Су­до­вий еква­тор

Суд у спра­ві про роз­стрі­ли на Ін­сти­тут­ській за три ро­ки фа­кти­чно ви­ко­нав по­ло­ви­ну ро­бо­ти

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Ста­ні­слав Ко­злюк

На якій ста­дії пе­ре­бу­ває роз­слі­ду­ва­н­ня справ Май­да­ну

Свя­то­шин­ський ра­йон­ний суд, який роз­гля­дає спра­ву про ма­со­ві роз­стрі­ли на Ін­сти­тут­ській із 2015 ро­ку, за­вер­шує до­пит по­тер­пі­лих. За цей час у су­до­во­му про­це­сі від­бу­ло­ся ба­га­то по­дій. Зокре­ма, об’єд­на­н­ня су­до­вих про­ва­джень: від по­ча­тку у спра­ві про­хо­ди­ли ли­ше двоє екс- спец­при­зна­чен­ців, Сер­гій Зін­чен­ко та Пав­ло Абро­ськін, яких пі­до­зрю­ва­ли в при­че­тно­сті до вбивства 39 лю­дей. На по­ча­тку 2016-го у спра­ві з’яви­ло­ся ще троє ко­ли­шніх бер­ку­тів­ців: Сер­гій Там­ту­ра, Оле­ксандр Ма­рин­чен­ко та Олег Яни­шев­ський. Уже п’ятьох ко­ли­шніх спец­при­зна­чен­ців пі­до­зрю­ва­ли в 48 вбив­ствах. Та­кож до­да­ло­ся обви­ну­ва­че­н­ня в за­ма­ху на вбив­ство 80 про­те­сту­валь­ни­ків і те­ро­ри­змі. Су­до­вий роз­гляд по­ча­ли на­но­во. Та­кож суд ціл­ком міг ли­ши­ти­ся без при­ся­жних че­рез про­бле­ми з ви­пла­та­ми. Окрім то­го, бу­ли спро­би усу­ну­ти від спра­ви суд­дю Сер­гія Дя­чу­ка, який го­ло­ву­вав на за­сі­дан­ні.

За­га­лом у спра­ві роз­стрі­лів на Ін­сти­тут­ській 20 лю­то­го 2014-го про­хо­ди­ло 128 по­тер­пі­лих. Ни­ні лишилося до­пи­та­ти пі­сля чо­го суд пе­ре­йде до до­пи­ту свід­ків

За­га­лом у спра­ві про роз­стрі­ли на Ін­сти­тут­ській 20 лю­то­го 2014-го про­хо­ди­ло 128 по­тер­пі­лих. Це й уча­сни­ки Ре­во­лю­ції гі­дно­сті, яких по­ра­ни­ли під час роз­стрі­лу, і ро­ди­чі за­ги­блих про­те­сту­валь­ни­ків. До­пи­ти від­бу­ва­ли­ся май­же що­ти­жня. Крім ви­пад­ків, ко­ли суд зрід­ка хо­див у від­пус­тку. Або ко­ли не мо­гли при­їха­ти по­тер­пі­лі. Вла­сне, із май­же 130 лю­дей лишилося до­пи­та­ти п’ятьох. І пі­сля то­го суд пе­ре­хо­дить до до­пи­ту свід­ків. Яких у цьо­му кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні со­тні. На­скіль­ки мо­же за­тя­гну­ти­ся їх до­пит, ду­же скла­дно про­гно­зу­ва­ти.

«Дя­чук про­ти то­го, щоб у су­до­вій за­лі до­пи­ту­ва­ли со­тні свід­ків. Я з ним со­лі­дар­на. Оче­вид­ців, яких не по­ра­ни­ли, під час до­су­до­во­го слід­ства бу­ло ду­же ма­ло. Ще якусь ча­сти­ну та­ких оче­вид­ців уда­ло­ся зна­йти пі­сля по­ча­тку су­ду. Бу­дуть свід­ки й із бо­ку пра­во­охо­рон­ців, акти­ві­стів зі сце­ни, що сто­я­ла на Май­да­ні. А та­кож по­лі­ти­ки та жур­на­лі­сти, які пе­ре­да­ва­ли слід­ству ві­део­за­пи­си. Але сам факт пе­ре­да­чі ві­део не озна­чає, що лю­ди­ну ма­ють до­пи­ту­ва­ти в су­ді. Та­кож, га­даю, про­си­ти­муть про до­да­тко­вих свід­ків і про­ку­ра­ту­ра, і за­хист екс- спец­при­зна­чен­ців», — роз­по­ві­ла в ко­мен­та­рі Ти­жню адво­кат ро­дин Не­бе­сної со­тні Єв­ге­нія За­крев­ська.

Крім то­го, у су­ді вже всти­гли, як ви­ня­ток, до­пи­та­ти пре­зи­ден­та-уті­ка­ча Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча. Та­кож ма­ють від­бу­ти­ся до­пи­ти ко­ли­шньо­го го­ло­ви МВС Ві­та­лія Захарченка й так зва­них гру­зин­ських снай­пе­рів, які ні- би­то стрі­ля­ли з ві­кон го­те­лю «Укра­ї­на» і по про­те­сту­валь­ни­ках, і по си­ло­ви­ках. Це при­мар­на «тре­тя си­ла», про яку лю­блять го­во­ри­ти ро­сій­ські ме­діа. З’яви­ли­ся ті пер­со­на­жі пі­сля іта­лій­сько­го філь­му «Укра­ї­на. При­хо­ва­ні істи­ни», де роз­по­від­а­є­ться про гру­пу гру­зин­ських спец­при­зна­чен­ців, яки­ми ні­би­то ке­ру­вав екс­пре­зи­дент Гру­зії Мі­хе­їл Са­а­ка­шві­лі (він на­віть да­вав свід­че­н­ня про­ку­ра­ту­рі що­до ці­єї істо­рії). Що­прав­да, є один ню­анс: той, хто хоч раз був у Ки­є­ві на ву­ли­ці Ін­сти­тут­ській і ба­чив го­тель «Укра­ї­на», лег­ко з’ясує, що но­ме­ра, із ві­кон яко­го мо­жна бу­ло б стрі­ля­ти і в «Бер­кут», і в про­те­сту­валь­ни­ків, не­має. Вла­сне, щоб ро­зі­бра­ти­ся в цій істо­рії, і при­зна­ча­ли до­пит. От тіль­ки він май­же рік не мо­же від­бу­ти­ся, оскіль­ки то­чне мі­сце­пе­ре­бу­ва­н­ня лю­дей, які на­зва­ли­ся снай­пе­ра­ми, не­ві­до­ме.

Щоб не га­я­ти ча­су й не че­ка­ти, ко­ли із су­дом змо­жуть по­спіл­ку­ва­ти­ся «снай­пе­ри» і п’яте­ро по­тер­пі­лих, у за­лі су­до­вих за­сі­дань пе­ре­йшли до до­слі­дже­н­ня ма­те­рі­а­лів спра­ви. Пе­ре­д­усім до про­то­ко­лів огля­ду Ін­сти­тут­ської, бу­ді­вель, які на ній роз­та­шо­ва­ні, де­рев, стов­пів то­що. Адже, за про­це­ду­рою, на мі­сце ско­є­н­ня зло­чи­ну при­їжджа­ють слід­чі та по­чи­на­ють фі­ксу­ва­ти все, що зна­хо­дять і що хоч якось мо­же сто­су­ва­ти­ся спра­ви. Уся ін­фор­ма­ція вно­си­ться до про­то­ко­лу, який зго­дом озву­чу­ють у су­ді. От тіль­ки в істо­рії з ма­со­ви­ми роз­стрі­ла­ми акти­ві­стів усе скла­ло­ся де­що іна­кше. Пев­но, вар­то по­ча­ти з то­го, що слід­чі з’яви­ли­ся на Ін­сти­тут­ській і в го­те­лі «Укра­ї­на» 26 лю­то­го — че­рез шість днів пі­сля то­го, як си­ло­ви­ки вби­ли 48 про­те­сту­валь­ни­ків. Во­дно­час, зва­жа­ю­чи на за­галь­ну не­до­ві­ру до будь-яких пред­став­ни­ків пра­во­охо­рон­них стру­ктур і за­галь­ну роз­гу­бле­ність се­ред пра­ців­ни­ків мі­лі­ції, вза­га­лі ди­во, що си­сте­ма змо­гла зре­а­гу­ва­ти так швид­ко.

«Пам’ятаю, яке силь­не бу­ло не­с­прийня­т­тя пра­во­охо­рон­ців. І від по­ча­тку ні­ко­го зі слід­чих на Май­дан не пу­ска­ли, про­те­сту­валь­ни­ки не до­ві­ря­ли нам. Бу­ло та­ке, що до Май­да­ну ви­їжджа­ла гру­па слід­чих, але на мі­сці їх про­сто гна­ли геть. Тож ми ве­ли пе­ре­мо­ви­ни, до­мов­ля­ли­ся з май­да­нів­ця­ми. І во­ни нас су­про­во­джу­ва­ли, по­ки ми пра­цю­ва­ли, щоб не бу­ло пе­ре­шкод», — ка­же на­чаль­ник управ­лі­н­ня спе­ці­аль­них роз­слі­ду­вань Ген­про­ку­ра­ту­ри Сер­гій Гор­ба­тюк.

Ін­фор­ма­ція, яку озву­чу­ва­ли на су­до­во­му за­сі­дан­ні, мо­жна роз­би­ти на кіль­ка груп: да­ти огля­ду го­те­лю «Укра­ї­на», Ін­сти­тут­ської, бу­ді­вель на цій ву­ли­ці; до­ка­зи, які вда­ло­ся отри­ма­ти слід­чим у ре­зуль­та­ті огля­дів; по­мил­ки слід­чих, які ци­ми огля­да­ми за­йма­ли­ся. Пер­ше, на що вар­то звер­ну­ти ува­гу, — да­ти огля­ду мі­сця зло­чи­ну. Якщо в го­те­лі «Укра­ї­на» йо­го про­ве­ли при­бли­зно за ти­ждень пі­сля роз­стрі­лів, то, на­при­клад, бу­дів­лю Клу­бу Ка­бмі­ну та бу­дин­ки в Му­зей­но­му про­вул­ку огля­да­ли аж у бе­ре­зні. Ба­ри­ка­да­ми про­те­сту­валь­ни­ків, бі­ля яких стрі­ля­ли си­ло­ви­ки, зайня­ли­ся аж

у сер­пні, під час при­би­ра­н­ня цен­тру мі­ста. А де­ре­ва­ми і стов­па­ми — май­же че­рез пів­ро­ку пі­сля по­дій. Що­прав­да, ча­сти­на тих огля­дів бу­ла по­втор­на.

«Так, ці за­трим­ки мо­же ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти за­хист, щоб ста­ви­ти під сум­нів зна­йде­ні ре­чо­ві до­ка­зи. Адво­ка­ти ко­ли­шніх спец­при­зна­чен­ців на­віть мо­жуть ка­за­ти, що щось мо­гли під­ки­ну­ти, а до­ка­зи під­мі­не­ні й спо­тво­ре­ні. Але для цьо­го по­трі­бні об’єктив­ні під­твер­дже­н­ня. До то­го ж є об’єктив­ні об­ста­ви­ни, що та­кі сло­ва за­хи­сту мо­жуть спро­сто­ву­ва­ти. Ска­жі­мо, якщо з по­тер­пі­ло­го ви­тя­гли ку­лю й іден­ти­фі­ку­ва­ли ав­то­мат, із яко­го стрі­ля­ли, а за три ти­жні зна­йшли гіль­зу з цьо­го ав­то­ма­та, то ве­сти мо­ву про під­та­сов­ки не­мо­жли­во, оскіль­ки ку­лю ви­тя­гли в мор­зі. Але, без сум­ні­ву, за­трим­ки в часі з огля­дом мі­сця зло­чи­ну — це мі­нус, яко­го тре­ба бу­ло б уни­ка­ти», — по­яснює Гор­ба­тюк.

Пред­став­ник по­тер­пі­лих Єв­ге­нія За­крев­ська до­дає, що за той час, по­ки слід­чі не про­во­ди­ли огля­ду, ча­сти­на до­ка­зів утра­ти­ла цін­ність. На­при­клад, ку­лі, які по­ви­тя­га­ли зі стін то­го са­мо­го го­те­лю «Укра­ї­на». «До 26 лю­то­го про­те­сту­валь­ни­ки ви­тя­гли ча­сти­ну куль, по­скла­да­ли їх у від­ра й пе­ре­да­ли слід­ству. Але в цей мо­мент їх цін­ність уже сум­нів­на. Оскіль­ки ку­ля з від­ра — це ку­ля з від­ра. Хо­ча вже на­віть пі­сля по­ча­тку роз­гля­ду спра­ви у Свя­то­шин­сько­му рай­су­ді на Ін­сти­тут­ській да­лі зна­хо­ди­ли на­бої», — ка­же За­крев­ська.

На­віть за та­ких умов ціл­ком зро­зумі­лим ви­да­є­ться один факт: основ­на стрі­ля­ни­на бу­ла звер­ху ву­ли­ці Ін­сти­тут­ської, від «сні­жної ба­ри­ка­ди», що не­по­да­лік ви­хо­ду з ме­тро «Хре­ща­тик», де пе­ре­бу­ва­ли си­ло­ви­ки. У то­му ж та­ки го­те­лі «Укра­ї­на» слід­чі огля­ну­ли низ­ку но­ме­рів (926, 626, 210, 212, 213, 312), ча­сти­на з яких ви­хо­дить ві­кна­ми са­ме на зга­да­ну ви­ще ба­ри­ка­ду. І в цих но­ме­рах зна­йшли ба­га­то слі­дів від куль. А по­де­ку­ди й са­мі ку­лі. От тіль­ки слід­чі не зав­жди на­ма­га­ли­ся вста­но­ви­ти се­ктор об­стрі­лу й мі­сця, звід­ки ку­лі мо­гли при­ле­ті­ти.

Окре­мо вар­то зга­да­ти про ін­ший но­мер у го­те­лі — 925. Су­дя­чи з по­чу­то­го в за­лі за­сі­дань, він ви­хо­дить вік на­ми на май­дан Не­за­ле­жно­сті. І в ньо­му та­кож зна­йшли слі­ди від куль. У про­то­ко­лі огля­ду йде­ться про про­стре­ле­не ві­кно й две­рі бал­ко­на. Слід­чий ро­бить при­пу­ще­н­ня, що стрі­ля­ти мо­гли з на­прям­ку Го­лов­по­штам­ту. Це одра­зу да­ло при­від за­хи­сту екс- бер­ку­тів­ців за­яви­ти, що «стрі­ля­ли з бу­дів­лі По­штам­ту, там був озбро­є­ний «Пра­вий се­ктор». Во­дно­час у про­ку­ра­ту­рі на­го­ло­шу­ють: во­ни не ро­би­ли оста­то­чних ви­снов­ків.

«Це ли­ше при­пу­ще­н­ня слід­чо­го. Ек­спер­ти­зи, яка ви­зна­ча­ла б на­пря­мок по­стрі­лу, слід­чий не про­во­див. Так, він за­ува­жив, що на­пря­мок по­стрі­лу був із бо­ку, де роз­та­шо­ва­на бу­дів­ля Го­лов­по­штам­ту. Але чи стрі­ля­ли са­ме з ці­єї бу­дів­лі, чи з ін­шої — не­ві­до­мо», — по­яснив у ко­мен­та­рі Ти­жню Сер­гій Гор­ба­тюк.

Та­кож із про­то­ко­лів огля­дів ви­пли­ває, що основ­на ма­са на­бо­їв, які ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли 20 лю­то­го 2014 ро­ку, — па­тро­ни 7,62 мм. Оскіль­ки біль­шість зна­йде­них гільз са­ме від них. Окрім то­го, зна­йшли слід­чі й слі­ди сві­тло­шу­мо­вих гра­нат. Хоч як див­но, не ли­ше укра­їн­ських, а й ро­сій­ських, які, на­га­да­є­мо, як «гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу» від РФ узим­ку 2014-го при­йма­ло ке­рів­ни­цтво мі­лі­ції. Зокре­ма, Ігор Ба­бич та Ана­то­лій Се­ре­дин­ський, які вже пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті чо­мусь пра­цю­ва­ли на по­са­дах го­ло­ви та йо­го за­сту­пни­ка в Де­пар­та­мен­ті пре­вен­тив­ної ді­яль­но­сті На­цпо­лі­ції ( див. Ти­ждень № 40/2017).

Го­лов­не пи­та­н­ня, яке ви­ни­кає пі­сля за­чи­ту­ва­н­ня про­то­ко­лів огля­дів Ін­сти­тут­ської у Свя­то­шин­сько­му

су­ді, — чи спри­йма­ють при­ся­жні й го­ло­ва су­до­во­го за­сі­да­н­ня Сер­гій Дя­чук та­ку кіль­кість ін­фор­ма­ції в текс­ті? І чи мо­жуть во­ни ві­зу­а­лі­зу­ва­ти її для се­бе? Вла­сне, чи є у слід­ства бо­дай якась ві­зу­а­лі­за­ція озву­че­ної ін­фор­ма­ції? На­при­клад, за­хист ко­ли­шніх спец­при­зна­чен­ців скар­жив­ся, що не має пе­ред со­бою в ма­те­рі­а­лах спра­ви пла­ну го­те­лю «Укра­ї­на». І від­по­від­но не мо­же зро­зу­мі­ти, які ві­кна та яких но­ме­рів ви­хо­ди­ли на Май­дан, а які — на ви­хід із ме­тро «Хре­ща­тик». А ще ж бу­ли про­стре­ле­ні ві­кна, які ма­ли «ди­ви­ти­ся» на пар­ков­ку бі­ля Жов­тне­во­го па­ла­цу. Так са­мо важ­ко уяви­ти опис об­стрі­ля­них лі­хта­рів і де­рев.

«Уже мо­жна ка­за­ти, що біль­шість по­стрі­лів бу­ла з верх­ньої ча­сти­ни ву­ли­ці Ін­сти­тут­ської. Але за­хист по­ві­дом­ляв, що хтось стрі­ляв і з бо­ку ву­ли­ці Го­ро­де­цько­го. Щоб із цим ро­зі­бра­ти­ся, вар­то бу­ло б про­ве­сти екс­пер­ти­зу й ви­кла­сти отри­ма­ну ін­фор­ма­цію на па­пе­рі. Ві­зу­а­лі­зу­ва­ти її. Та­кож по­трі­бен план го­те­лю. Адже в про­то­ко­лах огля­ду не по­ясню­є­ться, де са­ме цей но­мер роз­та­шо­ва­ний, де йо­го ві­кна на фа­са­ді. І най­ва­жли­ві­ше — про­ве­сти секторальні ек­спер­ти­зи. Ви­зна­чи­ти то­чні се­кто­ри, звід­ки стрі­ля­ли. І не про­сто «в 25 м від стов­па», а з то­чним мі­сцем. В окре­мих ви­пад­ках це все ще мо­жна зро­би­ти, щоб отри­ма­на ін­фор­ма­ція бу­ла на­гля­дною та зро­зумі­лою», — роз­по­від­ає За­крев­ська.

Так чи так, уже мо­жна кон­ста­ту­ва­ти: суд у спра­ві про роз­стрі­ли на Ін­сти­тут­ській ся­гнув еква­то­ра. По­пе­ре­ду в ньо­го до­пи­ти свід­ків та екс­пер­тів, які, зокре­ма, про­во­ди­ли низ­ку сум­нів­них екс­пер­тиз. Тож, мо­жли­во, у май­бу­тньо­му є шанс усу­ну­ти ба­га­то су­пе­ре­чно­стей. До всьо­го сам суд при­швид­шив­ся, ни­ні за­сі­да­н­ня від­бу­ва­ю­ться дві­чі на ти­ждень: у вів­то­рок та че­твер. Тож те­о­ре­ти­чно на за­вер­ше­н­ня одно­го з най­ва­жли­ві­ших су­до­вих роз­гля­дів су­ча­сно­сті зна­до­би­ться мен­ше як три ро­ки.

Ко­ли по­ка­ра­ють вин­них у роз­стрі­лах на Ін­сти­тут­ській? Вра­хо­ву­ю­чи темп по­пе­ре­дніх за­сі­дань, ви­рок у спра­ві бу­де не ра­ні­ше, ніж за три ро­ки

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.