція, яка від­бу­ла­ся на те­ри­то­рії Кри­му. Однак іде­ться не про окре­мі ви­пад­ки, а про вста­нов­ле­н­ня фа­ктів си­стем­них по­ру­шень», — роз­по­від­ає Лі­щи­на.

Во­дно­час на­віть у ра­зі рі­ше­н­ня ЄСПЛ на ко­ристь Укра­ї­ни по­ста­не пи­та­н­ня йо­го ви­ко­на­н­ня. Ни­ні в Ро­сії по­ча­сті­ша­ли ви­пад­ки, ко­ли мі­сце­вий Кон­сти­ту­цій­ний суд по­ста­нов­ляє ухва­ли про не­ви­ко­на­н­ня рі­шень Єв­ро­пей­сько­го су­ду. На дум­ку Лі­щи­ни, Ро­сія мо­же обі­йти­ся й без цих при­крас і про­сто ігно­ру­ва­ти рі­ше­н­ня. «Не­має яко­їсь «Єв­ро­пей­ської ви­ко­нав­чої слу­жби», яка на­кла­ла б на Пу­ті­на штраф за не­ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня ЄСПЛ. Це біль­шою мі­рою до­бро­віль­на дія Ро­сії», — ка­же він.

Во­дно­час за­сту­пник мі­ні­стра до­дає: ви­пад­ки, ко­ли кра­ї­ни пев­ний час не ви­ко­ну­ва­ли рі­шень Єв­ро­су­ду, бу­ли, але всі во­ни в ре­зуль­та­ті ді­йшли до ви­ко­на­н­ня. Так ста­ло­ся й із Ту­реч­чи­ною в уже зга­да­ній кі­пр­ській істо­рії, й у ви­пад­ку з Гре­ці­єю в 1960-ті ро­ки, ко­ли во­на на­віть тим­ча­со­во ви­йшла з Ра­ди Єв­ро­пи. Оби­дві кра­ї­ни з ча­сом усе ж та­ки по­ча­ли ви­ко­на­н­ня при­су­дів.

ВЕ­ЛИ­КІ СПРА­ВИ ПО КРИ­МУ ТА ДОН­БА­СУ СТО­СУ­Ю­ТЬСЯ ВСЬО­ГО МА­СИ­ВУ ПО­РУ­ШЕНЬ РО­СІ­ЄЮ КОН­ВЕН­ЦІЇ З ПРАВ ЛЮ­ДИ­НИ. ПИ­ТА­Н­НЯ МАЙ­НА ТА ВЛА­СНО­СТІ ТАМ ТА­КОЖ НЕ ОМИ­НУ­ЛИ. У ЦІЙ СПРА­ВІ УКРА­Ї­НА НА­МА­ГА­Є­ТЬСЯ ДО­ВЕ­СТИ СИ­СТЕ­МА­ТИ­ЧНІСТЬ ПО­РУ­ШЕНЬ РО­СІ­ЄЮ ПРАВ, ЗОКРЕ­МА Й МАЙ­НО­ВИХ

Брак ар­гу­мен­тів. Пу­тін на­ма­га­є­ться «закрити пи­та­н­ня» Кри­му з одіо­зни­ми за­хі­дни­ми по­лі­ти­ка­ми, але на між­на­ро­дні су­ди та­кий ар­гу­мент не діє

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.