Пе­ре­гру­пу­ва­н­ня на флан­гах

Як го­ту­ю­ться до ви­бо­рів пред­став­ни­ки основ­них по­лі­ти­чних сил

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Лесь Ру­тчен­ко

Про що свід­чать не­що­дав­ні кро­ки по­літ­те­хно­ло­гів

З на­бли­же­н­ням ви­бо­рів по­жва­ви­ли­ся ру­хи в пе­ред­ви­бор­чих шта­бах. Нав­ко­ло основ­них кан­ди­да­тів у пре­зи­ден­ти і да­лі гру­пу­ю­ться си­ли. Ча­су до го­ло­су­ва­н­ня за­ли­ша­є­ться все мен­ше, то­му на­віть ті, хто до остан­ньо­го не міг ви­рі­ши­ти, до яко­го ж та­бо­ру при­єд­на­ти­ся, те­пер зму­ше­ні ро­би­ти ви­бір.

Ви­бір цей, як зав­жди, не­лег­кий. Адже ми вже дав­но зви­кли до то­го, що іде­аль­но­го ва­рі­ан­та в укра­їн­сько­му по­лі­ти­ку­мі не­має. За тра­ди­ці­єю ви­би­ра­ти до­во­ди­ться най­мен­ше зло. А для по­лі­ти­ків та­кий ви­бір ускла­дню­є­ться ще й тим, що це «най­мен­ше зло» має ще й ви­гра­ти ви­бор­чі пе­ре­го­ни. Як ві­до­мо, кан­ди­да­ти з хо­ро­шою ре­пу­та­ці­єю не зав­жди мо­жуть пре­тен­ду­ва­ти на пе­ре­мо­гу. Най­ча­сті­ше рей­тинг усі­ля­ких «но­вих облич» не пе­ре­ви­щує і 1%.

З огля­ду на ре­кор­дно низь­кі рей­тин­ги го­лов­них пре­тен­ден­тів на пре­зи­дент­ську по­са­ду, серед яких по­ки що ли­ше Юлія Ти­мо­шен­ко до­лає план­ку 10%, уже зро­зумі­ло, що ба­га­то за­ле­жа­ти­ме від зда­тно­сті кан­ди­да­тів об’єд­ну­ва­ти­ся та йти на ком­про­мі­си. Адже сьо­го­дні еле­кто­рат ду­же роз­дро­бле­ний між чи­слен­ни­ми пре­тен­ден­та­ми та їхні­ми пар­ті­я­ми, а роз­рив між пер­ши­ми п’ятьма кан­ди­да­та­ми в пре­зи­ден­ти не пе­ре­ви­щує 1–2%. Тож будь-який альянс мо­же сут­тє­во змі­ни­ти роз­ста­нов­ку сил і по­да­ру­ва­ти пе­ре­го­нам но­во­го фа­во­ри­та.

Та по­ки що спра­ви з об’єд­на­н­ням не ду­же рай­ду­жні. Нав­па­ки, від­бу­ва­є­ться рад­ше зво­ро­тний про­цес. У про­ро­сій­сько­му та­бо­рі, де тіль­ки не­що­дав­но за­яви­ли про свою го­тов­ність гур­ту­ва­ти­ся пред­став­ни­ки Опо­зи­цій­но­го бло­ку та пар­тії «За жи­т­тя», роз­кол ра­птом тра­пив­ся там, де цього най­мен­ше очі­ку­ва­ли. Один із лі­де­рів «За жи­т­тя» Єв­ген Му­ра­єв за­явив про ви­хід із про­е­кту і за­сну­вав вла­сну по­лі­тси­лу — пар­тію «На­ші».

«Ми ви­рі­ши­ли за­ли­ши­ти по­лі­т­про­ект «За жи­т­тя» Ва­ди­ма Ра­бі­но­ви­ча. За­бе­ре­мо лю­дей, ідеї, ва­шу до­ві­ру та під­трим­ку. Для нас по­лі­ти­ка — це не бі­знес-про­ект, зда­тний за­без­пе­чи­ти си­ту ста­рість, і не під­го­тов­ле­не на­швид­ку­руч ток-шоу», — про­ко­мен­ту­вав Му­ра­єв своє рі­ше­н­ня.

Чутки про те, що між Му­ра­є­вим і Ра­бі­но­ви­чем три­ває кон­флікт, хо­ди­ли в ку­лу­а­рах уже до­сить дов­го. Однак ма­ло хто ду­мав, що все за­кін­чи­ться роз­лу­че­н­ням на­пе­ре­до­дні ви­бо­рів. Як роз­по­ві­ли лю­ди, близь­кі до про­е­кту «За жи­т­тя», тер­пець Му­ра­є­ва урвав­ся пі­сля то­го, як до про­е­кту при­єд­нав­ся Ві­ктор Ме­двед­чук, у ре­зуль­та­ті чо­го сам Му­ра­єв був від­су­ну­тий на дру­гий план. Та­ке

ста­но­ви­ще не вла­шту­ва­ло ам­бі­тно­го по­лі­ти­ка, і він пі­шов у віль­не пла­ва­н­ня. Утім, це зов­сім не озна­чає, що рі­ше­н­ня не ма­ти справ із Ра­бі­но­ви­чем і Ме­двед­чу­ком оста­то­чне. Як це часто бу­ває в укра­їн­ській по­лі­ти­ці, та­кий крок міг бу­ти зу­мов­ле­ний ба­жа­н­ням під­ви­щи­ти вар­тість сво­їх акцій. Не ви­клю­че­но, що з ча­сом Му­ра­єв зно­ву об’єд­ну­ва­ти­ме­ться з ін­ши­ми пред­став­ни­ка­ми про­ро­сій­сько­го та­бо­ру. Тіль­ки вже на но­вих, ви­гі­дні­ших для се­бе умо­вах.

Що ж сто­су­є­ться альян­су Опо­зи­цій­но­го бло­ку та пар­тії Ме­двед­чу­ка — Ра­бі­но­ви­ча, то й тут по­ки що не­має ясно­сті. Якщо Льо­во­чкін і Бой­ко вже до­ся­гли прин­ци­по­вої зго­ди з Ме­двед­чу­ком, то пе­ре­го­во­ри з кри­лом Ахме­то­ва три­ва­ють. Льо­во­чкін і Ме­двед­чук украй за­ці­кав­ле­ні в то­му, щоб ви­ста­ви­ти на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах єди­но­го кан­ди­да­та від про­ро­сій­ських сил. Ка­жуть, за­ра­ди цього во­ни на­віть го­то­ві пі­ти на по­сту­пки й ви­су­ну­ти не Бой­ка, а лю­ди­ну Ахме­то­ва. Про­те зго­ди ще не до­ся­гну­то.

Тим ча­сом кри­ло Ахме­то­ва — Но­вин­сько­го роз­кру­чує вла­сний про­ект — Пар­тію ми­ру, ре­кла­ма якої сьо­го­дні з’яв­ля­є­ться по всій Укра­ї­ні. Та­ким чи­ном, на про­ро­сій­сько­му флан­зі за­мість двох пар­тій до ви­бо­рів ви­ма­льо­ву­ю­ться кон­ту­ри трьох: об’єд­на­н­ня ча­сти­ни Опо­бло­ку із «За жи­т­тя», Пар­тія ми­ру та «На­ші» Му­ра­є­ва. І це не бе­ру­чи до ува­ги та­ких менш по­пу­ляр­них про­е­ктів, як «Ві­дро­дже­н­ня» Ко­ло­мой­сько­го — Хо­му­тин­ни­ка, «Наш край», який ку­ри­рує Адмі­ні­стра­ція пре­зи­ден­та, та «Осно­ва» Сер­гія Та­ру­ти.

Ці­ка­во, що оста­н­ня всі­ля­ко від­хре­щу­є­ться від зва­н­ня про­ро­сій­ської, однак ви­ко­ри­сто­вує всі ме­се­джі, спря­мо­ва­ні на за­лу­че­н­ня са­ме про­ро­сій­ськи на­ла­што­ва­но­го еле­кто­ра­ту. Крім то­го, «Осно­ва» ста­ла при­тул­ком для ко­ли­шніх ре­гіо­на­лів. Утім, об’єд­ну­ва­ти­ся з Опо­бло­ком і «За жи­т­тя» Та­ру­та не зби­ра­є­ться. Лю­ди, близь­кі до ці­єї пар­тії, ка­жуть, що її лі­де­ро­ві вже вда­ло­ся до­сяг­ти до­мов­ле­но­сті з Юлі­єю Ти­мо­шен­ко про під­трим­ку її кан­ди­да­ту­ри в дру­го­му ту­рі. Та­ке рі­ше­н­ня Та­ру­та ні­би­то прийняв пі­сля то­го, як ста­ло зро­зумі­ло, що агре­сив­на ре­клам­на кам­па­нія не дає пло­дів і рей­тин­ги «Осно­ви» не зро­ста­ють.

Не­має по­ки що зго­ди й на про­ти­ле­жно­му флан­зі, у ста­ні опо­зи­цій­них на­ціо­нал-де­мо­кра­ти­чних сил, які за­га­лом об­сто­ю­ють ті са­мі цін­но­сті, що й ни­ні­шній пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко, але кри­ти­ку­ють остан­ньо­го за не­ви­ко­на­ні обі­цян­ки, про­ва­ле­ні ре­фор­ми та ко­ру­пцію.

На сьо­го­дні не­по­га­ні по­зи­ції в цій ні­ші має Ана­то­лій Гри­цен­ко. У ра­зі об’єд­на­н­ня з ін­ши­ми по­лі­ти­ка­ми, які пра­цю­ють на той са­мий еле­кто­рат: Ан­дрі­єм Са­до­вим, Ві­кто­ром Чу­ма­ком, а та­кож лі­де­ром гур­ту «Оке­ан Ель­зи» Свя­то­сла­вом Ва­кар­чу­ком, у Гри­цен­ка є пев­ні шан­си ви­йти в дру­гий тур. Однак у ста­ні де­мо­кра­тів за тра­ди­ці­єю не­має єд­но­сті. Мер Льво­ва Ан­дрій Са­до­вий дня­ми ого­ло­сив, що має на­мір узя­ти участь у пре­зи­дент­ських ви­бо­рах, і дав зро­зу­мі­ти, що не зби­ра­є­ться під­три­му­ва­ти Гри­цен­ка. На­ла­што­ва­ний лі­дер «Са­мо­по­мо­чі» вель­ми рі­шу­че. Він уже по­обі­цяв, що не ба­ло­ту­ва­ти­ме­ться в ме­ри Льво­ва, і за­явив, що пе­ре­їжджає жи­ти до сто­ли­ці. По­ки що рей­тин­ги Са­до­во­го не ли­ша­ють йо­му шан­сів на­віть на ви­хід у дру­гий тур, а рі­вень під­трим­ки «Са­мо­по­мо­чі» не дає їй по­до­ла­ти про­хі­дний бар’єр у пар­ла­мент, але ко­ман­ду Ан­дрія Іва­но­ви­ча це не ля­кає. Са­до­вий упев­не­ний, що змо­же по­вто­ри­ти успіх 2014 ро­ку, ко­ли йо­го пар­тія та­кож по­ка­за­ла на ви­бо­рах не­спо­ді­ва­но ви­со­кий ре­зуль­тат, яко­го від неї ні­хто не очі­ку­вав.

Ло­гі­ка в та­ких мір­ку­ва­н­нях є. Але ни­ні­шня си­ту­а­ція все ж та­ки від­рі­зня­є­ться від си­ту­а­ції 2014-го. То­ді «Са­мо­по­міч» бу­ла но­вою по­лі­ти­чною си­лою, а те­пер за пле­чи­ма в неї чо­ти­ри ро­ки не над­то вда­лої ро­бо­ти в пар­ла­мен­ті, епо­пея зі львів­ським смі­т­тям, а та­кож низ­ка ве­ли­ких скан­да­лів. Остан­ній — ви­гна­н­ня з пар­тії всі­єї фра­кції «Са­мо­по­мо­чі» в Ки­їв­ра­ді на чо­лі з ві­до­мим ре­сто­ра­то­ром Сер­гі­єм Гу­сов­ським. Та­кі істо­рії не до­да­ють по­пу­ляр­но­сті ні­ко­му. Втім, на тлі то­го бру­ду, який тра­ди­цій­но су­про­во­джує по­лі­ти­чні про­це­си в Укра­ї­ні, ці скан­да­ли зда­ю­ться не та­ки­ми стра­шни­ми та на­віть бу­ден­ни­ми. З огля­ду на низь­кі рей­тин­ги ін­ших кан­ди­да­тів у пре­зи­ден­ти ста­но­ви­ще Са­до­во­го не без­на­дій­не.

Сьо­го­дні лі­дер «Са­мо­по­мо­чі» на­ма­га­є­ться по­си­ли­ти свої по­зи­ції й за­ру­чи­ти­ся під­трим­кою по­лі­ти­чних сил дру­го­го еше­ло­ну, як це ра­ні­ше вже ро­бив Ана­то­лій Гри­цен­ко. Про під­трим­ку Са­до­во­го на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах уже за­явив лі­дер Де­ма­льян­су Ва­силь Га­цько. В еле­кто­раль­но­му сен­сі по­си­ле­н­ня слаб­ке, вра­хо­ву­ю­чи ну­льо­вий рей­тинг ці­єї пар­тії, але в ме­дій­но­му це по­мі­тний плюс. Са­до­вий, як і Гри­цен­ко та, зре­штою, ба­га­то ін­ших по­лі­ти­ків, де­мон­струє ба­жа­н­ня об’єд­ну­ва­ти мо­ло­дих по­лі­ти­ків та на­би­ра­ти у свою ко­ман­ду пред­став­ни­ків но­во­го по­ко­лі­н­ня.

Що­прав­да, і тут не обі­йшло­ся без про­блем. У са­мо­му Де­ма­льян­сі рі­ше­н­ня про при­єд­на­н­ня до пар­тії Са­до­во­го де­хто вва­жає во­люн­та­ри­змом Га­цька. На­ро­дні де­пу­та­ти Му­ста­фа Найєм і Сві­тла­на За­лі­щук, які не так дав­но при­єд­на­ли­ся до по­лі­тси­ли, бу­ли про­ти та­ко­го кро­ку, однак Га­цько фа­кти­чно про­і­гно­ру­вав їхню по­зи­цію й ого­ло­сив про со­юз із «Са­мо­по­міч­чю». Ко­ли йо­го за­ява з’яви­ла­ся в ме­діа, Найєм і За­лі­щук аку­ра­тно від­ме­жу­ва­ли­ся від неї й ска­за­ли, що про під­трим­ку Са­до­во­го го­во­ри­ти по­ки що ра­но.

«Об’єд­нав­чі про­це­си ду­же ва­жли­ві. І в ме­не є спо­ді­ва­н­ня, що всі про­єв­ро­пей­ськи на­ла­што­ва­ні гі­дні лю­ди змо­жуть ста­ти по один бік ба­ри­кад. Іна­кше бу­де ре­ванш про­ро­сій­ських і ко­ру­пцій­них сил. Во­дно­час вва­жаю, що сьо­го­дні в но­во­го по­ко­лі­н­ня свій ви­клик: мо­бі­лі­зу­ва­ти­ся, стру­кту­ру­ва­ти­ся й за­пу­сти­ти гро­мад­сько-по­лі­ти­чний рух, щоб вла­сною пла­тфор­мою ру­ха­ти­ся на пе­ре­го­ни. Ця пла­тфор­ма зре­штою ма­ла б ста­ти, зокре­ма, фа­кто­ром ти­ску та/або під­трим­ки єди­но­го кан­ди­да­та серед усіх де­мо­кра­ти­чних. Чи бу­де це Са­до­вий? Чи бу­де це Гри­цен­ко? Чи бу­де це Ва­кар­чук? Най­ближ­чий час по­ка­же. По­ки що ка­за­ти за­ра­но», — про­ко­мен­ту­ва­ла За­лі­щук но­ви­ну про об’єд­на­н­ня двох пар­тій.

Та­ким чи­ном, не­зва­жа­ю­чи на гу­чні за­кли­ки до об’єд­на­н­ня, насправді по­лі­ти­ки по­ки що да­ле­кі від кон­сен­су­су як на про­єв­ро­пей­сько­му, так і на про­ро­сій­сько­му флан­гах. І це хо­ро­ші но­ви­ни для пре­зи­ден­та, який че­рез свій низь­кий рей­тинг за­ці­кав­ле­ний у то­му, щоб йо­го кон­ку­рен­ти бу­ли ма­кси­маль­но роз­дро­бле­ні. У ни­ні­шній си­ту­а­ції го­лов­ною про­бле­мою По­ро­шен­ка, як і ра­ні­ше, є Юлія Ти­мо­шен­ко, яка ли­ша­є­ться лі­де­ром еле­кто­раль­них сим­па­тій і не пла­нує ні з ким об’єд­ну­ва­ти­ся. У неї в шта­бі все ста­біль­но, і на сьо­го­дні ще не зро­зумі­ло, як ко­ман­да пре­зи­ден­та зби­ра­є­ться її зу­пи­ня­ти.

СЬО­ГО­ДНІ ЕЛЕ­КТО­РАТ ДУ­ЖЕ РОЗ­ДРО­БЛЕ­НИЙ МІЖ ЧИ­СЛЕН­НИ­МИ ПРЕ­ТЕН­ДЕН­ТА­МИ ТА ЇХНІ­МИ ПАР­ТІ­Я­МИ, А РОЗ­РИВ МІЖ ПЕР­ШИ­МИ П’ЯТЬМА КАН­ДИ­ДА­ТА­МИ В ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТИ НЕ ПЕ­РЕ­ВИ­ЩУЄ 1–2%. ТОЖ БУДЬ-ЯКИЙ АЛЬЯНС МО­ЖЕ СУТ­ТЄ­ВО ЗМІ­НИ­ТИ РОЗ­СТА­НОВ­КУ СИЛ І ПО­ДА­РУ­ВА­ТИ ПЕ­РЕ­ГО­НАМ НО­ВО­ГО ФА­ВО­РИ­ТА

Не на­ші. Ло­го­тип пар­тії Єв­ге­на Му­ра­є­ва, що є пев­ною ко­пі­єю сим­во­лу Зброй­них сил РФ, і на­зва, спів­зву­чна з пу­тін­ським мо­ло­ді­жним ру­хом, на­тя­ка­ють на йо­го по­лі­ти­чну орі­єн­та­цію

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.