Обе­ре­жно зне­шко­ди­ти

Як усу­ну­ти ру­по­ри Крем­ля з ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ро­ман Мал­ко

Ли­ше на п’ято­му ро­ці вій­ни пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко ри­зи­кнув ви­зна­ти, що ча­сти­на ін­фор­ма­цій­но­го по­ля його кра­ї­ни оку­по­ва­на. Та й то пі­сля то­го, як схо­жу те­зу ти­жнем ра­ні­ше вже ви­сло­вив го­ло­ва ВР Ан­дрій Па­ру­бій. З одно­го бо­ку, важ­ко по­ві­ри­ти, що весь цей час у вла­ді про та­кі не­при­єм­но­сті не зна­ли й не здо­га­ду­ва­ли­ся. З дру­го­го — кра­ще пі­зно, ніж ні­ко­ли.

Чо­му роз­мо­ви про на­бо­лі­ле за­зви­чай акти­ві­зу­ю­ться під ви­бо­ри, ві­до­мо. Тим па­че якщо на­бо­лі­ле мо­же спро­во­ку­ва­ти апо­ка­лі­псис. Осо­бли­во на тлі гі­бри­дної вій­ни. За чи­слен­ни­ми пе­ре­мо­га­ми та зра­да­ми ра­птом ви­яви­ла­ся не­ви­рі­ше­ною ва­жли­ва про­бле­ма — за­чис­тка ворога в ти­лу. Всі дов­ко­ла за­над­то за­хо­пи­ли­ся сво­ї­ми спра­ва­ми: по­шу­ком ком­про­мі­сів, удо­ско­на­ле­н­ням схем, на­ко­пи­че­н­ням ка­пі­та­лу, бо­роть­бою з ві­тря­ка­ми, по­пу­ліст­ським на­гро­ма­дже­н­ням рей­тин­гу то­що. А тим ча­сом вну­трі­шній во­рог змі­цнів і роз­ми­нає м’язи пе­ред ви­бо­ра­ми. Існу­ють пев­ні до­мов­ле­но­сті (ча­сто до­го­вір про не­на­пад) між вла­дою і так зва­ною опо­зи­ці­єю, або рад­ше во­ро­жою аген­ту­рою, яка ча­сто є вла­сни­ком від­вер­то во­ро­жих структур, зокре­ма ЗМІ. Оче­ви­дно та­кож, що кра­ї­на пра­гне за­ли­ша­ти­ся де­мо­кра­ти­чною і не ско­ти­ти­ся до то­та­лі­та­ри­зму, тож усе тре­ба ро­би­ти за­кон­но. За­а­ре­шту­ва­ти, за­кри­ти й ви­ки­ну­ти не мо­жна. За­хі­дні дру­зі та­ко­го не ві­та­ти­муть. Зви­чай­но, не бра­кує аген­тів і в стру­кту­рах, які по­кли­ка­ні бо­ро­ти­ся з во­ро­жою аген­ту­рою, а то­му чи­ни­ться са­бо­таж. Ви­пра­вдаль­ний спи­сок мо­жна бу­ло б про­дов­жу­ва­ти ще дов­го, але є та­кож за­ко­ни при­ро­ди і за­ко­ни вій­ни (пи­са­ні не з ура­ху­ва­н­ням ін­те­ре­сів ав­то­рів і ло­бі­стів), які за­зви­чай працюють не­за­ле­жно від кор­по­ра­тив­них до­мов­ле­но­стей, рис ха­ра­кте­ру, бі­знес-ін­те­ре­сів, на­строю чи на­яв­но­сті про­блем із зо­ром.

Ні­чо­го но­во­го ані спі­кер, ані пре­зи­дент не від­кри­ли. Актив­на ча­сти­на су­спіль­ства вже сто­ми­ла­ся во­ла­ти про по­тре­бу за­чи­сти­ти дер­жа­ву від во­ро­жих аген­тів, які тут не­по­га­но по­чу­ва­ю­ться. І хо­ча де­які не­зна­чні кро­ки в цьо­му на­прям­ку ро­би­ли­ся, спец­слу­жби, впо­лю­вав­ши іно­ді жир­ну ми­шу, ви­ки­да­ли її за две­рі або са­ди­ли в клі­тку, але за­га­лом на тем­пе­ра­ту­ру по па­ла­ті це не впли­ва­ло. За по­оди­но­ки­ми ви­ня­тка­ми, на­віть до та­ких са­на­цій­них за­хо­дів вда­ва­ли­ся пе­ре­ва­жно пі­сля яко­гось гу­чно­го су­спіль­но­го роз­го­ло­су або спро­би гро­мад­сько­го са­мо­су­ду. Зга­дай­мо хо­ча б істо­рію з те­ле­ка­на­лом «Ін­тер». Так, бу­ли на­ма­га­н­ня пев­ною мі­рою унор­му­ва­ти на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні: вве­де­но кво­ти на мо­ву в ефі­рі, за­бло­ко­ва­но де­які во­ро­жі ін­тер­нет-ре­сур­си. На­віть та­кі дрі­бни­ці да­ли­ся не­про­сто, але все ж та­ки це ли­ше пів­кро­ки.

Пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті та по­ча­тку вій­ни, ко­ли вре­шті про­ясни­ло­ся, хто агре­сор і на чи­їх ру­ках смерть ти­сяч укра­їн­ців, ста­ло оче­ви­дно, що сю­сю­ка­н­ня з Мо­сквою та її фа­на­та­ми має бу­ти при­пи­не­не. Вій­на вста­нов­лює пра­ви­ла, і ви­прав­до­ву­ва­ти то­го, хто те­бе вби­ває, — це не сво­бо­да сло­ва і не де­мо­кра­тія, а ши­зо­фре­нія, яка ве­де до мо­ги­ли. При­ро­дно, що всі аде­пти «рус­ско­го ми­ра» на якийсь час при­ти­хли. Але по­ба­чив­ши та впев­нив­шись, що ні­хто не зби­ра­є­ться при­кру­чу-

ва­ти гай­ки й ка­ра­ти за ко­ла­бо­ра­ціо­нізм, що на­віть від­вер­тих се­па­рюг осо­бли­во не са­дять, по­жва­ві­ша­ли. Та­кий стан ре­чей ду­же на­віть вла­шту­вав стра­те­гів Крем­ля, які від­ра­зу зро­зумі­ли, як цим ско­ри­ста­ти­ся. В Укра­ї­ну по­ли­ли­ся ша­ле­ні гро­ші, і ма­ши­на за­пра­цю­ва­ла. Як гри­би пі­сля до­щу ста­ли з’яв­ля­ти­ся всі­ля­кі ін­тер­нет-ре­сур­си, ча­сто про­укра­їн­сько­го за­барв­ле­н­ня. Ро­збу­ду­ва­ли­ся та опе­ри­ли­ся те­ле­ка­на­ли «112-Укра­ї­на», Newsone та хол­динг «Ве­сти», які спо­ча­тку теж вда­ва­ли із се­бе про­укра­їн­ські ме­діа, при­са­ди­ли на се­бе гля­да­ча, за­во­йо­ву­ва­ли до­ві­ру, а по­тім про­я­ви­лись як укра­ї­но­фоб­ські. Те са­ме в по­лі­ти­чній пі­со­чни­ці.

Сво­є­рі­дним си­гна­лом став ви­хід на аван­сце­ну Ві­кто­ра Ме­двед­чу­ка. При­ни­шклі на якийсь час мар­гі­на­ли ра­птом під­ня­ли го­ло­ви. Мов по свис­тку, по­ча­ли ви­бу­ха­ти со­тні кон­сер­вів. Сьо­го­дні вже ні­хто й не кри­є­ться. Якщо ра­ні­ше вла­сни­ком Newsone на­чеб­то був Ва­дим Ра­бі­но­вич, по­тім Єв­ген Му­ра­єв, то те­пер усі ни­то­чки до ше­фа чі­тко про­сте­жу­ю­ться. Му­ра­єв і Ра­бі­но­вич — про­ект Ме­двед­чу­ка, який, сво­єю чер­гою, є ку­мом Пу­ті­на. А те­пер, щоб під­кре­сли­ти ци­ні­чність, Ра­бі­но­вич і Му­ра­єв ще й пе­ре­да­ють Newsone в управ­лі­н­ня Пор­тно­ву. То­му са­мо­му адво­ка­то­ві «Сім’ї» Яну­ко­ви­ча, яка «го­стює» в Пу­ті­на. Та­ким чи­ном його по­вер­та­ють в укра­їн­ську по­лі­ти­ку. Схо­жа істо­рія й із 112-м. Тіль­ки тут зно­ву ро­зі­гра­на ідіот­ська кар­та з «ли­жним ін­стру­кто­ром». Ні­мець із Ба­ва­рії, який тор­гує ав­то­мо­бі­ля­ми, ра­птом стає вла­сни­ком укра­їн­сько­го ка­на­лу й на­при­кін­ці сер­пня сво­їм рі­ше­н­ням за­во­дить на ньо­го но­вий ме­не­джмент, уся тру­до­ва ді­яль­ність яко­го див­ним чи­ном пов’яза­на з Ме­двед­чу­ком. Тоб­то все це шир­ма ве­ли­кої мо­сков­ської гри. І ко­ли ста­ло зро­зумі­ло, який фронт від­крив­ся все­ре­ди­ні кра­ї­ни на­пе­ре­до­дні ду­же від­по­від­аль­ної ви­бор­чої кам­па­нії, ко­лі­на в де­ко­го за­тря­сли­ся.

Але й це ще не все. У пер­ші дні осе­ні від­бу­ла­ся без­пре­це­ден­тна ін­фор­ма­цій­на ата­ка, що про­де­мон­стру­ва­ла справ­жні мо­жли­во­сті крем­лів­сько­го по­лі­ти­ко-ме­дій­но­го хол­дин­гу. Під роз­да­чу по­тра­пив спі­кер пар­ла­мен­ту. Але на його мі­сці міг би опи­ни­ти­ся будь-хто з вер­хів­ки. В ефі­рі «Сво­бо­ди сло­ва» на ІСTV, го­во­ря­чи про пер­спе­кти­ви ухва­ле­н­ня за­ко­ну про ре­фе­рен­дум, Па­ру­бій ска­зав, що це пи­та­н­ня, яке тре­ба ви­рі­ши­ти ду­же грамотно й спра­ве­дли­во. За­зна­чив­ши, що сам є при­хиль­ни­ком пря­мої де­мо­кра­тії, спі­кер іро­ні­чно на­га­дав: «Ска­жу вам, що лю­ди­на, яка най­біль­ше пра­кти­ку­ва­ла пря­му де­мо­кра­тію, був Адольф Ало­ї­зо­вич у 1930-х. І ми по­вин­ні про це та­кож пам’ята­ти. Бо, вла­сне, у ті ро­ки то був один із клю­чо­вих спосо­бів, зокре­ма, і ма­ні­пу­ля­цій. То­му цей за­кон має бу­ти від­по­від­аль­ним». Па­ру­бій уже не раз ка­зав, що Гі­тлер ви­ко­ри­сто­ву­вав ре­фе­рен­дум, щоб ле­га­лі­зу­ва­ти свою вла­ду на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, не раз по­рів­ню­вав із ним Пу­ті­на, про­во­дя­чи па­ра­ле­лі між оку­па­ці­єю Кри­му та Су­де­тів, але його ви­слов­лю­ва­н­ня не ти­ра­жу­ва­ли­ся крем­лів­ськи­ми ру­по­ра­ми. За­те цьо­го ра­зу все спра­цю­ва­ло як го­дин­ник і ста­ло зро­зумі­ло, що опе­ра­ція ке­ро­ва­на одним ко­ор­ди­на­то­ром.

Уже на­сту­пно­го дня на «РИА Но­во­сти» ви­йшов текст «Спі­кер Ра­ди на­звав Гі­тле­ра «най­біль­шим» де­мо­кра­том», у яко­му на­во­ди­ла­ся урі­за­на й пе­ре­кру­че­на ци­та­та Па­ру­бія, до­пов­не­на фра­зо­чкою «при­звал не за­бывать вклад фю­ре­ра в ее (де­мо­кра­тии) ра­зви­тие». Мо­жна й не сум­ні­ва­ти­ся, що цю ахі­нею мит­тє­во по­ши­ри­ли всі прокрем­лів­ські ме­діа в Укра­ї­ні, на­віть не ма­ю­чи на­мі­ру зві­ри­ти пер­шо­дже­ре­ло та по­ди­ви­ти­ся, чи від­по­від­ає ін­фор­ма­ція дій­сно­сті. Два дні но­ви­ну обго­во­рю­ють чи не з усі­ма го­стя­ми на 112-му та Newsone. Ра­бі­но­вич ви­ма­гає від­став­ки за по­ши­ре­н­ня то­та­лі­тар­ної іде­о­ло­гії. Бой­ко ви­хо­дить на три­бу­ну й за­су­джує схваль­не ви­слов­лю­ва­н­ня Па­ру­бія про Гі­тле­ра. Оле­ксандр Віл­кул їде в Єв­ро­пар­ла­мент і зби­рає там під­пи­си єв­ро­де­пу­та­тів на за­су­дже­н­ням спі­ке­ра. За­ку­по­ву­ю­ться ве­ли­че­зні ма­си­ви джин­си за кор­до­ном, гу­дуть со­цме­ре­жі. У Єв­ро­пі зі швид­кі­стю сві­тла по­ши­рю­є­ться і ти­ра­жу­є­ться цей фейк. У біль­шо­сті пе­ре­по­стів на­віть не­має по­си­ла­н­ня на пер­шо­дже­ре­ло — ли­ше на «РИА Но­во­сти», Lifenews, Russia Today. Фа­кти­чно від­бу­ва­є­ться не­ймо­вір­но мас­шта­бна, до­бре ско­ор­ди­но­ва­на ін­фор­ма­цій­на ата­ка, у яку вки­да­ю­ться ша­ле­ні ре­сур­си. Кла­си­чний кейс ро­сій­ської про­па­ган­ди. Стає зро­зумі­ло, що ор­га­ні­за­то­рам іде­ться на­віть не так про вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­ча лай­на, як про спро­бу дис­кре­ди­та­ції укра­їн­сько­го топ-по­лі­ти­ка на між­на­ро­дно­му рів­ні. Вла­сне, вся ця істо­рія не ли­ше по­ка­за­ла ве­ли­ку про­бле­му, про­де­мон­стру­вав­ши, на­скіль­ки вра­зли­вим є ві­тчи­зня­ний ін­фор­ма­цій­ний про­стір, а ще й про­я­ви­ла чи не всіх ро­сій­ських ма­ріо­не­ток, які враз за­сві­ти­ли­ся. Від­кри­ла, що є ці­лий се­гмент оку­па­цій­них ЗМІ в Укра­ї­ні, ва­жли­вою озна­кою яких є, до ре­чі, ро­сій­ська мо­ва, ко­тру ви­ко­ри­сто­ву­ють як мо­бі­лі­за­цій­ний фа­ктор про­ро­сій­сько­го еле­кто­ра­ту. А в під­сум­ку вже го­то­ва си­сте­ма для впли­ву РФ на укра­їн­ські ви­бо­ри.

Що ро­би­ти, ко­ли у квар­ти­рі по­се­ли­ли­ся ми­ші? Мо­жна їх не по­мі­ча­ти чи спро­бу­ва­ти здру­жи­ти­ся. Во­ни теж жи­ві істо­ти й мають пра­во на вла­сний жит­тє­вий про­стір. Утім, ра­но чи пі­зно це за­кін­чи­ться ка­та­стро­фою. Не для ми­шей, зві­сно. Во­ни по­псу­ють ре­чі, пе­ре­гри­зуть усе, що змо­жуть, і якщо не ви­ті­снять ма­сою (мно­жа­ться ці ство­рі­н­ня ду­же швид­ко), то зро­блять жи­т­тя ме­шкан­ців не­стер­пним. Ще мо­жна за­ве­сти ко­та. Тут шан­сів ви­жи­ти біль­ше. Але та­кий ком­про­міс із со­ві­стю, мов­ляв, не­хай по­пра­цює при­ро­дний від­бір, а не я, теж не дасть по­зи­ти­ву. При­ро­дний від­бір у ви­гля­ді ко­та мо­же ви­яви­ти­ся лі­ни­вим або не зу­міє пов­но­цін­но ви­рі­ши­ти про­бле­му. Ви­гра­шним є ли­ше по­тен­цій­но не­гу­ман­ний ва­рі­ант бо­роть­би за вла­сне ви­жи­ва­н­ня — зни­ще­н­ня ворога в будь-який до­сту­пний спо­сіб: отру­тою, при­стро­я­ми для ви­лов­лю­ва­н­ня то­що.

В укра­їн­ській вла­ді ще, схо­же, не зна­ють, як ви­прав­ля­ти си­ту­а­цію і як чи­ни­ти з ко­ла­бо­ран­та­ми, але ро­зу­мі­н­ня, що ли­ша­ти їх у спо­кої не вар­то, вже є. Звід­си роз­мо­ви про за­кон що­до іно­зем­них аген­тів і по­шу­ки ме­то­дів впли­ву на проросійські ЗМІ. На­справ­ді жо­дних го­то­вих ва­же­лів, як їх знищити, на сьо­го­дні не­має. Їх ще тре­ба ство­ри­ти. Але от тут якраз най­слизь­кі­ше мі­сце. З одно­го бо­ку, укра­їн­ці та їхні за­хі­дні пар­тне­ри усві­дом­лю­ють, що Пу­тін ви­ко­ри­сто­вує де­мо­кра­тію про­ти кра­їн віль­но­го сві­ту. І якщо вда­ти­ся до жорс­тких дій, під­ні­ме­ться не­ймо­вір­ний крик: в Укра­ї­ні не­має сво­бо­ди сло­ва, за­кри­ли два опо­зи­цій­ні ка­на­ли, де кри­ти­ку­ва­ла­ся вла­да… Ро­сія не по­шко­дує гро­шей і під цю дуд­ку від­ра­зу за­спі­ва­ють усі­ля­кі при­го­до­ва­ні за­хі­дні мар­гі­на­ли. З дру­го­го бо­ку, за­ли­ша­ти все так, як є, не мо­жна. Ворога тре­ба зни­щу­ва­ти. То­му пра­цю­ва­ти до­ве­де­ться. Бе­зу­мов­но, закривати на­віть про­оку­па­цій­ні ЗМІ під приводом то­го, що їхні власники є ворогами Укра­ї­ни, недоцільно. Це використають про­ти нас. Та й з’яв­ля­ться но­ві кло­ни. Але їх мо­жна знищити з багатьох інших при­чин, грамотно прописаних у відповідному за­ко­ні, за­о­дно ство­рив­ши за­по­бі­жник на май­бу­тнє. Са­ме контент та ідеологія (за­пе­ре­че­н­ня ро­сій­ської агре­сії Ро­сії, си­сте­ма­ти­чне по­ши­ре­н­ня фей­ків, ви­зна­че­н­ня вій­ни на Дон­ба­сі як «гро­ма­дян­ської» то­що) мають стати ахіллесовою п’ятою ворога. Опе­ра­ція по­вин­на бу­ти обду­ма­на й про­ве­де­на бли­ску­че. За­хі­дну пу­блі­ку тре­ба під­го­ту­ва­ти і так об­ґрун­ту­ва­ти не­об­хі­дність цих кро­ків, щоб во­на апло­ду­ва­ла сто­я­чи. Інших ва­рі­ан­тів не­має. І ча­су на це, до ре­чі та­кож.

ЗАКРИВАТИ ПРОРОСІЙСЬКІ ЗМІ ПІД ПРИВОДОМ ТО­ГО, ЩО ЇХНІ ВЛАСНИКИ Є ВОРОГАМИ УКРА­Ї­НИ, НЕДОЦІЛЬНО. ЦЕ ВИКОРИСТАЮТЬ ПРО­ТИ НАС. АЛЕ ЇХ МО­ЖНА ЗНИЩИТИ З БАГАТЬОХ ІНШИХ ПРИ­ЧИН, ГРАМОТНО ПРОПИСАНИХ У ВІДПОВІДНОМУ ЗА­КО­НІ. СА­МЕ КОНТЕНТ ТА ІДЕОЛОГІЯ МАЮТЬ СТАТИ АХІЛЛЕСОВОЮ П’ЯТОЮ ВОРОГА

Го­лос на­ро­ду. Пе­ти­ція з ви­мо­гою при­пи­ни­ти ді­яль­ність про­ро­сій­ських ка­на­лів в Укра­ї­ні є най­по­пу­ляр­ні­шою на сай­ті Вер­хов­ної Ра­ди. 20 тис. під­пи­сів за шість днів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.