Під егі­дою до­бра

Які про­бле­ми ото­чу­ють ООН

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Юрій Ла­па­єв

Чи вда­сться ви­рі­ши­ти си­стем­ну кри­зу в ООН

Пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни на за­мі­ну не­ефе­ктив­ній Лі­зі На­цій по­ста­ла Організація Об’єд­на­них На­цій, а з нею й но­ві на­дії на мир­не існування та роз­ви­ток. За більш ніж 70-рі­чну істо­рію ді­яль­но­сті ООН, на жаль, всти­гла втра­ти­ти свій ми­ро­твор­чий по­тен­ці­ал. Можливо, у кон­флі­ктах в Афри­ці чи Азії Організація ще здатна ви­ко­ну­ва­ти свою фун­кцію, але у ви­пад­ку бойових дій на Дон­ба­сі зіткнулася із системною кри­зою та потребує пе­ре­гля­ду прин­ци­пів ро­бо­ти. Це до­бре відчула на со­бі Укра­ї­на, адже на­ра­зі дер­жа­ва­агре­сор РФ є по­стій­ним чле­ном Ра­ди Без­пе­ки (РБ) ООН, що дає пра­во ве­то, яким із за­до­во­ле­н­ням ко­ри­сту­є­ться ро­сій­ська сто­ро­на. Во­на не ли­ше від­хи­ляє чи бло­кує ре­зо­лю­ції Ор­га­ні­за­ції що­до Укра­ї­ни або Си­рії, а ще й сто­їть на за­ва­ді ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня вве­де­н­ня ми­ро­твор­ців на Дон­бас. Про ре­фор­му­ва­н­ня РБ та всі­єї ООН уже не раз ви­слов­лю­ва­ло­ся ба­га­то по­лі­ти­ків, але знов-та­ки це пи­та­н­ня бло­ку­є­ться Крем­лем і че­ка­ти на змі­ну по­зи­ції мар­но.

МОЖЛИВО, У КОН­ФЛІ­КТАХ В АФРИ­ЦІ ЧИ АЗІЇ ОРГАНІЗАЦІЯ ЩЕ ЗДАТНА ВИ­КО­НУ­ВА­ТИ СВОЮ ФУН­КЦІЮ, АЛЕ У ВИ­ПАД­КУ БОЙОВИХ ДІЙ НА ДОН­БА­СІ ЗІТКНУЛАСЯ ІЗ СИСТЕМНОЮ КРИ­ЗОЮ ТА ПОТРЕБУЄ ПЕ­РЕ­ГЛЯ­ДУ ПРИН­ЦИ­ПІВ РО­БО­ТИ. ЦЕ ДО­БРЕ ВІДЧУЛА НА СО­БІ УКРА­Ї­НА

Утім, Організація Об’єд­на­них На­цій зіткнулася не ли­ше з ці­єю про­бле­мою. Одним із най­ві­до­мі­ших став скан­дал дов­ко­ла про­гра­ми «На­фта в обмін на про­ду­кти», яку ООН про­во­ди­ла що­до Іра­ку за часів Сад­да­ма Гу­сей­на. Її ідея по­ля­га­ла в на­кла­ден­ні сан­кцій на тор­гів­лю на­фто­про­ду­кта­ми за­для ти­ску на уряд Гу­сей­на та при­пи­не­н­ня роз­ви­тку йо­го вій­ська. Сан­кці­я­ми до­зво­ляв­ся про­даж обме­же­ної кіль­ко­сті на­фти тіль­ки для подаль­шої за­ку­пів­лі ви­зна­че­них то­ва­рів, пе­ре­д­усім йшло­ся про про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня та ме­ди­ка­мен­ти. Та в ре­аль­но­сті все ви­йшло не зов­сім глад­ко. По-пер­ше, не вда­ло­ся пов­ні­стю зу­пи­ни­ти вій­сько­ві пла­ни Сад­да­ма. Цим си­ту­а­ція пев­ним чи­ном ски­да­є­ться на сан­кції про­ти Іра­ну (див. «Еко­но­мі­ка опо­ру», Ти­ждень, № 40/2018). А по­дру­ге, про­даж на­фти став ла­сим шма­тком для чи­нов­ни­ків­ко­ру­пціо­не­рів. У 2004-му ірак­ська га­зе­та «Аль-ма­да» опри­лю­дни­ла спи­сок із 270 осіб, які до­по­ма­га­ли ре­жи­му Гу­сей­на в обмін на на­фто­ві ва­у­че­ри. Скан­дал дов­ко­ла ці­єї про­гра­ми по­ка­зав не­до­ско­на­лість си­сте­ми фі­нан­со­во­го на­гля­ду ООН. Че­рез хи­би в про­гра­мі ре­жим Сад­да­ма Гу­сей­на зміг заробити близь­ко $11 млрд, пе­ре­бу­ва­ю­чи під ді­єю сан­кцій.

За ре­зуль­та­та­ми не­за­ле­жно­го роз­слі­ду­ва­н­ня під ке­рів­ни­цтвом ко­ли­шньо­го го­ло­ви Фе­де­раль­но­го ре­зер­ву США По­ла Вол­ке­ра вста­нов­ле­но, що тисячі при­ва­тних ком­па­ній пла­ти­ли ха­ба­рі за­для то­го, щоб по­тра­пи­ти в спи­ски для уча­сті в про­гра­мі. Во­дно­час бу­ло по­мі­че­но не­ба­жа­н­ня то­ді­шньо­го ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря ООН Ко­фі Ан­на­на роз­слі­ду­ва­ти по­ру­ше­н­ня з бо­ку кор­по­ра­цій, зокре­ма й тих, які бу­ли пов’яза­ні з йо­го єди­ним си­ном Ко­джо Ан­на­ном, гро­ма­дя­ни­ном Швей­ца­рії. З 1995 по 1997 ро­ки Ко­джо пра­цю­вав кон­суль­тан­том у швей­цар­ській фір­мі Cotecna, яка пі­зні­ше, у 1998-му, отри­ма­ла кон­тракт на су­му $4,8 млн за про­гра­мою «На­фта в обмін на на­фто­про­ду­кти». Під час слу­хань Ко­фі Ан­нан зі­знав­ся, що мав зу­стрі­чі з пред­став­ни­ка­ми Cotecna, про­те за­пе­ре­чу- вав будь-які не­ле­галь­ні обо­руд­ки. Пі­зні­ше йо­го ви­пра­вда­ла спе­ці­аль­на ко­мі­сія, яка за­яви­ла, що не має до­ста­тньо до­ка­зів ко­ру­пцій­них ді­янь ген­се­ка. Однак не всім уда­ло­ся від­ми­ти­ся. США роз­по­ча­ли вла­сне роз­слі­ду­ва­н­ня, ре­зуль­та­том яко­го ста­ла низ­ка аре­штів. У 2005 ро­ці бу­ло за­три­ма­но Са­мі­ра Він­сен­та й за­су­дже­но за не­ле­галь­ний ло­бізм на ко­ристь Іра­ку. Двох ро­сі­ян, Вла­ді­мі­ра Ку­знє­цо­ва та Алє­ксан­дра Яков­лє­ва, які пра­цю­ва­ли на ООН у Нью-йор­ку, за­су­ди­ли за від­ми­ва­н­ня гро­шей і ха­бар­ни­цтво. Схо­жі вер­ди­кти ді­ста­ли й ін­ші чи­нов­ни­ки з Пів­ден­ної Ко­реї, Бол­га­рії та Спо­лу­че­них Шта­тів. Усі мі­сця, де ді­ють осо­бли­ві ре­жи­ми, — від кра­їн під ді­єю сан­кцій до ре­гіо­нів, у яких то­ча­ться кон­флі­кти, — так чи іна­кше вра­зли­ві до рі­зних ко­ру­пцій­них обо­ру­док. Як ка­жуть, вій­на в Аф­га­ні­ста­ні три­ва­ти­ме до­ти, до­ки іно­зем­ним ком­па­ні­ям бу­де ви­гі­дно йо­го від­бу­до­ву­ва­ти. Схо­же, що та­ка сама до­ля че­кає на Си­рію, хо­ча зда­є­ться, усі ро­лі що­до від­нов­ле­н­ня там уже роз­по­ді­ле­ні між РФ, Ту­реч­чи­ною та Іра­ном.

Утім, пра­ців­ни­ків ООН обви­ну­ва­чу­ють не ли­ше в ко­ру­пцій­них скан­да­лах. Одна з ком­па­ній, Oxfam, яка пра­цю­ва­ла під егі­дою Ор­га­ні­за­ції та до­по­ма­га­ла від­нов­лю­ва­ти Га­ї­ті пі­сля руй­нів­но­го зем­ле­тру­су 2010-го, вда­ла­ся до зло­чи­нів. Її пра­ців­ни­ків обви­ну­ва­ти­ли в се­ксу­аль­но­му на­силь­стві та ви­ма­ган­ні ін­тим­них по­слуг від по­стра­жда­лих. Схо­жі по­ві­дом­ле­н­ня що­до ці­єї са­мої ком­па­нії з’яви­ли­ся й із Пів­ден­но­го Су­да­ну. Крім пра­ців­ни­ків сто­рон­ніх під­ря­дни­ків, так са­мо по­во­ди­ли­ся й чле­ни офі­цій­них мі­сій ООН, хо­ча ці фа­кти пе­ре­ва­жно при­хо­ву­ю­ться. То­му справ­жні мас­шта­би зло­чи­нів оці­ни­ти не­мо­жли­во. Хо­ча вар­то за­зна­чи­ти, що в бо­роть­бі за рей­тин­ги низ­ка за­кор­дон­них мас-ме­діа за­пу­сти­ла фей­ко­ві но­ви­ни про те, що пред­став­ни­ки мі­сії ООН при­че­тні до 60 тис. ви­пад­ків се­ксу­аль­но­го на­силь­ства, а це бу­ло ли­ше ду­же гру­бим ма­те­ма­ти­чним при­пу­ще­н­ням ав­то­рів тих ма­те­рі­а­лів.

Однак на дум­ку ко­ли­шньо­го пра­ців­ни­ка ООН Ен­дрю Ма­кла­у­да, яко­го ци­тує BBC, це пи­та­н­ня не ли­ше Oxfam, а й усіх агентств між­на­ро­дної до­по­мо­ги в усьо­му сві­ті. Зі сво­го бо­ку, пред­став­ник Агент­ства ООН у спра­вах бі­жен­ців Ан­дрей Ма­ге­чіч за­явив, що ко­жна окре­ма до­по­відь чи на­віть пі­до­зра що­до се­ксу­аль­ної екс­плу­а­та­ції, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня чи жорс­тко­го по­во­дже­н­ня ре­тель­но роз­слі­ду­є­ться. І якщо по­ру­ше­н­ня бу­дуть до­ве­де­ні, пра­кти­ку­є­ться ну­льо­ва тер­пи­мість до осіб, вин­них у цих зло­чи­нах.

Ско­є­н­ня будь-яких не­за­кон­них дій по­лег­шує скла­дна та над­зви­чай­но роз­га­лу­же­на си­сте­ма Ор­га­ні­за­ції. ООН має під сво­їм кри­лом по­над 30 рі­зних про­грам, фон­дів і спе­ці­а­лі­зо­ва­них уста­нов. Біль­шість із них фі­нан­су­є­ться окре­мо, а ча­сти­на — з бю­дже­ту ООН. Най­ча­сті­ше зга­ду­ва­ни­ми в пре­сі є ЮНІСЕФ (Ди­тя­чий фонд ООН), ЮНЕСКО (Фонд ООН з пи­тань осві­ти, на­у­ки та куль­ту­ри) та Мі­жна­ро­дний ва­лю­тний фонд. Ке­рів­ни­цтво остан­ньо­го та­кож штор­мить то від гу­чних ко­ру­пцій­них скан­да­лів, то від обви­ну­ва­чень у се­ксу­аль­но­му на­силь­стві. Утім, є чи­ма­ло й менш ві­до­мих ор­га­ні­за­цій, до ефе­ктив­но­сті яких ви­ни­кає ба­га­то за­пи­тань.

На­при­клад, до спе­ці­а­лі­зо­ва­них ор­га­ні­за­цій ООН на­ле­жить Все­сві­тня організація охо­ро­ни здо­ров’я (ВООЗ). На­пев­но, во­на є най­ві­до­мі­шим під­роз­ді­лом ООН для пе­ре­сі­чних гро­ма­дян Укра­ї­ни: такої кіль­ко­сті зга­док не має жо­дна ін­ша стру­кту­ра. При­чо­му ді­яль­ність ВООЗ не зав­жди роз­ці­ню­є­ться одно­зна­чно. З одно­го бо­ку, це пев­ний орі­єн­тир

для про­гре­сив­но на­ла­што­ва­них укра­їн­ців, адже на ре­сур­сах ор­га­ні­за­ції мо­жна від­шу­ка­ти ін­фор­ма­цію про ще­пле­н­ня, ре­ко­мен­да­ції що­до до­гля­ду за хво­ри­ми та лі­ку­ва­н­ня пев­них за­хво­рю­вань. Та з дру­го­го — по­зна­чку «ре­ко­мен­до­ва­но ВООЗ» до­во­лі часто ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні шар­ла­та­ни, ко­ли хо­чуть свою про­ду­кцію зробити при­ва­бли­ві­шою для по­ку­пців. Ця фра­за вже усти­гла ста­ти чи­мось на кшталт «ре­ко­мен­да­цій про­від­них сто­ма­то­ло­гів» із нав’язли­вої ре­кла­ми. Є й сер­йо­зні­ші про­бле­ми: ор­га­ні­за­цію часто обви­ну­ва­чу­ють у змо­ві з най­біль­ши­ми сві­то­ви­ми фар­ма­цев­ти­чни­ми ви­ро­бни­ка­ми. Ні­би­то ВООЗ шту­чно пе­ре­біль­шує мас­шта­би за­хво­рю­вань, щоб сти­му­лю­ва­ти про­да­жі ва­кцин. Офі­цій­них до­ка­зів та­кій по­ве­дін­ці не­має. Утім, те­о­рі­єю за­люб­ки ко­ри­сту­ю­ться про­тив­ни­ки ва­кци­на­ції та су­ча­сної ме­ди­ци­ни.

Ін­ша іні­ці­а­ти­ва ВООЗ — Рам­ко­ва кон­вен­ція з бо­роть­би з тю­тю­ном. До неї при­єд­на­ла­ся 181 кра­ї­на, тоб­то близь­ко 90% населення пла­не­ти. На 2018 рік у ній за­пла­но­ва­но бю­джет близь­ко $9 млн. Штаб-квар­ти­ра ор­га­ні­за­ції мі­сти­ться в Же­не­ві, там пе­рі­о­ди­чно про­во­дя­ться кру­глі сто­ли та конференції. Ефе­ктив­ність ці­єї кон­вен­ції спір­на. З одно­го бо­ку, во­на ре­аль­но до­по­ма­гає кра­ї­нам на­пра­цю­ва­ти нор­ма­тив­но-пра­во­ву ба­зу що­до обме­же­н­ня ку­рі­н­ня. З дру­го­го — за не­що­дав­нім зві­том ці­єї стру­кту­ри, у кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ться, спо­сте­рі­га­є­ться зро­ста­н­ня ви­ро­бни­цтва та спо­жи­ва­н­ня тю­тю­но­вих ви­ро­бів. На та­ко­му тлі скан­дал дов­ко­ла при­зна­че­н­ня ко­ли­шньо­го зім­ба­бвій­сько­го ди­кта­то­ра Ро­бер­та Му­ґа­бе по­слом до­брої во­лі від ВООЗ є про­сто не­вин­ним жар­том. Пі­сля анон­су цього при­зна­че­н­ня в жов­тні 2017-го на адре­су ор­га­ні­за­ції ви­бу­хнув шквал кри­ти­ки, кан­ди­да­ту­ру Му­ґа­бе зня­ли на­сту­пно­го дня.

Поруч із ві­до­ми­ми агент­ства­ми та під­роз­ді­ла­ми є пев­на кіль­кість ор­га­ні­за­цій, «ши­ро­ко ві­до­мих у вузь­ких ко­лах». За­зви­чай іде­ться про рі­зні гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції та фон­ди, які змо­гли до­би­ти­ся для се­бе офі­цій­но­го пар­тнер­сько­го ста­ту­су при ООН. Важ­ко ска­за­ти, чи є від їхніх дій хоч якась шко­да, якщо по­рів­ню­ва­ти з роз­гля­ну­ти­ми ра­ні­ше ви­пад­ка­ми. Однак упев­не­но мо­жна стверджувати про брак ко­ри­сті. На­при­клад, HWPL (за абре­ві­а­ту­рою хо­ва­є­ться на­зва Heavenly Culture, World Peace, Restoration of Light — «Не­бе­сна куль­ту­ра, мир у всьо­му сві­ті та від­нов­ле­н­ня сві­тла»). Це не­дер­жав­на організація, яка за­йма­є­ться «від­нов­ле­н­ням гло­баль­ної спіль­но­ти за прин­ци­па­ми ми­ру та жи­т­тя». Во­на за­ре­є­стро­ва­на в Пів­ден­ній Ко­реї як не­при­бу­тко­ва. Крім то­го, HWPL за­ре­є­стро­ва­на в ООН і є офі­цій­ною НУО, асо­ці­йо­ва­ною з Де­пар­та­мен­том пу­блі­чної ін­фор­ма­ції ООН, а та­кож з Еко­но­мі­чною та со­ці­аль­ною ра­дою ООН. Як по­ві­дом­ля­є­ться на сай­ті, НУО має 170 фі­лій, 158 ра­дни­ків, 506 пу­блі­чних по­слан­ців та по­над 200 тис. во­лон­те­рів у всьо­му сві­ті. Для біль­шої ва­ги організація за­лу­чає до се­бе від­став­них по­лі­ти­ків, як-от ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Ві­кто­ра Ющен­ка чи Ген­на­дія Бур­бу­лі­са, який у 1991–1992 ро­ках був дер­жав­ним се­кре­та­рем у РФ. HWPL на­віть про­во­дить між­на­ро­дні конференції, зби­рає жур­на­лі­стів і спі­ке­рів. Ось, на­при­клад, ци­та­та з ре­аль­но­го прес-ре­лі­зу: «Кон­фе­рен­ція ми­ру за­вер­ши­ла­ся пре­зен­та­ці­єю Ко­сон­ської уго­ди та під­пи­са­н­ням ме­мо­ран­ду­му […] із ме­тою роз­ви­тку спіль­них зу­силь у ми­ро­бу­дів­ни­цтві як у всьо­му сві­ті, так і на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві». Зви­чай­но, не­має ні­чо­го кри­мі­наль­но­го в то­му, що кіль­ка пен­сіо­не­рів ви­рі­ши­ли ство­ри­ти кар­го-культ ве­ли­кої по­лі­ти­ки та під­пи­са­ти па­пі­рець «за все до­бре про­ти всьо­го по­га­но­го». Кеп­сько те, що ці ор­га­ні­за­ції асо­ці­ю­ють се­бе з ООН, яка в та­кий спо­сіб на­ма­га­є­ться імі­ту­ва­ти бур­хли­ву ді­яль­ність у сфе­рі між­на­ро­дної без­пе­ки, хо­ва­ю­чись від пи­тань про ре­фор­му­ва­н­ня. І по­ки в ко­рей­сько­му Ко­со­ні HWPL пра­кти­ку­ю­ться в на­ве­ден­ні ми­ру в усьо­му сві­ті, ін­ша організація, яка справ­ді має цим за­йма­ти­ся, ли­ше ви­слов­лює гли­бо­ку стур­бо­ва­ність за $2,69 млрд (бю­джет ООН на 2018-й). Ефе­ктив­ність обох май­же одна­ко­ва й у ра­зі Укра­ї­ни близь­ка до ну­ля.

За­мість ре­аль­но­го впли­ву на між­на­ро­дну без­пе­ко­ву си­ту­а­цію ООН, зокре­ма Ра­да Без­пе­ки, пе­ре­тво­ри­ла­ся на аре­ну ора­тор­ських ба­та­лій

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.