Від стри­му­ва­н­ня до зни­ще­н­ня

Чо­му по­трі­бна кар­ди­наль­на змі­на під­хо­дів до ан­ти­ро­сій­ських сан­кцій і яки­ми во­ни ма­ли би бу­ти

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Оле­ксандр Кра­мар

Як зро­би­ти акції про­ти­дії РФ ефе­ктив­ні­ши­ми

Про­бле­ма збе­ре­же­н­ня чи ска­су­ва­н­ня еко­но­мі­чних сан­кцій про­ти Ро­сії стає де­да­лі чі­ткі­шим во­до­ді­лом між рі­зни­ми по­лі­тси­ла­ми та на­віть кра­ї­на­ми на За­хо­ді. При цьо­му зро­ста­н­ня ан­ти­сан­кцій­них на­стро­їв фа­кти­чно є на­слід­ком не­ба­жа­н­ня справ­ді рі­шу­чих, си­стем­них та в ра­зи мас­шта­бні­ших обме­жень. За­тя­гу­ва­н­ня з цим зни­жує їхню ефе­ктив­ність, адже під­сан­кцій­на кра­ї­на зви­кає та вчи­ться ада­пту­ва­ти­ся до си­ту­а­ції. На­то­мість у дер­жа­вах, які вве­ли від­по­від­ні обме­же­н­ня, зро­стає опо­зи­ція до їх про­дов­же­н­ня: чи­слен­ні бі­знес-се­ре­до­ви­ща в різних кра­ї­нах за­зна­ють три­ва­лих зби­тків і що­раз біль­ше на­го­ло­шу­ють на то­му, що це від­бу­ва­є­ться без скіль­ки-не­будь від­чу­тно­го ре­зуль­та­ту в до­ся­гнен­ні по­став­ле­ної пе­ред сан­кці­я­ми ме­ти.

Еко­но­мі­ка РФ від ча­сів втор­гне­н­ня в Укра­ї­ну справ­ді ста­ла слаб­шою. Якщо 2013-го ВВП Ро­сії в до­ла­рах США ста­но­вив 2,1 трлн, то 2015 ро­ку — $1,27 трлн, і на­ра­зі зріс ледь ви­ще за $1,5 трлн. Однак го­лов­ним чи­ном це ста­ло ре­зуль­та­том обва­лу до­ла­ро­вих цін на енер­го­но­сії та ін­ші си­ро­вин­ні то­ва­ри на сві­то­вих рин­ках. Ре­аль­ний ВВП Ро­сії у 2017-му був ли­ше на 0,5% ниж­чим, ніж у 2013 ро­ці, та на 1,2% мен­шим, ніж у 2014-му.

Це хоч і збіль­ши­ло від­ста­ва­н­ня РФ від про­від­них кра­їн та змен­ши­ло ва­гу ро­сій­ської економіки у сві­ті, яка зро­стає се­ре­дньо­рі­чни­ми тем­па­ми близь­ко 3% на рік, однак не за­без­пе­чи­ло не­об­хі­дної кри­ти­чної ма­си ти­ску. Крім то­го, пі­сля обва­лу у 2015–2016 ро­ках ро­сій­ський ВВП по­ма­лу від­нов­лю­є­ться, не­хай і тем­па­ми (+1,5% у 2017-му та 1,6% у пер­шо­му пів­річ­чі 2018-го), що більш ніж удві­чі ниж­чі від се­ре­дньо­сві­то­вих чи й Укра­ї­ни, із якою РФ ве­де не­ого­ло­ше­ну вій­ну (на­га­да­є­мо, 2,5% у 2017 ро­ці та 3,4% з пер­шо­го пів­річ­чя 2018-го).

Це са­ме сто­су­є­ться й дер­жав­них фі­нан­сів РФ. Якщо ще 2012 ро­ку в ній був про­фі­ци­тний бю­джет, тоб­то над­хо­дже­н­ня пе­ре­ви­щу­ва­ли ви­тра­ти на по­над $8 млрд, то ли­ше за три ро­ки — 2015–2017-й — су­ку­пний де­фі­цит ро­сій­сько­го фе­де­раль­но­го бю­дже­ту ся­гнув $97 млрд. Шу­ка­ти ре­сур­си для йо­го по­кри­т­тя стає де­да­лі біль­шою про­бле­мою. Від лю­то­го 2018-го в кра­ї­ні лі­кві­ду­ють ре­зерв­ний фонд, який бу­ло ви­чер­па­но на по­кри­т­тя де­фі­ци­ту дер­жав­но­го бю­дже­ту в по­пе­ре­дні ро­ки. Йо­го за­ли­шки об’єд­на­ли з Фон­дом на­ціо­наль­но­го до­бро­бу­ту, який та­кож про­тя­гом 2017-го змен­шив­ся на 14%. Ста­ном на 1 ве­ре­сня 2018 ро­ку у ФНД бу­ло ли­ше близь­ко $75 млрд.

Однак за нинішнього обме­же­но­го ти­ску на РФ аго­нія мо­же три­ва­ти ще дов­го. А за пев­них умов на­віть сут­тє­во по­дов­жу­ва­ти­ся зав­дя­ки зро­стан­ню сві­то­вих цін на на­фту й газ. Адже са­ме ці­но­ва си­ту­а­ція на на­фто­во­му рин­ку остан­ні­ми ро­ка­ми ві­ді­гра­ва­ла зна­чно біль­шу роль для ро­сій­ської економіки, ніж чин­ні ду­же обме­же­ні санкції. У 2013-му по­над 50% фе­де­раль­но­го бю­дже­ту РФ бу­ло сфор­мо­ва­но зав­дя­ки над­хо­дже­н­ням від ви­до­бу­тку та ми­тних збо­рів із на­фти й га­зу. Йшло­ся про близь­ко $200 млрд. Пі­сля про­сі­да­н­ня у 2015–2017 ро­ках (мі­ні­мум був до­ся­гну­тий у 2016-му на рів­ні 36%, або $72,5 млрд) у пер­шо­му пів­річ­чі 2018-го час­тка на­фто­га­зо­вих до­хо­дів у фе­де­раль­но­му бю­дже­ті РФ зно­ву ся­гну­ла 45,6% (близь­ко $66 млрд за пів­ро­ку).

Якщо си­ту­а­ція не змі­ни­ться й на­фта да­лі до­рож­ча­ти­ме до по­ка­зни­ків, близь­ких до пі­ків 2013–2014 ро­ків, чи на­віть за­фі­ксу­є­ться в ни­ні­шньо­му ко­ри­до­рі в $80–$90 за ба­рель (а це май­же 80% ці­ни ба­ре­ля, яка пе­ре­ду­ва­ла по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії про­ти Укра­ї­ни ($105–$112)), то ефе­ктив­ність сан­кцій бу­де близь­кою до мі­ні­маль­ної. Адже, по­при чин­ні обме­же­н­ня, зокре­ма що­до зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня, Ро­сія фа­кти­чно збе­ре­гла свої між­на­ро­дні ре­зер­ви на рів­ні близь­ко $450–460 млрд, на яко­му во­ни бу­ли й чо­ти­ри ро­ки то­му, час від ча­су про­сі­да­ю­чи ниж­че в окре­мі пе­рі­о­ди.

Ро­сі­я­ни та­кож усе ще під­три­му­ють курс Крем­ля на кон­фрон­та­цію із За­хо­дом. Ни­ні­шніх то­чко­вих сан­кцій не­до­ста­тньо, щоб змі­ни­ти си­ту­а­цію. Про­те так три­ва­ти­ме до­ти, до­ки до­зво­ля­ю­ться до­хо­ди. То­му ва­жли­во, щоб умо­ви жи­т­тя оби­ва­те­лів по­гір­ши­ли­ся на­стіль­ки, щоб во­ни змі­ни­ли своє став­ле­н­ня до оцін­ки кур­су на про­ти­сто­я­н­ня із За­хо­дом. Як мо­ви­ться у ві­до­мо­му ро­сій­сько­му при­слів’ї, «го­лод не ті­тка».

На­ра­зі се­ре­дня за­ро­бі­тна пла­та в РФ упа­ла із $998 у черв­ні 2014-го до $604 в сер­пні 2018-го, мі­ні­маль­на за­ли­ши­ла­ся май­же не­змін­ною ($165 та $164 від­по­від­но). На­то­мість в Укра­ї­ні за той са­мий час оби­два по­ка­зни­ки зро­сли: се­ре­дня зар­пла­та — із $304 у черв­ні 2014-го до $319 у сер­пні 2018-го, а мі­ні­мал­ка за той са­мий час — із $103 до $132. Спо­ча­тку уряд Ро­сії зму­ше­ний був ухва­ли­ти рі­ше­н­ня про­дов­жи­ти мо­ра­то­рій на пе­ре­ра­ху­ва­н­ня пен­сій­них на­ко­пи­чень гро­ма­дян у ке­рів­ні ком­па­нії та в не­дер­жав­ні фон­ди й ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їх на фі­нан­су­ва­н­ня по­то­чних ви­да­тків. А цьо­го ро­ку зму­ше­ний був пі­ти й на під­ви­ще­н­ня пен­сій­но­го ві­ку.

Ча­су на по­сту­по­ве сти­ска­н­ня за­шмор­гу по­мір­них сан­кцій дов­ко­ла Ро­сії не­має ще й то­му, що ни­ні­шнім ста­ном справ з обме­же­ною кон­фрон­та­ці­єю актив­но ко­ри­ста­є­ться Ки­тай. Остан­ній ді­став мо­жли­вість нав’язу­ва­ти Мо­скві свій ва­рі­ант не­рів­но­прав­ної спів­пра­ці й має де­да­лі біль­ше мо­жли­во­стей ско­ри­ста­ти­ся за­тя­гну­тим у часі по­мір­ним ти­ском За­хо­ду на РФ для подаль­шо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня ро­сій­ської економіки й ре­сур­сів вла­сним по­тре­бам. Тож без швид­кої змі­ни зов­ні­шньо­го кур­су Ро­сія по­во­лі пе­ре­тво­рю­ва­ти­ме­ться на ве­ли­кий си­ро­вин­ний при­да­ток КНР,

Ли­ше за три ро­ки — 2015–2017-й — су­ку­пний де­фі­цит ро­сій­сько­го фе­де­раль­но­го бю­дже­ту ся­гнув $97 млрд. Шу­ка­ти ре­сур­си для йо­го по­кри­т­тя стає де­да­лі біль­шою про­бле­мою

то­таль­но за­ле­жний від ки­тай­сько­го ін­ве­сти­цій­но­го ре­сур­су, що на­вряд чи по­трі­бно За­хо­ду.

Вре­шті-решт, чин­ні ан­ти­ро­сій­ські санкції За­хо­ду за сво­єю при­ро­дою фра­гмен­тар­ні, ха­о­ти­чні й не­си­стем­ні. Во­ни ски­да­ю­ться на си­то, у яко­му ду­же ба­га­то ді­рок. Тож, по­при ве­ли­ку кіль­кість рі­шень про вве­де­н­ня чи роз­ши­ре­н­ня обме­жень про­ти окре­мих пер­со­на­лій, ком­па­ній або бан­ків РФ, во­ни ма­ють ни­ні ду­же обме­же­ний вплив на роз­ви­ток кра­ї­ни. І що­най­біль­ше зда­тні за­галь­му­ва­ти й ускла­дни­ти еко­но­мі­чний та те­хно­ло­гі­чний роз­ви­ток Ро­сії. Та аж ні­як не зав­да­ти їй та­ко­го еко­но­мі­чно­го бо­лю, який зму­сив би чин­ну вла­ду пе­ре­гля­ну­ти свою по­лі­ти­ку чи вза­га­лі змі­нив її.

ПОСИЛЮВАТИ, А НЕ СКАСОВУВАТИ

Ко­ли низь­ка ефе­ктив­ність на­яв­них сан­кцій про­ти РФ на­во­ди­ться як ар­гу­мент їх ска­су­ва­н­ня, то від­бу­ва­є­ться під­мі­на по­нять. Украй обме­же­ний вплив є на­слід­ком їх не­до­ста­тньо­го мас­шта­бу та, най­го­лов­ні­ше, не­си­стем­но­сті. Щоб зму­си­ти Ро­сію оби­ра­ти між тим, щоб змі­ни­ти­ся так, як то­го хо­че За­хід, і за­ги­бе­л­лю, тиск і ро­сій­ські втра­ти від сан­кцій слід збіль­ши­ти в ра­зи.

По­трі­бні санкції (чи, мо­жли­во, на­віть за­гро­за їх), які озна­ча­ли б для РФ втра­ту де­ся­тків від­со­тків бю­дже­тних до­хо­дів, екс­пор­ту то­ва­рів чи ВВП. А от­же, про­во­ку­ва­ли чи за­гро­жу­ва­ли б швид­кою со­ці­аль­ною та су­спіль­ною де­ста­бі­лі­за­ці­єю в кра­ї­ні й зму­шу­ва­ли б елі­ти змі­ню­ва­ти­ся. Ефе­ктив­ни­ми мо­жуть ста­ти ли­ше та­кі санкції, які бу­дуть не дов­го­три­ва­лою не­зру­чні­стю, що за­гар­то­вує, а не­стер­пним го­стрим бо­лем, який зму­шує зда­ти­ся.

Ду­же ва­жли­во не про­сто за­про­ва­джу­ва­ти їх, а й ви­клю­чи­ти мо­жли­во­сті для об­хо­ду чи уни­кне­н­ня та­ких обме­жень. По­си­ли­ти кон­троль спец­слу­жба­ми США та ін­ших про­від­них кра­їн За­хо­ду за тим, щоб ухва­ле­ні в ми­ну­ло­му чи май­бу­тньо­му санкції не­у­хиль­но до­три­му­ва­ли­ся уря­да-

ми та ком­па­ні­я­ми кра­їн ЄС, НАТО, G-7, а та­кож ін­ших держав, які до них при­єд­на­ли­ся. Осо­бли­во це сто­су­є­ться тих із них, які вва­жа­ю­ться най­більш ло­яль­ни­ми до РФ і ске­пти­чни­ми що­до від­по­від­них обме­жень. По­трі­бно ство­ри­ти ав­то­ма­ти­чні ме­ха­ні­зми су­во­рих по­ка­рань по­ру­шни­ків ре­жи­му сан­кцій і тих, хто на­ма­га­є­ться їх у той чи ін­ший, на­віть досі не за­бо­ро­не­ний, спо­сіб об­хо­ди­ти.

Від ди­сци­плі­ни ви­ко­на­н­ня ефе­ктив­ність сан­кцій за­ле­жить при­найм­ні не мен­ше, ніж від їх за­галь­но­го об­ся­гу. Іна­кше ви­пад­ки на кшталт тур­бін Siemens у Кри­му по­вто­рю­ва­ти­му­ться, а су­во­рість за­хо­дів ком­пен­су­ва­ти­ме­ться слаб­ким кон­тро­лем за їх до­три­ма­н­ням, а от­же, і не­за­до­віль­ною ди­сци­плі­ною сан­кцій.

СЕКТОРАЛЬНІ САНКЦІЇ

Ро­сій­ська еко­но­мі­ка ви­зна­чаль­ним чи­ном за­ле­жить від на­фто­га­зо­вих до­хо­дів, які, як бу­ло по­ка­за­но ви­ще, ся­га­ють по­ло­ви­ни її фе­де­раль­но­го бю­дже­ту й, ска­жі­мо, в ра­зи пе­ре­ви­щу­ють усі ви­да­тки кра­ї­ни на обо­ро­ну. Про­те зав­да­ти уда­ру са­ме по на­фто­вих і га­зо­вих до­хо­дах РФ для За­хо­ду чи не най­важ­че з огля­ду на вла­сні ін­те­ре­си. Та­кі об­ся­ги на­фти й осо­бли­во га­зу про­сто не бу­де чим за­мі­ни­ти в ко­ро­тко- й на­віть се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві.

То­му на­ба­га­то ва­жли­ві­ше та від­чу­тні­ше на­дло­ми­ти ро­сій­ський фі­нан­со­вий се­ктор. Це по­ча­ли ро­би­ти ди­на­мі­чні­ше й мас­шта­бні­ше США та по­віль­ні­ше й обе­ре­жні­ше ЄС із ін­ши­ми кра­ї­на­ми ще з 2014 ро­ку. Однак і досі санкції про­ти РФ у фі­нан­со­вій сфе­рі вкрай фра­гмен­тар­ні й обме­же­ні. Під них по­тра­пи­ли тіль­ки окре­мі фі­н­уста­но­ви або ж во­ни бу­ли по­ши­ре­ні ли­ше на окре­мі ін­стру­мен­ти (на­при­клад, до­ступ до за­лу­че­н­ня фі­нан­со­вих ре­сур­сів на тер­мін по­над 30 або 90 днів), то­ді як ін­ші за­ли­ша­ю­ться до­сту­пни­ми. Та­кі санкції з біль­ши­ми або мен­ши­ми зу­си­л­ля­ми, однак ціл­ком мо­жли­во обі­йти, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ті ком­па­нії

чи бан­ки, які збе­рі­га­ють до­ступ до фі­нан­со­вих рин­ків, або не­хай і до­рож­че, та все ще до­сту­пне ко­ро­тко­стро­ко­ве за­лу­че­н­ня ко­штів на кре­ди­тних рин­ках.

То­му ва­жли­во зро­би­ти фі­нан­со­ві санкції про­ти Ро­сії все­о­хо­пни­ми, щоб во­ни ви­клю­чи­ли, а не про­сто обме­жи­ли до­ступ до фі­нан­со­вих ре­сур­сів для всіх без ви­ня­тку ро­сій­ських як дер­жав­них, так і при­ва­тних ком­па­ній чи бан­ків. Ва­ло­вий зов­ні­шній борг РФ (уря­ду, дер­жав­них та при­ва­тних бан­ків і ком­па­ній) на по­ча­ток ли­пня 2018 ро­ку ста­но­вив $485 млрд. Без мо­жли­во­сті йо­го ре­фі­нан­су­ва­ти та за­лу­ча­ти до­да­тко­ві кре­ди­тні ре­сур­си на між­на­ро­дних фі­нан­со­вих рин­ках Ро­сія ра­но чи пі­зно від­чує го­стрий де­фі­цит фі­нан­со­вих ре­сур­сів. Тим біль­ше, що об­сяг зо­ло­то­ва­лю­тних ре­зер­вів кра­ї­ни на кі­нець ве­ре­сня 2018-го ста­но­вив ли­ше $462 млрд.

Крім то­го, ва­жли­во, щоб та­кі санкції бу­ли вве­де­ні одно­ча­сно всі­ма кра­ї­на­ми За­хо­ду. По­ряд із ві­ді­мкне­н­ням Ро­сії від си­сте­ми SWIFT це мо­же зму­си­ти Мо­скву ува­жні­ше ре­а­гу­ва­ти на ви­мо­ги сві­то­вої спіль­но­ти. Ли­ше та­кий кон­цен­тро­ва­ний і по­ту­жний одно­мо­мен­тний фі­нан­со­вий удар зда­тен за­без­пе­чи­ти кри­ти­чну ма­су бо­лю, яка зму­сить Кремль по­сту­пи­ти­ся або пі­дір­ве су­спіль­но-по­лі­ти­чну ста­біль­ність Ро­сії, до­ки вла­да не змі­ни­ться.

Окрім фі­нан­со­во­го, за­ли­ша­є­ться фа­кти­чно не­ви­ко­ри­ста­ним по­тен­ці­ал ти­ску на клю­чо­ві се­кто­ри ро­сій­ської економіки че­рез уве­де­н­ня обме­жень на окре­мі стат­ті ро­сій­сько­го екс­пор­ту. На­ра­зі до кра­їн ЄС, НАТО, G-7 та ін­ших, які за­про­ва­джу­ва­ли санкції про­ти РФ, усе ще спря­мо­ву­є­ться близь­ко 51% усьо­го ро­сій­сько­го екс­пор­ту то­ва­рів. До Укра­ї­ни ще 2,1%. Та­ким чи­ном, су­ку­пно йде­ться про біль­шу ча­сти­ну ро­сій­ської ва­лю­тної ви­ру­чки. Ді­є­вим ін­стру­мен­том ти­ску в цьо­му кон­текс­ті мо­гло б ста­ти за­про­ва­дже­н­ня 5–10% до­да­тко­во­го збо­ру з усіх ро­сій­ських то­ва­рів, які по­ста­ча­ю­ться до зга­да­них кра­їн. Отри­ма­ні ко­шти мо­гли б спря­мо­ву­ва­ти­ся на ком­пен­су­ва­н­ня втрат від агре­сії Мо­скви по­стра­жда­лим гро­ма­дя­нам та ком­па­ні­ям Укра­ї­ни, від­нов­ле­н­ня зруй­но­ва­ної в ре­зуль­та­ті бо­йо­вих дій ін­фра­стру­кту­ри то­що.

У 2017 ро­ці на екс­порт па­ли­ва ($211,4 млрд) та про­ду­кції чор­ної ме­та­лур­гії ($22,2 млрд) із РФ при­па­ло за­га­лом май­же 2/3 ро­сій­сько­го екс­пор­ту. Ем­бар­го на за­ку­пів­лю ро­сій­ської си­рої на­фти — най­біль­шої стат­ті екс­пор­ту РФ — у ко­ро­тко­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві зда­тне за­без­пе­чи­ти ду­же обме­же­ний ефект че­рез мо­жли­во­сті її пе­ре­спря­му­ва­н­ня на аль­тер­на­тив­ні рин­ки, на­фта з яких, сво­єю чер­гою, має ком­пен­су­ва­ти змен­ше­н­ня ро­сій­ських по­ста­вок до кра­їн За­хо­ду. Але вве­де­н­ня за­бо­рон на низ­ку ін­ших то­ва­рів, яким скла­дні­ше зна­йти аль­тер­на­тив­ні рин­ки, мо­же ма­ти да­ле­к­ося­жні важ­кі на­слід­ки для ро­сій­ської економіки, со­ці­аль­ної та су­спіль­но-по­лі­ти­чної си­ту­а­ції в РФ.

На­сам­пе­ред санкції За­хо­ду мо­гли б тор­кну­ти­ся екс­пор­ту ро­сій­ських про­ду­ктів із ви­щою до­да­ною вар­ті­стю. На­при­клад, збе­ріг­ши на по­ча­тко­во­му ета­пі основ­ну ча­сти­ну ім­пор­ту з РФ си­рої на­фти для сво­їх НПЗ, дер­жа­ви За­хо­ду мо­гли б уве­сти пов­не ем­бар­го на ім­порт звід­ти на­фто­про­ду­ктів. У 2017-му їх по­ста­ча­н­ня ли­ше до кра­їн ЄС, США, Ка­на­ди та Япо­нії ста­но­ви­ло $37,2 млрд на тлі $59 млрд екс­порт­ної ви­ру­чки в них від ро­сій­ської си­рої на­фти.

Ем­бар­го на го­то­ві на­фто­про­ду­кти за­вда­ло б уда­ру по до­хо­дах ро­сій­сько­го бю­дже­ту та на­фто­пе­ре­роб­ці кра­ї­ни (по­став­ки до ЄС, США, Ка­на­ди та Япо­нії у 2017 ро­ці ста­но­ви­ли май­же 64% усьо­го екс­пор­ту ці­єї про­ду­кції з РФ). Адже зна­йти аль­тер­на­тив­ні рин­ки для та­ко­го об­ся­гу на­фто­про­ду­ктів Ро­сії бу­ло б не­про­сто, осо­бли­во в сти­слі тер­мі­ни. Са­му ж ро­сій­ську на­фту на по­ча­тко­во­му ета­пі мо­жна бу­ло б об­кла­сти до­да­тко­вим ми­том, ска­жі­мо у 10–20%, яке зму­шу­ва­ло б по­ста­чаль­ни­ків про­да­ва­ти її з до­да­тко­вим дис- кон­том, щоб ма­ти мо­жли­вість кон­ку­ру­ва­ти з по­ста­чаль­ни­ка­ми з ін­ших кра­їн чи мі­сце­ви­ми на­фто­ви­до­бу­ва­ча­ми.

Та­кож під до­да­тко­ві санкції мо­гло б по­тра­пи­ти ро­сій­ське ву­гі­л­ля, су­ку­пні по­став­ки яко­го до ЄС та Япо­нії у 2017-му да­ли по­над $5,8 млрд ви­ру­чки ро­сій­ським екс­пор­те­рам. Обме­же­н­ня на по­ста­ча­н­ня де­ся­тків міль­йо­нів йо­го тонн бо­лі­сно вда­ри­ло б по ву­гле­ви­до­був­ній га­лу­зі кра­ї­ни та зайня­тих у ній пра­ців­ни­ках. Адже за умо­ви син­хро­ні­зо­ва­но­го ем­бар­го на ім­порт ро­сій­сько­го ву­гі­л­ля та­кож і Укра­ї­ною, йшло­ся б про втра­ту Ро­сі­єю мо­жли­во­сті для екс­пор­ту май­же по­ло­ви­ни всьо­го ви­ве­зе­но­го у 2017 ро­ці об­ся­гу та­ко­го па­ли­ва ($13,5 млрд). Це з ви­со­кою ймо­вір­ні­стю мо­гло б спро­во­ку­ва­ти со­ці­аль­ну, а мо­жли­во, і су­спіль­но-по­лі­ти­чну де­ста­бі­лі­за­цію у ву­гле­ви­до­був­них ра­йо­нах кра­ї­ни (Ро­стов­ська область та Ку­збас) і ще біль­ше пі­дір­ва­ло б міф про успі­шне прав­лі­н­ня Пу­ті­на.

Ще менш від­чу­тним для кра­їн За­хо­ду й до­шкуль­ні­шим для Ро­сії бу­ло б за­про­ва­дже­н­ня ем­бар­го на ім­порт із РФ ме­та­лур­гій­ної про­ду­кції. На­сам­пе­ред йде­ться про га­лузь чор­ної ме­та­лур­гії, у якій по­став­ки до ЄС, США, Япо­нії та Ка­на­ди ста­но­ви­ли у 2017-му $6,4 млрд із $18,8 млрд усьо­го її ро­сій­сько­го екс­пор­ту. А осо­бли­во про го­то­ві ви­ро­би з чор­них ме­та­лів як про­ду­кції з біль­шою до­да­ною вар­ті­стю, про­су­ва­н­ня якої на сві­то­ві рин­ки для ро­сій­ських ви­ро­бни­ків є скла­дні­шим. У 2017 ро­ці весь їх екс­порт із РФ ста­но­вив $3,4 млрд, із яких до ЄС, США, Ка­на­ди та Япо­нії — $1,3 млрд.

Ро­сій­ську про­ду­кцію з ра­ді­стю за­мі­сти­ли б кон­ку­рен­ти як із кра­їн За­хо­ду, так і ре­шта ме­та­лур­гій­них екс­пор­те­рів вклю­чно з Укра­ї­ною. На­то­мість Ро­сії бу­ло б важ­ко зна­йти аль­тер­на­тив­ні рин­ки збу­ту, осо­бли­во без ве­ли­ких втрат рен­та­бель­но­сті. Від­по­від­но по­гір­ши­ла­ся б со­ці­аль­на, а мо­жли­во, і су­спіль­но-по­лі­ти­чна си­ту­а­ція ще й у її клю­чо­вих ме­та­лур­гій­них ра­йо­нах, осо­бли­во на Ура­лі.

На­ре­шті, по­ту­жним уда­ром по по­зи­ці­ях Ро­сії мо­гло б ста­ти під­ри­ва­н­ня за­ле­жно­сті від неї Бі­ло­ру­сі. Як ві­до­мо, зна­чну ча­сти­ну сво­їх при­бу­тків оста­н­ня отри­мує зав­дя­ки ре­екс­пор­ту ро­сій­ської на­фти або пе­ре­роб­ці її на сво­їх НПЗ із на­сту­пним екс­пор­том до ЄС та ін­ших за­хі­дних держав. Та­ка мо­жли­вість під­три­мує ви­щий курс бі­ло­ру­сько­го ру­бля, ніж він мав би бу­ти, а от­же, і рі­вень жи­т­тя в Бі­ло­ру­сі. Во­дно­час за­без­пе­чує прив’яз­ку кра­ї­ни до Ро­сії. У 2017-му до Бі­ло­ру­сі бу­ло екс­пор­то­ва­но на $5,7 млрд ро­сій­ської си­рої на­фти та май­же на $1 млрд на­фто­про­ду­ктів. На­то­мість во­на, сво­єю чер­гою, екс­пор­ту­ва­ла на $5,3 млрд на­фто­про­ду­ктів, май­же ви­клю­чно до ЄС (на $3,2 млрд) та Укра­ї­ни ($1,8 млрд).

Як­би За­хід увів ем­бар­го на ім­порт не ли­ше ро­сій­ських на­фто­про­ду­ктів, а й ви­ро­бле­них із ро­сій­ської си­ро­ви­ни на бі­ло­ру­ських НПЗ, то це за­вда­ло б не­по­прав­но­го уда­ру по на­фто­пе­ре­ро­бній га­лу­зі Бі­ло­ру­сі, зруй­ну­ва­ло б на­яв­ну схе­му до­ту­ва­н­ня кра­ї­ни Ро­сі­єю, а от­же, за­го­стри­ло б кон­флікт між ни­ми та зни­зи­ло мо­ти­ва­цію Мін­ська да­лі за­ли­ша­ти­ся на ро­сій­ській ор­бі­ті. У ра­зі за­кри­т­тя до­сту­пу бі­ло­ру­ським на­фто­про­ду­ктам на ри­нок ЄС і Укра­ї­ни їх в умо­вах Ми­тно­го со­ю­зу з РФ бу­ло б або пе­ре­спря­мо­ва­но на ри­нок са­мої Ро­сії, або їх про­сто при­пи­ни­ли б ви­ро­бля­ти. Це спро­во­ку­ва­ло б на­пру­же­ність у від­но­си­нах двох кра­їн і, мо­жли­во, на­віть зро­би­ло б Мінськ по­сту­пли­ві­шим до ви­мог За­хо­ду.

ЕФЕ­КТИВ­НИ­МИ МО­ЖУТЬ СТА­ТИ ЛИ­ШЕ ТА­КІ САНКЦІЇ, ЯКІ БУ­ДУТЬ НЕ ДОВ­ГО­ТРИ­ВА­ЛОЮ НЕ­ЗРУ­ЧНІ­СТЮ, ЩО ЗА­ГАР­ТО­ВУЄ, А НЕ­СТЕР­ПНИМ ГО­СТРИМ БО­ЛЕМ, ЯКИЙ ЗМУ­ШУЄ ЗДА­ТИ­СЯ

Санкції не за­вда­ли істо­тної шко­ди го­лов­но­му дже­ре­лу над­хо­джень ва­лю­ти до РФ – на­фто­га­зо­во­му се­кто­ру Го­лов­на ста­т­тя екс­пор­ту.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.