Ку­ди вка­зує ро­за ві­трів

Як спри­йма­ють НАТО в кра­ї­нах ко­ли­шньо­го со­цта­бо­ру

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ан­дрій Го­луб

На по­ча­тку 2017-го аме­ри­кан­ський до­слі­дни­цький центр Ін­сти­тут Ґел­ла­па опу­блі­ку­вав ре­зуль­та­ти опи­ту­ва­н­ня про став­ле­н­ня до НАТО се­ред на­се­ле­н­ня кра­їн, які ра­ні­ше на­ле­жа­ли до со­цта­бо­ру. І во­ни зде­біль­шо­го не ста­ли сен­са­ці­єю (див. «Став­ле­н­ня до НАТО в кра­ї­нах Схо­ду та Пів­дня Єв­ро­пи») . Став­ле­н­ня до НАТО за­ле­жить від чин­ни­ків, які лег­ко по­ясни­ти від­но­сно не­дав­ні­ми по­лі­ти­чни­ми по­ді­я­ми. Десь да­є­ться взна­ки вплив Ро­сії, яка зно­ву пе­ре­тво­ри­ла­ся на клю­чо­во­го опо­нен­та Альян­су. Десь, як, при­мі­ром, у Сер­бії, по­га­не став­ле­н­ня мо­жна по­ясни­ти ді­я­ми са­мо­го НАТО — во­че­видь, мі­сце­ве на­се­ле­н­ня до­сі до­бре пам’ятає про бом­бар­ду­ва­н­ня 1999-го. Уза­га­лі на­ціо­наль­ний чин­ник на Бал­ка­нах ві­ді­грає зна­чну роль у від­но­си­нах із НАТО в рі­зних кра­ї­нах. Яскра­вим при­кла­дом є Бо­снія і Гер­це­го­ви­на, яка ще у 2010му отри­ма­ла за­про­ше­н­ня до Пла­ну дій що­до член­ства. За да­ни­ми Про­гра­ми роз­ви­тку ООН за 2014 рік, від­по­від­но 82% та 80% бо­сня­ків і хор­ва­тів у кра­ї­ні на­зва­ли «по­зи­тив­ни­ми» на­слід­ки мо­жли­во­го всту­пу до НАТО. Те са­ме мо­жна ска­за­ти ли­ше про 15% серб­сько­го на­се­ле­н­ня.

Якщо по­вер­ну­ти­ся до опи­ту­ва­н­ня Ін­сти­ту­ту Ґел­ла­па, то пе­ред­усім при­вер­тає ува­гу той факт, що по­де­ку­ди на­віть у кра­ї­нах-чле­нах Альянс не мо­же по­хва­ли­ти­ся не ли­ше одно­го­ло­сною, а бо­дай пе­ре­кон­ли­вою під­трим­кою се­ред на­се­ле­н­ня. Най­кра­сно­мов­ні­шим є при­клад Гре­ції, яка при­єд­на­ла­ся до НАТО ще у 1952-му. Ни­ні ли­ше 23% на­се­ле­н­ня кра­ї­ни вва­жає, що Альянс за­без­пе­чує кра­ї­ні за­хист. Май­же стіль­ки са­мо (19%) має про­ти­ле­жні по­гля­ди. Ще пра­кти­чно по­ло­ви­на на­се­ле­н­ня не по­ді­ляє ті­єї чи ін­шої дум­ки.

Про­ти­ле­жні при­кла­ди гео­гра­фі­чно зов­сім по­руч із Гре­ці­єю. В Ал­ба­нії та Ко­со­ві від­по­від­но 70% та 90% на­се­ле­н­ня пе­ре­ко­на­ні в то­му, що НАТО — це за­хист. При­клад Ко­со­ва зно­ву ж та­ки мо­жна по­ясни­ти бом­бар­ду­ва­н­ня­ми Юго­сла­вії на­при­кін­ці ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. Якщо для сер­бів вій­ська Альян­су ста­ли агре­со­ра­ми, то для ко­со­ва­рів — ви­зво­ли­те­ля­ми. Для них фра­за «НАТО — це за­хист» на­бу­ла пря­мо­го сен­су. Час­тко­во це по­ясне­н­ня сто­су­є­ться й Ал­ба­нії (по­над 90% на­се­ле­н­ня Ко­со­ва — етні­чні ал­бан­ці). Ра­зом із тим у цій кра­ї­ні при­вер­тає ува­гу ще один факт. У 2016-му за спри­я­н­ня Про­гра­ми роз­ви­тку ООН в Ал­ба­нії про­ве­ли опи­ту­ва­н­ня, одні­єю з ці­лей яко­го бу­ло ви­зна­чи­ти до­ві­ру на­се­ле­н­ня до рі­зних ін­сти­ту­цій. Ви­я­ви­ло­ся, що до по­лі­ти­чної та су­до­вої си­стем кра­ї­ни во­на до­во­лі низь­ка й не пе­ре­ви­щує 25–30%. По­ка­зни­ки до­во­лі схо­жі на ті, які фі­ксу­ють в Укра­ї­ні та інших дер­жа­вах із ви­со­ким рів­нем ко­ру­пції і від­но­сно ма­ли­ми до­хо­да­ми на­се­ле­н­ня. Вод- но­час у лі­де­рах до­ві­ри се­ред ал­бан­ців опи­ни­ли­ся три між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції: ЄС, ООН і НАТО. Їм до­ві­ряє близь­ко 80% на­се­ле­н­ня. І цей по­ка­зник зро­стає з ро­ку в рік.

Та­кі ре­зуль­та­ти — на­слі­док три­ва­лої спів­пра­ці, яка роз­по­ча­ла­ся май­же одра­зу пі­сля па­ді­н­ня то­та­лі­тар­но­го ре­жи­му на по­ча­тку 1990-х. Ал­бан­ський ре­жим став уні­каль­ним яви­щем на­віть для умов­но­го бло­ку «со­ці­а­лі­сти­чних» дер­жав. Мі­сце­ві ке­рів­ни­ки всти­гли в рі­зні ча­си пе­ре­сва­ри­ти­ся і з СРСР, і з Юго­сла­ві­єю, і на­віть із Ки­та­єм. Пі­сля кра­ху ре­жи­му в кра­ї­ні по­чав­ся дов­гий пе­рі­од по­лі­ти­чної не­ста­біль­но­сті (но­ву Кон­сти­ту­цію ухва­ли­ли тіль­ки у 1998-му). Усе це не за­ва­ди­ло їй стати пер­шою з дер­жав схі­дно­го бло­ку, яка отри­ма­ла вій­сько­ву до­по­мо­гу від США, і пер­шою, яка чі­тко за­яви­ла про на­мір при­єд­на­ти­ся до НАТО. У 1995-му га­зе­та Washington Post на­зва­ла це «най­див­ні­шою вій­сько­вою спів­пра­цею». Ма­ло­ся на ува­зі, що най­біль­ша вій­сько­ва по­ту­га у сві­ті спів­пра­цює з най­мен­шою, якою то­ді вва­жа­ли Ал­ба­нію. І хо­ча бал­кан­ська дер­жа­ва фа­кти­чно при­єд­на­ла­ся до НАТО пі­зні­ше від багатьох інших кра­їн Цен­траль­ної та Пів­ден­ної Єв­ро­пи, на­слід­ки ті­єї вза­є­мо­дії від­чу­тні й сьо­го­дні. Якщо зва­жа­ти на дум­ку на­се­ле­н­ня, то са­ме Ал­ба­нію, а не Гре­цію, як ко­лись, мо­жна на­зва­ти фор­по­стом НАТО на Бал­ка­нах.

В Укра­ї­ні став­ле­н­ня до НАТО до­сі за­ли­ша­є­ться су­пе­ре­чли­вим. На від­мі­ну від Ал­ба­нії ми дов­гий час не ста­ви­ли за ме­ту вступ до Альян­су, хо­ча спів­пра­ця роз­по­ча­ла­ся одра­зу пі­сля здо­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті. Во­дно­час і НАТО не при­ді­ля­ло до­ста­тньо ува­ги Ки­є­ву. Як на­слі­док — три­ва­лий час збе­рі­гав­ся стій­кий не­га­тив­ний його образ се­ред на­се­ле­н­ня. Це ча­сто ста­ва­ло ін­стру­мен­том у ру­ках по­лі­ти­ків, які тіль­ки під­си­лю­ва­ли ті чи ін­ші стра­хи. На­при­клад, пік во­ро­жо­сті до Альян­су в Укра­ї­ні при­пав не на 1990-ті, а на дру­гу по­ло­ви­ну 2000-х. Са­ме то­ді по­лі­ти­чна кон­ку­рен­ція в нас ся­гну­ла най­біль­ших масштабів. Усе змі­ни­ла вій­на. Сьо­го­дні в Укра­ї­ні до­во­лі скром­ні 30% при­хиль­ни­ків дум­ки, що «НАТО — це за­хист», ви­да­ю­ться та­ким са­мим до­ся­гне­н­ням, як і 70% в Ал­ба­нії. Якщо по­вер­ну­ти­ся до опи­ту­ва­н­ня Ін­сти­ту­ту Ґел­ла­па, то до­слі­дни­ки у зві­ті окре­мо зу­пи­ни­ли­ся са­ме на при­кла­ді Укра­ї­ни.

«У 2014 ро­ці, пі­сля то­го як Альянс за­про­ва­див сан­кції про­ти Ро­сії че­рез ане­ксію Кри­му, се­ред укра­їн­ців упер­ше по­чав пе­ре­ва­жа­ти образ НАТО як за­хи­сту (36%), а не як за­гро­зи (20%). Однак у 2016-му від­со­ток ре­спон­ден­тів, які вба­ча­ють у ньо­му за­гро­зу, зріс до 35%, оскіль­ки укра­їн­ське на­се­ле­н­ня вто­ми­ло­ся від во­єн­но­го кон­флі­кту, а та­кож від по­га­но­го ста­ну еко­но­мі­ки та зро­ста­н­ня рів­ня зло­чин­но­сті», — до­хо­дять ви­снов­ку ана­лі­ти­ки.

Окрім по­лі­ти­чно­го фа­кто­ра в пе­ре­лі­ку основ­них при­чин не­по­пу­ляр­но­сті НАТО в Укра­ї­ні ча­сто на­зи­ва­ли не­до­ста­тню обі­зна­ність на­се­ле­н­ня що­до ньо­го. У сер­пні 2018-го Фонд «Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви іме­ні Іль­ка Ку­че­рі­ва» опри­лю­днив ре­зуль­та­ти до­слі­дже­н­ня, яке дає змо­гу від­сте­жи­ти змі­ни в цьо­му пи­тан­ні. Пе­ред­усім во­ни під­твер­джу­ють уже на­ве­де­ні те­зи ана­лі­ти­ків з Ін­сти­ту­ту Ґел­ла­па. По­пу­ляр­ність всту­пу до НАТО як най­кра­щої га­ран­тії на­ціо­наль­ної без­пе­ки по­стій­но зро­ста­ла з 2012-го (13%) до черв­ня 2017-го (47%). Пі­сля

До­бре по­ін­фор­мо­ва­ни­ми про те, що та­ке НАТО, на­зва­ло се­бе ли­ше 10,5% укра­їн­ців. Де­що зна­ють, але не­до­ста­тньо май­же 55%, а ще близь­ко 20% пра­кти­чно ні­чо­го не ві­до­мо про Альянс. Для 11% гро­ма­дян та­ка ін­фор­ма­ція вза­га­лі не­ці­ка­ва

цьо­го ве­ли­кої змі­ни не ста­ло­ся, але до сер­пня ни­ні­шньо­го ро­ку по­ка­зник зни­зив­ся до 42%. За той са­мий час по­пу­ляр­ність вій­сько­во­го со­ю­зу з Ро­сі­єю упа­ла з 31% до 6%. Між тим до­слі­дже­н­ня по­ка­зує, що де­да­лі по­пу­ляр­ні­шою стає ідея по­за­бло­ко­во­го ста­ту­су Укра­ї­ни. Час­тка при­хиль­ни­ків цьо­го на­пря­му змен­ши­ла­ся із 42% 2012-го до 20% у най­го­стрі­шу фа­зу бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі 2014-го. Про­те сьо­го­дні по­ка­зни­ки пра­кти­чно по­вер­ну­ли­ся на до­во­єн­ний рі­вень — 35% при­хиль­ни­ків по­за­бло­ко­во­го ста­ту­су в сер­пні цьо­го ро­ку.

Якщо ж уяви­ти мо­жли­вий ре­фе­рен­дум сто­сов­но всту­пу до НАТО, то по­ка­зни­ки ни­ні ма­кси­маль­но спри­я­тли­ві для при­хиль­ни­ків при­єд­на­н­ня до Альян­су: 44% за і 39% про­ти. А якщо опи­та­ти ли­ше тих, хто справ­ді має на­мір при­йти на ре­фе­рен­дум, то Укра­ї­на до­лу­чи­ла­ся б до Альян­су з вра­жа­ю­чим роз­ри­вом 67% про­ти 27%.

Окрім змі­ни став­ле­н­ня укра­їн­ців до НАТО у до­слі­джен­ні «Де­м­іні­ці­а­тив» та­кож на­ма­га­ю­ться від­сте­жи­ти змі­ну рів­ня знань укра­їн­ців про Альянс. Ці да­ні іно­ді кра­сно­мов­ні­ші. Пе­ред­усім ре­спон­ден­ти зде­біль­шо­го че­сно зі­зна­ю­ться, що знань бра­кує. До­бре по­ін­фор­мо­ва­ни­ми про те, що та­ке НАТО, на­зва­ло се­бе ли­ше 10,5% укра­їн­ців. Де­що зна­ють, але не­до­ста­тньо май­же 55%, а ще близь­ко 20% пра­кти­чно ні­чо­го не ві­до­мо про Альянс. Для 11% гро­ма­дян та­ка ін­фор­ма­ція вза­га­лі не­ці­ка­ва. Ще кра­сно­мов­ні­шим є ін­ше за­пи­та­н­ня: «Як, на ва­шу дум­ку, ухва­лю­ю­ться рі­ше­н­ня в НАТО?». Рі­ше­н­ня сто­сов­но про­ве­де­н­ня опе­ра­цій в Альян­сі ухва­лю­ю­ться кон­сен­су­сом, тоб­то не­об­хі­дно зі­бра­ти го­ло­си всіх його чле­нів. Сво­го ча­су брак та­ко­го кон­сен­су­су при­звів до то­го, що НАТО не бра­ло уча­сті у втор­гнен­ні в Ірак 2003 ро­ку, по­при тиск США. Пра­виль­ну від­по­відь да­ло тіль­ки 18,8% укра­їн­ців. По­над те, ця ци­фра за остан­ні 10 ро­ків зро­сла не­зна­чно (у 2007-му за­фі­ксу­ва­ли ре­зуль­тат 13,7%). Ще 22% ре­спон­ден­тів у сер­пні цьо­го ро­ку ска­за­ли, що рі­ше­н­ня в НАТО ухва­лю­ю­ться біль­ші­стю го­ло­сів, а 14% вва­жа­ють, що всі пра­ва мають «ста­рі» чле­ни Альян­су (у 2007-му та­ких бу­ло від­по­від­но 14% і 17,3%). Май­же по­ло­ви­на укра­їн­ців (45%) уза­га­лі не зна­йшла від­по­віді.

Та­ке не­зна­н­ня вну­трі­шньої ор­га­ні­за­ції Альян­су без­по­се­ре­дньо по­зна­ча­є­ться на на­стро­ях на­се­ле­н­ня. Го­лов­ною при­чи­ною сво­го ви­бо­ру опо­нен­ти всту­пу до Альян­су і те­пер, і 10 ро­ків то­му на­зи­ва­ють «мо­жли­ве втя­гне­н­ня Укра­ї­ни у вій­сько­ві дії НАТО» (47%). Ще 38% вва­жа­ють його «агре­сив­ним ім­пе­рі­а­лі­сти­чним бло­ком». Май­же одна­ко­ва кіль­кість лю­дей (по­над 30%) або прин­ци­по­во ви­сту­пає за по­за­бло­ко­вість, або бо­ї­ться іно­зем­но­го ка­пі­та­лу, який збіль­шить уплив на Укра­ї­ну. То­рік ре­спон­ден­там про­по­ну­ва­ли ще один ва­рі­ант: «Це спро­во­кує Ро­сію на пря­му вій­сько­ву агре­сію», чо­го бо­яв­ся ко­жен че­твер­тий опо­нент всту­пу. Ни­ні та­кий ва­рі­ант при­бра­ли, оскіль­ки пря­ма агре­сія вже ста­ла­ся по­над чо­ти­ри ро­ки то­му.

Якщо де­таль­ні­ше зу­пи­ни­ти­ся на стра­хах, то час­тко­во во­ни мають ре­гіо­наль­ні осо­бли­во­сті, але за­га­лом спіль­ні для рі­зних кра­їн. Ко­ли уза­галь­ни­ти, то НАТО до­сі асо­ці­ю­є­ться з вій­ною, а не за­хи­стом від неї. По­ба­чи­ти це мо­жна на при­кла­ді Мол­до­ви та Гру­зії. Оби­дві дер­жа­ви, як і Укра­ї­на, втра­ти­ли ча­сти­ну те­ри­то­рій уна­слі­док вій­ни, усі три ра­ні­ше вхо­ди­ли до СРСР. У Мол­до­ві, згі­дно з опи­ту­ва­н­ням 2017 ро­ку, за­мов­ле­но­го Цен­тром ін­фор­ма­ції НАТО, пе­ре­ва­жна ча­сти­на опо­нен­тів всту­пу (27%) бо­ї­ться, що це при­зве­де до во­єн і кон­флі­ктів. Та­кож се­ред від­по­від­ей втра­та кра­ї­ною су­ве­ре­ні­те­ту. Від­но­сно не­ба­га­то лю­дей бо­ї­ться по­гір­ше­н­ня від­но­син із Ро­сі­єю (6%). У ви­пад­ку Гру­зії го­лов­на від­по­відь опо­нен­тів та­ка: «Це спри­чи­нить кон­флікт із Ро­сі­єю» (45%, да­ні NDI за бе­ре­зень 2018-го. Слід за­зна­чи­ти, що ва­рі­ан­ти від­по­від­ей у кра­ї­нах рі­зня­ться. — Ред.).

Тож став­ле­н­ня на­се­ле­н­ня пев­ної дер­жа­ви до НАТО три­ма­є­ться на «трьох ки­тах»: чі­тка по­зи­ція уря­ду, по­ін­фор­мо­ва­ність на­се­ле­н­ня й актив­ність са­мо­го Альян­су в кра­ї­ні. У ви­пад­ку Укра­ї­ни скла­ла­ся уні­каль­на си­ту­а­ція. Най­кра­щу ре­кла­му НАТО дав його го­лов­ний опо­нент — Ро­сія. Однак за від­су­тно­сті трьох на­зва­них чин­ни­ків під­трим­ка мо­же роз­та­ну­ти так са­мо швид­ко, як і з’яви­ла­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.