Обе­ре­жно, мо­ле­бень!

МОСТИ НЕ СТОЯТИМУТЬ ТІЛЬ­КИ ТО­МУ, ЩО ЇХ ОКРОПИЛИ СВЯТОЮ ВОДОЮ, МЕ­РИ УКРА­ЇН­СЬКИХ МІСТ НЕ СТАНУТЬ ПРОДУКТИВНІШИМИ ВІД ТО­ГО, ЩО НАВ­КО­ЛО НИХ ПОМАХАЛИ КАДИЛОМ, МІНІМАЛЬНІ ЗАРПЛАТИ НЕ ЗРОСТУТЬ ПРОПОРЦІЙНО КІЛЬ­КО­СТІ ФОТОЧОК ГРОЙСМАНА В ЦЕРКВІ, А ВЕР­ХОВ­НА РА­ДА НЕ

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМIСТ МАЄ ЗНАЧЕННЯ - Те­тя­на Ми­ки­тен­ко

Те­тя­на Ми­ки­тен­ко про кри­ти­чне ми­сле­н­ня та цер­ков­ний кар­го-культ

Ви зна­ли, що одні­єю з над­се­кре­тних су­пер­сил укра­їн­ців є вмі­н­ня ба­чи­ти лик Бо­жий у будь- яких «роз­во­дах» чи вза­га­лі в яко­мусь за­ста­рі­ло­му гриб­ко­ві на сті­ні? Якщо ні, то в ме­не для вас по­га­на но­ви­на. Можливо, вам ви­да­є­ться, що ви жи­ве­те у XXI сто­літ­ті, але це не так: Се­ре­дньо­віч­чя ще тут.

Во­но бу­яє, і го­лов­ним свід­че­н­ням цього є рі­зно­ма­ні­т­тя ре­лі­гій­них пси­хо­зів на будь- який смак: ми освя­чу­є­мо мости, щоб во­ни не роз­ва­ли­ли­ся, за­мість про­сто бу­ду­ва­ти які­сно. Кро­пи­мо святою водою шкіль­ні лі­ній­ки, і бай­ду­же, що там мо­жуть бу­ти ді­ти рі­зних ві­ро­спо­відань або ні­яко­го вза­га­лі. Б’ємо по­кло­ни де­фе­кту на ві­кнах, бо ба­чи­мо в ньо­му лик Бо­го­ро­ди­ці, мо­ли­мо­ся че­рез Instagram і пла­ті­жні тер­мі­на­ли. На­ші де­пу­та­ти на­ма­га­ю­ться про­штов­хну­ти законопроект про що­ден­не хо­ро­ве чи­та­н­ня «Отче наш» у Вер­хов­ній Ра­ді та іні­ці­ю­ють за­бо­ро­ну про­да­ва­ти тру­си в ре­лі­гій­ні свя­та (так, сер­йо­зно). На­ші свя­щен­но­слу­жи­те­лі вру­ча­ють ор­де­ни та гра­мо­ти дрі­бним чи­нов­ни­кам, щоб ті «по­с­при­я­ли», а слу­жбов­ці біль­шої ве­ли­чи­ни де­кла­ру­ють при­ва­тні цер­кви, ка­пли­чки або про­сто мо­щі. Що від­бу­ва­є­ться? Ми бу­ду­є­мо дер­жа­ву ге­ро­їв іко­ни й ка­ди­ла?

Насправді я ні­чо­го не маю про­ти на­бо­жно­сті й сво­бо­ди ві­ро­спо­віда­н­ня, але єдина сво­бо­да, яку ба­чу в на­ве­де­них ви­ще при­кла­дах, — це під­мі­на змі­сту фор­мою. Ко­ли нам бра­кує пер­шо­го, ми звер­та­є­мо­ся до дру­го­го. Це куль­ти­ву­ють і зго­дом часто ви­ко­ри­сто­ву­ють не на на­шу ко­ристь. По­годь­те­ся, якщо в ран­дом­ний на­бір слів вста­ви­ти «Бог» і «прав­да», то мо­жна отри­ма­ти па­фо­сні ло­зун­ги для будь- якої пар­тії. Во­ни все зрозуміли, «сха­ва­ли фі­шку», так би мо­ви­ти.

Нашим по­лі­ти­кам важ­ко жи­ти, імо­вір­ність то­го, що їх мо­жуть по­сла­ти по­да­лі під час ви­сту­пу в уні­ве­рах чи на яко­мусь ме­діа, на під­при­єм­ствах чи на ву­ли­ці, до­сить зна­чна. На­ція вчи­ться гу­чно го­во­ри­ти те, що ду­має, але ви­хід зна­йшов­ся. Цер­кви! Там навряд чи по­шлють: атмо­сфе­ра не спри­яє. Там мо­жна кор­чи­ти по­ря­дність рів­ня «Бог», та й еле­кто­рат там па­сив­ний і по­кір­ний: ра­птом що, то з хре­сної хо­ди — про­сто на ви­бор­чу діль­ни­цю. Тож чо­му б не вкла­сти зу­си­л­ля у ви­ро­щу­ва­н­ня но­во­го по­ко­лі­н­ня кла­су мо­ли­тов­них, та­ких со­бі но­ві­тніх зом­бі- ба­бусь, що хре­стя­ться на гри­бок на сті­ні най­ближ­чо­го бу­дин­ку в спаль­но­му ра­йо­ні?

І тут по­чи­на­є­ться ка­ру­сель із: • мо­ли­тов­них сні­дан­ків спо­ча­тку на за­галь­но­дер­жав­но­му рів­ні, а по­тім по де­да­лі мен­ших спіль­но­тах; • про­су­вань «хри­сти­ян­ської ети­ки» в шкіль­ну про­гра­му без огля­ду на від­ді­ле­ність шко­ли від цер­кви (і чо­му вза­га­лі «хри­сти­ян­ська ети­ка», а як що­до про­сто «ети­ка»?); • обов’яз­ко­вих де­пу­тат­ських ві­тань із ре­лі­гій­ни­ми свя­та­ми з та­кою актив­ні­стю, ні­би якщо він не за­пи­ше ві­део­ро­лик, то Хри­стос не во­скре­сне; • олім­пій­сько­го рів­ня за­бі­гів цер­ква­ми за яко­мо­га біль­шою кіль­кі­стю сел­фі.

Хо­чу вам на­га­да­ти, що на­пе­ре­до­дні остан­ніх пре­зи­дент­ських ви­бо­рів Оле­ксандр Тур­чи­нов іні­ці­ю­вав про­ве­де­н­ня спіль­ної мо­ли­тви за Укра­ї­ну в цер­квах усіх кон­фе­сій. Ще тро­хи й у нас ор­га­ні­зу­є­ться умов­на пар­тія По­соль­ства Бо­жо­го, там па­че, для цього є до­бре під­ґрун­тя. Ми лю­би­мо фор­му! Це нас ви­ро­щу­ва­ли на Ка­шпі­ров­сько­му й да­лі ви­хо­ву­ють на «Би­тві екс­тра­сен­сів», це ми збе­рі­га­є­мо шлюб че­рез під­ли­ва­н­ня мі­ся­чних у борщ. І це до нас цього ти­жня звер­ну­ло­ся укра­їн­ське BBC із про­ха­н­ням не вда­ва­ти­ся до се­чо­те­ра­пії (тоб­то во­ни при­пу­ска­ють, що їхні чи­та­чі, які вже до­ро­сли до то­го, щоб чи­та­ти в ін­тер­не­ті не «Одно­клас­сни­ков» чи «Ком­со­моль­ську прав­ду», а ВВС, усе одно лі­ку­ю­ться се­чею). Тож ло­гі­чно: щоб на­вер­ну­ти нас на якийсь «пра­виль­ний» по­лі­ти­чний шлях, тре­ба ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти спе­це­фе­кти та­ко­го са­мо­го змі­сту. Звід­си й зро­стає цей цер­ков­ний кар­го-культ по­лі­ти­чної елі­тки із за­кли­ка­ми: «Осо­бли­во го­стро від­чу­ва­є­ться по­тре­ба в єд­но­сті за­ра­ди ми­ру, сво­бо­ди й гі­дно­го май­бу­тньо­го, а це мо­же від­бу­ти­ся ли­ше то­ді, ко­ли лю­ди об’єд­ну­ю­ться у спіль­ній мо­ли­тві до Го­спо­да».

То ци­та­та з остан­ньо­го пре­зи­дент­сько­го звер­не­н­ня до уча­сни­ків мо­ли­тов­но­го сні­дан­ку в Оде­сі, і во­на є най­кра­щим по­ясне­н­ням, чо­му цей культ не пра­цює. Ні на кра­ї­ну, ні на нас.

То­му що не мо­жуть на­ші мир, сво­бо­да й гі­дне май­бу­тнє за­ле­жа­ти від сфе­ри­чної «спіль­ної мо­ли­тви» у ва­ку­у­мі. Та й уза­га­лі не­має ні­якої мо­ли­тви, що нас об’єд­нує, бо це гра в імі­та­цію та фор­ма­лізм. Мо­ли­тва й справ­ді чу­до­вий об’єд­нав­чий фа­ктор, а фор­му­ва­н­ня спіль­ної ду­хов­но­сті — ду­же ва­жли­вий еле­мент. Але ж як від­бу­ва­є­ться це в нас: ба­тю­шка чи­тає не­зро­зумі­лий текст, а поруч сто­їть умов­ний по­лі­тик і ру­хає гу­ба­ми в по­трі­бні мо­мен­ти. Кра­ще б во­ни вже на­вчи­ли­ся ка­за­ти за­паль­ні про­мо­ви, як Лю­тер Кі­нґ, як Те­тчер. Ось це справ­жні мо­ли­тви для на­ції, а не імі­та­ції. На­ші ж від­тво­рю­ють фор­му й ви­ди­мість, а су­ті не­має. Пу­сто­та фор­ма­лі­змів.

Мости не стоятимуть тіль­ки то­му, що їх окропили святою водою, ме­ри укра­їн­ських міст не стануть продуктивнішими від то­го, що нав­ко­ло них помахали кадилом, мінімальні зарплати не зростуть пропорційно кіль­ко­сті фоточок Гройсмана в церкві, а Вер­хов­на Ра­да не пра­цю­ва­ти­ме кра­ще від хо­ро­во­го ви­ко­на­н­ня «Отче наш». А як що­до «хри­сти­ян­ської ети­ки» в шко­лах? Га­даю, для по­ча­тку тре­ба за­про­ва­ди­ти ди­сци­плі­ну, що роз­ви­ває кри­ти­чне ми­сле­н­ня, бо без цього нам ні­як, осо­бли­во в те са­ме гі­дне май­бу­тнє.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.