Фран­су­а­за Том: «Про­бле­ма за­хі­дної ди­пло­ма­тії по­ля­гає в то­му, що во­на не знає тя­гло­сті»

«Про­бле­ма за­хі­дної ди­пло­ма­тії по­ля­гає в то­му, що во­на не знає тя­гло­сті»

Ukrainskiy Tyzhden - - Змiст Має Значення - Спіл­ку­ва­ла­ся Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

Фран­цузь­кий со­вє­то­лог про те, як ка­ра­ли СРСР за вій­ну в Аф­га­ні­ста­ні

Ти­ждень обго­во­рив із фа­хів­цем з істо­рії ко­му­ні­зму та СРСР, про­фе­со­ром Сор­бон­ни Фран­су­а­зою Том си­ту­а­цію із сан­кці­я­ми про­ти Ра­дян­сько­го Со­ю­зу ча­сів вій­ни в Аф­га­ні­ста­ні, ефе­ктив­ність ни­ні­шніх ан­ти­ро­сій­ських обме­жень та при­чи­ни не­згур­то­ва­но­сті за­хі­дно­го по­лі­ти­ку­му.

На­скіль­ки, на ва­шу дум­ку, санкції про­ти СРСР, які бу­ло за­про­ва­дже­но вна­слі­док во­єн­ної ін­тер­вен­ції в Аф­га­ні­ста­ні, бу­ли ефе­ктив­ни­ми? Яким є, якщо оці­ню­ва­ти з від­ста­ні ро­ків, їхній най­ва­жли­ві­ший ре­зуль­тат? — Санкції, які бу­ло за­про­ва­дже­но пі­сля вве­де­н­ня ра­дян­сько­го вій­сько­во­го кон­тин­ген­ту до Аф­га­ні­ста­ну, бу­ли ефе­ктив­ни­ми. Мо­жли­во, не так для са­мо­го Аф­га­ні­ста­ну, як для ін­ших держав. Як свід­чать ар­хі­ви, під час поль­ської кризи 1981 ро­ку, ко­ли ра­дян­ське ке­рів­ни­цтво ви­зна­ча­ло­ся з лі­ні­єю по­ве­дін­ки сто­сов­но Вар­ша­ви, — це був апо­гей по­пу­ляр­но­сті ру­ху «Со­лі­дар­ність», а Ко­му­ні­сти­чна пар­тія Поль­щі бу­ла на ме­жі роз­па­ду, — по­літ­бю­ро ви­рі­ши­ло не вво­ди­ти вій­ська. КПРС за­ли­ши­ла по­ля­кам мо­жли­вість са­мим роз­би­ра­ти­ся зі сво­ї­ми про­ти­сто­я­н­ня­ми, ри­зи­ку­ю­чи втра­ти­ти будь-який вплив на Поль­щу. При­чи­ною та­ко­го рі­ше­н­ня бу­ли санкції, які вже ді­я­ли. На від­по­від­них збо­рах по­літ­бю­ро бу­ло чі­тко ска­за­но, що ра­дян­ська еко­но­мі­ка мо­же не ви­три­ма­ти но­вих обме­жень. Це і є до­ка­зом ефе­ктив­но­сті, на­віть якщо санкції не ви­рі­ши­ли аф­ган­ських про­блем.

Як ви оці­ню­є­те ни­ні­шні санкції про­ти Ро­сії? Чо­му, на ва­шу дум­ку, у 2014 ро­ці За­хід не про­де­мон­стру­вав та­кої ви­мо­гли­во­сті, як у 1979-му, а у 2008-му, пі­сля втор­гне­н­ня ро­сі­ян до Гру­зії та фа­кти­чної ане­ксії ча­сти­ни її те­ри­то­рій, про будь- які обме­же­н­ня та по­ка­ра­н­ня вза­га­лі не йшло­ся? — Про­бле­ма за­хі­дної ди­пло­ма­тії по­ля­гає в то­му, що во­на не знає тя­гло­сті. На­при­клад, у Шта­тах адмі­ні­стра­ції змі­ню­ють при вла­ді одна одну й ко­жна но­ва ко­ман­да не вва­жає за по­трі­бне під­хо­пи­ти на­пра­цю­ва­н­ня сво­їх по­пе­ре­дни­ків у ро­сій­сько­му пи­тан­ні. При­хо­дять но­ві лю­ди й усе по­чи­на­ють з ну­ля, як зро­бив, ска­жі­мо, Оба­ма. Увесь до­свід, який так важ­ко здо­бу­ва­ла по­пе­ре­дня вла­да, від­ки­да­є­ться. Бра­кує ко­ор­ди­но­ва­ної по­ве­дін­ки, і то вже ду­же дав­но. Та­ка си­ту­а­ція ха­ра­ктер­на й для ін­ших кра­їн. Ко­жна но­ва ко­ман­да ду­має, що в ро­сій­сько­му пи­тан­ні змо­же ді­я­ти кра­ще за по­пе­ре­дни­ків. Але, якщо по­вер­ну­ти­ся до аме­ри­кан­сько­го до­сві­ду, ко­жна на­сту­пна адмі­ні­стра­ція в ре­зуль­та­ті до­ся­гає зов­сім скром­них ре­зуль­та­тів. І все по­чи­на­є­ться зно­ву. Де­мо­кра­ті­ям ду­же бра­кує істо­ри­чної пам’яті.

Чи мо­жна вва­жа­ти ни­ні­шні ан­ти­ро­сій­ські санкції ді­є­ви­ми? — Як на ме­не, так! Але тре­ба вмі­ти че­ка­ти на оста­то­чний ре­зуль­тат. Ро­сій­ська еко­но­мі­ка одно­зна­чно по­тер­пає від них. На­фта зно­ву під­ня­ла­ся в ці­ні, але, по­при це, ро­сій­ська ін­ду­стрія не зда­тна по­до­ла­ти ста­гна­цію. Зви­чай­но, одна з її при­чин — вну­трі­шня по­лі­ти­ка РФ, але дру­гим ва­жли­вим фа­кто­ром впли­ву є санкції. І цей фа­ктор із ча­сом впли­ва­ти­ме де­да­лі біль­ше. Ро­сі­я­ни вже не ма­ють до­сту­пу до ча­сти­ни ви­со­ких те­хно­ло­гій, по­ча­сти по­збав­ле­ні ін­ве­сти­цій... Усе це, без­пе­ре­чно, ефе­кти спо­віль­не­ної дії. Про­те во­ни ре­аль­ні. Тре­ба ли­ше на­вчи­ти­ся че­ка­ти.

Ко­ли бу­ло за­про­ва­дже­но санкції про­ти Аф­га­ні­ста­ну, з пів­со­тні за­хі­дних держав від­мо­ви­ло­ся бра­ти участь в Олім­пій­ських іграх у Мо­скві 1980 ро­ку. Чо­му, на ва­шу дум­ку, ми не по­ба­чи­ли ана­ло­гі­чної мо­бі­лі­за­ції цьо­го лі­та, під час чем­піо­на­ту сві­ту з фут­бо­лу, що від­був­ся в Ро­сії? — Я за­ми­слю­ва­ла­ся над цим, від­сте­жу­ю­чи ево­лю­цію ме­діа та за­хі­дно­го по­лі­ти­чно­го кла­су. Вре­шті ді­йшла ви­снов­ку, що ни­ні­шній по­лі­ти­чний клас стає де­да­лі біль­ше фри­воль­ним, не­гли­бо­ким, не­зда­тним усві­до­ми­ти, які не­без­пе­ки на нас че­ка­ють. Зга­дай­мо кон­флікт дов­ко­ла еска­ла­ції гон­ки озбро­єнь у 70-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. Йшло­ся про ядер­ні ра­ке­ти, на­ці­ле­ні на За­хі­дну Єв­ро­пу, які СРСР по­чав роз­мі­щу­ва­ти з 1975-го. То­ді єв­ро­пей­ський по­лі­ти­чний клас за­не­по­ко­їв­ся, змо­бі­лі­зу­вав­ся та звер­нув­ся по під­трим­ку до Спо­лу­че­них Шта­тів. За­хі­дний та­бір у ті ча­си спро­міг­ся на ко­ле­ктив­ну ре­а­кцію. А ни­ні ро­сі­я­ни роз­мі­щу­ють мо­дер­ну зброю в Ка­лі­нін­гра­ді та ін­ших мі­сцях, що ство­рює без­по­се­ре­дню не­без­пе­ку для За­хі­дної Єв­ро­пи, але жо­дної ре­а­кції ми не чу­є­мо. Жо­дної! От­же, ма­є­мо геть не­спро­мо­жний по­лі­ти­чний клас і та­кі са­мі без­ді­яль­ні ме­діа, що зо­се­ре­джу­ю­ться на псев­до­про­бле­мах. Як на­слі­док — су­спіль­ство не ба­чить ре­аль­них не­без­пек.

Як бо­ро­ни­ти­ся су­спіль­ству від по­лі­ти­чно­го ін­фан­ти­лі­зму еліт? Що мо­жуть зро­би­ти ін­те­ле­кту­а­ли, щоб за­ра­ди­ти цьо­му? — Гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, ін­те­ле­кту­аль­ні ко­ла ма­ють ін­фор­му­ва­ти лю­дей про ре­аль­ний стан справ. По­трі­бно та­кож на­вча­ти по­лі­ти­ків, спри­я­ти їхньо­му вдо­ско­на­лен­ню. Я не є опти­мі­стом що­до мо­жли­вих ре­зуль­та­тів, але вва­жаю, що тре­ба ді­я­ти.

Фран­су­а­за Том — фран­цузь­кий істо­рик і со­вє­то­лог, про­фе­сор Сор­бон­ни й ав­тор чи­слен­них кни­жок, се­ред яких «На­стає ра­нок: то­та­лі­тар­ний спадок Єв­ро­пи», «Де­мо­кра­тія чи то­та­лі­та­ризм» і «Зро­зу­мі­ти пу­ті­нізм».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.