За­шморг спо­віль­не­ної дії

Як санкції про­ти Ро­сії впли­ну­ли на її еко­но­мі­ку

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Лю­бо­мир Ша­ва­люк

Як упли­ну­ли санкції про­ти Ро­сії на її еко­но­мі­ку

По­над чо­ти­ри ро­ки то­му біль­шість ци­ві­лі­зо­ва­них кра­їн за­про­ва­ди­ла санкції про­ти Ро­сії у від­по­відь на ане­ксію Кри­му та вій­ну на Дон­ба­сі, ін­спі­ро­ва­ну Крем­лем. Та­кий крок За­хо­ду по­да­ру­вав на­дію на від­нов­ле­н­ня спра­ве­дли­во­сті. Однак ефект ви­явив­ся не­чі­тким. Че­рез кіль­ка мі­ся­ців пі­сля їх уве­де­н­ня в РФ по­чав­ся еко­но­мі­чний спад, але він був не над­то три­ва­лим і не­гли­бо­ким, то­му чи­ма­ло екс­пер­тів вва­жає, що йо­го зу­мо­ви­ло па­ді­н­ня гло­баль­них цін на на­фту, а не по­ка­ра­н­ня Ро­сії. Отож ни­ні у сві­ті не­має одно­стай­но­сті в оцін­ках ді­є­во­сті сан­кцій. Яким був вплив сан­кцій на еко­но­мі­ку РФ, він си­стем­но від­обра­же­ний в еко­но­мі­чній ста­ти­сти­ці за остан­ні чо­ти­ри ро­ки. Якщо її ре­тель­но про­ана­лі­зу­ва­ти, то мо­жна зро­зу­мі­ти їхні фі­ло­со­фію, ме­жі ді­є­во­сті та пер­спе­кти­ви про­дов­же­н­ня.

УДАР ПО ПЛАТІЖНОМУ БАЛАНСУ

Суть будь-яких між­на­ро­дних сан­кцій по­ля­гає в пев­ній ізо­ля­ції кон­кре­тної кра­ї­ни, яка в еко­но­мі­чно­му ви­мі­рі по­зна­ча­є­ться на по­ка­зни­ках пла­ті­жно­го балансу, що зво­дить усі зов­ні­шньо­еко­но­мі­чні опе­ра­ції. Ко­ли За­хід за­про­ва­див по­ка­ра­н­ня про­ти РФ з акцен­том на вій­сько­во-про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі, на­фто­га­зо­во­му й фі­нан­со­во­му се­кто­рах, то, хоч би яки­ми бу­ли га­лу­зе­ві ефе­кти, їх об’єд­ну­ва­ли біль­ші чи мен­ші змі­ни в платіжному ба­лан­сі.

Пе­ре­д­усім по­глянь­мо на екс­порт енер­го­но­сі­їв. То­рік йо­го вар­тість зни­зи­ла­ся по­рів­ня­но з 2013-м на 45% (див. «Ефект по­ка­ра­н­ня») . Основ­на при­чи­на — па­ді­н­ня гло­баль­них цін на на­фту. Якщо ви­не­сти цей фа­ктор за дуж­ки, то в на­ту­раль­них по­ка­зни­ках екс­порт енер­го­но­сі­їв із Ро­сії зріс при­бли­зно на 8%. Для по­рів­ня­н­ня: за да­ни­ми Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі, гло­баль­ний ре­аль­ний ВВП збіль­шив­ся на 11,0%, а сві­то­вий екс­порт у на­ту­рі — на 11,5%. Тоб­то кра­ї­на втра­чає рин­ки на­фти й га­зу. По­ки що в пе­ре­лі­ку сан­кцій різних кра­їн не­має пря­мих за­бо­рон на ім­порт енер­го­но­сі­їв із РФ (мо­жли­во, це пи­та­н­ня ча­су). Але са­ме зав­дя­ки їм став­ле­н­ня до Ро­сії змі­ни­ло­ся. Бо сам факт за­про­ва­дже­н­ня обме­жень по­ка­зав усьо­му сві­то­ві, що агре­сію Крем­ля за­су­джу­ють, йо­го зов­ні­шню по­лі­ти­ку вва­жа­ють не­аде­ква­тною і не зби­ра­ю­ться то­ле­ру­ва­ти. І те­пер чи­ма­ло тра­ди­цій­них тор­го­вель­них пар­тне­рів РФ за­ду­му­є­ться над тим, як змен­ши­ти об­сяг енер­ге­ти­чно­го ім­пор­ту звід­ти й ди­вер­си­фі­ку­ва­ти дже­ре­ла по­ста­ча­н­ня.

Вла­сне, це зна­чно лег­ше спо­сте­рі­га­ти в ди­на­мі­ці не­енер­ге­ти­чно­го екс­пор­ту з Ро­сії. За­ле­жність сві­ту від ньо­го по­мі­тно мен­ша. І це від­обра­жа­є­ться в ци­фрах: у 2017-му по­рів­ня­но з 2013-м йо­го об­сяг у то­вар­но­му се­гмен­ті змен­шив­ся на по­над 7%, у се­гмен­ті по­слуг — май­же на 18%. Тоб­то за остан­ні чо­ти­ри ро­ки у сві­ті зро­ста­ли ВВП, екс­порт та ку­пі­вель­на спро­мо­жність спо­жи­ва­чів, але Ро­сія бу­ла ні­би по­за цим про­це­сом і не отри­ма­ла свою час­тку ви­го­ди. То­ді як сут­тє­ве зне­ці­не­н­ня ру­бля зро­би­ло ро­сій­ські то­ва­ри та по­слу­ги зна­чно до­сту­пні­ши­ми на­зов­ні. Ось вам ізо­ля­ція в дії. І хо­ча санкції не пе­ред­ба­ча­ють пря­мих за­бо­рон тор­гу­ва­ти з Ро­сі­єю біль­ші­стю ви­дів то­ва­рів та по­слуг, ба­га­то хто вза­га­лі не хо­че ма­ти з нею жо­дних справ. От­же, обме­же­н­ня спра­ве­дли­во за­вда­ли РФ ве­ли­че­зних ре­пу­та­цій­них втрат, які в під­сум­ку мо­жуть ви­яви­ти­ся не­по­прав­ни­ми.

НИЖЧА ЛІ­ГА У ФІНАНСАХ

Фі­нан­со­вий ра­ху­нок пла­ті­жно­го балансу РФ по­стра­ждав зна­чно біль­ше (див. «По­ни­же­н­ня кла­сом») . Це зу­мов­ле­но тим, що в пе­ре­лі­ку сан­кцій про­пи­са­ні пря­мі за­бо­ро­ни на фі­нан­су­ва­н­ня ро­сій­ських ком­па­ній, по­чи­на­ю­чи від кре­ди­ту­ва­н­ня й за­кін­чу­ю­чи вкла­де­н­ням у ста­ту­тний ка­пі­тал. То­му в Ро­сію те­пер над­хо­дить істо­тно мен­ше гро­шей у фор­мі зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня: кра­ї­на фа­кти­чно від­рі­за­на від між­на­ро­дних рин­ків ка­пі­та­лу. Укра­ї­на ду­же до­бре знає, що це та­ке, бо про­тя­гом 2014–2016-го ми бу­ли так са­мо від­рі­за­ні від них, що­прав­да, з еко­но­мі­чних при­чин.

На­слід­ки ду­же мас­шта­бні. Пе­ре­д­усім Ро­сії те­пер бра­кує гро­шей на зов­ні­шні про­е­кти, по­чи­на­ю­чи від бі­зне­со­вих і за­кін­чу­ю­чи гео­по­лі­ти­чни­ми. Укра­їн­ці до­бре зна­ють, що там, ку­ди при­хо­дить ро­сій­ський бі­знес, з’яв­ля­ю­ться і йо­го не­ро­злу­чні су­пу­тни­ки: ко­ру­пція, ма­ні­пу­лю­ва­н­ня рин­ком, ви­ко­ри­ста­н­ня бі­зне­су в по­лі­ти­чних ці­лях то­що. За остан­ні чо­ти­ри ро­ки се­ре­дній об­сяг ПІІ з РФ за кор­дон змен­шив­ся на 46% по­рів­ня­но з чо­тир­ма ро­ка­ми до цьо­го. Тоб­то те­пер темп по­яви ро­сій­сько­го бі­зне­су у сві­ті спо­віль­нив­ся удві­чі. А з ним змен­ши­ла­ся й при­су­тність Крем­ля за кор­до­ном, йо­го вплив на рі­зні про­це­си у сві­ті. Бе­зу­мов­но, від та­ко­го ре­зуль­та­ту світ ста­не кра­щим, Укра­ї­на не ви­ня­ток.

Те са­ме мо­жна ска­за­ти й про по­зи­ки з РФ за кор­дон. Ду­же ча­сто во­ни ма­ють гео­по­лі­ти­чне під­ґрун­тя. До­сить ли­ше зга­да­ти $3 млрд бор­гу Яну­ко­ви­ча. У 2010–2013-му чи­ста роз­да­ча та­ких по­зик ста­но­ви­ла в се­ре­дньо­му $14,2 млрд на рік, а у 2014–2017-му Ро­сія бу­ла зму­ше­на по­вер­та­ти на­зад біль­ше гро­шей, ніж да­ва­ти (у се­ре­дньо­му на $8,8 млрд на рік).

Уна­слі­док сан­кцій РФ про­сто пе­ре­хо­дить у ниж­чу фі­нан­со­ву лі­гу. Бо у ви­щій лі­зі гра­ють ли­ше ба­га­ті кра­ї­ни, які ма­ють стіль­ки гро­шей, що їх ви­ста­чає на про­е­кти не тіль­ки

все­ре­ди­ні, а й за кор­до­ном. А в ниж­чій пе­ре­бу­ва­ють ті, яким їхніх ста­тків ледь ви­ста­чає на ви­рі­ше­н­ня вну­трі­шніх про­блем. Ми не зна­є­мо, чи За­хід, роз­ро­бля­ю­чи санкції, сві­до­мо мав на ме­ті по­зба­ви­ти РФ гео­по­лі­ти­чно­го впли­ву. Але му­си­мо ви­зна­ти, що са­ме це йо­му вда­є­ться ду­же до­бре.

По­ка­зо­вим під­сум­ком впли­ву обме­жень на пла­ті­жний ба­ланс Ро­сії є ди­на­мі­ка ва­лю­тно­го кур­су. Пі­сля їх за­про­ва­дже­н­ня рубль зне­ці­нив­ся май­же удві­чі. Ба­га­то еко­но­мі­стів зно­ву-та­ки пов’язує це з па­ді­н­ням цін на на­фту. Але суть у то­му, що від по­ча­тку 2018-го на­фта по­до­рож­ча­ла на 28%, ро­сій­ська еко­но­мі­ка зро­стає, а рубль зне­ці­нив­ся на 11%. Що це, як не на­слі­док дії обме­жень?

БЮ­ДЖЕТ ТРІЩИТЬ ПО ШВАХ

Бю­джет РФ та­кож за­знав чи­ма­ло­го впли­ву сан­кцій. Ду­же по­ка­зо­ва ди­на­мі­ка окре­мих йо­го ста­тей. Во­на дає зро­зу­мі­ти під­хід Крем­ля до вну­трі­шніх про­блем, спри­чи­не­них зов­ні­шні­ми змі­на­ми.

У 2017 ро­ці до­хо­ди ро­сій­ської скар­бни­ці від на­фто­га­зо­во­го се­кто­ру змен­ши­ли­ся на 9% по­рів­ня­но з 2013-м (див. «Не­лег­кий ви­бір») , то­му за­га­лом до­хі­дна ча­сти­на бю­дже­ту РФ зро­сла на мля­ві 16%. Це мо­жна зро­зу­мі­ти: ці­ни на енер­го­но­сії впа­ли, тож екс­порт­не ми­то зни­зи­ло­ся. Про­бле­ма в то­му, що но­мі­наль­ний ВВП збіль­шив­ся на 26% (див. «Ефект по­ка­ра­н­ня») . За­зви­чай у та­ких ви­пад­ках на­ма­га­ю­ться зро­би­ти так, щоб темп до­хо­дів бю­дже­ту більш-менш від­по­від­ав ди­на­мі­ці но­мі­наль­но­го ВВП, іна­кше стру­кту­ра бю­дже­тних ви­да­тків зна­чно де­фор­му­є­ться, що при­зве­де до не­ба­жа­них ефе­ктів. Цьо­го до­ся­га­ють за до­по­мо­гою та­кої де­валь­ва­ції на­цва­лю­ти, яка врів­но­ва­жує втра­ти від зниження екс­порт­них цін та мит. Ро­сія цьо­го не зро­би­ла, то­му стру­кту­ра бю­дже­ту об’єктив­но змі­ни­ла­ся. Оче­ви­дно, не на ко­ристь ста­бі­лі­за­ції. Про що свід­чить кіль­ка цифр.

Низь­кі над­хо­дже­н­ня від на­фто­га­зо­во­го ком­пле­ксу спро­бу­ва­ли ком­пен­су­ва­ти по­да­тко­ви­ми над­хо­дже­н­ня­ми від ін­ших се­кто­рів. За чо­ти­ри ро­ки не­на­фто­га­зо­ві до­хо­ди до бю­дже­ту РФ зро­сли на 41%, при­чо­му по­да­тки, пов’яза­ні з вну­трі­шнім ви­ро­бни­цтвом, — на 77% (зокре­ма, ПДВ — на 64%, акци­зи — на 97%, по­да­ток на при­бу­ток — на 116%). Що це озна­чає: за збіль­ше­н­ня но­мі­наль­но­го ВВП на 26% і па­ді­н­ня ре­аль­но­го ВВП на 0,5%? Не що ін­ше, як ра­ди­каль­не по­си­ле­н­ня по­да­тко­во­го ти­ску на бі­знес. Зро­зумі­ло, що удар пе­ре­ва­жно при­пав на ма­лі та се­ре­дні під­при­єм­ства, бо на­бли­же­ні до Крем­ля олі­гар­хи — це зде­біль­шо­го екс­пор­те­ри, чиї до­хо­ди в ру­блях по­дво­ї­ли­ся зав­дя­ки де­валь­ва­ції на­цва­лю­ти. Тоб­то їм бу­ло з чо­го пла­ти­ти. А от у тих, хто не екс­пор­тує, мо­жли­во­сті зна­чно скром­ні­ші. Бо за чо­ти­ри ро­ки се­ре­дня ці­на на їхню про­ду­кцію зро­сла ли­ше на 36%, а з неї тре­ба пла­ти­ти по­да­тки, що зро­ста­ли на­ба­га­то ви­щи­ми тем­па­ми. Цей ва­жли­вий ню­анс де­мон­струє, що се­ре­дньо­му кла­су, пе­ре­д­усім йо­го під­при­єм­ни­цькій скла­до­вій, за остан­ні чо­ти­ри ро­ки жи­ти ста­ло зна­чно скла­дні­ше. Ма­буть, хтось емі­гру­вав, але ба­га­то хто ли­шив­ся і ду­же не­вдо­во­ле­ний вла­дою. Мо­жли­во, це клю­чо­вий фа­ктор про­те­стно­го по­тен­ці­а­лу, який ни­ні раз по раз ви­ли­ва­є­ться в пу­блі­чні акції в Ро­сії.

Стру­кту­ра ви­да­тків бю­дже­ту та­кож зна­чно змі­ни­ла­ся (див. «Не­лег­кий ви­бір») . Су­ку­пно во­ни зро­сли на 23%, але ди­на­мі­ка окре­мих ста­тей на­віть ви­ща. З най­ва­го­мі­ших їх три. По-пер­ше, ви­да­тки на обо­ро­ну збіль­ши­ли­ся на 36%, тоб­то одна­ко­во з тем­пом ін­фля­ції. А от­же, у на­ту­раль­них по­ка­зни­ках ви­тра­ти на обо­ро­ну пра­кти­чно не змі­ни­ли­ся. Це свя­щен­на ко­ро­ва для Пу­ті­на. Ці­ка­во, що пі­сля ане­ксії Кри­му й по­ча­тку агре­сії на Дон­ба­сі во­ни ре­гу­ляр­но зро­ста­ли й у 2016-му бу­ли на­віть на тре­ти­ну ви­щі, ніж то­рік. Мо­жли­во, це пов’яза­но з актив­ни­ми ді­я­ми Ро­сії в Укра­ї­ні та Си­рії. То­рік ви­тра­ти змен­ши­ли­ся, що від­обра­жає або змен­ше­н­ня гра­ду­са в Укра­ї­ні та Си­рії, або ро­зу­мі­н­ня Пу­ті­на, що вій­сько­ви­ми ме­то­да­ми з ним во­ю­ва­ти ні­хто не зби­ра­є­ться.

По-дру­ге, ви­да­тки на на­ціо­наль­ну еко­но­мі­ку зро­сли на 33%, тоб­то май­же врі­вень з ін­фля­ці­єю. Най­біль­ші скла­до­ві — ви­тра­ти на ін­ші пи­та­н­ня в га­лу­зі на­ціо­наль­ної економіки та до­ро­жнє го­спо­дар­ство, пі­сля них із ве­ли­ким від­ри­вом ідуть транс­порт та сіль­ське го­спо­дар­ство. Зва­жа­ю­чи на та­ку стру­кту­ру, мо­жна при­пу­сти­ти, що зна­чну ча­сти­ну гро­шей або де­ри­ба­нять (фі­нан­су­ва­н­ня до­ріг най­біль­ше для цьо­го під­хо­дить), або в най­кра­що­му ра­зі спря­му­ва­ли на ВПК і за­ву­а­лю­ва­ли у фор­мі «ін­ших га­лу­зей». Ви­сно­вок та­кий: кри­за кри­зою, а ар­мія та олі­гар­хи по­вин­ні отри­му­ва­ти своє. Зро­зумі­ло, що та­кий під­хід ні­ко­му з ря­до­вих гро­ма­дян РФ не до впо­до­би і не по ки­ше­ні.

По-тре­тє, ви­да­тки на со­ці­аль­ну по­лі­ти­ку збіль­ши­ли­ся на 30%, при­чо­му в цьо­му ви­пад­ку аб­со­лю­тний при­ріст най­по­мі­тні­ший, бо зга­да­на ста­т­тя — це по­над чверть бю­дже­ту РФ. Утім, це не має ні­чо­го спіль­но­го з пі­клу­ва­н­ням дер­жа­ви про сво­їх гро­ма­дян, адже три чвер­ті цих ви­да­тків спря­мо­ву­є­ться на рі­зні скла­до­ві пен­сій­них ви­плат. Річ у тім, що від­по­від­но до за­ко­но­дав­ства РФ що­ро­ку пен­сії ін­де­ксу­ю­ться що­най­мен­ше на рі­вень ін­фля­ції. Це зму­си­ло Кремль за остан­ні чо­ти­ри ро­ки під­ня­ти їх на 34%, тоб­то май­же на темп ін­фля­ції. Але ви­ни­кла ін­ша про­бле­ма: за та­ко­го під­хо­ду фе­де­раль­ні ви­да­тки на пен­сії не­ймо­вір­но роз­ду­ті. Ма­буть, Пу­ті­на й ком­па­нію це ду­же му­ляє. Са­ме то­му він за­ті­яв пен­сій­ну ре­фор­му, яка ви­кли­ка­ла хви­лю про­те­стів на­віть се­ред ві­чно ло­яль­них до Крем­ля пен­сіо­не­рів.

Під­три­ма­н­ня ви­да­тків за ци­ми трьо­ма ста­т­тя­ми на ви­со­ко­му рів­ні ви­ма­га­ло пев­них жертв у фі­нан­су­ван­ні ін­ших на­пря­мів. Най­біль­ших втрат за­зна­ли осві­та, охо­ро­на здо­ров’я та жи­тло­во-ко­му­наль­не го­спо­дар­ство (хо­ча на остан­нє ви­да­тки фе­де­раль­но­го бю­дже­ту невеликі) — га­лу­зі, які без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на жи­т­тя міль­йо­нів ро­сі­ян. Зро­зумі­ло, що та­кі змі­ни в стру­кту­рі бю­дже­тних ви­да­тків не мо­жуть ма­ти ши­ро­кої під­трим­ки се­ред на­се­ле­н­ня.

Але го­лов­ний ри­зик ни­ні­шньої бю­дже­тної по­лі­ти­ки в ін­шо­му. Річ у тім, що змен­ши­ло­ся фі­нан­су­ва­н­ня й на­ціо­наль-

ної без­пе­ки та пра­во­охо­рон­ної ді­яль­но­сті, пе­ре­д­усім ор­га­нів вну­трі­шніх справ та без­пе­ки (!), а во­ни отри­му­ють най­біль­ше. Що­прав­да, ма­ло не удві­чі зро­сли ви­да­тки на вну­трі­шні вій­ська, де­що збіль­ши­ли­ся во­ни на ор­га­ни про­ку­ра­ту­ри та слід­чі ор­га­ни, але це не так ва­жли­во. Ко­лись Ро­сія бу­ла дер­жа­вою вій­сько­вих, те­пер це дер­жа­ва ефес­бе­шни­ків і мен­тів, які не про­сто впли­ва­ють на про­це­си у кра­ї­ні, а ча­сто кон­тро­лю­ють їх. Якщо Пу­тін урі­зає їм фі­нан­су­ва­н­ня, то ви­ни­кає ри­зик їхньо­го бун­ту або не­о­бме­же­ної сва­во­лі. Вла­сне, якщо по­рів­ню­ва­ти з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, у яких не­що­дав­но від­бу­ли­ся ре­во­лю­ції, то успіх остан­ніх ча­сто за­ле­жав від то­го, чи при­ста­нуть си­ло­ви­ки на бік про­те­сту­валь­ни­ків. Як ба­чи­мо зі ста­ти­сти­ки, якщо в Ро­сії ви­ни­ка­ти­муть мас­шта­бні за­во­ру­ше­н­ня, то в си­ло­ви­ків чим­раз біль­шає під­став при­єд­на­ти­ся до їхніх ор­га­ні­за­то­рів, а не за­хи­ща­ти від них ни­ні­шній ре­жим. Цей по­тен­цій­ний ри­зик є ло­гі­чним на­слід­ком ком­бі­на­ції сан­кцій і не зов­сім аде­ква­тної вну­трі­шньої по­лі­ти­ки Крем­ля. Із ча­сом він мо­же ма­те­рі­а­лі­зу­ва­ти­ся.

ЗАСТІЙ ПО-ПУТІНСЬКИ

У ро­сій­ській еко­но­мі­ці та­кож з’яви­ли­ся яви­ща, яких ра­ні­ше не бу­ло. Пе­ре­д­усім де­фі­цит зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня при­звів до бра­ку гро­шо­во­го ка­пі­та­лу все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Якщо до 2014-го облі­ко­ва став­ка Цен­тро­бан­ку РФ кіль­ка ро­ків бу­ла в ме­жах 5,0–5,5%, то ни­ні во­на ста­но­вить 7,5%. Те са­ме сто­су­є­ться й вар­то­сті між­бан­ків­сько­го кре­ди­ту. Як у 2018-му, так і про­тя­гом двох ро­ків до 2014-го во­на бу­ла в ме­жах 7,0– 7,5%, але то­ді ін­фля­ція до­рів­ню­ва­ла 6%, а те­пер 2,2–2,7%, тоб­то ре­аль­на від­со­тко­ва став­ка на сьо­го­дні в кіль­ка ра­зів ви­ща, ніж то­ді. От­же, гро­шей в еко­но­мі­ці бра­кує.

Ска­за­не ви­ще ра­зом із без­по­се­ре­дньою за­бо­ро­ною вкла­да­ти ка­пі­тал у ро­сій­ські ком­па­нії та про­да­ва­ти їм низ­ку спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го обла­дна­н­ня, пе­ред­ба­че­ною сан­кці­я­ми, при­зво­дить до то­го, що ди­на­мі­ка ін­ве­сти­цій у РФ ду­же мля­ва. Йде­ться не тіль­ки про пря­мі ін­ве­сти­ції, від­обра­же­ні в платіжному ба­лан­сі, а й про на­ко­пи­че­н­ня основ­но­го ка­пі­та­лу, що є ком­по­нен­том ВВП. У 2017-му по­рів­ня­но з 2013-м ін­ве­сти­ції в основ­ний ка­пі­тал у ре­аль­но­му ви­мі­рі бу­ли на 8,3% мен­ши­ми. Для по­рів­ня­н­ня: у 2014–2015-му економічна кри­за в Укра­ї­ні бу­ла зна­чно глиб­шою, ніж у Ро­сії. За два ро­ки ін­ве­сти­ції впа­ли на 31%, але пі­сля по­ча­тку від­нов­ле­н­ня економіки во­ни на­до­лу­жи­ли втра­че­не й 2018-го вже пе­ре­ви­щу­ють до­кри­зо­вий рі­вень. Тоб­то, хай там якою скла­дною є си­ту­а­ція в Укра­ї­ні, ін­ве­сто­ри ба­чать у ній біль­ше пер­спе­ктив, аніж у су­сі­дній Ро­сії, хо­ча там і ста­біль­ні­ша си­ту­а­ція.

Про­бле­ма не тіль­ки в кіль­кі­сно­му ви­мі­рі, а й у які­сно­му. Ра­ні­ше ро­сій­ська еко­но­мі­ка роз­ви­ва­ла­ся зав­дя­ки те­хно­ло­гі­ям, за­по­зи­че­них із-за кор­до­ну. Мо­жна на­зва­ти чи­ма­ло га­лу­зей, по­бу­до­ва­них пра­кти­чно з чи­сто­го ар­ку­ша зав­дя­ки за­кор­дон­ним ін­ве­сто­рам, які ком­пен­су­ва­ли сво­ї­ми те­хно­ло­гі­я­ми й ка­пі­та­лом спо­кон­ві­чні не­до­лі­ки економіки РФ. Ни­ні охо­чих роз­ви­ва­ти спів­пра­цю з Ро­сі­єю кар­ди­наль­но по­мен­ша­ло. Тож із по­гля­ду яко­сті ди­на­мі­ка роз­ви­тку ро­сій­ської економіки ку­ди гір­ша.

Па­ді­н­ня об­ся­гу ін­ве­сти­цій має ва­го­мі кіль­кі­сні на­слід­ки: еко­но­мі­ка не зро­стає так, як мо­гла б без сан­кцій. На­при­клад, під­ви­ще­н­ня ре­аль­но­го ВВП фі­ксу­ють про­тя­гом остан­ніх се­ми квар­та­лів по­спіль. Се­ре­дня ди­на­мі­ка ста­но­вить 1,4%, во­дно­час за сім квар­та­лів до 2014-го во­на бу­ла на рів­ні 2,4%, а ра­ні­ше бу­ла ще ви­щою. Під­твер­джу­ють цю тен­ден­цію й по­ка­зни­ки зайня­то­сті: від по­ча­тку 2000-х до кризи 2008–2009-го ро­сій­ська еко­но­мі­ка ство­ри­ла май­же 6 млн ро­бо­чих місць, пі­сля кри­зо­вих втрат про­тя­гом 2009–2013-го їх з’яви­ло­ся 2 млн, а от за 2014–2017-й — ли­ше 0,75 млн осіб.

ВИСНОВКИ ТА ПЕР­СПЕ­КТИ­ВИ

На­ве­де­ний ви­ще ана­ліз за­свід­чує, що на ро­сій­ську еко­но­мі­ку че­кає три­ва­лий застій. Мі­жна­ро­дна ізо­ля­ція, спри­чи­не­на сан­кці­я­ми, ро­бить свою спра­ву. Без зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня та ім­пор­ту те­хно­ло­гій еко­но­мі­ка РФ не змо­же роз­ви­ва­ти­ся. А ве­ли­че­зні ре­пу­та­цій­ні втра­ти по­гір­шу­ють ста­но­ви­ще, бо впли­ва­ють не так на по­то­чні по­ка­зни­ки, як на пер­спе­кти­ви кра­ї­ни. Без­пер­спе­ктив­ність роз­кла­дає лю­дей і су­спіль­ство зсе­ре­ди­ни, їхня зда­тність бо­ро­ти­ся та ви­рі­шу­ва­ти скла­дні про­бле­ми про­сто атро­фу­є­ться. По­ді­бне від­чу­т­тя ви­ни­ка­ло в Укра­ї­ні пе­ред Ре­во­лю­ці­єю гі­дно­сті.

Ці про­це­си до­пов­нює не­до­лу­га вну­трі­шня по­лі­ти­ка Пу­ті­на, який ря­тує се­бе, олі­гар­хів і вій­сько­ву міць РФ ко­штом про­сто­го на­се­ле­н­ня. З Укра­ї­ни нам зда­є­ться, що ро­сі­я­ни за­над­то за­тур­ка­ні та інер­тні для про­те­стів, але це не мо­же три­ва­ти ві­чно. По­гір­ше­н­ня ма­те­рі­аль­но­го ста­но­ви­ща най­шир­ших верств на­се­ле­н­ня, по­мно­же­не на від­су­тність пер­спе­ктив роз­ви­тку та еко­но­мі­чний застій, — це ви­бу­хо­ва су­міш. Ко­ли во­на ви­бу­хне — це ли­ше пи­та­н­ня ча­су.

Не мо­жна бу­ти пев­ни­ми, що За­хід, роз­ро­бля­ю­чи санкції, ста­вив за ме­ту са­ме та­кий роз­ви­ток по­дій, але в їх ді­є­во­сті не­має жо­дних сум­ні­вів. Як­би бу­ло іна­кше, аде­пти Крем­ля не кри­ча­ли б на ко­жно­му кро­ці про те, що во­ни не­ефе­ктив­ні, не ло­бі­ю­ва­ли б їх ска­су­ва­н­ня. Ва­жли­во, що обме­же­н­ня ді­ють по­сту­по­во, не­мов за­шморг, що по­во­лі за­тя­гу­є­ться на шиї крем­лів­ських фун­кціо­не­рів.

У цьо­му сві­тлі пер­спе­кти­ви нинішнього крем­лів­сько­го ре­жи­му й Ро­сії, яка і да­лі гну­ти­ме свою лі­нію, до­сить чі­ткі. У зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­му кон­текс­ті во­на на­да­лі втра­ча­ти­ме свою ва­гу. У 2013-му за об­ся­гом ВВП РФ бу­ла на во­сьмо­му мі­сці у сві­ті, а ни­ні на два­над­ця­то­му. Якщо ста­гна­ція в еко­но­мі­ці збе­ре­же­ться на тлі ди­на­мі­чно­го зро­ста­н­ня ін­ших кра­їн, ви­ста­чить 10–15 ро­ків, щоб Ро­сія ви­ле­ті­ла із G-20. За­хід має до­ста­тньо ще не ви­ко­ри­ста­них ін­стру­мен­тів, аби за­без­пе­чи­ти та­кий роз­ви­ток по­дій: це і від­клю­че­н­ня від між­на­ро­дної си­сте­ми пла­те­жів SWIFT, і ви­ті­сне­н­ня Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Ро­сії з енер­ге­ти­чно­го рин­ку ЄС, і мо­жли­вість то­таль­ної фі­нан­со­вої та тор­го­вель­ної бло­ка­ди, про яку за­го­во­ри­ли не­що­дав­но. Шан­си на те, що РФ якось ви­кру­ти­ться чи про­ско­чить, не змі­ню­ю­чи сво­єї зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, при­мар­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.