Хо­ло­диль­ник і ту­а­лет

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Юрій Ма­ка­ров

Юрій Ма­ка­ров про ро­сій­ський за­пас мі­цно­сті

Я й сам так ду­мав та ін­ших пе­ре­ко­ну­вав: усе за­кін­чи­ться, ко­ли крем­лів­ський па­цюк ско­нає або пі­де на від­по­чи­нок, уся вер­ти­каль по­си­пле­ться, ого­ло­сять зно­ву якусь «роз­ряд­ку» чи «пе­ре­строй­ку», за­бе­руть на­зад за «по­ре­брик» сво­їх мо­то­рол ра­зом із «во­єн­тор­ґом», а там, ли­бонь, ім­пе­рія роз­ва­ли­ться на 50 улу­сів. Фух, мо­жна ди­ха­ти спо­кій­но! Кон­кре­ти­за­ція сце­на­рію: хтось із най­ближ­чо­го ко­ла, обра­же­ний ска­су­ва­н­ням шта­тів­ської ві­зи й за­а­ре­што­ва­ним ма­є­тком у Ма­я­мі, за­ря­дить па­цю­ко­ві в скро­ню та­ба­кер­кою, як у них тра­пля­ло­ся. І бу­де нам ща­стя… Не бу­де.

У по­не­ді­лок у Washington Post з’явив­ся чер­го­вий ма­те­рі­ал, де роз­гля­да­є­ться не­об­хі­дність на­сту­пних сан­кцій про­ти РФ. Ав­тор, ко­ли­шній по­сол США в Мо­скві Майкл Ма­кфол на­га­дує, що в Кон­гре­сі го­ту­є­ться кіль­ка за­ко­но­про­е­ктів сто­сов­но впро­ва­дже­н­ня та­ких сан­кцій (па­ке­ти DAASKA, DEFTER, ESCAPEA та ін­ші), їх бу­де вве­де­но на­віть по­при не­ба­жа­н­ня пре­зи­ден­та. І хоч би скіль­ки Трамп ні­тив­ся пе­ред Пу­ті­ним, по­ка­ра­н­ня за «на­ха­бне й не­за­кон­не по­во­дже­н­ня» (ци­та­та) на сві­то­вій аре­ні на­ста­не не­о­дмін­но, мо­жли­во, на­віть за чі­тко роз­пи­са­ним по­пе­ре­дньо гра­фі­ком, нев­пин­но по го­ди­нах. При­чин­но-на­слід­ко­вий зв’язок ра­ціо­наль­ні аме­ри­кан­ці ба­чать так: від­рі­за­на від кре­ди­тних ре­сур­сів, зов­ні­шніх рин­ків і су­ча­сних те­хно­ло­гій ім­пе­рія за­зна­ва­ти­ме де­да­лі біль­ших еко­но­мі­чних про­блем, до­бро­бут ро­сі­ян па­да­ти­ме. Хо­ло­диль­ник на­ре­шті пе­ре­мо­же те­ле­ві­зор, і це при­зве­де до ти­ску ши­ро­ких мас на ке­рів­ни­цтво — у пер­спе­кти­ві (про це, зві­сно, не го­во­ри­ться вго­лос) аж до го­ло­дно­го бун­ту. Ва­рі­ант: на­бли­же­на до ім­пе­ра­то­ра вер­хів­ка, обра­же­на пер­со­наль­ни­ми ути­ска­ми й не­мо­жли­ві­стю ком­фор­тно ви­тра­ча­ти вкра­де­не за ме­жа­ми ба­га­то­стра­ждаль­ної Ба­тьків­щи­ни, вла­штує дер­жав­ний пе­ре­во­рот.

Пов­то­рюю, я в це ві­рив, до­ки не про­чи­тав кіль­ка сві­жих праць більш-менш не­за­ле­жних і сум­лін­них на­у­ков­ців, і во­ни, як ме­ні са­мо­му зда­є­ться, роз­плю­щу­ють очі на су­мі­жну те­ри­то­рію ра­зом із на­се­ле­н­ням. Не об­тя­жу­ва­ти­му дже­ре­ла­ми, по­ді­лю­ся ви­снов­ком. Стій­кість, а от­же, і за­пас мі­цно­сті ре­аль­ної Ро­сії зна­чно пе­ре­ви­щу­ють на­ші уяв­ле­н­ня. Хоч як па­ра­до­ксаль­но, зав­дя­ки то­му, що кра­ї­на ку­ди ар­ха­ї­чні­ша, при­мі­тив­ні­ша за сво­їм устро­єм, як еко­но­мі­чним, так і со­ці­аль­ним, ніж те, чим ма­ла би бу­ти взір­це­ва ім­пе­рія зла, спад­ко­є­ми­ця СРСР. Ро­зло­га вер­ти­каль вла­ди, жир­ний апа­рат при­му­су, при­бор­ка­ні мо­но­по­лії, ки­шень­ко­ві бі­зне­си й гі­гант­ське бо­ло­то ті­ньо­вої, так зва­ної га­ра­жної економіки. І аб­со­лю­тно інер­тна в со­ці­аль­но­му сен­сі ма­са, яка ви­бри­ки па­сіо­нар­но­сті ре­а­лі­зує на Дон­ба­сі або в Си­рії.

У РФ вій­ну хо­ло­диль­ни­ка з те­ле­ві­зо­ром ви­гра­ти не­мо­жли­во. Та гли­бин­на, ко­ре­не­ва Ро­сія, яка за 100 ро­ків не спро­мо­гла­ся по­бу­ду­ва­ти со­бі ту­а­лет у ха­ті, так і бі­гає на­двір, че­рез по­ро­жній хо­ло­диль­ник вла­ду ски­да­ти не ста­не. Тим біль­ше, що й хо­ло­диль­ник ні­ко­ли до кін­ця по­ро­жнім не бу­де, там не­о­дмін­но за­ли­ши­ться сло­їк із ка­пу­стою під го­ріл­ку: остан­ні іде­а­лі­сти, які ві­ри­ли, що мо­жна без­кар­но по­зба­ви­ти ро­сі­я­ни­на го­ріл­ки, ві­ді­йшли в істо­рію в гру­дні 1991-го. А на го­ріл­ку, чи то пак у гір­шо­му ра­зі гло­до­ву на­сто­ян­ку, він со­бі за­ро­бить у га­ра­жі. Ось та­ка пі­ра­мі­да Ма­слоу.

Та­ким чи­ном, ні­хто Пу­ті­на не ско­лу­пне, до­ки той сам не за­хо­че. Най­мен­ші во­гни­ща спро­ти­ву за­чи­ще­но, бі­знес на ко­ро­тко­му по­від­ку, щой­но кіль­ка ро­ків то­му ство­ре­ні вій­ська Рос­гвар­дії на чо­лі з осо­би­сто від­да­ним ім­пе­ра­то­ру сол­да­фо­ном, на­ра­хо­ву­ють… 340 тис. бій­ців. За­ле­жність тих, ко­го за інер­ці­єю на­зи­ва­ють олі­гар­ха­ми, ло­яль­ність

держ­слу­жбов­ців і, з до­зво­лу ска­за­ти, «ін­тє­лі­ґєн­ції», ту­пість по­спо­ли­тих у су­мі да­ють по­ди­ву гі­дні за­хмар­ні ци­фри ре­аль­ної, а не по­ка­зо­вої під­трим­ки. Іде­о­ло­гі­чна го­мо­ген­ність цьо­го кон­гло­ме­ра­ту, мен­таль­на мо­но­дія жи­ве ко­ро­тки­ми сен­са­ми. Во­ни пе­ре­ко­на­ні, що про­гра­ли хо­ло­дну вій­ну (і та­ки про­гра­ли її та при­йма­ли від Бу­ша ку­ря­чі сте­ген­ця, бо не бу­ло чим го­ду­ва­ти на­род, усе пі­шло на гар­ма­ти за­мість ма­сла). Звід­си див­ні умо­ви­во­ди: а) вій­на три­ває й б) по­трі­бен ре­ванш. Тож ко­жен умов­но не­дру­жній крок За­хо­ду спри­йма­є­ться як під­твер­дже­н­ня вже за­сво­є­ної кар­ти­ни сві­ту. Но­ва сан­кція — но­вий про­во­ка­тор па­ра­ної. То, мо­же, не вар­то?

Санкції по­трі­бні, що­би три­ма­ти агресора в тонусі. Бо якщо кон­кре­тні пацани відчують, що пе­ред ним здуваються, во­ни да­лі напиратимуть. Аж до кордонів ко­ли­шньо­го Варшавського пакту. А мо­же, і тро­хи да­лі. На схід — до Аля­ски, на пів­день — до Кон­стан­ти­но­по­ля, ну й Сер­бію одним ма­хом. А що, це в них у го­ло­ві си­дить від До­сто­єв­ско­го, від Тю­тчє­ва, не ви­ко­лу­па­єш. То­му на пи­та­н­ня го­пни­ка з ар­ма­ту­рою в тем­но­му про­вул­ку «А чё ты та­кой дерз­кий?!» слід від­по­від­а­ти: «Із вас штраф». За рі­зни­ми під­ра­хун­ка­ми, втра­ти РФ від за­хі­дних сан­кцій ста­нов­лять не мен­ше як $50 млрд. Не смер­тель­но, але пе­ре­кон­ли­во.

САНКЦІЇ ПО­ТРІ­БНІ, ЩО­БИ ТРИ­МА­ТИ АГРЕСОРА В ТОНУСІ. БО ЯКЩО КОН­КРЕ­ТНІ ПАЦАНИ ВІДЧУЮТЬ, ЩО ПЕ­РЕД НИМ ЗДУВАЮТЬСЯ, ВО­НИ ДА­ЛІ НАПИРАТИМУТЬ. АЖ ДО КОРДОНІВ КО­ЛИ­ШНЬО­ГО ВАРШАВСЬКОГО ПАКТУ. А МО­ЖЕ, І ТРО­ХИ ДА­ЛІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.