Енер­ге­ти­чний ма­зо­хізм

Чо­му тре­ба яко­мо­га швид­ше від­мо­ви­ти­ся від адмі­ні­стра­тив­но­го вста­нов­ле­н­ня цін на при­ро­дний газ

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Оле­ксандр Кра­мар

Яким має бу­ти ре­гу­лю­ва­н­ня ці­ни на газ

Хай там як уряд на­рі­ка­ти­ме на тиск МВФ у пи­тан­ні під­ви­ще­н­ня вар­то­сті бла­ки­тно­го па­ли­ва для на­се­ле­н­ня, са­ме ни­ні­шній Ка­бмін від­по­від­аль­ний за те, що роз­рив між ці­на­ми для ко­мер­цій­них та по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів за остан­ні ро­ки зно­ву збіль­шив­ся май­же удві­чі. А ки­ва­н­ня на кре­ди­то­рів ли­ше вко­тре при­ни­жує як сам уряд, так і дер­жа­ву за­га­лом.

У жов­тні 2016-го бла­ки­тне па­ли­во для по­бу­то­вих по­треб ко­шту­ва­ло 6,88 грн/м3, для про­ми­сло­вих спо­жи­ва­чів — від 7,6 грн/м3 за­ле­жно від об­ся­гів ви­ко­ри­ста­н­ня. На сьо­го­дні ці­на для на­се­ле­н­ня фа­кти­чно не змі­ни­ла­ся (6,96 грн/м3), то­ді як для ко­мер­цій­них спо­жи­ва­чів із 1 жов­тня 2018-го ста­но­вить уже від 13,4 грн/м3 (для по­ку­пців від 50 тис. м3 на мі­сяць, які не ма­ють за­бор­го­ва­но­сті й при­дба­ють па­ли­во за пе­ре­д­опла­тою) до 14,6 грн/м3 для ре­шти.

Та­кий роз­рив не на­слі­док яко­гось одно­мо­мен­тно­го ка­та­клі­зму, а ли­ше ре­зуль­тат три­ва­ло­го, але по­сту­по­во­го зро­ста­н­ня та­ри­фів для ко­мер­цій­них спо­жи­ва­чів че­рез змі­ну цін на єв­ро­пей­сько­му га­зо­во­му рин­ку за одно­ча­сно­го шту­чно­го й аб­со­лю­тно без­від­по­від­аль­но­го стри­му­ва­н­ня уря­дом та­ри­фів для по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів. Тож ни­ні­шні 6,96 грн/м3 — це вдві­чі мен­ше, ніж ма­ло б бу­ти, як­би впро­довж ро­ків ці­ни по­сту­по­во змі­ню­ва­ли­ся під впли­вом рин­ко­вих фа­кто­рів.

За­мість то­го щоб один раз ви­рі­ши­ти про­бле­му, на­зав­жди від­мо­вив­шись від адмі­ні­стра­тив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня та пе­ре­жив­ши со­ці­аль­не не­вдо­во­ле­н­ня і по­лі­ти­чний ре­зо­нанс, ни­ні­шній уряд обрав по­лі­ти­чно та со­ці­аль­но більш дра­тів­ли­вий шлях «рі­за­ти хво­ста по шма­то­чках». І сьо­го­дні осо­бли­во ре­льє­фно ви­яви­ло­ся, на­скіль­ки вла­да та­ким чи­ном під­ста­ви­ла са­ма се­бе. Адже як­би ці­ни на бла­ки­тне па­ли­во від­пу­сти­ли до рин­ко­вих по­ка­зни­ків ще на­при­кін­ці 2016-го чи в край­ньо­му ра­зі на по­ча­тку 2017-го й біль­ше адмі­ні­стра­тив­но не обме­жу­ва­ли, то за по­над два ро­ки до ви­бо­рів гро­ма­дя­ни вже до цьо­го зви­кли б і ада­пту­ва­ли­ся.

На­то­мість уряд Грой­сма­на від­тя­гнув ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня до пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії 2019 ро­ку, здо­брив­ши со­ці­аль­ний ґрунт для ре­ван­шу. І якщо він не на­ва­жи­ться роз­ру­ба­ти гор­ді­їв ву­зол одним уда­ром, а й да­лі по­ета­пно при­во­ди­ти­ме ці­ни до па­ри­те­ту з єв­ро­пей­ськи­ми, то, на­пев­не, пе­ре­тво­рить та­ри­фну те­му на лей­тмо­тив не ли­ше пре­зи­дент­ських, а й на­сту­пних пар­ла­мент­ських та мі­сце­вих ви­бо­рів, які ма­ють від­бу­ти­ся 2020 ро­ку.

НЕ ТА­КИЙ СТРАШНИЙ, ЯК ЙО­ГО МАЛЮЮТЬ

На­рі­ка­н­ня на те, що в Укра­ї­ні не­має вну­трі­шньо­го кон­ку­рен­тно­го рин­ку га­зу, хоч і від­по­від­а­ють дій­сно­сті, однак свід­чать якраз на ко­ристь узго­дже­н­ня цін на бла­ки­тне па­ли­во з єв­ро­пей­ськи­ми. Адже так са­мо не існує яко­гось окре­мо­го укра­їн­сько­го рин­ку на­фто­про­ду­ктів, зер­на, ме­та­лу, ру­ди, олії, цукру чи ово­чів. Будь-який ри- нок гло­баль­ний. Що­най­біль­ше під впли­вом транс­порт­них чин­ни­ків і ло­гі­сти­ки на ньо­му мо­жуть бу­ти ре­гіо­наль­ні від­мін­но­сті та осо­бли­во­сті. Але не біль­ше. І укра­їн­ський се­гмент — це ли­ше ма­лень­ка скла­до­ва гло­баль­но­го рин­ку. Тож ці­ни на ньо­му не мо­жуть сут­тє­во від­рі­зня­ти­ся.

По­над те, якщо по­рів­ня­ти з ди­на­мі­кою цін на ін­ші то­ва­ри та до­хо­дів на­се­ле­н­ня в Укра­ї­ні за час, що ми­нув від остан­ньо­го адмі­ні­стра­тив­но­го під­ви­ще­н­ня та­ри­фів на бла­ки­тне па­ли­во для по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів, ви­яви­ться, що не­об­хі­дне для ви­рів­ню­ва­н­ня з рин­ко­вим па­ри­те­том зро­ста­н­ня та­ри­фів не ви­би­ва­є­ться із за­галь­ної кар­ти­ни.

На­при­клад, за остан­ні два з по­ло­ви­ною ро­ки паль­не по­до­рож­ча­ло в 1,5–1,9 ра­за. Так, 29 кві­тня 2016-го літр бен­зи­ну А-95 на АЗС кра­ї­ни ко­шту­вав у се­ре­дньо­му 21,4 грн, диз­паль­но­го — 18 грн, ав­то­га­зу — 8,05 грн. А сьо­го­дні від­по­від­но 31,4 грн, 29,2 грн і 15 грн. Тоб­то зро­ста­н­ня ста­но­ви­ло 47%, 62% і 86%. Зві­сно, мо­тор­не паль­не по­трі­бне не всім, а йо­го час­тка в стру­кту­рі сі­мей­но­го бю­дже­ту на­віть тих, хто ко­ри­сту­є­ться ав­то, ча­сто мен­ша, ніж ви­тра­ти на газ та опа­ле­н­ня. Про­те ана­ло­гі­чна си­ту­а­ція спо­сте­рі­га­є­ться про­тя­гом остан­ніх двох із по­ло­ви­ною ро­ків і з хар­ча­ми. А во­ни, що під­твер­дже­но і ста­ти­чно, і со­ціо­ло­гі­чно, для сі­мей­но­го бю­дже­ту аб­со­лю­тної біль­шо­сті укра­їн­ських ро­дин на­ба­га­то ва­го­мі­ші, ніж ви­тра­ти на ко­му­наль­ні по­слу­ги. На­віть за офі­цій­ни­ми да­ни­ми Держ­ста­ту з кві­тня 2016-го, ко­ли від­бу­ло­ся остан­нє під­ви­ще­н­ня цін на газ для по­бу­то­вих по­треб, по сер­пень 2018-го хліб по­до­рож­чав на 39%, мо­ло­ко — на 40%, м’ясо­про­ду­кти — на 43%, вер­шко­ве ма­сло — на 48,4%, яй­ця — на 67,7%.

Зро­ста­н­ня цін на про­ду­кти, зві­сно, ви­кли­ка­ло не­вдо­во­ле­н­ня гро­ма­дян, однак про щось по­ді­бне до ті­єї істе­рії, яка ро­ка­ми спо­сте­рі­га­є­ться дов­ко­ла змі­ни та­ри­фів на бла­ки­тне па­ли­во, не йшло­ся. Це мо­жна по­ясни­ти ли­ше тим, що хар­чі до­рож­ча­ли в умо­вах рин­ко­во­го, не­а­дмі­ні­стра­тив­но­го ці­но­утво­ре­н­ня. А от­же, по­во­лі ру­ха­ли­ся то в бік зниження, то в бік збіль­ше­н­ня, хо­ча вре­шті-решт не­у­хиль­но й до­да­ва­ли в ці­ні.

По­над те, усе це су­про­во­джу­ва­ло­ся стрім­ким зро­ста­н­ням ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті укра­їн­ців. Її ди­на­мі­ка про­тя­гом остан­ніх двох із по­ло­ви­ною ро­ків, тоб­то від по­пе­ре­дньо­го адмі­ні­стра­тив­но­го під­ви­ще­н­ня цін на газ, бу­ла зна­чно по­мі­тні­шою по­рів­ня­но з ці­на­ми на біль­шість зга­да­них ви­ще то­ва­рів. На­при­клад, се­ре­дня за­ро­бі­тна

У жов­тні 2016-го газ для по­бу­то­вих по­треб ко­шту­вав 6,88 грн/м3, для ко­мер­цій­них спо­жи­ва­чів — від 7,6 грн/м3 (за­ле­жно від ви­ко­ри­ста­них об­ся­гів). У жов­тні 2018-го – від­по­від­но 6,96 грн/м3 та від 13,4 грн/м3

пла­та з трав­ня 2016-го по ли­пень 2018-го збіль­ши­ла­ся на 84% (з менш як 5000 грн у трав­ні 2016-го до 9170 грн у сер­пні 2018-го), мі­ні­маль­на зар­пла­та — вза­га­лі на 157%, або у 2,6 ра­за (від­по­від­но з 1450 грн до 3723 грн), се­ре­дня пен­сія — на 50,6% (із 1700 грн до 2562 грн). І тіль­ки мі­ні­маль­на ви­пла­та пен­сіо­не­рам до­да­ла ли­ше 28,5% (із 1130 грн до 1452 грн).

Як ба­чи­мо, та­кий темп зро­ста­н­ня до­хо­дів гро­ма­дян у біль­шо­сті ви­пад­ків ціл­ком ком­пен­су­вав би під­ви­ще­н­ня та­ри­фів на бла­ки­тне па­ли­во для на­се­ле­н­ня, як­би во­но від­бу­ва­ло­ся в умо­вах рин­ко­во­го ці­но­утво­ре­н­ня син­хрон­но зі змі­ною роз­ці­нок для ко­мер­цій­них спо­жи­ва­чів. Пен­сіо­не­ри з не­ви­со­ки­ми до­хо­да­ми, які зро­ста­ли най­по­віль­ні­ше, змі­ну та­ри­фів від­чу­ли б іще мен­ше зав­дя­ки ще­дрі­шим і до­сту­пні­шим, аніж для ін­ших ка­те­го­рій гро­ма­дян, суб­си­ді­ям. Тож як­би ці­на на газ для по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів змі­ню­ва­ла­ся ра­зом із та­ри­фа­ми для ко­мер­цій­них, то на цьо­му зро­стан­ні, най­імо­вір­ні­ше, ні­хто осо­бли­во не акцен­ту­вав би. Зві­сно, за умо­ви, що та­ри­фи при­пи­ни­ли б змі­ню­ва­ти рі­ше­н­ням ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди і по­ли­ши­ли б рин­ко­во­му ці­но­утво­рен­ню.

Адже мо­жна со­бі тіль­ки уяви­ти, яким со­ці­аль­но-по­лі­ти­чним збу­ре­н­ням сьо­го­дні су­про­во­джу­ва­ло­ся б під­ви­ще­н­ня цін на хліб, мо­ло­ко чи ма­сло, м’ясо чи яй­ця, праль­ний по­ро­шок чи шкар­пе­тки, як­би ці­ни на ці то­ва­ри так са­мо ре­гу­лю­ва­ли­ся адмі­ні­стра­тив­ни­ми рі­ше­н­ня­ми, а от­же, під­ви­щу­ва­ли­ся не по­во­лі під ді­єю рин­ко­вих фа­кто­рів, а пе­рі­о­ди­чни­ми рі­ше­н­ня­ми уря­ду чи Мі­н­еко­но­мі­ки. Однак, на ща­стя, цьо­го не від­бу­ва­є­ться. І са­ме

зав­дя­ки цьо­му рин­ко­ве зро­ста­н­ня цін на спо­жив­чі то­ва­ри від­бу­ва­є­ться на­ба­га­то лег­ше в со­ці­аль­но-пси­хо­ло­гі­чно­му пла­ні, спри­йма­є­ться як при­ро­дний про­цес. При­найм­ні не ви­кли­кає та­ко­го шква­лу емо­цій, як чер­го­ві під­ви­ще­н­ня та­ри­фів на ті чи ін­ші жи­тло­во-ко­му­наль­ні по­слу­ги. Бо не за­ле­жить від рі­шень вла­ди.

Са­ме то­му якнай­швид­ший пе­ре­хід до рин­ко­во­го фор­му­ва­н­ня цін на всі енер­го­но­сії та жи­тло­во-ко­му­наль­ні по­слу­ги за одно­ча­сно­го ви­клю­че­н­ня мо­но­поль­но­го ди­кта­ту окре­мих грав­ців — єди­ний, без­аль­тер­на­тив­ний спо­сіб при­пи­не­н­ня по­лі­ти­за­ції ці­єї те­ми та со­ці­аль­но­го ре­зо­нан­су у зв’яз­ку з не­від­во­ро­тним ко­ри­гу­ва­н­ням цін у бік збіль­ше­н­ня. Дер­жа­ві не­об­хі­дно яко­мо­га швид­ше ски­ну­ти із се­бе ба­ласт ви­зна­че­н­ня цін на енер­го­но­сії та ко­му­наль­ні по­слу­ги адмі­ні­стра­тив­ним спосо­бом, а от­же, і від­по­від­аль­ність за ці кро­ки.

ПЕРЕШКОДА НА ШЛЯ­ХУ ЗНИЖЕННЯ ЦІ­НИ

Де­да­лі оче­ви­дні­ше, що від­су­тність про­гно­зо­ва­но­го рин­ку га­зу та подаль­ше ру­чне ре­гу­лю­ва­н­ня цін на ньо­го є одним із клю­чо­вих фа­кто­рів, який не ли­ше стри­мує при­хід по­ту­жних єв­ро­пей­ських по­ста­чаль­ни­ків на ри­нок, а й бло­кує на­ро­щу­ва­н­ня ви­до­бу­тку бла­ки­тно­го па­ли­ва в Укра­ї­ні при­ва­тни­ми ком­па­ні­я­ми. А от­же, по­збав­ляє кра­ї­ну шан­сів на зна­чне по­тен­цій­не зниження цін на газ у ре­зуль­та­ті збіль­ше­н­ня ви­до­бу­тку до об­ся­гів, які пе­ре­ви­щи­ли б вну­трі­шні по­тре­би, і по­си­ле­н­ня кон­ку­рен­ції зав­дя­ки при­хо­ду но­вих грав­ців. Са­ме так ста­ло­ся в США, де ці­ни бу­ли та­ки­ми ви­со­ким, що в ми­ну­ло­му

де­ся­ти­літ­ті пла­ну­ва­ло­ся по­ста­ча­ти ту­ди ро­сій­ське бла­ки­тне па­ли­во із Си­бі­ру че­рез транс­кон­ти­нен­таль­ний га­зо­гін. А те­пер са­мі Спо­лу­че­ні Шта­ти пе­ре­тво­рю­ю­ться на одно­го з клю­чо­вих конкурентів РФ на сві­то­во­му рин­ку бла­ки­тно­го па­ли­ва.

Тим ча­сом стає де­да­лі оче­ви­дні­ше, що для мас­шта­бних ін­ве­сти­цій у вну­трі­шній га­зо­ви­до­бу­ток не ви­ста­чає вже не фі­нан­со­вих ре­сур­сів, а впев­не­но­сті по­тен­цій­них ін­ве­сто­рів у не­змін­но­сті пра­вил гри та ці­но­вої по­лі­ти­ки. Адже якщо до вла­ди при­йдуть по­пу­лі­сти, які ви­рі­шать, що газ вну­трі­шньо­го ви­до­бу­тку має про­да­ва­ти­ся не за ко­ти­ру­ва­н­ня­ми єв­ро­пей­сько­го рин­ку, а адмі­ні­стра­тив­но ви­зна­че­ни­ми та­ри­фа­ми, що від­штов­ху­ю­ться від опе­ра­цій­ної со­бі­вар­то­сті, то вкла­де­н­ня обер­ну­ться мас­шта­бни­ми зби­тка­ми.

Ці­ною, яку пла­тить кра­ї­на за цю не­ви­зна­че­ність, уже ста­ло різ­ке галь­му­ва­н­ня ви­до­бу­тку бла­ки­тно­го па­ли­ва при­ва­тни­ми ком­па­ні­я­ми. За кур­су по­пе­ре­дньо­го уря­ду до єди­ної ці­ни на газ для всіх ка­те­го­рій спо­жи­ва­чів як пе­ред­умо­ви пе­ре­хо­ду до пов­ні­стю рин­ко­во­го ці­но­утво­ре­н­ня, у 2014–2016 ро­ках при­ва­тні га­зо­ви­до­був­ні ком­па­нії в ду­же сти­слі тер­мі­ни збіль­ши­ли ви­до­бу­ток май­же в пів­то­ра ра­за — з 2,8 млрд м3 у 2013-му до 4,2 млрд м3 у 2016-му.

Однак пі­сля «остан­ньо­го під­ви­ще­н­ня», за­яв­ле­но­го но­вим уря­дом Грой­сма­на у кві­тні 2016-го, роз­рив між ці­на­ми на газ для по­бу­то­вих спо­жи­ва­чів та про­ми­сло­во­сті зно­ву по­чав зро­ста­ти, акти­ві­зу­ва­ли­ся спе­ку­ля­ції на те­мі адмі­ні­стра­тив­но­го ці­но­утво­ре­н­ня та на­ціо­на­лі­за­ції при­ва­тно­го га­зо­ви­до­бу­тку. Як на­слі­док — у 2017 ро­ці при­ва­тні ком­па­нії змен­ши­ли ви­до­бу­ток із 4,2 млрд м3 до 4,1 млрд м3 , а за ві­сім мі­ся­ців 2018-го, згі­дно з опе­ра­тив­ни­ми да­ни­ми Мі­н­енер­го­ву­гі­л­ля, ви­до­бу­ли фа­кти­чно ті са­мі 2,9 млрд м3 га­зу, що й за ана­ло­гі­чний пе­рі­од 2017-го. Дер­жав­ні га­зо­ви­до­був­ні ком­па­нії за цей час на­віть змен­ши­ли ви­до­бу­ток. Адже де­да­лі по­віль­ні­ша ди­на­мі­ка ви­до­бу­тку Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ням не зда­тна ком­пен­су­ва­ти на­віть змен­ше­н­ня ви­до­бу­тку ін­шою до­чкою На­фто­га­зу — Укр­на­фтою. У ре­зуль­та­ті 2017–2018 ро­ки фа­кти­чно ста­ли зга­я­ним ча­сом із по­гля­ду на­ро­щу­ва­н­ня вну­трі­шньо­го ви­до­бу­тку бла­ки­тно­го па­ли­ва.

Во­дно­час дер­жа­ва не спро­мо­гла­ся за­про­ва­ди­ти ефе­ктив­ний ме­ха­нізм сти­му­лів, які зму­шу­ва­ли б при­ва­тних ви­до­бу­ва­чів га­зу в Укра­ї­ні ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти над­при­бу­тки від ви­до­бу­тку для на­ро­щу­ва­н­ня йо­го об­ся­гів. Ни­ні­шня вкрай низь­ка (за умо­ви, що за­оща­дже­ні на ній ко­шти не спря­мо­ву­ю­ться на роз­ши­ре­н­ня ви­ро­бни­цтва) рен­та на ви­до­бу­ток бла­ки­тно­го па­ли­ва да­ла мо­жли­вість при­ва­тним ком­па­ні­ям отри­му­ва­ні над­при­бу­тки ви­во­ди­ти з га­лу­зі. Адже на сьо­го­дні, ре­а­лі­зу­ю­чи газ вну­трі­шньо­го ви­до­бу­тку по 9–10 грн за 1 м3 за опе­ра­цій­ної со­бі­вар­то­сті ви­до­бу­тку 2–2,5 грн, во­ни пла­тять до держ­бю­дже­ту у ви­гля­ді рен­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми ли­ше 14–29% ви­ру­чки. То­му вже дав­но по­трі­бно прив’яза­ти роз­мір рен­ти, яка стя­гу­є­ться за ви­до­бу­ток га­зу, до тем­пів йо­го на­ро­щу­ва­н­ня ті­єю чи ін­шою ком­па­ні­єю. Що він ви­щий, то мо­же бу­ти мен­шою рен­та, а що ниж­чий або вза­га­лі спо­сте­рі­га­є­ться йо­го па­ді­н­ня, то біль­шою має бу­ти рен­та. А в тих при­ва­тних ком­па­ній, які не за­без­пе­чу­ва­ти­муть бо­дай 10% що­рі­чно­го при­ро­сту ви­до­бу­тку, не­об­хі­дно вза­га­лі від­би­ра­ти до держ­бю­дже­ту весь над­при­бу­ток, під­ви­щив­ши рен­ту на ста­рі свер­дло­ви­ни що­най­мен­ше до 60%.

У ви­пад­ку дер­жав­ної ком­па­нії «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» ша­ле­ні над­при­бу­тки від ви­до­бу­тку бла­ки­тно­го па­ли­ва та­кож не ре­ін­ве­сту­ю­ться на­ле­жним чи­ном у йо­го на- ро­щу­ва­н­ня. Як свід­чить фі­нан­со­ва зві­тність ком­па­нії за пер­ше пів­річ­чя 2018-го, її опе­ра­цій­ні ви­тра­ти ста­но­ви­ли 19,6 млрд грн за ви­до­бу­тку 7,55 млрд м3 га­зу та 250 тис. т на­фти із га­зо­вим кон­ден­са­том. Та­ким чи­ном, опе­ра­цій­на со­бі­вар­тість 1 м3 бла­ки­тно­го па­ли­ва, ви­до­бу­то­го Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ням, мо­же бу­ти оці­не­на в тро­хи більш як 2,2–2,5 грн. А чи­стий до­хід від ре­а­лі­за­ції на­віть за ни­ні­шніх цін на бла­ки­тне па­ли­во більш як удві­чі пе­ре­ви­щу­вав со­бі­вар­тість.

На­зва­на су­ма ви­трат не вра­хо­вує ін­ве­сти­цій, не­об­хі­дних для ди­на­мі­чно­го на­ро­щу­ва­н­ня ви­до­бу­тку (бо­дай на 10% що­ро­ку). Однак їх і так не­має. Отри­ма­ні при­бу­тки пе­ре­ка­чу­ють до дер­жав­но­го бю­дже­ту у ви­гля­ді по­да­тків і ди­ві­ден­дів. Фі­нан­со­ва зві­тність ком­па­нії свід­чить про те, що з чи­сто­го при­бу­тку Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня в роз­мі­рі 30,47 млрд грн, отри­ма­но­го у 2017 ро­ці, 22,85 млрд грн бу­ло спря­мо­ва­но на «ди­ві­ден­ди акціо­не­рам». А акціо­не­ром у кін­це­во­му під­сум­ку че­рез На­фто­газ є дер­жа­ва. І ли­ше чверть (7,6 млрд грн) — на ін­ші, зокре­ма ін­ве­сти­цій­ні, ці­лі ком­па­нії.

Сьо­го­дні адмі­ні­стра­тив­но вста­нов­ле­ні ці­ни на газ пе­ре­тво­ри­ли­ся на ла­кму­со­вий па­пі­рець не­са­мо­стій­но­сті на­шо­го уря­ду, йо­го вра­зли­во­сті до зов­ні­шньо­го ти­ску й во­дно­час на ін­стру­мент ква­зі­по­да­тко­во­го на­пов­не­н­ня про­блем­но­го дер­жав­но­го бю­дже­ту. За по­се­ре­дни­цтва дер­жав­но­го бю­дже­ту во­ни до­по­ма­га­ють ре­а­лі­зу­ва­ти ви­до­змі­не­ну схе­му пе­ре­хре­сно­го суб­си­ду­ва­н­ня одні­єю ча­сти­ною на­се­ле­н­ня, що пла­тить за газ, ін­шої ча­сти­ни, яка отри­мує суб­си­дії. А та­кож ко­ру­пцій­ні обо­руд­ки обл­га­зів і ТКЕ, які па­ра­зи­ту­ють на цій схе­мі. У 2017-му під­при­єм­ства гру­пи «На­фто­газ» спла­ти­ли до держ­бю­дже­ту по­да­тків та ди­ві­ден­дів на за­галь­ну су­му 107,3 млрд грн, більш як по­ло­ви­ну яких бу­ло спря­мо­ва­но по­тім на суб­си­дії. А за пер­ші ві­сім мі­ся­ців 2018-го — уже 88,2 млрд грн, а це 18,7% за­галь­них до­хо­дів скар­бни­ці за вка­за­ний пе­рі­од.

Та­ким чи­ном, за­мість то­го щоб сти­му­лю­ва­ти вну­трі­шній га­зо­ви­до­бу­ток і зниження цін на газ, ви­клю­чив­ши по­тре­бу в йо­го ім­пор­ті, ни­ні­шні не­пев­ні, адмі­ні­стра­тив­но вста­нов­ле­ні ці­ни є ін­стру­мен­том ква­зі­по­да­тко­во­го ви­лу­че­н­ня ко­штів у ті­єї ча­сти­ни на­се­ле­н­ня, що пла­тить спов­на за газ та опа­ле­н­ня. Будь-які адмі­ні­стра­тив­но ви­зна­че­ні ці­ни на рів­ні 7 грн, 8,5 грн чи 10–12 грн за 1 м3 бла­ки­тно­го па­ли­ва не є і не мо­жуть бу­ти бо­дай чи­мось об­ґрун­то­ва­ні: во­ни зна­чно ви­щі від опе­ра­цій­ної со­бі­вар­то­сті ви­до­бу­тку та на­ба­га­то ниж­чі й, го­лов­не, ві­дір­ва­ні від прин­ци­пів фор­му­ва­н­ня тих, що ма­ли б уста­но­ви­ти­ся під впли­вом рин­ко­вих фа­кто­рів.

Але го­лов­не те, що будь-яка адмі­ні­стра­тив­но вста­нов­ле­на ці­на бу­ла і є чин­ни­ком, який час від ча­су про­во­кує по­лі­ти­чну та со­ці­аль­ну не­ста­біль­ність і ра­зом із тим не ство­рює спри­я­тли­во­го ґрун­ту для ди­на­мі­чно­го роз­ви­тку укра­їн­сько­го га­зо­ви­до­бу­тку. А він за нор­маль­них рин­ко­вих умов зда­тен не про­сто швид­ко за­до­воль­ни­ти вну­трі­шні по­тре­би кра­ї­ни, ство­рив­ши рин­ко­ві умо­ви для зна­чно­го зниження цін, а й за­без­пе­чи­ти екс­порт на­шо­го га­зу. Змі­ни­ти си­ту­а­цію зда­тен ли­ше яко­мо­га швид­ший пе­ре­хід до ви­клю­чно рин­ко­во­го фор­му­ва­н­ня ці­ни на газ та ре­шту енер­го­но­сі­їв.

ДЕР­ЖА­ВІ НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ЯКО­МО­ГА ШВИД­ШЕ СКИ­НУ­ТИ ІЗ СЕ­БЕ БА­ЛАСТ ВИ­ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ ЦІН НА ЕНЕР­ГО­НО­СІЇ ТА КО­МУ­НАЛЬ­НІ ПО­СЛУ­ГИ АДМІ­НІ­СТРА­ТИВ­НИМ СПОСО­БОМ, А ОТ­ЖЕ, І ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НІСТЬ ЗА ЦІ КРО­КИ

У ру­чно­му ре­жи­мі. Ре­гу­лю­ва­н­ня уря­дом цін на па­ли­во ро­бить йо­го ура­зли­вим до зов­ні­шніх впли­вів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.